Основні домінанти створення та функціонування вільних економічних зон у перехідній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність 08.02.03 -

Організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Основні домінанти створення та функціонування вільних економічних зон у перехідній економіці

Сігуа Георгій Варламович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Кредісов Анатолій Іванович

професор кафедри управління зовнішньоекономічною

діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

ректор Міжгалузевого інституту управління МОН України

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

дійсний член АЕН і АТН України

Макогон Юрій Володимирович

завідувач кафедри „Міжнародна економіка”

Донецького національного університету МОН України

кандидат економічних наук

Мазур Олександр Анатолійович

виконавчий директор Технологічного парку Інституту

електрозварювання ім.Є.О.Патона НАН України

Провідна установа Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ зовнішньоекономічних досліджень, м.Київ

Захист відбудеться 26 червня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, 58, к.12

Автореферат розісланий 26 травня 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Поліщук Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Надання спеціального режиму господарювання окремим територіям та видам економічної діяльності достатньо широко використовується при проведенні економічної політики в країнах з різними рівнями розвитку ринкових відносин. Як показує світовий досвід, стимулювати надходження іноземних інвестицій у короткі строки можливо шляхом створення особливих утворень з преференційним режимом інвестування, так званих вільних економічних зон (ВЕЗ). Результати функціонування ВЕЗ, яких було створено у XX сторіччі понад 1 тисячу, досить неоднозначні та суперечливі, особливо в країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою.

Аналіз результатів функціонування ВЕЗ демонструє, що визначними для ВЕЗ є вибір місця її розташування та набір наданих у зоні преференцій. Велику роль відіграє також інвестиційна і соціально-економічна політика держави щодо ВЕЗ у перші роки функціонування зони. Щоб уникнути помилок у даних питаннях (бо ціна таких помилок може бути надзвичайно великою), розробка державної політики повинна спиратися на комплексні теоретико-економічні дослідження методології створення та функціонування ВЕЗ. Незважаючи на численні публікації з даного питання, створення такої методології далеке від завершення. Особливо актуальною ця проблема є для країн з перехідною економікою.

З одного боку, багато нагальних для цих країн економічних, соціальних і політичних проблем розв'язуються шляхом створення ВЕЗ. З іншого, особливості цих країн (недостатній розвиток ринкових відносин та інфраструктури, неконвертованість або обмежена конвертованість національних валют, велика питома вага тіньової економіки) істотно перешкоджають прямому перенесенню на них наявних підходів і досвіду створення ВЕЗ у країнах з ринковою економікою. З огляду на це необхідні розвиток нових та модифікація існуючих методів вибору варіантів створення ВЕЗ і обгрунтування державної політики щодо них. Саме цьому і присвячено дану роботу. Такі методи повинні враховувати особливості економіки постсоціалістичних країн, у зв'язку з чим актуальною, крім їх розробки, буде апробація даних методів на конкретному матеріалі, який стосується питань створення та функціонування ВЕЗ.

Різноманітні аспекти формування і розвитку ВЕЗ у країнах з розвинутою ринковою економікою та країнах, що розвиваються, розглядалися економічною наукою, починаючи з 60-х років ХХ сторіччя. Тут можна відзначити роботи М.Арбона, А.Базіля, Р.Вернона, Н.Жек'є, Н.Кембелла, П.Ліндерта, Л.Янга. У роботах Ж.Дюшена розглядались модифікації методу “витрати - випуск” - традиційного підходу до аналізу інвестиційних проектів - запропоновані для оцінювання ефективності створюваних ВЕЗ. Велику увагу питанням створення ВЕЗ приділяє економічна наука країн, що розвиваються, Азійсько-Тихоокеанського регіону та постсоціалістичних держав. Тут слід згадати роботи Р.Кумара, який узагальнив досвід створення ВЕЗ в Індії, праці Ю Гі Споу, Сюй Цзоще і Цай Женьцюня, які дослідили різні аспекти функціонування ВЕЗ у Китаї, Д.Чу та Е.Лі, які проаналізували досвід застосування преференційних режимів у Сінгапурі та інших країнах АСЕАН. З початку 90-х років тематика ВЕЗ стає більш актуальною у дослідженнях вчених країн Центральної та Східної Європи. Так, наприклад, А.Благо, Я.Гатчем і Я.Монкевичем вивчалися різні аспекти функціонування ВЕЗ в Угорщині та Польщі. Проблеми створення відкритої економіки, подолання ізоляції країн Центральної Європи, їх входження в міжнародний поділ праці були однією із головних тем Я.Корнаї.

У республіках колишнього СРСР перші спроби теоретичного осмислення досвіду ВЕЗ з'явились у другій половині 80-х років минулого століття, дослідження ж у цьому напрямі помітно інтенсифікувались у середині 90-х років. Тут необхідно відзначити роботи російських вчених Є.Авдокушина, А.Булатова, В.Бутова, В.Ігнатова, Г.Данько, З.Окрут, В.Савіна, Р.Хасбулатова. В Україні питання формування і функціонування ВЕЗ розглядались В.Андрійчуком, В.Будкіним, В.Бураковським, В.Дергачовим, В.Кузнєцовим, Н.Кухарською, Д.Лук'яненком, А.Мазуром, Ю.Макогоном, Л.Мініним, А.Мокієм, В.Письмаком, А.Поручником, О.Прядко, А.Румянцевим, І.Сіваченком, Д.Стеченком, М.Чумаченком. Загальнометодологічні питання розвитку перехідної економіки та формування зовнішньоекономічної політики держави вивчали А.Гальчинський, В.Геєць, А.Кредісов, І.Лукінов, Ю.Пахомов, В.Сікора, А.Філіпенко, А.Шнирков і сформовані ними наукові школи. Можливість створення ВЕЗ у Грузії аналізували В.Папава, Г.Гамсахурдія, В.Хомерікі, Г.Церетелі, Д.Чхартішвілі.

Проте, слід зазначити, що у ХХI столітті дотепер відчувається брак комплексних досліджень, які б дали змогу впорядкувати результати, одержані за вказаними напрямами, сформувати на їх основі цілісний підхід до відбору та аналізу варіантів створення ВЕЗ і перевірити на практиці основні аспекти цього підходу. Вагомість та актуальність зазначеної проблематики, а також об'єктивна необхідність її вирішення зумовили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили коло питань, які в ній досліджуються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до теми наукового дослідження кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю “Організація управління на національному та господарському рівнях”, яка є складовою наукової програми Інституту міжнародних відносин “Міжнародні правові, політичні і економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 01БФ048-01) у рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з наукової та практичної актуальності теми, метою виконаної роботи є подальший розвиток методології вибору варіантів створення ВЕЗ у країнах з перехідною економікою, орієнтованою, зокрема, на застосування на пострадянському просторі.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:

дослідити світовий досвід функціонування різноманітних видів ВЕЗ і теоретико-методологічні підходи до їх створення;

проаналізувати теорію і практику формування та розвитку ВЕЗ, виявити фактори впливу на їх ефективне функціонування в країнах транзитивного типу;

оцінити переваги та недоліки традиційних підходів до створення і управління ВЕЗ з урахуванням специфіки країн з перехідною економікою;

виявити ключові організаційно-економічні проблеми, які виникають у процесі створення та функціонування ВЕЗ і оптимізувати можливі напрями їх розв'язання;

визначити системні показники ( в т.ч. економічні, соціальні, екологічні та ін.), що використовуться для оцінювання ефективності ВЕЗ, і ознаки, за якими можна зробити висновок про недостатню обгрунтованість проекту зони;

розробити методику відбору та ранжування проектів створення ВЕЗ з урахуванням вищевказаних ознак і показників;

застосувати дану методику для порівняльного аналізу ефективності реальних проектів створення ВЕЗ.

Об'єкт дослідження - вільні економічні зони як специфічні територіально-господарські комплекси та ті особливі форми виробничо-інвестиційної діяльності, що виникають при їх функціонуванні в умовах перехідної економіки. вільна економічна зона

Предмет дослідження - основні домінанти формування і функціонування вільних економічних зон в економіці транзитивного типу.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої у дисертації мети використовувались загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження, а саме: метод логічно-теоретичного аналізу (у підрозділі 1.1 при визначенні терміну “вільні економічні зони”); методи кількісного та якісного порівняння (у підрозділі 1.2 для аналізу наявного досвіду створення та функціонування ВЕЗ); методи аналізу та синтезу, історичних аналогій (у підрозділах 1.3 і 1.4 при дослідженні наявних підходів до оцінки ефективності проектів ВЕЗ); методи економічної теорії, теорії менеджменту та маркетингу (у підрозділах 2.1 і 2.2 при вивченні структур управління ВЕЗ та їх взаємодії з органами державного управління); методи галузевої економіки (фінанси, економіка промисловості та торгівлі - в усіх підрозділах розділу 2 для аналізу процесів “офшоризації” виробничих ВЕЗ та зміни їх спеціалізації); методи кількісного аналізу і формалізовані процедури підтримки прийняття рішень, у тому числі метод міжгалузевого балансу, економіко-математичне моделювання, методи теорії нечітких множин, метод аналізу ієрархічних процедур прийняття рішень та його модифікації (у розділі 3 при розробці процедури оцінювання проектів ВЕЗ і застосуванні цієї процедури для оцінки проектів ВЕЗ у Грузії); методи прогнозування (включаючи сценарний підхід) і методи економічної статистики (у підрозділі 3.3 для аналізу проектів створення ВЕЗ у Грузії).

Статистичною та фактологічною основою дослідження є дані річних звітів Державного комітету статистики України, Державного департаменту статистики Грузії, аналітичні матеріали Міністерства промислової політики України, міністерств економіки України та Грузії, а також доповіді, огляди, звіти урядових відомств зарубіжних країн. Інформаційну базу дослідження становлять закони, нормативно-правові акти і програмні документи державних органів країн з перехідною економікою, розробки зарубіжних наукових організацій.

Наукова новизна. У процесі дослідження автором одержані такі основні наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, що досліджується, та конкретизують новизну роботи.

Вперше:

доведено, що на відміну від розвинутих країн і тих, які розвиваються, у країнах з перехідною економікою створення ВЕЗ зорієнтоване на розв'язання не тільки економічних та соціальних завдань, а й внутрішньополітичних (подолання сепаратистських тенденцій, запобігання міжетнічним конфліктам тощо);

визначено, обгрунтовано і систематизовано фінансово-економічні, соціально-політичні та екологічні критерії (всього - 18) оцінки проектів ВЕЗ та запропоновано економіко-математичну модель розрахунку проектів на основі цих критеріїв;

запропоновано й апробовано на прикладі Грузії (проекти “Порт Батумі”, “Мегрелія”, “Південний схід Тбілісі”, “Самтредіа”) двоетапну процедуру відбору проектів ВЕЗ. Перший етап передбачає аналіз проектів за такими ознаками, як відповідність національним інтересам; наявність необхідних для реалізації проекту інфраструктури та ресурсів; відсутність підвищеного ризику “тінізації” або “офшоризації” виробничих зон тощо. На другому етапі проводиться оцінка та ранжування проектів з використанням інтегральних оцінок формалізованих процедур підтримки прийняття рішень.

Удосконалено:

дефініцію ВЕЗ, що визначається як “частина території країни, на якій існує особливий правовий режим господарювання і правила його імплементації, які поширюються на всі види економічної діяльності або на окремі сектори економіки та відрізняються від прийнятих у даній країні в цілому, що сприяє підвищенню прибутковості економічних операцій (всіх або їх частки)”. Таке визначення досить адекватно відображає різносторонню змістовну суть і призначення вільних економічних зон;

методи аналізу проектів з підвищеним ризиком “офшоризації” зон виробничого типу; визначено фактори, які можуть вплинути на переорієнтацію ВЕЗ у бік тіньових економічних операцій, і ті особливості проектів створення ВЕЗ, що можуть об'єктивно сприяти цьому процесу; в зв'язку з цим показано шляхи вирішення проблеми організації грошового обігу у ВЕЗ в умовах неконвертованості (або обмеженої конвертованості) національної валюти приймаючої країни, обгрунтовано конкретні, дієві підходи до застосування податкових пільг та оптимізації управління зон.

Набули подальшого розвитку:

традиційні підходи до прийняття рішень про створення ВЕЗ - аналіз “витрати - випуск”, цільовий підхід та метод історичних аналогій, досліджено їх переваги і недоліки в умовах перехідної економіки, показано наявність істотних обмежень на застосування вказаних підходів в умовах транзитивної економіки;

економічний механізм узгодження інтересів і розв'язання суперечностей між центральними та місцевими органами управління, галузями і бізнес-групами, виявлених автором на основі аналізу особливостей формування структури управління ВЕЗ у постсоціалістичних країнах.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі рекомендації та висновки можуть бути використані у діяльності законодавчих і виконавчих органів, що здійснюють регулювання та контроль діяльності ВЕЗ, при проведенні ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою.

Практична цінність отриманих результатів обумовлена можливістю застосування запропонованих показників ефективності ВЕЗ та процедури відбору і ранжування проектів для підтримки прийняття рішень органами державної влади країн з перехідною економікою. Самостійну практичну цінність при формуванні економічної політики мають також наявні у роботі висновки про характер відносин між центральними і місцевими органами влади та управління в процесі створення ВЕЗ та оцінки наслідків можливого створення ВЕЗ у Грузії й Україні.

Результати дисертаційного дослідження використані в роботі Фінансово-бюджетного комітету Парламенту Грузії (довідка №7655/4-3 від 6 червня 2005 року) в процесі розгляду та аналізу проектів створення ВЕЗ у Грузії, Батумського морського порту (довідка №554-08/03 від 25 травня 2005 року) при розробці науково обгрунтованої концепції розвитку порту і вивченні перспектив створення вільної митної зони на його території. Практичні аспекти дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Української академії зовнішньої торгівлі (довідка №26/01-687 від 31 травня 2005 року) при вивченні навчальних дисциплін “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, “Міжнародна економіка”, “Міжнародна торгівля”, у лекціях та семінарах, які проводить автор на факультеті підвищення кваліфікації державних службовців міністерств і відомств, під час написання студентами курсових, дипломних та магістерських робіт.

Крім того, матеріали роботи можуть бути використані в навчальному процесі при вивченні курсів, спецкурсів і підготовці науково-методичної літератури у вищих навчальних закладах, діяльність яких пов'язана з темою дисертації.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є завершеною науковою працею. Всі наукові результати та висновки, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, зокрема: ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах” (м.Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі, 25-26 травня 2001 року), Другій науково-практичній міжнародній конференції “Причерноморье на пороге ХХІ столетия: тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития” (м.Феодосія, Міністерство освіти та науки України, Національна Академія наук України та ін., 18-21 вересня 2001 року); ІV Міжнародній конференції “Туристский феномен: экономические, социальные, экологические и культурно-исторические предпосылки и последствия” (м. Святогорськ, Міністерство освіти та науки України, Донецька облдержадміністрація та ін., 14-16 травня 2002 року); Третій науково-практичній міжнародній конференції “Черноморский регион в системе международной экономической интеграции: проблемы и перспективы” (м.Феодосія, Міністерство освіти та науки України, НАН України та ін., 24-27 вересня 2003 року); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Украинское Причерноморье в конкурентном экономическом пространстве” (м.Феодосія, Міністерство освіти та науки України, НАН України та ін., 27-30 вересня 2005 року); ХІІ Міжнародному науково-практичному семінарі “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (м. Донецьк - Святогорськ, Донецький національний університет, 27-28 січня 2006 року). Тези виступів на конференціях опубліковані.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження дістали відображення у 18 статтях (14 одноосібних), опублікованих у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 6,5 друкованих аркушів.

Структура та обсяг роботи. Мета і завдання дослідження, а також логіка наукового пошуку визначили структуру роботи, яка складається з вступу, трьох розділів (11 підрозділів), висновків, списку використаної літератури та додатків.

Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з них 194 сторінки основного тексту, який містить 10 рисунків і 1 таблицю. Список використаної літератури складається зі 181 позиції, викладений на 11 сторінках. Додатки містяться на 30 сторінках, серед них - 19 рисунків, 7 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження та ступінь її розробки, визначено зв'язок роботи з науковими програмами і темами, її мету та завдання, сформульовано об'єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та розкрито практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні та історичні аспекти процесів створення ВЕЗ” розкрито суть та характерні риси вільних економічних зон, представлено їх класифікацію і критичний аналіз світового досвіду створення й функціонування ВЕЗ, розглянуто позитивні якості та недоліки традиційних підходів до оцінки ефективності проектів зон.

З початку другої половини ХХ століття ВЕЗ стали однією з найпомітніших інституціональних інновацій в економіці. У світовій практиці апробовано різноманітні організаційні і функціональні структури ВЕЗ. З концептуальної точки зору розрізняють два види таких зон. Один з них грунтується на територіальному підході (анклавні зони). Перевага територіального підходу - можливість створення високорозвинутої інфраструктури та ефективного управління на обмеженій території.

Функціональні (дифузійні) зони виникають при наданні пільг окремим видам діяльності або окремим секторам економіки. Перевага - більш чітка орієнтація на пріоритетні галузі та більша гнучкість. Дуже часто ВЕЗ, особливо комплексні, займають проміжне положення між територіальними і дифузійними.

Запропонована у роботі класифікація ВЕЗ за ознакою характеру господарської спеціалізації визначає такі основні види зон: торговельно-складські; експортно-виробничі; науково-технічні; сервісні (в т.ч. туристичні, страхові, банківські, офшорні тощо); комплексні; інтеграційні; вільні порти. Зони можуть охоплювати територію від декількох сотень метрів до багатьох тисяч квадратних кілометрів.

Автором встановлено, що в залежності від рівня економічного розвитку країни створення ВЕЗ має на меті зовсім відмінні одна від одної цілі та завдання. Відрізняються, відповідно, типи і види зон, що функціонують у цих країнах.

Розвинуті країни, які володіють великою територією, створюють вільні зони з метою реалізації таких завдань: 1) залучення інвестицій у найважливіші сектори та регіони країни; 2) зміцнення позицій вітчизняного бізнесу на світових ринках шляхом стимулювання інноваційних процесів, досягнення технологічного прориву в напрямах, що визначають лідерство в економіці; 3) переорієнтація промисловості на розвиток наукомістких і енергозбережувальних технологій; 4) інтенсифікація наукових досліджень за межами найбільших міст за рахунок активізації діяльності місцевих університетів; 5) перерозподіл промислового потенціалу країни з центру на периферію; 6) стимулювання розвитку депресивних регіонів.

Відповідно, найпоширенішими видами зон у країнах з розвинутою ринковою економікою є комплексні та науково-технічні зони. Стимулювання прискореного розвитку досягається шляхом застосування широкого спектра тарифно-митних і податкових преференцій і залучення переважно вітчизняного інвестора. Ще однією відмітною особливістю є орієнтація цих зон (в тому числі експортних) не тільки на зовнішній, але й на внутрішній ринок.

Автором доведено, що на відміну від розвинутих країн у країнах, що розвиваються, ВЕЗ практично завжди орієнтовані на іноземного інвестора та на зовнішній ринок збуту. Як наслідок, найбільшого розвитку здобули експортно-виробничі зони (ЕВЗ), де діє повна заборона або жорсткі обмеження продажу виробленої продукції на внутрішньому ринку. Необхідність такого жорсткого контролю та більш низький рівень економічного розвитку сусідніх регіонів обумовили переважання ВЕЗ анклавного типу.

В роботі встановлено, що важливою відмітною рисою ВЕЗ країн, що розвиваються, є чітка галузева диференціація умов інвестування. Найчастіше галузі за даною ознакою підрозділяються на 3 групи:

Перша група - найбільш пільгова - охоплює радіоелектронну промисловість, приладобудування, точне машинобудування та інші галузі, що потребують наукомістких технологій і висококваліфікованої робочої сили.

Друга група - з меншим ступенем преференційності - включає легку і, частково, харчову промисловість, де багато робочої сили, а інвестиції швидко окупаються.

Третя група - найменш пільгова - це добувні та інші сировинні галузі, які потребують значної кількості робочої сили і дають змогу суттєво знизити рівень безробіття.

У більшості експортнозорієнтованих зон країн, що розвиваються, домінує електронна промисловість, на частку якої припадає 30% загальної кількості підприємств та 55-60% робочої сили (Малайзія, Гонконг, Тайвань, Сінгапур, Мексика тощо). Легка промисловість превалює в інших країнах, що розвиваються (Єгипет, Шрі-Ланка, Домініканська Республіка). В окремих випадках у „нових індустріальних країнах” створюються як комплексні (наприклад, „Манаус” у Бразилії), так і науково-технічні зони (Сінгапур, Тайвань, Індія, Південна Корея).

Аналіз досвіду країн з перехідною економікою та Китаю показує, що на відміну від розвинутих країн та тих, що розвиваються, тут створення вільних економічних зон сприяє розв'язанню ще одного принципово нового завдання - відпрацюванню і впровадженню елементів ринкової економіки. Більшість цих країн (колишня Югославія, пострадянські країни, Китай) не бажають або не можуть повністю „розкрити” економіку для іноземного капіталу. Саме тому вони використовують ВЕЗ як полігони ринкових експериментів, поступового переходу до моделі відкритої економіки шляхом створення локальних територіальних структур.

Розкрито й другу відмітну особливість діяльності ВЕЗ у перехідній економіці - використання зони як інструменту розв'язання політичних проблем. Симптоматично, що перша ВЕЗ у Східній Європі створювалась у колишній Югославії на кордоні з Італією. На той час СФРЮ ще не втратила надію одержати м.Трієст або його частину. Інші ВЕЗ повинні були слугувати „вітриною передової, квітучої Сербії”, пропагувати успіхи режиму.

Мали місце неекономічні мотиви і в рішеннях про створення у 1979 р. перших китайських ВЕЗ. Близька перспектива повернення Гонконгу, Макао і Тайваню у склад Китаю диктувала необхідність проведення ринкових реформ на прилеглих до них територіях, створення своєрідного економічного буфера.

В умовах надлишку власних інвестиційних ресурсів, не було потреби у залученні іноземних капіталів при створенні російських ВЕЗ в Інгушетії, Калмикії, Кабардино-Балкарії, Калінінградській області („Янтарь”). Господарська діяльність у зазначених зонах в основному обмежувалась офшорними операціями та тіньовим виробництвом. Однак федеральна влада досягла успіхів у розв'язанні політичного надзавдання - забезпеченні підтримки місцевих еліт, запобіганні сепаратистському руху в зазначених регіонах, локалізації військових дій територією Чеченської республіки. Після відносної стабілізації ситуації у регіоні на початку 2000-х років зазначені ВЕЗ було ліквідовано.

Домінували політичні, незадекларовані мотиви і в грузинських проектах створення ВЕЗ в Аджарії та на кордоні з Абхазькою АР.

Досить суперечливими є результати діяльності 11 спеціальних економічних зон та 9 територій пріоритетного розвитку в Україні. На кінець ХХ століття спеціальний податковий режим поширився на 10% території країни. За станом на початок 2005 року було залучено інвестицій у розмірі 1,6 млрд. доларів США, створено 140 тисяч робочих місць. Результати діяльності 8 технопарків в Україні в цілому є позитивними. Однак, наші дослідження показали, що темпи зростання виробництва у більшості ВЕЗ незначною мірою відрізняються від тих, що спостерігались у сусідніх регіонах. У 2000-2004 роках окреслилась тенденція зростання перевищення фіскальних втрат над надходженнями у бюджет. За відсутності необхідної митної інфраструктури або контролю, ВЕЗ нерідко використовувались для контрабандного ввезення готової продукції. Результат - оголошення мораторію на створення нових зон, пропозиції про закриття неефективно діючих ВЕЗ.

У дисертаційній роботі показано, що при створенні ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку (ТПР) в Україні політичні міркування та вплив регіональних лобі часто превалювали над державними та економічними інтересами. Як наслідок, вибір місця для розташування зон, а також проекти в цілому були недостатньо обгрунтованими. Вирішальним фактором невдачі було проведення приватизації у режимі оптової роздачі і безкоштовного розподілу (за символічну ціну) державних підприємств між членами політичної еліти (центральними та місцевими чиновниками) і „червоними директорами”, які не були зацікавлені у залученні іноземного капіталу - конкурента у присвоєнні української держвласності. Всупереч задекларованим цілям створення ВЕЗ, ці утворення нерідко слугували зростанню прибутковості та конкурентоспроможності привілейованих підприємств, відмиванню тіньових доходів, зменшенню відпливу вітчизняного капіталу за кордон. Зазначені обставини ще раз підтверджують життєво важливу економічну необхідність відділення політики від бізнесу в Україні, Грузії та інших пострадянських країнах.

Успіхи Угорщини (33 ВЕЗ), Польщі (14), Хорватії (12), Болгарії (7) свідчать про перспективи застосування у перехідній економіці ВЕЗ як ефективного інструменту залучення іноземних інвестицій, передового управлінського досвіду, новітніх технологій. Обсяги щорічних іноземних інвестицій в Угорщині перевищують обсяг таких інвестицій за всі роки існування незалежної України.

В роботі підкреслюється, що дія неекономічних факторів серед країн з перехідною економікою є особливо вагомою у пострадянських країнах, які змушені в процесі становлення держав розв'язувати взаємозалежні економічні, політичні та соціальні проблеми. Додатковими ускладнюючими факторами у цих країнах виступають нестабільність протікання соціально-економічних процесів, велика питома вага „тіньової” економіки та корупції, патерналістська фінансова політика держави щодо великих колишніх держпідприємств. Тому розробка методики оцінки ефективності проектів ВЕЗ у перехідній економіці є складною теоретичною і методологічною проблемою.

Основною причиною неефективної діяльності ВЕЗ є прорахунки на початковому етапі створення та функціонування зон, виправлення яких згодом викликає великі труднощі.

У дисертації проведено критичний аналіз традиційних у світовій практиці підходів до прийняття рішень про створення ВЕЗ. Застосування найбільш поширених з них - аналізу „витрати - випуск”, цільового підходу і методу історичних аналогій - у країнах з перехідною економікою натрапляє на серйозні труднощі, що обумовлені складністю порівняння різнорідних компонент витрат та доходів, необхідністю урахування впливу ВЕЗ на соціально-економічну обстановку і відсутністю у більшості країн досвіду функціонування таких зон.

Цільовий підхід зазвичай враховує лише локальні позитивні ефекти створення ВЕЗ. Тому його можна застосовувати тільки у випадку, коли метою створення зони є розв'язання окремого, надзвичайно важливого надзавдання і припустимим є нехтування всіма іншими показниками ефективності проекту.

Успіхи в ряді країн пов'язані з вдалим використанням методу історичних аналогій. Однак без творчого осмислення цей досвід для пострадянських країн неприйнятний.

У другому розділі „Особливості управління діяльністю ВЕЗ у країнах з перехідною економікою” досліджено проблеми формування органів управління зон і узгодження інтересів органів влади та управління різних рівнів, питання нормативно-правового забезпечення ВЕЗ, запропоновані підходи до вирішення ключових проблем, що виникають у процесі управління зонами у перехідній економіці.

В роботі виявлено найістотніші управлінські проблеми, що впливають на ефективність ВЕЗ і вимагають обгрунтованих підходів вже на етапі розробки проектів зон або на початковому етапі їх діяльності: дієвість стимулів, запропонованих режимом ВЕЗ; суперечності між центральними і місцевими органами влади та управління; взаємовідносини між адміністрацією зони і діючими у ній суб'єктами господарської діяльності, урядом приймаючих країн і транснаціональними корпораціями (ТНК); запобігання розвитку тіньової економіки й „офшоризації” зони; суперечності між суб'єктами зони й однопрофільними з ними виробничими комплексами на решті території країни; виникнення структурних диспропорцій; нормативно-правова база, що забезпечує розвиток у зоні пріоритетних галузей, гарантію власності, порядок зміни преференцій тощо; імплементація процедур митного контролю; конкуренція із зонами як усередині країни, так і за її межами; вплив ВЕЗ на міжнародні економічні відносини країни тощо.

Автором обгрунтовані конкретні, дієві підходи до застосування податкових пільг, які є важливим чинником для залучення у ВЕЗ інвесторів. Показано перевагу часткового звільнення від мит та податків на імпорт (виключно сировини і комплектуючих виробничого призначення) в поєднанні з іншими стимулами - „плаваючою” нормою амортизації і відстроченням амортизаційних виплат, можливістю відрахування прибутку на капіталізацію і реінвестування при повній свободі репатріації чистого прибутку і т.д. Повне звільнення від податків утруднює контроль над імпортом з подальшим контрабандним вивозом за межі зони готової продукції, стимулює інвестора до вкладення капіталу в проекти з швидкою окупністю, в короткострокові фінансові операції, сприяє „офшоризації” зони. Разом з тим слід зазначити, що і часткове звільнення від податків з наданням широкого набору додаткових пільг у певних випадках може привести до розвитку у виробничій зоні традиційно низькорентабельних галузей, а не високотехнологічного виробництва. Тому при виборі податкових стимулів необхідний комплексний аналіз можливих економічних наслідків, щоб система пільг, які надаються, стимулювала пріоритетні види діяльності більше, ніж „небажані”.

Автором визначено, що іншу групу податкових пільг - звільнення від сплати податків на майно і (або) нерухомість, місцевих зборів і податку на прибуток для іноземного персоналу ВЕЗ - з огляду на можливі структурні ефекти слід застосовувати у вельми обмежених масштабах.

В цілому податкові пільги мають бути максимальними на початковому етапі функціонування зон, коли труднощі становлення найбільші, а довіра до перспектив ВЕЗ недостатня. Формулювання про надання пільг у нормативних документах повинні бути простими, конкретними і недвозначними.

Важливим чинником поліпшення інвестиційного клімату в експортнозорієнтованих зонах є активна зовнішньоекономічна політика держави. Підпадаючи під дію преференційного режиму дво- або багатосторонніх міждержавних угод про вільну торгівлю, вироблена у ВЕЗ продукція стає більш конкурентоспроможною за ціною. Проте в більшості таких угод містяться досить жорсткі критерії при визначенні країни походження товару, що враховують ступінь його переробки або доробки. Звичайний набір операцій товарно-складських зон (зберігання, переупаковування, розфасовка і т.п.) не змінює країну походження. Низька ціна такого експортного товару може стати підставою для проведення антидемпінгових розслідувань і введення жорстких санкцій.

Активна зовнішньоекономічна політика може сприяти і зняттю суперечностей між інтересами держави та крупних корпорацій - потенційних інвесторів, які зацікавлені не тільки у вигідному розміщенні вільних капіталів, але й у завоюванні ринку приймаючої країни. Країни з перехідною економікою, навпаки, зацікавлені в зростанні експорту. До того ж їх внутрішній ринок недостатньо розвинутий. Тому створювані ВЕЗ повинні бути орієнтовані на ринки сусідніх країн, а згадані угоди про вільну торгівлю - створювати преференційний режим для виробленої в зоні продукції. Для Грузії й України такими можуть бути місткі ринки країн Закавказзя і Центральної Азії. У співпраці в рамках ГУАМ та СНД важливу роль повинен відігравати розвиток транспортного коридору „TRACECA” і “INOGATE”.

В роботі обгрунтовано необхідність оптимізації нормативно-правового забезпечення таких питань, як процедура й умови ліцензування, гарантії власності резидентів ВЕЗ, умови землекористування тощо. Продаж землі вигідний суб'єктам ВЕЗ, оскільки земля стає товаром, який можна продати або заставити для отримання кредиту. Проте розвиток ринку землі у ВЕЗ може сприяти його переорієнтації на спекулятивні операції і пониженню мотивації резидентів інвестувати в реальний сектор. Тому в країнах з перехідною економікою, де ціни на землю швидко зростають, доцільною є передача землі в довгострокову оренду. При цьому повинна встановлюватися пільгова, істотно знижена орендна платня. Диференціація пільг щодо орендної платні в залежності від виду господарської діяльності резидента і виконання ним інвестиційних зобов'язань є дієвим механізмом державного контролю.

Автор виділяє проблему реформування трудових відносин у ВЕЗ країн перехідної економіки, яка практично відсутня в країнах з розвинутою ринковою економікою. Без повноцінного ринку робочої сили ринкова економіка неефективна. Тому доцільно систему призначення на посади керівних працівників замінити конкурсним відбором; ширше застосовувати відрядну оплату праці і такі ринкові форми стимулювання праці, як участь у прибутку підприємства.

В ході створення і функціонування зон можливі суперечності між центральними і місцевими органами влади та управління. Для запобігання конфлікту інтересів важливо, щоб межі ВЕЗ не збігалися з регіональними адміністративними межами і з межами сфери виняткових інтересів місцевого капіталу, а також недопущення “офшорізації” зони. У зв'язку з цим, концентрація ВЕЗ у 1999-2005 рр. на півдні і сході України, на думку автора, не була достатньо обгрунтованою і раціональною.

У третьому розділі “Методи відбору та порівняльного аналізу альтернативних проектів створення ВЕЗ” запропоновано принципово нову методику аналізу проектів ВЕЗ, яка передбачає двоетапну процедуру оцінки їх ефективності.

На першому етапі цієї процедури на основі аналізу цілей формування ВЕЗ та особливостей їх функціонування у перехідній економіці запропоновано ознаки, за якими зроблено висновок про те, що проекту притаманний високий ризик “офшоризації” та розвитку “тіньової” економіки у ВЕЗ, а також про те, що проект суперечить загальнодержавним інтересам.

До таких ознак та ключових чинників належать:

відсутність комунікацій, що з'єднують ВЕЗ із зовнішнім світом і не перетинають митного кордону;

невідповідність спеціалізації ВЕЗ галузевій структурі регіону;

у проекті підвищена увага приділяється фіскальним стимулам, а не перевагам, обумовленим пільговим доступом до виробничої інфраструктури;

оцінки економічного ефекту від створення ВЕЗ мають очевидно завищений, глобальний характер (типовий приклад - твердження про те, що створення ВЕЗ в одному населеному пункті, який не є важливим промисловим центром, відродить цілу галузь у масштабах всієї країни);

у проекті передбачено виведення з-під фінансового та митного контролю низки господарських операцій, насамперед у кредитно-банківській сфері та при здійсненні транзитної торгівлі;

проект створення ВЕЗ, що передбачає надання широкого спектра тарифно-митних пільг, планується реалізувати на території, яка не має ізольованих комунікацій, по яких можна було б здійснювати експорт і імпорт товарів.

Аналіз проектів ВЕЗ щодо відповідності цим ознакам має, безперечно, рекомендаційний характер. Рішення про відхилення або коригування проекту приймається також із урахуванням неформальних міркувань.

Так, проекти ВЕЗ, які пройшли перший етап, на другому етапі оцінюються за критеріями, що визначені і систематизовані автором роботи (табл. 1).

Таблиця 1

Перелік критеріїв оцінювання проектів створення ВЕЗ

№	Назва критерію	Визна-чення	Тип критерію	Оптимальний напрям змін	Джерело інформації для визначення
1	2	3	4	5	6
1.	Мультиплікатор впливу збільшення виробництва на загальне зростання доходів суб'єктів господарювання	F1	числовий	збільшення	Розрахунки з міжгалузевого балансу
2.	Мультиплікатор впливу зайнятості на загальне зростання доходів суб'єктів господарювання	F2	--- “ ---	--- “ ---	--- “ ---
3.	Зміна експортно-імпортного сальдо в умовах відкритого ринку	F3	--- “ ---	--- “ ---	--- “ ---
4.	Зміна експортно-імпортного сальдо в умовах часткового обмеження імпорту	F4	--- “ ---	--- “ ---	--- “ ---
5.	Зменшення надходжень у консолідований бюджет країни	F5	--- “ ---	зменшення	Оцінки за факторними моделями
6.	Прямі бюджетні витрати для створення ВЕЗ	F6	--- “ ---		Кошторис заходів для створення ВЕЗ
7.	Відповідність проекту ВЕЗ традиційній регіонально-галузевій спеціалізації	F7	порядковий	збільшення	Експертні оцінки за попередньо визначеною шкалою
8.	Відповідність проекту ВЕЗ пріоритетам науково-технічного розвитку	F8	порядковий	збільшення	Експертні оцінки
9.	Загальна кількість робочих місць, що створюються в умовах зміни обсягів виробництва	F9	числовий/ інтервальний	--- “ ---	Розрахунки за мультиплікатив-ними макромоделями
10.	Додаткова кількість робочих місць, що створюються у ВЕЗ	F10	--- “ ---	--- “ ---	Обгрунтування ВЕЗ
11.	Значущість провідних галузей ВЕЗ як містоутворювального показника у регіоні	F11	порядковий	--- “ ---	Експертні оцінки
12.	Значущість провідних галузей ВЕЗ з точки зору компенсуючої зайнятості	F12	--- “ ---	--- “ ---	--- “ ---
13.	Вплив створення ВЕЗ на загальну соціальну ситуацію в регіоні	F13	порядковий	збільшення	Експертні оцінки
14.	Безпосередній вплив розвитку ВЕЗ на зміни екологічного навантаження	F14	--- “ ---	зменшення	Екологічні моделі, експертні оцінки
15.	Перспективний вплив розвитку ВЕЗ на зміни екологічного навантаження	F15	--- “ ---	--- “ ---	--- “ ---
16.	Безпосередній вплив розвитку ВЕЗ на зміни екологічного ризику	F16	--- “ ---	--- “ ---	Стохастичні екологічні моделі, експертні оцінки
17.	Перспективний вплив розвитку ВЕЗ на зміни екологічного ризику	F17	--- “ ---	--- “ ---	--- “ ---
18.	Вплив ВЕЗ на загальну політичну ситуацію	F18	--- “ ---	--- “ ---	Експeртні оцінки

Для отримання інтегральної оцінки проектів за сукупністю зазначених критеріїв автором запропоновано використовувати метод аналізу ієрархічних систем (алгоритм Т.Сааті), модифікований автором для критеріїв різних типів. Відповідно до цього методу критерії об'єднуються у підгрупи та групи за своїм змістовим значенням.

Щодо кожного з критеріїв оцінюється його значущість у підгрупі на основі експертних оцінок, які опрацьовуються методами порядкової регресії. Також оцінюється важливість груп і підгруп. Інтегральні оцінки проектів визначаються таким чином. При відомих вагових коефіцієнтах - інтегральний показник і-й альтернативи по l-ї групі критеріїв розраховується за формулою:

- для аналізу ієрархічних процесів, або

- для його модифікації.

К(l) - множинність критеріїв, які належать l-й підгрупі.

Далі проекти ранжуються на основі одержаних оцінок.

Розроблена автором методика була застосована для аналізу й оцінки ефективності таких проектів ВЕЗ у Грузії, як “Порт Батумі”, “Мегрелія”, “Південний схід Тбілісі” та “Самтредіа”. Результати оцінювання зазначених проектів за групами економічних критеріїв подано на рис.2.

Розраховані за допомогою запропонованої автором економічної моделі інтегральні оцінки дають змогу зробити висновок про те, що за сучасної економічної ситуації в Грузії створення ВЕЗ є недоцільним через значні бюджетні втрати. Надалі, якщо важливість цього показника знизиться, можливе створення ВЕЗ на південному сході Тбілісі. Така ВЕЗ виробничого типу має орієнтуватися на ринки країн - нафтоекспортерів Середнього Сходу і Центральної Азії. Доцільним і перспективним є також створення і розвиток технопарків та інших науково-технологічних зон на базі академічних установ (в т.ч. науково-дослідних інститутів) та вищих навчальних закладів прикладного профілю.

Рис. 2. Порівняння проектів ВЕЗ за групою економічних критеріїв

ВИСНОВКИ

В процесі розв'язання наукових завдань дисертації у відповідності з поставленою метою дослідження - розвиток методології вибору варіантів створення ВЕЗ в країнах з перехідною економікою (в тому числі на пострадянському просторі) - отримано такі найбільш важливі висновки, які характеризуються науковою новизною та мають теоретико-методологічне і науково-практичне значення:

1. Надання регіональних і регіонально-галузевих преференцій, що приводить до формування ВЕЗ, є дієвим інструментом економічної політики держав з різним суспільно-політичним устроєм. За допомогою вільних економічних зон можна розв'язати низку актуальних завдань: економічних (прискорення технологічного розвитку країни, її входження у міжнародний поділ праці, поліпшення ситуації в депресивних регіонах, апробація заходів з ринкових реформ), соціальних (збільшення зайнятості, послаблення соціальної диференціації) та політичних (гармонізація відносин центру і регіонів, пом'якшення суперечностей між окремими бізнес-групами). Особливо важливе значення ці завдання мають для країн з перехідною економікою. Проте практика створення та функціонування ВЕЗ у таких країнах досить суперечлива - поряд з явними успіхами (Угорщина, Китай) можна спостерігати й такі ж явні провали (Югославія).

Наявні підходи до оцінки ефективності проектів ВЕЗ у більшості країн з перехідною економікою стикаються з серйозними труднощами через нечіткість цілей та процедур створення ВЕЗ, а також відсутність прямих історичних аналогій, що потребує проведення наукових досліджень у даному напрямі.

2. На відміну від розвинутих країн та країн, що розвиваються, у країнах з перехідною економікою створення ВЕЗ значно більшою мірою сприяє розв'язанню не тільки економічних та соціальних, а й внутрішньополітичних завдань (нерідко у позитивному плані), таких як: подолання сепаратистських тенденцій, запобігання міжетнічним конфліктам, демонстрація ліберального ставлення керівництва країни до регіонального електорату напередодні президентських виборів шляхом роздавання „зональних повноважень” тощо. Надмірна заполітизованість прийняття рішень про створення багатьох ВЕЗ на шкоду економічній доцільності не сприяла розробці послідовних, науково обгрунтованих методологічних підходів до даного питання.

У розвинутих країнах зони створюються з метою реалізації регіональної політики (соціально-економічний розвиток депресивних районів; господарське освоєння нових територій, які містять цінні природні ресурси) або для прориву у високотехнологічних галузях. Слід зауважити, що при цьому рівень впливу зон на національну економіку вельми обмежений. У країнах з перехідною економікою ВЕЗ, як правило, являють собою полігони для апробації та впровадження принципів відкритої економіки, залучення не тільки інвестицій і сучасних технологій, а й передового управлінського досвіду. В обгрунтуванні проектів зон важливе місце належить перспективі досягнення макроекономічного ефекту. В умовах перманентного ринкового реформування економіки у посткомуністичних країнах важливим фактором для залучення інвестицій є наявність територіальних утворень з відносно стабільним та пільговим податковим режимом і законодавчою базою.

3. Макроекономічні і соціально-політичні наслідки створення ВЕЗ у перехідній економіці є важливими критеріями оцінки їх проектів. Для цих країн характерні велика питома вага тіньової економіки та корупція, фінансова політика нежорстких бюджетних обмежень щодо потужних, у минулому державних, виробничих підприємств. Серед цих підприємств поширено різні схеми ухиляння від сплати податків. В таких умовах питання створення ВЕЗ можуть стати предметом лобіювання інтересів впливових підприємницьких структур. Як результат, оцінка проектів створення ВЕЗ, вибір місця та умов їх реалізації є у перехідній економіці складною теоретичною і методологічною проблемою.

4. Обгрунтований вибір статусу і місця розташування ВЕЗ мають вирішальне значення для її ефективної діяльності. Ціна помилки в цьому питанні може бути надмірно великою. Саме початковий період функціонування ВЕЗ є визначальним для її майбутньої спеціалізації та інвестиційної привабливості. Вагомий вплив на формування галузевої спрямованості ВЕЗ має і фактор першого успішного інвестора.

5. Діяльність ВЕЗ в Україні характеризується як позитивними, так і негативними тенденціями. До перших можна віднести збільшення припливу інвестицій і розширення обсягу промислового виробництва. До других належать факти використання ВЕЗ для забезпечення “тіньової” економіки - контрабанди, легалізації незаконних доходів та ухиляння від сплати податків. У 2000-2004 рр. такі тенденції найбільш виразно простежувалися у ВЕЗ “Донецьк” і ТПР “Донецька область”, де мали місце масштабний імпорт м'яса без сплати мита та легалізація значних незаконних доходів, а також у ВЕЗ і ТПР “Закарпаття”, де відбувалося ввезення товарів без сплати мита з країн Центральної Європи. Серед ВЕЗ не було створено жодного великого технопарку, технополісу або науково-впроваджувальної зони. Все це свідчить про необхідність диференційованого підходу до оцінки діяльності і перспективності наявних зон.

6. Застосування традиційних у світовій практиці підходів до вирішення завдання вибору варіанта створення та функціонування ВЕЗ в умовах ринкової економіки стикається з істотними труднощами. Так, при використанні аналізу “витрати - випуск”, рекомендованого UNIDO для оцінки наслідків створення ВЕЗ, виникають проблеми виміру та узгодження показників, виражених у національній (як правило, неконвертованій або обмежено конвертованій) і вільно конвертованій валюті. Ряд показників, що характеризують ефективність розв'язання соціальних та політичних завдань і мають велике значення для країн з перехідною економікою, взагалі не дістали вартісного виразу. Застосування цільового підходу буде дієвим переважно у випадках, коли ВЕЗ вирішує невелику кількість найважливіших завдань, а іншими аспектами наслідків прийнятого рішення можна знехтувати. Для країн, що не мають істотного досвіду використання регіональних преференцій, досить складно підібрати історичні аналогії. Саме тому існує потреба у розробці спеціалізованих методів вибору варіантів створення та функціонування ВЕЗ, які б враховували особливості країн з перехідною економікою.

Такі методи можуть бути розробленими на основі системного аналізу, сценарного прогнозування, теорії перехідної економіки з використанням формалізованих і неформальних процедур. У роботі запропоновано один з таких підходів. Згідно з ним, відбір варіантів здійснюється у два етапи. На попередньому етапі відбору відсіваються категорично неприйнятні варіанти - ті, що мають на меті інтереси вузьких груп, суперечать національним інтересам або не можуть бути реалізованими у складній соціально-економічній ситуації. Варіанти, які залишились, оцінюються за комплексом показників (критеріїв) їх ефективності та ранжуються у відповідності з одержаними інтегральними оцінками. Запропонована процедура побудови рейтингів дає змогу також визначити ті показники, що найбільшою мірою впливають на одержану оцінку, тобто виявити слабкі та сильні сторони кожного варіанту. Остаточне рішення приймається, виходячи з експертних оцінок, з урахуванням вищезазначеної інформації.

7. Особливості функціонування ВЕЗ у країнах з перехідною економікою характеризуються деякими ознаками, які необхідно враховувати на етапі попереднього відбору варіантів створення ВЕЗ. Особливу увагу при цьому слід звернути на запобігання можливості переорієнтації зони на обслуговування інтересів “тіньової економіки”, у тому числі контрабанди, виготовлення контрафактної продукції і легалізації незаконних доходів. Такими ознаками є: надмірна увага, що приділяється у проекті фіскальним пільгам, а не розвитку інфраструктури ВЕЗ; невідповідність запропонованих преференцій галузевій спеціалізації зони або невідповідність запропонованої спеціалізації ВЕЗ реальному рівню продуктивних сил регіону, де вона створюється; відсутність ізольованих комунікацій для ввезення та вивозу товарів у експортнозорієнтовані зони тощо.

...