Трансформація організаційно-економічних механізмів забезпечення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі

де - одиничний показник i-го параметру; - ваговий коефіцієнт, що характеризує значимість i-го параметру в їх загальному наборі k.

Значення визначається з виразу:

, (5)

де - значення i-го параметру продукції, що розглядається; - значення i-го параметру, яке повністю задовольняє споживача. Коли збільшення значення i-го параметру призводить до погіршення споживчих якостей продукції, для визначення слід використовувати співвідношення протилежне тому, що надано у виразі (5).

Значення у виразі (2) має задовольняти таким умовам:

; 0. (6)

Як відзначалось, вирази (2) - (6), крім показників рівня конкурентоспроможності за технічними параметрами, можуть також використовуватись для визначення показників рівня конкурентоспроможності за іншими групами параметрів чи окремими параметрами.

Так, наприклад, якщо якась група параметрів, або окремий параметр, оцінюються за баловою шкалою, то у виразі (5) - це максимальна кількість балів за i-м параметром, а - кількість балів, яку одержав i-й параметр. Можливі й інші варіанти позначень та в залежності від специфіки тої, чи іншої групи параметрів, або окремого показника, що розглядаються.

Попередній висновок щодо впливу конкурентоспроможності виробника та країни на конкурентоспроможність продукції підтвердив експертний аналіз. У дослідженні з цього питання прийняли участь та виступили як експерти керівні робітники, а також фахівці відділів маркетингу та збуту най крупніших українських металургійних комбінатів, трейдери металопродукції, наукові співробітники, які займаються проблемами конкурентоспроможності.

Усі експерти дали позитивні відповіді відносно впливу цих чинників на конкурентоспроможність продукції галузі, а також висловили свою думку щодо вагомості цього впливу. Ступінь узгодженості думок експертів (коефіцієнт конкордації) щодо місця окремих чинників у системі чинників, що впливають на конкурентоспроможності продукції, дорівнює 0,827, що свідчить про достатню надійність результатів експертизи. Розраховані значення ваги (впливу) окремих чинників, а також їх середньоквадратичне відхилення, свідчать про достатню надійність отриманих результатів опитування.

Розглянуто також показники, що відбивають вплив підприємства або країни на рівень конкурентоспроможності продукції, а також можливість та доцільність їх використання для цієї оцінки. Так, для впливу країни запропоновано використовувати кількісні оцінки, які визначають привабливість країн як партнерів зовнішньоекономічної діяльності. Величина зворотна цій оцінці використовується для характеристики рівня ризику країни. Розглянуто можливості використання для цієї мети рейтингів країн, які регулярно публікують німецька фірма BERI, англійський журнал “Euromoney” тощо.

У розділі 5 “Реструктуризація металургійної галузі - напрямок підвищення конкурентоспроможності її продукції” розглянуто структурну складову механізму забезпечення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, розроблено низку напрямків та шляхів її підвищення шляхом відповідних структурних перетворень на державному та галузевому рівнях, а також на рівні окремих підприємств галузі.

Ринкова трансформація сектора чорної металургії потребує відповідних змін у структурі функцій, чисельному складі та статуті органів державного управління цією сферою. Разом із тим, як показує виконаний нами аналіз, діюча на даний час система управління сектором чорної металургії не відбиває існуючий стан розвитку й функціонування цієї сфери, основною характеристикою якого є лібералізація ринку, формування конкурентного середовища на цьому ринку, а також функціонування на ньому господарюючих суб'єктів, що мають різні організаційно-правові форми та форми власності.

Так, у складі основних функцій Департаменту металургійної промисловості є такі, які, не усуваючи відомих недоліків ринку, суперечать ринковим умовам господарювання та розглядаються як втручання у господарську діяльність металургійних підприємств. Одночасно, на наш погляд, ця система не достатньо реалізує функції державного регулювання, які спрямовані на вирішення соціальних проблем суспільства (створення механізму захисту довкілля, збереження не відтворюваних природних ресурсів тощо). Подальше удосконалення системи управління металургійною галуззю пов'язано також із реалізацією функцій державної підтримки конкурентоспроможності металургійних підприємств та їхньої продукції на зарубіжних ринках. Ці функції мають бути спрямовані на створення сприятливих економічних, правових та інших умов щодо українського експорту та підвищення його ефективності. У роботі запропоновано низку рекомендацій, спрямованих на удосконалення системи управління металургійною галуззю шляхом удосконалення складу її функцій, що дозволить підвищити ефективність діяльності металургійних підприємств України та сприятиме підвищенню конкурентоспроможності їх продукції.

Оскільки за прогнозами український сектор чорної металургії у середньостроковій перспективі буде головним чином розвиватись за діючою моделлю розвитку, для якої характерно збереження застарілих технологій та технічної бази, слід шукати інші, ніж технічне переозброєння, заходи, що сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності української металопродукції.

Як показує досвід розвинених країн, сьогодні конкурентоспроможність металопродукції значною мірою визначається удосконаленням системи корпоративного управління металургійних компаній. У роботі доведено, що майбутнє металургійного сектору України прямо залежить від швидкості формування великих корпорацій і темпів їх реструктуризації, включаючи зміни в механізмах їх корпоративного управління. Цей шлях диктує існуючий у світі процес концентрації капіталу у чорній металургії.

За даними на початок 2005 року, на долю 10 провідних компаній-виробників сталі, у складі яких три європейські, п'ять азіатських та дві американські компанії, припадає 26,75% (281 млн. т.) світової виплавки сталі. Найбільш ефективним результатом процесу концентрації капіталу у чорній металургії, поряд із ефектом масштабу виробництва, є використання внутрішнього комерційного протекціонізму у справі подолання перешкод та труднощів збуту продукції на конкретному ринку.

У роботі розглянуто стан та проблеми структурної перебудови у металургійному секторі Україні. Показано, що сьогодні саме у металургійному секторі економіки України сформовано та діють крупні бізнес-групи. У першій п'ятірці найкрупніших компаній України, які є бізнес-групами національного рівня - чотири представника гірничо-металургійного комплексу (ГМК) України. - корпорації “System Capital Management”, “Індустріальний союз Донбасу”, “Інтерпайп”, а також Група “Приват”. Разом із тим, за розмірами вони ще поступаються наймогутнішим у світі транснаціональним металургійним компаніям. Тому, для просування на головні світові ринки вітчизняні фінансово-промислові групи, що контролюють металургійні підприємства, мають використовувати партнерство з іноземними компаніями, а там де це доцільно, брати участь у придбанні закордонних металургійних активів.

Як показали дослідження, сьогодні у металургійній галузі найкращі результати показують підприємства, у яких створення потужної виробничої бази доповнюється міжнародним досвідом побудови оптимальної організаційної структури, зокрема використанням вертикальної інтеграції, під якою розуміється об'єднання компаній різних стадій технологічного циклу. Наприклад, об'єднання гірновидобувних, коксохімічних і металургійних підприємств. Створення ВІС у металургійній сфері - ефективний шлях нарощення обсягів виробництва, покращення збуту продукції, поліпшення фінансово-економічних показників діяльності.

Одним із шляхів підвищення конкурентоспроможності металопродукції, який відомий із світової практики, є створення у сфері металопостачання системи сервісних металургійних центрів (СМЦ). Вони не тільки здійснюють комплектацію дрібних партій металопродукції та доставку їх замовникам, але й виконують за бажанням споживачів додаткову обробку продукції - розкроєння та розрізання (у тому числі фасонне та профільне), гнуття, чистку поверхні, шліфування, полірування, нанесення покриттів, нарізання різьби та інші операції. За своєю суттю у сфері металозабезпечення розвинених країн ці центри перетворилися у самостійну галузь, яка є своєрідним “п'ятим” укладом у металургії. В останні роки в Україні навколо металургійних підприємств також виникають посередницькі компанії, які займаються збутом їх продукції за межами України. Але, за думкою фахівців, процес виникнення в Україні аналогів розглянутих вище СМЦ, поряд із тим, що він відображував об'єктивний процес розвитку спеціалізації в цій сфері, значною мірою використовувався для створення так званих транзитних та фіктивних фірм та удосконалення “тіньових” схем ухилення від сплати податків шляхом виведення реального прибутку за кордон. Виконані нами теоретичні дослідження показали доцільність створення СМЦ, орієнтованих переважно на обслуговування внутрішнього ринку, та дозволили сформулювати низку пропозицій та рекомендацій теоретичного та практичного характеру щодо їх організації та функціонування. Їх функціонування забезпечує підвищення ефективності використання найважливіших матеріальних ресурсів, зниження матеріалоємності виробництва, підвищення якості обслуговування споживачів та, як наслідок, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної металопродукції.

Ефективна реалізація розглянутого вище “п'ятого” укладу в металургії значною мірою пов'язана зі структурною перебудовою управління металургійних компаній. При формуванні ВІС до їх складу поряд із підприємствами всього технологічного ланцюга “видобуток коксівного вугілля - виробництво коксу - видобуток і переробка залізної руди - виплавка чавуну і сталі - виробництво прокату” доцільно включати також СМЦ, компанії зі збору вторинного металу, енергетичні та транспортні компанії.

Відомо, що вирішення проблем підвищення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі неможливе без наявності в металургійних підприємствах міцної та розвиненої маркетингової служби, здатної вирішувати різноманітні та складні задачі маркетингової діяльності, які виникають у процесі виробництва та збуту продукції. Разом з тим, виконаний у роботі аналіз показав, що склад та обсяг існуючих на підприємствах галузі підрозділів маркетингу не повною мірою відповідає характеру та змісту робіт металургійних підприємств, а також деяким науково-методичним положенням економічної теорії щодо організації структурних підрозділів маркетингу, а також обсягів робіт з виконання окремих функцій.

Так, на підприємствах прийнята функціональна структура маркетингової служби. Разом із тим, за умов орієнтації на експорт та присутності на великій кількості регіональних ринків металопродукції, найбільш доцільним та ефективним має бути ринковий або ринково-функціональний принцип побудови організаційної структури маркетингу. При цьому важливо відзначити, що у складі відділу маркетингу більшості підприємств відсутня низка найважливіших функцій, які у відповідності до існуючих науково-методичних положень організації маркетингової служби мають здійснюватись цією службою (ціноутворення; планування, підтримка та контроль збуту; планування, розробка та розвиток продукту тощо). Слід також відзначити відсутність у складі відділів маркетингу підрозділу або фахівців, які займаються проблемами визначення, встановлення на необхідному рівні та підтримки конкурентоспроможності продукції, що в сучасних умовах має бути однією із найважливіших функцій маркетингової служби металургійного підприємства.

Визначені недоліки щодо складу та обсягу існуючих підрозділів маркетингу металургійних підприємствах, а також обсягів робіт з виконання окремих функцій були підґрунтям розроблених пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційної структури та маркетингової діяльності на підприємствах металургійної галузі.

У розділі 6 “Шляхи та напрямки удосконалення методів управління конкурентоспроможністю продукції металургійної галузі” розглянуто організаційну та економічну складові механізму забезпечення конкурентоспроможності продукції галузі, проаналізовано результати економічного експерименту в галузі, надано пропозиції щодо організаційного забезпечення конкурентоспроможності продукції, запропоновано механізм попередження антидемпінгових розслідувань шляхом застосування антидемпінгового моніторингу, наведено рекомендації щодо основних напрямків галузевої та державної підтримки конкурентоспроможності продукції металургійної галузі.

Необхідність та доцільність створення системи управління конкурентоспроможністю продукції, у свою чергу, потребує побудови відповідного механізму управління. Розглянуто організаційно-методичні проблеми, а також пропозиції щодо створення такого механізму управління.

В сучасних умовах однією з найбільш актуальних проблем управління конкурентоспроможністю продукції, яка потребує свого вирішення, є проблема антидемпінгового захисту, під яким ми розуміємо як здатність аргументовано та ефективно захищати своєї права у разі порушення антидемпінгового розслідування проти української продукції, так і, в разі необхідності, ініціювання такого розслідування проти імпорту продукції з інших країн. В роботі наведено рекомендації щодо створення механізму попередження антидемпінгових розслідувань шляхом застосування антидемпінгового моніторингу.

Відомо, що процеси глобалізації і спеціалізації у світі призводять до того, що зовнішньоекономічна діяльність металургійних підприємств здійснюється під впливом зовнішньо-природних та суспільно-політичних умов, що постійно ускладнюються та які є джерелом невизначеності, конфліктності, багатокритеріальності й зумовленого ними ризику.

Виконаний нами аналіз показує, що у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності металургійних підприємств виникає широке коло впливових ризиків, які знижають конкурентоспроможність металопродукції на зовнішніх ринках та, як наслідок, негативно впливають на ефективність діяльності металургійних підприємств України. Сьогодні більшість науковців та практичних робітників при оцінці цих ризиків обмежуються визначенням та врахуванням ризику країни. Разом із тим, як показує вивчення досвіду розвинутих країн, у системі металопостачання вагомі ризики виникають на етапі транспортування продукції від виробника до споживача. Одночасно, в сучасних умовах, цей етап є вагомою складовою підвищення доданої вартості металопродукції, а також найбільш перспективним та ємним ресурсом зниження витрат та підвищення її конкурентоспроможності.

Недостатня увага у вітчизняній науці та практиці до ризиків, що виникають на цьому етапі металопостачання, на нашу думку, певною мірою обґрунтовується існуючою практикою роботи металургійних підприємств, які, при складенні контракту на постачання металопродукції, з різних причин, у тому числі з метою зниження ризику, обмежуються умовами, які забезпечують мінімальні ризики постачальника (EXW, FCA, FAS, FOB).

Як показує аналіз співвідношення українських експортних цін і реальних цін продажу, відбувається суттєве відставання експортної ціни від світової практично за усією номенклатурою української металопродукції. За даними обстеження ринку, на початок 2004 р. розмір збутової маржі складав безпрецедентний для світової практики рівень та досягав 50-100 USD/т. Ці дані свідчать про те, що відмова виробників української металопродукції від ризику призводить до втрати ними до 30% доходів та ще більш відчутної частки прибутку. Тут досить яскраво проявляється відоме щодо управління ризиками положення про те, що відмова від ризику у більшості випадків означає відмову від прибутку. Тобто, запобігання ризику за рахунок передавання його іншим особам (металотрейдерам, спеціалізованим транспортним компаніям тощо) є відмовою від частини прибутку на їх користь. Це також збільшує ціну товару та знижує його конкурентоспроможність.

Виконані в роботі розрахунки свідчать про те, що в умовах практичної реалізації прогресивної філософії “just in time”, при прийнятті рішень стосовно умов контракту на металопостачання, слід розглядати і в обґрунтованих випадках віддавати перевагу більш ризикованим варіантам цих умов (CFR, CIF, CPT, CIP, DAF, DES, DEQ, DDU, DDP). Для цього, використовуючи основні засади управління ризиками, слід для кожної з умов порівняти очікуваний результат (додатковий прибуток) з можливими витратами, які понесе підприємство у разі настання ризикованої події. З варіантів, що забез-печують прийнятний для постачальника металопродукції ризик, слід вибрати той, у якого співвідношення доход - ризик (витрати, збитки) є найбільшим. Це забезпечить суттєве підвищення доданої вартості металопродукції, підвищення її конкурентоспроможності та, як наслідок, підвищення ефективності діяльності металургійних підприємств. Одночасно практична реалізація такого підходу потребує державної підтримки, одним з напрямків якої є заохочення страхових компаній у їх присутності на даному сегменті ринку.

Значний позитивний вплив на конкурентоспроможність продукції взагалі та металургійної галузі, зокрема, оказує конструктивна державна політика, спрямована на підтримку національного виробника. Така підтримка має два основних напрямки: підвищення конкурентоспроможності країни шляхом впровадження політики, яка сприяє економічному зростанню та підвищенню міжнародного статуту й авторитету держави; реалізація разових заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції галузі на підставі аналізу стану міжнародного ринку та позицій на ньому України. Аналіз показує, що українська держава недостатньо енергійно захищає інтереси українських експортерів. На даний час головні надії вона покладає на вступ нашої країни до СТО, учасники якої значно краще ніж українські захищені міжнародними договорами від зовнішньоторговельної дискримінації та антидемпінгових розслідувань.

Прикладом такої підтримки є проведений у кінці 1999 року економічний експеримент, учасниками якого стали 63 підприємства гірничо-металургійного комплексу країни. Учасникам експерименту було надано пільги при сплаті податку на прибуток, плати за землю, вони звільнялись від погашення пені за несвоєчасні платежі за попередні роки. Внаслідок цього випуск продукції на цих підприємствах значно зріс, підвищилась конкурентоспроможність продукції галузі і разом з тим більш ніж вдвічі збільшились надходження у державний бюджет. На жаль, такі заходи щодо державної підтримки галузі є лише виключенням з правил.

На основі аналізу стану проблеми надано низку рекомендацій організаційно-економічного характеру, спрямованих на створення сприятливих економічних, правових та інших умов щодо українського експорту та підвищення його ефективності, а також створення надійних механізмів надання державної фінансової, податкової, інформаційно-консультаційної, дипломатичної та інших видів допомоги вітчизняним експортерам. Їх реалізація підвищить рівень захисту національного виробника та буде сприяти розвитку національної економіки.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення методів оцінки, встановлення та підтримки на необхідному рівні, а також підвищення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі.

У процесі його вирішення автором виявлено та сформульовано теоретико-методичні проблеми оцінки конкурентоспроможності продукції взагалі, та продукції металургійної галузі зокрема; визначено та доповнено склад чинників, що впливають на конкурентоспроможність продукції металургійної галузі; розроблено методику кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, яка усуває недоліки існуючих методичних підходів; розроблено склад та послідовність етапів процесу управління конкурентоспроможністю продукції, який покликаний забезпечувати постійну підтримку її необхідного рівня; розроблено рекомендації щодо створення організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю продукції металургійної галузі; визначено та обґрунтовано основні напрямки та заходи на рівні окремих підприємств, галузі та держави, які забезпечують конкурентоспроможність продукції металургійної галузі.

Розроблені автором напрямки та шляхи, спрямовані на удосконалення методів оцінки, встановлення та підтримки на необхідному рівні, а також підвищення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, яке покликане враховувати еволюцію ринкової економічної системи та досягти відповідної зміни механізму забезпечення конкурентоспроможності, дають змогу істотно підвищити ефективність функціонування цієї сфери.

1. Пошукувач поділяє думку про те, що новий етап розвитку цивілізації характеризується докорінною зміною технологічного базису способу виробництва, найважливішим компонентом якого є “високі технології”. Нами виявлено, що розвиток високих технологій у другій половині минулого століття потягнув за собою прискорене зростання міжнародного обміну технічно складною продукцією, змінив структуру міжнародної торгівлі та характер конкуренції на світових ринках. Структурні зміни в економіці розвинених країн відбиваються у прискореному розвитку секторів економіки (машинобудування, електроніка, біотехнологія та ін.), у яких додана вартість у дуже обмежених розмірах включає необроблену сировину або малокваліфіковану працю.

2. Автор приєднується до думки, що на відміну від розвитку міжнародного економічного життя, розвиток економіки України здійснювався за сценарієм найпростішої моделі - моделі ствердження та виживання у жорсткому конкурентному середовищі на основі факторів виробництва. Це призвело до структурної деформації економіки України на користь капітало-, енерго-, трудомістких та екологічно брудних виробництв і до закріплення її сировинної і низькотехнологічної спеціалізації в системі міжнародного поділу праці.

3. Пошукувачем доведено, що сучасні зміни у структурі та динаміці міжнародної торгівлі суттєво впливають на стан справ у однієї з базових галузей економіки України - металургійній галузі. Значна експортна орієнтація галузі, низький технічний та технологічний рівень виробництва, поряд із очікуваними негативними змінами кон'юнктури світового ринку метало продукції, потребують енергійних заходів щодо покращання, або лише збереження, позицій на світовому ринку металу. Серед цих заходів особливого значення набувають ті, що спрямовані на встановлення, підтримку на необхідному рівні та підвищення конкурентоспроможності продукції, що має забезпечуватись комплексом зусиль на рівні держави, галузі та окремих підприємств.

4. Вирішення більшості проблем забезпечення конкурентоспроможності продукції можливе тільки за умов наявності досконалих методів її оцінки. В дисертації показано, що виконані дослідження та розробки у цієї сфері не завжди є ефективним інструментом при плануванні та оцінювані ефективності заходів щодо підвищення конкурентоспроможності. Це, поряд зі складністю проблеми взагалі, визначається також тим, що з історичною еволюцією ринкової економічної системи і, насамперед, її продуктивних сил, одночасно змінюються сутність і механізм формування конкурентоспроможності.

5. Виконані дослідження дозволили автору сформулювати вихідні науково-методичні передумови, які покликані вирішити, проблему невизначеності понятійного апарату, що використовується, або знизити її гостроту, та на їх основі запропонувати систему визначень, яка побудована на єдиній методичній основі у такій логічній послідовності: конкурентоспроможність (взагалі) - рівень конкурентоспроможності (взагалі) - конкурентоспроможність економічного об'єкту певного рівня (країни, підприємства, товару) - рівень конкурентоспроможності економічного об'єкту певного рівня. Кожне наступне визначення побудовано на основі попереднього - деталізує його.

6. Зі зміною (еволюцією) наукової думки на конкуренцію та конкурентні переваги змінювались також і погляди на формування чинників, які визначають рівень конкурентоспроможності продукції, а також методи її визначення. Як показав виконаний нами аналіз, в сучасних умовах господарювання, для об'єктивної оцінки рівня конкурентоспроможності металургійної продукції, якість, ціну та сервісні функції слід доповнити чинниками, які потенційно характеризують відповідність продукції та її виробників специфічним вимогам конкретного ринку, а також здатність виробників долати перешкоди проникнення на ці ринки.

7. Динамізм зміни чинників, що впливають на конкурентоспроможність продукції галузі, залежність їх складу від конкретного ринку, а також постійна зміна вагомості впливу на конкурентоспроможність продукції потребує створення відповідного механізму, якій би відповідним чином враховував ці зміни. Нами показано, що таким механізмом є управління конкурентоспроможністю, яке можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою контролювати зміну чинників конкурентоспроможності та вживати заходів щодо виключення або зниження негативного впливу такої зміни на конкурентоспроможність продукції. З урахуванням специфіки обєкту управління, в роботі сформульовано функції та задачі управління конкурентоспроможністю продукції, наведено блок-схему процесу управління, яка включає послідовність основних етапів та робіт з управління конкурентоспроможністю продукції.

8. Забезпечення конкурентоспроможності продукції галузі та управління цим процесом потребують докорінної зміни поглядів з урахуванням реалій галузі та виконання досліджень і розробок, які дозволять ефективно здійснювати цю діяльність. Найбільш актуальною є формування організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності. Запропонований у роботі механізм включає комплекс постійно діючих інноваційних, інвестиційних, маркетингових так інших заходів, що спрямовані на встановлення та підтримку потрібного рівня конкурентоспроможності продукції.

9. Важливим етапом у системі управління конкурентоспроможністю продукції є кількісна оцінка її рівня. Нами показано, що існуючі методи оцінки конкурентоспроможності мають недоліки, які знижають об'єктивність отриманих на їх підставі показників та, як наслідок, знижують якість управлінських рішень з цих питань. У дисертації визначено та обґрунтовано основні положення та вимоги, дотримання яких дозволить вирішити цю проблему. З урахуванням наведених у роботі вихідних методичних положень, побудовано та запропоновано модель удосконаленої методики оцінки конкурентоспроможності металопродукції.

10. Як показали виконані в дисертації дослідження, рівень конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності країни є чинниками, які впливають на рівень конкурентоспроможності продукції. Тому їх необхідно враховувати у процесі визначення цього рівня. У роботі наведено та обґрунтовано науково-методичні підходи до кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності країни, а також методи їх урахування у процесі оцінки рівня конкурентоспроможності продукції металургійної галузі.

11. Ефективність функціонування галузі значною мірою залежить від ефективності системи управління металургійним сектором. Як показав аналіз, існуюча система управління галуззю потребує подальшого удосконалення, метою якого є більш повна її відповідність сучасним умовам господарювання. Це стосується як структури, так і функцій центрального органу виконавчої влади в галузі. Подальше удосконалення системи управління металургійною галуззю пов'язано з виключенням функцій, які, не усуваючи відомих недоліків ринку, суперечать ринковим умовам господарювання, та, одночасно, з включенням функцій державного регулювання, які спрямовані на вирішення соціальних проблем суспільства, та функцій державної підтримки конкурентоспроможності металургійних підприємств та їхньої продукції на зарубіжних ринках. Наведені у роботі рекомендації, спрямовані на удосконалення системи управління металургійною галуззю, дозволять підвищити ефективність діяльності металургійних підприємств України та сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності їх продукції.

12. Як показують виконані нами дослідження, конкурентоспроможність українських операторів на світовому ринку у перспективі буде значною мірою визначатися масштабами металургійних компаній. Майбутнє сектору прямо залежить від здійснення його структурної перебудови, яка визначається формуванням великих корпорацій і темпами їх реструктуризації, включаючи зміни в механізмах їх корпоративного управління. Для просування на головні світові ринки великі фінансово-промислові групи, що контролюють металургійні підприємства, мають використовувати партнерство з іноземними компаніями, там де це доцільно та можливо, брати участь у придбанні закордонних металургійних активів.

13. У роботі обґрунтовано, що найважливішим напрямком структурної перебудови в галузі є формування ВІС, що мають, у першу чергу, включати підприємства всього технологічного ланцюга “видобуток коксівного вугілля та видобуток і переробка залізної руди - виробництво коксу - виплавка чавуну і сталі - виробництво прокату”. Як показує практика, їх створення є ефективним шляхом нарощення обсягів виробництва, покращення збуту продукції, поліпшення фінансово-економічних показників діяльності.

14. Прогнози зниження попиту на світовому ринку металу змушують вітчизняних виробників вже у найближчі роки розглядати варіанти розширення своєї присутності на внутрішньому ринку. Виконані нами теоретичні дослідження дозволили запропонувати створення для цих цілей сервісних метало-центрів, орієнтованих переважно на обслуговування внутрішнього ринку. Основною метою таких центрів є додаткова обробка металу - поділ на дрібні партії; розрізання та упаковка арматури, швелера тощо; розкроєння та розрізання листового прокату; зміна товарних форм металопродукції за індивідуальними замовленнями. Їх функціонування та розвиток забезпечує підвищення ефективності використання найважливіших матеріальних ресурсів, підвищення якості обслуговування споживачів, зростання доданої вартості вітчизняної металопродукції та, як наслідок, підвищення її конкурентоспроможності.

15. Рішення більшості проблем конкурентоспроможності продукції потребує наявності в металургійних підприємствах міцної та розвиненої маркетингової служби, здатної вирішувати різноманітні та складні задачі маркетингової діяльності. Як показує виконаний нами аналіз, сьогодні склад та обсяг підрозділів маркетингу не повною мірою відповідає характеру та змісту робіт металургійних підприємств, а також деяким науково-методичним положенням економічної теорії щодо організації структурних підрозділів маркетингу, та обсягів робіт з виконання окремих функцій. У роботі наведено пропозиції щодо усунення існуючих недоліків та підвищення ефективності маркетингової діяльності металургійних підприємств.

16. Як показують виконані дослідження, на підприємствах металургійної галузі відсутній комплексний, системний підхід до управління конкурентоспроможністю продукції. Значна частина функцій та робіт, що складають управління конкурентоспроможністю продукції, на даний час практично не виконується. У роботі обґрунтовано , що удосконалення системи управління конкурентоспроможністю продукції потребує побудови відповідного механізму управління. Розглянуто організаційно-методичні проблеми створення такого механізму управління, наведено рекомендації щодо його побудови.

17. Однією з найбільш актуальних проблем побудови організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності продукції, адекватного умовам глобалізації та інтерналізації, є проблема антидемпінгового захисту, під яким ми розуміємо як здатність аргументовано та ефективно захищати своєї права у разі порушення антидемпінгового розслідування проти української продукції, так і, в разі необхідності, ініціювання такого розслідування проти імпорту продукції з інших країн. У роботі наведено рекомендації щодо створення механізму попередження антидемпінгових розслідувань шляхом застосування антидемпінгового моніторингу.

18. Показано, що одним з найбільш перспективних та ємних ресурсів зниження витрат та підвищення конкурентоспроможності металопродукції є транспортна складова. Одночасно вона є вагомим джерелом ризику. Тому при складанні контракту на постачання металопродукції виробники обмежуються умовами (EXW, FCA, FAS, FOB), які забезпечують їм мінімальні ризики . Як показує аналіз, це призводить до втрати ними до 30% доходів та ще більш відчутної частки прибутку. Виконані в роботі розрахунки свідчать про те, що в умовах практичної реалізації прогресивної філософії “just in time”, при прийнятті рішень стосовно умов контракту, слід розглядати і в обґрунтованих випадках приймати більш ризиковані варіанти цих умов (CFR, CIF, CPT, CIP, DAF, DES, DEQ, DDU, DDP). Це дозволить підвищити додану вартість металопродукції, та, як наслідок, її конкурентоспроможність.

19. Показано, що значний вплив на конкурентоспроможність металопродукції оказує конструктивна державна політика, спрямована на підтримку національного виробника. Така підтримка має два основних напрямки: підвищення конкурентоспроможності країни шляхом впровадження політики, яка сприяє підвищенню міжнародного статуту й авторитету держави; реалізація разових заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції галузі на підставі аналізу стану міжнародного ринку та позицій на ньому України. На основі аналізу стану проблеми надано низку рекомендацій, реалізація яких підвищить рівень захисту національного виробника та, як наслідок, підвищить рівень конкурентоспроможності його продукції.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації