Прибуток та його роль в ринковій економіці

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, які забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, слугують зростання продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного прогресу, а саме: механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Якомога повніше врахування підприємством таких факторів сприятиме підвищенню ефективності його діяльності.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції; визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку. Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів Див. додаток 3: Фактори, які впливають на величину прибутку..

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції.

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості:

Собівартість продукції (робіт, послуг) -- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість; витрати на виробництво та реалізацію -- повну собівартість продукції.

Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке:

По-перше, склад витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований державою.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

амортизація основних засобів і нематеріальних активів; витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд, на фінансування автомобільних доріг).

4.4 Шляхи збільшення прибутку на підприємстві

На кожному підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру:

§ збільшення випуску продукції

§ поліпшення якості продукції

§ продаж зайвого устаткування і іншого майна або здача його в оренду

§ зниження собівартості продукції за рахунок раціональнішого використання матеріальних ресурсів, виробничих потужностей і площ, робочої сили і робочого часу

§ диверсифікація виробництва

§ розширення ринку продажів і ін.

З цього переліку заходів витікає, що вони тісно пов'язані з іншими заходами на підприємстві, направленими на зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції і використання чинників виробництва.

5. Планування прибутку

Планування прибутку -- складова фінансового планування. Воно проводиться окремо за видами діяльності підприємства. Головною метою при плануванні є максимізація доходів, що дозволяє забезпечувати фінансування більшого об'єму потреб підприємства в його розвитку.

У процесі розробки фінансових планів враховуються всі фактори, що впливають на розмір прибутку та моделювання цих змін на квартал, півріччя.

У загальному випадку виділяють три методи планування прибутку.

Перший з них -- метод прямого розрахунку, в основі якого лежить розрахунок прибутку від реалізації продукції за асортиментом.

П = (О Ч Ц) Ї (О Ч С),

де П - плановий прибуток; О - об'єм випуску товарної продукції в планованому періоді в натуральному виразі; Ц - ціна на одиницю продукції (за вирахуванням ПДВ і акцизів); С - повна собівартість одиниці продукції.

Важливим моментом у плануванні прибутку є облік трудових витрат, виходячи з норм витрат робочого часу на виготовлення одиниці продукції і вартості людино-години.

Далі складається кошторис виробничих накладних витрат, що включаються до повної собівартості. Сума цих витрат залежить від їх складу і зв'язку з обсягом виробництва. Окремо визначаються змінні та постійні витрати. В результаті проведених розрахунків формується виробнича та повна собівартість реалізованої продукції з урахуванням залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду.

На наступному етапі складаються кошториси адміністративних і комерційних витрат. Ці витрати пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також із просуванням товарів на ринок збуту.

На підставі названих розрахунків формується план з прибутку від реалізації продукції. Для планування балансового прибутку використовуються дані про майбутні операційні доходи і витрати з фінансової та інвестиційної діяльності.

Прибуток від реалізації продукції розраховується як різниця між розмірами виручки в цінах продажу (без ПДВ, акцизів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю реалізованої продукції. Розмір виручки і повна собівартість реалізованої продукції визначаються з урахуванням перехідних залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду. Для розрахунку застосовується універсальна формула:

Рпр = Зп + Тпр - Зк,

де - Рпр -- обсяг реалізованої продукції, обчислений у двох оцінках: за цінами продажу та повної собівартості; Зп і Зк -- залишки готової продукції на початок і кінець планового періоду, обчислені у двох оцінках: за цінами продажу і за повною собівартістю; Тпр -- обсяг випуску товарної продукції, обчислений за цінами продажу і за повною собівартістю.

Планову суму прибутку також можна розрахувати, виходячи з відомих показників ціни і собівартості випуску товарної продукції і залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду. Тоді формула набуває вигляду:

Пр = Пзп + Птп - Пзк,

де Пр -- прибуток від реалізації продукції в плановому періоді; Пзп і ПЗК -- прибуток у залишках готової продукції відповідно на початок і кінець планового періоду; Птп -- прибуток від випуску товарної продукції в плановому періоді.

Другий метод планування прибутку -- аналітичний -- застосовується у разі незначних змін в асортименті продукції та за відсутності інфляції, зростання цін і собівартості. При використанні аналітичного методу розрахунок ведеться окремо за порівнянною і непорівнянною товарною продукцією. Порівнянна продукція випускається в базисному році, щодо неї є вся необхідна інформація (ціни, собівартість, обсяг виробництва і т. д.), і тоді рентабельність (Р0) визначається за формулою

Р0 = (П0 / СТП)*100%,

де П0 -- очікуваний прибуток; Стп -- повна собівартість товарної продукції базисного року.

Розрахунок здійснюється у певній послідовності:

за допомогою базової рентабельності орієнтовно розраховується прибуток планового року на обсяг товарної продукції планового року, але за базовою собівартістю;

розраховується зміна (+, -) собівартості продукції в плановому році;

визначається вплив зміни асортименту, якості, сортності продукції.

після обґрунтування ціни на готову продукцію планового року визначається вплив зростання (зниження) цін;

вплив на прибуток усіх перелічених факторів сумується.

далі враховується зміна прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець планового періоду.

Аналітичний метод має ту перевагу, що показує вплив різних факторів на величину прибутку. Але ця перевага виявляється тільки за стабільних умов господарювання.

Третій метод припускає визначення точки беззбитковості, тобто визначення обсягу і вартості продажу, за яких підприємство здатне покрити всі свої витрати, не одержуючи прибутку. Цей метод планування прибутку базується на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається маржинальний прибуток. Далі з маржинального прибутку віднімаються постійні витрати і визначається фінансовий результат (прибуток чи збиток). Графічно це зображено на Мал. 5:

Мал.5 Визначення точки беззбитковості

Для визначення точки беззбитковості необхідно знати:

* ціну продажу одиниці продукції фірми;

* прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції;

* загальні операційні витрати.

Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою:

Тв=Зов / (Цоп - Вп),

де - Зов -- загальні операційні витрати фірми;

Цоп -- ціна одиниці продукції фірми;

Вп -- прямі витрати на одиницю продукції.

Після визначення точки беззбитковості планування прибутку будується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто того запасу фінансової міцності, за якого підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не зазнаючи збитків.

Ефект операційного важеля полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації приводить до ще більшої зміни прибутку. Дія цього ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий результат у разі зміни обсягу виробництва і реалізації. Чим вища частка постійних витрат у собівартості продукції, тим сильніший вплив операційного важеля. І навпаки, у разі зростання обсягу продажу частка постійних витрат у собівартості падає, і вплив операційного важеля зменшується.

де Маржинальный прибуток - виручка від реалізації - змінні витрати.

5.2 Розподіл і використання прибутку на підприємстві

Механізм впливу фінансів на господарство, на його економічну ефективність міститься не в самому виробництві, а в розподільних відносинах. Розподіл прибутку є невід'ємною складовою загальної системи розподільних відносин і, мабуть, разом з розподілом доходу фізичних осіб, найголовнішою. При порушенні цієї відповідності процес підвищення ефективності виробництва починає стримуватися.

Конкретні форми і методи розподілу прибутку постійно видозмінюються і розвиваються зі зростанням суспільного виробництва і зміною завдання в економіці. Кожен етап у відносинах між бюджетом і підприємством з приводу розподілу прибутку породжує нові форми і методи цього розподілу.

По суті, розподіл прибутку варто розглядати в трьох напрямках (Мал. 6.).

Мал. 6. Напрямки розподілу прибутку

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.

Відносини підприємств і держави з приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку Див. додаток 4: Формування і розподіл прибутку підприємства..

Далі прибуток розподіляється між власниками (акціонерами і засновниками) і самим підприємством. Цей розподіл залежить від багатьох чинників. На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. З цього прибутку також сплачуються деякі податки в місцеві бюджети і стягуються економічні санкції.

Розподіл цієї частини прибутку відбиває процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробничого і соціального розвитку. В умовах ринкового господарства держава не втручається в процес розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і може використовуватися на будівництво житла, благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат на утримання об'єктів соціальної сфери, на проведення науково-дослідних робіт.

Законодавчо встановлений мінімальний розмір резервного капіталу для акціонерних товариств регулює порядок створення резерву щодо сумнівних боргів і під знецінення цінних паперів.

До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, які фінансуються з прибутку, належать витрати на науково-дослідні, проектні, дослідно-конструкторські й технологічні роботи, фінансування розробок і освоєння нової продукції та технологічних процесів, витрати на удосконалювання технології й організації виробництва, модернізації устаткування, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємства і новим будівництвом об'єктів, проведенням природоохоронних заходів. До цієї ж групи витрат відносять витрати на погашення довгострокових кредитів банків і відсотків за ними. Накопичений прибуток підприємство може спрямувати у статутні фонди інших підприємств, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, перераховувати вищим організаціям, союзам, концернам, асоціаціям та ін. Ці напрямки також вважаються використанням прибутку на розвиток.

До витрат на матеріальне заохочення належать виплата премій за досягнення в праці, надання матеріальної допомоги, одноразова допомога ветеранам, пенсіонерам, компенсація подорожчання вартості харчування в їдальнях і т. ін.

Увесь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, поділяється на прибуток, який збільшує вартість майна, тобто прибуток, що бере участь у процесі нагромадження (капіталізований), і той, що спрямовується на споживання та не збільшує вартості майна (споживчий). Якщо прибуток не витрачається на споживання, то він залишається на підприємстві як нерозподілений прибуток минулих років і збільшує розмір власного капіталу підприємства. Використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначаються самостійно кожним суб'єктом господарювання (мал.7.).

Мал.7. Використання чистого прибутку підприємства.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимальної відповідності між фондом накопичення і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їх величину можна встановити за розрахунками використання прибутку на фінансування певних витрат.

Нерозподілений прибуток в широкому сенсі як прибуток, використаний на накопичення, і нерозподілений прибуток минулих років свідчать про фінансову стійкість підприємства, про наявність джерела для подальшого розвитку.

Висновки

Перехід до ринкової економіки вимагає здійснення нової фінансової політики, посилення її дії на прискорення соціально-економічного розвитку, передбачає зростання ефективності виробництва і зміцнення фінансів держави. Важлива роль в забезпеченні всесторонньої інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності належить прибутку.

Прибуток - одна з основних форм грошових накопичень, створюваних в галузях економіки. Вона є частиною національного доходу, включає вартість додаткового продукту і окремі елементи необхідного продукту.

Фінанси, кредит, ціни, собівартість і інші економічні важелі прямо або посередньо пов'язані з прибутком, тому вона займає одне з центральних місць в загальній системі вартісних інструментів і важелів управління економікою.

Від зростання прибутку залежать розвиток ринку засобів виробництва, фінансове положення підприємств, рівень задоволення особистих і суспільних потреб працівників, створення предметів народного споживання, діяльність ринку цінних паперів, повнота і своєчасність виконання зобов'язань перед фінансово-кредитною системою, наявність бездефіцитного бюджету, стабілізація народного господарства, подолання кризових явищ в економіці країни.

Як вартісна категорія прибуток є однією з основоположних елементів госпрозрахункової діяльності підприємств і об'єднань, складовою частиною ринкової економіки.

Крім того, прибуток є основним джерелом фінансування заходів щодо науково-технічного і соціального розвитку підприємств і об'єднань. За рахунок платежів з прибутку до бюджету формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних і місцевих органів влади, і від їх збільшення значною мірою залежать темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, зростання суспільного багатства і підвищення рівня життя народу.

Вивчивши джерела отримання прибутку, можна розробити науковий підхід до рішення багатьох проблем. Наприклад, підвищити ефективність виробництва, підсилити матеріальну зацікавленість і відповідальність трудових колективів в досягненні високих кінцевих результатів при якнайменших витратах.

В цілях зміцнення комерційного розрахунку у всіх ланках виробництва вирішальне значення має виявлення резервів зростання прибутку на основі економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості і розширення асортименту продукції, що випускається, скорочення непродуктивних витрат.

Чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Об'єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання. Для аналізу фінансових результатів підприємств використовуються такі показники прибутку: виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), валовий прибуток, балансовий прибуток, фінансові результати від позареалізаційних операцій, економічний прибуток, чистий прибуток, рентабельність, норма прибутку, собівартість продукції(робіт, послуг), основні виробничі та оборотні фонди.

Показники прибутку характеризують абсолютну ефективність господарської діяльності підприємства, однак про ефективність виробництва більшою мірою характеризує норма прибутку та рівень рентабельності, що дає більш повну інформацію про стан об'єкту і дозволяє приймати найбільш ефективні заходи в сучасних ринкових умовах.

Найбільш важливим для підприємства на мікрорівні є планування прибутку, його ефективний розподіл та використання. Конкретні форми і методи планування, розподілу і використання прибутку постійно видозмінюються і розвиваються зі зростанням суспільного виробництва і зміною завдання в економіці. Кожен етап у відносинах між бюджетом і підприємством з приводу розподілу прибутку породжує нові форми і методи цього планування та розподілу.

Максимізація прибутку шляхом зміни частки змінних і постійних витрат відкривають можливість підприємцям планувати на перспективу розміри приросту прибутку залежно від господарських успіхів у виробництві конкурентоздатної продукції і завчасно приймати відповідні заходи по зміні в ту або іншу сторону величини змінних і постійних витрат. Орієнтовні розрахунки прибутку важливі не тільки для самих підприємств, що проводять і реалізуюють продукцію (послуги), але і для акціонерів, інвесторів, постачальників, кредиторів, банків, пов'язаних з діяльністю даного підприємства, що беруть участь своїми засобами у формуванні його статутного капіталу. Тому планування оптимального розміру прибутку в сучасних економічних умовах є найважливішим чинником успішної підприємницької діяльності.

Підсумовуючи вищесказане необхідно підкреслити, що в теперішній час відбувається процес переосмислення ролі прибутку в економіці. Це пов'язано, насамперед, зі зміною цільової функції великих підприємств, яка не орієнтована тільки на одержання прибутку, а еволюціонувала разом із загальним ускладненням економічних взаємозв'язків. Адже тепер вже недостатньо тільки отримати максимальний прибуток, але й потрібно раціонально й оптимально використовувати вже одержанй. Це дозволить не тільки утримувати свої позиції на ринку, але й значно забезпечить динамічний розвиток як підприємства, так і національної економіки вцілому в умовах ринкових відносин.

Размещено на Allbest.ru