Графік ілюструє параметри діяльності деякої фірми. За графіком визначте:

1) в якій ринковій структурі працює ця фірма? Обґрунтуйте відповідь.

2) в якому часовому періоді працює ця фірма? Обґрунтуйте відповідь.

3) оптимальний обсяг виробництва;

4) результат діяльності фірми;

5) що повинна зробити фірма для оптимізації свого стану і яким при цьому буде результат її діяльності, якщо вона виробляє 30 одиниць продукції?

Відповіді та розв'язки до контрольних завдань

Ключові поняття: монополія, монопсонія, ринкова влада, концентрація продавців, чиста монополія, проста монополія, безповоротні (чисті) суспільні втрати, природна монополія, цінова дискримінація; олігополія, олігополістичний взаємозв'язок, рівновага Неша, дуополія, функції реакції, моделі рівноваги, моделі ціноутворення; монополістична конкуренція, диференціація продукту

Дослідивши закономірності функціонування ринку досконалої конкуренції, приступаємо до аналізу ринків недосконалої конкуренції, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну. Ця особливість змінює поведінку фірм і розподіл ресурсів.

7.1 Монополія і конкуренція. Моделі рівноваги монополії

Монополія - це наявність на ринку лише одного продавця і багатьох покупців, монопсонія - наявність лише одного покупця при багатьох продавцях. Обидві ринкові структури виражають крайню форму недосконалої конкуренції, полярну протилежність досконало конкурентного ринку.

До характерних рис монополії відносять наступні: єдиний продавець на ринку - якщо продукцію виробляє тільки одна фірма, вона уособлює цілу галузь; виробництво специфічного однорідного продукту, який не має близьких і досконалих замінників; ринкова влада - спроможність продавця як єдиного виробника товару, а за умов монопсонії - покупця як єдиного споживача впливати на ціну товару; заблокований вступ в галузь.

Бар'єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. Відповідно до джерел походження бар'єрів виділяють кілька їх форм: бар'єри, створені економією від масштабу; бар'єри, створені державою (патенти, ліцензії та ін.); розмір ринку; власність на важливі види сировини.

Будь-які бар'єри входження не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді, тому монополії в сучасній дійсності рідкісні, переважно підтримуються державою.

У досягненні мети - максимізації економічного прибутку - монополія зустрічається з трьома обмеженнями - витратами виробництва, попитом на продукцію монополії та ціною продукції.

Основною відміною становища фірми - монополіста є можливість впливати на ринкову ціну. Монополія сама призначає ціну на свою продукцію, при цьому вона може продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, а може для кожної групи споживачів призначати іншу. Модель поведінки монополії з єдиною ціною називається простою монополією.

Можливість призначати ціну не означає, що монополіст буде прагнути встановити якнайвищу. Монополія уособлює галузь, тому стикається з кривою ринкового попиту, яка є типовою спадною і жорстко визначає співвідношення між ціною і обсягом так, що довільне маніпулювання цінами неможливе. Зміни у попиті та його еластичності можуть призвести як до зміни ціни і рівня випуску, так і до зміни лише ціни за незмінного обсягу випуску, або до зміни лише обсягу випуску за незмінної ціни. Тому вважають, що монополія не має кривої пропонування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сукупні витрати монополіста формуються так само, як і витрати конкурентної фірми: їх динаміка у короткостроковому періоді зазнає впливу закону спадної віддачі, а у довгостроковому - впливу ефекту масштабу.

Сукупний виторг монополії обчислюється за формулою:

,

функція нелінійна, вона зазнає впливу спадного характеру ціни та цінової еластичності попиту, тому не може зростати нескінченно (рис. 7.1.б). Сукупний виторг на еластичному відрізку кривої попиту зі зниженням ціни зростає, на нееластичному - зменшується. Монополія завжди обирає оптимальний обсяг виробництва в межах еластичного відрізку кривої попиту.

Середній виторг монополії завжди дорівнює ціні, а його крива співпадає з кривою попиту (рис. 7.1.а).

Граничний виторг монополії завжди менший за ціну , його значення спадають значно швидше, ніж значення ціни, тому крива віддаляється від кривої попиту (рис. 7.1.а).

Максимум сукупного виторгу досягається за нульового значення граничного виторгу і відповідає точці одиничної еластичності на кривій попиту.

Оптимізація рішення монополії щодо виробництва і пропонування продукції на ринку передбачає двохетапну процедуру:

• на першому етапі фірма-монополіст одночасно вибирає оптимальний обсяг випуску і ціну продукції;

• на другому - обчислює результати діяльності в оптимальному режимі - наскільки вона буде прибутковою або збитковою - з тим, щоб розробляти стратегію свого подальшого розвитку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Для визначення оптимального обсягу виробництва монополіст використовує загальне правило вибору оптимального обсягу випуску . Крива попиту показує ціну, за якою оптимальний обсяг продукції може бути проданий. Рівноважна монопольна ціна завжди перевищує граничні витрати: . Точка, яка графічно визначає комбінацію ціни та обсягу випуску, що забезпечує монополісту максимізацію прибутку, називається точкою рівноваги Курно (точка на рис. 7.3).

Поведінку монополіста у короткостроковому періоді, як і поведінку конкурентної фірми, вивчають за допомогою двох моделей рівноваги: моделі (рис. 7.2) та моделі (рис. 7.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Для монополії, як і для будь-якої іншої фірми, справджуються загальні умови прибутковості та збитковості. Монополія максимізує економічний прибуток, якщо на оптимальному обсязі випуску ціна .

Економічний прибуток монополіста, як і будь-якої фірми, обчислюється як

або .

У короткостроковому періоді монополіст виробляє, доки покриває свої змінні витрати, , тому деякий час може працювати, мінімізуючи збитки. Для монополії також існують умова беззбитковості, коли , і умова закриття, коли . Однак ситуації збитковості і закриття нетипові для монополії.

У довгостроковому періоді монополіст виробляє лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати, оптимальний масштаб виробництва визначається за правилом: . Рівноважна ціна монополіста і в довгостроковому періоді перевищує середні і граничні витрати: , а обсяг випуску завжди менший, ніж ефективний масштаб виробництва. Завдяки бар'єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді отримує економічний прибуток. Для монополії не властивий парадокс прибутку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поведінка монопсоніста є дзеркальним відображенням поведінки монополіста (рис. 7.4). Як єдиний покупець товару, він має справу з висхідною кривою ринкового пропонування, яка відображає його середні видатки на покупку товару . Висхідний характер кривої пропонування означає, що купівля додаткової одиниці товару потребує підвищення ціни на весь обсяг покупок, тому граничні видатки монопсоніста зростають швидше, ніж середні. Крива граничних видатків відхиляється ліворуч вгору від кривої середніх видатків. Крива попиту відображає спадну граничну вигоду монопсоніста від купівлі кожної одиниці товару .

Оптимальна кількість товару, яку купує монопсоніст, визначається за правилом максимізації вигоди монопсоніста: . Графічно вона відповідає точці перетину кривої попиту з кривою граничних видатків. Ціну товару монопсоніст знаходить за кривою пропонування. Монопсонічна ціна завжди нижча за граничні видатки і граничну вигоду товару для покупця .

7.2 Соціально-економічні наслідки монополії та монопсонії. Природна монополія

Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних втрат (рис. 7.5):

§ за інших рівних умов монополія порівняно з конкурентною галуззю завжди виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищі ціни ;

§ монополія не досягає виробничої ефективності, оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди ;

§ монополія не досягає ефективності розподілу ресурсів, оскільки для оптимального обсягу випуску P> MC.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Незворотні (чисті) суспільні втрати - ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією, - вимірюються величиною сукупних втрат надлишку споживача (сектор В) і надлишку виробника (сектор С) від скорочення обсягу випуску і підвищення ціни. Інша частина надлишку споживача (сектор А) захоплюється монополістом і трансформується у надлишок виробника.

Монопсонія також спричиняє виникнення суспільних втрат (рис. 7.6):

Размещено на http://www.allbest.ru/

§ за інших рівних умов монопсоніст порівняно з конкурентним покупцем купує товар у меншій кількості і за нижчою ціною;

§ додаткова вигода монопсоніста утворюється за рахунок захоплення частини надлишку виробника;

§ незворотні суспільні втрати відповідають сумі втрат надлишку споживача (сектор В) та виробника (сектори А+С).

Через наявність суспільних втрат монополія і монопсонія вважається неефективними ринковими структурами. Виняток становить природна монополія.

Природна монополія - це галузь, яка має настільки значну економію, зумовлену зростанням масштабів, що виробництво будь-якого обсягу продукції однією фірмою обходиться суспільству дешевше, ніж його виробництво кількома фірмами. Природні монополії утворюються в галузях, де ефект масштабу явно виражений, а конкуренція неприйнятна. Відтак існування природної монополії є економічною необхідністю і вигідне для суспільства. Для зменшення негативних наслідків, породжених монопольною владою, діяльність природних монополій регулює держава.

7.3 Монопольна влада. Цінова дискримінація

Ринкова влада - здатність впливати на ринкову ціну - реалізується на основі цінової стратегії монополії.

Один з принципів монополістичного ціноутворення - „витрати плюс” - передбачає встановлення ціни на рівні граничних витрат з деякою накидкою. У приблизному правилі ціноутворення: ліва частина рівняння показує перевищення ціни над граничними витратами, виражене в процентах, яке є обернено пропорційним до еластичності попиту на продукцію монополії (права частина рівняння). Показник “відносної націнки” слугує для вимірювання монопольної влади і називається індексом Лернера.

Значення індексу Лернера завжди перебуває в проміжку між нулем (для досконало конкурентної фірми) і одиницею (для чистої монополії).

На основі приблизного правила ціноутворення можна знайти вираз для монопольної ціни:

або (7.1)

Монополія призначає ціну, вищу за граничні витрати на величину, обернено пропорційну еластичності попиту. За високої еластичності попиту накидка буде незначною, ціна наближатиметься до граничних витрат, ринок буде близьким до конкурентного, де і монопольне становище особливих переваг не дає.

Монопсонічна влада над ринком залежить, головним чином, від еластичності пропонування: чим меншою є еластичність пропонування, тим більшу владу над ринком має монопсоніст, і навпаки.

Основна мета цінової стратегії монополіста - захоплення якнайбільшої частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток - реалізується за допомогою політики цінової дискримінації.

Цінова дискримінація - це продаж одного і того самого товару різним покупцям за різними цінами. Умовами здійснення цінової дискримінації виступають: сегментація ринку за ціновою еластичністю попиту (готовністю покупців платити за товар) та неможливість перепродажу товару.

Розрізняють три основних види цінової дискримінації.

· Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну - максимальну, яку кожен покупець погоджується заплатити за кожну придбану одиницю товару. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Для монополіста, який здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний виторг співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного виторгу . Досконала цінова дискримінація пом'якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для обох сторін: монополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня конкурентного ринку, відсутні незворотні втрати, що сприяє зростанню добробуту суспільства. Проте весь надлишок споживачів перетворюється на монопольний прибуток, і суспільний добробут зростає саме за рахунок додаткових надприбутків монополіста, тоді як споживачі зовсім не одержують чистої вигоди.

· Цінова дискримінація другого ступеня передбачає блокове призначення цін залежно від обсягів продажу: чим більша кількість товару купується, тим нижчою є ціна. Спонукаючи фірму до розширення виробництва, вона може сприяти зниженню середніх витрат за зростаючого ефекту масштабу і навіть підвищенню добробуту споживачів. Додатковий прибуток монополіста проте виявляється меншим, ніж у випадку досконалої цінової дискримінації: він не в змозі захопити весь надлишок споживача.

· Цінова дискримінація третього ступеня запроваджується тоді, коли можна виділити кілька окремих груп покупців за їх чутливістю до зміни ціни, тобто за ціновою еластичністю попиту. Сегментація ринку здійснюється в залежності від тих чи інших ознак, які надають групі характерних рис споживання. На сегментованих ринках перерозподіл продукції між покупцями відбувається шляхом зниження цін для одних і підвищення для інших. Вища ціна встановлюється на тому сегменті ринку, де попит менш еластичний. Аналіз ціноутворення в цьому випадку досить складний, наслідки дискримінації неоднозначні. Єдиний очевидний висновок - дискримінація третього ступеня збільшує прибуток монополіста, в іншому разі монополія встановила б єдину ціну для всіх.

7.4 Особливості поведінки олігополістів. Моделі олігополії

Досі ми вивчали досконалу конкуренцію і монополію - ринкові структури, котрі відносяться до ідеальних, тобто таких, які в реальній дійсності зустрічаються як виняток, або існують лише в наближеній формі. Тепер переходимо до аналізу реальних ринкових структур - олігополії, найбільш поширеної у сучасних високотехнологічних галузях промисловості, та монополістичної конкуренції.

Олігополію відрізняють наступні характерні риси: нечисленність фірм в галузі; однорідна або диференційована продукція; всезагальна взаємозалежність фірм; значний контроль над ціною; значні перешкоди входження в галузь.

Бар'єри входження в олігополістичну галузь досить високі і становлять одну з причин поширення олігополії. Основним бар'єром входження слугує ефект масштабу. Особливою причиною існування олігополії є ефект злиття. До злиття фірми спонукають: прагнення досягти більшого ефекту масштабу, зміцнити свою ринкову владу, усунути конкурента, здобути переваги “великого покупця” на ринку ресурсів, тощо.

Складність аналізу олігополії зумовлена двома основними причинами: різноманіттям форм прояву та наявністю всезагального взаємозв'язку між фірмами, неможливістю передбачити реакцію конкурентів. Існує „жорстка олігополія”, коли 2-3 фірми панують на всьому ринку, і „розмита”, за якої 70-80% ринку поділяють 6-7 фірм. Фірми можуть діяти у таємній змові, а можуть приймати рішення самостійно. Продукція олігополістичної галузі може бути як стандартизованою, так і диференційованою. Бар'єри до входження в різних галузях також різні.

Залежність поведінки фірми від реакції конкурентів називається олігополістичним взаємозв'язком. Проблема стратегічної взаємодії фірм є центральною у дослідженні поведінки олігополістів. Стратегічні рішення олігополістичних фірм вивчаються за допомогою теорії ігор. Економічні ігри можуть бути кооперативними або некооперативними. Гра є кооперативною, якщо змова гравців можлива, і некооперативною, якщо змова між учасниками неприпустима.

Існують концепції домінуючої і недомінуючої стратегій. Домінуюча стратегія полягає у прийнятті гравцем оптимального рішення, незалежно від дій конкурента. Недомінуюча стратегія полягає у прийнятті гравцем оптимального рішення в залежності від того, що робить суперник.

Якщо один з гравців діє в умовах недостатньої інформації або має справу з нераціональним суб'єктом, застосовується стратегія максиміну. Вона дозволяє максимізувати мінімальний прибуток.

В одноразових чи повторюваних іграх обидва гравці приймають рішення одночасно, у послідовних - по черзі, в останньому випадку ініціатор має перевагу. Дія, яка надає фірмі перевагу, називається стратегічним ходом.

У ході гри фірми можуть застосовувати загрози і зобов'язання: вдаватися до закриття або виведення з виробництва деяких потужностей, або оголошувати про намір виробляти певний товар. Фірма може загрожувати зниженням ціни, - це означає, що вона розпочинає цінову війну.

На олігополістичному ринку діють дві протилежно спрямовані сили: зацікавленість фірм у максимізації сукупної маси прибутку для всієї галузі, яка породжує тягу до змови і спільних дій, та егоїстична зацікавленість кожної фірми у максимізації своїх власних прибутків шляхом зниження ціни на продукцію, що штовхає фірми до порушення угод.

У мікроекономіці не існує єдиної моделі олігополії. Є декілька базових принципів і набір специфічних моделей, які застосовують до окремих випадків. Головна складність у побудові моделі поведінки олігополії - це обмеження, з якими стикається фірма. Крім загальних обмежень - витрат виробництва і попиту - олігополіст має специфічне обмеження: дії конкуруючих фірм.

В залежності від призначення моделі для олігополії розрізняють два їх типи: моделі рівноваги і моделі олігополістичного ціноутворення.

До моделей рівноваги олігополії відносяться моделі Курно, Бертрана, Штакельберґа і ряд їх модифікацій, розроблені з метою визначення рівноважного обсягу випуску і рівноважної ціни олігополістичної фірми. Узагальнену концепцію рівноваги олігополії обґрунтував Дж. Ф. Неш.

Рівновага Неша - це тип ринкової рівноваги, за якої жодна із взаємодіючих фірм не бажає в односторонньому порядку змінити свій вибір, вважаючи його найкращою відповіддю на дії суперників, з огляду на реалізацію власних цілей. Це набір таких стратегій, коли кожен суб'єкт економіки обирає найкращий для себе варіант дій, виходячи з того, що інші учасники дотримуються певної стратегії. Оскільки кожен гравець не має причин відхилятися від оптимуму, ці стратегії стабільні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель Курно - це модель простої дуополії, - олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію. Кожна фірма обирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва іншого як фіксований, величина якого не залежить від його власних виробничих рішень. Ціна на продукцію залежить від сумарного обсягу виробництва обох фірм. Обидві фірми мають рівну економічну силу і приймають рішення одночасно згідно відомої їм функції ринкового попиту: - на рис. 7.7. це функція .

Фірми максимізують прибуток, виробляючи оптимальний обсяг продукції, визначений за правилом , згідно зі своїми функціями реакції (рис. 7.7):

; (7.2)

. (7.3)

Функція реакції показує, який обсяг продукції буде виробляти один олігополіст за кожного заданого обсягу виробництва іншого.

Кінцевим результатом процесу пристосування фірм є встановлення стабільної рівноваги у точці перетину двох кривих реакції . Набір рівнів виробництва двох фірм, що відповідають точці рівноваги, називають рівновагою Курно, яка є різновидом рівноваги Неша.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель Бертрана описує ринкову ситуацію, за якої дві фірми, як і в моделі Курно, виробляють однорідну продукцію (рис. 7.8). Але змінюється стратегічний показник - фірми вибирають ціни, а не обсяги випуску. Цінова конкуренція змушує обидві фірми знизити ціну до рівня граничних витрат , за якої вони отримують нульовий економічний прибуток. Фірми досягають рівноваги Неша, яка у даному випадку є конкурентною рівновагою.

Модель Штакельберга (лідерства за обсягами) є модифікацією моделі Курно для випадку, коли одна з фірм є лідером, має більшу економічну силу і незалежну позицію, тому першою визначає свій обсяг виробництва. Інший олігополіст виступає у ролі веденого, який здійснює стратегію пристосування та коригує свою поведінку в залежності від вибору, зробленого лідером. У моделі Штакельберга фірма-лідер фактично ігнорує свою функцію реакції. Вона обирає обсяг випуску, котрий максимізує її власний прибуток. Рівновага Штакельберга є окремим випадком рівноваги Неша для домінуючої стратегії.

Размещено на http://www.allbest.ru/

До моделей олігополістичного ціноутворення відносяться моделі „ламаної кривої попиту“, „дилеми олігополістів“, картелю, домінуючої фірми та ін.

Модель „ламаної кривої попиту” (модель Свізі) ілюструє негнучкість олігополістичних цін (рис. 7.9). Кожна фірма виходить з того, що на зниження цін конкуренти будуть реагувати відразу таким же зниженням, щоб перешкодити перехопити попит на їх продукцію, а на підвищення цін вони не відреагують, щоб перехопити покупців фірми, яка підвищила ціну. Логіку реакції фірм відображає зламана у точці рівноважної ціни крива попиту. У ситуації зниження ціни крива попиту стрімка (відрізок ) і відповідає нееластичному попиту, в ситуації підвищення ціни (відрізок ) - похила, а попит більш еластичний. Відповідно ламаною з відрізком вертикального розриву є крива .

Ламана крива попиту пояснює, чому зміни ціни в олігополістичних галузях, де між учасниками немає змови, відбуваються дуже рідко. Кожна фірма може передбачити, що будь-яка зміна погіршить її стан. Якщо вона підвищить ціну, то втратить значну частину своїх покупців, оскільки попит еластичний, а якщо вона знизить ціну, то за нееластичного попиту обсяги продажу зростуть незначно. Зниження ціни може спровокувати цінову війну з втратами прибутків для всіх фірм. Чинником негнучкості цін у моделі слугує й та обставина, що будь-яка зміна граничних витрат в межах розриву кривої граничного виторгу ніяк не вплине на оптимальний обсяг випуску фірми і, відповідно, на ціну.

„Дилема олігополістів” - це модель олігополістичного ціноутворення, в якій кожна фірма, вирішуючи проблему рівня цін, діє в умовах, що виключають співробітництво, самостійно реалізує свій потенціал, але зважає на своїх конкурентів. Коли б фірми могли б діяти спільно, вони призначили б високу ціну, але якщо вони діють незалежно, тоді їм краще триматись низької ціни, реалізуючи стратегію максиміну. Становище обох фірм є гіршим, ніж у випадку змови і призначення обома високих цін.

Для учасників таємних і явних змов характерна тенденція до максимізації сукупних прибутків всіх учасників. Їх поведінка схожа на поведінку монополіста. Найбільш поширеною формою явної змови є картель.

Модель картелю відповідає ситуації, коли фірми офіційно укладають угоду, узгоджують ціну, галузевий обсяг випуску і квоту кожного учасника. Картель діє як фірма - монополіст. Оптимальний обсяг виробництва картелю визначається за правилом . Оптимальний обсяг квоти кожного учасника визначається за модифікованим правилом : ринковий граничний виторг повинен бути рівним граничним витратам кожної окремої фірми-учасниці. При цьому сумарний обсяг квот за ціною картелю повинен дорівнювати сукупному обсягу виробництва картелю.

Спокуса для кожної фірми збільшити власний прибуток за рахунок розширення виробництва вступає в суперечність з картельною угодою і загрожує її існуванню, чим пояснюється нестійкість картелювання. Дотримання ж картельної угоди суперечить ефективності виробництва і веде до втрат суспільного добробуту. Тому картелювання забороняється антимонопольним законодавством у багатьох країнах.

Модель „лідерства в цінах” є поширеним засобом координації поведінки олігополістів за відсутності змови. З мовчазної згоди учасників ринку найбільшій або найефективнішій фірмі галузі відводиться роль цінового лідера, решта встановлюють ціни слідом за ним і не змінюють їх доти, доки лідер не проголосить про нову зміну своєї ціни. Поступово підвищуючи ціни, галузь може досягти такого високого рівня цін, як картель. У короткостроковому періоді ціновий лідер не завжди обирає ціну, яка максимізує прибуток, зокрема з метою перешкодити входженню в галузь нових фірм.

Олігополісти можуть також вдаватися до „хижацького ціноутворення”: вони різко знижують ціну, втрачають свої прибутки, але сподіваються, що нові конкуренти втратять ще більше і не зможуть довго протриматись в галузі.

Модель ціноутворення „витрати плюс” - це практичний метод, за яким фірма оцінює свої витрати на деякому плановому рівні і встановлює процентні накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середній прибуток у довгостроковому періоді - приблизно 15% на весь вкладений капітал. Так визначають стандартну ціну, яка слугує базою для подальшого коригування її рівня.

Моделі олігополістичного ціноутворення показують, що олігополісти не вдаються до цінової конкуренції, типовою для олігополії є нецінова конкуренція, завдяки якій визначається ринкова частка кожної фірми.

Оскільки олігополія є структурою, близькою до монополії, вона має подібні економічні наслідки для суспільства: у більшості випадків високі бар'єри вступу в галузь призводять до обмеження випуску і встановлення вищих цін, виникають незворотні суспільні втрати, не забезпечується ні виробнича ефективність, ні ефективність розподілу ресурсів.

7.5 Моделі коротко- і довгострокової рівноваги монополістичного конкурента. Нецінова конкуренція

Монополістична конкуренція - це ринкова структура, в якій існує відносно велике число виробників близьких замінників, - товарів, які незначно відрізняються один від одного. Відноситься до реальних ринкових структур і поширена у сферах підприємницької діяльності, які не потребують значних капіталовкладень.

Монополістична конкуренція має наступні ознаки: відносно велике число невеликих фірм; диференційована продукція; деякий, проте обмежений контроль над ціною; нецінова конкуренція; відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї.

Оскільки продукція диференційована, кожен виробник певної марки товару виступає як монополіст і має спадну криву попиту. Але вхід нових фірм у галузь вільний, отже, фірми конкурують між собою. Незважаючи на монопольну владу окремої фірми, кожна занадто мала, щоб значно впливати на загальну ринкову ситуацію, і це робить ринок схожим на конкурентний. Відтак в умовах монополістичної конкуренції значний розвиток конкуренції поєднується з незначною монопольною владою над ринком.

Концентрація виробництва в галузях з монополістичною конкуренцію є невисокою: значення індексу Лернера перебуває у проміжку між 0 і 1.

Існує декілька моделей рівноваги монополістичного конкурента.

Модель Чемберліна будується за припущення, що фірма на ринку монополістичної конкуренції, оцінюючи попит на свою продукцію, вважає, що конкуренти ніяк не реагують на її рішення відносно цін і обсягів виробництва. Попит на продукцію монополістичного конкурента є більш еластичним, ніж для чистого монополіста, але не є абсолютно еластичним, як для досконало конкурентної фірми. Еластичність попиту залежить від числа конкуруючих фірм і ступеня диференціації продукції. Чим більшими є число конкурентів і ширшою диференціація продукту, тим більш еластичним буде попит на продукцію кожного продавця, а крива попиту - більш похилою.

Оскільки крива попиту спадна, монополістичний конкурент сам вибирає комбінацію ціни і обсягу виробництва, яка максимізує прибуток. Проте відсутність бар'єрів входження в галузь не дозволяє монополістичному конкуренту одержувати високі прибутки тривалий час. Зважаючи на це, рівновага фірми у короткостроковому і довгостроковому періодах має відміну.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У короткостроковому періоді фірма може максимізувати прибуток або мінімізувати збитки, керуючись загальним правилом MR=МС. Короткострокова рівновага монополістичного конкурента подібна до рівноваги чистої монополії, коли фірма, в залежності від рівня витрат виробництва і попиту на продукцію, може бути як прибутковою (рис. 7.11.а), так і збитковою (рис. 7.11.б).

Размещено на http://www.allbest.ru/

У довгостроковому періоді (рис. 7.12) у випадку прибутковості в галузь починають входити нові фірми. В міру появи нових фірм, отже, і нових товарів-замінників, типова фірма втрачає частину свого попиту і прибутків. І навпаки, у випадку збитковості фірми починають залишати ринок, пропонування скорочується. Зменшення числа фірм призводить до збільшення попиту на товари тих фірм, які залишились на ринку. Попит на їх продукцію зростає, збитки зменшуються. Рух фірм триває, доки економічний прибуток досягне нульового значення. Як тільки крива попиту на оптимальному обсязі випуску стає дотичною до кривої середніх витрат, економічний прибуток зникає (рис. 7.12). У стані довгострокової рівноваги , всі фірми галузі одержують лише нормальний прибуток.

Довгострокова рівновага монополістичного конкурента подібна до рівноваги конкурентної фірми. Проте довгострокова конкурентна рівновага і рівновага в умовах монополістичної конкуренції мають значні відміни. Конкурентне ціноутворення веде до виникнення в довгостроковому періоді потрійної рівності, що забезпечує ефективність виробництва і розподілу ресурсів:. На ринках з монополістичною конкуренцією не досягається ні мінімізація витрат, ні ефективність розподілу ресурсів.

Монополістичні конкуренти не мінімізують витрат на одиницю продукції. Точка довгострокової рівноваги монополістичного конкурента знаходиться ліворуч від мінімуму . Фірми недовикористовують ефект масштабу. Галузі часто переповнені фірмами, які функціонують, не досягаючи оптимальної потужності. Величину надлишкових потужностей визначає різниця між оптимальним обсягом випуску монополістичного конкурента за точкою довгострокової рівноваги і обсягом, за якого мінімізуються довгострокові середні витрати. Надлишкові виробничі потужності і водночас вищі порівняно з конкурентними ціни - ще один наслідок монополістичної конкуренції для суспільства.

В умовах монополістичної конкуренції фірми виробляють менший, ніж найбільш ефективний з точки зору оптимізації розподілу ресурсів, обсяг продукції. За оптимального обсягу виробництва ціна рівноваги перевищує граничні витрати .

Сучасна теорія монополістичної конкуренції зосереджена на моделях, котрі досліджують два взаємопов'язаних аспекти - роль диференціації продукту та визначення оптимального числа фірм на окремих ринках товарів і послуг.

Провідну роль у конкурентній боротьбі в умовах монополістичної конкуренції відіграє нецінова конкуренція, засобами якої є: подальша диференціація продукції - підвищення її якості; поліпшення умов продажу; створення дієвої реклами.

У фірм з'являється можливість контролювати не тільки пропонування, але і попит на свою продукцію.

Значення будь-якої диференціації полягає в тому, що вона є джерелом підвищення прибутковості фірми внаслідок здобуття виробниками обмеженого контролю над цінами на свою продукцію. Завдяки постійному вдосконаленню товару кожна фірма може зберегти чи підвищити попит на свою продукцію і, розширюючи виробництво, збільшити прибуток. З іншого боку, менші порівняно з конкурентними обсяги випуску та вищі ціни на продукцію, неефективність виробництва і розподілу ресурсів, що виникає в умовах монополістичної конкуренції, цілком компенсуються тією вигодою, яку одержують споживачі від розширення можливостей споживчого вибору.

Диференціація пристосовує продукт до споживчого попиту. Реклама, навпаки, пристосовує споживчі смаки до продукту. За допомогою реклами фірми сподіваються збільшити свою ринкову частку і знизити еластичність попиту на свою продукцію.

Позитивний вплив реклами вбачають у тому, що вона поширює інформацію про властивості нового продукту, допомагає споживачам зробити розумний вибір, стимулює покращення продукту. Вона вимагає додаткових витрат, але може сприяти здешевленню продукції для споживачів, якщо фірмі вдається скористатися зростаючим ефектом масштабу; підтримувати конкуренцію. Критики реклами наводять так само багато контраргументів.

Вплив рекламної діяльності неоднозначний: з одного боку, реклама дозволяє кожній фірмі посилити її монопольну владу, оскільки переконує споживача, що в світі товарів мало гідних замінників товару фірми, через значні видатки слугує бар'єром входження. З іншого боку, реклама надає інформацію про існування великої кількості замінників, через що попит на продукцію будь-якої фірми стає більш еластичним, а ціни і прибутки мають тенденцію до зниження, отже, галузь стає більш конкурентною.

Ціноутворення за умов монополістичної конкуренції має подвійний характер. З одного боку, воно зазнає впливу об'єктивних чинників - витрат виробництва і збуту. З іншого боку, на рівень цін впливає суб'єктивний чинник. Ціна відображає якість товару, престиж торговельної марки. Саме суб'єктивний чинник відіграє більш суттєву роль у можливості маніпулювати цінами, здійснювати політику з формування власного ізольованого мікро - ринку.

На відміну від конкурентної фірми і монополії, для максимізації прибутку фірма - монополістичний конкурент повинна враховувати наступні чинники: обсяг випуску, ціну, зміну продукту та рекламну діяльність.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

ТЕСТИ. Визначте єдино правильну відповідь

б) може виробляти будь-який обсяг продукції і продавати її за будь-якою ціною;

в) з врахуванням кривої ринкового попиту визначає комбінацію обсягу випуску та ціни, що забезпечує максимізацію прибутку;

г) встановлює на свою продукцію найвищу ціну з можливих.

2. Суспільні втрати від монопольної влади полягають у тому, що за інших рівних умов:

а) монополіст виробляє менший обсяг продукції, ніж виробляла б конкурентна галузь;

б) монополіст встановлює вищу ціну на товар порівняно з конкурентним ринком;

в) монополія захоплює і перетворює на монопольний прибуток частину надлишку споживача;

г) всі відповіді правильні.

3. Цінова дискримінація - це:

а) підвищення ціни на товар вищої якості;

б) продаж одного й того самого товару різним покупцям за різними цінами;

в) встановлення різних цін на різні товари, що випускає фірма;

г) підвищення фірмою цін на модні або престижні товари.

4. Яка з наведених ознак характерна тільки для олігополії:

а) диференційована продукція;

5. Монополістична конкуренція поєднує значний розвиток конкуренції з незначною монопольною владою, які є наслідком відповідно:

а) значного числа невеликих фірм та диференціації продукції;

б) абсолютно еластичного попиту на продукцію фірми та контролю над цінами;

в) диференціації продукції та високих бар'єрів до вступу в галузь;

г) вільного вступу в галузь та незначного числа фірм в галузі.

ЗАДАЧІ

Задача 1

Модель простої монополії описується наступною системою рівнянь:

Qd = 5 - P; TC = 0,5 + 2Q; TR = 5 Q - Q2. Визначте:

1) обсяг виробництва і ціну, що забезпечують монополісту максимізацію економічного прибутку, а також його величину;

2) обсяг виробництва і ціну, що забезпечують монополісту максимізацію сукупного виторгу, та величину економічного прибутку у цьому випадку.

Задача 2

Розгляньте графік і дайте відповіді на наступні запитання :

1) яка модель представлена на графіку?

2) в якій ринковій структурі функціонує фірма? Поясніть;

3) в якому часовому періоді працює фірма? Поясніть;

4) якою є величина постійних витрат фірми на нульовому обсязі випуску? на обсязі випуску 50 одиниць?

5) за яких обсягів випуску фірма є беззбитковою?

6) який обсяг випуску є оптимальним? За яким правилом він визначений? Поясніть;

7) якою є величина економічного прибутку фірми?

Проілюструйте відповіді графічно.

Вправа 2

Графік надає інформацію про ринковий попит та витрати фірми-монополіста. За даними графіка дайте відповіді на наступні запитання:

1) який обсяг випуску є оптимальним для фірми?

2) яку ціну на свою продукцію призначить ця фірма, якщо вона функціонує як проста монополія?

3) яка комбінація обсягу випуску та ціни дозволить фірмі максимізувати сукупний виторг від продажу продукції?

4) якою є величина сукупного виторгу фірми для оптимального обсягу випуску?

5) поясніть, в межах яких цінових інтервалів монополісту доцільно і недоцільно знижувати ціну з огляду на максимізацію сукупного виторгу.

Вправа 3

Графік представляє параметри діяльності фірми на ринку монополістичної конкуренції. На основі графіка дайте відповіді на наступні запитання:

1) в якому часовому періоді працює фірма?

2) яким є оптимальний обсяг виробництва для цієї фірми?

3) за якою ціною фірма реалізує свою продукцію?

4) яким є результат діяльності фірми? Чи максимізує вона економічний прибуток?

5) якою є величина надлишкових виробничих потужностей в одиницях обсягу випуску фірми?

Відповіді та розв'язки до контрольних завдань

Відповіді до тестів: 1 - в, 2 - г, 3 - б, 4 - б, 5 - а.

Задача 1

1) MR =TR'(Q)= 5 - 2Q; MC=TC'(Q)=2;

MR=MC; 5-2Q=2; Q=1,5; P=3,5; TR=5Ч1,5- 1,52=5,25; TC=0,5+2Ч1,5=3,5; EP=TR - TC=5,25 -3,5=1,75;

2) TR максимізується, коли MR=0; 5-2Q=0; Q=2,5; EP для цього обсягу випуску буде меншим, ніж максимальний EP=TR - TC=6,25 - 5,5=0,75.

Задача 2

P грн.	10	9	8	7	6	5	4	3	2	1
Q, тис.	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
TR, тис. грн.	0	9	16	21	24	25	24	21	16	9
MR грн.	9	7	5	3	1	-1	-3	-5	-7

1) графічно (рис. 7.13): Qm= 3000;

2) Pm= 7 грн.;

3) EP =(P-ATC)ЧQ= (7- 4)Ч3000=9000 грн.;

4) конкурентна галузь виробляла б за Р=МС, РC=4 грн., QC=6000; Р=АС; EP=0;

5) чисті суспільні втрати від монополії відповідають заштрихованому трикутнику S на рис. 7.13 і є втратами надлишку споживача.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Задача 3

Фірми:	ДК	М	О	МК
§ виробляють диференційовану продукцію	н	н	м	т
§ стикаються зі спадною кривою попиту	н	т	т	т
§ обирають обсяг випуску за правилом MR=MC	т	т	т	т
§ д...

Страница:

•  1 
•  2 

курс лекций "Теорії формування ринкового пропонування. Монополія і конкуренція" скачать

Подобные документы

• Основні терміни мікроекономіки

  Предмет і метод мікроекономіки. Огляд відповідей по питанням теорії і практики мікроекономіки, специфіка поведінки фірми. Продуктивність ресурсів і витрати виробництва. Вибір фірмою обсягу виробництва, конкурентне пропонування. Теорія ринків ресурсів.
  
  курс лекций [3,7 M], добавлен 31.08.2009
  

• Витрати виробництва

  Витрати виробництва - вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. У короткостроковому періоді сукупні витрати поділяються на постійні та змінні. У довгостроковому періоді витрати - зміннi.
  
  реферат [528,1 K], добавлен 06.12.2008
  

• Фірма як мікроекономічний суб’єкт

  Прибуток як мета діяльності фірми. Фірма як ринково-виробнича система. Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції. Теорія виробництва. Поняття виробничої функції. Аналіз факторів виробництва. Теорія спадної граничної продуктивності.
  
  реферат [20,1 K], добавлен 07.08.2007
  

• Формування рівноваги на ринку капіталу

  Моделювання поведінки споживача. Явні та неявні витрати фірми на ринку. Пропонування і рівновага на ринках капіталу і землі. Оптимізація обсягів виробництва фірми в умовах досконалої конкуренції. Галузеве пропонування в умовах досконалої конкуренції.
  
  курсовая работа [339,8 K], добавлен 25.04.2012
  

• Короткострокова крива пропонування фірми і галузі

  Ринкова ціна і надлишок виробника. Графік оптимального обсягу виробництва. Короткострокова крива ринкового пропонування. Механізм утворення рівноважної ціни в галузі. Виробничий надлишок фірми. Виробничий надлишок ринку.
  
  реферат [287,6 K], добавлен 07.08.2007
  

• Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства

  Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Однофакторна, двофакторна та багатофакторна виробничі функції. Витрати виробництва за короткостроковий та довгостроковий період. Модель ринку досконалої конкуренції та її загальні характеристики.
  
  курсовая работа [224,6 K], добавлен 01.12.2010
  

• Загальний погляд на ефективність ринку з конкуренцією

  Головні особливості моделювання поведінки споживача. Явні та неявні витрати фірми на ринку монополії. Оптимізація обсягів виробництва фірми в умовах досконалої конкуренції, галузеве пропонування. Загальний погляд на ефективність ринку з конкуренцією.
  
  курсовая работа [810,0 K], добавлен 03.01.2014
  

• Соціально-економічні наслідки монополії

  Природна монополія. Монополізація виробництва. Порівняння конкурентної та монопольної рівноваги. Суспільно ефективний обсяг випуску. Параметри рівноваги конкурентної галузі. Надлишок споживача умовах конкурентного ринку.
  
  реферат [91,5 K], добавлен 07.08.2007
  

• Еластичність попиту та пропонування, способи її визначення та застосування в практиці господарської діяльності підприємства

  Поняття попиту і пропонування, визначення та умови їх еластичності. Способи та прийоми визначення ступеня еластичності попиту і пропонування. Особливості практичного застосування теорії еластичності в суспільстві та в податковій політиці держави.
  
  курсовая работа [44,7 K], добавлен 27.01.2011
  

• Витрати виробництва, їх сутність та класифікація

  Економічна сутність виробничих витрат. Сутність і класифікація витрат виробництва за марксистською та неокласичною теоріями. Формування витрат у короткостроковому та довгостроковому періодах. Застосування прогресивних методів організації виробництва.
  
  курсовая работа [82,8 K], добавлен 28.03.2016
  

• Досконало та недосконало-конкурентний виробник в довгостроковому періоді: особливості поведінки

  Сукупний попит та пропозиція у довгостроковому періоді. Теорія виробництва та виробнича функція. Фірма в умовах досконалої конкуренції та вибір обсягу виробництва. Реакція конкурентної фірми на зміну ціни. Графічне відображення iзокванти та iзокости.
  
  курсовая работа [643,7 K], добавлен 03.12.2008
  

• Економічна теорія (основні поняття та терміни)

  Методологія вивчення економічної теорії. Економічна модель, величини, що задіяні в її побудові. Характеристика ресурсів, що використовуються для виробництва благ. Сутність виробничої функції. Економічна ситуація, економічна доктрина, економічна програма.
  
  шпаргалка [176,1 K], добавлен 19.08.2010
  

• Теорія виробництва

  Виробнича функція залежності між структурою затрат ресурсів та максимально можливим випуском продукції. Загальний, граничний та середній продукти як показники в теорії виробництва. Закон спадної граничної продуктивності та ефект масштабу виробництва.
  
  курсовая работа [53,9 K], добавлен 12.11.2010
  

• Витрати виробництва і вартість в аспекті альтернативних формувань і практики господарювання

  Сутність і види витрат виробництва: граничні, середні. Характер зміни витрат виробництва у короткостроковому та довгостроковому періоді. Закон спадної віддачі. Вартість та собівартість продукції, структура і значення, різновиди та можливі шляхи зниження.
  
  курсовая работа [1,0 M], добавлен 29.09.2011
  

• Сукупне пропонування. Показники інфляції

  Визначення рівня сукупного пропонування, класичний та кейнсіанський підходи. Чинники, що впливають на сукупне пропонування. Види та показники інфляції. Модель встановлення довгострокової рівноваги на товарних ринках за умов скорочення сукупного попиту.
  
  контрольная работа [158,6 K], добавлен 24.12.2010
  

• Витрати виробництва

  Сутність економічних показників роботи підприємства. Особливості визначення витрат протягом короткого відрізка часу, їх значення впродовж довготривалого періоду. Принципи розрахунку оптимального обсягу виробництва, планування середньострокових витрат.
  
  презентация [170,2 K], добавлен 18.10.2013
  

• Основи мікроекономіки

  Мікроекономіка як складова частина економічної теорії. Теорії поведінки споживача: споживацький вибір, механізм формування ринкового попиту. Моделі поведінки виробника на ринках готової продукції в різних умовах. Механізм досягнення загальної рівноваги.
  
  курс лекций [542,8 K], добавлен 24.02.2011
  

• Мікроекономіка як наука

  Предмет вивчення мікроекономіки, її основні поняття, суб'єкти та об'єкти, модель кругообігу. Витрати виробництва у короткостроковому періоді, графічний аналіз. Ціноутворення на ринку ресурсів: заробітна плата, формування ренти, вартість капіталу.
  
  контрольная работа [19,0 K], добавлен 15.05.2012
  

• Основи економічної теорії

  Еволюція і предмет економічної теорії як науки. Еластичність попиту і пропозиції та методи їх визначення. Капітал підприємства, його кругообіг і обіг. Визначення ціни і обсягу виробництва фірмою в різних моделях ринку. Сукупний попит і його складові.
  
  курс лекций [873,9 K], добавлен 28.05.2013
  

• Максимізація прибутку фірми-монополіста в короткостроковому та довгостроковому періодах

  Ознаки монополії як складової ринку, її проблеми та причини виникнення. Криві попиту конкурентної фірми і монополії, середній виторг та максимізація прибутку. Визначення монополістом ціни й обсягу виробництва. Ефективність антимонопольного законодавства.
  
  курсовая работа [235,3 K], добавлен 27.09.2011
  

Другие документы, подобные "Теорії формування ринкового пропонування. Монополія і конкуренція"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам