Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Господарська діяльність кожного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу в процесі виробництва. Головне завдання кожного підприємства - випуск продукції,яка користується попитом, з найменшими витратами, тому основним завданням бухгалтерського обліку є: виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбання товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції, аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниження, визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.

Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на свою продукцію, рівня конкурентоспроможності; самостійно визначає чисельність і структуру працівників, обирає форми і системи оплати праці, визначає розміри фонду оплати праці і фонду споживання; здійснює реалізацію своєї продукції (робіт, послуг) як на основі прямих угод, так і через товарні біржі, інші посередницькі організації;самостійно встановлює ціни, здійснює зовнішньоекономічну діяльність, проводить операції з цінними паперами.

Для нормальної життєдіяльності будь-якого підприємства присутність позикового капіталу не лише нагальна потреба, але й чудова можливість оптимізації своїх фінансових показників. Щодо джерел запозичення, то вони в бізнесовому середовищі вельми різноманітні. Це й отримання кредитів від фінансових установ, і емісія власних боргових зобов'язань (векселів, облігацій), і майже безкорислива фінансова допомога від засновника, і навіть така звична кредиторська заборгованість. Причому з розвитком фінансових ринків варіантність таких джерел значно зростає.

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи - прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

Господарська діяльність кожного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу в процесі виробництва.

Останніми роками фінансово-кредитна сфера нашої економіки розвивається надто бурхливими темпами, вітчизняному підприємству не завжди легко зорієнтуватися, у кого швидко і вигідно можна позичити грошей. Традиційним джерелом такої позики є банківський сектор.

В системі безготівкових розрахунків для погашення боргових зобов'язань підприємства використовують вексель. Вексель належить до цінних паперів,які підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред'явленні.

Економічна система ринкового господарства базується на автономії господарюючих суб'єктів, механізмі ринку та конкуренції.

Найважливішими організаційно-економічними умовами функціонування підприємства є економічна самостійність; забезпечення самоокупності, рентабельності та самофінансування; економічна зацікавленість; матеріальна відповідальність за результати господарської діяльності.

Актуальність теми полягає в тому, що для досягнення своєї мети - максимізації прибутку, підприємству не рідко доводиться залучати додатковий позиковий капітал. Підприємствам необхідно вести облік даних та узагальнення інформації про заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не поточним зобов'язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); заборгованість підприємства щодо зобов'язань із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки; суми податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями. Відповідно з'явилась потреба в обліку та аудиті довгострокових та поточних зобов'язань підприємства.

До довгострокових зобов'язань відносяться довгострокові (строком більше 1 року) позики банків, облігації та векселі, видані підприємством. Перевагою фінансування за рахунок довгострокових джерел є небажання власників збільшити кількість акціонерів, а також відносно нижча собівартість кредиту в порівнянні з вартістю акціонерного капіталу, яка виражається в ефекті фінансового важеля. Використання та повернення цих кредитів потребує суворого контролю за їх станом та рухом, а для цього необхідні детальні дані по кожній позиції, про їх суму, строки повернення, нараховані проценти за користування. Для аналізу ефективності довгострокових кредитів потрібні відомості про конкретні напрямки їх використання, про витрачені суми на кожен напрям, про очікувану економічну ефективність, про окупність довгострокових вкладень.

1. Організація довгострокових зобов'язань

1.1 Характеристика зобов'язань

Основним джерелом фінансування підприємств є банківські кредити, інші види позик, облігації та акції. За рахунок емісії акцій підприємства збільшують власні фінансові ресурси, а на ринку позикового капіталу залучають кошти для тимчасового користування.

Характер зобов'язань значною мірою залежить від кредитного рейтингу позичальника, а отже, від його можливостей на ринку.

Так, корпорації з високим кредитним рейтингом (ААА) можуть залучати кошти під досить низьку фіксовану процентну ставку, емітувавши облігації з фіксованим купоном.

Корпорації з невисоким кредитним рейтингом не мають доступу до ринку облігацій і залучають кошти переважно на ринку кредитів. Причому в більшості випадків - це кредити під плаваючу процентну ставку.

У цілому підприємства з високим кредитним рейтингом залучають кошти на ринку капіталів під нижчі фіксовані чи плаваючі процентні ставки, ніж підприємства з невисоким кредитним рейтингом.

Корпорації з високим кредитним рейтингом залучають кошти як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансових ринках, віддаючи перевагу ринку, на якому вартість капіталу менша. Вітчизняні підприємницькі структури мають обмежені можливості щодо залучення коштів на міжнародному ринку. На національному ринку вони виступають переважно як позичальники на ринку короткострокових кредитів, а також у ролі емітентів векселів, не використовуючи з об'єктивних причин такі потужні джерела довгострокового фінансування, як довгострокові кредити та корпоративні облігації.

За рахунок середньо - та довгострокового фінансування підприємства здійснюють капітальні вкладення і частково фінансують оборотні активи. Основним джерелом фінансування оборотних активів виступають короткострокові банківські та комерційні кредити, комерційні цінні папери, векселі, інші короткострокові боргові зобов'язання підприємства.

Крім банківських кредитів та корпоративних облігацій специфічними джерелами фінансування виступають лізингове та факторингове кредитування. Підприємству також можуть здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності.

Усі наведені вище джерела фінансування формують борговий капітал підприємства, який разом з коштами, що перебувають у тимчасовому користуванні на безоплатній основі, становлять зобов'язання підприємства.

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо [10].

Підходи до визначення зобов'язань різні, їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна.

В широкому розумінні зобов'язання виникають як управлінський правовий акт замовлення або державний контракт. У вузькому значенні - виникають із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону; за результатами конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу.

Юридичним джерелом договірних господарських зобов'язань є господарський договір. Цивільний кодекс (ЦК) України називає господарський договір однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань. Договір є юридичним фактом. Однак не всі зобов'язання встановлюються договором: значна їх частина визначається адміністративними актами, іншими правомірними чи неправомірними діями.

Правове поняття зобов'язання має декілька складових: зміст зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та правовідносини між суб'єктами. Суб'єктом зобов'язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, може бути будь-яка юридична або фізична особа. Сторона, яка має право вимагати від іншої сторони виконання певної дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов'язана виконати вимогу кредитора, - боржником. Об'єктом майнових прав є майно, а об'єктом зобов'язального права виступає дія.

В бухгалтерському обліку поняття «зобов'язання» вужче, ніж в цивільному законодавстві: зобов'язання в бухгалтерському обліку виникає не тільки з Цивільного кодексу, а й з інших галузей права: фінансового, трудового чи окремих законодавчих актів, що регулюють економічні відносини;

Відповідно до П(С)БО №11 [6], зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла, внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Залежно від строку надання підприємству грошових коштів банківський кредит поділяють на: довгострокові та короткострокові кредити банків. Загальновідомо, що до довгострокового відносяться зобов'язання, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців з дати балансу. Але існують нюанси в тлумаченні: за П(С)БО 11 до довгострокових зобов'язань відносяться зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Класифікацію зобов'язань для їх відображення в бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 11 наведено в табл. 1.1.

Слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше, ніж дванадцять місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Об'єктами довгострокового кредиту банку можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та ін.

Таблиця 1.1

Класифікація зобов'язань відповідно до П(С)БО 11 «Зобов'язання»

Поточні зобов'язання	Зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу, або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу: - короткострокові кредити банків - поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями - короткострокові векселі видані - кредиторська заборгованість за товари, послуги, роботи - поточна заборгованість за розрахунками за авансами одержаними, з бюджетом та позабюджетними платежами, оплати праці, з учасниками, внутрішніми розрахунками, інші поточні зобов'язання
Довгострокові зобов'язання	Всі зобов'язання, які не є поточними: - довгострокові кредити банків - інші довгострокові фінансові зобов'язання - відстрочені податкові зобов'язання
Забезпечення	Зобов'язання, з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу: - додаткове пенсійне забезпечення - виконання гарантійних зобов'язань - реструктуризація - виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів
Непередбачені зобов'язання	- зобов'язання, яке може виникнути внаслідок минулих подій, та існування якого буде підтверджено лише коли (не)відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю - теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити
Доходи майбутніх. періодів	Доходи, одержані підприємством у звітному періоді, але такі, що відносяться до наступних періодів

Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для свого фінансування [6].

До довгострокових зобов'язань належать середньо-та довгострокові кредити банків, облігації, емітовані підприємством, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

Структура зобов'язань підприємства відображує значною мірою як поточний фінансовий стан підприємства, так і стан ринку позикового капіталу. Тому при аналізі зобов'язань підприємства та оцінці його фінансового стану потрібно відокремлювати і виділяти позитивні та негативні чинники у формуванні ресурсів, які є наслідком діяльності підприємства та результатом управлінських рішень, а не обумовлені специфікою зовнішнього економічного середовища.

Довгострокові зобов'язання - це зобов'язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.

Тобто для визнання зобов'язання довгостроковим достатньо виконання однієї з двох зазначених умов. Тому зобов'язання підприємства, яке виконує складні замовлення із звичайним циклом завершення більше як 12 місяців, можуть бути класифіковані у вимірі операційного циклу. Так, якщо таке підприємство має зобов'язання з погашення кредиту через 14 місяців, воно може не відносити цю заборгованість до довгострокових, якщо його звичайний операційний цикл становить 15 місяців



1.2 Оцінка та облік довгострокових зобов'язань

Виникнення довгострокових зобов'язань, як правило, визначається угодою, яка затверджує графік погашення зобов'язання позичальником та порядок сплати ним відсотків, якщо це передбачено умовами відповідної угоди. Саме ці умови та сума активів, яку отримує підприємство в обмін на зобов'язання, визначають показники, що пов'язані з існуванням та погашенням довгострокової заборгованості.

До довгострокових зобов'язань належать:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання;

- відстрочені податкові зобов'язання;

- інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокові зобов'язання за кредитами банку обліковуються на рахунку 50 «Довгострокові позики». За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до складу довгострокових.

Зарахування довгострокових позик на поточні рахунки обліковується на рахунках:

- Д-т 31 «Рахунки в банках»

- К-т 50 «Довгострокові позики».

Переведення короткострокових позик до складу довгострокових у зв'язку зі змінами умов кредитування обліковується:

- Д-т 60 «Короткострокові позики»

- К-т 50 «Довгострокові позики».

За користування довгостроковими позиками банку нараховуються проценти, які включаються до складу фінансових витрат і обліковуються на рахунках:

- Д-т 951 «Проценти за кредит»

- К-т 50 «Довгострокові позики».

За дебетом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються операції з погашення довгострокових позик і процентів за ними:

- Д-т 50 «Довгострокові позики»

- К-т 31 «Рахунки в банках.

Аналітичний облік довгострокових позик організується щодо кожної позики зокрема. Аналітичні рахунки об'єднуються залежно від виду позики в субрахунки:

- 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»

- 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

- 503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»

- 504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

- 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»

- 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

Усі довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у балансі підприємства за їх теперішньою вартістю[17].

Наприклад: Оцінка довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки на дату складання звітності у підприємства існує зобов'язання по відсотковому векселю (20% річних, які сплачуються щорічно) на суму 100 тис. грн. до моменту погашення якого залишається 2 роки. Ринкова ставка подібних векселів - 10%. Сума за якою таке зобов'язання підприємству слід відображати у звітності визначається таким чином:

Теперішня вартість довгострокового зобов'язання = теперішня вартість основної суми боргу теперішня вартість ануїтету (20 000 щорічно).

Теперішня вартість основної суми боргу визначається з допомогою таблиці значень теперішньої вартості однієї грошової одиниці. В нашому прикладі необхідно взяти значення теперішньої вартості для періоду n (2 роки) та відсоткової ставки i ( 10%), яке становить 0,8264.

Теперішня вартість основної суми боргу = 100 000 х 0,8264 = 82 640

Теперішня вартість ануїтету (визначення наведено в розділі 4 Облік оренди) визначається з допомогою Таблиці значень теперішньої вартості звичайного ануїтету однієї грошової одиниці. В нашому прикладі необхідно взяти значення теперішньої вартості ануїтету для періоду n (2 роки) та відсоткової ставки i ( 10%), яке становить 1,7355.

Теперішня вартість ануїтету = 20 000 х 1,7355 = 34 710

Звідси, теперішня вартість довгострокового векселя = 82 640 + 34 710 = 117 350

При ринковій ставці 24% теперішня вартість векселя визначатиметься так:

100 000 х 0,6504 + 20 000 х 1,4568 = 94 176

Різниця між номіналом (сумою погашення) та теперішньою вартістю в першому випадку становитиме 17 350 грн. премії по векселю, а в другому випадку негативна сума - 5 824 грн. - це дисконт.

Як правило, при здійсненні операцій по розміщенню векселів та облігацій між незалежними та достатньо обізнаними сторонами фактичні суми грошових потоків наближатимуться до розрахункових значень теперішньої вартості зобов'язань. В таких випадках первісне значення теперішньої вартості довгострокових зобов'язань визначатиметься в сумі коштів фактично отриманих боржником або балансової оцінки погашеного зобов'язання.

Так, у розглянутому прикладі за рахунок випуску векселю підприємство матиме потенційну можливість при ринковій ставці довгострокових запозичень на рівні 10% погасити поточну заборгованість в сумі 117350 грн., а при ринковій ставці 24% вже тільки 94176 грн. Якщо відсоток сплачуваний по довгострокових зобов'язаннях співпадає або несуттєво відрізняється від рівня ринкових ставок довгострокових запозичень, теперішня вартість довгострокових зобов'язань дорівнюватиме сумі погашення.

На кожну звітну дату теперішня вартість фінансових зобов'язань (зобов'язань, по яких сплачуються відсотки) змінюватиметься за рахунок плину часу, а також, можливо, за рахунок зміни ринкових ставок. Зміна теперішньої вартості за рахунок плину часу визначається шляхом рівномірної (прямолінійної або з використанням внутрішньої ставки відсотка) амортизації теперішньої вартості зобов'язання. Після визначення сум амортизації здійснюється додаткове коригування оцінки довгострокових зобов'язань до нової теперішньої вартості, яка визначена з урахуванням нових ринкових умов, якщо вони суттєво змінилися. При відсутності достовірної інформації відносно зміни ринкових ставок по подібних запозиченнях обрахунок змін теперішньої вартості здійснюється лише шляхом амортизації первісно визначеної премії або дисконту [12].

Етапи організації обліку кожного виду зобов'язань мають бути чітко пов'язані між собою. Для цього слід встановити загальні для всіх видів зобов'язань завдання організації обліку, а саме:

- забезпечення своєчасної та повної реєстрації даних у документах та облікових регістрах;

- чітке документування розрахунків;

- достовірне відображення інформації щодо зобов'язань у формах фінансової звітності;

- створення дієвої системи внутрішнього контролю зобов'язань.

В Положенні про облікову політику підприємства повинні врегульовуватись питання відображення з обліку зобов'язань, якими є:

- види резервів, які створюються на певному підприємстві;

- порядок та основні джерела формування і напрями використання резервів;

- зазначення строків проведення інвентаризації зобов'язань підприємства;

- первинні документи з обліку зобов'язань та графік їх документообігу;

- процедури контролю цільового фінансування, коштів резервів і фондів, контроль правильності розрахунків з кредиторами;

- перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для відображення в бухгалтерському обліку операцій з зобов'язаннями.

Відповідно до класифікації зобов'язань основу довгострокових зобов'язань складають кредити банків. Кредит - це надання банком грошових коштів юридичним та фізичним особам у тимчасове користування на визначених умовах. Банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності на комерційній договірній основі за умови дотримання принципів: забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового використання. Організація обліку розрахунків з банком повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків.

Важливим етапом організації обліку кредитів банку буде забезпечення умов для підготовки необхідного банку комплекту документів та кредитного договору. Як правило, до банку подаються заява, картка зі зразками підписів, свідоцтво про реєстрацію, установчий договір, форми фінансової звітності, витяги з рахунків підприємства, договори застави та страхування, дозволи та ліцензії тощо.

При організації відображення в обліку операцій, пов'язаних з довгостроковими послугами, необхідно враховувати, що частина довгострокової позики, яка підлягає погашенню в термін 12 місяців, списується на рахунки поточної заборгованості. Сам факт одержання кредитних коштів на рахунок підприємства підтверджується випискою банку.

У господарській діяльності трапляються випадки, коли підприємство одержує доходи у вигляді одержаних авансових платежів за надання товарів або послуг у майбутньому. Платежі, одержані підприємством наперед, до виконання договірних умов, не відповідають жодному з критеріїв визнання доходу. Отже отримані підприємством у поточному звітному періоді аванси є відстроченими доходами, вони формують фінансовий результат майбутнього звітного періоду. Отримані наперед платежі зумовлюють виникнення у підприємства реальної заборгованості, отже, і необхідність відображати її в системі бухгалтерських рахунків у складі зобов'язань та створювати умови для раціональної організації її обліку.

Для організації обліку доходів майбутніх періодів необхідно створити умови для узагальнення інформації щодо одержання у звітному періоді платежів, які підлягають включенню до доходів у майбутніх періодах, розробити елементи робочого плану рахунків.

Також проводять інвентаризацію зобов'язань, метою проведення є встановлення правильності розрахунків за довгостроковими та поточними зобов'язаннями, обґрунтованості та реальності цих сум.

Об'єктами інвентаризації виступають дані щодо стану розрахунків за зобов'язаннями на певну дату: розрахунки за одержаними довгостроковими та короткостроковими позиками та відсотками за ними; заборгованість за довгостроковими та короткостроковими векселями виданими; довгострокові зобов'язання за облігаціями та з оренди; розрахунки з постачальниками та підрядниками; розрахунки за податками, обов'язковими платежами та за страхуванням; розрахунки з оплати праці та з учасниками; інші довгострокові та поточні зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Кожний об'єкт інвентаризації має вартісну оцінку, правильне визначення якої є однією з вимог дотримання принципу об'єктивності.

Специфіка проведення інвентаризації зобов'язань полягає в тому, що перевірка здійснюється за допомогою прийомів документального контролю:

1) прийоми перевірки окремого документу:

- формальна перевірка;

- арифметична перевірка;

- нормативно-правова перевірка;

2) прийоми перевірки декількох документів, що відображають одну і ту ж або взаємопов'язані операції:

- зустрічна перевірка;

- взаємний контроль;

3) прийоми перевірки документів, що відображають рух однорідних цінностей:

- контрольне порівняння;

- відновлення кількісно-сумового обліку;

- хронологічна перевірка.

Перевірці підлягають всі первинні документи, що містять інформацію про виникнення та погашення зобов'язань.

Суми заборгованостей за такими розрахунками слід обов'язково узгодити перед складанням річної фінансової звітності. Залишати їх в обліку неврегульованими не допускається.

Специфікою процесу інвентаризації зобов'язань є необхідність перевірки, поряд з суто бухгалтерською інформацією, відповідності здійснених операцій законодавчо-правовим нормам.

Зокрема, в ході проведення інвентаризації зобов'язань слід встановити терміни їх виникнення та частину заборгованості, за якою минув строк позовної давності [13].

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Загальний строк позовної давності для правовідносин, що регулюються законодавством України, визначено Цивільним кодексом України і становить три роки. Але для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність, менша або триваліша порівняно із загальною (від 1 до 10 років).

Для міжнародних договорів можуть бути встановлені інші правила, які відповідають Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів A\CONF\63\15, яка ратифікована Україною. Відповідно до неї строк позовної давності становить 4 роки.



1.3 Нормативно-правове регулювання обліку та аудиту довгострокових зобов'язань в Україні

Дотримання балансу взаємних інтересів користувачів інформації досягається за допомогою різних видів регулювання бухгалтерського обліку: економічного, правового та морально-етичного. Правове регулювання здійснюється державою, яка встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів господарювання. В Україні поступово створюється система взаємодії економічного та правового регулювання, яка проявляється в тому, що підприємства при введенні обліку обирають для себе економічно доцільні напрями поведінки, але при цьому вони змушені враховувати правові норми, порушення яких призводить до юридичної відповідальності та економічних втрат.

Принциповою основою переходу України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та аудиту стало визнання загальних Принципів підготовки та складання фінансової звітності (Framework for the Preparation and Presentation of Financial Statements). Принципи підготовки та складання фінансової звітності сформульовані у вигляді окремого документу, який не є стандартом і не містить обов'язкових вимог і рекомендацій. Але якщо якесь положення стандарту суперечить Принципам, то змінюються положення стандарту.

Фінансова звітність, яка складалася у відповідності з вимогами радянської системи обліку, використовувалася органами державного управління і статистики для контролю та реєстрації фактів господарської діяльності. У відповідності з Принципами «мета фінансової звітності полягає у наданні інформації про фінансовий стан, результати діяльності і зміни у фінансовому стані компанії. Ця інформація необхідна широкому колу користувачів для вироблення економічних рішень». До користувачів фінансової звітності належать інвестори, співробітники, позичальники, постачальники і інші торгові кредитори, покупці, уряди і їхні органи, громадськість (п. 7 МСФО 1) [5].

Система обліку довгострокових зобов'язань в Україні регулюється нормативно-правовими актами, які формують правове поле для ведення фінансового та податкового обліку даного об'єкта, і яке представлене наступними нормативними документами (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Нормативно-правова база обліку довгострокових зобов'язань підприємства

№з./п.	Назва нормативно-правового акту	Номер, коли і ким прийнятий	Характеристика
1	2	3	4
1.	Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»	№ 283/97-ВР від 22 травня 1997 року зі змінами і доповненнями	Визначає порядок включення сум довгострокових зобов'язань до складу валових витрат з метою визначення оподатковуваного прибутку та відображення даної інформації в податковому обліку та звітності.
2.	Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»[1]	№ 996-XIV від 16 липня 1999року	Визначає правові засади регулювання організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, в тому числі обліку розрахункових операцій.
3.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»[5]	Наказ МФУ № 87 від 31 березня 1999 року	Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.
4.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» [4]	Наказ МФУ № 237 від 08 жовтня 1999 року	Визначає порядок визнання, оцінки, класифікації та обліку зобов'язань підприємства та розкриття інформації в звітності
5.	План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань, господарських операцій підприємств і організацій [3]	Наказ МФУ № 291 від 30 листопада 1999 року	Визначає перелік і схем реєстрації та групування фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.
6.	Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань, господарських операцій підприємств[3]	Наказ МФУ №291 від 30 листопада 1999 року	Встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств.
7	Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті	Постанова Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року	Визначає порядок здійснення безготівкових розрахунків за допомогою платіжних доручень, вимог-доручень, векселів, акредитивів, чеків тощо.
8	Закон України «Про аудиторську діяльність»	Затверджений Постановою Верховної Ради № 3126-XII від 22.04.93	Визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації

Головний нюанс у нормативно - правовому забезпеченні обліку довгострокових зобов'язань стосується довгострокових зобов'язань за кредитним договором, за яким існує зобов'язання підприємства погасити його на вимогу кредитора в найкоротший термін у випадку, якщо підприємство порушує певні умови кредитування, які стосуються його фінансового стану. Такий договір відноситься до довгострокових, але у випадку порушення підприємством умов його кредитування в кредитора з'являється право зажадати негайного погашення підприємством кредиту. Якщо не відомо скористається чи ні кредитор своїм правом вимоги негайного погашення кредиту, то формально, за строком погашення, такий кредит не відповідає критеріям довго-строковості. Тому і виникає питання - чи можливо надалі обліковувати ці зобов'язання як довгострокові. Відповідно до вимог П(С)БО 11 такий договір продовжує значитися як довгостроковий, якщо: «…позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу».

Також групування довгострокові зобов'язання за П(С)БО 11 на чотири групи, яке було визначено у п.1.2. , не відповідає тому групуванню, що дане в Плані рахунків, затвердженому на два місяці раніше П(С)БО 11. В Плані рахунків для відображення довгострокових зобов'язань виділений найменший за кількістю рахунків п'ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці даний розподіл рахунків і субрахунків п'ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов'язань підприємства, запропонованого П(С)БО 11.

Таким чином, на сьогодні нормативно-правова база з обліку довгострокових зобов'язань є недосконалою, а норми законодавчих актів суперечать один одному та сприяють подвійному трактуванню обліковцями.

2. Управління довгостроковими зобов'язаннями підприємства

2.1 Організація управління довгостроковими зобов'язаннями

Основна діяльність компанії є головним джерелом прибутку компанії і відповідно основним джерелом грошових коштів. Якщо справи в компанії йдуть добре і компанія прагнути до розширення діяльності і модернізації виробничих потужностей, то це наводить до генерації грошових потоків інвестиційної діяльності. І в цьому випадку інвестиційна діяльність наводить до тимчасового відтоку грошових коштів. Фінансова ж діяльність в ідеалі покликана збільшити грошові кошти у розпорядженні компанії для фінансового забезпечення основної і інвестиційної діяльності.

Звичайно, грошові потоки тісно зв'язують всі сфери діяльності компанії. Зазвичай грошові потоки, що створюються основною діяльністю перетікають в сфери інвестиційної (наприклад, придбання основних засобів) і фінансової (виплата дивідендів акціонерам) діяльності. У практиці, на жаль, часто рух грошових потоків має однобоку спрямованість: відбувається «підживлення» основної діяльності за рахунок інвестиційної і фінансової.

Фінансова політика - комплекс підходів і заходів по управлінню фінансовими активами і джерелами фінансування діяльності підприємства з метою забезпечення його фінансової стійкості і позитивної рентабельності в короткостроковій і довгостроковій перспективі.

Довгострокова фінансова політика направлена на управління довгостроковими джерелами засобів підприємства - власним капіталом і довгостроковими зобов'язаннями, які в рамках фінансового аналізу прирівнюються до власних засобів.

Короткострокова фінансова політика вирішує питання управління короткостроковими зобов'язаннями підприємства і оборотними коштами фінансового характеру (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість). Термін дії управлінських рішень - в межах фінансового року або одного операційного циклу підприємства, якщо він більше року.

Одним з основних критеріїв правильності управлінських рішень, що приймаються у фінансовій сфері, є позитивність сукупного потоку грошових коштів у будь-який момент часу (негативний грошовий потік і негативний оборотний капітал - перший симптом фінансового неблагополуччя підприємства).

Інша ситуація, з якою може зіткнутися підприємство, - це надлишок грошових коштів в окремі моменти часу, що утворюється у зв'язку з тим, що величина позитивного грошового потоку перевершує потреби компанії в грошових виплатах. В даному випадку неминуче виникає питання про їх доцільне використання (інвестуванні).

Необхідність інвестування (природно, в даному випадку йдеться про короткостроковому вкладенні засобів) обумовлена тим, що при надлишку грошових коштів компанія зазнає збитки, пов'язані або з упущеною вигодою від недовикористання потенційно прибуткового розміщення вільних засобів, або з їх знеціненням в результаті інфляції.

Управлінське рішення відносно інвестування тимчасово вільних засобів повинне відповідати звичайним вимогам до інвестицій як таким (вкладення мають бути ліквідними, безпечними і прибутковими).

Фінансове забезпечення інвестиційного процесу - це, по суті, участь фінансів в відтворенні основного капіталу. У економічній теорії розвинених країн розрізняються поняття фінансування і інвестування . Процес визначення джерел і виділення (залучення позики) грошових коштів для інвестицій називається фінансуванням. Процес вживання грошових коштів як довгострокові вкладення означає інвестування, тобто фінансування передує інвестуванню. Визначення джерел формування інвестиційних ресурсів компанії є одному з найважливіших завдань для успішного функціонування бізнесу і успішної реалізації інвестиційних проектів.

Важливою особливістю вибору джерел формування інвестиційних ресурсів є досить широка їх альтернативність для задоволення одних і тих же інвестиційних потреб компанії. Ця альтернативність формується не лише в діапазоні можливого залучення власних або позикових джерел інвестиційних ресурсів (наприклад, власний капітал або довгостроковий кредит), але і в діапазоні кожного з цих видів капіталу, що залучається (власний капітал, що залучається з внутрішніх або зовнішніх джерел; позиковий капітал, що залучається у формі довгострокового кредиту банку, фінансового лізингу або облігаційної позики).

За чинним законодавством інвестиційна діяльність на території України може фінансуватися за рахунок:

- власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів інвестора (прибули, амортизаційних відрахувань, грошових накопичень і заощаджень громадян і юридичних осіб, засобів, що виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування втрат від аварій, стихійних лих і інших засобів);

- позикових фінансових коштів інвестора або переданих ним засобів (банківські і бюджетні кредити, облігаційні позики і інші засоби);

- притягнених фінансових коштів інвестора (засобів, що отримуються від акцій, пайових і інших внесків членів трудових колективів, громадян і юридичних осіб);

- фінансових коштів, підприємств, що централізуються об'єднаннями (союзами), в установленому порядку;

- засобів федерального бюджету, що надаються на безповоротній і поворотній основі, засобів бюджетів суб'єктів Російської Федерації;

- засобів позабюджетних фондів;

- засобів іноземних інвесторів.

При всьому різноманітті джерел фінансування основними методами інвестування є самофінансування, кредитний, бюджетний, а також комбінований методи [15].

У основі вибору конкретних джерел формування інвестиційних ресурсів з можливих їх альтернатив завжди лежить порівняльна їх оцінка по критерію вартості капіталу, доповнювана обліком ряду інших чинників.

При виборі джерела фінансування компанія дотримується тієї або іншої стратегії. В рамках стандартного підходу можна представити трьох типів стратегії залучення фінансування:

1. змінна частина оборотних коштів, підвладна сезонним і кон'юнктурним коливанням;

2. постійна частина оборотних коштів;

3. основні засоби;

4. стійкі джерела фінансування (власний капітал, довгострокові зобов'язання і спонтанна кредиторська заборгованість);

5. короткострокові кредити і позики;

6. вкладення в коштовні папери (депозитні рахунки);

7. продаж коштовних паперів, залучення короткострокових кредитів для фінансування пікових потреб.

Визначення джерел формування інвестиційних ресурсів компанії має ряд відмітних особливостей. Однією з таких особливостей є те, що інвестиційний процес в рамках більшості інвестиційних проектів характеризується досить тривалим періодом, що відповідно визначає і довгострокове відвернення фінансових коштів на інвестиційні цілі. Тому джерелами формування інвестиційних ресурсів окрім власного капіталу можуть виступати, як правило, лише довгострокові кредити і позики, а також фінансовий лізинг.

Короткострокові позикові інвестиційні ресурси використовуються в процесі інвестиційної діяльності лише в виняткових випадках. Крім того, при виборі джерел формування інвестиційних ресурсів слід врахувати, що їх надання компанії на тривалий період формує для кредитора вищий рівень фінансової риски (порівняно з короткостроковим кредитуванням), що відповідно істотно підвищує вартість позикових інвестиційних ресурсів і визначає необхідність надійнішого їх забезпечення (додатковими гарантіями, заставою, заставою і тому подібне). З врахуванням цих умов вартість пропонованого довгострокового позикового капіталу на вітчизняному фінансовому ринку часто перевищує не лише вартість власного капіталу (з врахуванням податкового його навантаження), але і можливий рівень інвестиційного доходу компанії (що робить його інвестиційну діяльність, зв'язану з використанням позикового капіталу, неефективною). Тому в процесі вибору джерел формування інвестиційних ресурсів фірми їх вартість повинна порівнюватися не лише між собою, але і з прогнозованим рівнем інвестиційного доходу. І, нарешті, при виборі конкретних джерел формування інвестиційних ресурсів слід враховувати прогнозовані пропорції об'ємів окремих напрямів інвестування - реального і фінансового. Якщо фінансове інвестування компанії здійснюється переважно за рахунок власних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів, то реальне - за рахунок ширшого круга як власних, так і позикових засобів.

2.2 Методи і моделі управління довгостроковими зобов'язаннями підприємства

До довгострокових зобов'язань відносяться довгострокові (строком більше 1 року) позики банків, облігації та векселі, видані підприємством. Перевагою фінансування за рахунок довгострокових джерел небажання власників збільшити кількість акціонерів, а також відносно нижча собівартість кредиту в порівнянні з вартістю акціонерного капіталу, яка виражається в ефекті фінансового важеля.

Використання та повернення цих кредитів потребує суворого контролю за їх станом та рухом, а для цього необхідні детальні дані по кожній позиції, про їх суму, строки повернення, нараховані проценти за користування. Для аналізу ефективності довгострокових кредитів потрібні відомості про конкретні напрямки їх використання, про витрачені суми на кожен напрям, про очікувану економічну ефективність, про окупність довгострокових вкладень.

Складні операції з виникнення, погашення, продажу або переуступки довгострокових зобов'язань неможливі без точного та динамічного обліку всіх ситуацій, що виникають за такими боргами. Джерелом інформації для управління довгостроковим залученим капіталом є дані аналітичного обліку по рахунках класу 5 «Довгострокові зобов'язання».

В управлінні оборотним капіталом важлива роль короткострокових зобов'язань. Це зобов'язання, які забезпечуються оборотними активами або погашаються новими короткостроковими зобов'язаннями.

Довгострокові зобов'язання переходять до групи короткострокових з наступних причин:

· Підприємство вирішило погасити їх за рахунок оборотних засобів;

· Строк платежу настав в даному звітному періоді і не може бути продовженим;

· Кредитор довгостроково вимагає повернення боргу з певних причин.

Важливим напрямом управління кредиторською заборгованістю є вивчення джерел погашення короткострокових фінансових зобов'язань підприємства. При цьому здійснюється порівняння величини погашених короткострокових зобов'язань з сумою виручки від можливих видів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [16].

Подальшим напрямом управління є деталізація кредиторської заборгованості, яка є у підприємства, за видами, сумами, строками платежу і конкретними кредиторами з метою встановлення пріоритету та послідовності погашення боргових зобов'язань. Для цього потрібно використовувати дані аналітичного обліку за відповідними бухгалтерськими рахунками.

Кредиторську заборгованість доцільно класифікувати та групувати за термінами погашення на ту дату, яка є нормально-допустимою (за якою термін сплати ще не настав), і ту, яка є вже простроченою в відрізках часу 1-30 днів, 30-60 днів, 60-90 днів та більше 90 днів. Таке групування дає можливість обґрунтовано планувати забезпеченість ресурсами та графіки погашення зобов'язань та розраховувати суми можливих штрафних санкцій за прострочення платежів за боргами. Визначення ефективності використання в обігу підприємства залучених та позикових капіталів є важливим об'єктом управління кредиторською заборгованістю. Для цього потрібно проводити порівняння прибутку і оборотів по рахунках кредиторської заборгованості, зважаючи на можливий різний час отримання і погашення кредитів і фактичне вилучення прибутку в результаті використання коштів кредиторів. При визначенні ефективності використання в обігу підприємства залучених та позикових капіталів використовується інформація, яка сформована в межах оперативного обліку, так і по мірі формування прибутку, отримання і погашення короткострокової кредиторської фінансової заборгованості.

Наступним важливим напрямом управління фінансовим станом підприємства є вивчення стану короткострокових розрахунків з кредиторами (без розрахунків за короткостроковими кредитами і позиками) і оцінка забезпечення поточних боргових зобов'язань засобами погашення. При цьому здійснюється вивчення складу і структури мобільних платіжних засобів короткострокових фінансових зобов'язань перед кредиторами, які можуть бути джерелами швидкого реального погашення кредиторської заборгованості. В якості мобільних джерел погашення короткострокових боргових зобов'язань виступають суми грошових засобів, короткострокові фінансові вкладення, а також надійні види дебіторської заборгованості.

Певний інтерес викликає порівняння абсолютних сум платіжних ресурсів та фінансових зобов'язань за розрахунками з кредиторами (крім розрахунків за кредитами та позиками). Причому зближення платіжних ресурсів і фінансових зобов'язань багато в чому здійснюється за рахунок дебіторської заборгованості і, таким чином, прискорення надходження платіжних засобів від покупців та замовників завжди є важливим резервом підвищення фінансової стійкості підприємства.

Для оперативної оцінки фінансової стійкості підприємства в короткостроковому режимі управління більш доцільно застосовувати співвідношення не всієї, а лише поточної короткострокової кредиторської і дебіторської заборгованості.

Велику увагу слід приділити податковій політиці підприємства. Визначають наступні шляхи зменшення податкових виплат:

1. ухилення від сплати податків (порушення чинного податкового законодавства у випадках виявлення призводить до застосування різного роду карних санкцій);

2. мінімізація податкових обов'язків законними шляхами через використання податкових пільг і різного роду законних «вказівок»

3. здійснення на рівні підприємства податкового планування.

Податкове планування - це комплекс обґрунтованих і практично доцільних організаційно-економічних заходів платників податків, спрямованих на максимальне зменшення ризиків, пов'язаних з оподаткуванням господарської діяльності підприємства.

Для визначення заходів податкового планування залежно від рівня податкових виплат здійснимо диференціацію заходів по податковому плануванню.

ПВ - рівень податкових виплат у % до прибутку.

ПВ(%)	Рівень податкового планування	Необхідність податкового планування
10-15	-чітке ведення бух обліку, внутрішнього обороту, використання прямих пільг; -використання послуг професійного бухгалтера -разові консультації зовнішнього податкового консультанта	Мінімальна; разові заходи
20-40	-податкове планування повинно стати частиною загальної системи фінансового управління і контролю; -потрібна наявність спеціально підготовленого персоналу, контроль і керівництво зі сторони фінансового директора; абонентне обслуговування спеціалізованою компанією	Необхідна; Постійні заходи
45-60	-потребує наявності спеціально підготовленого персоналу і організації тісної взаємодії зі всіма підрозділами підприємства, а також контролю зі сторони правління; -постійна робота із зовнішнім податковим консультантом і наявність податкового адвоката; -спеціальна програма розвитку, обов'язків податковий аналіз і експертиза всіх організаційних, юридичних і фінансових заходів, а також інновацій податковими консультантами	Життєво необхідні; Денні заходи
>60	Зміна сфери діяльності або податкової юрисдикції	-

Облікова інформація для управління зобов'язаннями повинна бути оперативною, фіксувати з максимальною швидкістю всі зміни в динаміці зобов'язань, і тим самим забезпечувати стійкість фінансового стану підприємства та його платоспроможність [16].

3. Інформаційне забезпечення та аудит довгострокових зобов'язань підприємства

Розвиток ринку боргових зобов'язань потребує точних даних облікового характеру. Саме тому, підвищення рівня значимості у інформаційному наповненні фінансової звітності, вимагає прозорості даних, що представляє

фінансова звітність. Відмітимо, що перед ринком боргових зобов'язань існує необхідність у щомісячному, щоквартальному та річному оновлені даних про фінансовий стан наявних та потенційно майбутніх боржників. Дана умова витікає при необхідності ефективного управління за станом позикових коштів кредиторів, а також потребою у вчасному отримані сум за основним боргом та відсотків по ній від боржників.

Ефективне оперування даними звітності можливе при дотриманні основних вимог, що ставляться до звітності (рис. 3.1).



Рис. 3.1. Вимоги у дотриманні ведення фінансової та управлінської звітності[8].

довгостроковий зобов'язання рентабельність самоокупність

Відповідно до рис. 3.1., можна зробити висновок, що вимоги до звітності, можуть ґрунтуватися відповідно до потреб макро- та макрорівня економіки. Зокрема, обов'язковість подання, єдина методологія розрахунку показників, гласність, вірогідність - це є вимоги макрорівня, що ставить держава до суб'єктів діяльності. Підкреслимо, що вимоги до звітності на мікрорівні можуть мати значно ширший перелік, оскільки будуть ґрунтуватися на потребах керівництва, що в свою чергу будуть направлені на достовірність, своєчасність подання, економічність та інших вимогах.

Для керівництва підприємств вагомою потребою при залученні боргових зобов'язань є оперування відомостями звітності по показниках заборгованості. Для кожного суб'єкту існує своя потреба у отриманні відомостей про стан зобов'язань (табл. 3.1).

Таблиця 3.1.

Інформаційна наповненість звітності щодо зобов'язань підприємства за потребами відповідних суб'єктів

№ з/п	Зацікавлені сторони у отриманні відомостей щодо зобов'язань підприємства	Можлива інформація у звітності щодо зобов'язань підприємства, що цікавить зацікавлені сторони	Код рядка за звітністю
1.	Вище керівництво компанії	Встановлення рівня заборгованості підприємства, можливість оперування даними порівняльного аналізу шляхом співставлення показників звітності за попередні періоди, визначення основних факторів підвищення заборгованості, потреба у встановленні джерел погашення зобов'язань	Форма №1 `Баланс» - р. 440-470, р. 500-610
2.	Персонал підприємства	Потреба у коригуванні та усуненні недоліків роботи в частині фактичних зобов'язань підприємства, оперування даними за рівнем платоспроможності підприємства	Форма №1 «Баланс» - р. 440-470, р. 500-610
3.	Фактичні та майбутні кредитори	Здійснення заходів контрольного характеру, зіставлення відомостей за станом заборгованості боржника, встановлення рівня платоспроможності боржника	Форма №1 «Баланс» розділ I, II, III, IV, V пасиву ...

Подобные документы

• Аналіз довгострокових зобов'язань сільськогосподарського підприємства АВ ТОВ "Агроцентр К"

  Сутність, класифікація та структура довгострокових зобов'язань. Розрахунок коефіцієнтів левериджу, концентрації позикового капіталу та ліквідності з метою оцінки фінансового стану АВ ТОВ "Агроцентр К". Аналіз податкового навантаження на підприємстві.
  
  дипломная работа [309,1 K], добавлен 24.08.2014
  

• Аналіз діяльності компанії AT&T

  Структура довгострокових та поточних активів компанії AT&T за 2009-2011 рр. Складові зобов'язань та власного капіталу підприємства. Звіт про рух грошових коштів і прибуток. Прогнозування ймовірності банкрутства на основі показників фінансового стану.
  
  реферат [878,8 K], добавлен 08.12.2012
  

• Аналіз реалізації продукції і виконання договорів на основі даних підприємства ТзОВ "Україна"

  Теоретико-методологічні основи аналізу реалізації продукції та виконання договірних зобов’язань. Аналіз майна підприємства та джерел його формування. Коефіцієнт співвідношення власних і оборотних коштів. Вплив факторів на обсяг реалізації продукції.
  
  курсовая работа [58,4 K], добавлен 20.01.2016
  

• Організація бухгалтерського обліку

  Характеристика сутності бухгалтерського обліку, основ його організації. Вивчення балансу - методу відображення стану майна за його складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату. Методи обліку активів, зобов'язань та власного капіталу.
  
  контрольная работа [2,7 M], добавлен 29.04.2010
  

• Проблема утворення та обслуговування державного боргу

  Сутність державного боргу країни, бюджетний дифіцит та способи його подолання. Аналіз динаміки внутрішнього та зовнішнього боргу в Україні. Шляхи розв'язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави.
  
  курсовая работа [3,1 M], добавлен 05.04.2015
  

• Аналіз ділової активності підприємства та його удосконалення (за матеріалами ПрАТ "Агро-Союз" Синельниківського району Дніпропетровської області)

  Особливості аналізу та основні показники ділової активності підприємства. Динаміка розвитку ділової активності комерційної організації, пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та установами.
  
  курсовая работа [159,9 K], добавлен 27.07.2015
  

• ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

  Забезпечення грошових надходжень, потрібних для відшкодування витрат виробництва й обігу, вчасне виконання банками та іншими суб'єктами господарювання, фінансових зобов'язань, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.
  
  реферат [152,7 K], добавлен 25.06.2008
  

• Аналіз активів підприємства

  Структурний аналіз активів. Аналіз ефективності використання поточних активів підприємства. Причини зміни оборотних активів. Довгострокові, поточні, непередбачені зобов’язання. Оцінювання позитивної і негативної динаміки запасів, грошових коштів.
  
  курсовая работа [26,9 K], добавлен 13.11.2010
  

• Економічний аналіз підприємства

  Структура джерел утворення майна підприємства. Зміна майна підприємства. Оцінка можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання. Характеристика фінансової стабільності. Оцінка фінансової сталості підприємства. Рух оборотних коштів.
  
  контрольная работа [58,4 K], добавлен 08.04.2012
  

• Діагностика фінансово-економічного стану підприємства

  Характеристика фінансово-економічного стану підприємства ступенем прибутковості та оборотності капіталу. Фінансова стійкость та динаміка структури джерел фінансування. Здатність розраховування за борговими зобов'язаннями. Оцінка фінансових результатів.
  
  курсовая работа [113,8 K], добавлен 08.12.2009
  

• Застосування контрактів FIDIC в Україні: стан, проблеми, перспективи

  Виявлення проблем, що впливають на впровадження контрактів на розвиток будівельної галузі та на економіку держави. Дослідження класифікації контрактів у залежності від обсягу зобов’язань. Переваги та гарантії укладення єдиного контракту в будівництві.
  
  статья [18,7 K], добавлен 24.04.2018
  

• Державний борг та проблеми його обслуговування

  Економічна сутність, види і показники державного боргу. Аналіз структури і динаміки державного боргу України за 2010-2012 рр. Причини формування боргових зобов’язань. Механізм управління державною заборгованістю та проблеми і напрямки його вдосконалення.
  
  курсовая работа [71,8 K], добавлен 05.03.2014
  

• Аналіз виробництва та реалізації продукції

  Основні завдання аналізу виробництва та реалізації продукції. Оцінка ритмічності виробництва та комплектності товарів. Розгляд виконання договірних зобов'язань з відвантаження продукції. Розгляд узагальнених, індивідуальних та непрямих показників якості.
  
  контрольная работа [112,6 K], добавлен 21.01.2016
  

• Проблеми обслуговування державного боргу України

  Державний борг – загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих і непогашених кредитів станом на звітну дату. Україна - одна з країн, яким загрожує дефолт. Відношення державного боргу до ВВП. Принципи ефективного управління фінансами.
  
  курсовая работа [248,8 K], добавлен 03.10.2013
  

• Автоматизація формування товарного забезпечення торговельного підприємства

  Економічна сутність та місце обліку, аналізу та аудиту в управлінні товарними ресурсами. Аналіз інформаційного забезпечення управління товарними ресурсами. Інформаційна база і методи економічного аналізу товарних ресурсів торговельного підприємства.
  
  дипломная работа [6,7 M], добавлен 16.06.2011
  

• Виявлення порушень при перевірці потенційних контрагентів

  Методичні рекомендації по попередженню і виявленню порушень при перевірці потенційних контрагентів підприємства – осіб-сторін двостороннього договору, пов'язаних спільними зобов'язаннями. Витрати підприємства від реалізації погроз кримінальних структур.
  
  контрольная работа [288,4 K], добавлен 14.06.2012
  

• Аналіз і оцінка інноваційної діяльності підприємства

  Обґрунтування теоретико-методичних підходів до аналізу інноваційних процесів. Практичні рекомендації щодо формування аналітичного забезпечення як інформаційної системи управління інноваційною діяльністю підприємства. Оцінка ефективності та послідовності.
  
  реферат [86,2 K], добавлен 28.02.2011
  

• Аналіз виконання договірних зобов’язань в господарській діяльності

  Аналіз і обґрунтування рішень у сфері партнерських відносин. Етапи аналізу при укладанні господарських договорів. Показники, напрямки і способи аналізу виробництва і реалізації продукції. Аналіз товарної і реалізованої продукції та ритмічності її випуску.
  
  реферат [33,4 K], добавлен 06.06.2010
  

• Аналіз та оцінка пасиву балансу підприємства

  Поняття джерел утворення засобів підприємства. Нормативно-правове регулювання формування пасивів підприємства. Показники ефективності використання капіталу. Аналіз складу та динаміки пасиву ЗАТ "Артон". Оцінка структури пасиву балансу організації.
  
  курсовая работа [373,0 K], добавлен 29.05.2013
  

• Управління системою безпеки підприємства

  Основні загрози для підприємства, індикатори виявлення кризового стану. Діагностика і оцінка економічної, фінансової та інформаційної безпеки ТОВ "Жовтень": нормативно-правове забезпечення процесу управління системою безпеки; механізм захисту картингу.
  
  контрольная работа [75,1 K], добавлен 23.11.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам