Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана

УДК 657.62

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Методика аналізу інвестиційного та кредитного портфелів банку

Спеціальність 08.06.04 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

Шматко Наталія Миколаївна

КИЇВ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Чумаченко Микола Григорович, Національна академія наук України, радник Президії НАН України

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Примостка Людмила Олександрівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, завідувач кафедри менеджменту банківської діяльності

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Швабій Костянтин Іванович, Національний університет ДПС України, начальник відділу удосконалення податкової політики НДЦ з проблем оподаткування

Провідна установа: Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України, кафедра аудиту, м. Київ

Захист відбудеться “25” жовтня 2006 р. о 16⁰⁰ на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.07 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дигтярівська, 49^г, ауд. 49.

Автореферат розісланий “25” вересня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор В.Я. Савченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвинений фінансовий ринок як механізм нагромадження та перерозподілу капіталу є необхідною передумовою ефективного подолання та запобігання кризових явищ в економіці України. Банки як активні учасники фінансового ринку реалізують положення грошово-кредитної політики Національного банку України та намагаються досягти своєї основної мети, в якій вбачають збільшення вартості власного капіталу та підвищення прибутковості діяльності. Для дотримання виконання місії захисту та примноження суспільного капіталу банки мають постійно підвищувати ефективність діяльності на фінансовому ринку та працювати над удосконаленням аналітичного інструментарію, що застосовується в процесі управління.

За умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків питання аналізу та об'єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають дедалі актуальнішими. Одна з проблем удосконалення діяльності банків полягає в підвищенні рівня застосування сучасних методів аналізу, розробці та реалізації нових підходів та процедур до визначення ефективності управління банком, ураховуючи при цьому позитивний власний та зарубіжний досвід.

Прагнення банків досягти високої прибутковості обумовлює те, що в основу їх діяльності на фінансовому ринку України покладено операції з формування кредитного та інвестиційного портфелів. За умов високої ризикованості ринкового середовища фінансова стійкість банку залежить не лише від забезпечення прибутковості кредитно-інвестиційної діяльності, а й від можливості оцінити ризики, що завжди супроводжують таку діяльність. Тому аналіз кредитно-інвестиційної діяльності потребує обов'язкового врахування двох координат: “дохідність - ризик”. Саме дотримання цього принципу у поєднанні з портфельним підходом слід покласти в основу процесу формування методики аналізу кредитно-інвестиційної діяльності банків. Об'єднання положень теорії портфеля і методології економічного аналізу дозволить здобути ефективний аналітичний інструментарій для аналізу портфелів активів банку і прийняття оптимальних управлінських рішень з позицій співвідношення дохідності та ризиків.

Дослідження теоретичних проблем економічного аналізу, прикладних аспектів аналізу господарської діяльності підприємств, діяльності банків відображені у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених-економістів. Авторами цих досліджень є вітчизняні вчені: О.І. Береславська, І.В. Борщук, Ф.Ф. Бутинець, О.В. Васюренко, В.В. Вітлінський, А.М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька, О.І. Кірєєв, Б.Л. Луців, В.І. Міщенко, Є.В. Мних, А.М. Мороз, Е.Л. Найман, І.М. Парасій-Вергуненко, А.А. Пересада, Л.О. Примостка, П.М. Сенищ, М.І. Савлук, М.Г. Чумаченко, К.І. Швабій, В.Г. Швець, В.А. Ющенко, а також російські вчені: М.І. Баканов, Л.Г. Батракова, Л.Т. Гіляровска, В.В. Ковалев, К.В. Кочмола, О.І. Лаврушин, Ю.С. Масленченков, А.Д. Шеремет, О.Б. Ширінська. Серед відомих західних економістів, які свого часу досліджували проблеми сучасної теорії портфеля, банківського менеджменту, варто згадати таких: Дж. Лінтнер, Г. Марковіц, Э.М. Морсман, Д. Моссін, П. Роуз, С.Росс, Дж. Сінкі, Дж. Тобін, Дж. Трейнор, Ф. Фабоцці, Дж. Хікс, В. Шарп.

Незважаючи на існуючі в зарубіжній науці з банківського аналізу та менеджменту теорії, методи та оптимізаційні моделі щодо управління портфелем цінних паперів та кредитним портфелем, на цей час немає адекватного законодавчій та нормативній базі, економічному середовищу та рівню розвитку інформаційних технологій аналітичного інструментарію та ефективної методики, якими на практиці могли б керуватися вітчизняні банки. Це негативно позначається на ефективності функціонування банків та банківської системи в цілому. У практичному плані однією з важливих проблем є перехід від традиційного коефіцієнтного (одновекторного) аналізу, у процесі якого оцінюється переважно прибутковість, до портфельного підходу - аналіз за координатами “дохідність - ризик”, що особливо актуально для банківської кредитно-інвестиційної діяльності, яка пов'язана зі значними ризиками. Актуальність викладених аспектів та недостатній рівень дослідження теоретичних і методичних питань портфельного аналізу кредитно-інвестиційної діяльності банків за сучасних економічних умов обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за темою “Удосконалення бухгалтерського обліку і економічного аналізу на основі національних положень бухгалтерського обліку в Україні”. У межах наукової програми автором проведено дослідження теоретичних і прикладних проблем аналізу кредитно-інвестиційної діяльності банківських установ.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні та поглибленні методичних підходів до економічного аналізу, формуванні системи інформаційно-аналітичного забезпечення процесу портфельного аналізу в банківських установах України, розробці практичних рекомендацій стосовно удосконалення методики аналізу портфеля цінних паперів та кредитного портфеля банків за допомогою узагальнення та систематизації засад теорії портфеля і економічного аналізу.

Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних задач, спрямованих на її досягнення, до яких належить:

— дослідження сутності та визначення ролі і місця портфельного аналізу в економічному аналізі діяльності банків;

— вивчення та упорядкування структури методів економічного аналізу, доповнення їх складу сучасними прийомами та методами аналізу;

— визначення послідовності етапів аналізу банківських портфелів: цінних паперів та кредитного;

— доповнення переліку класифікаційних ознак інформаційних даних та групування за ними всієї доцільної інформації, що використовується на всіх етапах портфельного аналізу;

— обґрунтування теоретичних засад аналізу інвестиційного та кредитного портфелів та розробка методичних засобів їх практичної реалізації;

— дослідження концептуальних засад оцінки ризиків з урахуванням особливостей банківської діяльності та розробка методичного забезпечення аналізу ризиків у вітчизняних банках;

— оцінка ефективності управління інвестиційним та кредитним портфелями банку з урахуванням зв'язку “дохідність - ризик”.

Об'єктом дослідження є кредитно-інвестиційна діяльність банків України.

Предметом дослідження є теорія портфеля, методологія та методичний інструментарій економічного аналізу кредитно-інвестиційної діяльності банків.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання, а саме: діалектика, аналіз, синтез. Для досягнення визначеної мети дослідження залежно від складності наукових завдань застосовувався комплекс методів економічного аналізу - аналітичного групування та узагальнення, графічний, порівняння; статистичних методів - середніх величин, рядів динаміки; економіко-математичних методів: кореляційно-регресійного, коваріаційного, дисперсійного аналізу.

Методика дослідження ґрунтується на спостереженні, характеристиці та вимірюванні об'єктивних економічних процесів і явищ, опрацюванні, аналізі та узагальненні одержаних результатів, на розробці та практичній реалізації сформованих методик, теоретичному узагальненні виявлених закономірностей і тенденцій. У процесі дослідження використано наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів з теорії, методології та організації економічного аналізу, бухгалтерського обліку, аудиту, теорії портфеля, фінансового і банківського менеджменту; законодавчі та нормативні акти України; нормативні матеріали Національного банку України, державних статистичних органів України, Асоціації українських банків; положення та стандарти обліку і звітності; науково-методичну літературу; матеріали періодичних видань, науково-практичних конференцій, семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну і одержані особисто автором, полягають у такому:

уперше:

— розроблено метод точної дохідності портфеля, який на відміну від вже існуючих методів визначення дохідності враховує: зміни структури портфеля протягом звітного періоду, тривалість інвестиційного (кредитного) періоду;

— здійснено автоматизацію удосконаленої методики аналізу інвестиційного та кредитного портфелів банку. На відміну від програми Microsoft Excel, інформаційно-аналітичні модулі автоматизованої банківської системи дозволяють здобути точну інформацію про ефективність управління інвестиційним або кредитним портфелями. За допомогою програмних засобів оцінюється співвідношення між дохідністю і ризиком гіпотетичного чи реального портфеля банку;

удосконалено:

— класифікацію і склад методів та прийомів економічного аналізу. До складу загальновизнаних методів економічного аналізу включено прийоми та методи фундаментального і технічного аналізу та здійснено їх класифікацію;

— перелік класифікаційних ознак інформаційної бази аналізу, згруповано всю наявну актуальну інформацію, що використовується на всіх етапах портфельного аналізу;

— методику аналізу банківських портфелів: цінних паперів та кредитного, способом адаптації формул розрахунку їх дохідності та ризику до діючої в українських банках системи обліку;

набуло подальшого розвитку:

— визначення справедливої вартості фінансових інвестицій. На відміну від запропонованого трактування в М(С)БО 39, справедливу вартість фінансових інвестицій визначено як суму, за якою може бути куплена (продана) фінансова інвестиція у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, яка складається з ціни, що сформувалася в межах офіційної операції та нарахованих, але ще не отриманих процентів на момент купівлі (продажу);

— методичні засади аналізу інвестиційного та кредитного портфелів банку. Відмінно від існуючих підходів, в яких дохідність і ризики аналізуються окремо, у дисертації доведено ефективність поєднання трьох етапів аналітичного процесу: аналіз дохідності портфеля, аналіз портфельного ризику, аналіз співвідношення дохідності і ризику на основі коефіцієнтів ефективності управління портфелем банку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні доцільності використання в банках запропонованої методики портфельного аналізу кредитно-інвестиційної діяльності. Її впровадження (особливо в автоматизованому режимі) дозволить банку оцінити рівень ризикованості вкладень капіталу, спрогнозувати майбутні доходи за інвестиційним та кредитним портфелями, проаналізувати ефективність управління банківськими портфелями.

Наукові напрацювання та одержані результати застосовано розробником банківського програмного забезпечення, окремими банками та Національним банком України. Так, практичні рекомендації використано ТОВ “УНІТІ-БАРС” у процесі розробки програмного забезпечення для низки українських банків: АКБ “АЖІО”, АКБ “Київ”, АКБ “Демарк”, АКБ “Український професійний банк”, АКБ “Столиця” (довідка № 41/1 від 29.07.05). Пропозиції з удосконалення оцінки цінних паперів за справедливою вартістю та методика розрахунку ефективної ставки відсотку (внутрішньої вартості цінних паперів) були враховані Національним банком України при опрацюванні проекту “Інструкції з бухгалтерського обліку операцій Національного банку України з фінансовими інвестиціями та цінними паперами власної емісії” та впроваджені у програмний комплекс “Цінні папери” (довідка № 12-213/1914 від 20.12.05). Науково-методичні підходи до аналізу інвестиційного та кредитного портфелів банку запроваджено у навчальному процесі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана у ході підготовки навчально-методичних матеріалів для викладання курсів: “Організація і методика економічного аналізу” та “Управлінський облік і аналіз в банках” (довідка № 2942 від 27.03.06).

Особистий внесок здобувача. Одержані у роботі наукові результати, сформульовані висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження апробовані та дістали позитивної оцінки на науково-практичних конференціях:

— Міжнародна науково-практична конференція “Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (Львів, 13-14 травня 2005 р.);

— IV Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины в контексте глобализации” (Алушта, 28-30 вересня 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 6 публікаціях: у тому числі 4 статті опубліковано у наукових фахових виданнях, 2 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій - 2,51 друк. арк., які належать особисто автору.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 136 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 185 сторінок. Дисертація вміщує 24 таблиці на 14 сторінках, 15 рисунків на 7 сторінках, 14 додатків на 17 сторінках.

економічний кредитний банківський портфель

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 “Теоретичні основи аналізу портфелів банку” присвячено науковому обґрунтуванню напрямів удосконалення теоретичних засад аналізу кредитно-інвестиційної діяльності банківських установ. У розділі досліджено такі питання: сутність та функції портфельного аналізу, принципи аналітичного дослідження дохідності і ризику, прийоми та методи портфельного аналізу.

З метою ефективного дослідження методів та моделей портфельного аналізу у роботі визначено зміст досліджуваних понять та категорій.

На основі узагальнення наукових поглядів вітчизняних і зарубіжних учених в дисертації виділено два головні підходи у трактуванні поняття “портфель”: 1) портфель акцій, облігацій та інших цінних паперів, які є власністю фізичних чи юридичних осіб; 2) комплекс різноманітних активів, які формують економічну власність фізичних і юридичних осіб. У процесі портфельного аналізу, окрім портфеля цінних паперів, досліджується також і кредитний портфель, тому автор дійшов висновку, що зміст поняття “портфель” глибше розкриває саме друге визначення.

Вивчення наукових положень засновників сучасної теорії портфеля (Г. Марковіца, Дж. Тобіна, В. Шарпа) дозволило сформулювати висновок: портфель вважається оптимальним, якщо серед усіх інших портфелів, що мають однакову дохідність, він є порівняно менш ризиковим, і навпаки, якщо серед усіх інших таких портфелів він є більш дохідним. Таким чином, аналізуючи портфель з позицій “дохідність - ризик” банк зможе приймати ефективні управлінські рішення, що буде позитивно впливати на його кредитно-інвестиційну діяльність.

Значну увагу в дисертації приділено питанню невизначеності та ризику, які з наукового погляду не є синонімами. Невизначеність перетворюється на визначеність тоді, коли очікування є однозначно оціненими, тобто коли певному, наперед очікуваному результату віддається перевага з-поміж інших результатів у переліку. Ризик - це атрибут прийняття рішення у ситуації невизначеності. Ризик, на відміну від поняття невизначеності, є економічна категорія, яка відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами економічних відносин об'єктивно наявних невизначеності і конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями. Досліджено, що повною мірою зміст поняття “ризик” розкривається в китайських ієрогліфах, які позначають ризик. Перший ієрогліф означає “небезпека”, другий - “сприятлива можливість”. Тобто, інвестор знаходиться перед вибором - чим вища винагорода, пов'язана зі сприятливою можливістю, тим вищий ризик, спричинений небезпекою. Таким чином, у фінансовій термінології небезпека - це ризик, а сприятлива можливість - очікувана дохідність.

Аналіз класичних та сучасних положень теорії портфеля, теорії економічного аналізу та банківського менеджменту дозволяє визначити, що портфельний аналіз є сукупністю методів, способів, прийомів вивчення інвестиційної та кредитної діяльності банку для об'єктивного оцінювання досягнутих фінансових результатів, виявлення можливостей підвищення дохідності за прийнятного рівня сукупного ризику та підвищення ефективності управлінського процесу.

Визначено, що сутність портфельного аналізу розкривають виконувані ним функції: по-перше, відокремлює ефективні портфелі від неефективних; по-друге, зображує комбінації імовірності одержання доходу і впливу ризику щодо ефективних портфелів; по-третє, дозволяє підібрати комбінацію імовірності одержання доходу і ризику, яка краще за інших відповідатиме запитам інвестора; і по-четверте, визначає портфель, який реалізує найбільш прийнятну комбінацію співвідношення дохідності і ризику.

На підставі вивчення, систематизації та узагальнення існуючих підходів до класифікації методів економічного аналізу сформульовано висновок, що в теорії економічного аналізу немає однозначної і повної їх класифікації. Методи, прийоми та способи аналізу мають ураховувати принципи теорії портфеля, поєднувати традиційні підходи до аналізу фінансових результатів з аналізом відповідних ризиків та передбачати оцінку ефективності управлінських рішень у двох напрямках “дохідність - ризик”. На основі зробленого висновку розширено склад методів і прийомів економічного аналізу та уточнено їх класифікацію.

До класифікації методів економічного аналізу включено прийоми та методи фундаментального (дисконтування, методи оцінки стану емітента на ринку цінних паперів, методи аналізу фінансової звітності (вертикальний, горизонтальний, коефіцієнтний, експрес-аналіз), оцінка положення компанії на ринку, аналіз потенційного банкрутства) і технічного аналізу (графічний, середніх змінних, метод моментів та екстраполяції) як такі, що використовують на практиці та потребують визнання в теорії економічного аналізу.

Методи економічного аналізу поділено, як і іншими ученими, на якісні (неформалізовані) та кількісні (формалізовані). В склад якісних методів та прийомів входять: аналіз, синтез, індукція, дедукція, евристичні методи. Останні поділяються на методи ненаправленого пошуку (“мозковий штурм”, генерування альтернатив (синектика), контрольні питання, “колективний блокнот”, аналіз сценаріїв, експертні оцінки, оцінка положення компанії на ринку, асоціації та аналогії, “дерево цілей”) та методи направленого пошуку (морфологічний метод, алгоритм розв'язання винахідницьких задач).

Кількісні методи розділено на три підгрупи: традиційні, статистичні, економіко-математичні. Традиційні складаються з методів, які в теорії економічного аналізу зазвичай відносяться до основного складу класичних: порівняння, елімінування (методи факторного аналізу), балансовий метод, аналіз фінансової звітності (вертикальний, горизонтальний, коефіцієнтний, експрес-аналіз), деталізація показників фінансової діяльності, нормативний, графічний методи. В окрему групу віднесені статистичні методи: статистичне спостереження, аналітичні та структурні групування, індексний спосіб, оцінка потенційного банкрутства, абсолютні та відносні величини, середні величини (середньоарифметична, середньогеометрична, середньозважена), плинні середні, ряди динаміки, метод моментів. Найбільша за кількістю група економіко-математичних методів та прийомів. Група складається з п'яти підгруп: методи математичного аналізу (диференціювання, інтегрування, логарифмування, варіаційне обчислення, дисконтування), методи математичної статистики (кореляційно-регресійний аналіз, коваріаційний аналіз, дисперсійний аналіз, кластерний аналіз, трендовий аналіз, метод екстраполяції та прогнозування), методи математичного програмування (моделювання, оптимізація, лінійне і нелінійне програмування, динамічне програмування, методи теорії графіків і комбінаторики, імітаційне моделювання, методи сітьового планування та управління, транспортні задачі), методи теорії імовірності (стохастичне програмування, методи статистичного моделювання, теорія ігор, теорія нечітких множин, теорія масового обслуговування), економетричні методи (матричні обчислення, виробничі функції, міжгалузевий баланс, управління запасами).

Наведені склад і класифікація методів і прийомів є таким, що відповідає осучасненому та практичному баченню принципів і логіки системного підходу до визначення методичного інструментарію аналізу.

Значна увага в першому розділі дисертації приділена дослідженню можливостей та обмежень практичного використання фундаментальних та технічних методів в умовах прийняття інвестиційних рішень банками України. На основі даних відкритої інформаційної бази українських емітентів цінних паперів ПФТС розраховано коефіцієнти фінансового стану провідних українських копаній-емітентів цінних паперів, а саме: миттєвої ліквідності, поточної ліквідності, загальної ліквідності, маневреності власних коштів, незалежності, рентабельність активів, рентабельність продажу. Визначено клас емітентів, капіталізацію, індекс Альтмана (так званий індекс кредитоспроможності). За результатами аналізу з'ясувалося, що основна проблема, яка призводить до імовірності банкрутства вітчизняних компаній-емітентів, полягає в збільшенні обсягів боргових зобов'язань по відношенню до ринкової оцінки власного капіталу.

Удосконалення та розвиток методичних засад аналізу банківських портфелів слід реалізовувати як певну систему, що складається з таких етапів: аналіз дохідності портфеля, оцінка сукупного портфельного ризику, визначення ефективності управління портфелями. Цей підхід взято за основу при розробці методичних засад та розширенні інструментарію аналізу основних банківських портфелів -- інвестиційного та кредитного.

У розділі 2 “Методичні засади аналізу інвестиційного портфеля банку” досліджено роль та значення інформації в аналізі, обґрунтовано необхідність удосконалення методики аналізу інвестиційного портфеля цінних паперів банку.

Визначено, що сукупність інформації, яка характеризує діяльність об'єкта і аналізується, формує інформаційну базу. Отже, інформаційна база становить обов'язковий елемент методики економічного аналізу. Інформаційна база аналізу формується в результаті аналітичних перетворень інформаційних потоків.

На основі існуючих теоретичних підходів систематизовано та доповнено перелік критеріїв класифікації інформаційних даних. Інформаційні дані пропонується класифікувати за: сферою формування, джерелами утворення, часом одержання, станом обробки, способом відображення, формою зберігання, характером дії, стабільністю використання, напрямком руху інформації. Використовуючи дану класифікацію в роботі згруповано актуальну інформацію, яка може бути використана на всіх етапах портфельного аналізу.

Обґрунтовано доцільність використання і переваги автоматизованої банківської системи порівняно з програмою Microsoft Excel у процесі аналізу наявної інформаційної бази та прийнятті інвестиційних рішень. Програмний алгоритм АБС зводить до мінімуму операційний ризик, тому що не потребує здійснення операцій вручну і обліку сум виконавцями, що часто призводить до похибок при використанні програми Microsoft Excel. Інформацію спеціаліст одержує оперативно, за період і у зручній для нього формі звіту.

У процесі роботи над концепцією удосконалення методики аналізу банківських портфелів визначено особливості застосування портфельного підходу в описанні об'єктів аналізу портфеля цінних паперів: 1) для попереднього (ринкового або перспективного) аналізу: очікувані дохідність та ризик цінних паперів, що обертаються на ринку, та можливих комбінацій цінних паперів у портфелі; 2) для поточного (оперативного) аналізу: фактичні та очікувані дохідність і ризик портфеля цінних паперів банку, прогнозовані дохідність і ризик цінних паперів, які обертаються на ринку, та їх можливих комбінацій; 3) для підсумкового (ретроспективного) аналізу: фактичні дохідність і ризик за період та ефективність управління портфелем цінних паперів банку з позиції “дохідність - ризик”.

З метою ефективної оцінки дохідності цінних паперів, що банк придбає у торговий портфель, уточнено поняття справедливої вартості, запропоноване у М(С)БО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка”. Пропонується справедливу вартість фінансових інвестицій трактувати як суму, за якою може бути куплена (продана) фінансова інвестиція у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, яка складається із ціни, що сформувалася в межах офіційної операції та нарахованих, але ще не отриманих на момент купівлі (продажу) процентів.

У роботі запропоновано метод розрахунку точної дохідності (exact profitability - ЕР) цінних паперів за період володіння (з урахуванням його тривалості). Методика розрахунку точної дохідності складається з кількох етапів. Ефективність методики перевірена у ході дослідження фактичної дохідності портфеля боргових цінних паперів одного із українських банків та порівняна з результатами такого самого аналізу за “одноперіодною” моделлю Г. Марковіца (табл. 1).

Таблиця 1 Розрахунок фактичної дохідності боргових цінних паперів за методом точної дохідності та моделлю Г. Марковіца

1. Розраховується тривалість періоду володіння (t) для кожного цінного папера (колонка 6 табл. 1).

2. Визначається дохід (W1, колонка 16) за кожним цінним папером протягом періоду володіння. Дохід складається з: суми нарахованих за період володіння (R, колонка 10) та куплених (R2, колонка 11) процентних доходів; суми амортизації дисконту (D, колонка 12) з плюсом або суми амортизації премії (P, колонка 13) з мінусом; суми переоцінки (O, колонка 14): дооцінка з плюсом або уцінки з мінусом; суми фактично сформованих резервів (S, колонка 15) з мінусом.

Таким чином, розрахунок фактичного доходу за цінним папером набуває вигляду:

W1 = R + R2 + D - P + O - S. (1)

У даному випадку банк придбав цінні папери з премією. Емітенти цінних паперів віднесені до класу А, відповідно резерв на випадок компенсування можливих збитків за цінними паперами не формувався.

3. Розраховується точна дохідність за кожним цінним папером з урахуванням тривалості періоду володіння:

(2)

де ЕР - точна дохідність цінного папера; W1 - дохід за період володіння; W0 - вартість придбання (витрати за інвестицією на початок періоду); t - тривалість періоду володіння.

За результатами розрахунків (табл. 1) зроблено такі висновки стосовно фінансових інвестицій банку. Фактична дохідність (ЕР) за період володіння перевищила номінальну ставку дохідності (r) за кожною облігацією, окрім зобов'язань “Азот” (серія А). Досягти такого рівня дохідності для банку стало можливим за рахунок вкладень в безризикові цінні папери (клас емітента А). Головною причиною одержання банком досить високої дохідності за вкладеннями стали високі ринкові котирування облігацій.

У табл. 1 (колонки 18 і 19) проаналізовано дохідність боргових цінних паперів за класичною моделлю Г. Марковіца без урахування тривалості періоду володіння. Відповідно до розрахованого значення чистої дохідності (СР) можна дійти такого висновку. У випадках, коли період володіння (t) цінними паперами наближався до 365 днів (рік), банк отримав дохідність, наближену до номінальної. У разі меншого періоду володіння інвестиція набуває статусу неприбуткової (збиткової). Таким чином, класична модель при оцінці фактичної дохідності не враховує фактичної тривалості періоду володіння цінними паперами і не може бути використана у випадку, якщо період володіння не дорівнює 365 днів.

На заключному етапі аналізується сукупна дохідність портфеля цінних паперів за формулою:

(3)

де EPP - фактична точна дохідність портфеля; EP_i - дохідність і-ї групи цінних паперів; V_i - обсяг цінних паперів і-ї групи у портфелі; n - кількість груп цінних паперів у портфелі.

Відповідно до другого етапу портфельного аналізу - оцінка портфельного ризику, досліджено ефективність використання українськими банками методів оцінки інвестиційних ризиків. У дисертації доведено, що в практичній діяльності доцільними для використання є такі статистичні методи і коефіцієнти: аналіз сценаріїв, дисперсія та стандартне відхилення, коваріація та кореляція, бета-коефіцієнт. Ефективність кожного з них обумовлена періодом за який здійснюється аналіз (перспективний, оперативний, ретроспективний), і наявністю достовірної статистичної інформації з певним часовим лагом. З метою аналізу ефективності управління портфелем цінних паперів обґрунтовано пропозицію вітчизняним банкам віддавати перевагу складовим елементам моделі САРМ та коефіцієнтам ефективності Дж. Трейнора та В. Шарпа. У процесі аналізу ефективності диверсифікованого портфеля використовується коефіцієнт Дж. Трейнора (відношення премії за ризик до показника бета портфеля). Коефіцієнт В. Шарпа доцільно застосовувати для аналізу недиверсифікованого портфеля (відношення премії за ризик до стандартного відхилення портфеля). Розрахунок середньоарифметичної дохідності і стандартного відхилення та порівняльний аналіз окремих активів за коефіцієнтом В. Шарпа здійснено за інформацією фондового ринку США за 1928-2000 рр. (табл. 2), тому що в Україні не має можливості одержати достовірну інформацію, яка б перевищувала часовий інтервал у шість-вісім років.

Таблиця 2 Порівняльний аналіз окремих активів фондового ринку США за 1928-2000 рр. за коефіцієнтом В. Шарпа

За даними табл. 2 ефективним, за співвідношенням “дохідність - ризик”, виявилося інвестування в короткострокові казначейські векселі. При цьому вони мали нижчу дохідність (3,80%). Рівень компенсації ризику дохідністю був для них найвищий - 1,15% на відміну від інших активів, де аналогічний показник не перевищував 0,8%.

У розділі 3 “Методичні засади аналізу кредитного портфеля банку” проаналізовано наукові підходи до визначення поняття кредитного портфеля банку, з'ясовано сутність кредитної політики, сформовано методичні засади та розроблено програмний інструментарій аналізу кредитного портфеля банку.

На основі існуючих підходів запропоновано трактувати термін “кредитний портфель” у ширшому значенні, а саме: як комплексний інструмент управління кредитами на основі їх спеціального аналізу і регулювання.

Здійснено порівняння традиційного та нетрадиційного (портфельного) підходів до аналізу кредитної діяльності банку. У вітчизняній практиці у процесі аналізу кредитного портфеля переважає традиційний підхід (метод коефіцієнтів), причиною цього є те, що даний підхід діє у будь-якому середовищі і є простішим, швидшим та дешевшим. Але дослідження економічного змісту кожного з показників показує, що кожен з них опосередковано характеризує один з двох параметрів - або дохідність, або ризик. Варто зазначити, що доцільність застосування традиційного методу у процесі аналізу кредитної діяльності банку є беззаперечною, але для підвищення ефективності аналізу слід більше уваги приділяти дослідженню взаємозалежності та взаємозв'язку дохідності і ризику кредитів у портфелі загалом. Стосовно позиції портфельного підходу в аналізі, то вона постійно зміцнюється. По-перше, це пов'язано зі стрімким розвитком інформаційних технологій, що дозволяють за допомогою впровадження нових методик швидше приймати управлінські рішення з кредитування та перевіряти ефективність їх реалізації; по-друге, банки як активні учасники кредитного процесу прагнуть використовувати нові й ефективні в прийнятті управлінських рішень аналітичні підходи та процедури.

У дисертації розкрито роль кредитної політики, яка спрямована на формування стратегії дохідності і ризику діяльності банку. Визначено, що кредитна політика має безпосередній вплив на реалізацію кредитного процесу в банку, зокрема, саме кредитна політика визначає кількість етапів та процедур, з яких даний процес складається. Кредитний процес - сукупність послідовних етапів, визначених процедур, кожна з яких вимагає конкретних робіт для виконання, які вносять якісні та кількісні характеристики щодо оцінки кредиту. Процес кредитування розглядається як перехід від одного етапу до іншого з обов'язковим виконанням визначених процедур та контрольних завдань.

У більшості випадків схеми кредитного процесу, представлені в наукових та нормативних джерелах, подібні між собою, але різняться кількістю або послідовністю здійснюваних процедур. Аналіз цих процедур дозволяє побудувати схему, що вказує на можливість автоматизації значної кількості аналітичних процедур кредитного процесу і дозволяє розширити їх стандартний набір шляхом впровадження методики портфельного аналізу в три етапи (рис. 1).

Рис. 1. Реалізація кредитного процесу з використанням можливостей інформаційно-аналітичного модуля “Кредитний портфель”

Використання запропонованого підходу до реалізації кредитного процесу надає банку певні переваги:

1) повна автоматизація аналітичних процедур; підвищення якості (точності) та прискорення аналізу на всіх етапах кредитного процесу;

2) можливість моделювання ситуацій з кредитування в автоматизованій банківській системі за попередніми даними, не вносячи змін до фактичного балансу банку;

3) розмежування адміністративної та аналітичної робіт;

4) подальше збільшення кількості аналітичних процедур у кредитному процесі не позначиться негативно на якості та швидкості аналізу.

У дисертації проведено дослідження вітчизняних і зарубіжних методів оцінки вартості кредиту (процентної ставки), яка є однією з основних функцій ефективного управління кредитним портфелем банку. Зроблено висновок, що ці методи можна адаптувати до специфіки роботи вітчизняних банків. Але якого б методу не дотримувався банк у визначенні процентних ставок, він у разі необхідності обов'язково проходить два етапи: попередній аналіз та оперативну модифікацію. Визначившись з методом оцінки вартості кредиту, важливо спрогнозувати фінансовий ефект, який принесе банку кредитна діяльність. Для вирішення цього завдання рекомендовано застосовувати принцип портфельного підходу у ході аналізу кредитного портфеля банку. Відповідно до цього структурується аналітичний процес і методичні засади поділяються на три етапи: аналіз дохідності кредитного портфеля, оцінка ризиків кредитного портфеля, аналіз ефективності управління кредитним портфелем з позиції “дохідність - ризик”.

Проведено апробацію розробленого методу точної дохідності для аналізу кредитного портфеля банку (табл. 3).

Таблиця 3 Розрахунок фактичної дохідності кредитного портфеля банка за методом точної дохідності за 2004 р.

Відмінність використання методу для аналізу фактичної дохідності кредитного портфеля від портфеля цінних паперів полягає у процедурі розрахунку фактичного доходу (W1, колонка 7) кожної позички за період. Дохід, відповідно, складається з суми нарахованих за період процентних доходів (R, колонка 5) і суми фактично сформованих резервів (S, колонка 6) з мінусом.

Таким чином, формула розрахунку фактичного доходу за позичкою має вигляд:

W1 = R - S. (4)

Далі розраховується точна дохідність (EP, колонка 8) кожної кредитної операції аналогічно формулі (2). Завершальною процедурою методу є визначення дохідності кредитного портфеля банку так само як у формулі (3).

У результаті дослідження визначено фактичну точну дохідність портфеля, що дорівнює 18,02% (табл. 3). Порівняння очікуваної дохідності кредитного портфеля і фактично отриманої визначає різницю - суму, за рахунок якої було сформовано резерв на покриття фактора ризику кожної кредитної операції в портфелі.

Під час оцінки сукупного очікуваного і фактичного ризику кредитного портфеля банку доцільним є використання методів кількісної оцінки: аналіз економічних сценаріїв, середньозважений кредитний портфельний ризик, дисперсія, середньоквадратичне відхилення. Ці показники відображають рівень диверсифікації кредитного портфеля стосовно ризику - чим вищі значення дисперсії та стандартного відхилення, тим більш диверсифікованим з позиції ризику є кредитний портфель банку. Ефективність використання перелічених показників підтверджена проведеним аналізом фактичного кредитного портфельного ризику за інформаційною базою одного з вітчизняних банків. На заключному етапі портфельного аналізу кредитної діяльності банку в дисертації проведено дослідження ефективності управління портфелем банку через оцінку співвідношення дохідності та ризику портфеля. Розраховане значення коефіцієнту ефективності як відношення дохідності кредитного портфеля (18,02%) за вирахуванням безризикової ставки (14,9%) до ризику портфеля (0,075%) вказує на високу ефективність управління кредитним портфелем банку (41,44%). Питома вага сформованого резерву на покриття ризиків під нестандартну заборгованість склала усього 0,075% проти 3,12% перевищення дохідності портфеля над безризиковою ставкою.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні методичних засад та розширенні інструментарію портфельного аналізу кредитно-інвестиційної діяльності банку. Головні наукові і практичні результати роботи полягають у такому:

1. За умов економічної нестабільності вітчизняних фінансових ринків та спроб банків примножити власний капітал і досягти вищого рівня прибутковості через збільшення обсягу кредитно-інвестиційного портфеля, що пов'язано з підвищеним ризиком, який неминуче вплине на ефективність діяльності окремої кредитної установи і відповідно всієї банківської системи. Удосконалення теоретичних засад економічного аналізу інвестиційного та кредитного портфелів банку та формування адекватного методичного інструментарію - необхідна умова підвищення ефективності кредитно-інвестиційної діяльності банку, і вагомий фактор підвищення надійності та ефективності діяльності кредитної установи загалом.

2. У ході дослідження доведено, що використання основоположного принципу теорії портфеля, суть якого полягає в оцінюванні об'єкта досліджень за співвідношенням доходів і ризиків, дає змогу перейти від традиційного аналізу, в якому основним показником ефективності вважається прибутковість, до аналізу управлінських рішень з позиції оцінки дохідності та ризику. За сучасних умов підвищеної ризикованості, насамперед у фінансовій сфері, такий підхід до аналізу інвестиційної та кредитної діяльності банку найбільш адекватно відображає реальний стан справ, сприяє формуванню об'єктивних оцінок та обґрунтованому прийняттю ефективних управлінських рішень.

3. Методологічними засадами портфельного аналізу є теорія економічного аналізу, а визначення таких фундаментальних для кожної науки понять, як предмет, метод, система показників, інструментарій досліджень стосовно цього напрямку (портфельного аналізу) не містить принципових відмінностей, проте його слід розглядати з урахуванням специфіки об'єкта досліджень. Формування методу портфельного аналізу повинно здійснюватися з урахуванням традиційного та сучасного методичного інструментарію, його гармонійним поєднанням і реалізацією можливості впровадження в аналітичну роботу українських банків. Практична частина дослідження доводить можливість та ефективність використання фундаментальних і технічних методів в умовах прийняття інвестиційних рішень банками України.

4. Портфельний аналіз як напрямок аналізу банківської діяльності та складова системи управління банком підпорядковано досягненню стратегічної мети, яку в сучасній економічній науці переважно трактують як максимізацію ринкової вартості банку. Формування ринкових оцінок відбувається під впливом очікуваного співвідношення доходів і ризиків, а тому внутрішня аналітична система банку та автоматизована банківська система мають бути спрямовані на оптимізацію цього співвідношення. У разі реалізації даного підходу в основі має бути модель портфельного аналізу, в якій аналітичний процес реалізується за трьома етапами, які різняться об'єктами та інструментарієм аналізу, а також яким притаманні логічний взаємозв'язок і які в сукупності формують цілісний підхід портфельного аналізу. На першому етапі проводиться аналіз дохідності портфеля, на другому - об'єктом аналізу виступає сукупний портфельний ризик, а на третьому - здійснюється оцінка ефективності управління банківськими портфелями.

5. Зважаючи на загальний характер опису аналітичних процедур у нормативних документах НБУ та особливості внутрішньої політики конкретного банку, існує нагальна потреба у розробці та доопрацюванні внутрішньобанківських нормативних документів з визначення ефективності інвестиційних операцій з цінними паперами та кредитної діяльності банку з метою оптимізації рівня дохідності і ризиків. Запропоновані автором положення методики портфельного аналізу та пропозиції щодо автоматизації механізму їх реалізації були визнані одним з провідних розробників автоматизованої банківської системи в Україні. Аналітичний процес у ряді вітчизняних банків було розширено і вдосконалено шляхом розробки інформаційно-аналітичних модулів на основі запропонованої методики портфельного аналізу (аналіз основних банківських портфелів: інвестиційного і кредитного), що покладена в основу діючої АБС Барс “Millennium”.

6. З метою удосконалення методів аналізу фактичної дохідності портфеля за період запропоновано метод точної дохідності, який складається з кількох етапів: 1) розрахунок тривалості періоду володіння; 2) розрахунок доходу за кожним цінним папером (кредитом) у портфелі протягом періоду володіння; 3) розрахунок точної дохідності за кожним цінним папером (кредитом) з урахуванням тривалості періоду володіння; 4) оцінка фактичної дохідності портфеля банку. Запропонований метод точної дохідності проілюстровано розрахунками для інвестиційного і кредитного портфелів. Відмінність методу точної дохідності від загальноприйнятого методу (класична модель Г. Марковіца) полягає у такому:

– до основної формули включено всі фактори, що генерують дохід за активом;

– враховано вартість придбання, тобто сукупні витрати за інвестицією;

– дохідність визначено з урахуванням тривалості інвестиційного (кредитного) періоду.

7. У процесі аналізу ефективності управління портфелем цінних паперів банку пропонується оцінювати інвестиційний ризик за допомогою таких методів: аналіз сценаріїв, дисперсія та середньоквадратичне відхилення, а в умовах зростаючої активності вітчизняного фондового ринку актуальності у визначенні ступеня ризикованості інвестиційного портфеля банку набуває оцінка коваріації та кореляція і бета-коефіцієнт. Аналіз співвідношення доходів, одержаних банком від проведення інвестиційних операцій з цінними паперами, з відповідним рівнем ризику дає можливість банку оптимізувати це співвідношення, а також обирати найприйнятніші напрями розміщення активів, оцінити якість портфеля, провести ретроспективний і попередній аналіз, прийняти обґрунтовані ефективні рішення у сфері інвестування. Співвідношення дохідності і ризику портфеля доцільно оцінювати за коефіцієнтами В. Шарпа і Дж. Трейнора.

8. Запропонована методика аналізу ефективності управління кредитним портфелем банку побудована на єдиному методичному підході портфельного аналізу, але також ураховується і кредитний ризик. Для аналізу сукупного кредитного ризику визначено за доцільне використовувати систему кількісних показників. Основними показниками, що вимірюють очікувану і фактичну величину кредитного ризику, є дисперсія та середньоквадратичне відхилення. Для знаходження фактичного рівня кредитного ризику портфеля банку пропонується так званий метод резервів, тобто оцінка ризику, величину якого адекватно відображає розрахункове значення резерву під кредитні ризики у розрізі нестандартної заборгованості стосовно розміру всьог...