Формування та регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Формування та регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою в економіці України»

Спеціальність 08.02.03 - організація управління,

планування та регулювання економікою

Коробчук Тетяна Іванівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фінансів Луцького державного технічного університету

Міністерства освіти і науки України, м.Луцьк

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Лагутін Василь Дмитрович

Київський національний

торговельно-економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор

Краснов Юрій Миколайович ,

Науково-дослідний економічний інститут

при Міністерстві економіки України,

завідувач відділу гуманітарної політики

людського розвитку і споживчого ринку

кандидат економічних наук, доцент

Близнюк Вікторія Валеріївна,

Державна установа „ Інститут економіки та прогнозування НАН України”, завідувач відділу соціально-економічних проблем праці

Провідна установа Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки та маркетингу, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться „ 15 ” червня 2006 року о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м.Київ, бульвар Дружби народів, 28

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28

Автореферат розіслано „_____” _______________ 2006 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К.В. Павлюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах економічних трансформацій Україна вступає в один з найбільш відповідальних етапів суспільного розвитку. В основу економічного зростання повинен бути покладений динамізм розвитку інноваційної сфери. Інноваційний прогрес змінює масштаби і структуру національного виробництва, впливає на життя, працю та добробут членів суспільства.

Зміни в економічних відносинах в умовах формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку національної економіки потребують детального вивчення сучасних аспектів ринку праці. При спільності головних характеристик даного ринку в кожному з його сегментів складається специфічна, залежна від конкретних обставин, ситуація. В цих умовах дослідження суті і змісту, розуміння логіки, особливостей, суперечностей і закономірностей процесу розвитку і регулювання ринку висококваліфікованої праці висуваються в число першочергових завдань економічної науки.

Вибір теми дисертаційного дослідження визначений важливістю і складністю сучасного стану та подальшого розвитку ринку праці фахівців з вищою освітою, що обумовлено потребами вдосконалення форм та методів його державного регулювання. В результаті розвитку науково-технічного прогресу зростають обсяги використання в економіці висококваліфікованої праці. Для сучасного виробництва характерною стала тенденція до інтелектуалізації, що супроводжується зростанням потреби в праці фахівців з вищою освітою. Сучасне виробництво все більшою мірою стає сферою використання результатів наукових досліджень, а науковий процес перетворюється в частину процесу виробництва - в етап його наукової підготовки. Процеси подальшого поділу і ускладнення праці, розвитку науки і технологій вимагають використання кваліфікованішої - інтелектуальної робочої сили, здатної до виконання складних трудових процесів. Отже, дослідження закономірностей формування та пошук шляхів удосконалення регулювання ринку праці фахівців із вищою освітою в Україні є надзвичайно актуальними.

Стан вивчення проблеми. При виконанні дисертаційної роботи було проаналізовано вітчизняну та зарубіжну наукову літературу з проблем управління трудовими ресурсами та регулювання ринку праці.

Ринок праці, як один з елементів ринкової економіки, розглядається в багатьох дослідженнях ринкових відносин. У працях таких українських учених, як: В. Андрієнко, С. Бандур, І. Бондар, М. Долішній, С. Злупко, А. Колот, В. Лагутін, В. Онікієнко, І. Петрова, М. Шаленко, В. Шамота подано теоретичні, методичні та прикладні аспекти економіки праці, визначено організаційно-економічний механізм функціонування і розвитку ринку праці. Проблеми регулювання ринку праці, в тому числі ринку праці фахівців з вищою освітою, займають чільне місце в дослідженнях В. Близнюк, Д. Богині, О. Грішнової, Ю. Краснова, В. Лича, А. Чухна та ін.

Проблеми людського капіталу, нагромадження інвестицій у людину досліджували видатні західні вчені: Т.Шульц (Shultz T.), Дж. Кендрик (Kendric G.), Дж. Мінсер (Minser G.), К.Б. Малліган (Malligan K.), та Х.С. Мартін (Martin H.). Економічним проблемам вивчення людського фактора економічного розвитку та ринку праці присвячені роботи російських вчених М. Грачова, В. Дахіна, О. Дахіної, А. Дем'янчука, І. Загоруйка, А. Коровкіна, М. Критського, А. Романовського, В. Сидорова, А. Терехова, Р. Яковлєва та ін.

Однак не всі аспекти цієї надзвичайно багатогранної та складної проблеми з'ясовано і обґрунтовано. Ще не знайшли свого вирішення проблеми комплексного дослідження ринку висококваліфікованої праці в умовах трансформаційної економіки, процесів його становлення, розвитку та державного регулювання. Недостатньо дослідженими ще залишаються соціально-економічні проблеми праці фахівців з вищою освітою та обґрунтування шляхів її ефективності на сучасному етапі економічного розвитку України.

Це зумовлює актуальність обраної теми дисертації, що має загальнодержавне значення, підтверджує важливість її мети, структури та завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось згідно із планом науково-дослідних робіт Луцького державного технічного університету і пов'язане з держбюджетною науково-дослідною темою „Фінансове і кредитне стимулювання економічного зростання в Україні” (№ держреєстрації 0102U000229), в межах якої особисто дисертанткою розроблено рекомендації щодо вдосконалення фінансового механізму регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою для забезпечення сталих темпів економічного зростання.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування основних засад формування та розвитку ринку праці фахівців з вищою освітою, розробка форм та механізму регулювання цього ринку.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі головні завдання:

- уточнити сутність праці фахівців з вищою освітою та ринку висококваліфікованої праці;

- розкрити теоретичні засади ринку висококваліфікованої праці, систему його мотивів та стимулів;

- розкрити тенденції розвитку ринку висококваліфікованої праці в Україні в сучасних умовах ринкової трансформації;

- визначити обсяг ринкового попиту і пропозиції фахівців, їх еластичність від обумовлених детермінант (факторів), ступеню впливу окремих факторів (цінових, нецінових);

- виділити специфіку підготовки та перепідготовки фахівців вищої кваліфікації;

- конкретизувати ринковий механізм розподілу та використання висококваліфікованої праці в економіці України;

- обґрунтувати фінансові інструменти регулювання зайнятості у сфері висококваліфікованої праці;

- визначити та обґрунтувати вплив зміни обсягів попиту і пропозиції на ціну товару робоча сила з вищою освітою;

- розробити економіко-математичну модель оптимізації обсягу підготовки фахівців з вищою освітою в Україні.

Об'єктом дослідження є ринок праці фахівців з вищою освітою (за освітньо-кваліфікаційним рівнем „бакалавр”, „спеціаліст”, „магістр”).

Предмет дослідження - сукупність засобів (нормативно-правових, методичних, організаційних, економічних) формування та регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є наукові розробки вітчизняних та зарубіжних економістів, законодавчі та нормативно-правові акти й документи України. В процесі дослідження були проаналізовані вітчизняні та зарубіжні публікації з питань становлення та розвитку ринку висококваліфікованої праці. В дисертації використовуються такі методи дослідження, як: абстрагування - для виділення основних параметрів ринку висококваліфікованої праці; аналіз та синтез - для встановлення причинно-наслідкового зв'язку процесів, що відбуваються на ринку висококваліфікованої праці; статистичне спостереження при проведенні анкетування; порівняння, вимірювання та кореляційний аналіз для обробки результатів анкетування, встановлення співвідношення між витратами державного бюджету на вищу освіту та планом набору студентів; формалізація - при використанні економіко-математичної моделі ринку висококваліфікованої праці; історичний метод - для дослідження виникнення та розвитку інфраструктури ринку висококваліфікованої праці; декомпозиція - для аналізу регулювання ринку висококваліфікованої праці.

Інформаційною базою дослідження послужили матеріали Державного комітету статистики України, Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних та методичних основ формування та ефективного функціонування, регулювання та вдосконалення організаційно-економічного механізму ринку праці фахівців з вищою освітою в Україні. Основні положення наукової новизни результатів дослідження полягають в наступному:

отримано вперше:

- визначено детермінанти функції попиту висококваліфікованої праці (ціна праці фахівців вищої кваліфікації, ступінь опанування технологіями підприємств, їх фінансовий стан, очікування підприємців відносно майбутніх цін на висококваліфіковану працю і власних доходів, попит на продукт, при виробництві якого використовується дана праця,) та детермінанти функції пропозиції висококваліфікованої праці (заробітна плата фахівців вищої кваліфікації, витрати на професійне (на підготовку фахівців) і фізичне відтворення робочої сили вищої кваліфікації, залежно від віку, стану здоров'я, сімейного становища, очікування фахівців відносно майбутніх умов роботи та їх заробітку);

- розроблено модель прогнозу набору студентів у вищі навчальні заклади на основі імовірнісного підходу, розрахунок необхідної кількості випуску фахівців методами теорії ігор, аналіз стану ринку фахівців вищої кваліфікації за допомогою інтегрального числення, визначення співвідношення між витратами державного бюджету на вищу освіту та планом набору студентів;

удосконалено:

- розкриття механізму утворення безробіття серед фахівців вищої кваліфікації, основними складовими якого є: вивільнення фахівців з діючого виробництва, випуск фахівців, виникнення нових виробництв у ході науково-технічного прогресу, виїзд фахівців на роботу за кордон;

- теоретичні підходи щодо розуміння економічного механізму державного (програми стимулювання росту зайнятості і збільшення кількості робочих місць, програми сприяння найманню робочої сили вищої кваліфікації) та недержавного регулювання ринку висококваліфікованої праці;

- визначення змісту фінансових інструментів регулювання зайнятості у сфері висококваліфікованої праці, в основу яких покладено інструментарій бюджетної політики (видатки на формування нових робочих місць, навчання та перенавчання, підвищення кваліфікації фахівців з вищою освітою);

дістало подальший розвиток:

- наукове узагальнення наслідків зміни кон'юнктури та основних параметрів ринку висококваліфікованої праці, а саме: масштабів трудового переміщення, внаслідок плинності кадрів, появи на ринку праці фахівців, у зв'язку з вивільненням працюючих і скороченням кадрів, пошуку фахівцями нових місць роботи, внаслідок структурних змін в економіці, пошуку першого місця роботи.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, спрямовані на регулювання та ефективне функціонування ринку висококваліфікованої праці в Україні.

Результати дисертаційного дослідження доведені до рівня методичних рекомендацій, призначених до практичного застосування, що викладено в проекті Регіональної програми науково-технічного та інноваційного розвитку на 2004 - 2006 роки для вдосконалення регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою у Волинській області (довідка № 539/07-13 від 28.04.05). ринок праця освіта економіка

Результати дослідження використовуються при викладанні навчальних дисциплін “Економіка праці”, “Ринок праці”, “Організація, нормування і оплата праці” в Луцькому державному технічному університеті (акт № 1332/І - 10 від 4.05.05 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичних та прикладних засад формування та регулювання ринку висококваліфікованої праці в економіці України. Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, отримані здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, що є результатом особистих здобутків дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на: міжнародних науково-практичних конференціях: „Проблеми економіки, оплати та нормування праці в умовах формування ринкових механізмів” (м. Хмельницький, 1995р.), „Політ - 2003” (м. Київ, 2003р.), всеукраїнських науково-практичних конференціях „Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону” (м. Луцьк, 1993р.), „Проблеми переходу України до ринкових відносин” (м. Вінниця, 1993р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 2004р.), щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Луцького державного технічного університету.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в наукових фахових виданнях у 6 наукових працях загальним обсягом 2,3 друк.арк., з них 2 - колективні статті.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Її повний обсяг становить 170 сторінок і включає 20 таблиць, 7 рисунків, 10 додатків та список використаних джерел із 167 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, його предмет і об'єкт, розкривається наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок автора, вказано форми апробації та оприлюднення результатів дослідження.

Розділ 1 - „Теоретико-методологічні засади формування ринку праці фахівців з вищою освітою в трансформаційній економіці” присвячений принципам становлення ринку висококваліфікованої праці. Ще наприкінці ХХ ст. стало очевидним, що в основу сталого економічного зростання має бути покладений розвиток інноваційної сфери. Основну роль у виробничому процесі починають відігравати працівники розумової праці, які використовують свої інтелектуальні здібності, творчий потенціал та отримані знання. Виробничі здібності людини розглядаються як людський капітал - певне поєднання якостей працівника, що визначають його здатність виконувати ту чи іншу конкретну роботу. Освіта і підготовка робочої сили є найважливішими вкладеннями, що формують людський капітал.

Праця фахівців з вищою освітою - це форма реалізації інтелектуального людського капіталу; праця, що вимагає кваліфікованої підготовки, наявності творчого підходу, використання інновацій; вона характеризується постійними інвестиціями в знання, що і забезпечує створення інтелектуального продукту. Висококваліфікована праця пов'язана з вищою освітою, кваліфікацією та професійною підготовкою, перепідготовкою до продуктивної діяльності.

Ринок висококваліфікованої праці підвладний дії закону попиту і пропозиції. Попит регулюється рівнем ефективності праці, пропозицію становить наявна кількість працівників, кожний з яких очікує отримати від продажу своєї робочої сили суспільно-нормальну величину заробітку. Функцію попиту визначають такі детермінанти: цінові (ціна висококваліфікованої праці) та нецінові (опанування базовими технологіями підприємства; фінансовий стан фірм (підприємств) і рівень їх доходності; очікування підприємців відносно майбутніх цін на висококваліфіковану працю і власних доходів; попит на продукт, при виробництві якого використовується висококваліфікована праця).

Ступінь опанування базовими технологіями підприємства - головна детермінанта, що виражає кількісний і якісний склад працівників (фахівців), необхідних для виробництва даної продукції. Як правило, поліпшення технології скорочує попит на робітників, зайнятих простою працею (крива попиту зміщується вліво), і збільшує попит на працівників більш високої кваліфікації (крива попиту зміщується вправо). Наступною важливою неціновою детермінантою попиту на висококваліфіковану працю є грошові доходи та фінансовий стан підприємств (покупців). Саме благополучний стан фінансів дозволяє підприємствам (фірмам) здійснювати інновації у виробництво, залучати додаткові кадри висококваліфікованої праці. Інновації у виробництві - це матеріалізація науково-технічних ідей для створення прогресивних технологій, нової техніки, якісного переозброєння виробництва. Суттєвою неціновою детермінантою попиту на працю вищої кваліфікації є очікування майбутніх цін та доходів. Якщо працедавець потребує виконання великого об'єму роботи від фахівця вищої кваліфікації і пропонує досить високу ціну за цю працю, то тим самим він забезпечує високий рівень зайнятості та високу ставку номінальної заробітної плати. Якщо працедавець потребує виконання малого об'єму роботи з невеликою оплатою, то це приводить до низької зайнятості при низькій ставці номінальної заробітної плати. Якщо дійсні ціни більші за очікувані, треба сподіватися на високу зайнятість, а отже, -- на збільшення попиту на висококваліфіковану працю. Ринок праці фахівців у сучасних трансформаційних умовах не є ефективним, він - гранично жорсткий. Пріоритет найманих працівників обумовлює майже повну нееластичність пропозиції, коли підвищення заробітної плати сприймається як належне і обов'язкове. У зв'язку з багаторічним пануванням держави як головного і майже єдиного роботодавця-наймача, попит на робочу силу також є малоеластичним. Все це створює досить незвичну ситуацію на вітчизняному ринку висококваліфікованої праці; ринок недостатньо реагує (з точки зору зайнятості) на зміну величини оплати праці (підприємці наймають фіксоване число робітників, незалежно від розмірів їх заробітної плати - ціни праці), що значно зменшує його ефективність.

Функцію пропозиції визначають такі детермінанти: цінові (ціна висококваліфікованої праці) та нецінові (витрати на професійне відтворення робочої сили вищої кваліфікації; витрати на фізичне відтворення робочої сили вищої кваліфікації, залежно від віку, стану здоров`я, сімейного становища; очікування фахівців відносно майбутніх умов роботи та їх заробітку; масштаби міграції робочої сили вищої кваліфікації; виїзд на роботу за кордон, приплив іноземних фахівців).

Головною детермінантою пропозиції є витрати на відтворення робочої сили вищої кваліфікації. Робоча сила в цій сфері діяльності відтворюється особливим способом. Продуктивність творчого потенціалу фахівців вищої кваліфікації значною мірою залежить від умов відтворення їх робочої сили. Саме витрати на відтворення робочої сили в основному і визначають величину їх ціни (заробітної плати). Центральне місце в процесі відтворення робочої сили вищої кваліфікації займають витрати на освіту (підготовку фахівців). Чим менші витрати на підготовку фахівців, тим менша їх кількість може бути підготовлена і, відповідно, менша їх кількість на ринку. Відтворення робочої сили вищої кваліфікації - складний за своїм змістом соціально-економічний процес. Він включає в себе витрати на підготовку, навчання, перепідготовку (перекваліфікацію) фахівців, а також витрати на відшкодування фізичних характеристик робочої сили, на відновлення працездатності людини. Вдосконалення методів і шляхів підготовки фахівців, підвищення їх кваліфікації дозволяють забезпечувати підготовку більшої кількості працівників вищої кваліфікації і тим самим збільшувати пропозицію на ринку праці фахівців з вищою освітою. Неціновою детермінантою пропозиції висококваліфікованої праці є очікування зміни ціни на ринку. Цілком природно, що кожен фахівець вищої кваліфікації повинен отримувати певну, достатньо високу ціну за свою працю. Проте, пропонуючи свою працю, він повинен враховувати очікувану зміну цін, орієнтуючись на реальну, а не номінальну заробітну плату. Очікування високої реальної заробітної плати гарантує, відповідно, більшу пропозицію праці вищої кваліфікації.

Рис 1. Механізм утворення безробіття на ринку праці фахівців з вищою освітою

Масштаби будь-якого сегменту ринку праці, в тому числі й ринку висококваліфікованої праці, визначаються чотирма основними параметрами. По-перше, - це особи, які протягом року міняють місце своєї роботи за власним бажанням, у більшості своїй вони здатні самостійно знайти нове робоче місце (по суті, йдеться про масштаби трудового переміщення, внаслідок плинності кадрів у економіці). По-друге, - це особи, які з'являються на ринку праці, у зв'язку з вивільненням працюючих і скороченням кадрів (кількості зайнятих) як наслідок спаду об'ємів виробництва. По-третє, - це особи, які змушені шукати нове місце роботи, внаслідок структурних змін в економіці. По-четверте, - це особи, які вперше шукають роботу.

В сучасних умовах в економіці України більш чітко проявляється дія механізму утворення безробіття. Механізм утворення безробіття серед фахівців вищої кваліфікації, а отже й механізм формування ринку висококваліфікованої праці, можна представити у вигляді схеми (див. рис. 1).

Яким чином буде продовжуватись становлення і в якому кінцевому вигляді сформується ринок праці фахівців з вищою освітою в Україні, залежить від безлічі причин, серед яких основні - взаємодія і зіткнення інтересів різних соціальних груп - держави, підприємців і найманих працівників.

У розділі 2 - „Дослідження стану і тенденцій розвитку ринку праці фахівців з вищою освітою в Україні” здобувачем досліджується та аналізується стан і динаміка українського ринку висококваліфікованої праці. Ринок робочої сили вищої кваліфікації є сферою обігу специфічного товару робоча сила, особливим, притаманним товарно-грошовим відносинам способом її включення в економічну систему.

Сучасний стан зайнятості населення в Україні залежить від зміни обсягів виробництва, збалансованості основних економічних структур, політики зайнятості, стану законодавчих актів щодо питань праці. Безробіття - постійно діючий фактор на ринку праці, що обумовлений, насамперед, зниженням обсягів виробництва.

З метою характеристики особливостей безробіття на ринку висококваліфікованої праці розглянута одна із найбільш численних груп населення серед офіційно зареєстрованих в Україні безробітних - молодь. Молоді люди у віці до 28 років складають приблизно 1/5 частину працездатного населення, серед безробітних - 25,4%. Випуск фахівців вищими навчальними закладами України у 2003р. становив: 147,5 тис. чол. (I -II рівнів акредитації), 356,7 тис. чол. (III - IV рівнів акредитації). Потреба в них складала лише 18,2%. У 2004р. відповідно: 155,5 тис. чол. (I -II рівнів акредитації), 414,5 тис. чол. (III - IV рівнів акредитації).

Надмірно великим в українській економіці є сектор самостійної зайнятості, причому темпи зростання кількості самозайнятих є достатньо високими. Третина самозайнятих не має професії, а значна частина працює не за фахом. Дипломи технічних фахівців у галузі прикладних наук та техніки мають 13% самозайнятих, 8,3% за освітою - фахівці в галузі фізичних, математичних та технічних наук, 4,4% - викладачі, 5,5% - кваліфіковані робітники машинобудівних галузей.

Стан ринку висококваліфікованої праці пропонується визначати через дисбаланс між потребою і пропозицією робочої сили за її професійно-кваліфікаційним складом. Лише 5-7% загальної кількості вільних робочих місць нині розраховано на фахівців, у той час, коли питома вага їх серед тих, хто звернувся до центрів зайнятості, - 34,6%. Найбільш масові пропозиції розподілилися між такими професіями: серед фахівців та службовців - інженери різних спеціальностей (конструктори, технологи, електрики, хіміки та ін.), техніки-технологи, економісти, бухгалтери, вихователі, культпрацівники, лаборанти, біологи, косметологи, діловоди, подекуди юристи, лікарі, оператори ЕОМ. У той же час попит на робочу силу переважно складався з юристів, інженерів окремих спеціальностей. Тому значна частина висококваліфікованих працівників змушена працювати не за фахом: на посадах робітників працює половина зайнятих, які за освітою є технічними фахівцями в галузі прикладних наук та техніки, чверть - молодих фахівців у галузі освіти, 2/5 службовців, пов'язаних з інформацією.

Оцінка стану і тенденцій розвитку ринку праці фахівців з вищою освітою може проводитись шляхом аналізу динаміки рівня безробіття та співвідношення числа безробітних з показниками попиту на робочу силу. Ринок праці повинен охоплювати всю систему взаємовідносин між попитом та пропозицією робочої сили. Еластичність ринку висококваліфікованої праці означає його спроможність адаптуватися до змін навколишнього середовища. Ця еластичність включає в себе: вдосконалення умов найму, відповідну організацію оплати праці, постійний контроль над зайнятістю, вдосконалення форм та методів праці.

Як важливий етап процесу відтворення висококваліфікованих кадрів, розглядається підготовка та перенавчання фахівців. Випереджувальне зростання кількості фахівців, порівняно з ростом загальної кількості працюючих, має в своїй основі процеси інтелектуалізації праці, але самі по собі ці темпи ще не свідчать про раціоналізацію цих процесів, тим більше - про високі якісні показники підготовки фахівців, ефективність їх використання.

Основний контингент робочої сили вищої кваліфікації вступає у процес виробництва зі сфери освіти. Тому, чим досконаліша система вищої освіти, тим вищий рівень підготовки робочої сили вищої кваліфікації. У зв'язку з цим у роботі детально розглядається структура освітнього потенціалу, зроблено огляд та аналіз вітчизняних та зарубіжних праць з проблем розвитку освіти.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу все більшого значення набувають нові параметри професійних знань висококваліфікованих працівників: змога швидко засвоїти нові знання та методи праці, навчання та перепідготовка у зв'язку із зміною місця роботи або зміною структури виробництва. Тому ринок висококваліфікованої праці передбачає більш ефективну підготовку та перепідготовку працівників з вищою освітою.

Оцінюючи тенденції формування ціни на працю фахівців з вищою освітою, слід зазначити, що в сучасних умовах найбільш точну оцінку вартості праці вищої кваліфікації може дати лише ринок. Ціна на працю вищої кваліфікації виникає у сфері ринкових відносин, у момент домовленості між покупцем та продавцем. Держава, зі свого боку, виступає гарантом реалізації інтересів двох сторін. Реальна ціна праці вищої кваліфікації може бути визначена лише в умовах конкуренції. При найманні висококваліфікованих фахівців необхідно розширювати застосування контрактної форми оплати праці, оскільки вона є надійнішою формою оцінки трудового внеску і дає можливість комплексно перейти до оплати не самого процесу роботи, а його результатів. Широко також повинна використовуватися оплата праці висококваліфікованих працівників на основі грантових принципів. Гранти служать матеріальній підтримці розробки найперспективніших науково-технічних напрямів.

Розвиток ринкових відносин у сфері використання висококваліфікованої праці вимагає відповідних змін економічного механізму функціонування науки і наукового обслуговування, освіти та інших видів економічної діяльності та галузей народного господарства, де готується і використовується висококваліфікована робоча сила та результати її діяльності. У 2003 році найбільша частка працівників, які закінчили вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, працювала в освіті (49,6%), державному управлінні (48,9%), займалась фінансовою діяльністю (45,4%). Найменша, відповідно, - у сільському господарстві (5,8%) та рибному господарстві (10,4%). По всіх інших галузях цей показник варіює від 13% до 33%. У 2004 році ситуація дещо змінилась: найбільшу частку працівників, які закінчили вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, має державне управління (56,7%),фінансова діяльність (54,0%), освіта (49,1%). Найменшу, відповідно, - сільське господарство (7,2%) та рибне господарство (12,0%). По всіх інших галузях цей показник варіює від 13,9% до 35,9% (див. табл.1).

Таблиця 1. Розподіл працівників за рівнем освіти та видами економічної діяльності (тис. чол.)

Види економічної діяльності	Кількість штатних працівників	З них мають освіту
	2003р	2004р	неповну та базову вищу	повну вищу
			2003р	2004р	2003р	2004р
Всього	12493,6	11468,8	3027,8	2930,1	2684,5	2832,1
Сільське господарство	2051,3	1192,2	246,5	174,2	119,1	86,1
Рибне господарство	27,0	17,5	5,2	3,8	2,8	2,1
Промисловість	3679,5	3461,3	878,5	850,0	541,9	557,6
Будівництво	489,5	432,3	102,9	95,8	61,5	60,1
Торгівля	579,9	601,3	191,2	187,6	121,5	154,6
Транспорт і зв'язок	1023,3	992,6	218,9	221,4	123,5	144,8
Фінансова діяльність	147,9	205,9	47,0	59,1	67,2	111,2
Операції з нерухомістю	580,1	545,8	123,3	122,4	189,1	196,0
Державне управління	620,9	572,2	173,4	153,5	303,9	324,3
Освіта	1555,0	1662,6	318,0	333,4	771,4	815,6
Охорона здоров'я	1270,0	1331,4	573,5	583,9	266,6	262,0
Колективні, громадські та особисті послуги	382,7	377,4	121,6	120,3	104,2	105,7

У перспективі, в міру економічного зростання, досить значна частина фінансових коштів для розвитку сфери висококваліфікованої праці може бути зароблена в ній самій, завдяки ширшому використанню внутрішніх потенційних можливостей. Незважаючи на сьогоднішні негаразди, для цього є всі умови. Прогнози свідчать про досить велику ємність майбутнього ринку науково-технічної продукції в Україні.

Гострою проблемою стає незатребуваність у вітчизняній економіці досить значної частки висококваліфікованої праці, що проявляється у “відпливі умів”, виїзді фахівців за кордони України. Це відбувається, внаслідок низької заробітної плати, поганих умов праці, неможливості проявити свої творчі здібності і науковий потенціал у вітчизняному виробництві, що і стає характерною рисою ринку праці фахівців з вищою освітою. При подальшому збереженні даної тенденції Україна може втратити більшу частину науково-технічної еліти, що ставить під сумнів саму справу піднесення національної економіки. Понад 6 тис. кандидатів і докторів наук покинули Україну (починаючи з 1990р.) і збагачують своїми знаннями економіки багатьох країн світу. За оцінками експертів підготовка одного доктора наук обходиться державі більш, ніж у півмільйона доларів. Щорічно виїжджають з України на заробітки понад 90 тис. фахівців з вищою освітою. Однією з причин відтоку фахівців з вітчизняної науково-технічної сфери є нестабільність роботи науково-дослідних установ. У минулому році в умовах вимушеної неповної зайнятості перебували понад 26,8 тис. працівників наукової сфери (15,4% загальної чисельності), втрати робочого часу в розрахунку на одного працюючого склали 374 год. (18,8% річного фонду робочого часу). Проте, з іншого боку, позитивне значення має освоювання українськими науковцями закордонного інтелектуального досвіду: збільшується кількість відряджень наукових працівників за межі країни (у 2003р. -18,3 тис. осіб). З них 11 тис. науковців виїжджали за кордон для проведення наукових досліджень, 2,5 тис. - для стажування, навчання, підвищення кваліфікації, 431 - для викладацької роботи, 652 - працювали за кордоном за контрактом, у 2004р. в закордонних відрядженнях вже перебувало 21,2 тис.осіб.

Проведений аналіз виявив негативну тенденцію до погіршення вікової структури наукових кадрів в Україні. Нині частка науковців із вченими ступенями до 40 років становить лише 16%, 41 - 50 років - 31%, 50 - 60 років - 22%. Ще гірша вікова структура докторів наук: до 40 років - 3%, 56 - 60 років - 26%, 61 - 70 років - 29%. Середній вік докторів наук сягає 60 років, кандидатів наук - 51 року. Протягом 2003 року з різних причин з числа зайнятих в економіці країни вибуло 4 тис. докторів і кандидатів наук. Так, 100 докторів та 725 кандидатів наук вийшли на пенсію за віком, 509 фахівців вищої кваліфікації померли, понад 2,5 тис. вибули з інших причин. У 2004 році з України виїхало понад 600 докторів наук. Серед вибулих певна частина висококваліфікованих фахівців виїхала до країн з більш привабливими для наукової діяльності умовами. Найпривабливішими для вітчизняних науковців залишаються такі країни, як: Росія, США, Німеччина.

У дисертації підкреслюється, що реалізація інноваційно-інвестиційної моделі розвитку української економіки позитивно впливатиме на зайнятість на ринку висококваліфікованої праці.

У процесі дослідження була обґрунтована думка, що розвиток ринкових відносин у сфері праці фахівців з вищою освітою не може бути самоціллю. Кінцева мета - це прискорення інноваційних процесів, а також - максимізація доходу і посилення конкурентоспроможності національної науки і виробництва. Механізм регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою не повинен бути надмірно одержавленим, політика зайнятості на цьому ринку має бути більш активною та ефективною.

У розділі 3 - „Економічний механізм державного регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою в Україні” аналізуються сучасні форми та засоби регулювання ринку висококваліфікованої праці. Досягнення високого рівня зайнятості -- одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить завдання збільшення обсягу суспільного продукту і, тим самим, більшою мірою задовольняє потреби суспільства.

Державна політика зайнятості має справу як з безробіттям, так і зі створенням нових робочих місць і проведенням заходів щодо стимулювання ділової активності. Створюючи інфраструктуру ринку праці, держава прагне до поліпшення загальної і структурної збалансованості попиту та пропозиції на ринку шляхом забезпечення необхідною інформацією як людей, що шукають роботу, так і роботодавців, які наймають працівників. Найкращих результатів у боротьбі з безробіттям досягають там, де основні фінансові ресурси використовуються шляхом застосування активних, а не пасивних форм реалізації політики зайнятості, тобто коли основні зусилля спрямовуються на роботу з незадіяними трудовими ресурсами, а не на виплату допомоги з безробіття. Важливим напрямком державної політики зайнятості в Україні на сучасному етапі повинне стати скорочення прихованого безробіття. Зменшення рівня безробіття в економіці варто здійснювати, головним чином, шляхом приросту робочих місць.

Для проведення ефективної політики зайнятості в Україні у дисертації пропонуються такі засоби: зміни в структурі попиту на висококваліфіковану працю шляхом стимулювання створення додаткових робочих місць; бюджетні субсидії додатковій (стосовно фактичного рівня) робочій силі на діючих підприємствах; оптимізація фактичної пропозиції робочої сили; створення робочих місць, пов'язаних із роботою в інтересах суспільства; проведення структурних змін в національній економіці. Розширення зайнятості в майбутньому залежить і від іноземних інвестицій: збільшення капітальних вкладень означає створення нових робочих місць. Інвестиції в реконструкцію і технологічне переобладнання підприємств будуть мати ефект збереження праці.

Основним фінансовим інструментом державного регулювання зайнятості у сфері висококваліфікованої праці є кошти державного бюджету. За рахунок бюджетних коштів здійснюється фінансування вищих навчальних закладів державної форми власності. На жаль, сучасне фінансування освіти вдвічі, а науки вчетверо менші від мінімальної потреби. У цих умовах дуже важливо здійснити заходи щодо підвищення ефективності фінансово-економічних показників діяльності вищих навчальних закладів та наукових установ. До фінансових інструментів регулювання зайнятості ринку праці фахівців з вищою освітою в Україні можна віднести: розробку і впровадження податкових та кредитних пільг роботодавцям, створення сприятливого середовища для залучення інвестицій у сферу інноваційного підприємництва, науки та вищої освіти, стимулювання розвитку вітчизняного науково-технічного і технологічного прогресу, фінансування цільових міжнародних програм обміну фахівцями, фінансування роботи міжнародної системи надання інформації про попит та пропозицію праці фахівців з вищою освітою.

У дисертації особливо підкреслюється значущість проблеми зайнятості молоді, яка повинна стати однією з першочергових державних проблем: держава зобов'язана проводити активні заходи для пом'якшення ситуації на молодіжному ринку праці. Аналіз дає підстави вважати, що за рахунок лише служби зайнятості неможливо забезпечити здійснення активних заходів щодо вирішення проблем зайнятості молоді. Необхідним є створення спеціального фонду підтримки професійної освіти молоді. Для ефективного використання грошових коштів цього фонду важлива його чітка професійна орієнтація, відповідно до потреб ринку праці вищої кваліфікації.

На наш погляд, слід суттєво розширити практику бюджетного кредитування навчання студентів у вищих навчальних закладах. Першим кроком у напрямку розвитку кредитування вищої освіти в Україні став „Порядок надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності”, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 27.05.2000 року №844. Цей документ було затверджено до того, як з'явився Закон України „Про вищу освіту”, і він був спробою уряду врегулювати кредитні відносини щодо отримання вищої освіти для забезпечення рівного доступу молодим громадянам України до здобуття вищої освіти. Вкладення коштів у вищу освіту є справою ризикованою, і тому банки майже не надавали такі кредити, оскільки ймовірність їхнього повернення дуже мала, а сума розрахована на довгостроковий термін.

Саме лише здобуття вищої освіти не гарантує зайнятості через такі причини: наявність значної кількості технологічно відсталих підприємств, що унеможливлює практичне застосування знань у виробництві, існування істотної невідповідності між вимогами виробництва та отриманими знаннями у вищих навчальних закладах. Тому необхідним напрямом державної політики зайнятості повинно стати забезпечення навчання і перенавчання працівника протягом усього трудового життя.

Для побудови моделі в процесі дослідження нам було важливо визначити вплив платних навчальних послуг на розвиток ринку висококваліфікованої праці. Він описується такими параметрами: диспропорції в розміщенні населення та навчальних закладів на території країни; необхідність підвищення науково-освітнього потенціалу в регіонах; психологічна невизначеність ставлення населення до цього ринку; різниця в доходах соціальних груп. Вплив цих параметрів на ринок висококваліфікованої праці є суперечливим: з одного боку, досягнуто достатньо великого обсягу надання навчальних послуг в регіонах України, а з іншого, - має місце диференціація в застосуванні платних форм підготовки фахівців.

Значний інтерес у цьому плані становить аналіз такого фактору, як видатки державного бюджету на розвиток вищої освіти. Тому важливим моментом є визначення співвідношення між видатками державного бюджету на вищу освіту та планом набору студентів. При аналізі цих показників за останні дванадцять років нами встановлено, що така залежність оптимально описується кривою Енгеля:

,

де фактором виступають видатки на вищу освіту, а результатом - набір студентів.

У дисертаційній роботі детально розглянуто зміни в трудових цінностях молоді, мотивації трудової діяльності, трудової етики. Внаслідок ринкових перетворень, в Україні відбулося формування нової ієрархії трудових цінностей та пріоритетів, моделей соціально-трудової поведінки молодих працівників. Автором було проведено анкетування випускників вищих навчальних закладів м. Луцька економічних та технічних спеціальностей щодо критеріїв вибору ними місць роботи. Найголовнішими критеріями були названі: високий заробіток (78%), можливість самореалізації та кар'єрний ріст (20%), відповідність роботи отриманій спеціальності (1,7%), спілкування з людьми (0,3%).

При аналізі вітчизняної системи вищої освіти за методикою “прийом-випуск фахівців” встановлено, що показники “передбачено” та “фактично прийнято” корелюють між собою - коефіцієнт кореляції становить 0,99, що свідчить про прямий сильний взаємозв'язок. Обґрунтовано, що для прогнозування фактичного прийому доцільно розраховувати відхилення від середнього або можливого набору. Виберемо три варіанти застосування ймовірностей: абсолютно рівноцінні (р=1/3), усереднено-нейтральні (0,25; 0,5; 0,25), звичайні (0,2; 0,1;0,7). У результаті розрахунків для першого варіанту стандартне відхилення становитиме 47691,2 осіб, для другого - 55659,6, для третього - 33233,8 осіб. Бачимо, що найменший ризик при прогнозуванні фактичного набору студентів відповідає третьому варіанту, тобто найменшому стандартному відхиленню.

Автором розроблена економіко-математична модель „Попит-працевлаштування фахівців з вищою освітою”, що складається з двох функцій: функції попиту та функції працевлаштування, описаних парною лінійною регресією (незалежним фактором виступає заробітна плата).

Рівняння регресії попиту має вигляд:

Рівняння регресії працевлаштування -

Встановлено, що рівноважна ціна (середньомісячна заробітна плата фахівця з вищою освітою) становить при цьому 1840,93 грн. Кореляція між попитом і заробітною платою та між працевлаштуванням і заробітною платою незначна. Виявлена залежність між наведеними показниками: коефіцієнт кореляції між попитом і працевлаштуванням дорівнює 0,46, що підкреслює наявність прямого помірного зв'язку за шкалою Чеддока. Отже, для аналізу та визначення рівноваги між попитом та працевлаштуванням фахівців з вищою освітою необхідно спиратись на вплив як заробітної плати, так й інших факторів.

Щодо побудови цілісної моделі ринку праці фахівців з вищою освітою, то в роботі обґрунтовано такі методологічні основи її розробки: положення про теоретичну допустимість даної моделі формування ринку; відображення моделлю реалій економіки (тільки при такій умові можуть бути шанси на її практичне впровадження та реалізацію); положення про адекватність змісту моделі, використовуваних форм і методів ринковим відносинам.

У сучасних умовах головне для українського ринку висококваліфікованої праці - не опинитися “в хвості” глобального розвитку людського капіталу. Для цього необхідні нові пріоритети в політиці зайнятості та інноваційній політиці держави.

Висновки

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов'язаного з удосконаленням системи державного регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою. На основі узагальнення наукових матеріалів дослідження запропоновано такі висновки:

1. В результаті розвитку науково-технічного прогресу постійно і неухильно розширюється використання в економіці висококваліфікованої праці. Об'єктивно підвищуються вимоги, які процес виробництва ставить до праці фахівців вищої кваліфікації. Виробничі здібності людини в сучасній економіці виступають як людський капітал. Освіта і підготовка робочої сили є найважливішими вкладеннями, що формують людський капітал, а інтелектуальна власність виступає основою його руху. З розвитком інноваційної економіки людський капітал зростає, збільшуються інвестиції в підготовку висококваліфікованих працівників. Тому сфера освіти і науки, зайнятість у цій сфері стають важливими об'єктами економічних досліджень.

Людський капітал характеризує величину пропозиції на ринку висококваліфікованої праці. Більш висока освіта забезпечує зростання людського капіталу, розширення можливостей працівника на ринку праці. Фахівці з більш високими інвестиціями в свою освіту отримують, як правило, більш високі доходи протягом своєї трудової діяльності, ніж ті, хто зробив менші інвестиції. В умовах поширення безробіття серед осіб з вищою освітою зменшились суспільні вимоги до повноцінності освіти, до цих пір не сформований ринковий механізм оцінки якості загальноосвітньої та професійної підготовки фахівця.

2. Економічний зміст тих процесів, що відбуваються на ринку висококваліфікованої праці, проявляється через наявність на ньому пропозиції, попиту та ціни (заробітної плати). Гармонізація та максимальна погодженість економічних інтересів підприємців (роботодавців) і найманих робітників - необхідна передумова ефективного функціонування ринку висококваліфікованої праці. Ефективний ринок праці вищої кваліфікації означає для найманого працівника свободу вибору сфер трудової діяльності, можливість реалізовувати свої здібності і отримувати заробітну плату у відповідності з цінністю своєї праці. Поруч з ринковими механізмами на ринку висококваліфікованої праці діє механізм державного регулювання, що пом'якшує прояв ринкових відносин. Ринок висококваліфікованої праці є ринком праці особливого виду, оскільки характеризується такими обмеженнями, яких немає в інших сферах ринкового господарства. На ринку праці вищої кваліфікації сильна дія інституціональних факторів. Ендогенні фактори діють на цьому ринку малою мірою, а самі ринкові процеси багато в чому визначаються так званими екзогенними факторами, тобто тими, що лежать за межами ринкової системи.

Ринок висококваліфікованої праці - складна система, в якій переплітаються різнопланові зв'язки та залежності, а основною є взаємодія і взаємовідношення попиту і пропозиції. Тому саме модель попиту і пропозиції пояснює спосіб функціонування ринку висококваліфікованої праці.

3. Ринок висококваліфікованої праці підвладний дії закону попиту і пропозиції. Попит регулюється рівнем ефективності праці, пропозицію становить наявна кількість працівників, кожний з яких очікує отримати від продажу своєї робочої сили суспільно-нормальну величину заробітної плати.

Функцію попиту визначають такі детермінанти:

а) цінові: ціна праці (заробітна плата фахівців вищої кваліфікації);

б) нецінові: ступінь опанування базовими технологіями підприємства; фінансовий стан підприємств і рівень їх доходності; очікування підприємців відносно майбутніх цін на висококваліфіковану працю і власних доходів; попит на продукт, при виробництві якого використовується висококваліфікована праця.

Функцію пропозиції визначають такі детермінанти:

а) цінові: ціна висококваліфікованої праці;

б) нецінові: витрати на професійне відтворення робочої сили вищої кваліфікації (на підготовку фахівців); витрати на фізичне відтворення робочої сили вищої кваліфікації, залежно від віку, стану здоров'я, сімейного становища; очікування фахівців відносно майбутніх умов роботи та їх заробітної плати (фахівці можуть орієнтуються на робочі місця, де вимагається вища кваліфікація); масштаби міграції робочої сили вищої кваліфікації, виїзд на роботу за кордон, приплив іноземних фахівців.

4. Сучасна вітчизняна економіка в основному характеризується застарілою технічною базою виробництва. Одночасно існує нестача висококваліфікованих фахівців, тому відбувається гальмування, зниження якісного рівня трудових ресурсів. Становленню національного ринку висококваліфікованої праці повинні передувати інституціональні перетворення, бо тільки вони дозволяють досягти справжнього визнання значущості висококваліфікованої праці. При будь-якому виді монополізації ринку висококваліфікованої праці втрачається його гнучкість і знижується ефективність функціонування.

5. Безробіття - постійно діючий фактор на ринку висококваліфікованої праці. Масштаби ринку висококваліфікованої праці характеризуються такими параметрами: особи, які протягом року міняють місце своєї роботи за власним бажанням; особи, які з'являються на ринку праці, у зв'язку з вивільненням працюючих та скороченням кадрів, як наслідок спаду об'ємів виробництва; особи, які вирішили шукати нове місце роботи, внаслідок структурних змін в економіці; особи, які вперше шукають роботу.

6. Підготовка та перенавчання фахівців - важливі етапи процесу відтворення висококваліфікованих кадрів. Для успішного функціонування сфери вищої освіти повинні бути забезпечені:

- якісний розвиток і вдосконалення навчального процесу - для підтримки відповідності знань і вмінь фахівців вимогам виробництва;

- випереджувальне зростання кількості фахівців, порівняно з ростом загальної кількості працюючих.

7. Система вищої освіти здійснює істотний вплив на суспільство та економіку. Працівники з більш високим рівнем освіти активніше беруть участь у технічному та організаційному вдосконаленні виробництва.

Інновації - найефективніший шлях та засіб підвищення ефективності вищої освіти. З одного боку, низький рівень професійної освіти породжує дефіцит фахівців при їх відносно великому випуску; з іншого, - проблеми ринку висококваліфікованої праці викликані об'єктивними потребами народного господарства в кадрах за новими спеціальностями. Забезпечення ефективної підготовки фахівців вищої кваліфікації передбачає перебудову змісту і організації навчального процесу.

Важливим є використання двох основних способів скорочення термінів навчання: модульного і циклічного. Для навчання у вузах слід застосовувати модульний метод, а для перепідготовки фахівців - циклічний.

8. У ринковій економіці тільки ринок праці може дати об'єктивну оцінку вартості робочої сили вищої кваліфікації. На висококваліфікованих фахівців повинна бути поширена, насамперед, контрактна форма оплати праці, оскільки вона є найдієвішою формою оцінки внеску інтелектуальної праці і дає можливість швидше перейти до оплати результатів праці. Широко також повинна використовуватися оплата праці висококваліфікованих працівників на основі грантових принципів. Гранти служать матеріальній підтримці розробки найперспективніших науково-технічних напрямів.

Основним принципом нової системи оплати праці фахівців вищої кваліфікації слід визнати відповідність розмірів заробітної плати якості та результатам праці. Зміни в розмірі оплати праці при цьому повинні бути обумовлені підвищенням ефективності праці та виробництва.

...