Трансформація організаційно-економічних механізмів забезпечення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі

розроблено науково-методичні рекомендації щодо створення організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, який враховує умови інтернаціоналізації діяльності, до його складу введено блок постійно діючого антидемпінгового моніторингу;

обґрунтовано принципи підвищення рівня зовнішньоекономічних ризиків у процесі металопостачання з використанням технології “just in time”, на підставі аналізу співвідношення доход - ризик (витрати, збитки), з метою збільшення доданої вартості металопродукції.

Удосконалено:

систему галузевого управління металургійним сектором України шляхом удосконалення складу її функцій. Запропоновано виключити низку функцій, які, не усуваючи відомих недоліків ринку, суперечать ринковим умовам господарювання та розглядаються як втручання у господарську діяльність металургійних підприємств. Одночасно, запропоновано включити низку функцій державного регулювання, з метою вирішення соціальних проблем, реалізації механізму захисту довкілля, збереження не відтворюваних природних ресурсів тощо;

систему організації структурної перебудови металургійного сектору за рахунок формування та розвитку існуючих фінансово-промислових груп цій сфері, на основі реалізації концепції створення вертикально-інтегрованих структур (ВІС);

науково-методичне забезпечення системи маркетингового управління в металургійних підприємствах, в основу якого покладено удоскона-лення їх організаційної структури. Обґрунтовано доцільність застосу-вання ринково-функціонального принципу побудови організаційної структури маркетингу, включення до її складу низку відсутніх функцій (ціноутворення; планування підтримка та контроль збуту; планування, розробка та розвиток продукту тощо);

організаційну складову механізму забезпечення конкурентоспромож-ності продукції металургійної галузі шляхом розробки відповідних рекомендації щодо її підтримки на галузевому та державному рівнях, спрямованих на створення сприятливих економічних, правових та інших умов щодо українського експорту та підвищення його ефективності, а також створення надійних механізмів надання державної фінансової, податкової, інформаційно-консультаційної, дипломатичної та інших видів допомоги вітчизняним експортерам.

Дістало подальшого розвитку методи оцінки рівня конкурентоспроможності продукції, зокрема:

виявлення та формулювання теоретико-методичних проблем оцінки конкурентоспроможності продукції взагалі, та металургійної галузі, зокрема, в умовах, що змінюються;

склад чинників, що впливають на конкурентоспроможність продукції металургійної галузі - якість, ціну та сервісні функції, доповнено чинниками, які потенційно характеризують відповідність продукції та її виробників специфічним вимогам конкретного ринку, а також здатність виробників долати перешкоди проникнення на ці ринки;

методичні підходи до кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, яка дає змогу враховувати можливість зміни складу чинників, що впливають на конкурентоспроможність, та їх вагомості.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їхнього використання в процесі планування виробництва та реалізації продукції галузі. Розроблена автором удосконалена методика оцінки конкурентоспроможності продукції, а також пропозиції щодо розширення складу чинників, що впливають на конкурентоспроможність продукції металургійної галузі дають змогу підвищити рівень ефективності управлінських рішень у сфері збуту металопродукції.

Розроблені рекомендації і заходи щодо шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі на державному та галузевому рівнях впроваджено в практику діяльності Української асоціації підприємств чорної металургії (Акт впровадження від 7.06.2006, № 89/99 - 074). Рекомендації щодо удосконалення методичних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, удосконалення роботи підрозділів маркетингу, а також створення системи антидемпінгового моніторингу впроваджено в діяльність ВАТ “Донецький металопрокатний завод (Акт впровадження від 17. 05. 2006, № 61/1 - 2966), а також ВАТ “Азовмаш” (Довідка про впровадження від 10.11.2005, № А - 01/26). Матеріали дисертаційного дослідження використано також в навчальних курсах у системі підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів за напрямком “Менеджмент“ в Криворізькому технічному університеті (Акт впровадження від 07. 09. 2005).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертації отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які належать особисто здобувачу. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті в переліку публікацій за темою дисертації. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на: Республіканській науково-практичній конференції (НПК) “Совершенствование теории и практики экономического анализа в промышленности” (Донецьк, 1985); Всесоюзній НПК “Радикальная экономическая реформа: идеи и реальность” (Москва, 1989); III Всесоюзній НПК “Экономические проблемы ускорения научно-технического прогресса в промышленном производстве” (Одеса, 1990); Всеукраїнській НПК “Проблемы и опыт ускорения подготовки и освоения выпуска новых изделий в станкостроительном производстве” (Одеса, 1993); Бізнес-Форумі "Болгаро-української Господарської палати" (Варна,1995,1999); IV З'їзді арабського Союзу Чавуну і Сталі (Амман, 2002); IX Міжнародній НПК “Ринкові перетворення в Україні: проблеми регулювання” (Умань, 2005); YI Міжнародній НПК “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2005), Міжнародній НПК “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (Жовті Води, 2005), а також на наукових семінарах ІПРЕЕД НАН України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 3-х монографіях, 5 статей у спеціалізованих наукових журналах, 20 статей у спеціалізованих збірниках наукових праць, 6 тез доповідей, 6 публікацій - в інших виданнях. Загальний обсяг надрукованих робіт, що належать особисто автору складає 40,4 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шістьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 440 сторінок, у тому числі 394 сторінки основного тексту, список використаних джерел із 445 найменувань на 42 сторінках, 16 додатків, обсяг яких складає 46 сторінок. У роботі міститься 8 рисунків і 37 таблиць, загальний обсяг яких складає 33 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність вибраної теми дослідження, сформульовано мету та задачі дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, висновків та пропозицій.

У розділі 1 “Місце та роль металургійної галузі в господарстві України” проаналізовано технологічну складову механізму забезпечення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, розглянуто економічне значення галузі в господарстві України, її сучасний стан та відповідність загальносвітовим тенденціям розвитку цієї сфери, перспективи та напрямки подальшого розвитку.

Виконаний в дисертації аналіз показав, що металургійний комплекс України, в першу чергу чорна металургія, є однією з базових галузей економіки України, від якої значною мірою залежить рівень економічного зростання країни. На протязі значного часу Україна є одним із великих виробників і експортерів чорного металу. У 2003 р. її частка в загально-світовому виробництві чавуна та сталі склала відповідно 4,5% та 3,97%. За показниками чистого експорту Україна знаходиться на третьому місці, поступаючись лише Японії та Росії. За часткою продукції в промисловості, яка у 2005 році склала 25,2%, чорна металургія посідає перше місце серед інших галузей промисловості. У 2003 році частка чорної металургії у валовому внутрішньому продукті склала 2,4%. Частка продукції чорної металургії в експорті у 2005 році склала 33,5%. Ця галузь приносить країні понад 40% валютних надходжень від експорту продукції промислового виробництва.

Поряд з важливим економічним значенням, металургійна галузь має велике соціальне значення в житті України. Металургійні підприємства є місцем основної зайнятості населення, фінансово та організаційно підтримують територіальну систему надання найважливіших соціальних послуг та відіграють головну роль у вирішенні переважної більшості як економічних, так і соціальних проблем у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та Луганській областях, де розташована переважна кількість підприємств цієї галузі.

Разом із тим, як показує виконаний нами аналіз, на даний час існують впливові негативні чинники, які створюють загрозу руйнування металургійного сектора країни. Серед цих чинників відзначаються технологічна відсталість галузі і низький її технічний рівень, висока ресурсоємність її продукції та, як наслідок, недостатня конкурентоспроможність українського металу на світових ринках. Так, наприклад, кількість доменних, мартенівських, електросталеплавильних печей, а також універсальних прокатних станів та станів холодної прокатки, що мають наднормативний строк експлуатації, складає відповідно 89,1%, 91,7%, 86,3% та 100,0%. У 2005 році на долю мартенівського способу виплавки сталі припадало 40,2%, у той час, коли у світі цим способом виробляється лише 2,8% сталі. У 2005 році частка електросталі у загальному виробництві сталі склала лише 9,8%, у той час, як у світі за допомогою цієї прогресивної технології сьогодні виробляється 31,7% сталі. Чорна металургія України споживає 30,0% палива та 33,0% електроенергії від загального її споживання у промисловості. Частка витрат на паливо і електроенергію у собівартості товарної продукції металургії становить в Україні 40,0 - 60,0% в залежності від виду виробництва, в той час як у США, ФРН, Японії - тільки 28,5%. Сьогодні ресурсоємність вітчизняної металургійної продукції у 1,5 - 1,8 рази перевищує світовий показник.

Проблему ускладнює також низький попит на продукцію галузі на внутрішньому ринку. Так, внутрішнє споживання складає близько 21,0% виробленої продукції проти в середньому 80% у розвинутих країнах. Орієнтація на експорт призвела до того, що в країні сформувалась далека від оптимальної структура виробництва продукції чорної металургії, де надмірно високий відсоток (майже 50%) займають напівфабрикати. Як наслідок, Україна в світовому виробництві займає біля 3%, в той час як у світовій торгівлі - 8% (а по напівфабрикатах - до 24%).

Для вирішення проблем, що є у складі пріоритетних напрямків структурно-інноваційної перебудови промисловості, яка передбачена Стратегією економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки), розглядається металургійна галузь економіки. Надані тут стратегічні орієнтири розвитку металургійної галузі визначено з урахуванням основних положень Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу України до 2011 року. Передбачена модернізація технологічної бази металургійного сектору економіки України дозволить більш активно залучати вітчизняне виробництво у світогосподарську і, насамперед, оєвропейську економічну систему на нових інноваційно-технологічних засадах, які повною мірою відповідають стадії постіндустріального розвитку.

Планами розвитку галузі за стабільними обсягами виробництва передбачається значне покращання структури виробництва і споживання металопродукції. Так, частка сортового та листового прокату у загальному обсязі готового прокату у 2015 р. буде складати 93,3%, у порівнянні з 81,5% у 2005 році. Ще більш вражаючим є зростання частки внутрішнього споживання сортового та листового прокату - 54,8% у 2015 році, у порівнянні з 25,2% у 2005 році.

Разом із тим, як показує виконаний у дисертації аналіз, навіть за умов оптимістичного сценарію розвитку подій в Україні, у найближчій перспективі ситуація на внутрішньому ринку кардинально не зміниться, а це значить, що все ще залишається значний обсяг металопродукції, що експортується, з усіма розглянутими вище негативними наслідками. Тому, у найближчій перспективі металургійна галузь значною мірою буде зорієнтована на зовнішні ринки, внаслідок чого її успішні робота і розвиток будуть залежати від кон'юнктури світового ринку металу та рівня конкуренції на цьому ринку.

У розділі 2 “Сучасні тенденції в структурі та динаміці світових ринків та їх вплив на розвиток металургійної галузі” розглянуто вплив науково-технічної революції та її найбільш яскравого породження - високих технологій на умови та характер економічного розвитку сучасного суспільства, проаналізовано сучасні тенденції в структурі та динаміці світової торгівлі, розглянуто структуру та динаміку зовнішньої торгівлі України, тенденції та перспективи їх подальшого розвитку.

Під впливом науково-технічної революції, що сталася у ХХ столітті, у найбільш розвинених країнах утворюється постіндустріальна “нова економіка”, яка характеризується докорінною зміною технологічного базису способу виробництва, одним із найважніших компонентів якого є “високі технології”.

Досвід розвинутих країн показує, що новий етап розвитку суспільства є основою розвитку соціальної, економічної, гуманітарної, культурної та інших сфер суспільного життя насамперед в інтересах громадян, підвищення їх добробуту та зростання ефективності економіки. Особливі зміни відбуваються у міжнародній торгівлі. Інтернет і електронна комерція змінюють традиційні способи ведення бізнесу, формують нове ринкове середовище та істотно впливають на структуру та динаміку міжнародної торгівлі.

Виконаний в дисертації аналіз показує, що розвиток високих технологій у другій половині минулого століття потягнув за собою прискорене зростання міжнародного обміну технічно складною продукцією, змінив структуру міжнародної торгівлі та характер конкуренції на світових ринках. Частка готових виробів у світовому експорті зросла у два рази, а частка сільськогосподарських товарів і продовольства, мінеральної сировини і палива скоротилися відповідно у 2,4 та 3,3 рази. На початку XXI сторіччя питома вага продукції обробної промисловості у світовому експорті складала 75,0%, продукції добувної промисловості - 13,0%, продукції сільського господарства - 9,0%.

Ці зміни у товарній структурі світового експорту пов'язані, насамперед, з технологічною революцією і тотальною переорієнтацією компаній індустріально розвинутих країн на прогресивні технології, утилізацію відходів і багаторазову переробку природних ресурсів. Структурні зміни в економіці цих країн виражаються у прискореному розвитку секторів економіки, що виробляють складну машинотехнічну і наукоємну продукцію. Як наслідок, на долю індустріально розвинених країн припадає майже 73% виробництва машинотехнічної продукції, питома вага цих країн у світовому експорті машин і обладнання складає майже 85%.

На відміну від цих тенденцій у розвитку міжнародного економічного життя, розвиток національної економіки України здійснювався за сценарієм найпростішої моделі - моделі ствердження та виживання у жорстокому конкурентному середовищі на основі факторів виробництва. Це призвело до структурної деформації економіки України на користь капітало-, енерго-, трудоємних та екологічно брудних виробництв і до закріплення її сировинної і низькотехнологічної спеціалізації в системі міжнародного поділу праці.

Не зважаючи на відносно все ще високий науково-технічний та технологічний потенціал країни, структура зовнішньої торгівлі України товарами та послугами на сучасному етапі наближається до відповідних показників слаборозвинених країн. Існуюча дуже висока концентрація товарного експорту та експорту послуг в обмеженому колі галузей є вкрай вразливою для країни та в тривалій перспективі суперечить стратегічним інтересам економічного розвитку та загрожує економічній безпеці України.

Сучасні зміни у структурі та динаміці міжнародній торгівлі суттєво впливають на стан справ у металургійної галузі України. Прийнята модель розвитку української чорної металургії, яка в умовах сприятливої в останні роки кон'юнктури світового ринку практично виключала будівництво нових металургійних виробництв, а нарощувала обсяги виробництва за рахунок ремонту та реконструкції діючих потужностей, дозволила підтримувати відносно низький рівень витрат на виробництво продукції та, як наслідок, виходити на ринок з продукцією, ціна якої є однією з найнижчих. Проте, навіть в умовах сприятливої кон'юнктури, жорстка конкуренція з боку традиційних виробників заважає Україні зайняти ніши продукції з високою доданою вартістю та головні світові ринки з найбільш високим рівнем цін - ЄС та США. Україна переважно дислокується на периферійних і більш дешевих регіональних ринках, де відчувається менший рівень конкуренції з боку розвинутих країн. Так, у 2003 році основними регіональними ринками для українських операторів стали (за товарною групою 72, у ціновому виміру): Азія - 51,3%, СНГ - 12,6%, Африка - 12,8%. Українських виробників практично витиснули з ринку США (1,2% сумарного українського експорту за товарною групою 72). Хоча на ринку країн ЄС українським операторам вдалося утриматись (12,9%), проте й тут вони потрапили під занадто жорстку антидемпінгову політику.

Разом із тим, аналіз показує, що вже сьогодні під впливом “китайського чинника” відбулася різька зміна економічної ситуації на світовому та європейському ринках металопродукції, яка характеризується суттєвим зниженням ємності зовнішнього ринку металопродукції.

В цих умовах існуюча вкрай низька технологічна і технічна база українського виробництва, більш високі, у порівнянні з іншими країнами, матеріалоємність та енергоємність металургійної продукції, низький рівень продуктивності праці, а також підвищене екологічне навантаження на навколишнє середовище можуть вже в найближчий час призвести до подальшої втрати конкурентоспроможності металургійної продукції.

Це може призвести до того, що в перспективі основну частину експорту та як наслідок, й усього обсягу виробництва будуть складати напівфабрикати та звичайний сортовий прокат, попит на які є сталим та ємним у зв'язку з технологічними перетвореннями у металургійному виробництві (поява міні-заводів) та прагнення розвинутих країн вивести початкові стадії плавильного виробництва зі своїх територій. Разом із тим, така зміна структури експорту у бік зростання продукції з невисоким рівнем додаткової вартості не відповідає національним інтересам України.

В умовах, що змінюються, слід вживати енергійних заходів щодо покращання, або лише збереження, позицій на світовому ринку металу. Серед цих заходів особливого значення набувають ті, що спрямовані на вирішення проблеми встановлення, підтримки на необхідному рівні та підвищення конкурентоспроможності продукції галузі, що має забезпечуватись комплексом зусиль на рівні держави, галузі та окремих підприємств.

У складі проблем, без вирішення яких неможливе розв'язання цієї задачі, є проблема отримання та використання об'єктивної інформації про існуючий рівень конкурентоспроможності відповідної продукції. У свою чергу, рішення цієї проблеми можливе тільки за умов наявності досконалих методів оцінки конкурентоспроможності продукції.

На жаль, як показав виконаний попередній аналіз існуючих методів кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції, більшість з них мають істотні недоліки, які можуть знизити об'єктивність отриманих оцінок конкурентоспроможності та, в свою чергу, знизити якість управлінських рішень, що приймаються з урахуванням отриманих оцінок.

В цих умовах, однією із важливих науково-методичних проблем, є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення методів оцінки конкурентоспроможності продукції.

У розділі 3 “Теоретико-методологічні аспекти аналізу конкуренто-спроможності продукції металургійної галузі” розглянуто науково-методичну складову механізму забезпечення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, проаналізовано еволюцію концепцій конкурентоспроможності продукції, показано важливість цієї проблеми в умовах глобалізації, виконано аналіз особливостей оцінки конкурентоспроможності продукції галузі, визначено зміст та науково-методичні проблеми управління конкурентоспроможністю продукції металургійної галузі.

Не зважаючи на те, що сьогодні питання конкурентоспроможності знаходяться в центрі уваги наукових та практичних робітників, у цій сфері мається багато невирішених питань. Це, поряд зі складністю вирішення проблеми взагалі, визначається також тим, що з історичною еволюцією ринкової економічної системи і, насамперед, її продуктивних сил, одночасно змінюються сутність і механізм формування конкурентоспроможності.

Серед невирішених проблем, у першу чергу, слід відзначити існуючу невизначеність щодо понятійного апарату, що використовується, і особливо відсутність у вітчизняних і зарубіжних учених єдиної думки щодо сутності поняття “конкурентоспроможність”.

Виконаний нами аналіз показує, що деякі розбіжності у роботах різних авторів з цих питань викликані, насамперед, еволюцією економічної думки внаслідок еволюції ринкової економічної системи (такі розбіжності, що обумовлені історичним часом появи визначень, можна вважати об'єктивними), інші - різними точками зору на проблему (як правило, занадто вузьким чи широким її трактуванням), або простою невідповідністю науковим правилам логіки щодо побудови визначень (підміна одного поняття іншим, використання деяких логічних форм, схожих з визначенням тощо).

У роботі визначено та сформульовано такі вихідні науково-методичні передумови, які дозволяють вирішити або знизити гостроту існуючої проблеми невизначеності понятійного апарату, що використовується при розгляді проблем конкурентоспроможності: