Економічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Види економічного аналізу і їх роль в управлінні виробництвом

2. Класифікація видів економічного аналізу за змістом в процесі управління

3. Суть та сфера використання видів економічного аналізу за аспектами дослідження

4. Особливості організації економічного аналізу на підприємствах

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Перехід до ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку. Область аналітичних досліджень становить як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного об'єкта господарювання. В зоні їхніх інтересів перебувають головно горизонтальні інформаційні зв'язки та взаємозв'язки інших об'єктів. Як індикативні показники господарської орієнтації виступають державні економічні і правові регулятори ринкових відносин. Такий аналіз дає змогу швидко адаптуватись до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику співробітництва тощо.

Важливо підкреслити, що в аналізі не можна обмежуватись інформацією про економічні відносини, що встановились на певний час. Велике значення мас також інформація про еволюцію цих відносин, більш тривалу динаміку економічного розвитку, що сприятиме стабільності, перспективності і надійності партнерства в усіх аспектах.

Ефективність аналітичного забезпечення менеджменту визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюються за варіантами багатокритеріальної оптимізації. Визначальними у них виступають показники фінансової стабільності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо.

Виходячи із загальних критеріїв господарювання в умовах дії ринкового механізму, виробнича діяльність оцінюється з точки зору досягнення максимальних фінансових результатів і економічної стабільності на ринку. Водночас фінансова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.

З формуванням ринкових структур відбувається становлення нового економічного мислення, нової етики управління. Це не менш складний процес, і лише за умов, коли будуть розвинуті всі елементи ринку, сформується його панівна ідеологія, можна буде створити дієвий механізм ринкового управління та ефективне його аналітичне забезпечення.

Як відомо, управління в умовах ринкової економіки базується головним чином на реалізації економічних методів, дієвість яких залежить не лише від об'єктивності оцінки діяльності підприємства, а й від реального визначення кола інтересів і можливостей їх активізації у взаємозв'язку з мобілізацією резервів підвищення ефективності виробництва. Тільки у такому випадку може бути розроблений керований механізм мотивації і, відповідно, дієва система управління. Визначення кількісних параметрів впливу на економічні інтереси підвищує роль економічного аналізу переважно у доборі важелів управління та створенні механізму їх введення в дію, тобто формується модель системи управління, аналіз і оцінка якої стають базою для вдосконалення механізму посилення відповідальності за результати прийнятих управлінських рішень.

Механізм господарювання в умовах ринкової економіки відрізняється від того, який формується у директивно-плановій системі. Тому його функціональні важелі, в тому числі економічний аналіз, суттєво змінюють свою цільову орієнтацію, предмет і метод дослідження. Вивчення внутрішнього і зовнішнього економічних середовищ об'єктів господарювання, кон'юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу й оцінка ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику та організацію аналітичних досліджень. Виникає потреба докорінної перебудови моделі комплексного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.

Це вимагає перебудови систем обліку і звітності, міжнародної стандартизації економічних показників і їхніх оцінок, оскільки мова ділового співробітництва у світі повинна бути єдиною. Адже ні процеси іноземного інвестування, ні торгівлі, ні інформаційного обміну неможливі за різних систем обліку, розбіжностей показників і мір.

1. Види економічного аналізу і їх роль в управлінні виробництвом

Економічний аналіз є єдиною наукою, яка має свій предмет і метод. Однак, реалізація багатьох функцій і конкретних завдань економічного аналізу в системі управління виробництвом породжує різноманітність організаційних форм проведення аналізу. Це призводить до виділення окремих видів економічного аналізу.

Вид економічного аналізу є теоретичним і практичним відособленням окремих ланок аналітичної роботи, яка здійснюється в процесі управління виробництвом. Всі види аналізу взаємопов'язані і мають загальну або єдину мету, хоч різняться методикою і організацією проведення, інформаційним забезпеченням.

Процес виділення нових видів економічного аналізу є закономірним, бо пов'язаний з вдосконаленням процесу управління виробництвом, корінною зміною економіки на сучасному етапі.

В основу класифікації видів економічного аналізу можуть бути покладені різні ознаки. В економічній літературі немає єдиної точки зору з цього приводу. Для класифікації видів економічного аналізу спеціалісти використовують різні ознаки, при цьому кількість видів економічного аналізу також неоднакова. В табл..1.1. показано основні класифікаційні ознаки видів економічного аналізу.

Таблиця 1.1.

Сукупність класифікаційних ознак видів економічного аналізу представлено в роботах різних авторів [5, c.26-27]

№ п/п	Класифікаційні ознаки	Автори
		Шеремет А.Д.	Барнгольц С.Б.	Каракоз І. І., Самборський В. І.	Осмоловський В. В., Стражев В. І., Кравченко Л.І.	Боронєнков С.А., Бондар Ю.Г.
1	2	3	4	5	6	7
1.	Зміст процесу управління	+		+	+	+
2.	Характеристика об'єктів управління	+			+	+
1	2	3	4	5	6	7
3.	Рівні виробництва і управління	+		+	+	+
4.	Стадії процесу розширеного відтворення	+				+
5.	Складові елементи виробництва	+
6.	Суб'єкти аналізу	+	+			+
7.	Періодичність	+	+			+
8.	За змістом і повнотою питань, що вивчаються	+	+	+
9.	Методи вивчення об'єктів	+			+
10.	Мета дослідження		+
11.	Аспекти дослідження		+			+
12.	Об'єкти вивчення		+			+
13.	Широта питань, що вивчаються		+			+
14.	Характер рішень, що приймаються		+
15.	Характер дослідження			+
16.	Характер розрахунково-аналітичних операцій					+
17.	Засоби і прийоми реалізації аналізу					+
18.	Стадії створення продукції					+
19.	Характер явищ і процесів					+

Класифікаційні ознаки видів економічного аналізу надзвичайно різноманітні, часом несуттєві а інколи дублюють одна одну. Тому виникає необхідність виділити ті ознаки і, відповідно, ті види аналізу, які суттєво різняться між собою. В табл..1.2 зроблена спроба такої класифікації.

Таблиця 1.2

Класифікація видів економічного аналізу

№ п/п	Класифікаційні ознаки	Види економічного аналізу
1	2	3
1.	За змістом процесу управління	ь стратегічний; ь оперативний; ь ретроспективний
2.	За суб'єктами аналізу	ь зовнішній; ь внутрішній
3.	За аспектами дослідження	ь функціонально-вартісний; ь фінансовий ь техніко-економічний; ь соціально-економічний; ь еколого-економічний; ь проектний
4.	За рівнем і масштаби виробництва і управління	ь макроекономічний; ь регіональний; ь галузевий; ь міжгалузевий; ь внутрішньогосподарський; ь міжгосподарський
1	2	3
5.	За змістом і повнотою питань, що вивчаються	ь комплексний; ь тематичний
6.	За періодичністю проведення	ь річний; ь квартальний; ь місячний; ь декадний; ь щоденний; ь неперіодичний

Ринкова економіка породжує необхідність диференціації аналізу на внутрішній і зовнішній.

Зовнішній аналіз базується на обмеженій інформації про діяльність підприємства, яка може стати відомою широкому загалу. Він здійснюється сторонніми особами (акціонерами, кредиторами, податковими органами, статистичними управліннями і тощо) і пов'язаний з питаннями оцінки фінансового стану підприємства. Результати зовнішнього аналізу формують імідж підприємства в діловому світі.

Внутрішній аналіз використовує всю інформацію про стан підприємства, яка доступна лише обмеженому колу людей, що займаються керівництвом. За обсягом аналітичного дослідження, він є повним комплексним аналізом, що може дати керівникам необхідний матеріал для прийняття управлінських рішень. Результати внутрішнього аналізу використовують для вдосконалення організації виробництва і тому вони є важливим засобом конкурентної боротьби і комерційною таємницею.

Техніко-економічний аналіз дає можливість виявити вплив техніки, технології, організації виробництва і управління на ефективність господарювання, на формування результативних показників господарської діяльності.

До основних завдань цього виду аналізу можна віднести: оцінку досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва; визначення темпів його зміни і впливу на ефективність господарювання; виявлення можливостей і шляхів його вдосконалення.

Своєрідність цього виду аналізу полягає в тому, що він базується на використанні не тільки економічної, але і технічної інформації; грунтується на складній системі техніко-економічних показників, які характеризують організаційно-технічний рівень виробничого процесу (рівень техніки і технології, організації виробництва і праці, рівень управління).

Оцінка рівня техніки і технології виробництва здійснюється на основі показників, які характеризують рівень їх зносу, придатності, довговічності, безвідмовності, ремонтопридатності, ресурсозабезпечення, екологічності, безпеки, естетичності, ергономічності тощо.

Оцінка рівня управління дозволяє дослідити прогресивність існуючих форм управління, виявити і обґрунтувати необхідність підвищення ефективності управлінської праці.

Вивчення рівня організації виробництва і праці пов'язане із вибором раціональних форм організації виробництва, їх оптимальним поєднанням, покращенням організації обслуговування робочих місць, вдосконаленням технічного нормування праці тощо.

Техніко-економічній аналіз досить ефективний на перед-виробничих стадіях створення нових видів продукції. На стадіях проектування, освоєння і запровадження формуються всі техніко-економічні параметри нової продукції і тісно пов'язані з ними економічні показники діяльності підприємств-виробників (обсяг виробництва, асортимент, прибуток, рентабельність і ін.), підприємств-споживачів (експлуатаційні витрати, прибуток і ін.).

Складні завдання, багато різних факторів які впливають на техніко-економічні показники діяльності промислового підприємства, необхідність виявлення цих факторів, визначення їх кількісного виміру потребують використання в техніко-економічному аналізі сучасних методів статистичного і економіко-математичного моделювання, сучасної обчислювальної техніки.

Техніко-економічний аналіз має внутрішній характер, його проводять працівники технічних і економічних служб підприємства. Він є внутрішньогосподарським і проводиться в розрізі окремих структурних підрозділів підприємств.

Соціально-економічний та еколого-економічний - нові види економічного аналізу, методика яких знаходиться на стадії формування.

Соціально-економічний аналіз проводять соціологічні і статистичні органи, економічні служби підприємства з метою виявлення соціально-економічного рівня розвитку трудового колективу, а також впливу цього рівня на ефективність господарювання.

Його об'єктами є соціальні процеси господарської діяльності підприємств (покращання умов праці, відпочинок, побут працівників, забезпечення техніки безпеки і т.п.).

При проведенні цього виду аналізу соціальні і економічні процеси вивчають у взаємозв'язку. Підвищення фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє збільшити витрати на соціальну сферу, а покращення показників соціальної сфери дозволяє отримати високі економічні результати.

Це порівняно новий вид економічного аналізу. Методика його недостатньо розроблена. Складність полягає в тому, що більшість соціальних факторів не мають кількісного виміру, а їх дія на результати господарювання проявляється через інші фактори.

Соціально-економічний аналіз може бути ретроспективним і прогнозним. Його інформаційною базою слугують дані бухгалтерського обліку і звітності, дані соціологічних обстежень.

Еколого-економічний аналіз здійснюють органи охорони навколишнього середовища і економічні служби підприємства. Його об'єктами є взаємопов'язані економічні і екологічні процеси та їх вплив на результати господарської діяльності. В ході аналізу виявляють наявність очисних споруд на підприємстві, їх стан і використання; порушення екологічних стандартів, вимог екологічної безпеки, здійснюють зіставлення розмірів штрафних санкцій за порушення з платою за викиди і скиди забруднюючих речовин, що здійснюється в гранично допустимих межах тощо.

Проектний аналіз займається передінвестиційними дослідженнями, техніко-економічним обгрунтуваням інвестиційних проектів, тобто є методом обґрунтувань управлінських рішень про доцільність реалізації реальних інвестиційних проектів. Основне завдання цього виду аналізу - встановити цінність

проекту, яка визначається як різниця його позитивних результатів та негативних наслідків, як порівняння вигід та витрат пов'язаних з реалізацією проекту.

Експертиза проекту здійснюється виходячи з інтересів акціонерів (або інших власників), економіки в цілому, організацій, які беруть участь у здійсненні проекту, з оцінки природного і соціального середовища в якому здійснюється проект. Аналіз інвестиційних проектів здійснюється за такими аспектами:

ь маркетинговим, який дозволяє обґрунтувати комерційну спроможність проекту, оцінити можливість реалізації майбутнього проекту на ринку з позиції покриття витрат за проектом і задоволення інтересів інвесторів;

ь технічним, який дозволяє оцінити технічне здійснення проекту (вибір технології виробництва, розробка проектної документації, підготовка графіка здійснення проекту, визначення витрат на його здійснення та експлуатацію проектування матеріально-технічного постачання проекту і т; і;);

ь інституційним, який дозволяє визначити рівень впливу зовнішніх (політичних, економічних, соціальних, культурних, правових та ін;) і внутрішніх (рівня кваліфікації персоналу, залученого для здійснення проекту, менеджменту організації, яка його здійснює та ін;) факторів на можливість успішної реалізації проекту;

ь екологічним, який дозволяє встановити вплив проекту на навколишнє середовище, оцінити всі вигоди та понесені витрати, отримані внаслідок цього впливу та розробити заходи, необхідні для пом'якшення або запобігання шкоди довкіллю під час здійснення проекту;

ь соціальним, що дозволяє оцінити соціальне середовище в якому проходить реалізація проекту (рівень адекватності проекту культурним, демографічним особливостям регіону, вплив проекту на кількість робочих місць, на поліпшення житлових та комунально-побутових умов працівників, стан їх здоров'я та ін;);

ь фінансовим, що дозволяє оцінити та зіставити витрати на проект з очікуваною віддачею за допомогою системи фінансових показників (чиста теперішня вартість, внутрішня норма окупності, період окупності) і оцінити фінансову життєдіяльність проекту;

ь макроекономічним, що дозволяє оцінити значення проекту для суспільства в цілому, встановити його національну привабливість, можливість сприяння національному добробуту країни;

До особливостей проектного аналізу можна віднести використання методів дисконтування грошових потоків, які враховують зміну цінності грошей в часі.

Макроекономічний та регіональний види економічного аналізу проводять на рівні держави в цілому, окремих економічних регіонів з метою виявлення основних закономірностей їх розвитку, знання яких потрібне для визначення цілей і концепції економічної політики держави. Це аналіз, який оперує показниками, що характеризують рівень розвитку суспільства в цілому та окремих його регіонів, а саме: сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний дохід, загальний обсяг фінансових ресурсів, обсяг доходів і видатків бюджету, грошових нагромаджень в економіці держави, показники фінансової віддачі матеріального виробництва, показники, які характеризують фінансове забезпечення соціального розвитку і т.п.

Галузевий аналіз дає можливість оцінити ефективність функціонування окремих галузей національної економіки. Його проводять на рівні галузевих об'єднань, концернів і т. п. за консолідованою звітністю. Методика цього виду аналізу дозволяє зіставити показники діяльності окремих підприємств галузі з середньогалузевим рівнем, рівнем передових підприємств, оцінити вклад кожного з них в підсумок роботи галузі.

Призначення міжгосподарського (порівняльного) аналізу полягає в зіставленні досягнутих результатів господарської діяльності підприємства з результатами інших підприємств, у вивченні причин відмінностей у використанні виробничих ресурсів, у виявленні резервів дальшого підвищення ефективності виробництва тощо.

Зміст порівняльного аналізу визначається метою і об'єктами дослідження. Його об'єктами можуть бути підприємства, що випускають однотипну продукцію; однотипні цехи, дільниці різних підприємств; однотипні агрегати; однакові види продукції, що випускається на різних підприємствах.

Важливою умовою проведення цього виду аналізу є зіставність підприємств і показників їх роботи. Зіставність підприємств досягається науково обгрунтованим їх групуванням, яке здійснюється за розмірами підприємств (часто за показником обсягу виробництва) і типами виробництв (масове, серійне, одиничне).

Зіставність показників досягається різними методами: виключенням не порівнюваних показників, коригуванням показників з допомогою різних коефіцієнтів, перерахунком показників за методологією їх розрахунку на інших підприємствах, використанням питомих показників (матеріаломісткості, фондовіддачі) і т.п.

В підвищенні ефективності виробництва підприємств і об'єднань важливе значення має вдосконалення управління первинними ланками, тобто цехами, дільницями, бригадами, робочими місцями. З цього випливає необхідність проведення внутрішньогосподарського аналізу. Тому, суть цього виду аналізу полягає в об'єктивній і всесторонній оцінці виконання планових завдань підрозділами підприємства, в оцінці їх вкладу в досягнення всього колективу; виявленні і вимірі факторів І причин, що зумовили результати їх діяльності; виявленні внутрішньозаводських резервів; вивченні економічних особливостей функціонування і розвитку того чи іншого підрозділу.

Основними особливостями цього виду аналізу є:

ь специфічний набір показників, за якими проводять аналіз. Основними показниками ефективності роботи цехів є не прибуток чи рентабельність, бо цехи випускають продукцію, що не пройшла всіх стадій технологічної обробки, а затрати на виробництво продукції чи виконання робіт;

ь широкі можливості використання натуральних показників для оцінки обсягу виробництва, продуктивності праці, якості продукції;

ь даний вид аналізу має внутрішній характер, його проводять лише спеціалісти підприємства і відповідні служби цехів;

ь відіграє значну роль у встановленні обґрунтованих нормативних завдань для цехів, дільниць, бригад;

ь інформаційною базою є не тільки дані звітності, а також первинні облікові документи.

На практиці окремі види економічного аналізу в чистому вигляді трапляються досить рідко. На кожному рівні управління щоденно приймається багато рішень, для обґрунтування яких використовують різні види економічного аналізу.

2. Класифікація видів економічного аналізу за змістом в процесі управління

Відповідно до змісту основних функцій процесу управління, які відображають його часові етапи, економічний аналіз поділяється на стратегічний (перспективний, прогнозний), оперативний (поточний) і ретроспективний (наступний).

Стратегічним економічним аналізом називають дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан. Його особливість полягає у проекції минулого і теперішнього стану об'єкта на перспективу, з урахуванням спадковості чи повної стійкості зміни економічних показників.

Аналітико-прогностичне забезпечення (супровід) посідає провідне місце у стратегічному управлінні і становить головний зміст впровадження механізму стратегічного управління.

У стратегічному аналізі і прогнозуванні особливої уваги заслуговують якісні аспекти змін, а кількісні відіграють лише допоміжну роль.

Для стратегічного аналізу, насамперед, обирають основні параметри-індикатори, які характеризують стан підприємства чи іншого економічного об'єкта, ефективність його діяльності і конкурентоспроможність. На основі дослідження закономірностей та тенденцій зміни виявляються найважливіші фактори і визначається динаміка обраних параметрів (трендовий аналіз). Отримані динамічні ряди (тренди) екстраполюються на майбутнє. Результати трендового аналізу дозволяють виявити гіпотетичне положення підприємства за умови, що значних змін у характері і спрямуванні його діяльності не відбудеться.

Ці результати піддягають прогностичній оцінці, яка базується на припущеннях про появу нових значних факторів чи зміни співвідношення чинних (аналіз впливу на тренди та аналіз взаємодії трендів).

На підставі висновків попередніх аналітичних і прогнозних робіт визначаються критичні проблеми, фактори розвитку і перспективні напрями діяльності (формується стратегічний фокус). Тут найширше використовуються метод експертних оцінок, портфельні методи якісного аналізу та інші.

Завершальний етап зводиться до формування стратегічних індикативних планів (планові сегментації), тобто виявлення стратегічних напрямів виробничо-господарської діяльності, головних засобів реалізації стратегії (рушійних сил), визначення стратегічних господарських центрів, на які покладені завдання детальної реалізації стратегії.

За своєю спрямованістю аналітико-прогностичні роботи поділяються на три групи:

ь маркетингові дослідження;

ь аналіз ситуації на об'єкті;

ь аналіз впливу зовнішнього середовища (сканування).

Маркетингові дослідження спрямовані на аналіз тенденцій розвитку попиту, можливості формування нових потреб у споживачів, конкурентних позицій підприємства та інше. Тут виділяються чотири основні стадії.

На першій стадії проводиться збір і попередній аналіз узагальнювальних характеристик ринків: місткості, платоспроможного попиту, обсягу регульованого попиту і його еластичності, контрольованої частки ринку, темпів зростання ринку і стадій його зрілості.

На другій стадії проводиться сегментація ринку з метою виявлення найбільш перспективних напрямів маркетингу. Критерії сегментації обираються за спеціалізацією вироблюваної продукції, новизною продукції, напруженістю конкурентної боротьби, наявністю стійкої клієнтури. Така сегментація називається профільним аналізом.

На третій стадії проводиться поглиблений аналіз самого товару, в тому числі його технічного рівня, конкурентоспроможності, тенденцій руху цін і собівартості. Тут головна увага привертається до конкурентних порівнянь.

На четвертій стадії визначають цільові ринки збуту і проводять їх тестування, для чого проробляється варіант завоювання ринку, перевіряється конкурентоспроможність товару на підставі результатів пробних продажів. Важливе значення має пошук цільових ринків для нових видів продукції.

З урахуванням особливої важливості вибору цільових ринків збуту маркетингові дослідження передбачають таку послідовність:

ь аналіз функціональних можливостей продукції;

ь вибір класу споживачів;

ь визначення потенціальних потреб споживачів у заданих межах;

ь визначення і ранжування цільових ринків збуту.

Аналіз ситуації на досліджуваному об'єкті спрямований на виявлення проблем і можливостей використання внутрішніх резервів. В ході дослідження проводиться збір і обробка значної кількості інформації про стан виробничо-технічної бази, системи збуту, організації управління, фінансовий стан та інше. Досліджуються закономірності формування виробничо-фінансових результатів, проводиться екстраполяція трендів і результатів конкурентних порівнянь, визначаються потенційні можливості.

Сканування зовнішнього середовища посідає особливе місце в стратегічному управлінні. Практика сканування зародилась на основі інформаційного забезпечення економічного і технічного прогнозування. Сканування здійснюється у трьох напрямках.

Економічне сканування передбачає аналіз динаміки макроекономічних показників економічної ситуації в галузі, конкурентної ситуації та стану фінансових ринків.

Технічне сканування передбачає аналіз змін в ході науково-технічної конкуренції, принципових нововведень, нетрадиційного використання відомих технологій.

Політичне сканування --це аналіз, оцінка політичної ситуації в країні, стабільності урядових програм, оцінка політичного ризику вкладень та системи державного регулювання економіки.

У методологічному плані стратегічний аналіз передбачає:

ь аналіз прогнозних рішень;

ь аналіз планових рішень;

ь аналіз господарських рішень.

Аналіз прогнозних рішень передбачає як обґрунтування перспективної зміни параметрів економічної системи, так і аналіз прогнозних показників з метою їх корегування відповідно до отриманих нових знань про еволюцію цієї системи. Аналіз планових рішень передбачає визначення екстремальних значень (максимум-мінімум) зміни показників економічної системи за встановленими критеріями оптимізації і за визначених ресурсних обмежень. Такий аналіз дозволяє визначити потенційні можливості зміни та «втрати» в разі недосягнення оптимальних значень. Аналіз господарських рішень передбачає визначення оптимального алгоритму зміни параметрів економічної системи для досягнення заданих значень кінцевого результату. Недоліком стратегічного аналізу є успадкування характеристик зміни економічної системи у минулому, що не завжди адекватно проявляється у перспективі та імовірнісна оцінка кількісних параметрів перспективного її стану.

Оперативний (поточний) економічний аналіз полягає у забезпеченні управління своєчасною дієвою інформацією про зміну економічної ситуації, причини цієї зміни, відхилення від регламентованих параметрів з метою своєчасного вироблення рішень, спрямованих на попередження та усунення негативних змін І ефективне маневрування ресурсами та капіталом. Оперативний аналіз виступає як система щоденного спостереження й оцінки відхилень фактичного стану досліджуваного об'єкта від регламентованих показників, з'ясування причин і передбачення можливих наслідків таких відхилень, розробки механізмів швидкого втручання у господарські процеси з метою забезпечення безперервного та ефективного функціонування господарського комплексу. В умовах постійної зміни ринкової кон'юнктури в сферу досліджень оперативного аналізу потрапляє постійна оцінка економічного середовища з метою використання найсприятливіших умов бізнесу, вигідного маневрування виробничо-фінансовими ресурсами.

Головними завданнями оперативного економічного аналізу є:

ь постійне спостереження відхилення показників оперативного управління від їх регламентованих значень за місцем, причинами і відповідальністю осіб;

ь оперативна оцінка економічної ситуації внутрішнього і зовнішнього середовищ за станом, що склався чи може скластися;

ь розробка заходів та підготовка варіантів рішень, спрямованих на швидке усунення виявлених недоліків, попередження чи локалізацію впливу негативних факторів і як найповніше використання можливої вигоди;

ь подання оперативної аналітичної інформації органам управління за встановленими регламентами чи на запит користувачів.

Оперативний економічний аналіз має свої характерні ознаки. Головними з них є:

терміновість, яка означає, що час проведення аналізу максимально наближений до часу здійснення господарських процесів, а це полегшує і прискорює прийняття відповідних управлінських рішень;

дієвість, яка означає, що постійний контроль і оцінка господарської діяльності дає можливість своєчасно вживати заходів, спрямованих на недопущення і упередження розвитку негативних змін та використання сприятливого шансу;

достовірність, яка означає можливість проведення оцінок і прийняття адекватних рішень за інформацією, що не систематизується і не зазнає статистичної обробки;

масовість, яка визначається можливістю суцільного спостереження господарських процесів у будь-якому місці і будь-який час та широким залученням зацікавлених осіб.

У методологічному плані він передбачає складання оперативних аналітичних відомостей на певну дату чи за короткий час, в яких міститься характеристика досліджуваних процесів за нормативним (плановим, стандартизованим) фактичним значенням показників, їх відхилення на певну дату і наростаючим підсумком з початку аналізованого періоду, за місцем виникнення та винуватцями. Вихідною інформацією може бути також експертний висновок аналітика за результатами маркетингових досліджень.

В організаційному плані оперативний аналіз може виконати свої функції лише в умовах комп'ютерної організації аналітичного процесу, широкого використання сучасних систем ЕОМ.

Недоліком оперативного аналізу є відсутність системного підходу в оцінках і діагностиці та орієнтації на кінцеві господарські результати.

Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системному комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства чи інших об'єктів за наслідками їх розвитку у певному аналітичному періоді (рік, квартал, місяць). Його мета полягає в об'єктивній оцінці стану економіки, діагностиці невикористаних резервів та втраченої вигоди, виявленні прорахунків в роботі та їх винуватців, а також пошуку можливостей мобілізації резервів прогресивного розвитку.

Можливості ретроспективного аналізу значно ширші, оскільки його здійснення можливе за всіма критеріями наукового дослідження. Насамперед, досягається системність, комплексність вивчення економічних явищ і процесів внаслідок широкого використання всієї гами прийомів і методів та повної інформаційної бази. При цьому можна проводити дослідження за будь-якою цільовою орієнтацією з виходом на проміжні і кінцеві результати. Тут оцінюються не лише виробничо-фінансові результати діяльності, а й ефективність форм господарювання та систем управління, вплив державного регулювання і підприємницької ініціативи на досягнення кінцевої мети. У методологічному та організаційному планах він є найбільш досконалим і дозволяє отримувати аналітичне забезпечення будь-якої форми і змісту за встановленими регламентами (стандартами) чи на запит користувачів.

Основними напрямами ретроспективного аналізу є:

ь комплексна оцінка стану виробничо-фінансової та інших видів діяльності;

ь діагностика внутрішніх і зовнішніх резервів підвищення ефективності господарювання;

ь виявлення недоліків та упущень у формуванні організаційно-економічного механізму господарювання, дієвості вжитих контрзаходів до негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів економічного зростання;

ь визначення тенденцій і закономірностей змін та адаптованості економічної системи будь-якого порядку у зовнішньому середовищі;

ь оцінка ступеня виправданості ризику підприємницької ініціативи;

ь оцінка зміни місця і ролі економічної системи у ринковому середовищі;

ь обґрунтування висновків і пропозицій щодо зміни стратегії і тактики господарського керівництва.

Ретроспективний економічний аналіз мас суттєві недоліки, які визначаються зменшенням його дієвості через відірваність у часі від господарських процесів та вжитих контрзаходів. Він орієнтується на систематизовану інформацію, яка зазнає певної статистичної обробки, що зменшує достовірність висновків та пропозицій. Водночас вихідна аналітична інформація ретроспективного аналізу є базою для стратегічних досліджень.

3. Суть та сфера використання видів економічного аналізу за аспектами дослідження

В умовах переходу підприємств і організацій будівельного комплексу на ринкові відносини особливого значення набуває фінансовий аналіз, підвищується його роль в єдиній системі аналізу господарської діяльності. Він розкриває зміст фінансових показників, розрахункових взаємовідносин підприємства з фінансовими органами, банком вищестоящими органами, порядок утворення та використання фондів економічного стимулювання у їх взаємозв'язку з виробничими показниками.

Споживачами користувачів, однак її зміст може мати лише ті характеристики, які відповідають їхнім інтересам та захищають комерційну таємницю. Суб'єктами фінансового аналізу є як адміністрація господарського суб'єкта, так і зовнішні користувачі, причому останні можуть користуватися лише даними публічної фінансової звітності та рекламними аналітичними матеріалами. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів, захищаючи їх підприємницьку ініціативу.

При складанні бізнес-планів, проведенні маркетингового аналізу, аудиторській експертизі використовують інформацію та методи фінансового аналізу.

Разом з тим характер і зміст цього виду аналізу не дає змоги докладно виявити та виміряти вплив техніки, технології й організації виробництва, кваліфікації робітничих кадрів на динаміку фінансових показників та їх відхилення від плану.

Таке поглиблене дослідження можливе при техніко-економічному аналізі, який склався на стику комплексного економічного та інженерного аналізу. Техніко-економічний аналіз може здійснюватися у трьох взаємозв'язаних напрямах: аналіз технічного рівня виробництва; аналіз організації виробництва, прані та управління; аналіз технічного рівня продукції (якості виконуваних робіт, послуг, що надаються).

У ході аналізу технічного рівня, виробництва досліджують розвиток виробничої бази підприємства, впровадження передової технології, механоозброєності, енергоозброєності праці, рівень прогресивності устаткування, машин, забезпеченість засобами малої механізації тощо.

У ході аналізу розробляють конкретні пропозиції, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва.

При аналізі організації виробництва, праці та управління досліджують прогресивність існуючих форм управління, виявляють й оцінюють резерви підвищення ефективності управління за рахунок скорочення чисельності управлінського апарату, скорочення витрат на його утримання та ліквідації непродуктивних втрат. Важливо вивчити питання, пов'язані з упровадженням проектів виконання робіт, раціональних форм поділу та кооперації праці, вдосконаленням технічного нормування праці та форм її оплати.

Аналіз якості продукції полягає у вивченні її техніко-економічних показників, оцінці витрат і ефективності створення, освоєння та впровадження нової техніки, виявленні та визначенні впливу цих факторів на узагальнюючі показники ефективності.

При організації техніко-економічного аналізу у будівництві поряд з розглянутими питаннями важливе місце посідає якість виконання будівельно-монтажних робіт, виявлення причин порушення проекту та технічних правил з пооб'єктним зазначенням браку, переробок і додаткових витрат.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) -- евристичний метод виявлення можливостей зниження вартості та поліпшення якості об'єкта, що аналізується як функціонально орієнтована система на всіх стадіях його життєвого циклу. На відміну від традиційних видів аналізу ФВА спрямований на дослідження функцій об'єкта з метою оптимізації його техніко-економічних параметрів і забезпечення необхідних споживних якостей при мінімальних витратах па його створення й експлуатацію. Інша характерна особливість ФВА полягає у тому, що при його проведенні увага концентрується на подальших витратах, ефективністю яких можна управляти. Крім того, якщо при традиційних видах аналізу розглядають ретроспективний стан господарської діяльності з точки зору виявлення нереалізованого ефекту, який визначає розмір резерву, то ФВА дає змогу активно і безпосередньо впливати на зниження ресурсомісткості виробництва та поліпшення якості продукції.

Предметом ФВА є сукупність функцій досліджуваного об'єкта і витрати на їх забезпечення. Всі функції класифікують за рядом ознак з яких найбільше значення для аналізу має їх поділ на основні, допоміжні та непотрібні. При аналізі визначають функції, які пі* впливають на працездатність аналізованого об'єкта та є наслідком помилок проектувальників, зміни початкове встановлених вимог до об'єкта та інших причин. При аналізі варіантів реконструкції, технічного переозброєння підприємства враховують діючі, потрібні та відсутні функції.

Сукупність всіх функцій у їх взаємозв'язку характеризує функціональність аналізованого об'єкта, яка вимірюється ступенем їх виконання. Функціональність відбиває міру адекватності властивостей об'єкта суспільним потребам. Цю міру визначає експертна група шляхом зіставлення аналізованих функцій з еталоном, який характеризує оптимальний рівень задоволення суспільної потреби,

ФВА слід методично поєднувати з вартісним підходом, який передбачає грошову оцінку витрат на виконання кожної функції. «Вартість» функції визначається підрахунком на основі виробничих калькуляцій або зіставленням з об'єктом, який виконує аналогічні функції. Одержані в такий спосіб вартісні оцінки доповнюють раніше сформовану функціональну структуру та у поєднанні з нею створюють інформаційну базу для пошуку альтернативних рішень.

Об'єктом ФВА може бути виріб, технологічний процес, організаційна структура, метод управління, тобто будь-яке інженер-но-економічне рішення, яке потребує витрат ресурсів і передбачає багатоваріантність здійснення. У ході аналізу виявляють й оцінюють основні, допоміжні та непотрібні функції об'єкта, елементів, що належать до нього. Витрати зіставляють з корисністю об'єкта та його складових частин з позицій споживача. Аналіз завершують розробкою заходів щодо зміни проектних рішень, технології й організації виробництва, заміни матеріалів для забезпечення економії праці та інших ресурсів шляхом відмови від виконання зайвих функцій та зведення до мінімуму допоміжних. Досвід свідчить про економічну доцільність широкого впровадження ФВА у будівництво, де особливо великі витрати суспільної праці та широкий діапазон вибору інвестиційних рішень, застосовується неоднозначна технологія, різноманітні форми організації та управління виробництвом. У капітальному будівництві можна виділити такі взаємопов'язані сфери використання ФВА:

ь при виборі оптимальних варіантів капітальних вкладень і напрямів інвестиційної політики підприємств, об'єднань і міністерств;

ь при проектуванні будівельних об'єктів, особливо на конкурсній основі, обґрунтуванні їх розміщення, архітектурно-планувальних та конструкційних рішень, при визначенні структури застосовуваних матеріалів і параметрів устаткування;

ь при розв'язанні питань раціоналізації виробничих структур підрядних будівельних організацій з урахуванням характеру об'єктів, що споруджуються, технології, організації та методів управління будівельним виробництвом;

ь при освоєнні й експлуатації введених потужностей та основних фондів.

Перша сфера застосування ФВА -- переважно сфера діяльності міністерств-замовників і центральних планових органів, друга -- проектних інститутів і проектно-будівельних об'єднань, третя -- підрядних будівельних організацій, четверта -- підприємств і організацій, що експлуатують об'єкти. Незважаючи на організаційні відмінності, всі вони об'єднані у цілісну систему і па макрорівні їх досліджують як взаємозумовлені етапи єдиного інвестиційного процесу.

На рівні підприємств і організацій можливості ФВА обмежені масштабами їх участі в інвестиційному процесі, які зараз розширюються у зв'язку з переходом підприємств на повний госпрозрахунок та розвитком господарського способу будівництва.

При виборі оптимальних варіантів капітальних вкладень і напрямів інвестиційної політики підприємств за допомогою ФВА розв'язують такі питання: чи потрібний суспільству цей об'єкт, якими повинні бути граничні витрати на забезпечення необхідних функцій та чи немає альтернативних варіантів досягнення тих же функцій меншими витратами.

На стадії розробки проектно-кошторисної документації шляхом вивчення значення функцій та витрат на їх реалізацію за допомогою ФВА виявляють окремі невиправдано дорогі об'єкти чи їх частини або недостатньо високий рівень економічності генерального плану, об'ємно-планувальних, конструкційних, технологічних та інших рішень. Мета такого аналізу -- виявлення резервів підвищення економічності проектних рішень.

На стадії інженерної підготовки будівельного виробництва метою ФВА є дослідження значення функцій та витрат на організаційну, позамайданчикову об'єктну та технологічну підготовку, вироблення рекомендацій щодо поліпшення складу і змісту підготовчих заходів з урахуванням витрат на їх здійснення. За допомогою ФВА більш ефективно розв'язують організаційно-технологічні та економічні проблеми у процесі будівництва: підвищення обґрунтованості планових показників господарської діяльності організацій, технічного розвитку будівельного виробництва та ін.

Особливо важливий функціонально-вартісний підхід при комплектуванні парків будівельних машин. Він зводиться до вибору оптимальної машини за критерієм мінімуму витрат на механізацію будівельних процесів при наявності декількох типів машин, якими можна виконувати роботу. Це створює передумови не лише для зниження витрат на будівельно-монтажні роботи, а й для більш раціонального використання парку машин.

На стадії освоєння проектних потужностей за допомогою ФВА виробляються рішення, які забезпечують найбільшу економію часу виведення підприємств на проектний рівень.

ФВА на заключній стадії інвестиційного процесу сприяє максимальній концентрації експлуатаційних ресурсів, поліпшенню налагодження устаткування заводів-виготовлювачів, координації господарських відносин, що встановлюються з суміжними підприємствами.

Строки освоєння, а отже, й ефективність капіталовкладень значною мірою залежать від стану інфраструктури, створення Таким чином, ФВА можна розглядати як високоефективне знаряддя виявлення резервів, усунення причин нераціональних інженерно-економічних рішень і забезпечення нових якісних параметрів для досягнення більш ефективних рішень.

Наведені види аналізу пов'язані з вивченням господарської діяльності як об'єкта управління, як керованої системи.

Аналіз ефективності організації управління призначений для вивчення системи управління -- організаційних форм управлінського апарату з метою більш активного його впливу на господарську діяльність шляхом удосконалення його структури та підвищення кваліфікації керівних працівників, спеціалістів, службовців. Ефективність організації управління оцінюють з урахуванням питомої ваги працівників апарату управління у загальній чисельності працюючих, а також витрат на утримання управлінського апарату.

4. Особливості організації економічного аналізу на підприємствах

Кардинальне прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності суспільного виробництва шляхом його інтенсифікації та розвитку на шляху ресурсозбереження зумовлюють необхідність дальшого вдосконалення аналітичної роботи на підприємствах (в організаціях).

Організація аналітичної роботи на підприємствах повинна бути спрямована:

а) на забезпечення введення в дію виробничих потужностей та об'єктів у накреслені строки при мінімумі витрат;

б) посилення активності трудових колективів у пошуку та мобілізації резервів економії праці, матеріальних ресурсів;

в) підвищення якості продукції (виконання робіт, надання послуг), ліквідацію непродуктивних витрат і втрат.

Від організаційного рівня аналітичної роботи залежатимуть дотримання режиму економії, глибина виявлення резервів виробництва, часовий період їх реалізації. Поліпшення організації економічного аналізу на підприємстві повинно здійснюватися шляхом отримання об'єктивної оцінки виконання планів з виявленням факторів, які впливають на відхилення, створення системи раціональних, координованих дій для пошуку та мобілізації резервів виробництва, перетворення аналізу на систему аналітичного забезпечення планування й управління.

Основними елементами аналітичної роботи є визначення мети, складання плану аналізу, розробки програми дослідження, визначення об'єктів і джерел інформації, методів узагальнення та реалізації результатів, розподіл функціональних обов'язків між відділами і службами, що здійснюють економічний аналіз, призначення відповідального виконавця по кожному об'єкту, розділу аналізу, визначення строків проведення дослідження. До організації аналітичної роботи ставляться такі вимоги, як плановість, системність і локальність, документальність, масовість, тобто в її виконанні повинні брати участь не лише інженерно-економічні служби, а й виконавці робіт, майстри, бригадири та робітники.

Аналітична робота на підприємствах здійснюється ще несистематично і недостатньо глибоко. Це зумовлене тим, що у багатьох госпрозрахункових ланках немає спеціального підрозділу, який би планував, контролював і узагальнював аналітичні роботи, що проводяться окремо технічними та економічними службами. Глибина та системність аналітичної роботи економічних служб не регламентуються єдиними загальноприйнятими документами і повністю залежать від ініціативи та кваліфікації виконавців. Економічний аналіз виконують на основі нагромадженого досвіду.

Перетворення економічного аналізу на дійове знаряддя виявлення резервів ефективності виробництва можливе за умови збереження на підприємствах економічних лабораторій на правах функціональних відділів. Вони повинні стати організаційно-методичним центром аналітичної роботи. Координацію робіт з організації економічного аналізу правомірно покласти на заступника керівника підприємства з економічних питань. Реалізацій такого підходу забезпечить більш високий рівень аналітичної роботи, проведення її за єдиним планом, залучення до аналізу всіх функціональних відділів і лінійних служб низових виробничих ланок.

Для підвищення ефективності виробництва необхідно, щоб аналіз господарської діяльності охоплював усі ланки виробничо-господарського комплексу. При цьому першочергового значення набуває розробка єдиного підходу до організації аналітичної роботи на всіх рівнях управління.

Необхідність пошуку резервів на всіх стадіях господарської діяльності та ріннях управління зумовлює потребу в чіткому розподілі обов'язків між функціональними відділами і службами підприємства з визначенням терміну виконання кожної теми та основних інформаційних джерел (табл.4.1).

Таблиця 4.1

Розподіл обов'язків з аналізу господарської діяльності між функціональними відділами та службами підприємства

Код блоку	Блок економічного аналізу	Періодичність проведення аналізу	Виконавці (виділено виконавців, відповідальних за координацію)
1	2	3	4
01	Загальна оцінка результатів господарської діяльності	Щоквартально	Заступник керуючих з економічних питань, планово-економічний, виробничий відділ, економічна лабораторія, відділ праці та заробітної плати
02	Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва	Щоквартально	Головний інженер, планово-економічний, виробничий відділи, відділ головного технолога, головного механіка, технічні служби виробничих одиниць підприємства
03	Аналіз виконання виробничої програми	Щомісячно	Планово-економічний, виробничий відділ, економічна лабораторія, економічні та технічні служби виробничих підрозділів
04	Аналіз використання основних фондів і роботи обладнання	Щоквартально	Відділ головного механіка та головного енергетика, планово-економічний відділ, бухгалтерія, економічні служби виробничих одиниць
05	Аналіз матеріально-технічного забезпечення та використання матеріальних ресурсів	Щомісячно	Заступник керуючого з матеріально-технічного забезпечення, виробничий, планово-економічний відділи, бухгалтерія, технічні служби виробничих одиниць
06	Аналіз використання праці та заробітної плати	Щоквартально	Відділ праці та заробітної плати, планово-економічний відділ, бухгалтерія, інженери по праці та виробничих підрозділів
07	Аналіз виконання плану випуску продукції підсобними виробництвами	Щомісячно	Головний інженер, виробничий, планово-економічний відділи, технічні служби виробничих підрозділів
08	Аналіз собівартості БМР (рівня матеріальних витрат)	Щоквартально	Планово-економічний відділ, бухгалтерія, економічна лабораторія, економічні служби виробничих підрозділів
09	Аналіз прибутку (доходу) і рентабельності (рівня доходності)	Щоквартально	Заступник керуючого з економічних питань, фінансовий, планово-економічний відділи, бухгалтерія
10	Аналіз фінансового стану	Щомісячно	Фінансовий відділ, бухгалтерія
11	Аналіз фондів економічного стимулювання	Щоквартально	Заступник керуючих з економічних питань, планово-економічний, виробничий відділ, економічна лабораторія, відділ праці та заробітної плати
12	Узагальнююча оцінка резервів та розробка заходів щодо їх реалізації	Щоквартально	Заступник керуючих з економічних питань, планово-економічний, виробничий відділ, економічна лабораторія, відділ праці та заробітної плати

Комплексний економічний аналіз повинен здійснюватися щоквартально з розробкою заходів щодо реалізації виявлених резервів. Проте з ряду блоків потрібний аналіз за місяць, декаду, зміну (зокрема, з дотримання графіків виконання робіт, матеріально-технічного постачання, фінансового стану, випуску продукції підсобними виробництвами). За підсумками аналізу наведених господарських процесів рекомендується приймати від повідні рішення, не очікуючи результатів за квартал.

В організації аналітичної роботи виділяють ряд етапів. Проте будь-яка систематизація етапів аналітичної роботи повинна ув'язуватися з управлінням, виявленням резервів ефективності виробництва та завершуватися виробленням відповідних рекомендацій щодо поліпшення діяльності господарської ланки та її виробничих одиниць.

Незалежно від часових і просторових форм економічний аналіз є багатокроковим процесом, у якому простежуються три етапи: підготовчий, основний і заключний.

Перший, підготовчий, етап передбачає:

1) складання програми проведення аналізу за конкретною темою;

2) визначення мети та провідної ланки в аналізі;

3) розробку форм аналітичних таблиць;

4) уточнення кола виконавців;

5) визначення методики аналізу;

6) ознайомлення з показниками об'єкта аналізу, попередню їх оцінку;

7) складання переліку необхідних джерел інформації, перевірку її достовірності.

Основний етап включає:

1) аналітичну обробку економічної інформації, складання таблиць, розрахунків;

2) виявлення взаємодіючих факторів, їх групування на залежні та не залежні від аналізованого об'єкта;

3) визначення характеру взаємозв'язку між факторами та показниками, обчислення й оцінку впливу факторів;

4) виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

На заключному етапі включає:

1) узагальнюють й оформляють результати;

2) підраховують резерви підвищення ефективності будівельного виробництва;

3) розробляють заходи щодо реалізації.

З точки зору реалізації резервів важливим є широке обговорення результатів аналізу на виробничих нарадах трудових колективів. Результати комплексного аналізу господарської діяльності за квартал повинні відображати якість роботи всіх структурних підрозділів, вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на рівень ефективності виробництва. При цьому важливо оцінити співвідношення інтенсивних і екстенсивних факторів з позиції їх впливу на ефективність будівельного виробництва. Чітке визначення цих факторів у взаємозв'язку - ключ до аналізу причин певних явищ у господарському житті. Квартальні підсумки аналізу розглядають на виробничих нарадах управлінського апарату тресту з участю керівників структурних підрозділів. Дійовим є видання наказу про підсумки роботи за квартал із зазначенням заходів щодо забезпечення їх виконання.

...