Організаційно-економічні основи функціонування малих господарських формувань у сільському господарстві

- розробка основних заходів відновлення і підвищення родючості ґрунтів, що забезпечується шляхом внесення відповідних доз мінеральних та органічних добрив і вапнування ґрунтів з урахуванням зональності;

- забезпеченість високоякісним насінням районованих сортів сільськогосподарських культур. Значною мірою це можна вирішити завдяки налагодженню високоефективного ведення насінництва, зокрема, важливу роль повинен відіграти «Львівнасінпром»;

- підвищення рівня технічної оснащеності галузі. Машинно-тракторний парк в аграрному виробництві майже вичерпав свій ресурс, тому слід оновлювати техніку, а це вирішити самим фермерам не під силу. Тут необхідна дієва допомога держави через розвиток фінансових ринків на селі та створення сприятливих умов для залучення в галузь інвестицій;

- захист сільськогосподарських рослин від хвороб, шкідників і бур'янів. Важливість вирішення цієї проблеми полягає саме у залученні фінансових ресурсів із різних джерел. Так, для прикладу, підраховано, що виділення із місцевого бюджету 1 млн. грн., дозволяє залучити засоби захисту рослин на площу 32,1 тис. га зернових, що дає прибавку врожаю 4,59 ц з 1 га, або додатково одержати 16 тис. тонн зерна із усієї площі.

Тваринництво у фермерських господарствах не набуло такого поширення, як рослинництво, що обумовлено впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників. У першу чергу, це існуюча система матеріальної зацікавленості, яка не спонукає фермерів до раціонального використання наявних сприятливих умов регіону для виробництва продукції тваринного походження. З огляду на вище зазначене, вимагають удосконалення економічні механізми, які застосовуються для розвитку тваринництва. Тут важливу роль повинна відіграти держава, зокрема підрозділи Львівського науково-виробничого центру «Західплемресурси». Результативне ведення рослинництва і тваринництва значною мірою залежить саме від раціонального поєднання цих основних галузей аграрного виробництва.

Відсутність у фермерів необхідних обігових коштів для придбання мінеральних добрив, насіння, паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів захисту рослин від хвороб, бур'янів і шкідників, кормів є одним з основних чинників низької врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин. Головною причиною недостатності обігових коштів є слабкий доступ фермерів до фінансових джерел і, найперше, до кредитів банків. Банки неохоче надають кредити фермерам через ряд причин, серед яких можна виділити:

- відсутність необхідної ліквідної застави - продукції на складі, худоби, сільськогосподарської та іншої техніки, обладнання;

- неможливість заставити землю;

- досить складна і довга процедура отримання кредиту в банку. В зв'язку з цим фермер скоріше позичить гроші у родича або іншої фізичної особи чи в кредитній спілці за вдвічі вищий відсоток, ніж у банку.

Для селянських домогосподарств, а також дрібних фермерів альтернативним джерелом фінансування є кредитні спілки, які створюються в містах, але членами котрих є також сільські жителі. Потрібна підтримка з боку держави розвитку кредитних спілок на селі, вони можуть стати важливим джерелом фінансових ресурсів для малих форм господарювання у сільській місцевості.

Для покращення ефективності маркетингових каналів збуту сільськогосподарської продукції потрібно знизити вартість витрат з просування продукції від фермера до кінцевого споживача. В Україні ці послуги є занадто дорогими. Це стосується транспортних витрат, витрат зі зберігання продукції, послуг з контролю якості, які вдвічі вищі, ніж у країнах Європейського Союзу.

Значною проблемою для сільськогосподарських виробників є відсутність належним чином організованої оптової закупівлі сільськогосподарської продукції. За цих умов селянам доводиться самотужки займатися реалізацією виробленої продукції, що є занадто витратним для них і, відповідно, суттєво знижує як ціну на продукцію, так і їх доходи. Потрібно розширювати біржову торгівлю, мережу супермаркетів на рівні районних та обласних центрів, куди б фермери могли оптом збувати свою продукцію, створювати дрібногуртові центри закупівлі із залученням до цього місцевої влади.

Підвищити фермерську ціну могла б і первинна переробка сільськогосподарської продукції та підготовка її для подальшої промислової переробки. Наприклад, це може бути охолодження молока, сортування овочів і фруктів, пакування тощо. Крім підвищення ціни, це також дало б можливість збільшити зайнятість на селі.

Одним із ключових напрямів удосконалення підтримки малих форм господарювання у сільському господарстві є розвиток обслуговуючих кооперативів. Цю тезу підтверджує світова практика аграрного виробництва. Тому проблема розвитку кооперації є однією з вузлових не тільки для ефективного ведення малих господарських формувань у сільському господарстві, але й для всього АПК України. Важливим напрямком підвищення результативності ведення аграрного виробництва є розвиток кооперації при виробництві та реалізації продукції. В Карпатському регіоні існують історичні традиції кооперативного руху. Зокрема, вони свідчать, що в ньому брали участь не тільки селяни та ремісники, але й священики (їх частка в кооперативних товариствах становила в середньому 30%). Це вказує на те, що відродження сільськогосподарського виробництва у сучасних умовах повинно проходити в тісному взаємозв'язку з духовним відродженням нації.

Однак, у сучасних умовах такі позитивні надбання минулого використовуються ще недостатньо. У роботі розроблено комплекс заходів щодо поліпшення використання різних форм кооперації. Значну роль у цьому відіграють різноманітні організаційно-господарські структури. До них належить «Агентство з розвитку агробізнесу та маркетингу».

Важлива роль у створенні сприятливих умов розвитку господарств населення та фермерських господарств належить органам влади всіх рівнів - національного, регіонального, місцевого. Найперше це стосується інституційної підтримки розвитку малих форм господарювання у сільському господарстві, зокрема, розробки й прийняття відповідних законодавчих актів і забезпечення їх виконання, ефективного функціонування судової системи та системи вирішення земельних спорів, наукового і технологічного забезпечення виробництва, процесів інтеграції й кооперації.

Одним із важливих напрямків підтримки і розвитку малих господарських формувань у сільському господарстві, запорукою подальшого реформування сільського господарства та розвитку сільських територій є створення умов для функціонування приватних і державних дорадчих служб. За нових економічних умов значно зросла потреба в підвищенні технічної та управлінської кваліфікації українських аграріїв, особливо це стосується малих господарських формувань у сільському господарстві. Для того, щоб допомогти поширенню знань, розвиток дорадчої діяльності в Україні повинен розглядатися як важливий елемент державної аграрної політики. На жаль, з часів планової економіки, коли домінували колективні господарства, до теперішнього часу структура державного управління сільським господарством не змінилася кардинально. Малі та середні сільськогосподарські підприємства мають досить обмежений доступ до інформації. В такій ситуації підтримка дорадчих служб виступає одним із найважливіших чинників подальшої розбудови сільських територій. Важливим кроком у цьому напрямку стало прийняття Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність».

Інший важливий момент дорадчих служб - це освіта та підвищення кваліфікації, покращення менеджменту і технічних навичок українських аграріїв. Це також пов'язано з реструктуризацією великих сільськогосподарських підприємств. Існуюча система аграрної освіти будувалася з метою задоволення потреб великих колективних і державних сільськогосподарських підприємств у сфері бухгалтерського обліку, агрономії, тваринництва, механізації, будівництва, ветеринарної медицини тощо. Таким чином, ця система характеризується дуже вузькою спеціалізацією. На противагу великим підприємствам, фермери та домогосподарства не можуть дозволити собі скористатися послугами всіх зазначених спеціалістів. Самі фермери повинні володіти певним набором знань з економіки, агрономії, зоотехнії та мати можливість отримувати сторонні послуги з бухгалтерського обліку чи ветеринарної медицини. Отже, аграрна освіта України потребує значної модернізації. З одного боку, існує необхідність створити курси для фермерів та власників селянських господарств, а з іншого - зорієнтувати належним чином вищу та середню спеціальну аграрну освіту на підготовку спеціалістів для дорадчих служб.

Одним із найкращих шляхів створення ефективно функціонуючої дорадчої діяльності є одночасна підтримка всіх її видів. В першу чергу, районні управління агропромислового розвитку потрібно переорієнтувати на надання консультаційних послуг. Перевагою такого виду консультаційної діяльності є державна підтримка, в тому числі фінансова, уніфікація та контроль їх якості, інтегрованість з освітньою мережею і використання інфраструктури аграрних навчальних закладів. У той же час консультаційні фірми, індивідуальні консультанти, компанії з іноземними інвестиціями зберігають свій незалежний статус і ведуть консультаційну діяльність на комерційній основі. Додатково держава може оголошувати конкурси з метою вибору найкращих (за параметром ціна-якість) проектів на виконання певних видів робіт, наприклад, розробки програмного забезпечення для бухгалтерського обліку, проведення різних видів навчальних заходів для сільського населення. Перевагами даного підходу є гнучкість дорадчої діяльності, підтримка конкуренції та приватних ініціатив.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування організаційно-економічних засад функціонування малих господарських формувань та запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо визначення сутності й удосконалення методології сутнісного аналізу використання категорій «малі форми господарювання у сільському господарстві», «особисті господарства населення» і «фермерство» з урахуванням зональних особливостей Карпатського регіону України.

Результати дисертації дозволяють зробити такі висновки теоретико-методичного змісту та науково-практичного спрямування:

1. До малих форм господарювання у сільському господарстві слід відносити господарську діяльність, що ґрунтується на праці членів сім'ї з можливим залученням одного середньорічного найнятого працівника. Під такий критерій підпадають господарства населення, зокрема особисті селянські господарства та класичні фермерські господарства. Функціонування дрібних форм господарювання забезпечується в основному завдяки саме сімейним стосункам. В історичному аспекті також є підстави стверджувати, що виникнення та функціонування цих господарств супроводжувалося становленням і розвитком сімейних відносин. Саме у цьому соціальному формуванні найреальніше відображаються тісні взаємозв'язки людини з природою, їх органічне поєднання у вирішенні економічних, соціальних, екологічних та інших проблем ведення сільського господарства.

2. Господарства населення і фермерські господарства можуть ефективно розвиватися на основі інтеграції та кооперації й у тісній діалектичній єдності з крупними господарськими формуваннями. З цього приводу слід зауважити, що всяке велике за розмірами господарство розвивається завдяки індивідуальній діяльності окремих своїх членів. Одночасно будь-яке дрібне господарське утворення є повторенням великого в мініатюрі. Результати дослідження свідчать, що у дрібних і крупних господарствах слід налагоджувати різні виробництва. Скажімо, вирощування овочевих та плодово-ягідних культур, картоплі тощо доцільно зосереджувати в малих господарствах, а виробництво продукції зернових і технічних культур - у крупних господарських формуваннях. Отже, поєднання малих і великих форм господарювання є одним із важливих економічних законів розвитку сільськогосподарського виробництва. Всяке порушення співвідношення між дрібними та крупними господарствами приводить до негативних наслідків як для розвитку цих форм господарювання, так і для економіки в цілому.

3. Проблеми дослідження діяльності господарств населення та фермерських господарств полягають не лише в переліку необхідних показників, але, що важливо, у збиранні необхідної і, головне, достовірної інформації. Існуюча система збору даних як статистичними, так і іншими державними контролюючими органами є застарілою і такою, що не відображає ролі, яку відіграють ці господарства у процесах суспільного виробництва. При опрацюванні матеріалів діяльності дрібних форм господарювання слід використовувати різноманітні прийоми й підходи в дослідженні результатів їх функціонування. Проте особливу увагу необхідно звернути на застосування системного та ситуаційного підходів. Це значно розширює практичне застосування теорії систем, дає можливість повніше враховувати вплив чинників внутрішнього та зовнішнього середовища на процеси функціонування цих господарських формувань.

4. Специфікою становлення фермерських господарств в Україні стало те, що вони сформувалися в надрах колгоспно-радгоспної системи шляхом виділення відповідних земельних площ, а не на основі особистих селянських господарств еволюційним шляхом. У цьому криються особливості фермерства в Україні та проблеми, пов'язані з його розвитком. Основні причини невдач у розвитку фермерського руху полягають у відсутності науково обґрунтованих програм формування фермерських господарств як на рівні держави, так і на регіональному.

5. Особливістю діяльності малих форм господарювання у сільському господарстві є проблема високої самоексплуатації їх членів, це стосується значної частини сільських жителів. Експлуатація власників приватних господарств має свої характерні особливості, які обумовлюються способами та формами ведення їхньої господарської діяльності. Найважливішою з особливостей є така: селяни, які ведуть свою приватну господарку, є власниками засобів виробництва та особисто використовують їх при виконанні технологічних процесів виробництва продукції. Саме це обумовлює необхідність дослідження такого важливого аспекту експлуатації власників господарств, як самоекспплуатація, яку ми розглядаємо як свідоме і надмірне напруження сил людини. Вона (самоексплуатація), як правило, має підсвідомий характер та здійснюється без прямого, однак за дещо опосередкованого примусу. В особистих селянських і фермерських господарствах сільське населення, через своє природне працелюбство та потребу забезпечення продуктами для існування, свідомо і посилено експлуатувало себе протягом всього історичного періоду функціонування досліджуваних форм господарювання, тобто у даному випадку експлуатація проявлялася у вигляді самоексплуатації.

6. Діяльність малих форм господарювання у сільському господарстві залежить в першу чергу від ставлення їх власників до землі як основного засобу сільськогосподарського виробництва. Результатом еволюції аграрного розвитку є зростання продуктивності землі та тваринництва. Основним завданням аграрної реформи в Україні було створення власника на землі, який дбав би про неї так, як селянин дбає про свою присадибну ділянку. Звідси й виникнення українського фермерства як альтернативи колгоспам і радгоспам. Споконвіку в селянина існує правило: спочатку нагодувати землю, а потім - себе. Перетворення українського селянства на початку 30-х років минулого століття у найманих працівників колгоспів і радгоспів вивело усуспільнений аграрний сектор за межі цього правила.

7. При розгляді організаційно-економічних основ функціонування господарств населення та фермерських господарств особливий інтерес має вивчення питання вигідності, або ефективності виробництва. Проведений аналіз даної проблеми дає змогу зробити висновок, що існують різні критерії вигідності та принципи формування виробничих витрат залежно від форми власності, на якій базується сільськогосподарське виробництво. Критерієм вигідності та економічної ефективності за умов державної і колективної власності, а також приватної, що ґрунтується на найманій праці, виступають показники суми отриманого прибутку та рівні рентабельності. В особистому й фермерському господарствах такими критеріями є загальна сума виручки від реалізації продукції та валовий доход. Останнє пояснюється тим, що члени цих господарств, маючи більші можливості, порівняно з колективами, що працюють у великих сільськогосподарських підприємствах, у регулюванні виробничих процесів, мають також більші можливості у розподілі одержаної грошової виручки. Крім того, у них валовий доход не розподіляється на оплату праці й прибуток. Він розподіляється на фонди споживання та нагромадження й співвідношення між цими фондами досить гнучке, змінюється за роками залежно від потреб виробництва і сім'ї. Саме цим пояснюється те, що селянським і класичним фермерським господарствам вигідно виробляти трудомістку продукцію, яка забезпечує найбільші грошові надходження та валовий доход.

8. Співставлення зміни площ земельних угідь і поголів'я худоби у фермерських господарствах Львівщини відображають найістотніші тенденції розвитку тваринництва у цих формах господарювання. Наявність умовного поголів'я худоби об'єктивно віддзеркалює ці процеси. Темпи розширення посівних площ сільськогосподарських культур у фермерських господарствах у 3,5 раза перевищували темпи нарощування умовного поголів'я тварин. Співвідношення сільськогосподарських угідь та умовного поголів'я тварин збільшувалося, однак у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь поголів'я худоби істотно зменшилось. Аналіз динаміки поголів'я великої рогатої худоби у фермерських господарствах Львівщини показує, що зміна поголів'я тварин є нерівномірною не тільки протягом досліджуваного періоду, але й у розрізі окремих природних зон. Такі зміни обумовлюють розвиток негативних тенденцій функціонування тваринницьких галузей у фермерських господарствах. У свою чергу це негативно впливає на можливості підвищення родючості землі шляхом внесення органічних добрив.

9. Одним із важливих напрямків підтримки та розвитку малих господарських формувань у сільському господарстві, запорукою подальшого реформування сільськогосподарського виробництва та розвитку сільських територій є створення умов для функціонування приватних і державних дорадчих служб. За нових економічних умов значно зросла потреба в підвищенні технічної та управлінської кваліфікації українських аграріїв, особливо це стосується малих господарських формувань у сільському господарстві. Для того, щоб допомогти поширенню знань, розвиток дорадчої діяльності в Україні повинен розглядатися як важливий елемент державної аграрної політики. Зокрема, районні управління агропромислового розвитку потрібно переорієнтувати на надання консультаційних послуг. Перевагою такого виду консультаційної діяльності є державна підтримка, в тому числі фінансова, уніфікація та контроль їх якості, інтегрованість з освітньою мережею та використання інфраструктури аграрних навчальних закладів.

10. Відсутність необхідних обігових коштів у фермерів і господарств населення для придбання мінеральних добрив; насіння, паливно-мастильних матеріалів; хімічних засобів захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників, кормів є один з основних чинників низької урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Головною причиною недостатності обігових коштів є низький доступ малих господарських формувань до фінансових джерел і, найперше, до кредитів банків. Банки неохоче надають їм кредити через ряд причин. У цьому зв'язку розвиток кредитних спілок на селі може стати важливим чинником фінансового забезпечення цих господарських формувань. Потрібна державна підтримка розвитку кредитних спілок на селі.

11. Позитивним і повчальним для наших приватних землевласників є принципи формування українських кооперативів у кінці 20-х на початку 30-х років минулого століття на теренах Західної України. Характерною особливістю їх було те, що вони сформувалися і функціонували без кредитів банків, тоді як сільські кредити польської кооперації були сформовані завдяки наданню державних кредитів «Банком рольнім». Потреба в кооперативах для розвитку різних форм господарювання у сільському господарстві за сучасних кризових умов відчувається досить гостро. Труднощі організації кооперативів полягають у нестачі обігових коштів для забезпечення їх функціонування. Тому слід використовувати досвід минулого в розвитку кооперації для її результативного функціонування в майбутньому. Ці процеси уже почались. Зокрема, створення кредитної спілки в 1999 р. при Львівській аграрній палаті є цьому підтвердженням. Одним із ключових напрямів удосконалення підтримки малих форм господарювання у сільському господарстві є розвиток обслуговуючих кооперативів. Цю тезу підтверджує світова практика розвитку аграрного виробництва.

Значний внесок у розвиток кооперації в Галичині зробили служителі церкви. Тобто, духовне начало було присутнє у процесах формування кооперативного руху, є актуальним в сучасних умовах та буде використаним для формування ефективних кооперативів у майбутньому. Паростки цих напрямків співробітництва уже сьогодні є в Карпатському регіоні.

12. Важлива роль у створенні сприятливих умов розвитку господарств населення та фермерських господарств належить органам влади всіх рівнів: національного, регіонального, місцевого. Так, у Львівській області вперше в Україні створено Львівську аграрну палату, Асоціацію фермерів і приватних землевласників Львівської області та Львівську обласну дорадчу службу з районними відділами. Ці громадські організації покликані підтримати та забезпечити розвиток саме малих господарських формувань у сільському господарстві, їх діяльність реалізується у співпраці з державними органами управління аграрною галуззю.

Список основних публікацій за темою дисертації

1. Шульський М.Г. Особисті господарства населення: стан, можливості і перспективи // Монографія. - Львів: Видавництво «Край», 2003. - 280 с. (16,33 друк. арк.).

2. Шульський М.Г. Фермерство: проблеми становлення і розвитку // Монографія. - Львів, 2004. - 392 с. (22,78 друк. арк.).

3. Шульський М.Г. Розвиток форм власності і господарювання в умовах ринкових відносин // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів: ЛДАУ, 1998. - №4. - С. 408-412 (0,23 друк. арк.).

4. Шульський М.Г. Особливості розвитку особистих господарств населення // Аграрний вісник Причорномор'я. Економічні науки. - Одеса, 1999. - №2 (4). - С. 93-99 (0,37 друк. арк.).

5. Шульський М.Г. Функціонування управлінських структур в умовах реформування АПК // Науковий вісник Національного аграрного університету /Ред. кол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - К., 1997.-Вип. 14 - 1999. - С. 273-276. (0,22 друк. арк.).

6. Шульський М.Г. Проблеми ефективного використання земельних угідь в приватному секторі Львівщини // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. - Львів: Львівський держагроуніверситет, 1999. - №3. - С. 213-218 (0,29 друк. арк.).

7. Шульський М.Г. Особливості методики дослідження господарської діяльності особистих господарств населення // Вісник Львівського державного аграрного університету. Економіка АПК, №7 (2). - Львів: Львів. Держагроуніверситет, 2000. - С. 325-331 (0,50 друк. арк.).

8. Шульський М.Г. Проблеми фермерства та шляхи їх вирішення // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональне і місцеве самоврядування. Основи формування регіональної соціально-економічної політики (Щорічник наукових праць). Випуск ХІІІ НАН України: Інститут регіональних досліджень. Редкол: відповідальний редактор, академік НАН М.І. Долішний. - Львів. - 2000. - С. 288-296 (0,45 друк. арк.).

9. Шульський М.Г. Роль сім'ї в розвитку особистих господарств населення // Регіональна економіка. - 2001. - №3. - С. 179-186 (0,67 друк. арк.).

10. Шульський М.Г. Господарська діяльність села Галичини та роль духовенства в її розвитку // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна, випуск 13. - Львів: Львівська комерційна академія. - 2002. - С. 288-292. (0,35 друк. арк.).

11. Шульський М.Г. Роль кооперації в діяльності особистих господарств населення // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2002. - №9. - С. 41-44 (0,21 друк. арк.).

12. Шульський М.Г. Проблеми утверджування і розвитку господарств населення в умовах формування ринкових відносин // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Вип. 6. - Тернопіль: Підручники і посібники. -2003. - С. 339-342 (0,22 друк. арк.).

13. Шульський М.Г. Проблеми розвитку тваринництва в господарствах населення Львівщини // Аграрний вісник Причорномор'я. Спеціальний випуск. Збірник наукових праць. Випуск №22. Частина І. Економічні науки. - Одеса: «Астропринт». - 2003. - С. 549-553 (0,24 друк. арк.).

14. Шульський М.Г. Проблеми експлуатації в аграрному секторі економіки // Регіональна економіка. - 2003. - №3. - С. 186-191 (0,52 друк. арк.).

15. Шульський М.Г. Управлінські структури у процесах реформування АПК: причини невдач і шляхи їх усунення // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2003. - №10 (1). - С. 125-129 (0,27 друк. арк.).

16. Шульський М.Г. Використання земельних угідь господарствами населення // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. - 2003. - №10 (1). - С. 57-62 (0,33 друк. арк.).

17. Шульський М.Г. Роль персоналу у проведенні реформування економіки Львівської області // Вісник наукових праць Харківського національного аграрного університету. Серія «Економіка АПК і природокористування». Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора. -2004. - №8. - С. 210-218. (0,54 друк. арк.).

18. Шульський М.Г. Стан і проблеми використання земель господарствами населення // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. - 2004. - №7. - С. 138-142 (0,27 друк. арк.).

19. Шульський М.Г. Виробництво продукції рослинництва у господарствах населення // Вісник Львівського державного аграрного університету. Економіка АПК. - 2004. - №11 (1). - С. 77-80 (0,25 друк. арк.).

20. Шульський М.Г. Здійснення виробничої і збутової діяльності в аграрному виробництві та шляхи їх поліпшення // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Сучасні проблеми теорії та практики маркетингу. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 161-170 (0,52 друк. арк.).

21. Шульський М.Г. Результативність використання земель фермерськими господарствами // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів: Львів.держ. агроуніверситет, - 2005. - №12. - С. 482-486 (0,25 друк. арк.).

22. Шкодяк С.В., Шульский Н.Г. Совершенствование управления в районном агропромышленном объединении // Совершенствование управления экономического механизма в районном агропромышленном объединении. Сбор.науч тр. Львов. с.-х. - Львов, 1985. - С. 166-168 (0,15 друк. арк., особисто належить автору запропоновані основні напрямки удосконалення управління в агропромисловому об'єднані на районному рівні, 0,11 друк. арк.).

23. Окс Е.Л., Шульский Н.Г. Коллективный подряд в промышленном кормопроизводстве // Кормопроизводство. - 1986, №4. - С. 26-27 (0,17 друк. арк., особисто належить дисертанту обгрунтування суті, ролі і значення колективного підряду в промисловому кормовиробництві, 0,11 друк. арк.).

24. Кухар Р.Б., Шульський М.Г. Проблеми підготовки і використання кадрів ринкової орієнтації // Демографія, економіка праці та соціальна політика. Вип.5, ч. 1. - Кіровоград, 1998. - С. 80-82 (0,18 друк. арк., особисто належить автору з'ясування основних проблем підготовки і використання кадрів ринкової орієнтації, 0,12 друк. арк.).

25. Галанець В.Г., Шульський М.Г. Вплив управлінських структур на проведення реформ на селі // Економіка АПК. - 1998. - №2 - С. 6-13 (0,46 друк. арк., особисто здобувачу належить проведення аналізу впливу управлінських структур на процеси реформування АПК, 0,25 друк. арк.).

26. Галанець В.Г., Шульський М.Г. Приватний сектор сільськогосподарського виробництва: стан, проблеми та перспективи // Економіка АПК. - 1998. - №11. - С. 49-58 (0,58 друк. арк., особисто дисертанту належить дослідження функціонування приватного сектора в сільському господарстві та запропоновані заходи щодо підвищення ефективності його ведення, 0,31 друк. арк.).

27. Кухар Р.Б., Шульський М.Г. Розвиток особистих господарств населення // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2005, №4. - С. 152-156 (0,46 друк. арк., особисто дисертанту належить проведення аналізу розвитку особистих господарств населення Львівської області, 0,25 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru