Аналіз системи управління витратами на підприємстві

Якщо традиційний аналіз витрат обмежен оцінкою фінансового впливу альтернативних управлінських рішень, без розгляду стратегічних задач, то стратегічне управління витратами (SCM - Strategic Cost Management) Співвідноситься з широким контекстом, у якому стратегічні фактори стають більш усвідомлені, ясні та формалізовані, і дані з витрат застосовуються для розробки кращих стратегій на шляху досягнення переваг у конкурентній боротьбі. Тобто стратегічне управління витратами - це процес оцінки фінансового впливу альтернативних управлінських рішень у стратегічному контексті. Системи обліку, які застосовані лише на розгляді фінансових показників, не охоплюють всіх моментів, які необхідні для досягнення успіху підприємства. На собівартість кінцевих продуктів, які виходять на ринок, впливають не тільки традеційно враховуючі фактори - ціни на сировину, розмір оплати праці та інше, але також фактори функіональні (якість, дизайн і постійне технологічне удосконалення). Без комплексного розгляду та обліку в процесі господарської діяльності не можливо досягти успіху у довгостроковій перспективі[22.с.7].

Розглянемо складові концепції стратегічного управління витратами більш детально.

Ланцюжок цінностей для будь-якої фірми, займающейся будь-якою діяльністю, - це узгоджений набір видів діяльності, утворюють цінність, починаючи з вихідних джерел сировини для постачальників до готової продукції, доставленої кінцевому споживачу. Тобто акцент робиться на процесах, які відбуваються за межами підприємства, і кожне підприємство розглядається у контексті загального ланцюга видів діяльності утворюючих цінність, як одна з частин цього ланцюга [22.с.20].

У протилежність цієї точки зору, сучасний управілінський облік часто зосереджує увагу на процесах, які відбуваються внутрі фірми- її закупках, виробах та замовниках. Він розглядає стадії досягнення цінності, починаючи з виплат постачальникам т(закупки) і закінчуючи отриманням оплати від замовників (реалізації). Ключовим моментом вважається доведення до максимуму різниці (доданої вартості) між закупкою та реалізацією.

Концепція ланцюжка цінностей докорінно відрізняється від концепції доданої вартості. З точки зору стратегічної перспективи, концепція доданої вартості має дві великі проблеми: вона починається надто пізно і закінчується надто рано. Початок аналізу витрат з моменту закупівки не дає можливості використання у своїх інтересах зв' язків з постачальниками [22.с.21]. А припинення аналізу витрат з моменту реалізації упускає всі можливості використання зв'язків з клієнтами [22.с.22].

Загальноприйнятий аналіз витрат орієнтувався в основному на поняття доданої вартості (продажна ціна мінус витрати на придбання початкових матеріалів і амортизацію основних фондів) при помилковому враженні, що це являється єдиною сферою, де форма може вплинути на розмір витрат. Але ланцюжок цінностей - являється більш значущим методом дослідження конкурентоспроможності.

Головний інтерес аналізу ланцюжка цінностей знаходиться поза межами фірми: він розглядає фірму в контексті повного ланцюжка діяльності по створенню вартостей, в якій фірма є, можлива, тільки однією із ланок.

Аналіз ланцюжка цінностей точно визначає, де у ланцюжка може бути збільшена цінність для споживача чи зниження собівартость[22.с.58].

Методологія побудови і застосування ланцюжка цінностей включає слідуючи кроки:

1. Виявити ланцюжок цінностей данної галузі і вказати витрати, доходи для видів економічної діяльності, утворюючих цінність;

2. Встановити затратостворюючі фактори, які регулюють кожний вид економічної діяльності;

3. Створити стійку конкурентну перевагу за допомогою кращого ніж у конкурентів, управління факторами витрат чи шляхом реконфигурації [22.с.66].

Конкурентна перевага не може бути істотно досліджена на рівні галузі в цілому. Ланцюжок цінностей розбиває кожну галузь на окремі стратегічні види економічної діяльності. Отже, вихідна точка до аналізу витрат - це визначення ланцюжка цінностей даної галузі і встановлення витрат, доходів для кожного виду економічної діяльності, утворюючого цінність. Такі види економічної діяльності є будівельними блоками, за допомогою яких підприємства даної створюють продукцію, яка представляє цінність для споживачів. Види економічної діяльності повинні бути виділені, якщо:

- вони представляють суттєвий відсоток у витратах виробництва;

- поведінка витрат даного виду економічної діяльності відрізняється від інших;

- вони здійснюються конкуруючими підприємствами різними способами;

- вони володіють більшими потенційними можливостями для створення диференціації.

Кожний вид економічної діяльності призводить до виникнення витрат, створює доходи і використовує активи. Після визначення ланцюжка цінностей необхідно установити операційні витрати і доходи для кожного окремого виду економічної діяльності.Для проміжних видів економічної діяльності, утворюючих цінність, доходи повинні бути встановлені порівнянням внутрішніх відпускних цін продукції з цінами конкурентів. Маючи таку інформацію, можна розрахувати доходність активів для кожного виду економічної діяльності.

Наступним кроком буде визначення факторів зміни витрат, які пояснюють різницю у витратах для кожного виду економічної діяльності [22.c.67]. Фактори зміни витрат, згідно класифікації Рилей, поділяються на дві категорії:

1. структурні фактори (масштаб, діапазон та досвід);

2. функціональні фактори витрат (якість, дизайн і постійне технологічне удосконалення).

Різні види економічної діяльності у даному ланцюжку цінностей керуються різними факторами. Наприклад, критичним фактором у рекламній є частина ринку, у той час, як витрати на просування звичайно змінні [22.с.69].

Не можна сказати, що побудувати ланцюжок цінностей для якої-небудь фірми дуже легко. Існує декілька небезпечних проблем, з якими доведеться зіткнутися: розрахунки прибутків для проміжних виробів, виділення головних чинників змін витрат, виявлення зв'язків різних видів діяльності, розрахунки часток прибутків постачальників і споживачів і аналіз структури витрат конкурентів [22.с.71].

З точки зору конкурентної переваги, [17.с.128] запропонував два способи розвитку стійкої переваги в конкуренції.

Підрозділ компанії може вибрати або диференціацію, або низьку собівартість для досягнення переваги в конкуренції. Вибір на користь диференціації збільшує невизначеність в оточенні такого підрозділу по трьох причинах.

По-перше, оновлення продукції, ймовірно, буде для підрозділів компанії, що намагається досягти диференціації, більш критичним, ніж для підрозділів з низькою собівартістю. Ця тенденція частково пояснюється тим фактом, що підрозділ, що робить ставку на низьку собівартість, з його першорядною задачею зниження витрат, вважає за краще зберігати асортимент продукції, що виробляється постійним, в той час як підрозділ, що робить ставку на диференціацію, з її акцентом на унікальність і екклюзивність, ймовірно, буде більш застосовувати інновації. Підрозділ з великим акцентом на нові вироби, як правило, стикається з більшою невизначеністю, оскільки він покладається на невипробовану раніше продукцію.

По-друге, підрозділи з низькою собівартістю звичайно мають тенденцію до обмеженого асортименту продукції, оскільки прагнуть скоротити витрати на зберігання запасів, а також отримати вигоди від виробництва у великих масштабах. Підрозділи ж, що орієнтуються на диференціацію, як правило, мають більш широкий асортимент продукції для досягнення унікальності. Велика різноманітність продукції призводить до підвищеної складності в навколишньому бізнес середовищі і, отже, до більш високого рівня невизначеності.

По-третє, підрозділи з низькою собівартістю звичайно випускають предмети широкого споживання, і ця продукція досягає успіху передусім, завдяки більш низькій ціні в порівнянні з виробами конкурентів. З іншого боку продукція підприємства, що орієнтується на диференціацію буде успішно продаваться, якщо споживачі відчують, що ця продукція має переваги над виробами конкурентів [22.с.116].

Вимоги до планування і контролю підприємств, слідуючих різними стратегічними курсами, істотньо відрізняються. Підприємства, що здійснюють місію нарощування, стикаються з набагато більшою невизначеністю зовнішнього средовища, чим підприємства, що користуються досягненнями [22.с.106]. Вибір між стратегією нарощування і стратегією використання досягнень має на увазі вибір між компромісами, пов'язаними з короткостроковим і довгостроковим прибутком. Стратегія нарощування частки ринку включає зниження цін, значні витрати на дослідження і розробки, значні витрати на розвиток ринку [22.с.107]. Ці дії направлені на досягнення лідерства на ринку, але вони знижують короткостроковий прибуток. Таким чином, багато які рішення, які сьогодні приймають керівники підприємств, що нарощують бізнес, можуть не приносити до деякого моменту в майбутньому прибутку. Стратегія використання досягнень, навпаки, привертає увагу до задач, які здатні принести максимальний прибуток [22.с.108].

Розглянемо детальніше два основних функціональних затратоутворюючого чинника - якість і +технологію.

Якість зараз признається багатьма ключовою зброєю в конкуренції. Для багатьох підприємств характерна прихильність до комплексного управління якістю (TQM - Total Quality Management) [22.с.227].

Аналіз вартості якості (COQ) враховує всі витрати на неякісне виконання виробу, не відповідні специфікації. COQ - не всеосяжний фінансовий критерій відповідної якості. COQ може бути розрахований для окремих підрозділів або фірм загалом.

Витрати, які несе будь-яка компанія, щоб забезпечити якість, можуть бути розділені на чотири категорії:

1. витрати на запобігання: сума всіх витрат, пов'язаних з діями по плануванню процесу, направленого на те, щоб дефекти не виникали;

2. витрати на оцінку: ці витрати пов'язані з вимірюванням рівня якості, якого досягла система, або, іншими словами, витратами, пов'язаними з перевіркою, яка дає можливість пересвідчитися, що вимоги замовника задоволені;

3. витрати на внутрішній брак: це витрати, які понесені при виправленні бракованої продукції до того, як вона попала до замовника [22.с.243];

4. витрати на зовнішній брак: це витрати, пов'язані з постачанням дефектної продукції замовникам.

Не всі витрати на якість однозначно попадають в одну або іншу з цих категорій. Наприклад, вартість контролю сировини і матеріалів може бути віднесена до витрат на оцінку (виявлення дефектів) або до витрат на запобігання (запобігання попаданню неякісної сировини і матеріалів у виробничий процес). У цих випадках віднесення конкретних витрат до однієї або до іншої категорії є довільним [22.с.244].

Останні роки часто виражалась стурбованість тим, що багато які фірми відстають на глобальних ринках через те, що дуже повільно впроваджують нові технології виробництва - такі, як комплексне автоматизоване виробництво, гнучке автоматизоване виробництво, передові технології виробництва [22.с.255].

Основним інструментом розуміння ролі технології в досягненні конкретних переваг є ланцюжок цінностей. Фірма як сукупність видів діяльності - це сукупність технологій. Технологія втілюється у кожному вигляді діяльності фірми по створенню вартостей, і науково-технічний процес може впливати на конкуренцію за допомогою впливу на фактично будь-який вид діяльності [22.с.259]. Кожний вид діяльності по створенню вартостей використовує використовує яку-небудь технологію, щоб об'єднати матеріали і обладнання з людськими ресурсами для виробництва якоїсь продукції. Дана технологоія може включати декілька наукових дисциплін або субтехнолгій.

Технології в різних видах діяльності по створенню вартостей можуть бути пов'язані. Цей зв'язок є головним джерелом конкурентних переваг всередині ланцюжка цінностей. Наприклад, технологія виробництва продукту може бути пов'язана з технологією обслуговування продукту (комп'ютерні системи з самодіагностикой, які передають інформацію про експлуатацію безпосередньо виробнику). Таким чином, вибір технології на одному з етапів ланцюжка цінностей може мати вплив на інші ланки ланцюжка. У екстремальних випадках зміна технологій у одному вигляді діяльності може вимагати корінного реструктурування всього ланцюжка цінностей.

Технологія впливає на конкурентні переваги, якщо вона грає значну роль у визначенні відносних витрат або позиції диференціювання. Оскільки технологія втілюється в будь-який вид діяльності по створенню вартості і залучення до досягнення зв'язків між видами діяльності, вона може мати могутній вплив на собівартість і на диференціацію [22.с.260].

Згідно Портеру, використання фірмою досягнень науково-технічного прогресу приведе до стійких конкурентних переваг при наявності будь-якої з чотирьох обставин:

- науково-технічний прогрес знижує витрати або поглиблює диференціацію, і технологічна першість фірми є стійкою;

- науково-технічний прогрес зміщає чинники витрат або унікальність на користь фірми;

- своєчасне освоєння досягнень науково-технічного прогресу перетворюється в переваги „першопроходців” в доповнення до тих, що властиві самій технології. Фірма, яка перша здійснить зміни, може знайти репутацію піонера або лідера: репутацію, яку конкурентам буде важко подолати [22.с.26].

„Першепроходець” також може бути першим в обслуговуванні покупців і, таким чином, встановити взаємовідносини там, де може виникнути прихильність споживача.

2. Аналіз системи управління витратами на підприємстві (на прикладі ЗАТ ”ДАРНИЦЯ”)

2.1 Стисла характеристика обєкту дослідження та діагностика виробничо-господарської діяльності і фінансового стану

Акціонерне товариство закритого типу „Фармацевтична фірма „Дарниця” (далі ЗАТ „Дарниця”) є одним з найстаріших підприємств у своїй галузі. Продукція ЗАТ „Дарниця” відноситься до фармацевтичної промисловості. Підприємство було створене у жовтні 1930 року як „Київський філіал Українського інституту експерементальної ендокринології”, а на його базі у вересні 1954 року був створений Дарницький хіміко-фармацевтичний завод. І вже у 1994 завод реорганізований у закрите акціонерне товариство (100 % акцій належить трудовому колективу).

Товариство є юридичною особою, отже за законодавством України має самостійний баланс, рахунки в банках, фірмовий бланк, товарний знак, логотипи, печатки і штампи зі своєю назвою. Має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права; у встановленому порядку приймати участь у зовнішньоекономічній діяльності та проводити експортно-імпортні операції як в Україні, так і за її межами [1.ст 80].

На кінець 2003 року середньоспискова чисельність персоналу склала 930 чоловік, з яких: керівників - 79 осіб, спеціалістів - 310 осіб, робітників - 491 осіб, непромгрупа - 50 осіб.

На сьогодняшній день в галузі склалася досить жорстка конкуренція: на ринку представлені як вітчизняні виробники, так і зарубіжні. Серед найбільших вітчизняних можна виділити такі як „Фармак”, Біостимулятор, „Лекхім”, Київській вітамінний завод, Борщагівській хіміко фармацевтичний завод, Київмедпрепарат та інші. З числа зарубіжних слід звернути увагу на таких виробників як Aventis Pharma (Франція), Gedeon Richter (Венгрия), KRKA (Словения), Bittner (Австрия), Balkanpharma (Болгария), та інші.

Головною умовою досягнення успіху „Фармацевтичної фірми „Дарниця” є впровадження системи забезпечення якості, як основного „інструменту” управління якістю.В основі системи забезпечення якості лежать принципи і правила GMP (Good Manufacturing Praktic), а також міжнародні стандарти серії ISO 9001. Ця версія стандартів по управлінню якістю потребує від організації не тільки постійного покращення системи якості, усилення ориєнтації на споживача, але і проведення комплексу заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції. До речі, вимоги GMP ЄС, є жорсткішими, ніж стандарти Всесвітньої організації охорони здоров'я [10,с26].

Для досягнення високого рівня дыловоъ модернізації фірма "Дарниця" використовує філософію загального управління якістю TQM (Total Quality Management). Основною ціллю діяльності підприємства у відповідності з принципами TQM є збалансоване задоволення усіх зацікавлених сторін:споживачів, постачальників, робітників, власників і суспільства вцілому. На теперішній час на фірмі „Дарниця” створена система документації і система управління документацією що відповідає вимогам GMP. Контроль якості, як один з основних елементів GMP, на "Фармацевтичній фірмі "Дарниця" приводиться у відповідність з нормативними документами, що регламентують організацію контроля на фармацевтичному підприємстві, працюючому в умовах належної виробничої практики. Разроблена також система відкликання продукції, що дозволяє при потребі швидко і ефективно відкликати реалізовану продукцію, у якої встановлені або підозрюються дефекти якості, і система самоінспекції по нагляду за виконанням правил GMP і розробці рекомендацій по проведенню попереджувальних і корегуючих дій. Наявність цих систем також є обов'язковим елементом забезпечення якості.

Роглянемо основні групи продукції що випускає фірма.

Продукція ампульного виробництва "Фармацевтичної фірми "Дарниця" представлена більш ніж 60 препаратів наступних фармакологічних груп: спазмолітичні, серцево-судинні, вітамінні, антиалергічні, дезінтоксикаційні, обезболюючі, противозапальні, і жаропонижуюючі, противотуберкульозні, противопухлинні, засоби, що впливають на тканевий обмін і мозковий кровообіг.

Виробничі потужності ампульного цеху розраховані на випуск 500 млн. ампул в рік. В технології виробництва ін'єкційних розчинів використовується обладнання вакумного і шприцового наповнення. Процес приготування ін'єкційних розчинів здійснюється з використанням ємкісного обладнання, відповідаючого вимогам міжнародних стандартів. Процеси наповнення і запайки ампул ведеться як на вітчизняних модернізованих лініях, так і на сучасному европейському обладнанні шприцевого наповнення, відповідаючим усім вимогам GМР.

Технологічні процеси ведуться в чистих приміщеннях з системою підготовки повітря, яка забезпечує постійний контроль параметрів повітряного середовища по температурі, вологості, тиску,припускаємої кількості мікроорганізмів в робочій зоні.

Структура співробітників зайнятих у виробництві ампульної продукції складає: 30% - керівники і спеціалісти, 70% - кваліфіковані робітники [11.с.7].

Асортимент лікарняних засобів, виробляємих цехом таблетированих лікарняних форм "Фармацевтичної фірми "Дарниця" складає майже 70 найменувань, таких твердих лікарняних форм, як таблетки, таблетки покриті оболонкою, драже, гранули.

Це препарати різнї фармакологічної дії: нестероїдальні противозапальні засоби, пеницилінні, гормони, анальгетики, антипиретики, антигипертензивні, вітамінні препарати, гепатопротектори, антибактериальні, сульфаниламідні препарати, противотуберкульозні препарати, антисептики, ноотропні, снотворні, противосудорожні, антигистамінні, стимулируючі метаболічні процеси.

Потужність таблеточного цеху складає 200 млн. упаковок таблеток в рік.

Весь персонал цеху пройшов специальне навчання. Частка інженерно-технічних робітників в цеху складає 25%. Це кваліфіковані спеціалісти з вищою освіою [11.с.7].

Участок мягких лікарняних форм (МЛФ) був створений для задоволення потреб населення в м'яких лікарняних формах противомікробного і противозапальної дії. Максимальна виробничість участку складає 8,5 млн. туб в рік.

На сьгодняшній день участок близько 30 найменувань МЛФ.

Структура співробітників, зайнятих у виробництві МЛФ складає: 30% - керівники и спеціалісти с вищою освітою, 70% - кваліфіковані робітники з середньою спеціальною освітою [11.с.7].

Продукція підприємства є широко відома, і визнана як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні, прощо свідчать численні призи та сертифікати. В Україні підприємство займає 5 місце за обсягами продукції що йде на експорт [15.с.36].

Виробництво продукії фармацевтичної галузі вимагає використання сировини лише найвищої якості, і тому підприємство співпрацює лише з постачальниками що можуть надати відповідні сертифікати на свою продукцію. Це виробники з Італії, Німеччини,Франції. Серед вітчизняних виробників це такі підприємства, як Полтавський завод медичного скла, Київгума, та інші.

Керівництво підприємством здійснюється ніби на двох рівнях. По-перше: правління на чолі із загальними зборами акціонерівспільно з радою трудового колективу, а по-друге: генеральним директором. Організаційна структура ЗАТ „Дарниця” є лінійно-функціональною (Додаток А).

Одним з основних етапів характеристики будь-якого підприємства є аналіз показників виробничо-господарської діяльності, тому основні показники, що характеризують ЗАТ „Дарниця” в даному аспекті подані в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Основні економічні показники виробничо-господарської діяльності ЗАТ „Дарниця” у 2002- 2003рр.

Назва показника	Показники	Роки	Відхилення
		2002	2003	Абсолютне	У відсотках
1	2	3	4	5	6
1.Обсяг товарної продукції в оптових цінах без ПДВ, АЗ: а) в порівняних цінах,2002р. б) в діючих цінах, в т. ч.: - тверді лікарняні форми - м'які лікарняні форми - ін'єкційні лікарняні форми	Тис.грн. -\\- -\\- -\\- -\\-	103200 103200 47678,4 1754,4 53767,2	110112 111726 57698,7 2312,35 50100,9	6912,0 8526,0 10020,3 557,95 -3666,3	6,6 8,2 20,5 31,8 -7,9
2. Собівартість товарної продукції	-\\-	81158	97249	16091	19,0
3..Виручка від реалізації продукції	-\\-	93912	103505	9593	10,1
4. .Прибуток від реалізації продукції	-\\-	12754	6256	-6498	-51,4
5. Фінансовий результат	-\\-	96007	105412	9405	9,9
6. Валові витрати	-\\-	92225,2	104569	12343,8	13,4
7.Середньорічна вартість основних фондів	-\\-	25700	30200	4500	17,4
8. Амортизація	-\\-	2515,8	4161,7	1645,9	65,4
9. Показник фондовіддачі	-\\-	4,01	3,64	-0,37	-10,9
10.Коефіцієнт зносу основних засобів	-----	0,71	0,67	0,04	5,7
11.Середньоспискова чисельність працюючих	Чол.	1070	930	-140	-14,8
12. Продуктивність праці	Тис.грн.	96,44	118,4	21,96	22,3
13. Показник фондоозброєності	Тис.грн.\осіб	24,01	32,4	8,39	34,4
14. Фонд оплати праці	Тис.грн	6573,8	7845,5	1271,7	19,3
15.Середньомісячна заробітна плата	Грн.	511	703	192	37,5
16.Дебіторська заборгованість	Тис.грн	758	820	62	8,0
17 Кредиторська заборгованість	-\\-	1200	1400	200	16,2

Обсяги продукції в порівняних цінах збільшились у 2003 порівняно з 2002 р. на 8,2%, або 8526 (тис. грн.). Відповідно валові витрати на виробництво збільшились на 13,4% (12343,8 тис. грн).

Збільшення обсягу продукції відбулося завдяки зростанню продуктивності праці одного робітника, яка зросла на 22%, і склала 118,4, що на 21,96 більше ніж у попередньому періоді.

Слід звернути увагу, що значно скоротилася чисельність персоналу підприємства: на 140 працівників скоротилася чисельність працівників порівняно з 2002, і склала 930 осіб, це відбулося завдяки ліквідації картонно-паперового і скляного цеху, а також переходу підприємства на менш трудрміське обладнання. А отже при відносно невеликому зростанні обсягу товарної продукції (на 6% у 2003 зросла порівняно з 2002), значно зріс показник продуктивності праці.

Однак зменшення кількості працівників підприємства, при відносно невеликому зростанні фонду заробітної плати на 19,3% зріс у 2003 порівняно з 2002), призвело до значного збільшення середньомісячної заробітної плати на 37,5%, що склало збільшення з 511 грн. у 2002, до 703 грн. у 2003..

Показник фондоозброєнності одного працівника підприємства, зріс на 34%, і склав 32,4 тис.грн. на одну особу. Причиною збільшення показника фондоозброєнності виступило збільшення середньорічної вартості основних фондів підприємства з 25700 до 30200 тис.грн.

Негативний є показник фондовіддачі, тобто показника ефективності використання основних засобів, що обчислюється як відношення обсягу продукції до середньорічної вартості основних засобів, який зменшився у 2003 році порівняно з 2002 на 10,9%, або на 0,37.

У 2003 року підприємство має також зниження прибутку від реалізації продукції на 54,1%, або у грошовому вимірі 6498 тис. грн. порівняно з попереднім роком. Цей факт безумовно свідчить про погіршення фінансового стану підприємства і його господарської діяльності.

Дебіторська заборгованість у 2003 році збільшилася порівняно з 2002 на 68 тис. грн., в той час як кредиторська заборгованість збільшилася на 200 тис. грн. Це є негативним фактором і вказує на участь у господарькому обороті підприємства коштів інших суб'єктів господарювання. Слід звернути увагу на значну зношеність основних засобів, про що свідчить і коефіцієнт фізичного старіння: у 2002 він вже був досить значним і становив Кзн.осн.фондів = 0,71, а у 2003 він зменшився на 4%, і склав Кзн.осн.фондів = 0,67, і залишився досить великім, що є негативним фактором у господарській діяльності підприємства. Узагальнюючи, слід визначити, що взагалі на підприємстві відбуваються позитивні тенденції у динаміці основних техніко-економічних показників ЗАТ “Дарниця” у період 2002 - 2003 рр. Обсяги випуску продукції (в порівняних і діючих цінах) та темпи їх росту подані в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Обсяги випуску продукції в діючих та порівняних цінах ЗАТ „Дарниця” за 2001-2003 рр.

Показники	2002	2003
	в діюч. цінах	в порів. цінах	в діюч. Цінах	в порів. Цінах
Обсяги випуску, тис.грн.	103200	103200	110112	111726
Темпи росту виробництва порівняно з базовим 2002р, %	100	100	106,69	108,21

З 2002 року на підприємстві спостерігається не значні зростання обсягів виробництва. Про це свідчать темпи росту виробництва в порівняних цінах у 2003 році, які склали 106,69% проти 100% у 2002році, а обсяг виробництва товарної продукції склав 108,21% у 2003 проти 100% у 2002.

Структура реалізації лікарняних препаратів „Фармацевтичної фірми”Дарниця” в розрізі лікарняних форм (в загальному обсязі збуту продукції) та динаміка змін цих обсягів наглядно відображена у вигляді діаграм на рисунках 2.1 та 2.2.



Рис. 2.1 Структура реалізації лікарняних препаратів у 2003р., у відсотках

Рис.2.2 Діаграма обсягів виробництва в діючих і порівняних цінах за 2001-2003 рр.

Проведемо аналіз фінансового стану підприємства на основі системи показників ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, та ділової активності. Результати розрахунків значень показників наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Показники фінансового стану ЗАТ “Дарниця” у 2002-2003рр.

Показники	Формула розрахунку	2002	2003	Відхи-лення	Рекомендов. значення
1	2	3	4	5	6
Показники ліквідності та платоспроможності
1.Маневреність грошових коштів	грошові кошти /власн. капітал = ( р.230+р.240)/р.380, ф1 (2.1)	700/3561=0,19	850/3810=0,22	0,03	більше 0,3
2.Загальний коефіцієнт покриття	оборотні активи / поточні зобов'язання = р.260/ р.620, ф1 (2.2)	9074/3490 =2,6	10332,9/3870 =2,67	0,07	Більше 2 - 2,5
3.Коефіцієнт швидкої ліквідності	об. активи (високолікв.)/ коротк. пасиви = А1+А2/ П1+П2* , ф1 (2.3)	2277,7/4218 =0,54	2750,1/5189 =0,53	-0,01	0,6-0,8
4.Коефіцієнт поточної ліквідності	грош. Кошти та їх еквів./ пот. зобов'яз. = р.230+р.240/ р.620, ф1 (2.4)	700/3490 =0,2	850/3870 =0,21	0,01	більше 0,2
Показники фінансової стійкості
1.Коефіцієнт автономії (коеф. концентрації власного капіталу)	власн. кап./ валюту балансу = р.380/ р.280, ф1 (2.5)	3561/6982 =0,51	3810/7055,5 =0,54	0,03	більше 0,5
2. Коефіцієнт фінансової залежності	валюта балансу/ власн. капітал = р.640/ р.380 (2.6)	1,9	1,83	0,07	менше 1
3. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	позикові кошти/ власні кошти = (р.480+р.500)/ р.380, ф1 (2.7)	1068,3/3561 =0,3	768/3810 =0,2	0,1	чим нижче, тим краще
4. Коефіцієнт забезпеченності матеріально-виробничих запасів власними оборотними коштами	(власн. капітал + довгостр. кредити - позаоб. позики / запаси виробничі+незавершене виробництво+готова продукція= р.380+р.430+р.480-р.080/ р.100+р.120+р.130 (2.8)	3710/5300 =0,7	4020/5976 =0,67	0,03	більше 0,6
Показники прибутковості (рентабельності)
1. Коефіцієнт прибутковості власного капіталу	Прибуток після оподатк./ власний капітал =р.035ф2/ р.380ф1 (2.9)	12754/3561 =3,58	6256/ 3810 =1,64	-1,94	чим вище, тим краще
2. Коефіцієнт операційної рентабельності продажу	Прибуток після оподаткув./ виручку від реаліз. продукції==р.035,ф2/р.010,ф2 (2.10)	93912/103200 =0,91	103505/110112 =0,93	0,02	чим вище, тим краще
3. Коефіцієнт рентабельності основної діяльності	Прибуток від реалізації продукції/ собівартість= =р.050,ф2/р.040ф,2 (2.11)	12754/81158 =0,15	6256/97249 =0,06	-0,09	чим вище, тим краще
Показники ділової активності
1.Продуктивність праці, грн.	виручка від реаліз. Продукції/ середньоспикову чисельність перс.=р.0.10,ф2/р.8 табл. 1.1 (2.12)	103200/1070 =96,44	110112/930 =118,4	21,96	чим вище, тим краще
2. Оборотність власного капіталу 3. Оборотність власного капіталу	виручка від реалізації продукції/ власний капітал = р.010 ф2/ р.380ф1 (2.13)	103200/3561 =29	110112/3810 =28,9	0,1	чим вище

Проаналізувавши фінансовий стан підприємства за групами показників, можна зробити такі висновки:

1. Показники ліквідності та платоспроможності:

а. Маневреність грошових коштів - зростання цього показника є позитивною тенденцією, проте він ще не досягає необхідного рівня.

б. Загальний коефіцієнт покриття (2,67) перевищує рекомендоване значення (2-2,5) і має тенденцію до збільшення.Проте орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно, виходячи з щоденної потреби підприємства у вільних грошових коштах.

в. Коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився в 2003р. на 0,01 і становить 0,53.

2. Показники ділової активності:

а. Продуктивність праці значно збільшилась з 96,44 до 118,4 (тис.грн.)

б. Високим є показник обертання власного капіталу (28,9).

3. Показники фінансової стійкості:

а. Коефіцієнт автономії знаходиться на нормальному рівні порівняно з рекомендованим значенням - 0,53

б. Коефіцієнт фінансової залежності незначно зменшився (з 1,9 до 1,83) і вже в кожній 1.83 грн. вкладеній в активи підприємства 83 коп. є запозиченими.

в. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів дорівнює 0,2 і він знижується, що свідчить про зменшення залежності підприємства від кредиторів.

4. Показники прибутковості.

а. Величина прибутку значно знизилася у 2003 порівняно з 2002, проте він залишається досить високим, що характеризує коефіцієнт прибутковості власного капіталу і коефіцієнт операційної рентабельностіі продажу.

б. Дуже низький коефіцієнт рентабельності основної діяльності (0,06)

Майже всі основні показники фінансової стійкості знаходяться в нормі. Отже, враховуючи розраховані показники оцінки фінансового стану фінансовий стан даного підприємства можна охарактеризувати як стійкий.

2.2 Оцінка динаміки обсягу і структури витрат на підприємстві

Оцінку обсягу та структуру витрат на підприємстві можна проводити за двома напрямками: за економічними елементами, та за статтями калькуляції.

Аналіз витрат за економічними елементами дозволяє визначити їх склад, визначити питому вагу кожного елемента, долю чистої та уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Співставлення структури витрат за декілька років характеризує динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, працемісткості і собівартості продукції. Показники витрат на виробництво за два роки, а також їх співставлення наведено в таблиці 2.4

Таблиця 2.4. Витрати на виробництво за економічними елементами у 2002 - 2003 рр.

Елементи витрат	2002 рік, тис.грн.	2003 рік, тис.грн.	Відхилення
			Абсолютне, тис.грн.	Відносне, відсотків.
1. Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів)	66874,2	78322,2	11448	17,1
2. Амортизація основних фондів	2515,8	4161,7	1645,9	65,4
3. Витрати на оплату праці	6573,8	7845,5	1271,7	19,3
4. Відрахування на соціальні заходи	649,3	875,2	225,9	34,7
5. Інші витрати	4544,8	6029,4	1484,6	32,6
6. Всього витрати на виробництво	81158	97249	16091	19,8

Проте аналіз витрат на виробництво за економічними елементами буде не повним без розгляду змін у структурі витрат порівняно з запланованими показниками на 2003 рік.

аблиця 2.5 Зміни у структурі витрат за економічними елементами у ЗАТ „Дарниця” у 2002 - 2003 рр.

Елементи витрат	2002 рік, відсотків	2003 рік	Відхилення фактичного значення
		план, відсотків	фактично, відсотків	від минулого року	Від плану
1. Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів)	82,4	81,0	80,6	-2,4	-0,4
2. Амортизація основних фондів	3,1	4,5	4,3	1,2	-0,2
3. Витрати на оплату праці	8,1	8,5	8,0	-0,1	-0,5
4. Відрахування на соціальні заходи	0,8	0,9	0,9	0,1	0,0
5. Інші витрати	5,6	5,1	6,2	0,6	0,9
6. Всього витрати на виробництво	100,0	100,0	100,0	-	-

З даних таблиці 2.4 та таблиці 2.5 видно, що частка матеріалів у продукції знижується, при чому не лише у порівнянні з минулим роком (на 2,4%), а й від запланованого показника на 0,4%, що в абсолютному значенні порівняно з 2002 роком становить 11448. Відбувається це за рахунок введення у виробництво продукції, яка вимагає менших затрат матеріалів. Слід зауважити, що обсяг матеріальних витрат є найбільшим у загальній структурі витрат на виробництво, і тому саме тут закладені найбільші резерви для зниження собівартості продукції.

Зниження матеріальних витрат відбувається при одночасному зниженні витрат на оплату праці, хоча це зниження було незначним і склало 0,01% або 1271,7тис.грн. порівняно з минулим періодом, в структурі витрат вони займають друге місце. Порівняно з плановими зменшився фонд амортизаційних відрахувань, хоча він значно зріс порівняно з минулим роком на 65,4%, або на 1645,9. Відбувається також значне зростання інших витрат у порівняно з плановим показником (на 0,9%), а порівняно з минулим роком на 32,6%, або 1484,6тис.грн. Відрахування на соціальні заходи залишаються майже на незмінному рівні порівняно з попереднім роком, і виконуються за планом. Проте вони складають незначну частину у загальному обсязі витрат.

Аналіз даних про витрати за економічними елементами дозволяє вивчити структуру витрат, розкрити закономірності формування собівартості продукції та розробити план її зниження.

При цьому слід пам'ятати що кошторис витрат складається в цілому по підприємству без розподілу за виробами, послугами, та роботами; практично неможливо перерахувати планові витрати на фактичний обсяг і асортимент продукції; виявлені відхилення фактичних витрат від планових не можуть розглядатись як економія чи перевитрата.

Різниця між фактичною і плановою заробітною платою свідчить про економію фонду заробітної плати.

Порівняння фактичної та планової суми амортизаційних відрахувань свідчить про невиконання плану створення амортизаційного фонду.

Наступний етап аналізу стосується вивченню собівартості за калькуляційними статтями (табл. 2.6.).

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дозволяє встановити цільові напрями витрат, зв'язок з технологічним процесом, а також обчислити собівартість окремих груп товару, узагальнити витрати за місцем їх виникнення (цех), забезпечити контроль за використанням ресурсів на кожному місці виникнення витрат.

Таблиця 2.6. Повна собівартість груп виробів за статтями калькуляції у 2002 - 2003 рр

Стаття витрат	Вироби гр.А	Вироби гр. Б	Вироби гр. С	Всьго за 2003 рік
	За 2002 рік	2003 рік	За 2002	2003 рік	За 2002 рік	2003 рік	план	факт
		план	факт		план	факт		план	факт
1. Сировина і матеріали	14207	9440	10415	25720	34800	34900	1308,5	1600	1620	45840	46935
2. Допоміжні матеріали	15549,8	14180	14010	10210	14436,4	13486,2	1088,8	1566,8	1521	30183,2	29017,2
3. Паливо і енергія	1670,2	1300	1299	720	825	829	140	258	257	2383	2385
4. Заробітна плата	2820	3723,7	3519,4	2768	3422,4	3230,4	985,8	1120	1095,7	8266,1	7845,5
5.Відрахування на соцстрахування	315	420	420	298	431,2	431,2	36,3	24	24	875,2	875,2
6. Амортизація	1130	2237,1	2184,7	1170	1831,3	1705,3	215,8	290,4	271,7	4358,8	4161,7
7. Загальновиробничі витрати	2000	1608,4	2051,3	1570	2200	2212	974,8	1151,3	1766,1	4959,7	6029,4
8. Собівартість товарної продукції	37692	32909,2	33899,4	38716	57946,3	56794,1	4750	6010,5	6555,5	96866	97249
9. Валові витрати	42679,2	36609,2	36966,4	45666	61726,3	59884,1	3880	7460,5	7718,5	105796	104569

Примітка умовних позначень, що застосовані в таблиці 2.6:

Вироби групи А - ін'єкційні лікарняні форми;

Вироби групи Б - тверді лікарняні форми;

Вироби групи С - М'які лікарняні форми;

План - планові показники;

Факт. - фактичні показники;

60

Аналізуючи данні таблиці, можна зробити висновки, що найбільша частка витрат припадає на тверді лікарняні форми, причому їхня частка значно збільшилася порівняно з минулим роком. Це є результатом політики фірми про збільшенню випуску таблеток, і утримання на одному рівні виробництва ін'єкційних лікарняних форм. Що й видно з динаміки зміни обсягів товарної продукції, що наведені на малюнках 2.1., 2.2.

Збільшення обсягу витрат при виробництві м'яких лікарняних форм пов'язано з нарощуванням темпів їх випуску, та освоєнням нових видів продукції.

За допомогою таблиці 2.7. розглянемо більш детально динаміку зміни обсягів витрат за різними калькуляційними статтями.

Аналізуючи статтю сировина і матеріали видно, що відбулося відхилення від запланованого показника у бік збільшення на 2,3%, або у грошовому вимірі на 1095 тис. грн, причиною цьому стало збільшення використання сировини і матеріалів по всім напрямкам виробництва, при чому найбільші перевитрати були при виробництві ін'єкційних лікарняних форм. По статті допоміжні матеріали, навпаки відбулася економія на 3,8% , або 1166 тис. грн. За статтею паливо і енергія відбулося незначне збільшення показника витрат, і склало 0,1 відсотка від запланованої суми, або 2 тис.грн Ці три статті поєднуються у статтю матеріальні витрати на виробництво товарної продукції.

Таблиця 2.7 Динаміка витрат за статтями калькуляції у 2002-2003рр

Стаття витрат	Вироби групи А	Вироби групи В	Вироби групи С	Всього
	Порівняно з	Порівняно з	Порівняно з	відхилення від плану 2003р.
	2002р.	планом	2002р.	планом	2002р.	планом
	Абсо- лютний приріст тис.грн.	Віднос- ний приріст відсот.	Абсо- лютний приріст тис.грн	Віднос- ний приріст відсот	Абсо- лютний приріст тис.грн	Віднос- ний приріст відсот	Абсо- лютний приріст тис.грн	Віднос- ний приріст відсот	Абсо- лютний приріст тис.грн	Віднос- ний приріст відсот	Абсо- лютний приріст тис.грн	Віднос- ний приріст відсот	Абсо- лютний приріст тис.грн	Віднос- ний приріст відсот
1.Сировина і м-ли	-3792	-26,6	975	10,3	9180	35,6	100	0,2	311,5	23,8	20	1,2	1095	2,3
2.Допоміжні матеріали	-1539,8	-99	-170	1,1	3276,2	32	-950,2	-6,5	432,2	39,6	-45,8	-39,6	-1166	-2,8
3.Паливо і енергія	-371,2	-22,2	-1	0,1	109	15,1	4	0,4	117	83,5	-1	-0,9	2	0,1
4.Заробітна плата	699,4	28,4	-204,3	5,4	462,4	16,7	-191,8	-5,9	109,9	11,1	-24,3	-2,1	-420,6	-5
5.Відрахування на соцстрах	105	33,3	0,0	0,0	133,2	44,6	0,0	0,0	-12,3	-33,8	0,0	0,0	0,0	0,0
6. Амортизація	1054,7	93,3	52,4	2,3	535,3	45,7	-126	-6,8	55,9	25,9	-18,7	-6,4	-197,1	-4,5
7. Загальновиробничі Витрати	51,3	2,5	442,9	27,5	642	40,8	12	0,5	791,3	81,1	614,8	53,4	1069,7	21,5
8. Собівартість товарної продукції	3792,6	10	990,2	3	18078,1	46,6	-1152,2	-1,9	1805,5	38	545	9	383	0,4
9.Валові витрати	5712,8	13,3	357,2	0,9	14218,1	31,1	-1842,2	-2,9	3838,5	98,9	258	3,4	-1227	-1,1

Наступною статтею є стаття заробітна плата. Тут спостерігається зменшення фактичного показника порівняно з плановим на 5% або 420,6тис.грн. Це відбулося за рахунок зниження чисельності працівників. За статтею відрахування на соцстрахування витрати у 2003 році були на рівні запланованих.

Загальновиробничі витрати включають в себе витрати на утримання та експлуатацію обладнання, цехові витрати. По загально виробничім витратам також спостерігаються значні перевитрати порівняно з плановими, які складають 21,5% (1069,7 тис.грн.). Причиною цього є перевищення витрат на ремонт устаткування цеху м'яких лікарняних форм, на якому обладнання більш застаріле порівняно з іншими цехами, і яке потребує заміни новим, або його модернізації.

Розглядаючи собівартість товарної продукції, можна зробити такі висновки що, відбулося збільшення фактичної суми витрат порівняно з запланованими на 0,4%, або 383 тис. грн, проте причиною цього збільшення є лише перевитрати за статтею сировина і матеріали, та загальновиробничих витрат, за всіма іншими статтями спостерігається зменшення фактичних витрат, порівняно з плановими.

До валових витрат крім собівартості товарної продукції відносяться витрати на утримання апарату управління підприємством, заробітну плату з відрахуванням на соціальні потреби працівників управління, дослідні випробування, підготовка кадрів, адміністративні та канцелярські витрати, відрядження, обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища), придбання патентів, ліцензій, також утримання пожежної та воєнизованої охорони, витрати на утримання службових автомобілів, охорони праці, тощо. До цієї статті на підприємстві також відносяться вартість опалення, освітлення, водопостачання адміністративних приміщень. Взагалі валові витрати підприємства знизилися фактичні порівняно з плановими у 2003 на 1,1% , або у грошовому виразі 1227 тис.грн.

2.3 Оцінка впливу основних чинників на зміну собівартості продукції

Для початку проведемо оцінку впливу основних чинників на витрати що приходяться на 1грн. товарної продукції.

1. Планові затрати на плановий випуск товарної продукції () - 96866тис.грн.

2. Фактично вироблена товарна продукція:

а) за плановою собівартістю () - 109118;

б) за фактичною собівартістю () - 97249.

3. Вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства за планом () - 114130.

4. Вартість фактично виробленої товарної продукції в оптових цінах підприємства:

а) прийнятих у плані ()- 117070;

б) фактично діючих()-111726

Обчислимо (формула 1.10) показники витрат на 1 грн. товарної продукції. Витрати на 1 грн. товарної продукції за планом по запланованому обсягу і складу продукції становитимуть:

==0,84, або 84коп.

Затрати на 1 грн. товарної продукції (формула 1.13) за планом по обсягу і асортименту фактично випущеної продукції:

==0,93, або 93коп.

Фактичні затрати на 1 грн. товарної продукції (формула 1.11) в діючих оптових цінах підприємств:

==0,86, або 86коп.

Фактичні затрати на 1 грн. товарної продукції (формула 1.14) в оптових цінах підприємства, прийнятих у плані:

==0,83, або 83коп.

Розрахуємо відповідні індекси:

Індекс виконання плану затрат на 1 грн. товарної продукції визначаємо як відношення звітного і планового рівнів затрат:

==0,924, або 92,4%.

Отже, фактичні витрати порівняно з плановими знизились на 7,6%. На величину цього індексу мали вплив такі фактори: зміна собівартості одиниці продукції, зміна обсягу і асортименту продукції і зміна оптових цін. Завдання подальшого аналізу полягає в тому, щоб визначити ступінь впливу кожного з цих факторів.

Вплив зміни собівартості одиниці продукції можна визначити за допомогою індексу :

==0,89, або 89%.

За рахунок цього фактора фактичні затрати на 1 грн. товарної продукції знизились на 11 % порівняно з плановим рівнем затрат.

Вплив зміни складу і асортименту продукції можна визначити за допомогою індексу:

==1,1, або 110%

Отже, під впливом зміни обсягу і асортименту продукції фактичні затрати на 1 грн. товарної продукції збільшилися порівняно з плановим рівнем на 10%.

І, нарешті, вплив зміни оптових цін на загальну динаміку фактичних затрат на 1 грн. товарної продукції порівняно з планом можна виміряти за допомогою побудови такого індексу:

==1,03

Таким чином, внаслідок зміни цін затрати на 1 грн. товарної продукції зросли на 3%.

Загальне відхилення фактичних затрат на 1 грн. товарної продукції порівняно з планом в абсолютній величині становитиме: 86 - 84 = 2 коп.

Після визначення впливу основних чинників на витрати що приходяться на 1грн. товарної продукції, проведемо визначення впливу по кожному з цехів виробництва.

Оцінюючи цей вплив, слід звернути увагу на такі показники: індекс питомих витрат матеріалів, індекс цін, індекс затрат на оплату праці (який показує співвідношення індексу затрат праці до індексу середньої заробітної плати). Також участь у формуванні собівартості приймають основні фонди, через перенесення ...