Ринкова рівновага та методи її досягнення

У короткостроковому періоді між сукупним попитом, цінами і обсягом виробництва встановлюється позитивний взаємозв'язок, який порушує класичну дихотомію і нейтральність грошей. На відміну від довгострокового періоду, рівень цін може впливати на обсяг виробництва, а обсяг виробництва -- на рівень цін. Підвищення цін при незмінних середніх витратах стимулює збільшення виробництва. А збільшення сукупного випуску, як правило, призводить до підвищення рівня середніх витрат і стає причиною підвищення цін.

Цінові фактори сукупної пропозиції

Цінові фактори визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозицій. До цінових факторів належать різноманітні причини, які сприяють або, навпаки, протидіють зростанню середніх витрат і підвищенню рівня цін при збільшенні сукупного випуску. Чим більшою тенденцією до зростання рівня середніх витрат і рівня цін при збільшенні випуску характеризується суспільне виробництво, тим більшим кутом нахилу до горизонтальної осі сукупного випуску характеризується крива SRAS.

Цінові фактори сукупної пропозиції поділяються на дві основні групи:

1. Головною причиною підвищення рівня цін при збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупної пропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств при розширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурні диспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсів виробництва. Загальним макроекономічним наслідком дії зазначених факторів є поступове збільшення частки проміжного споживання вироблених товарів та послуг у виробництві і зменшення частки продукції, що залишилась для кінцевого використання. Обсяг продукції кінцевого споживання (ВВП) в результаті збільшення виробництва зростає, але проміжне споживання і попит зростають швидше. Тому суспільні витрати і рівень цін виробництва при цьому також підвищуються.

1. Індивідуальні середні витрати при перевищенні оптимального випуску

* Виникнення "вузьких місць" при забезпеченні додаткового випуску сировиною, приміщеннями, комплектуючими виробами, технологічним обладнанням, фахівцями потрібних професій, транспортом.

* Використання резервних потужностей з нижчою ефективністю.

* Заміщення технологій, обладнання та складових матеріальних витрат.

* Збільшення та інтенсифікація праці при незмінних обсягах капіталу.

* Зростання середніх витрат внаслідок зниження віддачі обладнання та матеріальних ресурсів при збільшенні інтенсивності праці й використання обладнання.

* Залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації.

2. Структурні зміни та природні умови

* Нерівномірне досягнення повної зайнятості в окремих галузях.

* Утворення структурних диспропорцій па ринку ресурсів, підвищення ціп на відносно дефіцитні ресурси і фактори виробництва.

* Розширення сукупного попиту за рахунок товарів з більшими питомими витратами праці, капіталу й матеріальних ресурсів.

* Розширення випуску за рахунок збільшення кількості діючих підприємств.

* Розширення випуску па менш ефективних підприємствах.

* Збільшення масштабів перерозподілу ресурсів.

* Використання дорогих природних ресурсів, які звичайно не використовуються.

* Виробництво за межами сезонного періоду, порушення ритмічності виробництва.

3. Зовнішньоекономічні фактори

* Розширення збуту па дорогих ринках (нових, віддалених, нсосвоєних, зайнятих, захищених тарифами, регульованих та корумпованих).

* Імпортні тарифи, податки та квоти па товари, що є ресурсами виробництва.

* Плата за перевищення експортних та внутрішніх квот па реалізацію.

* Антидемпінгові включення в ціни вітчизняних експортерів.

4. Інституційні фактори

Ставки податків на додану вартість та з обігу.

Обмежувальні нормативи використання ресурсів і техногенного навантаження.

* Прогресивні ставки рентних платежів за використання природних ресурсів.

* Прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії.

* Екологічні нормативи та санкції.

* Штрафи за порушення норм санітарної, трудової, технічної та пожежної безпеки.

2. Іншою причиною підвищення цін при збільшенні випуску є введення додаткових витрат у ціни. Внаслідок конкуренції, державного регулювання та інерційності цін у короткостроковому періоді далеко не всі додаткові витрати вводяться в ціни одразу. Тому більшість факторів жорсткості цін є одночасно факторами нечутливості цін сукупної пропозиції до середніх витрат при збільшенні випуску протягом короткострокового періоду. Жорсткість цін зменшує чутливість їх до випуску і робить короткострокову криву сукупної пропозиції SRAS похилішою.

Нецінові фактори сукупної пропозиції

Неціновими факторами називаються причини підвищення або зниження рівня середніх витрат виробництва, не пов'язані із зміною обсягів випуску. Основні нецінові фактори наведені в таблиці 6.

Таблиця 6. Вплив нецінових факторів на криву сукупної пропозиції

3.3 Рівновага сукупного попиту і пропозиції

Стимулювальна політика розширення сукупного попиту. Уряд може стимулювати збільшення виробництва і національного доходу з допомогою заходів, які збільшують сукупний попит. При збільшенні пропозиції грошей, зниженні податків або збільшенні державних закупівель крива сукупного попиту АD зсувається праворуч. Умови початкової рівноваги порушуються, і економіка зазнає шоку попиту.

Розглянемо, як буде змінюватись при цьому рівновага у моделі АD-АS для кейнсіанської моделі короткострокової сукупної пропозиції, у якій припускається абсолютна жорсткість цін та заробітної плати в короткостроковому періоді На рис. 23 вона показана горизонтальною кривою SRAS0.

Рис.23. Стимулююча політика розширеного сукупного попиту

Початкова рівновага. Крива сукупного попиту АD0, довгострокова крива сукупної пропозиції LRAS і короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS0 перетинаються в точці А, де спостерігається довгострокова рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. В точці А заплановані видатки домогосподарств, підприємств, уряду та іноземців (сукупний попит) дорівнюють запланованим доходам виробників від продажу товарів та послуг (сукупній пропозиції). При сукупному випуску Y0=YF та рівноважній ціні Ро в економіці спостерігається повна зайнятість, найкращий розподіл та використання ресурсів у виробництві.

Короткострокова рівновага. Розширення сукупного попиту з АD0 до АD1 порушує довгострокову рівновагу. Але жорстка заробітна плата залишається незмінною. Найближчим часом підприємства не передбачають загального підвищення цін. Тому рівень цін і витрат сукупної пропозиції Р0 у точці А також не змінюється. Розширення сукупного попиту дає змогу фірмам збільшити прибутки за рахунок додаткового випуску продукції і стимулює збільшення виробництва товарів. Залежно від гнучкості цін і витрат при розширенні сукупного випуску, економіка може досягти нової точки короткострокової рівноваги при вищих або незмінних цінах. В крайній кейнсіанській моделі з абсолютно жорсткими цінами рівень цін не зростає тому, що середні витрати виробництва при збільшенні випуску залишаються незмінними і виробництво виявляється набагато гнучкішим за ціни. Протягом короткого часу, поки заробітна плата і ціни залишаються незмінними, обсяг виробництва товарів і послуг збільшується з Y0 до Ур і додатковий сукупний попит повністю задовольняється виробництвом при попередньому рівні цін Ро. Рівень витрат матеріальних ресурсів та праці на одиницю виробленої продукції при збільшенні випуску вище його потенційного рівня підвищується, але внаслідок інертності цін і жорсткості заробітної плати не відбивається ?іа цінах продукції, і, фактично, середні витрати виробництва залишаються незмінними протягом усього короткострокового періоду. Точка рівноваги пересувається на кривій сукупної пропозиції SRAS0 з точки А в точку короткострокової рівноваги В. Можливість розширення сукупного випуску в точці короткострокової рівноваги В обмежується сукупним попитом АD1 і припиняється.

Відновлення довгострокової рівноваги. У точці В рівновага АD-АS нестабільна: попит на ресурси з боку підприємств зріс, безробіття знизилось нижче природного рівня. Заробітна плата й ціни на ресурси починають зростати, і ціни втрачають жорсткість. Прибутковість виробництва зменшується, і сукупний випуск починає скорочуватись. У момент, коли гнучкість цін за витратами відновлюється й ціни починають зростати, а випуск скорочуватись, короткостроковий період закінчується. Підвищення цін на ресурси викликає додаткове підвищення загального рівня цін і середніх витрат. Крива короткострокової сукупної пропозиції SRAS0 піднімається вгору. Підвищення рівня цін і витрат припиняється в точці нової довгострокової рівноваги С. У новій довгостроковій рівновазі обсяг випуску скорочується до потенційного (Y0=YF), а рівень цін підвищується з Р0 до Р1 У новій точці довгострокової і короткострокової рівноваги С, як і в точці А, рівень цін відповідає очікуваному рівневі середніх витрат при потенційному обсягу виробництва.

Інфляція попиту. Довгостроковим наслідком стимулювальної політики є підвищення рівня цін. Якщо припустити, що стимулювальна політика буде тривати далі, то криві сукупного попиту і сукупної пропозиції на рис. 24. почнуть рухатися вгору, і в економіці виникне інфляція, обумовлена розширенням сукупного попиту.

Рис. 24. Шоки сукупної пропозиції

Інфляція витрат. Ринок може зазнавати потрясінь не лише внаслідок змін у сукупному попиті, але і внаслідок шоків сукупної пропозиції, коли зміни у витратах виробництва (вплив нецінових факторів) пересувають криву сукупної пропозиції (рис. 24.). Припустімо, внаслідок підвищення світових цін на паливо та електроенергію середні витрати і внутрішні ціни виробництва зросли. Крива SRAS0 піднялась угору до рівня SRAS1. У короткостроковому періоді рівновага переходить по новій кривій сукупного попиту з точки А в точку В. Обсяг виробництва скорочується з Y0=YF до Y1 Рівень цін підвищився з Р0 до Р1 Якщо зовнішній ціновий шок тимчасовий, то в довгостроковому періоді зовнішні ціни, витрати виробництва та рівень внутрішніх цін знизяться до попереднього рівня, і на ринку відновиться початкова довгострокова рівновага в точці А. Якщо шок пропозиції довготривалий, але ціни й заробітна плата абсолютно гнучкі до зниження, то з часом заробітна плата, витрати й ціни почнуть скорочуватись. Виробництво пристосується до нових цін на імпортні ресурси. Крива SRAS1 знизиться до рівня SRAS0, і обсяг випуску в новій довгостроковій рівновазі досягне потенційного.

Негнучкість цін до зниження. Але припустімо, що ціни виробництва й заробітна плата виявились негнучкими до зниження в довгостроковому періоді. В умовах довгострокової жорсткості ціни легко зростають, але потім не знижуються. Тому відновлення потенційного випуску при нижчому рівні цін неможливе. Зменшення сукупного попиту або інфляція витрат в умовах довгострокової негнучкості цін ведуть до скорочення довгострокового рівноважного випуску нижче потенційного. Рівень витрат виробництва і короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS1 на рис. 24. не знизяться. Довгостроковий обсяг сукупної пропозиції залишиться на рівні Y1, меншому від потенційного, і виробництво зазнає довгострокового спаду -- депресії. Стабілізація виробництва. Відновлення довгострокової рівноваги на рівні потенційного випуску в умовах жорсткості цін до зниження потребує збільшення сукупного попиту (рис. 24.). Для цього уряд збільшує сукупний попит з АD0 до АD1 і дає виробництву можливість повернутись до потенційного випуску. Якщо крива SRAS1 не посунеться вгору під впливом інфляційних очікувань або чергового зростання витрат на імпортні ресурси, то політика стабілізації буде вдалою. [1, 284]

Стагфляція. Але якщо інфляція попиту доповниться інфляцією витрат,' то при збільшенні сукупного попиту з АD0 до АD1 крива SRAS1 підвищиться до SRAS2. Рівень цін зросте з Р1 до Р2, а довгостроковий випуск так і залишиться на рівні У,, меншому від потенційного. Повторна спроба стабілізації може посилити інфляційні очікування підприємств настільки, що підвищення кривої SRAS буде постійно випереджати розширення сукупного попиту. Інфляція у довгостроковій рівновазі прискориться, а довгостроковий обсяг сукупної пропозиції ще більше скоротиться. Таке поєднання інфляції і спаду виробництва у довгостроковому періоді (стагнації) називається стагфляцією.

Висновок

У своїй роботі я постаралась найбільше повно розкрити вплив тих чи інших факторів на попит, пропозицію та ринкову рівновагу при ринковій економіці. Дійсно, будь-якому акті купівлі-продажу передують два феномени - "попит" і "пропозиція", величини яких визначають обсяг угод і рівень цін на ринку. Це об'єктивні економічні закони які діють у конкурентному середовищі і не залежать від волі людей. Ціна ринкової рівноваги встановлюється під впливом попиту та пропозиції на певному проміжку часу. Також слід зазначити що наслідки її порушення адміністративними методами, в обхід природних законів ринкової економіки ведуть до негативних наслідків. Серед них можна назвати: дефіцит товарів (оскільки виробникам невигідно їх виробляти), розвиток тіньового сектору економіки, криміналізація суспільства. А оскільки ринкова економіка є динаміка цін і обсягу угод, то домагатися їхньої бажаної зміни можна, регулюючи величину попиту (доходу споживачів) і величину пропозиції (прибуток виробників).

Ціни на товари перебувають у постійному русі: зміна ціни на один товар впливає на обсяг попиту і пропозиції на інший, а це, у свою чергу, впливає на рівноважну ціну. Якщо вся система цін виявляється у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку.

Умови рівноваги не спонукають економічних суб'єктів до того, аби змінювати свою економічну поведінку. Для того щоб виникли мотиви до такої зміни, необхідно, щоб змінилися зовнішні умови: технології, очікування, рівні цін тощо.

Отже, стан і часткової, і загальної рівноваги є теоретичною абстракцією. У реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і рівновага дуже швидко порушується. Однак розуміння механізму встановлення і порушення рівноваги має надзвичайно важливе значення для розуміння закономірностей функціонування економічної системи, впливу на неї економічної політики та коригування останньої.

Розгляд проблеми економічної рівноваги в системі «сукупний попит - сукупна пропозиція» дозволяє зробити один важливий висновок. Дійсно, тепер стає легко зрозуміти, чому так багато принципових проблем в області економічної політики залишаються дотепер невирішеними: річ у тому, що всякий раз доводиться розглядати дуже багато варіантів. Існуючі концепції часто дуже по-різному оцінюють факти. І, навпаки, при різному трактуванні фактів важко вирішити, який теоретичний підхід найправильніший. При цьому, виходячи з самого характеру економічної науки, неможливо однозначно доказово перевірити ці теоретичні дослідження.

Так, неможливо деколи досягти істини, хоча всі економісти неначебто і переслідують одну і ту ж правильну мету: добиватися стійкості цін, економічного зростання, високої зайнятості, підвищення життєвого рівня. Без сумніву, так воно і є. Але це не єдина мета, рушійна поведінкою громадян або урядових урядовців. У кожного з нас є набір мети, яку ми ранжуємо в певному порядку, виходячи з очікуваних плюсів і мінусів, пов'язаних з очікуваним досягненням кожній з них.

Все це слідує враховувати при побудові концепції виходу з тієї економічної кризи, в якій опинилася сьогодні наша країна. І хоча зрозуміло, що реальна економіка не може бути повністю описаний ніякій, навіть самою передбачливою моделлю, проте безумовною необхідністю є правильна розстановка акцентів в даному, одному з ключових питань економічної теорії.

Список використаної літератури

1. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. Мікроекономіка і макроекономіка. Київ: Основи, 1998, 518 с.

2. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М., Реверчук С.К. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Київ: Видавничий дім "Альтернативи", 2001, 608 с.

3. Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В.М. Економічна теорія. Харків, Київ: ТОВ "Карвін", 2003, 704 с.

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань . Київ: Вища школа, 2002, 543 с.

5. Г.І. Башнянін, П.Ю. Лазур, В.С. Медвєдєв: Політична економія/Підручник для студентів вузів - К.:Ніка-Центр, Ельга, 2000. - 527с.

6. Економічна теорія: Політекономія:Підручник/За ред. В.Д. Базилевича. - 5-те вид., стер. - К.:Знання-Прес, 2006. - 615с. - (Вища освіта ХХ століття).

7. Економічна теорія: Політекономія:Підручник/За ред. В.Д. Базилевича. - 7-те вид., стер. - К.:Знання-Прес, 2008. - 719с.

8. Івашина О.Ф., Дулік Т.О., Новікова Л.Ф. Макроекономіка. Дніпропетровськ: ДДФЕІ, 1999, 124 с.

9. Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум/Навчальний посібник - Львів: «Магнолія плюс», 2004. - 332с.

10. Малуй О.О., Гриценко О.А., Гриценко Л.В., Дарнопих Г.Ю. Основи економічної теорії. Київ: Юрінком Інтер, 2003, 480 с.

11. Манків Г.Н. Макроекономіка. Київ: Основи, 2000, 588 с.

12. Мочерний С.В. Економічна теорія. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001, 656 с.

13. Орищак Я. Основи курсу "Макроекономіка". Тернопіль: Підручники та посібники, 2001, 120 с.

14. Панчишин С. Макроекономіка. Київ: Либідь, 2002, 616 с.

15. Рибалкін В.О., Хмелевський М.О., Біленко Т.І., Прохоренко А.Г. Основи економічної теорії. Київ: Видавничий центр "Академія", 2002, 352 с.

16. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. Київ: Либідь, 1999, 288 с.

17. Солоненко К.С. Макроекономіка. Київ: ЦУЛ, 2002, 320 с.

18. Чепінога В.Г. Основи економічної теорії. Київ: Юрінком Інтер, 2003, 447 с.

Размещено на Allbest.ru