Договірні взаємовідносини та партнерські зв‘язки у підприємницькій діяльності

Інші умови. У цьому (заключному) розділі договору можуть міститися доповнення до договору, а також запис щодо кількості примірників, які мають однакову юридичну силу, щодо терміну дії договору, щодо моменту підписання і інші.

Комерційна діяльність підприємства пов'язана з купівлею-продажем товарів. При цьому як товари можуть виступати не тільки товари як такі, але й різні види робіт, послуг, продуктів інтелектуальної діяльності, предмети оренди, лізингу і т.д.

Структура комерційних служб та її особливості залежать від основного виду діяльності підприємства, тобто від того, чи здійснює підприємство оптову або роздрібну торгівлю товарами, або є виробником продукції, або надає послуги (аудиторські, маркетингові, сервісні, туристські та ін.), або виконує роботи (будівельні, науково-дослідні та ін.).

Керування комерційною діяльністю включає такі елементи:

- завдання;

- види функцій (робіт) в окремих ланках відповідно до завдань;

- побудова організаційної структури, що забезпечує здатність адаптуватися до зміни умов виробництва і комерції;

- розподіл відповідальності за комерційну діяльність;

- створення системи передачі інформації, що забезпечує ефективність прийняття рішень, контролю і координації.

Структура -- конструкція організації, на основі якої відбуваються керування комерційною діяльністю, а також стійкі зв'язки між ланками організації.

Структура організації може бути визначена як сукупність способів розподілу праці між різними завданнями і координація виконання цих завдань.

В основу побудови організаційних структур комерційних служб покладені такі принципи:

- наявність чітко сформульованої мети;

- малоланковість у керуванні комерційною діяльністю;

- ефективна система зв'язку, що забезпечує передачу інформації і має зворотний зв'язок;

- принципи єдиного підпорядкування;

- чітке розмежування функцій між окремими ланками в керуванні;

- координація діяльності.

У кожнім випадку комерційні служби можуть вибрати один чи кілька способів координації діяльності.

Дуже важливим для функціонування організаційної структури керування комерційною діяльністю на підприємстві є визначення важелів, за допомогою яких здійснюється розподіл праці. Як такі важелі можна використовувати:

1) спеціалізацію робочого місця (посадової позиції);

2) формалізацію поводження;

3) утворення і спеціалізацію.

Поряд зі спеціалізацією робочих місць важливу роль відіграє спеціалізація відділів (підрозділів) і визначення розмірів відділів. На сьогодні існують такі підходи до спеціалізації комерційних підрозділів підприємства:

- функціональне спеціалізоване групування підрозділів (груп, бюро і відділів) здійснюється за виконуваними функціями;

- товарна спеціалізація, коли підрозділи згруповані по продуктах чи товарах.

Кожний з підходів має свої переваги і недоліки. Переваги функціональної спеціалізації полягають у звільненні керівників від виконання ряду спеціальних питань, а також зниження потреби у фахівцях широкого профілю, а недоліки -- у зосередженні працівників на своїх конкретних функціях, що приводить до звуження ведення перспектив функціонування підприємства в цілому. Тому потрібна координація діяльності окремих підрозділів.

Переваги товарної спеціалізації -- істотно полегшується узгодження діяльності всередині підрозділу, оцінювання результатів роботи, недоліки -- збільшується споживання фінансових і трудових ресурсів.

При визначенні розмірів підрозділів комерційних служб варто враховувати, що стандартизація процесів праці, результатів праці, відсутність взаємозв'язку між співробітниками збільшують розміри структурних підрозділів. У той же час необхідність безпосереднього контролю з боку керівника, а також постійного узгодження діяльності з керівником сприяє зменшенню розмірів структурних підрозділів комерційних служб.

Зі збільшенням розмірів підприємства створюються умови для розвитку комерційних служб, поглиблюється спеціалізація роботи цих служб, диференціюються підрозділи. Поглиблення спеціалізації веде до росту обсягу однорідних робіт і можливості стандартизувати роботу в комерційних службах.

Ведучим принципом керування комерційної служби є принцип делегування повноважень і відповідальності. Керівник не має права втручатися в ту сферу діяльності, у рамках якої співробітник діє і приймає рішення самостійно. Він тільки здійснює контроль.

Комерційна служба формується за рішенням вищого керівництва.

Формування організаційної структури комерційних служб підприємства повинне включати два аспекти: визначення місця в структурі керування підприємства -- встановлення співпідпорядкованості і функцій; розподіл функції між окремими групами і працівниками.

На побудову організаційної структури комерційних служб впливає ряд факторів, що групуються по наступних напрямках:

1) технічні;

2) економічні.

Технічні фактори визначають вплив техніки, технології і галузевої структури, призначення і кількість продукції, що випускається, і споживаних матеріально-технічних ресурсів. Як відомо, розширення номенклатури продукції, що випускається, відбувається під впливом науково-технічного прогресу і стану ринкової кон'юнктури. Збільшення номенклатури продукції, що випускається, приводить до росту числа споживачів. Технічними факторами також є: призначення і складність виготовленої продукції, оснащеність транспортно-складського господарства.

До економічних факторів, що впливають на організаційну структуру комерційних служб підприємства, відносяться: рівень попиту на продукцію, що випускається, обсяг виробництва, форма розрахунку за продукцію, що постачається, і закуповувані матеріально-технічні ресурси, частка дрібних відправлень нетранзитних партій відвантаження, частка постачань на експорт.

Для досягнення головної мети, здійснення комерційної діяльності підприємство чи організація пропонує населенню визначений асортимент товарів і стимулює споживача здійснити покупку. Це складний багаторівневий процес, що вимагає взаємодії окремих підрозділів, які відповідають вимогам ринкового суб'єкта. Для кожного такого суб'єкта, необхідне існування форм впливу країни в керуванні всією господарською діяльністю.



В Україні нові комерційні підприємства на споживчому ринку виконують тільки збутові чи посередницькі функції.

У підприємствах Європейських країн операції комерційного обслуговування і збуту, хоча і тісно пов'язані, але функціонально представлені різними структурними одиницями. Підприємства України у своїй країні поєднують збутові і комерційні функції в єдиній системі.

Комерційні служби фірм держав з ринковою економікою являють собою єдиний комплекс з організаційною структурою керуючої і керованих підсистем, зв'язаних зі спільним вирішенням стратегічних і тактичних завдань.

Вітчизняні комерційні служби являють собою сукупність основних відділів, кожний з яких вирішує спектр властивих їм завдань.

Спеціальні комерційні служби на першій стадії:

Комерційний відділ -- організує і керує оперативною діяльністю по експортній і внутрішній реалізації політики.

Відділ кон'юнктури і цін -- вивчає ринки збуту, аналіз рухів цін.

Відділ по рекламі -- комплексна комунікаційна політика.

На другій стадії:

Окрема ланка по маркетингу -- замість відділів кон'юнктури і цін, -- відділ по рекламі.

Комерційний відділ підсилюється.

На третій стадії:

Відділ по маркетингу -- здобуває статус керування і включає підвідділи:

комплексних ринкових досліджень;

вивчення окремих сегментів ринку;

маркетингового планування;

збутових територій і ринкових квот;

контроль за рухом товарів;

реклама і стимулювання продажу і т.д.

Комерційний відділ -- підготовка, висновок і реалізація контрактів, організація техобслуговування, контроль за документообігом і т.д.

Вимоги до побудови комерційних служб

Гнучкість, мобільність, адаптивність системи.

Відносна простота структури.

Відповідність масштабів комерційних служб ступеню їх ефективності й обсягу фірми (підприємства).

Централізація стратегічного керування спеціалізованих підрозділів на вищому рівні керівництва.

Функції комерційних служб

У цілому характеристика основних напрямків діяльності комерційної служби складається з:

Вивчення ринку, на якому діє підприємство.

Дослідження комерційної діяльності основних конкурентів.

Розвиток і підвищення ефективності комерційної діяльності фірми.

Планування аналізу комерційної діяльності фірми.

Здійснення рекламних заходів.

Частка в ціноутворенні.

У прогнозуванні й у розрахунку доходів і витрат фірми.

З перелічених напрямків діяльності комерційної служби найменший розвиток одержали маркетингові аспекти (3 останніх).

1. Рекламні заходи. Дотепер рекламні заходи проводилися за заявкою підприємств спеціалізованими рекламними стендами. Нині частиною великих ринкових суб'єктів, рекламні підприємства (передаються) комерційній службі.

З огляду на досить дорогу ціну рекламних організацій, особливо телевізійну, її використовувати можуть, тільки підприємства, що мають постійний і досить великий дохід. Це приводить до того, що питому вагу внутрішнього ринку посіла реклама імпортної продукції, однак з розвитком ринкових відносин найбільший обсяг в рекламних заходах посідатимуть займати товари і фірми, представлені вітчизняними виробниками.

2. Частка у встановленні цін. До останнього часу комерційні відділи не беруть участі у ціноутворенні. Воно було функцією керівників підприємства і держави.

В умовах ринку ціна установлюється вільно і на її розмір, насамперед, впливає ступінь ефективності комерційної діяльності, особливо раціональність установлення господарських зв'язків, а також рівень прибутковості і рентабельності господарської діяльності.

У комерційній діяльності розрізняють три основні види прибутку:

1. Операційний прибуток.

2. Балансовий прибуток.

3. Чистий прибуток.

5. Шляхи покращення договірних відносин суб'єктів комерційної діяльності в ринкових умовах

Договори заключаються шляхом складання документа, який підписується сторонами, або шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання. Договірні відносини можуть бути встановлені також шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами.

При укладенні договорів застосовуються уніфіковані форми замовлень, протоколи розбіжностей.

Договори укладаються на рік, на 5 років або на інший період. В договорі повинні обов'язково зазначатися розгорнутий асортимент, кількість і якість товарів, терміни поставки і ціна.

Шляхи вдосконалення договірних взаємовідносин:

- робота між виробником і споживачем на пряму без посередників;

- поставка матеріальних цінностей виробником споживачеві по чітко відрегульованій схемі в чітко визначені терміни (згідно графіків поставки);

- паритетні умови (рівні права) виробника і споживача;

- особистий контакт споживача і виробника;

- участь споживача в виробничому процесі.

Підприємцю (особливо початківцю) при реалізації конкретного проекту бізнесового спрямування необхідно чітко уявляти (добре знати) всю цілісну систему (схему) узгоджених дій щодо реального його втілення в життя, у практику господарювання [6, 91].

Схема (система) підприємницьких дій щодо реалізації проекту відображає деталізований і конкретизований у часі план заходів і певних відносин зі своїм трудовим колективом, усіма партнерами (постачальниками, споживачами, посередниками), які мають бути спрямовані на досягнення очікуваного успіху.

Так, приклад можливої економічної ситуації. Йдеться про підприємницький проект виробництва офісних меблів. Розробляючи свій бізнес-план, підприємець складає (накреслює) схему власних дій (рис. 4).

Рис. 4. Схематичний план підприємницьких дій щодо реалізації проекту

Розробка такої схеми дає можливість підприємцю визначити порядок практичних дій, скоротити час підготовчого періоду, не залишити поза увагою будь-яких заходів, що без них реалізація проекту ускладнюватиметься. Цю схему можна також використати як основу для встановлення необхідних партнерських зв'язків.

Партнерські зв'язки -- це такі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності.

Проте кожний підприємець заінтересований не просто у встановлені будь-яких партнерських зв'язків, а в налагодженні найбільш ефективних форм таких взаємин. Визначити найефективнішу форму взаємовідносин з партнером можна порівняльним аналізом усіх можливих форм партнерських зв'язків.

Схема підприємницьких дій дає можливість добре все зважити і вибрати найефективнішу форму взаємовідносин з кожним окремим партнером. Це зумовлюється тим, що у самій схемі закладено і реалізовано ідею виокремлення з цілісного проекту відповідної кількості складових, кожна з яких потім стає об'єктом уваги підприємця.

Підприємець, котрий має максимально можливий рівень економічної свободи, у процесі розробки підприємницької схеми визначає економіко-правову форму досягнення поставленої мети. Під цим звичайно розуміють конкретний вид угоди, яка може бути прийнята партнером і сприяти досягненню підприємницької мети.

Угода -- комерційний (тобто з метою отримання прибутку) обмін результатами праці між партнерами або об'єднання зусиль партнерів з ініціативи конкретного підприємця для такої самої мети. У ній втілено дію, спрямовану на встановлення, зміну або припинення правовідносин юридичних чи фізичних осіб у сфері підприємницької діяльності.

Угоду треба відрізняти від простої безоплатної передачі продукції, майна тощо. Якщо існує домовленість з партнером про те, що ви будете виробляти напівфабрикати, а він з них -- готову для споживання продукцію, то це треба оцінювати як економічну угоду. Якщо ж комусь передаємо певну кількість продукції або майна безкоштовно (тобто взамін нічого не отримуєте), то таку операцію треба кваліфікувати як просту передачу.

Усю різноманітність партнерських зв'язків у підприємництві можна згрупувати за чотирма основними напрямками (сферами) підприємницького співробітництва. В межах саме цих напрямків і має здійснюватись підприємницьке партнерство.

Насамперед підприємці можуть співробітничати у сфері виробництва. Другим напрямком співробітництва можна вважати сферу товарообміну. Торгівля -- це третій напрямок у розвитку співробітництва партнерів. До четвертого напрямку належить співробітництво у сфері фінансів.

Співробітництво на основі укладеної угоди реально здійснюється, коли на кожну зі сторін покладеш певні (визначені угодою) права і обов'язки. Правові наслідки укладеної угоди (права і обов'язки сторін) починають виявлятись одразу після підписання договору про укладення угоди. Саме через це кожна зі сторін добровільно бере на себе цілком певні зобов'язання (просунути на ринок товар, заплатити за поставку інших товарів), невиконання яких або неналежне виконання зумовлює необхідність застосування до винуватця штрафних санкцій на користь іншої сторони.

Зміст і форма угоди (договору) залежать від конкретного напрямку співробітництва підприємців. Наприклад, договір про обмін товарів відрізнятиметься від договору про співпрацю у виробничій сфері тощо. В цілому щодо цього діє така логіка: спочатку підприємець-ініціатор визначає сферу (напрямок) співробітництва, потім обґрунтовує його конкретну форму, а після цього пропонує укласти угоду у формі договору.

Важливу роль в ефективній організації роботи торговельних мереж відіграє вдалий вибір типового формату. Під, роздрібним форматом у практиці торгівлі розуміють пакет товарів і послуг, що надається покупцеві в магазині. Роздрібні формати можуть визначатися в залежності від місця розташування, розміру, ціни, сервісу, мерчандайзингу тощо. З погляду покупця об'єднання магазинів в формати на основі їхніх індивідуальних характеристик визначає комерційну привабливість певного магазину, що пов'язана зі способом здійснення продажу.

Формат магазинів "усі покупки одразу" охоплює мережу магазинів, які забезпечують повний закупівельний сервіс для основної частини покупців.

До них належать:

-- супермаркети -- магазини площею від 400 до 1500 кв. м, розміщені в мікрорайонах міста, які здійснюють торгівлю на основі самообслуговування і можуть надавати послуги вдома в покупця; торгують зазвичай бакалійними товарами, в деяких випадках -- одягом та товарами для дому;

-- суперетта -- різновид супермаркету площею від 120 до 200 кв. м; розміщені в спальних районах і в центрах міст; асортимент товарів обмежений продовольчими та деякими супутніми непродовольчими товарами; продаж товарів здійснюється на основі самообслуговування та традиційними методами;

-- універмаги -- відкриваються у престижних дорогих будівлях крупних міст; площа -- понад 10 000 кв. м., розміщені на декількох поверхах; здійснюють торгівлю як традиційним методом, так і самообслуговуванням; поступово мережа універмагів витісняється більш сучасними типами підприємств: дискаунтерами, торговими центрами та ін.;

-- гіпермаркети -- формати на основі французького стандарту, розташовані поза містом, площею від 2500 до 10 000 кв. м; оснащені найсучаснішим торговельно-технологічним обладнанням, великою кількістю кас; мають великі парковки для автомобілів, працюють без вихідних, до останнього клієнта;

-- суперстор -- формат на основі американського стандарту з аналогічними гіпермаркету характеристиками; забезпечує покупцеві можливість здійснювати всі покупки під одним дахом.

Формат "спеціалізовані магазини" -- розташовані в приміських чи відносно віддалених від центру міських районах з нижчою орендною платою, у приміщеннях торговельною площею до 1000 кв. м, розміщених на декількох поверхах; використовується самообслуговування та традиційні методи продажу (це можуть бути магазини комп'ютерної техніки, магазини з торгівлі товарами окремих груп чи підгруп).

Формат "економічні магазини" -- об'єднує магазини-дискаунтери, магазини знижених цін, оптові клуби, "Кеш енд керрі" та ін.

Дискаунтер -- це торговий формат, магазини якого реалізують товари за цінами, які майже дорівнюють оптовим.

Зростанню мережі дискаунтерів у всьому світі (до середини 90-х років XX ст. вони функціонували лише в Німеччині, Північній і Центральній Європі) сприяли певні економічні труднощі та пов'язана з ними сегментація споживчого ринку. Опорою дискаунтерів стали споживачі, які надають перевагу ціні, а не асортименту. Цей формат магазинів об'єднує невеликі за площею підприємства роздрібної торгівлі (до 800--1000 кв. м) з асортиментом продовольчих (в основному) товарів до 1000--1200 найменувань. Розрізняють жорсткий (hard) і м'який (soft) різновиди дискаунтерів у залежності від площі та чисельності видів товарів, що реалізуються в магазинах. Відносно низькі ціни в магазинах-дискаунтерах зумовлені незначною чисельністю обслуговуючого персоналу, розміщенням наявного асортименту товарів на торгово-технологічному обладнані в оригінальній упаковці, відсутністю національних і міжнародних брендів, асортиментною політикою, орієнтованою на покупців з низькими і середніми доходами, та відносно невеликим числом асортиментних позицій.

Інтенсивного розвитку в західній роздрібній торгівлі набули дискаунтери в середині 90-х років минулого століття. Якщо у 1993 р. мережа дискаунтерів торговельної групи Wal-Mart контролювала до 4 % ринку продовольчих товарів ПИТА, то у 2004 р. -- 18 %, а обсяг реалізації становив 95 млрд дол. У деяких штатах їх частка в загальному роздрібному товарообороті продовольчих товарів перевищила 20--25 %. Мережа магазинів формату дискаунтер налічувала понад 1400 суперцентрів, 1400 дискаунт-магазинів, 540 клубів Сема і 60 місцевих ринків.

Значних успіхів у розвитку дискаунтних магазинів досягла торговельна мережа Target, яка об'єднує понад 1200 магазинів. Загальна торгова площа магазинів-дискаунтерів мережі Target щорічно зростає в середньому на 8--10%.

Ситуація на продовольчих ринках Канади, Західної Європи аналогічна ситуації в США. У Німеччині на частку чотирьох провідних мереж дискаунтерів, передусім ALDI i LIDL, припадало 30% у товарообороті 2003 р. (10 % у 1981 p., 20 % у 1992 р.) за рахунок відповідного скорочення частки ринку, яку займали супермаркети і гіпермаркети.

Ринкова частка дискаунтерів у продовольчій торгівлі Франції зросла з 3% у 1991 р. до 12% у 2003 р. Приблизно такі ж темпи розвитку характерні для дискаунтерів Голландії, Ірландії та інших країн Західної Європи.

Аналогічним шляхом розвивається торгівля в Східній Європі. Так, у Чеській Республіці, Словаччині, Угорщині, Польщі в середині 90-х років минулого століття швидкими темпами розвивалися гіпермаркети (крупні формати). Однак в останні роки найбільші темпи зростання продажу були характерними саме для дискаунтерів. У результаті в Чехії мережа магазинів-дискаунтерів LIDL, PLUS i Pennj контролює 15 % ринку.

До основних причин, що спонукали до швидкого розвитку мережі магазинів-дискаунтерів на продовольчих ринках цих країн, слід віднести інфляцію та підняття цін на продовольчі товари у зв'язку з введенням в обіг єдиної валюти -- евро (2000--2002 pp.).

Магазини знижених цін -- реалізують товари, що вийшли із моди, зняті з виробництва тощо; розташовані поза містом чи на окраїнах, у передмісті; асортимент формується в залежності від надходження товарів, ціни -- у відповідності до можливостей покупців.

Оптові клуби -- розташовані у передмістях (низька орендна плата), можуть використовуватися не пристосовані для торгівлі будівлі; асортимент товарів вузький, однак досить глибокий -- з великою кількістю різновидів; реалізують товари за низькими цінами.

Магазини "Кеш енд керрі" відкриваються в промзонах, на відстані 10-15 км від центру міста; торгують широким асортиментом товарів, за низькими цінами, методом самообслуговування; займають великі площі.

Досить широкого розповсюдження набули й інші роздрібні формати: торгові центри, масові мерчандайзери, суперцентри, загальні магазини та ін.

Широкий розвиток західних торговельних мереж вцлинув на тенденції розвитку ритейлу і в Україні. Наприкінці 2004 р. лише в Києві успішно функціонували 17 роздрібних торговельних мереж, які об'єднували понад 100 магазинів різних форматів.

Висновки і пропозиції

Вивчаючи та розкриваючи договірні взаємовідносини та партнерські зв`язки у підприємницькій діяльності в сфері торгівлі, очевидно, що права та обов'язки сторін, виражені в умовах правового договору, повинні відповідати принципам цивільно-правового господарсько-правового регулювання, і насамперед принципам рівності, автономії волі і майнової відповідальності, самостійності учасникам договірних відносин. Тільки в цьому випадку можна вести мову про цивільні права й обов'язки чи про цивільно-правове зобов'язання.

Характерною рисою договору є те, що кожна зі сторін за договором має право вимагати від іншої сторони виконання його умов та зобов`язань, але одночасно несе перед нею і визначені договором обов'язки.

Істотною умовою кожного договору є ціна, тому надзвичайно важливе значення будуть мати положення, що регулюють умову договору про ціну. Оскільки за умов нестабільності та зростання цін можливо, одна зі сторін договору може зазнати збитків від взятого на себе зобов`язання. Тому обов`язково потрібно зазначати в договорі, що при зміні цін на матеріали та комплектуючі, енергоносії та інше ціна договору може змінювати. Але одночасно така зміна має бути оформлена у письмовій формі.

Сторони договору можуть встановлювати для регулювання своїх взаємин правила, що відрізняються від тих, котрі передбачені нормами права і не є обов'язковими, а, отже, визначити свої права й обов'язки. Це дає можливість партнерам в підприємницькій діяльності самостійно визначати умови та обов`язки по договору.

Слід відзначити - укладений договір або угода не повинні суперечити чинному законодавству України. Оскільки такий договір буде недійсним, а відповідно сторони такого договору будуть зобов`язані повернутись до попереднього становища.

Використана література

1. Ареф'єв О.В., Санаєв В.Г. Економіка підприємства. - К.: Видавництво Європейського університету, 2004.- 268с.

2. Бойчук І.М., М.С. Харів, М.І Хопчан, Ю.В. Піга., Економіка підприємства. К.: «Каравела» 2001.- 292с.

3. Буряк П.Ю., Римар М. В. Фінансово-економічний аналіз: Підручник. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 528с.

4. «Економічний аналіз»: Навч. посібник. - 3-тє вид. / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський , М. І. Горбатюк; за ред. акад.. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченко. - К.:КНЕУ, 2007. - 560с.

5. Іванова В. В. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 472с.

6. Кіндрацька Г. І., Білик М. С., Загородній А. Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник. - Львів: «Магнолія2006», 2007. - 440с.

7. Мельничук В. Г., Ковальчук Г. О. Економіка: Підручник, 3-тє видання перероблено і доповнено. - К.: «Навчальна книга», 2005. - 352с.

8. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - К.: «Центр навчальної літератури», 2003. - 412с.

9. Москалюк В. Є. Планування діяльності підприємства. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005 . - 284с.

10. Мошенський С. З., Олійник О. В. Економічний аналіз: Підр./ за ред. д. е. н., проф. Ф. Ф. Бутинця. - 2-ге вид. - Житомир: ПП «Рута», 2007.- 704с.

11. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336с.

12. Пасічник В. Г., Акіліна О. В. Планування діяльності підприємства. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 256с.

13. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. 3-тє вид., без змін - К.: КНЕУ,2006. - 528с.

14. Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Петряєва З. Ф. Курс економічного аналізу: Підручник/ за редакцією І. Ф. Прокопенка. - Харків: Легас, 2004. - 384с.

15. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз: Навчальний посібник. - Львів: «Новий Світ-2000», 2004.- 344с.

16. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навчальний посібник. - К. : ЦУЛ, 2002. - 656с.

17. Цигилик І. І., Кропельницька С. О. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: центр навчальної літератури, 2004. - 123с.

18. Череп А. В. Економічний аналіз: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2005. - 160с.

19. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. Львів: «Новий Світ - 2000», 2004. - 268с.

20. Ареф'єва О. В., Харчук Т. В. Економічні засади формування потенціалу підприємства// Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №7. - 71-77с.

21. Гарачук Ю. О. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №5. - 135-141с.

22. Жуковський М. О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // актуальні проблеми економіки. - 2007. - №2. - 54-60с.

23. Косарєв О. Й., Захаров О. І. Людський капітал як ключовий чинник забезпечення економічної безпеки підприємства // актуальні проблеми економіки. - 2008. - №9. - 104-114с.

Размещено на Allbest.ru

...