Споживання та заощадження, їх роль в макроекономіці

· Розширення соціальної допомоги для верств, які дійсно її потребують, і в той же час, держава має сприяти розширенню кола осіб здатних до особистої відповідальності за результати власних економічних дій, сприяти зменшенню кількості соціальних груп, які потребують зовнішньої підтримки;

· Стабілізація внутрішнього споживчого ринку за рахунок сприяння становленню вітчизняного товаровиробника: чим більше на національному ринку товарів і послуг, тим вони доступніші, тим комфортніше і соціально безпечніше життя людей (в даному випадку завдання держави полягає у створенні умов для широкого інвестування капіталу (як приватного національного, так і іноземного) у споживчу сферу на цій основі буде проходити перерозподіл виробничого потенціалу на користь виробництв, що зорієнтовані на безпосереднє задоволення потреб людини);

· Удосконалення законодавства по захисту прав споживача (забезпечення гарантій захисту прав споживача має проходити як на основі відповідного законодавства, так і при умові різних громадських організацій);

Зменшення розшарування населення на багатих і бідних (дана умова покращення добробуту населення може бути виконана за рахунок виконання інших умов оптимізації споживання, що згадані вище).

Щодо покращення заощаджень населення України, то це перш за все потребує вирішення питання щодо надійності банківської системи, оскільки населення недовіряє банківським установам. Також можна розвивати фінансове посередництво, що дасть можливість швидко перетворювати заощадження в інвестиції і спрямовуватиме їх в реальний сектор економіки.

Як бачимо, і споживання, і заощадження є надзвичайно важливими елементами економіки. Тому збільшення як першого, так і другого свідчить про економічне зростання, збалансованість бюджету, добробут населення.

3.3 Використання зарубіжного досвіду з метою підвищення життєвого рівня населення України

Для того, щоб зрозуміти ситуацію в Україні слід змінити напрям вектору, за яким ми аналізуємо, тобто потрібно порівняти споживання та заощадження закордоном. Для цього слід перш за все порівняти доходи, які отримують громадяни України з доходами, які отримують громадяни інших країн. Для прикладу візьмемо ту ж саму Росію. Середньомісячна нарахована заробітна плата в січні 2009 року становила 18,65 тисячі рублів і в порівнянні з жовтнем 2008 року зросла на 4,8%. А в Україні середньомісячна зарплата у січні 2009 року становила близько 1580 грн. Тобто, візьмемо навіть курс російського рубля як 20 копійок за один рубль, то середньомісячний дохід громадянина Росії становить 3730 грн., тобто це в 2,4 рази більше ніж у громадянина України. Як результат, громадяни Росії можуть дозволити собі купувати набагато більше товарів та послуг, що свідчить про добробут населення, про більший рівень зайнятості, економічне зростання. І щодо кредитування, населення Росії витрачає отримання кредити в основному на розширення чи створення власного бізнесу, а громадяни України на споживання товарів та послуг. Як наслідок, в Росії можуть погасити кредит, а в Україні нажаль ні. В період кризи росіяни стурбовані високими темпами інфляції, адже це знецінює їх заощадження, а також зростання цін не окуповується зростанням доходів, аналогічна ситуація виникла і на Україні. Проте заощадження американських сімей з початку 2009 року різко зросли, досягнувши у травні позначки 6,9% особистого доходу після вирахування податків. При нинішньому рівні розвитку економіки він еквівалентний 750 мільярдам доларів на рік. Тобто збільшення норми накопичення населення зменшує потребу США в іноземному капіталі для фінансування виробничих капіталовкладень і житлового будівництва. Ріст заощаджень здатен на 100% усунути залежність країни від іноземного капіталу. Щорічний приплив капіталу дорівнює щорічним показникам американського дефіциту поточних статей платіжного балансу - сумі дефіциту торгового балансу плюс чистий процентний дохід і дивіденди, які заборгували решті світу уряд і підприємства США.

Тому зменшення припливу капіталу буде супроводжуватися зниженням дефіциту торгового балансу. Оскільки зменшення торгового дефіциту вимагає збільшення експорту і скорочення імпорту, міжнародна вартість долара повинна впасти, щоб зробити американські товари більш привабливими для закордонного і внутрішнього покупця. В такий спосіб американці мають намір скоротити державний дефіцит. Тобто, за рахунок заощаджень американці мають намір зменшити державний дефіцит. Українці ж не роблять подібних заходів, оскільки населення не розуміє, в якій тривожній ситуації знаходить економіка країни. Тобто можна висновок про малу обізнаність населення України, чи просто байдужість до становища країни.

Припустимо подібну ситуацію в Україні, збільшити заощадження за рахунок меншого споживання, ці кошти направити в реальний сектор економіки у вигляді інвестиційних потоків, це принесе додаткові кошти населенню, сприятиме розвитку і поступовому виходу з кризи реального сектору, та збільшить надходження держави (у вигляді податків). Тобто це реально змонтована ситуація, проте відсутність довіри населення до підприємств та банківських установ значно її ускладнює.

Досвід більш розвинених країн показує нам, що досягнення рівномірності розподілу доходів населення - основа розвитку країни. Рівномірний розподіл доходів оберігає суспільство від революцій та кризових явищ. Чим менший розрив між бідними та багатими, тим краще держава регулює розподіл доходів, тим ефективніша її політика. В свою чергу ця рівномірність є умовою зростання споживчого попиту.

В розвинених країнах, таких як Італія, Франція, Німеччина держава чітко регулює величину доходів домогосподарств. Тобто в цих країнах держава проводить політику перерозподілу доходів між багатими та бідними. Ще одним ефективним засобом впливу на не тільки зростання, але і на рівномірність доходів, є ефективна система оподаткування - чим менший дохід ти отримуєш, тим більший податок ти сплачуєш. Розвинені країни вважають це вагомим стимулом заробляти більше, прагнути до самовдосконалення. Держава значну частину своїх коштів спрямовує в людський капітал, тобто в освіту й охорону здоров'я, у професійну підготовку і перепідготовку кадрів. Так людський капітал займає чи не головне місце в національному багатстві таких країн як США, близько 76 %, в той час коли виробничі фонди (машини, устаткування, будівлі) становлять лише 19 %, а інше припадає на природні ресурси. В Росії такі пропорції відповідно розподіляються як 50 % людський капітал, 40 % виробничі фонди та 10 % природні ресурси. Про Україну наші політики говорять, що вона багата ресурсами, та ніхто майже не згадує про її спеціалістів, тому склалися і відповідні співвідношення: 38 %, 13%, 49 %. Ще одним ефективним важелем впливу є соціальні трансферти, так в Японії вони становлять близько 28 % від ВВП.

В підсумку можна сказати, що споживання та заощадження закордоном набагато вищі, що свідчить про кращий рівень життя населення та про більший рівень доходів. Водночас ця ситуація відображає організованість та збалансованість економічної та політичної сфери, що на даному етапі ніяк не стосується української економіки.

Висновки

Споживання - це та сума, яку може використати людина на придбання товарів і послуг після сплати податків, а заощадження та частина доходу, що не використовується на споживання. Основними параметрами, які визначають споживання та заощадження є: середня схильність до споживання,середня схильність до заощадження, гранична схильність до споживання та гранична схильність до заощадження. Основними факторами, що визначають споживання та заощадження є: очікуваний рівень доходу, розмір багатства, рівень цін, отримані позики та податки.

Як бачимо, доходи населення України з кожним роком зростають, що забезпечує зростання споживання та заощадження населення. У 2009 році доходи населення зросли майже на 126145 млн.грн. порівняно із 2008 роком. Споживчі витрати зросли на 118 712 млн.грн., а заощадження на 7433 млн.грн. В свою чергу зростання споживання та заощадження стимулюють розвиток економіки в цілому, адже як ми з'ясували, споживчі витрати становлять близько 96 % ВВП України за 2009 рік. Заощадження є основою інвестицій, в Україні станом на 2009 рік заощадження становили 59444 млн.грн. за даними Держкомстату.

Головним фактором, від якого залежить як споживання, так і заощадження є рівень доходу. Тобто, якщо ми збільшимо доходи населення, то це автоматично призведе до збільшення споживання та заощадження. Для того щоб збільшити доходи населення, перш за все необхідно вивести країну із стану кризи, створювати нові робочі місця, збільшити рівень заробітної плати та збільшити як мінімальну заробітну плату, так і пенсію, стабілізувати рівень цін, тобто провести антиінфляційну політику. Ще є безліч реформ, які може провести уряд України, але необхідно детально проаналізовувати наслідки кожної з ним, адже збільшуючи споживання ми автоматично спричиняємо інфляційні процеси в країні.

Можна звернути увагу на досвід розвинених країн, де держава чітко регулює рівномірність доходів населення за рахунок як перерозподілу доходів між багатими і бідними, податкової системи, соціальних виплат та трансфертів. Цим самим рівень доходу в цих країнах є порівняно вищим близько в 2,4 рази, що свідчить про добробут населення, вищий рівень життя.

Головним висновком слугує те, що як рівень споживання, так і рівень заощадження є основними показниками економічного розвитку країни і чим вищі ці показники, тим ефективнішою є економіка країни, тим досконаліше вона працює, тим надійнішою вона є. тому намагаючись підвищити рівень споживання та заощадження, уряд не тільки підвищить добробут населення, але й зміцнить економічне становище України на світовій арені.

Список використаних джерел

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посіб.: 2 кн. - Кн..1. Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка / За ред. С.Панчишина і П.Островерха. - 4-те вид. - К.: Знання, 2006.

2.Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економіка: принципи, проблеми і політика. Ч.1. Макроекономіка. - Львів, 1997.

3.Манків Г. Н. Макроекономіка. - К.: Основи, 2000.

4.Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец.

освіти: У 2 ч. / За ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 1998.

5.Панчишин С. Макроекономіка. - К.: Либідь, 2001.

6.Семюелеон II., Нордхауз В. Макроекономіка. - К.: Основи. 1995.

7. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. - к.: Четверта хвиля, 1997.

8. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.- К.: Основи, 1994.

9. Крачило М.П. Основи економічної теорії.- К., 1997.

10. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика: Підручник.- К.: Таксон, 1996.

11. Савченко А., Пухтаєвич Г. Теорія ринкової економіки і практика переходу України до ринку. (Державне регулювання ринкової економіки.) «Економіка України», 1.1993.

12. Макроекономічна теорія: Навч. Посібник. 2-ге вид., стереотип./ За. ред. д. е. н., проф. Г.І.Башнянина і к. е. н., доц. Л.С.Томашик.-Львів: «Новий світ - 2000», 2006.

13. Мочерний С.В., Усенко О.А. Основи економічної теорії: Навч. посіб. - Вид. 2-ге, доп. - К.: ВЦ «Академія», 2006. (Альма-матер).

14. Гальчинський А.С., Єщенко П.С. Економічна теорія: Підручник. - К.: Вища шк., 2007.

15. Доллан Э.Дж., Макроэкономика., - С.-Пб., 1994.

16. Ватаманюк О.З. Заощадження в економіці України: макроекономічний аналіз. ? Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. ? 536 с.

17. Андрусенко Н.О. Реформи потрібні економіці України // Вісник Пенсійного фонду України. - 2007. ? № 9. - С.16-19.

18. Берегуля А.Я. Заощадження населення в умовах економічного зростання. Автореф. дис. канд. екон. наук. - Одеса, 2007. - 19 с.

19. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 5-те вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2004.

20. Економічна політика / За ред. О.О. Бєляєва. - 2-ге вид.. - К.: КНЕУ, 2006. - 288 с.

21. Пухунін П.Г. Фактори споживання // Фінанси України - 2009. - №3. - С.32-33

22. www.bank.gov.ua

23. www.ukrstat.gov.ua

Додаток А

Таблица. Структура інвестицій за 2007-2009 рр., млн.дол.

Додаток Б

Таблица. Надані кредити за 2007-2009 рр., млн.грн.

Размещено на Allbest.ru