Економічні потреби та інтереси – головна рушійна сила соціально-економічного прогресу

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Економічні потреби та інтереси - головна рушійна сила соціально-економічного прогресу"

потреба економіка благо

Вступ

Життя суцільний процес задоволення потреб. З цим мабуть сперечатися неварто, обмеженість ресурсної бази як матеріальної так і нематеріальної, часто-густо недосяжність певної її реалізації визначає природу потреби взагалі та економічної потреби зокрема.

Неможливо стояти осторонь головної, на мій погляд, проблеми політекономії. Проблеми задоволення потреб як на мікрорівні, задоволення потреб індивіда або домогосподарства, так і на макрорівні на рівні загальносуспільному, державному. Розвиток людської цивілізації стоїть на порозі нових відкриттів, нових підходів до сприйняття та усвідомлення оточуючої дійсності

Актуальність мого дослідження продиктована еволюційним розвитком суспільства, його прагненням до оптимізації витрат ресурсів. Вічна проблема соціальної несправедливості, проблема багатих та бідних, це вічні проблеми людство намагається розв'язати не одне тисячоліття,але дійсність ставить нас перед фактом недосконалого процесу перерозподілу ресурсів.

До визначення таких економічних категорій як потреби та інтереси існує багато підходів. Вони будуть висвітлені у ході роботи. Структура роботи складається з шести розділів, в яких поступово та логічно буде висвітлене розуміння сутності потреб та інтересів людини і суспільства, а також їх вплив на соціально-економічний розвиток, особливого практичного значення також набувають розділи 5 та 6, де буде проаналізована проблема становлення та розвитку економічних потреб та національних економічних інтересів в Україні.

Також варто пам'ятати, що на темпи економічних перетворень, та перебудову виробничих відносин потреби впливають не безпосередньо. Економічна поведінка індивіда, соціальної групи, класу, суспільства визначаться економічними інтересами. Економічні інтереси є формою реалізації економічних потреб, це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що забезпечує самостійність, саморозвиток суб'єкта, тобто створення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень.

Метою дослідження є наукове обґрунтування економічних потреб та інтересів, як головної рушійної сили соціально-економічного процесу.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

- визначити сутність потреб, їх класифікацію та особливості розвитку

- охарактеризувати економічні інтереси як усвідомлення потреби людей;

- розкрити структури економічних інтересів;

- проаналізувати економічні інтереси як рушійну силу економічного прогресу;

- описати сучасний стан задоволення потреб та захисту економічних інтересів в Україні.

Об'єктом дослідження є економічні потреби та інтереси.

Методологічна база дослідження. Під час проведення досліджень і при обґрунтуванні їхніх результатів використовувались методи логічного узагальнення, системного підходу, наукової абстракції.

Теоретична та практична цінність роботи полягає у об'єднанні і узагальненні матеріалів різних видань в одному документі та поглиблення власних знань стосовно предмету дослідження.

Поняття, сутність та природа виникнення потреб

Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб'єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.

З'ясуємо поняття потреби в цілому:

Потреба - це необхідність мати те, що об'єктивно необхідне для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Це визначення характеризує потреби досить повно, але слід додати, що - це реально обумовлене почуття та усвідомлення недостатності в певних матеріальних і нематеріальних ресурсах, яке є в індивіда від початку його існування, умовно потреби розглядають у двох формах прояву - усвідомленій і неусвідомленій. На наш погляд цей поділ є доречним та логічним, бо він обумовлює еволюційний процес розвитку і формування потреб, переходу від одного рівня потреб до іншого в залежності від рівня розвитку, на якому знаходиться як людина, так і суспільство в цілому.

Треба приділити увагу визначенню потреб, які дають західні вчені на прикладі праць таких видатних вчених, як Кемпбел Р.Макконнел і Стенлі Л.Брю. В їх праці «Економікс» проголошується, що потреби - це в першу чергу бажання споживачів придбати і використати послуги, товари, які є носіями корисності, через які задовольняють свої бажання. Треба сказати, що такий підхід до проблеми задоволення потреб є обмеженим, тому що він не враховує духовності та розвитку людини, аналізується тільки матеріальний бік потреб, який в своєму розвитку зводиться до задоволення через виробництво матеріальних благ, а духовність - це примара, що не стосується політекономії. І схоже, що на заході панує такий підхід, але не так все просто. Тут існує проблема адекватності наукового підходу до розуміння проблеми, визначення предмету політекономії або як виробництва матеріальних благ, або як задоволення потреб в їх широкому розумінні.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють:

- Біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, житло, тощо.)

- Соціальні, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація і т. д.)

- Духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження)

Потреби можна класифікувати за тим або іншим критерієм. За критерієм нагальності потреб та ієрархічності взаємозв'язків між ними вирізняють моделі Ф.Герцберга, А.Маслоу, К.Алдерфера (мал.1.1).[Джерело 3].

Мал.1.1.Моделі ієрархії потреб.

Незважаючи на певні відмінності, всі три моделі відокремлюють потреби порівняно нижчого порядку (первинні) та проблеми вищого порядку (вторинні).

Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, поки не будуть задоволені найнагальніші. Це положення доводить вірність припущення про розподіл потреб на усвідомлені та неусвідомлені. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, набуття такого розподілу преференції зумовлено спадковістю розвитку людини та набутим за життя досвідом, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

В цьому місці дослідження з'являється необхідність визначення ще однієї економічної категорії, а саме блага.

Засоби задоволення людських потреб називають благами. Розрізняють наступні блага:

- Неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування та інші)

- Уречевлені (дари природи, а також продукти праці)

- Неекономічні

- Економічні

Звідси виникає ще одне визначення економічних потреб як потреб в економічних благах.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальними мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системі соціально-економічної організації суспільства.

Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:

-Споживчі блага (товари та послуги, що призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, що призначені для виробництва споживчих благ);

- Матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);

- Теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть скористатися в майбутньому).

Взагалі категорія потреб багатогранна. І тому, на мою думку, однозначно визначити природу цієї категорії дуже складно. Беззаперечним є той факт, що потреби так чи інакше існують тільки за умов існування людини. Ми є носіями потреб, бо маємо певні бажання, амбіції, прагнення, що воліють бути задоволеними. Тому природу слід шукати в нас, в нашій діяльності, в нашій психології, яка визначає набір тих чи інших бажань, які в процесі їх реалізації перетворюються в потреби, а потім реалізуються в дійсності.

Прогрес - рушійна сила еволюції, перехід від одного виду до іншого, від одного суспільно-економічного устрою до якісно іншого, нового. Досліджувати природу потреб все одно, що досліджувати людину. Ми визначаємо свідомо наявність того чи іншого бажання і як результат - тієї або іншої потреби. Людина хотіла літати, і хотіла доторкнутися до невідомого. Спочатку була мрія відірватись від земної поверхні, перетнути межу фізіологічних можливостей та доторкнутися до зірок. Ця мрія оволоділа розумом, не відпускала, а людина, мрійник, спочатку став досліджувати, розробляти механізм реалізації бажання, вивчати способи подолання земного тяжіння. Це бажання переросло в потребу, в сенс існування. І сталось, що людина після століть пошуків, падінь, зневіри відірвалася від земної кулі. Вона стала переможцем ! Вона доторкнулася до зірок. Цей приклад яскраво демонструє природу потреби в неспинному бажанні людини рости над собою. Звідси можна вивести і економічну природу потреб.

Для здійснення своєї діяльності будь-якого роду, людина потребує певних благ, які виробляє реальний сектор економіки.

Таким чином, можна спостерігаєти досить чітку залежність між потребами людини та економікою. Але іноді людина стає заручником своїх бажань, це відбивається в тому, що ми не можемо існувати без благ виробленими не нами, а іншими. Ми не можемо існувати без одягу, але ж ми його не шиємо. Ми стаємо заручниками економіки, це нормальне явище. За прогрес маємо сплачувати, та питання ціни дуже важливе. Можна жити більш-менш пристойно, а можна… Висновком цього розділу нашого дослідження може бути тільки одне: природа потреб пов'язана з природою бажань, мрій людини, що формуються під впливом багатьох факторів та чинників.

Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер. Безперервний економічний та духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їх структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється провідна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростанні потреб [1].

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, в свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє та породжує нові потреби. Складний механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення (Рис.2.1).

Особливості вияву економічного закону зростання потреб за сучасних умов пов'язані з гуманізацією соціально-економічного розвитку як визначною ознакою формування постіндустріального суспільства.

Рис. 2.1. Взаємовплив потреб і виробництва.

- Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

- Від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов'язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;

- Від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб і засобів їх задоволення;

- Від речової структури споживання до переважання в ній послуг.

Постійний процес удосконалення людської особистості, людська фантазія, конкуренція виробників і сучасні комунікації стимулюють постійний розвиток та урізноманітнення потреб. Однак прагнення задовольнити на кожний момент часу зростаючі потреби наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Визначення протиріччя між невагомістю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору й визначає мету економічної діяльності.

У зв'язку з цим потреби можна представити через їх детальну класифікацію. Вона полягає у визначені ключових критеріїв, а саме:

За характером виникнення:

- Первинні базові, які пов'язані з самим існуванням людини;

-Вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації ;

За способом задоволення формуються потреби:

- Матеріальні

- Нематеріальні

За можливостями задоволення :

- Насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

- Ненасичені, невгамовні (не мають чіткої межі і можливості повного задоволення).

За участю у відтворювальному процесі:

- Виробничі (потреби у засобах виробництва);

- Невиробничі (потреби у споживанні благ).

За суб'єктами вияву:

- Особисті (виникають і розкриваються у процесі життєдіяльності індивіда);

-Колективні суспільні, групові (потреби групи людей, колективу);

- Суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

За кількістю визначеністю та мірою реалізації:

- Абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);

- Дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою певного періоду розвитку)

- Платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом)

Фактичні (задовольняються наявними товарами)

Система класифікації економічних потреб є складною і постійно змінюється. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень їх задоволення безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються і вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації, проте вплив потреб на соціально-економічний прогрес неможливий без інтересів.

Економічні інтереси як усвідомлення потреб людей. Структури економічних інтересів

На темпи економічних перетворень, на перебудову виробничих відносин потреби впливають не безпосередньо. Економічна поведінка індивіда, соціальної групи, класу, суспільства визначаться економічними інтересами. Економічні інтереси -- є формою реалізації економічних потреб, це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що забезпечує самостійність, саморозвиток суб'єкта, тобто створення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень.

Інтереси виступають як форми вияву виробничих відносин. Як усвідомлені потреби, економічні інтереси поєднують та приводять в дію економічний механізм. В кінцевому підсумку вони визначаються панівними формами власності на засоби виробництва, а значить, місцем певного класу чи соціальної групи в економічному укладі суспільного життя.

Варто зазначити, що економічні інтереси мають також і такі особливості: а) вони є об'єктивними, оскільки об'єктивні самі економічні відносини; б) вони є матеріальними.

Економічні інтереси мають досить складну структуру. Це зумовлено тим, що людина водночас виступає і як індивідуум, і як член певного колективу, і як представник певного класу й цілого суспільства. Отже, вона є одночасним носієм найрізноманітніших інтересів. Важливим методологічним критерієм виділення різних груп інтересів є виявлення конкретних суб'єктів - носіїв інтересів. Згідно з цим критерієм виділяються три основних види інтересів (Рис. 3.1),[ Джерело1. схема №1].

Державний інтерес має такі складові свого прояву:

а) суспільно-економічні інтереси - частина інтересів держави та інших суб'єктів господарювання збігається (оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій та субвенцій, тарифне стимулювання експорту та ін.);

Рис. 3.1. Структура економічних інтересів (критерій - суб'єкти інтересів).

Суб'єкти Інтереси

Рис.

б) інтереси державної бюрократії -- інтереси саморозвитку державної системи, що є корпоративним придатком до інтересів держави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства -- держава не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, в демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Груповий інтерес -- це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, носіями яких можугь бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо.

Фірми прояву групового інтересу різноманітні: корпоративний інтерес бюрократії, підприємств, асоціацій суб'єктів господарської діяльності, трудових колективів. При цьому інтерес трудового колективу залежить від форми власності: на державних, акціонерних і приватних підприємствах він має різний зміст. В умовах ринкових відносин груповий інтерес може бути представленим і через тіньову економіку у вигляді мафіозно-кримінальних структур.

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов'язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів, оскільки вона виступає в різних іпостасях: по-перше, як індивід; по-друге, як представник певної верстви суспільства; по-третє, як член певного трудового колективу. Суспільний і колективний інтереси персоніфікуються тільки в індивіді.

Отже, має місце складне переплетіння, взаємодія економічних інтересів. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності.

Проте викладений вище трьохчленний поділ є досить елементарним. У міру ускладнення народногосподарських зв'язків все більш чітко проявляються інтереси регіональні, відомчі, національні, сімейні тощо. Нарешті, залежно від прийнятого критерію, можна виділити основні й другорядні інтереси, поточні перспективні, майнові, фінансові, трудові, моральні і т.д.(Рис. 3.2.).[ Джерело 1. схема №2].

Таблиця

Поруч із реальними, об'єктивними інтересами існують надумані, сфальсифіковані, невірно зрозумілі інтереси. Вони реально проявляються в усіх формах життєдіяльності людей і теж виступають як спонукальні мотиви діяльності. Такого роду інтереси є результатом трансформації об'єктивних інтересів за певних умов (Рис.3.3).[ Джерело 1. схема №3].

Така трансформація відбувається за умов, коли той чи інший вид інтересу реалізується за рахунок інтересів інших видів.

Отже, всі види інтересів не діють в основному напрямку як спонукальні мотиви. Вони суперечливі й різноманітні й тому постійно породжують колізії, конфліктні ситуації, бо спонукають людей іноді навіть при досягненні одних і тих же цілей діяти в різних напрямках. Характерною в цьому плані є теперішня ситуація в Україні. Всі політичні сили виступають за забезпечення добробуту народу України, але їхні дії для досягнення цієї мети зовсім протилежні. Результатом цього є деградація виробництва та зубожіння основної маси населення країни. Без подолання конфліктних ситуацій, які виникають у результаті різного розуміння об'єктивних інтересів, неможливий поступальний рух суспільства.

Рис.3.3. Трансформація інтересів.

Для того, щоб інтереси виступали як спонукальні мотиви ефективної діяльності суспільства, а не гальмували економічний прогрес, необхідно на них певним чином впливати, спрямовувати їх формування. Принциповий механізм формування економічних інтересів людей на різних рівнях (держава, фірма). Виходячи з цього, не слід розуміти так, що кожний спосіб впливу на формування інтересів діє в чистому вигляді, виключаючи дію інших. У реальному житті вони діють комплексно, хоча конкретні умови визначають пріоритетність якогось одного способу. Але найбільшого ефекту досягне та система управління інтересами, яка буде гнучко використовувати всі способи впливу одночасно.

Економічні інтереси як рушійна сила економічного прогресу

Результатом або ефектом виробництва є продукт або благо. Для виробництва залучають чотири групи ресурсів: працю, капітал, землю та підприємницький хист. Проте виробництво є не просто механічним поєднанням чотирьох факторів, а й складною їх взаємодією через технологію та організацію виробництва. Технологія виражає характер взаємодії факторів виробництва: люди оволодівають секретами виготовлення нових видів продукції, винаходять прогресивні технології, використовують якісно нові матеріали. Одночасно зі зміною технологічного процесу змінюється і організація виробництва, яка узгоджує взаємодію усіх залучених до виробництва факторів. Бажання винайти нові технології та проводити більш ефективне виробництво випливає з основного завдання людства - зменшення затрат ресурсів, задля задоволення більшої кількості потреб. Власне ефективність виробництва - це зіставлення результату виробництва з витратами праці на його отримання.

Політична економія, вивчаючи суспільства прогресу, визначає способи виробництва умов і засобів існування людей. Завдяки такому підходу ми маємо можливість розглядати історію людства не як просте нагромадження явищ, подій, що знаходяться у випадкових зв'язках, а як закономірний процес зміни способів виробництва життєвих благ, кожен з яких також має свої ступені зростання. В цілому ж утворюється ланцюг економічного прогресу, який лежить в основі суспільного прогресу взагалі. У загальному плані змістом економічного прогресу є зростання ефективності виробництва.

Інтереси -- це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. У сфері економічних відносин потреби проявляються як інтереси. Потреби-інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є «першою цеглиною» в структурі соціально-економічних відносин.

Видатний французький енциклопедист К. А. Гельвецій зазначав: «Якщо фізичний світ підкоряється закону руху, то світ духовний не менш підкоряється закону інтересу»[ Джерело 6].

Потреби не тотожні економічним інтересам. Сутність останніх полягає в реально націленому задоволенні економічних потреб у засобах виробництва, трудових ресурсах, предметах особистого вжитку та ін. Економічні інтереси є визначальною об'єктивною мотивацією діяльності людей, виходячи з їх місця у суспільному виробництві. Вони знаходять свій вираз у поставлених цілях та діях на досягнення їх. Потреби і засоби їх задоволення відбивають причину та форму прояву економічних інтересів, які, в свою чергу, не тотожні задоволенню потреб. Отже, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень та динаміку задоволення потреб. Так, не може бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.

Визначення сутності інтересів, розмежування та поєднання їх має практичне значення, оскільки виробничі відносини проявляються насамперед як інтереси. Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів. У ринковій економіці приватний інтерес домінує над суспільним, але ринковий механізм забезпечує поєднання цих інтересів. Механізм суспільної координації був відкритий А. Смітом. Поєднання інтересів спрямовується об'єктивними економічними законами: кожний індивід, маючи власний інтерес (адже ніхто не працює собі в збиток), одночасно сприяє досягненню найбільшого блага для всіх (правило «невидимої руки»). Наприклад, результати праці виробника (підприємця) повинні ефективніше задовольняти потреби людини, а економічна доцільність індивідуалізованої праці з позицій інтересів підприємця визначається прибутком.

Засіб реалізації індивідуальних інтересів робітника -- зростання індивідуального доходу (заробітної плати). Інтерес власника (підприємця) полягає в збільшенні власності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для підприємств державного сектора, що знаходяться на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації суспільного інтересу - максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту. Проблема поєднання інтересів, таким чином, знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів.

В адміністративно-командній економіці субординація інтересів ґрунтується на принципі сходження інтересів від загального до часткового і одиничного: інтереси державні мають пріоритет перед регіональними, регіональні -- перед колективними тощо. В той же час засіб забезпечення цієї субординації інтересів -- жорстке централізоване планування -- продемонструвало свою невідповідність, обмежуючи на практиці свободу індивіда.

Регулювання державою економічних процесів на терені високого розвитку продуктивних сил і відповідно організаційно-економічних та соціально-економічних відносин відкриває можливість в умовах соціальне орієнтованого ринкового господарства оптимально поєднати особистий, колективний та державний інтереси з урахуванням глобальних проблем сучасності. Це стає можливим, по-перше, через відкриття ринковими відносинами широкого простору для активізації економічних інтересів особистості; по-друге, через узгодження взаємодіючих інтересів у системі «особистість -- колектив -- держава» за допомогою не лише суто ринкових методів, а й державного економічного регулювання.

В економічних відносинах між людьми потреби проявляються насамперед як інтереси. Кожне окреме відношення існує спочатку потенційно, у формі очікувань та ще незадоволених домагань людини. Як дійсні економічні відносини реалізуються, коли набувають форми взаємного зв'язку. В кожному економічному відношенні - між підприємцями і виробниками, між виробниками і споживачами, державою і недержавним сектором економіки (бізнесом), партнерами, у відносинах між індивідами -- мають місце елементи боротьби і співробітництва. Механізм суперечливої взаємодії інтересів можна простежити на прикладі його прояву у сфері виробництва і ринку. Так інтерес власника полягає в зростанні власності та в одержанні від неї гарантованого доходу. Реалізація цього інтересу передбачає вибір правильної ринкової стратегії, забезпечення конкурентоздатності, а при необхідності -- переміщення капіталу в інші об'єкти власності, де він може принести більший доход. Інтерес власника передбачає також ефективне поточне використання капіталу з метою отримання задовільної норми прибутку в кожен певний момент. Головне, що характеризує власника, -- його турбота про перспективу, адже саме цього вимагає зростання власності. Він може погодитися навіть на скорочення поточних доходів, наприклад під час реконструкції, якщо це необхідно для зростання доходів у майбутньому.

Інтереси менеджера полягають насамперед у забезпеченні поточної ефективності використання капіталу, максимізації доходу в кожний певний момент. У той самий час менеджери високого класу здатні забезпечити високу ефективність і на перспективу. В цьому відношенні інтереси менеджера, збігаються з інтересами власника. Однак професійна діяльність менеджера пов'язана з конкретним об'єктом власності, тому він заінтересований у стабілізації свого становища і орієнтується на зміцнення конкретного підприємства. Внаслідок цього його інтерес потенційно може суперечити інтересу власника, який зацікавлений у своєчасному переливі капіталу в ефективніші сфери.

Ще більш незацікавленими в переливі капіталу виявляються наймані робітники, інтереси яких пов'язані з конкретним підприємством як джерелом доходу і місцем роботи. Інтереси найманих робітників спрямовані на максимізацію поточних доходів, тому на підприємствах, де наймані робітники є власниками, а також залучаються до прийняття стратегічних рішень, спостерігається "проїдання" прибутків замість їх спрямування на розвиток виробництва. У США на підприємствах із власністю робітників передбачені механізми, що стимулюють трудову професійну активність, проте обмежують повноту і свободу в реалізації функцій власників. Самоуправління здійснюється в таких формах, коли стратегічні рішення приймаються професійними менеджерами, а не робітниками.

З вище наведеної інформації можа зробити невеликий висновок - у сфері виробництва підприємці й робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, але вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Взаємозалежність цих груп об'єктивно зумовлює їх співробітництво.

Взаємодія інтересів є стимулом ефективного соціально-економічного розвитку. В країнах з розвинутою ринковою економікою високий рівень економічної ефективності та добробуту зумовлений насамперед цілеспрямованою мотивацією особистості в поєднанні з її політичною, юридичною та економічною свободою. При переході економіки України до ринку слід зробити акцент на особистих інтересах, які сприятимуть економічному зростанню. В умовах відродження української державності виходить на чільне місце також національний інтерес.

В умовах адміністративно-командної системи офіційно проголошувалось гасло першості загальнонародних інтересів над особистими. Насправді ж особисті інтереси працюючих значною мірою ігнорувались, а реалізовувалися передусім особисті інтереси правлячого політичного прошарку - державно-партійної бюрократії. Це розходження на рівні масової свідомості породило зневіру у загальнонародний, державний інтерес та необхідність дотримання його. Взаємозв'язок інтересів суспільства, колективу та особистості забезпечувався шляхом підпорядкування інтересів колективу (підприємств) державі; а точніше державному апарату методами адміністративно-командного та ідеологічного стимулювання економіки. В умовах недемократичного суспільства, за відсутності контролю, загальнонародні інтереси підміняли особистими (клас партійно-державної бюрократії).

Примат інтересів партійно-державної бюрократії виявився і під час перебудовчих процесів в Україні. Саме колишня номенклатура, намагаючись розв'язати суперечність між фактичним привласненням нею суспільних засобів виробництва і формально (юридично) державною власністю на них, першою включилася в процеси роздержавлення та приватизації, найбільше вигравши від них. На плечі більшості членів суспільства вона переклала тягар інфляції, безробіття і зубожіння.

З одного боку, становлення ринкової економіки в Україні створює певні умови для активізації економічних інтересів особистості. Проте такі інтереси далеко не завжди співпадають з інтересами розвитку суспільства. Економічний монополізм, недосконалість законодавства, ігнорування вже діючих законів створюють умови для задоволення особистих інтересів незначної частини суспільства методами, що суперечать інтересам більшості, насамперед це розкрадання державного майна, залучення до незаконних видів бізнесу (рекету, торгівлі наркотиками), монопольне підвищення цін у поєднанні із скороченням обсягів виробництва.