Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

«Ефективність використання основних фондів»



Реферат

Дипломна робота 91 с., 12 табл., 67 джерел, 3 дод.

Основні засоби, синтетичний і аналітичний облік, міжнародні стандарти обліку основних засобів, фондоозброєність, фондовіддача.

Об'єктом дослідження є УП «Агропроменерго» п. Колодіщі.

Предмет дослідження - стан та ефективність використання основних засобів.

Мета роботи - систематизація та поглиблення теоретичних і практичних знань, а також їх застосування при вивченні організації бухгалтерського обліку та аналізу ефективності використання основних засобів на практичних матеріалах УП «Агропроменерго».

При виконанні роботи використані методи системного, глибокого факторного аналізу.

Автор роботи підтверджує, що наведений в ній розрахунково-аналітичний матеріал правильно і об'єктивно відображає стан досліджуваного процесу, а всі запозичені з літературних та інших джерел теоретичні, методологічні та методичні положення і концепції супроводжуються посиланнями на їх авторів.

________________

Підпис студента)



Зміст

Вступ

1. Основні кошти та їх роль в сучасних умовах

1.1 Економічна сутність основних засобів, їх класифікація та оцінка

1.2 Нормативно-правова база, що регулює здійснення господарських операцій з основними засобами

1.3 Особливості класифікації, оцінки та обліку основних засобів у Республіці Білорусь, Російської Федерації та Міжнародних стандартах фінансової звітності

2. Облік основних засобів на промисловому підприємстві

2.1 Документальне оформлення та облік надходження основних засобів

2.2 Документальне оформлення і облік переміщення та вибуття основних засобів

2.3 Облік амортизації основних засобів

2.4 Облік витрат на ремонт і модернізацію основних засобів

2.5 Інвентаризація та переоцінка основних засобів

2.6 Удосконалення основних засобів в умовах застосування ЕОМ

3. Аналіз складу та ефективності використання основних засобів

3.1 Аналіз наявності, руху і технічного стану основних засобів

3.2 Аналіз наявності і використання виробничого обладнання

3.3 Узагальнення резервів підвищення ефективності використання основних засобів

Висновок

Список використаних джерел

Додаток А. Структура та рух основних засобів на ВП «Агропроменерго»



Вступ

Працюючи в ринкових умовах господарювання, підприємства, щоб уникнути поразки в конкурентній боротьбі, змушені раціонально використовувати всі свої ресурси. Приймаючи управлінське рішення, керівництво змушене постійно аналізувати доцільність купівлі засобів виробництва, випуску продукції, виконання робіт і надання послуг, порівнювати витрати з доходами, знати втрачені можливості для отримання прибутку. Оскільки основним джерелом інформації для цих цілей є бухгалтерський облік, то в ринкових умовах господарювання його дані використовуються більш активно і широко. Облік займає одне з головних місць в системі управління. Він більш точно відображає реальні процеси виробництва, обігу, розподілу та споживання всебічно характеризує майновий і фінансовий стан підприємства, служить основою для планування його діяльності. Взявши в основу облікову інформацію, можна передбачати показники розвитку підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

У процесі господарської діяльності підприємства використовує основні засоби. Основні фонди є одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва. Їх стан та ефективність використання безпосередньо впливають на кінцеві результати виробничо-господарської діяльності. Більш повне та раціональне використання основних фондів сприяє поліпшенню всіх основних техніко-економічних показників підприємства.

Все вищесказане зумовило актуальність і зумовило вибір теми роботи. Її основною метою є вивчення та дослідження організації обліку і проведення аналізу стану та ефективності використання основних фондів на промисловому підприємстві, а також розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліку основних засобів в умовах застосування електронно-обчислювальної техніки, виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних взаємопов'язаних завдань:

- Вивчити діючу нормативно-правову базу, якою регулюються господарські операції з основними засобами.

- Вивчити порядок організації обліку основних засобів на підприємстві:

- оформлення документів, відображення в обліку надходження основних засобів, їх переміщення і вибуття.

- Дослідити порядок визначення результатів реалізації та іншого вибуття основних засобів.

- Виявити недоліки в організації і здійснення обліку основних засобів на підприємстві і внести пропозиції щодо вдосконалення обліку основних засобів.

- Виявити й узагальнити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.



1. Основні кошти та їх роль в сучасних умовах

1.1 Економічна сутність основних засобів, їх класифікація та оцінка

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства повинні мати у своєму розпорядженні основним і оборотним капіталом, які розрізняються за їх функцій у процесі виробництва і характером участі в утворенні вартості товару.

Основний капітал - будівлі, споруди, обладнання служать протягом ряду періодів виробництва, зберігаючи свою натуральну форму.

Оборотний капітал використовується повністю протягом одного виробничого циклу, не зберігаючи своїй натуральній споживчої форми і для кожного нового циклу виробництва їх необхідно замінювати новими. Основні засоби - це матеріальні цінності, які задовольняють одноразово таким умовам:

а) використовуються у виробництві продукції при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації;

б) використовуються протягом тривалого часу, тобто строку корисного використання, тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;

в) організацією не передбачається подальший перепродаж цих активів;

г) здатні приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.

Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить економічні вигоди (дохід) організації. Для окремих груп основних засобів термін корисного використання визначається виходячи з кількості продукції (обсягу робіт у натуральному вираженні), очікуваного до отримання в результаті використання цього об'єкта.

До основних засобів відносяться: будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар та приладдя, робочий, продуктивний і племінну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги та інші відповідні об'єкти.

У складі основних засобів враховуються також: капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи); капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів; земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси).

Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Інвентарним об'єктом основних засобів визнається об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно зчленованих предметів, що становлять єдине ціле і призначений для виконання певної роботи. Комплект конструктивно зчленованих предметів - це один або кілька предметів одного або різного призначення, що мають спільні пристосування і приладдя, загальне управління, змонтовані на одному фундаменті, в результаті чого кожен входить в комплекс предмет може виконувати свої функції тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Найважливішими завданнями, бухгалтерського обліку основних засобів є / 16 /:

- забезпечення контролю за збереженням основних засобів при їх надходженні, зберіганні, використанні, внутрішньому переміщенні та вибуття;

- точне і своєчасне нарахування та відображення в обліку амортизації і зносу основних засобів; контроль над витратами з ремонту основних засобів;

- правильне визначення результатів від ліквідації основних засобів;

- своєчасне і достовірне обчислення податку на нерухомість у відповідності з чинним законодавством.

Найважливішою передумовою раціональної організації обліку основних засобів є їх науково обґрунтована класифікація. Класифікація розробляється і затверджується Міністерством з аналізу і статистики Республіки Білорусь. На підприємствах застосовується єдина типова класифікація основних засобів, відповідно до якої вони групуються за галузевою ознакою, за призначенням, за видами, за належністю, по використанню.

Класифікація основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля і т.д.) дозволяє отримати дані про вартість основних засобів у кожній галузі.

За призначенням основні засоби поділяються на: виробничі основні засоби основної діяльності, виробничі основні засоби допоміжних виробництв, невиробничі основні засоби.

Промислово-виробничі основні засоби за натурально-речовинним складом (за видами) класифікуються за такими групами:

- Будівлі - виробничі, складські, адміністративно-господарські (будівлі цехів, заводоуправління, гаражі та ін.)

- Споруди - насосні станції, димові труби на окремих фундаментах, бункера, мости, водонапірні башти, автомобільні дороги та ін..

- Передавальні пристрої - електричні мережі, трубопроводи, теплові та газові мережі, трансмісії.

- Машини - обладнання:

а) силові машини й устаткування (генератори, трансформатори, двигуни, турбіни, парові котли, ядерні реактори і т.д.);

б) робочі машини й устаткування (металорізальні верстати, ковальські та пресові машини, автомати для зварювальних робіт і т.д.);

в) вимірювальні, регулюючі прилади та пристрої (амперметри, ваги, водоміри і т.д.);

г) обчислювальна техніка (електронні та інші обчислювальні машини);

д) інше машини й устаткування (обладнання телефонних станцій, пожежні машини та ін.)

- Транспортні засоби - електровози, вагони, автомобілі, морські та річкові судна.

- Інструменти - електродрилі, пневматичні відбійні молотки, електровібратори та ін.

Виробничий інвентар і приналежності, тобто предмети виробничого призначення (крім малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Господарський інвентар - конторська обстановка, шафи, ящики вогнетривкі, друкарські машинки, килими, розмножувальні апарати. Багаторічні насадження озеленювальні і декоративні насадження на території підприємства.

Інші основні засоби - бібліотечні фонди, музейні цінності, капітальні витрати в орендовані основні засоби та ін.

Класифікація основних засобів за видами покладена в основу їх аналітичного обліку.

По приналежності основні засоби підрозділяються на власні і орендовані.

За ознакою використання кошти поділяються на перебувають в експлуатації (діючі), у реконструкції та технічному переозброєнні, в запасі (резерві), на консервації. Таке групування забезпечує вирахування сум амортизації.

Як і всі об'єкти обліку, основні засоби в бухгалтерському обліку відображають у грошовій оцінці. Економічно обґрунтована оцінка основних засобів має велике значення для правильного визначення їх загального обсягу та складу за видами і групам, а також для нарахування податків на нерухомість, розрахунку амортизації, аналізу ефективності використання фондів.

Розрізняють три види вартості оцінки основних засобів: первісну, відновну і залишкову.

Первісна вартість - це сума фактичних витрат на будівництво або придбання об'єкта, що включає витрати, по доставці-установці (тариф, вантажно-розвантажувальні роботи, будівництво фундаменту, монтаж), тобто це вартість (балансова) об'єкта в момент введення його в експлуатацію. За існуючим положенням основні засоби в бухгалтерському обліку та у звітності (у тому числі в балансі) відображаються за первісною вартістю, яка може змінюватися лише у виняткових випадках.

Відновлювальна вартість являє собою вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах (за діючими цінами). Зазвичай знову надходять основні засоби, наприклад обладнання, мають вартість іншу, ніж; такі ж об'єкти, придбані кілька років тому, в обліку однакові об'єкти отримують різну оцінку.

У зв'язку з цим періодично проводять переоцінку основних засобів за відновною вартістю, в результаті чого досягається однаковість в оцінці однакових об'єктів, введених в дію у різний час. Після переоцінки основні засоби відображають в обліку за відновної вартості. В умовах ринкової економіки необхідна реальна оцінка, активів, тому переоцінку основних засобів за відновною вартістю слід проводити не рідше одного разу на рік відповідно до вказівок фінансових органів про переоцінку основних фондів.

У процесі експлуатації основні засоби зношуються, тобто їх первісна вартість постійно зменшується. Залишкова вартість являє собою первісну вартість за вирахуванням суми зносу Це фактична, реальна залежність основних засобів на звітну дату. Знос основних засобів відображають в обліку відокремлено від їх первісної вартості.



1.2 Нормативно-правова база, що регулює здійснення господарських операцій з основними засобами

основні засоби амортизація інвентаризація переоцінка

Основним документом, що регулює ведення обліку в Республіці Білорусь, є Закон про бухгалтерський облік та звітності від 25 червня 2001р. № 42-3, прийнятий палатою представників 16 травня 2001р.

Цей закон визначає правові та методологічні основи організації та ведення бухгалтерського обліку, встановлює вимоги, які пред'являються до складання та подання бухгалтерської звітності, регулює взаємини з питань бухгалтерського обліку та звітності в Республіці Білорусь.

Облік основних засобів регулюється в РБ Інструкцією про порядок бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженої Постановою Міністерства фінансів РБ від № 127 від 20.12.2001 р.

Інструкція про порядок бухгалтерського обліку основних засобів (далі Інструкція) визначає порядок організації обліку основних засобів і відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних з використанням об'єктів основних засобів у комерційних (крім банків і небанківських кредитно-фінансових організацій) і некомерційних (крім організацій, фінансуються з бюджету) організаціях (далі організації) і застосовується з урахуванням Положення з бухгалтерського обліку основних засобів затвердженого Міністерством фінансів Республіки Білорусь в установленому порядку.

До основних засобів відносяться:

- Будівлі, споруди, включаючи відомчі дороги;

- Передавальні пристрої, робочі та силові машини, механізми та обладнання;

- Транспортні засоби; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої;

- Обчислювальна техніка, оргтехніка;

- Інструмент; виробничий і господарський інвентар та приладдя;

- Робоча худоба; багаторічні насадження;

- Буферний газ; об'єкти житлового фонду, зовнішнього благоустрою;

- та інші відповідно до Тимчасового республіканським класифікатором основних засобів і нормативних строків їх служби, затвердженим постановою Міністерства економіки Республіки Білорусь від 21 листопада 2001р. № 86. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2001р., № 114, 8 / 7489), (далі - Тимчасовий класифікатор).

Аналіз фондовіддачі і фондорентабельності показав, що у 2003 р, підприємство втратило можливість збільшення випуску продукції. Негативний вплив на рівень фондовіддачі, обсяг виробництва продукції, а також на рівень рентабельності основних виробничих фондів надали зниження рівня коефіцієнта змінності, цілоденні та внутрішньо змінні простої техніки.

Проведений аналіз на підставі планових показників на 2004 рік дозволив виявити прогнозні резерви підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази промислового підприємства, які можуть бути використані в майбутній фінансово-господарської діяльності підприємства. За рахунок запланованого на 2004 рік введення в дію нового обладнання, скорочення внутрішньо змінних і цілодобових простоїв техніки, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивного використання обладнання підприємство має реальні можливості збільшити випуск продукції.

Таким чином, підприємство повинно використовувати всі можливості для досягнення високих фінансових показників у майбутньому: збільшувати частку активної частини основних виробничих фондів у загальній їх вартості, оновлювати матеріально-технічну базу, реалізовувати непотрібні і невикористовуванні основні засоби, модернізувати застаріле, але придатне до експлуатації обладнання.



1.3 Особливості класифікації, оцінки та обліку основних засобів у Республіці Білорусь, Російської Федерації та Міжнародних стандартах фінансової звітності

Формування ринкових відносин в країні змушує по-новому підійти до постановки обліку на окремих ділянках фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, в тому числі обліку основних засобів.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів РБ № 694 від 04.05.1998 р, "Про державну програму переходу на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку в Республіці Білорусь" актуальною проблемою для сучасної економіки РБ є приведення існуючої в нашій країні системи бухгалтерського обліку і звітності відповідно до Міжнародних стандартами. Разом з тим, принципи та засади побудови систем бухгалтерського обліку та звітності зарубіжних країн вимагають ретельного вивчення та розгляду, оскільки їх аналіз дозволяє розглянути не тільки переваги, але і недоліки, щоб сліпо не переносити їх у нашу економіку.

З січня 2003 року в РБ введений в дію Загальнодержавний класифікатор "Основні засоби та нематеріальні активи" ОКРБ 020-2002, затверджений постановою Держстандарту РБ від 27.09.2002 р. № 48. Даний класифікатор запроваджується строком на 2 роки для дослідного застосування з метою подальшого доопрацювання та внесення змін. Сферою застосування вищезазначеного класифікатора є організації, підприємства та установи всіх форм власності. Об'єктами класифікації в ОКРБ є основні засоби та нематеріальні активи.

Поява Загальнодержавного класифікатора основних засобів і нематеріальних активів було продиктоване рядом причин, серед яких можна виділити головну - максимальне наближення та відповідність вимогам Міжнародних стандартів. При розробці Загальнодержавного класифікатора був також вивчений досвід Росії, де з січня 1996 року введено в дію Загальнодержавний класифікатор основних фондів (ОКОФ) Постановою Держстандарту Росії від 26.12.1994 р № 359, в даний час діє в редакції зміни / 98, затвердженого Держстандартом РФ 14.04.1998 р. Слід зазначити, що в зарубіжній практиці бухгалтерського обліку структура основних засобів визначається підприємством самостійно, при об'єднанні об'єктів в групи слід враховувати аналогічність їх видів і способів використання. У стандарті № 16 "Основні засоби в якості прикладу наводиться класифікація основних засобів / 31 /].

Розглянемо особливості класифікації основних засобів у Республіці Білорусь, Російської Федерації та Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ).

Таблиця. 1. Класифікація основних засобів РБ в порівнянні з МСФЗ та Російською Федерацією

Класифікація основних засобів
У Республіці Білорусь	У МСФЗ	У Російській Федерації
1. Будівлі нежитлові	1. Земля	1. Будівлі (крім житлових)
2. Будинки житлові	2. Земля та будівлі	2. Споруди
3. Споруди	3. Обладнання	3. Житла
4. Машини та обладнання	4. Суду	4. Машини та обладнання
5. Транспортні засоби	5. Літаки	5. Транспортні засоби
6. Інвентар виробничий і господарський	6. Автотранспортні засоби	6. Інвентар виробничий і господарський
7. Культивовані активи	7. Меблі та інші речі	7. Робоча і продуктивна худоба
8. Інші основні засоби	8. Обладнання адміністративних приміщень	8. Багаторічні насадження
		9. Інші основні засоби

Як видно з даних таблиці, розроблений Загальнодержавний класифікатор основних засобів у Республіці Білорусь наближений до класифікації основних засобів відповідно до Міжнародних стандартів і абсолютно ідентичний російському класифікатора основних засобів. Так, в МСФЗ та білоруською класифікаторах є група "будинки", причому в нашому класифікаторі виділяються окремо житлові та нежитлові будівлі, є група "машини та обладнання", що відповідає групі МСФЗ "обладнання"; група "транспортні засоби відповідає позиції" автотранспортні засоби "; група "інвентар виробничий і господарський" близька до позицій "меблі та інші речі" і "обладнання адміністративних приміщень".

Різниця в класифікації основних засобів в РБ та МСФЗ полягає в тому, що в Загальнодержавному класифікаторі основних засобів РБ немає такої позиції як "земля", що, швидше за все, пояснюється відсутністю чіткої і розробленої програми і методики оцінки та купівлі-продажу землі.

В останні роки в РБ вийшли такі нормативні документи про землю:

1) Кодекс РБ про землю від 04.01.1999 р. зі змінами від 08.08.2002 р.;

2) Указ Президента РБ № 8 від 22.02.2000 р. "Положення про порядок передачі земельних ділянок у власність юридичних осіб власників)";

3) Постанова Ради Міністрів РБ від 26.09.2002 р. № 1322 "Про проведення оцінки земель населених пунктів";

4) Постанова Ради Міністрів РБ від 7. 12.2002 р. № 764 затвердження положення про порядок проведення оцінки переоцінки земель, земельних ділянок.

У статті 2 Кодексу РБ про Землю йдеться, що "юридичним особам РБ, у тому числі підприємствам з іноземними інвестиціями земельні ділянки можуть передаватися у власність при приватизації об'єктів державної власності", тобто визнаються факти купівлі-продажу землі та земельних ділянок.

Згідно з Новим Плану Рахунків на рахунку 08 "Вкладення у необоротні активи субрахунок 08" Придбання земельних ділянок "будуть враховуватися витрати з придбання земельних ділянок організацією згідно оплаченим або прийнятим до оплати рахунками продавців за договірними цінами. Цей субрахунок виділено, незважаючи на те, що субрахунок 08 -4 "Придбання об'єктів основних засобів" мав би передбачати облік цих цінностей, бо земельну ділянки належать до основних засобів ". Таким чином, земля визнається розробниками Нового Плану Рахунків основним засобом, однак не знаходиться в Загальнодержавному класифікаторі основних засобів.

Таким чином, земельні ділянки, придбані підприємствами, організаціями та установами, будуть відображатися у складі основних засобів згідно Новому Плану Рахунків на рахунку 01 "Основні засоби".

Доцільним є надалі доповнити класифікатор основних засобів статтею" земля і земельні ділянки ", які будуть відображатися на рахунках Нового Плану Рахунків бухгалтерського обліку, а до рахунку 01 "Основні засоби відкривати субрахунок" земля і земельні ділянки з відображенням цієї статті окремо в балансі, що обумовлено необхідністю чіткого виділення неамортизованих і амортизованих об'єктів (по землі амортизація не нараховується, так як вона має звичайно необмежений термін служби).

Не перший рік триває реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку з метою адаптації її до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності. Однак проблеми відповідності вітчизняного обліку вимогам міжнародних стандартів зберігаються, Однією з дискусійних проблем є ступінь відповідності вітчизняних та міжнародних стандартів щодо основних засобів Визначення та критерії віднесення до основних засобів.

У системі МСФЗ порядок обліку основних засобів відображено в стандарті 6 "Основні засоби" МСФО і вітчизняні нормативні документи передбачають рівноцінні критерії визнання активів як основних засобів матеріально-речова форма; використання у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг або для адміністративних цілей; використання протягом більш ніж одного періоду (понад дванадцять місяців). Єдиною відмінністю є те, що МСФЗ підкреслюють необхідність отримання економічних вигод від використання основних засобів. У вітчизняних нормативних документах з обліку основних засобів ознака економічної вигоди не розглядається.

Основні засоби оцінюються в національному бухгалтерському обліку та МСФЗ за первісною вартістю, до якої включаються всі фактичні витрати по приведенню активу в робочий стан для використання за призначенням. Якщо кошти купуються в обмін, то вони оцінюються за справедливою вартістю.

Справедлива вартість за МСФЗ - це сума грошових коштів, на яку можна обміняти актив в операції між добре обізнаними, зацікавленими та сторонами. В основі справедливої вартості лежить реальна ринкова вартість, яка складається в результаті операцій на ринку і тому є цілком певною величиною.

Справедлива вартість дозволяє найкращим чином зіставити інформацію про активи.

У МСФЗ дано визначення очікуваного відшкодування - величини, яку підприємство очікує відшкодувати в результаті майбутнього використання активу, включаючи його ліквідаційну вартість. Відповідно до МСФЗ відшкодовується сума активу являє собою найбільше значення з двох величин: чистої продажної ціни активу або цінності використання активу.

Під чистою продажною ціною активу розуміється ціна договору купівлі-продажу подібного активу або інша інформація, яка дозволяє судити про можливу суму від реалізації активу.

При визначенні чистої продажної ціни віднімаються прямі додаткові витрати на вибуття (витрати на демонтаж активу та ін.). Визначення цінності використання активу передбачає оцінку розрахункових надходжень і відтоків грошових коштів, які очікуються від триваючого використання активу та його ліквідації. При розгляді цінності використання активу слід спиратися на прогнози потоку грошових коштів, які повинні бути засновані на останніх фінансових бюджетах і кошторисах компанії, а також на даних про екстраполяції зазначеної динаміки показників на перспективу (як правило, не більше 5 років). Підприємство має періодично порівнювати балансову вартість основних засобів та їх очікуваного відшкодування. МСФЗ не вимагають завжди оцінювати і чисту продажну ціну активу, і цінність використання активу. Якщо одна з цих величин визначена і вона перевищує балансову вартість, то немає необхідності розглядати іншу величину, оскільки зрозуміло, що знецінення активу не відбулося.

У вітчизняній практиці не існує поняття очікуваного відшкодування [32. с. 29-30]. Згідно МСФЗ, термін служби основних засобів визначається рішенням керівництва компанії і ґрунтується на досвіді підприємств, що використовують аналогічні кошти, загальною діловій практиці та можливості отримання економічної вигоди від використання активу.

Під терміном корисного використання МСФЗ увазі який період або кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від активу. МСФЗ підкреслюють, що термін корисного функціонування може бути коротше, ніж економічний термін служби.

У вітчизняній практиці бухгалтерського обліку стосовно основних засобів встановлюється строк корисного використання та нормативний термін служби. Підприємства Республіки Білорусь можуть переглядати нормативні терміни служби та строки корисного використання в силу одних і тих же причин, передбачених і в МСФЗ: в результаті капіталовкладень, ремонту, при моральному старіння об'єкта і т.д.

Відповідно до МСФЗ під амортизується вартістю розуміють первісну або відновну вартість, зменшену на суму ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість являє собою чисту суму, яку підприємство очікує отримати за актив в кінці терміну його корисної служби за вирахуванням витрат на його вибуття.

Використовуваний метод амортизації має бути економічно обґрунтований, тобто відображати схему, за якою компанія споживає економічні вигоди, одержувані від активу МСФЗ передбачають можливість перегляду та зміни використовуваних методів амортизації в разі значних змін в передбачуваній схемі отримання економічних вигод.

У вітчизняній практиці не вводиться поняття ліквідаційної вартості основних засобів та вартість, яка амортизується завжди дорівнює початкової вартості об'єкта. Під амортизується вартістю розуміють вартість, від величини якої розраховуються амортизаційні відрахування. Амортизується, підрозділяється на амортизується вартість об'єктів основних засобів, що використовуються у підприємницькій діяльності (частинами включається у витрати на виробництво і реалізацію продукції або у витрати обігу або зменшує прибуток протягом строку корисного використання, якщо основні засоби перебувають у простої понад 3 місяці, запасі, консервації понад рік), і вартість, яка амортизується об'єктів основних засобів, що не використовуються у підприємницькій діяльності (частинами відноситься на зменшення власних джерел протягом нормативного терміну служби). Такий поділ обумовлено особливостями відображення амортизації на рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, у вітчизняній і зарубіжній практиці обліку підприємствам надано право вибору методів нарахування амортизації, причому у вітчизняній - право вибору способів амортизації серед дозволених в законодавчому порядку, методи нарахування амортизації однакові, але в МСФЗ вся амортизація визнається витратою, а у вітчизняному обліку тільки амортизація основних засобів, що використовуються у підприємницькій діяльності.

МСФЗ припускають використання переоцінки, при цьому частота переоцінки залежить від змін у справедливій вартості основних засобів. Щорічна переоцінка рекомендується для тих видів основних засобів, по яких справедлива вартість коливається значним чином, якщо коливання справедливої вартості незначні, то основні засоби можуть переоцінюватися кожні 3-5 років. Відповідно до МСФЗ при переоцінці окремого об'єкта основних засобів необхідно переоцінити всю групу, до складу якої він входить У вітчизняній практиці обліку переоцінка проводиться за поточною (відновної) вартості в законодавчому порядку щорічно на початок року шляхом перерахунку двома методами - методом коефіцієнтів і методом прямого перерахунку або прямої оцінки.

Проведена переоцінка носить обов'язковий характер для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності Розкриття інформації в бухгалтерській звітності про основні засоби У порівнянні з МСФЗ, у вітчизняному обліку перелік інформації про основні засоби, необхідний для розкриття у звітності, більш обмежений.

У вітчизняній та міжнародній звітності розкривається інформація про балансову вартість основних засобів на початок і кінець року, а також вартість надійшли і вибули основних засобів протягом року.

МСФЗ вимагають також відображення ряду показників, не передбачених у вітчизняній практиці (збиток від знецінення вартість основних засобів, тимчасово невикористовуваних, а також вартість повністю замортизованих, але ще використовуваних основних засобів та ін.).

У таблиці 2 представлені особливості відображення основних засобів згідно з МСФЗ та нормативних документів з обліку основних засобів в РБ.

Таблиця 2. Зіставлення об'єктів в МСФЗ та вітчизняному обліку

Ознака порівняння	Стандарт 16 "Основні засоби"	Нормативні документи з обліку основних засобів у Республіці Білорусь
1. Визначення та критерії віднесення до основних засобів	Структура основних засобів визначається підприємством самостійно, в основу угруповання закладається модель отримання економічної вигоди.	У цілому поняття основних засобів збігається з поняттям, використовуваним в МСФЗ. структура основних засобів задається нормативними документами.
2. Оцінка основних засобів	Куплені основні засоби оцінюються за первісною вартістю, обмінювані - за справедливою вартістю.	У бухгалтерському обліку оцінюються за первісною вартістю, у балансі - за залишковою вартістю, не використовується поняття "справедлива вартість".
3. Відшкодування балансової вартості	Організація повинна періодично робити порівняння очікуваного відшкодування та балансовою вартістю з метою коригування останньої до відшкодованої суми.	Не розглядається взагалі. Хоча в умовах розвитку економіки є необхідним моментом, тому що в силу невизначеності в економіці імовірна ситуація, коли відшкодовується сума може виявитися нижчою від балансової вартості.
4. Строк корисного використання	Строк корисного використання встановлюється виходячи з можливості отримання економічної вигоди і повинен періодично переглядатися у бік збільшення або скорочення. Строк корисного використання встановлюється бухгалтером самостійно.	Щодо основних засобів встановлені строки корисного використання та нормативні терміни служби, які можуть переглядатися у межах діапазонів, встановлених в законодавчому порядку.
5. Амортизація основних засобів	Використовуваний метод амортизації має бути економічно обґрунтований і може бути переглянутий у процесі використання основного засобу. Вся амортизація визнається витратою.	Дозволено самостійно визначати спосіб нарахування амортизації і переглядати його тільки на початку року. Методи амортизації аналогічні методам в МСФЗ. Не вся амортизація враховується в складі витрат.
Продовження табл. 2
6. Переоцінка основних засобів.	Частота проведення переоцінки встановлюється підприємством самостійно виходячи із змін у справедливій вартості	Переоцінка носить обов'язковий характер, встановлюється у законодавчому порядку і проводиться щорічно на початок року.
7. Розкриття інформації в бухгалтерській звітності	Передбачає широкий перелік інформації про склад та рух основних засобів.	Інформація про наявність основних засобів обмежена і не представлена ??в такому порядку як в МСФЗ

Згідно з даними таблиці, є деякі подібності та відмінності у вітчизняному та міжнародному обліку. Можливо, наш вітчизняний стандарт і не повинен бути повною копією відповідного міжнародного.

Виходячи з вищевикладеного, можна позначити у вітчизняному бухгалтерському обліку з обліку основних засобів такі проблемні моменти:

1) переоцінка носить обов'язковий щорічний характер для всіх підприємств. Доцільним, на наш погляд, було б проведення переоцінок основних коштів лише у випадку, коли спостерігається гіперінфляція, що також передбачено Міжнародним стандартом 29 "Розкриття інформації у фінансовій звітності гіперінфляції";

2) не використовується поняття очікуваного відшкодування, яке пов'язане з поняттям цінності використання активу. У вітчизняній практиці цінність взагалі не розглядається як самостійна категорія, вона вживається у складі інших понять (наприклад, валютні цінності та ін.) У сучасних умовах можлива ситуація, коли відшкодовується сума виявиться нижче балансової вартості, яка не завжди відображає "реальну" вартість активу в даний момент часу. І якщо частина активу перестає відповідати критерію визнання (тобто частину витрати, пов'язаного з придбанням основного засобу, не викличе доходу (економічної вигоди)), то відповідна частина повинна бути відображена як витрата за період і відразу віднесена на рахунок прибутків і збитків згідно МСФЗ;

3) внесені зміни 24 січня 2003 до Положення про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів носять обмежувальний характер. Якщо раніше для основних засобів, що беруть участь у підприємницькій діяльності, встановлювалися тільки терміни корисного використання, то тепер - ще й нормативні терміни. У пункті 23 Положення про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів говориться, що при встановленні термінів корисного використання повинні враховуватися очікуваний фізичний знос, моральний знос і нормативно-правові обмеження. Тут же зазначається, що термін корисного використання може бути визнано рівним нормативному терміну служби. При виборі строку корисного використання основних засобів величина нормативного терміну служби відповідних об'єктів зазначається обов'язково, що свідчить про перевагу і значущості останнього. Необхідно відзначити, що в господарській практиці розрізняють фактичні, нормативні та економічні терміни служби основних засобів. Останні характеризують період продуктивного функціонування основних засобів, протягом якого вони дають економічний ефект. Коли існують ідеальні умови, економічні і нормативні строки можуть збігатися. Однак на сучасному етапі це не відбувається, оскільки для їх зближення існують бар'єри (можливості виробництва нових видів устаткування, техніки; темпи і напрями науково-технічного прогресу).

Таким чином, строк корисного використання повинен ґрунтуватися, перш за все, передбачуваним фізичним і моральним зносом, а також тим економічним ефектом, який вони будуть приносити в ході функціонування. Тому доцільним є враховувати всі перераховані вище фактори при встановленні терміну корисного використання, а не обґрунтовувати строк корисного використання нормативним терміном, оскільки останній не завжди є реальною і виправданою величиною, оскільки не враховує галузеві особливості функціонування одних і тих же основних засобів, режим експлуатації, систематичність проведення ремонтів, моральне старіння та інші фактори.

Таким чином, вивчення міжнародних норм та правил обліку, а також принципів складання звітності за основними засобами необхідно для розуміння звітності вітчизняних підприємств закордонними компаніями, тому що основні коштів є одним з найбільш складних об'єктів обліку. Різні підходи, пов'язані з розумінням основних засобів, а також їх оцінкою, можуть призвести до неоднозначних трактувань цих понять Тому, важливим є вивчення міжнародних підходів до обліку основних засобів та розгляд можливості їх застосування у вітчизняному обліку з метою найбільш оптимального використання в практичній діяльності підприємств РБ 1311.

Загальноросійським класифікатором основних засобів (ОКОФ), затвердженим Постановою Держстандарту Росії від 26 грудня 1994 р. № 359 встановлено угруповання основних засобів за їх видами.

Відповідно до класифікатора основні фонди складаються з матеріальних і нематеріальних основних фондів, які у бухгалтерському обліку прийнято позначати як основні засоби та нематеріальні активи і враховувати окремо.

Об'єктом класифікації основних фондів (основних засобів) є об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно-зчленованих предметів, що становлять єдине ціле, призначений для виконання певної роботи.

Комплекс конструктивно - зчленованих предметів - це один або кілька предметів одного або різного призначення, що мають спільні пристосування і приладдя, загальне управління, змонтоване на одному фундаменті, в результаті чого кожен входить в комплекс предмет може виконувати свої функції тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Угруповання об'єктів у ОКОФ утворені в основному за ознаками призначення, пов'язаних з видами діяльності, що здійснюються з використанням цих об'єктів, і виробленими в результаті цієї діяльності продукцією та послугами. Кожен об'єкт надійний деталізованим кодом, що складається з позначення розділу, підрозділу, класу, підкласу і виду.

Відповідно до Типової класифікацій в залежності від їх основного призначення та характеру виконуваних функцій основні фонди поділяються на такі підрозділи:

- "Будинки (крім житлових)";

- "Споруди";

- "Оселі";

- "Машини та обладнання";

- "Засоби транспортні";

- " Інвентар виробничий і господарський";

- " Худоба робочий, продуктивний та племінної (крім молодчики і забою)";

- "Насадження багаторічні";

- "Капітальні витрати по поліпшенню земель (без споруд)";

- інші основні засоби.

За призначенням основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі (основні засоби об'єктів житлово-комунальної та соціально-культурної сфери). До виробничих основних засобів відносяться будівлі і споруди виробничого призначення, передатні пристрої, верстати, машини, обладнання, транспортні засоби, засоби обчислювальної техніки, інструмент, виробничий і господарський інвентар, які безпосередньо беруть участь у здійсненні виробничої діяльності по вилученню прибутку. Вони знаходяться в виробничих (цехах, дільницях) і функціональних (відділах, службах) підрозділах підприємства і закріплені за ними.

У складі виробничих основних засобів виділяють їхню активну частину, безпосередньо бере участь у виробничій діяльності: машини, обладнання, транспортні засоби, участь яких у виробничому процесі може бути виміряна кількістю годин роботи, обсягом робіт і пасивну частину, що створює умови необхідні для здійснення цієї діяльності будівлі, споруди, участь яких у виробничій діяльності неможливо виміряти в будь-яких показниках.

Невиробничі - це основні засоби, призначені для соціально-побутового обслуговування членів трудового колективу підприємства. До них відносяться значаться на балансі підприємства житлові будинки, об'єкти побутового обслуговування (лазні, перукарні, пральні та ін..), соціального (поліклініка, будинок відпочинку, табір праці і відпочинку, їдальня тощо) і культурного (будинок культури, бібліотека та ін.) призначення.

У той же час ні в одному нормативному документі не міститься конкретного поділу об'єктів основних засобів на об'єкти виробничого та невиробничого призначення, так як один і той самий об'єкт для різних підприємств може бути віднесений як до однієї групи, так і до іншої. Наприклад, медичне обладнання для металургійної компанії виконує невиробничі функції на відміну від комерційного медичного закладу. По приналежності основні засоби підрозділяються на власні, що належать організації на праві власності (в тому числі здані в оренду без права викупу), перебувають в оперативному управлінні та господарському віданні і отримані в оренду без права викупу.

Бухгалтерський облік основних засобів залежить і від того, кому належить право власності на об'єкт. Організація враховує на балансі основні засоби, що знаходяться в її власності, отримані на праві господарського володіння та оперативного управління. Відповідно до Цивільного кодексу Російської Федерації володіє, користується і розпоряджається майном, отриманим у господарське відання, оперативне управління. Орендовані кошти виходять від інших організацій у тимчасове користування за плату.

За ступенем використання основні засоби поділяються на перебувають в: експлуатації; запасі (резерві); стадії добудови; дообладнання; реконструкції та часткової ліквідації; на консервації. Розрізняють діючі основні засоби (що знаходяться в експлуатації) і непрацюючі основні засоби, яких відносяться інші вищевказані групи.

До основних засобів в експлуатації відносяться всі значаться на балансі організації діючі основні засоби, в тому числі тимчасово не використовуються, здані в оренду за договором оренди.

До основних засобів в запасі (резерві) відносяться обладнання та транспортні засоби, придбані для цієї мети, а також були в експлуатації, але тимчасово вибули з експлуатації.

На консервацію переводяться, як правило, основні засоби, що знаходяться у певному комплексі, об'єкти, що мають закінчений цикл виробництва, на термін більше трьох місяців. Переведення об'єктів основних засобів на консервацію здійснюється але рішенням керівника підприємства.

Типова класифікація основних фондів передбачає угрупування (розподіл) всіх основних фондів за відповідними галузями народного господарства і бачимо діяльності, наведеним нижче.

Основні фонди галузей, що виробляють товари: промисловість, сільське господарство (крім худоби); лісове господарство; будівництво; інші види діяльності сфери виробництва товарів.

Основні фонди галузей, що надають послуги: обслуговування сільського господарства; транспорт, зв'язок, торгівля і громадське харчування, оптова торгівля продукцією виробничо-технічного призначення; заготовки; житлове господарство; комунальне господарство; невиробничі види побутового обслуговування населення; охорону здоров'я, освіту; культура, наука; фінанси, управління, громадські організації; інші галузі, які надають послуги.

Переоцінка об'єкта основних засобів проводиться шляхом перерахунку його первісної вартості або поточної (відновної) вартості, якщо даний об'єкт переоцінювався раніше і суми амортизації, нарахованої за весь час використання об'єкта. Результати проведеної за станом на перше число звітного року переоцінки об'єктів основних засобів підлягають відображенню в бухгалтерському обліку відокремлено. Результати переоцінки не включаються до цих бухгалтерської звітності попереднього звітного року і приймаються при формуванні даних бухгалтерського балансу па початок звітного року.

Переоцінка оформляється проводками:

Дт 01 Кг 83 - вартість основного засобу

Дт 83 Кт 02 - сума нарахованої амортизації.

Сума дооцінки об'єкта основних засобів у результаті переоцінки зараховується в додатковий капітал організації.

Сума дооцінки об'єкта основних засобів, що дорівнює сумі уцінки його, проведеної в попередні звітні періоди і віднесена на рахунок прибутків і збитків як операційних витрат, відноситься на рахунок прибутків і збитків звітного періоду в звіті.

Дт 01 Кт 91 - дооцінка основних засобів

Дт 91 Кт 02 - дооцінка амортизації

Сума уцінки об'єкта основних засобів у результаті переоцінки відноситься на рахунок обліку нерозподіленого прибутку (непокритий збиток), повинна бути розкрита в бухгалтерській звітності організації. Сума уцінки об'єкта основних засобів відноситься на зменшення додаткового капіталу організації, утвореного за рахунок сум дооцінки цього об'єкта, проведеної в попередні звітні періоди.

Перевищення суми уцінки об'єкта над сумою дооцінки його, зарахованої в додатковий капітал організації в результаті переоцінки, проведеної в попередні звітні періоди, відноситься на рахунок обліку нерозподіленого прибутку (непокритий збиток), повинна бути розкрита в бухгалтерській звітності організації.

Дт 84 Kт 01 - уцінка основного засобу

Дп 02 Kт 84 - уцінка амортизації

У зв'язку з тим, що оцінка основних засобів за первісною вартістю відноситься до моменту придбання окремих інвентарних об'єктів, а вони купуються в різні періоди, внаслідок чого можуть мати місце різні ціни, - оцінка за відновною вартістю проводиться на певну дату.

Різниця між оцінками за первісною та відновної вартості полягає в тому, що при оцінці основних засобів за первісною вартістю їх вартість виражається у цінах придбання, спорудження та виготовлення відповідних років, а відновна вартість відображає основні кошти в одних і тих же цінах - в цінах відтворення або за вартістю нових основних засобів, подібних чинним.

При переоцінці повинна бути визначена повна відновна вартість об'єктів фондів, тобто повна вартість витрат; які будуть здійснені організацією при заміні об'єктів основних засобів на аналогічні нові об'єкти. При цьому передбачається, що в відновну вартість повинні увійти всі витрати, що відносяться спочатку на балансовий рахунок 08 "Капітальні вкладення - власне вартість об'єктів основних засобів, витрати по їх монтажу, транспортуванні та інші відповідні капітальні витрати, а для об'єктів основних засобів, одержуваних у результаті капітального будівництва - вага витрати у відповідності зі структурою капітальних вкладень.

Переоцінка, здійснюється двома способами.

Індексним методом, при якому відновна вартість об'єктів основних засобів, за якою вони відображені в бухгалтерському обліку, множиться на коефіцієнт, розроблений Держкомстатом Російської Федерації; · Методом прямого перерахунку, при якому оцінка відновної вартості основних засобів проводиться на основі експертних висновків, що базуються в свою чергу на стані рівня ціни на аналогічні об'єкти.

Переоцінка індексним методом здійснюється комісією, яка затверджується керівником організації, а методом прямого перерахунку, як правило, - спеціалізованим підприємствами-оцінювачами.

З моменту прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку і до переоцінки об'єкт обліковується за первісною вартістю, а після переоцінки - по відновлювальної вартості на дату переоцінки.

У бухгалтерському балансі основні засоби відображаються за залишковою вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення, за вирахуванням суми нарахованої амортизації, а у бюджетні організацій - за первісною вартістю.



2. Облік основних засобів на промисловому підприємстві

2.1 Документальне оформлення та облік надходження основних засобів

Згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженої постановою Мінфіну Республіки Білорусь № 18 від 12.12.01 р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Мінфіну РБ від 26.12.03 р. № 183) основні засоби на підприємство надходять: в результаті проведених капітальних вкладень при спорудженні, будівництві, виготовленні об'єктів основних засобів господарським способом, а також при їх придбанні за плату у юридичних і фізичних осіб; в якості внеску до статутного фонду; безоплатно; в обмін на інше майно; і в інших випадках, встановлених законодавством [19 ].

Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт основних засобів, призначений для виконання певних самостійних функцій [15].

Вступники в організацію основні засоби приймаються спеціальною комісією, створеною на підставі наказу керівника підприємства. Факт здійснення господарської операції оформляється первинними обліковими документами, які приймаються до бухгалтерського обліку, якщо вони складені відповідно до вимог ст. 9 Закону Республіки Білорусь від 18.10.1994 р. «Про бухгалтерський облік і звітності». Комісія складає акт приймання-передачі основних засобів за формою № ОЗ-1 (складається у 2-х примірниках) на кожен ухвалений об'єкт, в яких вказується найменування об'єкта, рік випуску (побудови), коротка характеристика об'єкта (наприклад: вміст або відсутність дорогоцінних металів) , первісна вартість, присвоєний об'єкту інвентарний номер та ін. відомості. (При прийманні декількох об'єктів основних засобів складається акт приймання-передачі груп об'єктів основних засобів ф. ОС-1, який складається лише в разі прийняття до обліку господарського інвентарю, обладнання, інструментів тощо, якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці.). Даний акт в обов'язковому порядку затверджується керівником підприємства.

У момент прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку і складання акта за ф. № ОЗ-1 йому присвоюється окремий інвентарний номер, який вказується в первинних облікових документах і зберігається за ним протягом усього періоду перебування на даному підприємстві. Слід зазначити, що інвентарні номери, присвоєні об'єктам основних засобів необхідні для організації їх обліку в бухгалтерії та забезпечення контролю за їх збереженням.

Основні засоби повинні бути закріплені за матеріально-відповідальними особами, про що свідчать договори про повну матеріальну відповідальність або накази керівника.

Затверджений керівником акт ф. ОС-1 разом з технічною документацією, що відноситься до даного об'єкта (технічні паспорти, робочі інструкції та ін..) передається в бухгалтерію, яка відкриває на кожен об'єкт інвентарну картку обліку основних засобів (уніфікована форма первинної облікової документації з обліку основних засобів № ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку об'єкта основних засобів», затверджена постановою Мінфіну РБ від 08.12.03 р. № 168 [15]), яка в подальшому зберігається в бухгалтерії. У інвентарних картках в обов'язковому порядку повинні бути заповнені всі реквізити, а саме: найменування та призначення об'єкта, найменування заводу-виготовлювача, модель, тип, марка устаткування, інвентарний номер, індивідуальна технічна характеристика засобів та ін дані.

...