Природні монополії: сутність та інституціоналізація системи державного регулювання

Середні витрати АС не тотожні з питомими середніми затратами на одиницю товару і дорівнюють інтегрально розрахованим величинам від функції довгострокових маржинальних витрат певного суб'єкта господарювання за певний період. В дисертації використовуються середні витрати в такому сенсі: якби випуск даного товару закінчився в даному періоді, то всі першопочаткові внесені капіталовкладення розподілилися б на весь сумарний обсяг випуску і разом з використаними змінними затратами відобразили б повні витрати на одиницю товару. Це інтегрально середні, а не середньоарифметичні значення для всього накопиченого потоку товару і витрат. Цікаво, що мінімуми середніх витрат АС більш коротких періодів знаходяться в “геометричному місці” кривої АС більш довгого періоду, що є важливим для розмежування короткострокових і довгострокових періодів господарювання певного суб'єкта.

Автор звертає увагу на двозначність терміну “граничні витрати”. Слід відрізняти граничний (рос.- предельный) характер величин в математичному і теоретико-політекономічному розумінні від побутового. Якщо пересічне розуміння граничності пов'язане з існуванням зовнішньої границі, межі, фіксованого бар'єру, який не рекомендується або забороняється досягати, то математичне розуміння граничності передбачає покрокові нарощування змінної перемінної в залежності від досить малих змін аргументу. Маржиналісти ще в ХІХ ст. ввели поняття маржинальних (граничних) величин не як встановлення певної фіксованої межі, а як математичну залежність в ході динамічної зміни пов'язаних між собою змін витрат, доходів, корисності через функцію зміни обсягів випущеної або споживаної продукції. Маржиналізм окреслив загальну можливість використання законів диференційного і інтегрального обчислення в економіці, але до цих пір не мав однозначної інтерпретації та достовірного способу обрахунку маржинальних величин для конкретних реальних суб'єктів господарювання.

Для розрахунку маржинальних витрат необхідно розмежувати бухгалтерські поняття “виплати” (означають рух засобів, ), “затрати” (показують характер придбання ресурсів), “видатки” (вказують на оцінку ресурсного забезпечення підприємства), від політекономічного поняття “витрати”, які відображають повні витрати разом з альтернативним відшкодуванням понесених видатків. Якщо категоріями “виплати, оплата” фіксується зміна коштів на рахунках підприємства, то за допомогою поняття “затрати” вимірюється оплата зовнішніх ресурсів фірми, а термін “видатки” означає фінансову оцінку всіх задіяних на даному підприємстві ресурсів, які складаються із затрат, а також втрат, збитків, боргів, ризиків. Витрати - це повні видатки разом з альтернативним покриттям, рентними виплатами та іншими вмененими затратами. Зрозуміло, що поняття “витрати” найбільш широке, поглинає всі інші поняття, пов'язані з витрачанням коштів на виробництво і продаж випущеного товару. В широкому контексті воно виконує політекономічну функцію на відміну від вище згаданих термінів, які багато хто сприймає за синоніми. Завдяки розмежуванню цих понять і на основі обліку в маржинальних витратах повних альтернативних відшкодувань на рівні депозитної ставки банківського проценту відносно розміру задіяних капіталів, можливо розрахувати для будь-якого підприємства співвідношення маржинальних і середніх витрат (криві АС і МС) для оцінки доцільності монопольної поведінки виробника, розміру його економії від масштабу виробництва, рівня суспільно необхідних витрат на виробництво даного товару при даному техніко-технологічному стані виробництва. Запропонований спосіб оцінки маржинальних витрат підприємства двічі враховує поточну інфляцію, що існує в сучасній економіці всіх країн: 1) в процесі обліку змінюваних цін на використані поточні ресурси, 2) в розрахунку альтернативних відшкодувань при переведенні затрат в видатки і далі - в повні витрати.

В українському суспільстві дискутується проблема підвищення тарифів на газ, нафту, енергоносії, комунальні послуги та інші товари підприємств-монополістів. Аргументується це необхідністю виходу підприємств-виробників цих товарів на необхідну рентабельність і накопичення інвестиційних коштів для розвитку виробництв. Небезпека підвищення цих тарифів полягає в тому, що за відсутності противитратного механізму у монополій, підвищення тарифів нічого, окрім посилення інфляційних процесів в суспільстві не дасть. Підвищення тарифів лише збільшує трансакційні джерела монопольної ренти, яка не має товарного забезпечення, а носить чисто монетарний характер. Це особливо актуально для інфраструктурних монополістів, які в ланцюжку суспільного відтворення знаходяться біля його початку, а їхні товари як засоби виробництва входять складовою в ціни всіх інших товарів національної економіки, можливо й по декілька разів. Підвищення тарифів не вирішить і виробничих проблем накопичення інвестицій власне для підприємств, бо оцінку рентабельності монополістів ми намагаємося вирішити законами досконалої конкуренції - у відповідності з необхідністю зрівняння маржинальних доходів МR з маржинальними витратами МС. Насправді ж там, де монополізм необхідний, важливо регулювати ціни не на рівні маржинальних МС, а на рівні довгострокових середніх витрат АС, тобто суспільно необхідної вартості монопольних товарів. Цей рівень цін містить науково обґрунтований розмір видатків, необхідних як на покриття затрат підприємства, так і на необхідну норму рентабельності для розвитку цього підприємства, водночас визначаючи для нього обмеження у використанні суспільних ресурсів. Поряд з встановленням для монополістів протизатратного механізму, вирішення проблем тарифів полягає ще й в проведенні такої реструктуризації, яка б допомогла виокремити товари і ринки природних монополій в самостійні структури, не інтегровані з суміжними товарами і ринками.

У розділі 3 “Природні монополії як специфічний інститут економічної системи” досліджується сутність природних монополій, причини їх виникнення та методи ідентифікації.

Історично природність монополій розглядалась з економічної точки зору таким чином, що конкуренція в низці галузей була б руйнівною, а ресурси конкурентів були б витрачені марно, якби існувало декілька підприємств в галузі. В дисертації уточнюється розуміння властивостей адитивності, які виникають завдяки існуванню економічної відмінності в способі обліку подільних та неподільних затрат, а також різним обчисленням часу для маржинальних і середніх витрат.

Подекуди до природних монополій відносять крупно концентровані виробничі системи, які використовують або випускають рідкісні в природі або унікальні речі, наприклад, алмазодобувні компанії, виноробні підприємства в унікальній природній місцевості, вугледобувні шахти, підприємства в газовому чи нафтовому родовищі. Автор доводить, що природність монополій не визначається унікальністю виробництв чи предметів, а пов'язана з економічною невигідністю для суспільства конкуренції на певних ринках, які характеризуються дуже довготривалою спадною тенденцією середніх витрат при значних нарощуваннях обсягів випуску товару. Тільки у деяких товарів точка мінімальних середніх витрат виходить за межі сумарного сукупного попиту, а крива середніх витрат досягає U-подібного характеру за межами таких масштабів випуску товару одним підприємством, які б перевищували весь суспільний попит на даний товар. Вугле-, газо-, нафто-, мінерало-, алмазодобувні, енергогенеруючі підприємства навіть при дуже значних їхніх розмірах і крупно концентрованих масштабах не є суб'єктами природних монополій тому, що у виробництві своїх товарів економію від масштабів виробництва вичерпують значно раніше, ніж буде задоволений весь ринковий попит на даний товар в суспільстві. Причина криється в здатності цих товарів до накопичення і складування - саме від цього залежить характер кривої середніх витрат АС на ці товари. Накопичення товарів призводить до збільшення обсягів виробництва в одиницю часу, що різко зменшує розмір постійних затрат на одиницю продукції і зміщує глобальний мінімум кривої АС вліво. Не є природними монополіями порти та аеропорти, бо співвідношення постійних та змінних затрат в їхніх послугах не забезпечує довготривалий ефект від масштабу, і монополізм не є неминучим. Властивості виключності в привласненні та конкурентності в споживанні їхні послуги витримують точно так, як будь-які приватні блага, а капіталоємність прав доступу до портового обладнання викликає в кривій АС одного підприємства глобальний мінімум і технічну можливість існування товарних конкурентів.

На цей час об'єктами природних монополій виступають капіталомісткі складні інженерно-технічні комунікаційні мережі підприємств, які могли б продавати права доступу до них для магістрального переміщення речей, сигналів або людей. Їхня капіталомісткість та спеціалізованність первинних інвестицій забезпечує дуже великі масштаби товарного випуску при дуже малих маржинальних витратах в процесі експлуатації завдяки всім тим властивостям, які притаманні послугам з продажу прав доступу до мереж. Тільки ці послуги потребують чисто монопольної організації свого ринкового функціонування, на ринках всіх інших товарів суспільно вигідні конкурентний спосіб упорядкування і змагальність товаровиробників.

В сфері залізничного транспорту в результаті сучасного поглиблення розподілу праці і розвитку відносин власності природно монопольними можуть залишатися тільки види діяльності з експлуатації залізничної інфраструктури. А всі види залізничної діяльності з організації перевізного процесу не виступають природно монопольними з тих причин, що капіталоємність їхніх послуг як товару не витримує критерію співвідношення середніх і маржинальних витрат. Перевізні залізничні послуги необхідно організовувати на конкурентних засадах, що викликає негайну необхідність інституціональної реструктуризації залізничного комплексу України. Донині в цій та інших базових галузях української економіки залишаються вертикально інтегрованими монопольні і немонопольні види діяльності, отже казати про сучасне інституційне існування природно монопольних підприємств в Україні поки що неможливо. Фактично наразі маємо галузі з природно монопольними компонентами. Вертикальна інтеграція монопольних і немонопольних видів діяльності несе складні наслідки, обумовлені тим, що ефект чистого монополізму поширюється з окремих видів діяльності на підприємства і галузі в цілому. В результаті цього здійснювати регуляторні заходи окремо від антимонопольних неможливо, побачити дійсні причини перехресного фінансування не вдається, визначити затрати природно монопольної компоненти і встановити справедливі ціни немає можливості. Все це заважає розвитку конкурентних умов ринкової економіки України.

Радянська економічна система заохочувала вертикальну інтеграцію та крупно масштабне виробництво. З радянських часів під маскою природного монополізму залишаються підприємства, які не мають відношення до даного феномену. Це ускладнює структурну, цінову і антимонопольну політику в суспільстві. Більшість з таких підприємств належать до ринків товарів масового попиту як у виробників, так і у населення, мають для них важливе соціальне значення. Від їхньої монопольної поведінки залежить стан всієї економіки країни в цілому і більшість макроекономічних показників. Суб'єкти сучасних невиділених природних монополій ставлять питання про межі і правомірність державного контролю тих видів діяльності, які межують з регульованими видами діяльності і потребують конкурентного середовища. Все це доводить висновок про необхідність проведення реструктуризації галузей, які містять природно монопольний компонент, про інституційну заборону вертикальної інтеграції природних монополій і проведення особливої державної політики щодо їхньої монопольної поведінки.

У розділі 4 “Державна політика регулювання монополій” державне регулювання монополій обґрунтовується як спеціальний соціальний інститут. З різниці між закономірностями досконалої і недосконалої конкуренції виводиться можливість і необхідність державного регулювання в новій якості - як моделювання ринкового механізму там, де його спонтанність порушується в результаті монопольних ефектів. Пропонується концептуальній підхід до визначення меж втручання держави у процеси формування видатків підприємств, вертикальної інтеграції виробництв, розподілу інвестицій, ціноутворення на соціально важливі товари.

Аналізуються принципи державної політики розвитку конкуренції та обмеження ринкової влади монополій. По-перше, об'єктивний розвиток конкуренції йде не за законами досконалої конкуренції, а діють правила недосконало конкурентної взаємодії. Тому система управління господарськими структурами в державному секторі змістовно відмінна від державного регулювання, яке повинно поширюватися на всіх суб'єктів, незалежно від форми власності.

По-друге, інакшою виглядає в світлі недосконалої конкуренції оцінка ефективності господарювання. Щодо монополістичних суб'єктів недостатньо визначати лише їх рівень рентабельності і частку в обсязі ринкового випуску чи в галузевому обсязі виробничих потужностей. Для характеристики монопольної поведінки важливо визначати протизатратний механізм господарювання за допомогою обчислення мінімальних середніх витрат на основі інтегрування функції маржинальних витрат, взятої за декілька послідовних періодів спостереження.

По-третє, оскільки монополізм в тій чи іншій мірі присутній в діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, то необхідно розпізнавати соціально прийнятний, суспільно припустимий монополізм від неприпустимого. Тільки до останнього слід застосовувати обмежувальні дії та антимонопольні заходи. Для розмежування рекомендується застосовувати кількісно вимірюваний критерій - співвідношення маржинальних і середніх витрат даного товаровиробника. Якщо економічна інтерпретація розрахунку вказує на перевищення довгострокових середніх витрат над маржинальними АС/МС>1, то на даному підприємстві характер використання ресурсів раціональний, а монополізм - доцільний. Якщо ні, - то назріла необхідність антимонопольних обмежень.

В роботі аналізується, як з ідей про розщеплення власності на комбінації правомочностей з'ясовуються ціла низка специфічних рис функціонування державної форми власності. По-перше, право володіння, яке означає виключну спроможність власника здійснювати фізичний контроль і розпорядження над благом, для держави сильно деформується. Держава - це соціальна система, а не персона, тому виключити фізичний контроль і втручання інтересів інших осіб не може. Право контролю за рухом правомочностей ієрархічно делегується конкретним службовцям, які спроможні підмінити інтерес держави своїм власним інтересом. По-друге, майнове право володіння державною власністю іманентно обмежене, усічене, що виявляється найчастіше саме тоді, коли збитки від неправильних господарських рішень покриває не особа, яка ці рішення приймала, а кінцевий власник - держава. Економічна відповідальність за прийняття управлінських рішень в державному секторі спотворена відсутністю персоніфікованого реального суб'єкта володіння. По-третє, в секторі державної власності держава вступає в несумісне протиріччя між роллю суб'єкта влади, який специфікує правомочності, і роллю суб'єкта господарювання. Все це доводить висновки автора про необхідність суттєвого скорочення масштабів державного господарювання і розширення умов і методів державного регулювання, з одного боку, та про зміну парадигми державного впливу на господарську діяльність всіх суб'єктів, - з іншого боку. Це дозволило перейти до детального розгляду етапів і шляхів формування інституціональної системи державного регулювання монопольної поведінки.

У розділі 5 “Механізм інституціоналізації системи державного регулювання природних монополій в Україні” розглянуто процес інституціоналізації системи державного регулювання природного монополізму насамперед на прикладі функціонування залізничного комплексу в Україні.

Доведено, що для створення інституціонального середовища важливо найперше виокремити об'єкт регулювання як самостійний інститут, сформулювати критерій регулювання, та визначити принципи впровадження нових правил впливу держави на природні монополії як специфічні економічні інституції. Регулювання природного монополізму за своїм змістом не є антимонопольними заходами і зовсім не передбачає створення навіть потенційного конкурентного середовища в певній сфері. Тому Антимонопольний комітет України в принципі не призначений для здійснення функцій державного регулювання природними монополіями, але може здійснювати оцінку доцільності монополізму за вище зазначеним критерієм АС/МС. Для впровадження системи державного регулювання необхідне утворення єдиного незалежного органу державної виконавчої влади - Національної комісії з регулювання природних монополій, повноваження якого концептуально визначені в дисертаційній роботі.

Розглянуто декілька варіантів реформування власності в процесі реструктуризації монопольних видів діяльності від потенційно конкурентних. Розроблені рекомендації щодо практичного здійснення реструктуризації в сфері залізничного транспорту на підставі виділення самостійних товарів залізничної системи з формуванням певних товарних ринків і вибором способів їх організації. На необхідність саме такої реструктуризації звертається увага у вимогах Директив ЄС щодо розвитку залізничного підприємництва і входження в міжнародне співтовариство. Дві основні вимоги висуваються до країн-учасниць міжнародних транспортних коридорів: 1) відокремити політичне управління від господарського керування, 2) інституційно та фінансово-організаційно розмежувати інфраструктурну діяльність від перевізної, аби забезпечити конкурентний доступ на залізничні мережі різних країн рухомим засобам, які належать до різних форм власності. Запропонована в дисертації методологія розкриває об'єктивні засади цих вимог через визначення товарних ринків в залізничній діяльності. В дисертації наведені приклади конкретних розрахунків щодо визначення ціни за монопольний товар на основі розрахунку довгострокових середніх витрат залізничного підприємства в залежності від математичного інтегрування функції його маржинальних витрат. Роз'яснені особливості функціонування залізничної інфраструктури в якості монопольного, єдиного на всю країну залізничного підприємства, яке належить регулювати як природну монополію. Його нинішнє організаційно-фінансове сплетіння з видами конкурентної залізничної діяльності до сих пір перешкоджає розвитку ринкових відносин, стримує розширення конкурентних засад в перевезеннях, гальмує запровадження нового принципу ціноутворення на товар природної монополії на рівні середніх витрат АС.

Подаються рекомендації щодо внесення змін у діюче законодавство про розвиток економічної конкуренції, ідентифікацію і реструктуризацію природних монополій, про розширення прикладних методик визначення доцільного монополізму на основі критерію співвідношення середніх і маржинальних витрат підприємств.

ВИСНОВКИ

В дисертації отримані нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему, що полягає у з'ясуванні сутності природних монополій як явища ринкової економіки та необхідності здійснення інституціоналізації системи державного регулювання ними.

На основі доказів теоретичних гіпотез щодо закономірностей монопольної поведінки, логічного розгортання економічних інститутів “товар”, “ринок”, “монополії”, “природні монополії” і прикладного дослідження реальних процесів функціонування українських монопольних підприємств, а також на основі системного аналізу проблем, що стосуються функціонування природних монополій, в даній роботі одержані наступні науково-теоретичні результати.

1. Інституціоналізація системи державного регулювання - це процес виявлення, зміни і розвитку елементів впорядкованого цілеспрямованого впливу держави на функціонування економічних явищ. Згідно методу сходження від абстрактного до конкретного, дослідження інституціоналізації державного регулювання починається з ідентифікації об'єкту регулювання - виділення товарів і ринків природних монополій як специфічних соціально-економічних інститутів в економічній системі суспільства. Державне регулювання трактується тут не як адміністративне втручання держави у функціонування економічних явищ, а як продовження економічного механізму і закономірностей ринкової саморегуляції у сфері недосконалої конкуренції шляхом політичної діяльності спеціальних інститутів держави і суспільства.

Поняття “регулювання” найчастіше асоціюється з фіскальним, ціновим, митним, інвестиційним та іншим втручанням у вигляді обмеження, заборони або субсидування чи додаткового фінансування певних видів діяльності. Проте можна представити систему державного регулювання у формі сукупності державних і цивільних інститутів, які покликані спочатку моделювати ринкову поведінку монополістів, а потім на основі обґрунтованих розрахунків встановлювати раціональні, доцільні правила, норми і обмеження поведінки суб'єктів-монополістів на користь суспільства, держави і самих підприємств-монополістів. До елементів інституційного впливу відносяться, по-перше, створення спеціальних державних органів і громадських організацій, по-друге, впровадження кількісно вимірюваних критеріїв ідентифікації об'єктів регулювання, по-третє, застосування науково обґрунтованих методів впливу і закріплення їх законодавчо.

2. Інституціоналізація системи державного регулювання припускає виокремлення ринків різних приватних товарів від ринків публічних товарів і ринків природних монополій. На ринках приватних товарів швидко і безперешкодно розвивається конкурентне середовище тому, що приватні товари мають властивості виключності в привласненні і конкурентності (змагальності) в споживанні. Ці дві властивості закріплюються різними комбінаціями прав власності, що утворюються в процесі розщеплення відносин власності на окремі правомочності. Доцільно уточнити переклад терміну “public goods” не як суспільні блага, а як публічні товари, які можуть вступати у відносини обміну без дотримання еквівалентної пропорції вигод і витрат. Публічні товари відрізняються в ринковій економіці від приватних тим, що не мають властивостей виключності у привласненні.

3. Товари природних монополій займають проміжне положення в класифікації приватних і публічних товарів тому, що властивістю “виключність у відчуженні” володіють, а властивість “змагальність в споживанні” не мають. Такі відмінності товарів природних монополій дають підставу ідентифікувати їх серед безлічі товарів як особливі товари на особливих ринках. Особливість ринків полягає не тільки в прояві вказаних товарних властивостей, але й в тому, що точка соціальної економічності (точка оптимального інвестиційного випуску товару, точка суспільної оптимальності, точка якнайменших суспільних витрат, точка якнайкращого використовування наявних суспільних ресурсів) для підприємств природних монополій знаходиться за межами сукупної величини суспільного попиту. Це означає можливість такого масштабу виробництва одним підприємством, який перевищує весь суспільний попит на даний товар в суспільстві при даному рівні технічного оснащення. Організація ринку такого товару найбільш вигідна суспільству як чисто (абсолютно, досконало) монопольний ринок.

4. В моделі ринкової поведінки підприємств-монополістів вперше точка перетину кривих середніх і маржинальних витрат (точка АС=МС) розглядається як особлива точка в сумарному випуску, перевищення якої суспільству і суб'єктам господарювання несе значні втрати через марнотратне, неекономічне, неефективне використання суспільних ресурсів. Перевищення цієї точки в конкурентному середовищі приводить до банкрутства або до припинення діяльності окремих суб'єктів господарювання. В умовах недосконалої конкуренції і, особливо в умовах монопольно організованого ринку, нарощування обсягів випуску товарів понад цієї точки означає функціонування суб'єктів господарювання за рахунок споживачів і суміжників. Паразитичне функціонування такого суб'єкта господарювання відбувається з двох причин: 1) перевищення граничних витрат над середніми витратами в процесі придбання ресурсів і 2) завищення цін над граничними доходами в порівнянні з вартістю продукції якраз на величину монопольної ренти. Монопольна рента в цьому аспекті виступає як отримання суб'єктом вигод не в обмін за вкладені ресурси або зусилля, а як трансакційна вигода від володіння монопольною владою. Якщо дотепер трансакційні витрати зв'язувалися тільки з розмитістю прав власності або їх неефективним захистом, то тепер можна додати ще одне джерело трансакційних витрат - монополізм. Монополії створюють високі трансакційні витрати тим, що, по-перше, нав'язують суспільству свою структуру прав власності (а не тільки свої ціни на товари), по-друге, односторонньо вилучають ренту, часто в збиток добробуту суспільства. Відсутність протизатратного механізму - головне протиріччя, яке, з одного боку, перешкоджає досягненню головної мети підвищення цін (для накопичення достатніх інвестиційних коштів у товаровиробника) і створює стимули для нарощування затрат більш високими темпами, ніж зростання доходів, а з другого боку, невідворотно погіршує добробут населення як кінцевого споживача і неконтрольовано пришвидшує інфляційні процеси за рахунок некерованості зростанням трансакційних витрат у всіх ланках суспільного відтворення. Відсутність протизатратного механізму - ключовий момент функціонування монополій. В досконало конкурентному середовищі він міг би виникати внаслідок збігу кривих ринкового та індивідуального попиту на товар даної фірми, поєднання ринкової рівноваги в інтересах виробника з рівновагою в інтересах споживача, а також внаслідок ототожнення функції корисності виробника з корисністю для суспільства. Всього цього в недосконало конкурентному середовищі немає, але може бути штучно (навмисно) сконструйовано, змодульовано спеціальним державним органом

5. Нове визначення ринку природних монополій логічно слідує з об'єктивної підстави для ідентифікації його серед ринків інших товарів. Ринок природної монополії - це така форма організації ринку, при якій у виробництві особливих товарів ефект від масштабу виробництва зберігається для дуже великих обсягів нарощування випуску, тобто друга точка беззбитковості перевищує весь попит суспільства на даний товар ХАС=МС > Хdemand social. Щоб таке перевищення було можливе, товар не повинен мати речової форми, а повинен виступати у формі послуги з продажу певних правомочностей.

6. Зі специфіки організації товарного ринку виходить, що всі товари природних монополій є послугами з продажу прав доступу до спеціалізованих капіталомістких комунікаційних мереж, що забезпечують переміщення в просторі речовин, предметів, сигналів, звуків. Еластичність попиту цих товарів дуже низька тому, що вони є засобами виробництва. Тільки ці товари несуть властивості виключності у привласненні, але не володіють властивостями змагальності в споживанні. Таке твердження було зроблено в результаті дослідження інституційних властивостей послуг як товарів.

7. Для вивчення монопольно організованих ринків введено розрізнення статичної і динамічної моделі поведінки монополії в ринковому середовищі. Статична модель функціонування монополій описана в класичних роботах економістів ХIХ-ХХ століть, вона не використовувала чинник часу, оскільки не розглядала витрати і доходи підприємства-монополіста як потоки. Варто підкреслити, що в класичній статичній моделі монопольної поведінки фіксуються обсяги товарного випуску, на які повністю переносяться всі витрати виробника, без урахування принципової диференціації (розмежування) якісно різнорідного руху постійних і змінних капіталів. Саме в розмежуванні відмінного руху постійних і змінних капіталів в економічних процесах фіксується вплив чинника часу. Математично вплив чинника часу і особливостей перенесення вартості неподільних чинників виробництва пов'язаний з поняттями маржинальних витрат і маржинальних доходів.

Товари природних монополій на відміну від приватних товарів мають дуже низькі маржинальні витрати при дуже значних першопочаткових розмірах постійного капіталу. Постійні витрати в цих товарах пов'язані з існуванням неподільних ресурсів. Саме ця неподільність більшої частини залучених ресурсів виражається у відсутності ознаки виключності в привласненні і неконкурентності в споживанні публічних благ і виникненні зовнішніх ефектів.

8. На відміну від статичної моделі динамічна модель поведінки монополій показує зміну витрат і доходів як потоків, що змінюються в часі, і відображається діючою в даний час системою бухгалтерського обліку і фінансової звітності будь-яких суб'єктів господарювання. Показники витрат і доходів з окремих послідовних періодів часу, що фіксуються в бухгалтерській звітності, є прирістними значеннями на відповідний приріст випущеного товару. Розглядаючи співвідношення витрат (або доходів) і обсягів випуску по періодах, ми фактично маємо справу з маржинальними витратами (або доходами). Середніх економічних значень витрат з поточного моніторингу господарсько-економічної діяльності безпосередньо ми не одержуємо. Середні значення витрат можна розрахувати лише аналітичним шляхом.

9. Між маржинальними (МС, МR) і середніми (АС, АR) витратами і доходами існує тісна математична залежність, властива будь-яким середнім і граничним значенням в диференціальному численні. На підставі цієї залежності можна математично розрахувати значення середніх економічних значень для будь-яких обсягів випуску, знаючи функцію їх маржинальних величин. В економічному плані ця залежність обумовлена поєднанням двох різних систем вимірювання постійного і перемінного капіталів в кожному процесі виробництва.

10. Зрозуміло, що для конкуруючого в абсолютно конкурентному середовищі підприємства перетин кривих в точках АС=МС, АС=АR і МС=МR співпадають в одній крапці в результаті конкурентного тиску. В господарському функціонуванні монополіста ці точки не співпадають, оскільки функцію ринкового попиту АR монополіст може встановлювати на свій розсуд, нав'язуючи тим самим свою ринкову ціну. Розмежування крапок АС=МС, МС=АR і МС=МR дає об'єктивну підставу для використовування механізмів ринкової саморегуляції в діях державних органів, бо кожна з трьох точок відбиває інтерес однієї з трьох сторін в обмінному акті - товаровиробника (продавця), споживача, соціуму. Інтерес суспільства міг би стати підставою для економічної попиту і пропозиції на конкретних ринках, але критерій не був визначений і рівновага до цих пір встановлюється в інтересах рентоорієнтованих виробників при значних поступках з боку споживачів і втратах раціональної алокації суспільних ресурсів.

11. Методологічний підхід до доходів і витрат як до потоків дозволив побачити протизатратний механізм, який діє в ринковій саморегуляції конкурентного середовища і не діє, відсутній, зникає в монопольно організованому середовищі. Цілеспрямована дія на поведінку монополіста державного органу регулювання за законами ринкової регуляції означала б не загальнопоширене уявлення про втручання в діяльність монополіста, а свідоме встановлення протизатратного механізму штучним шляхом. Тим самим стає можливим використовування механізму ринкового ціноутворення для тих сфер ринку, де ринкова саморегуляція терпить “провали”, припиняє свою спонтанну дію.

12. Цілеспрямоване використовування механізмів ринкової регуляції дозволить сформувати систему державного регулювання природних монополій як суспільний інститут. Інститут державного регулювання, за думкою автора, складатиметься з єдиного національного органу і об'єктивних підстав для законодавчого оформлення регулюючих дій. В об'єктивні підстави входять: 1) об'єктивний критерій ідентифікації ринків природних монополій, 2) способи розрахунку і регулювання цін на рівні АС=МС, 3) методи впливи на умови і обсяги випущеного товару, 4) принципи фіксації умов монопольного функціонування підприємства. В економічному господарюванні важливо не тільки організаційно і фінансово відділити суб'єктів природної монополії від суб'єктів суміжних ринків, але й заборонити усередині них вертикальну інтеграцію, щоб монопольний ефект не “перетікав” в сфери, що не мають ознак природних монополій. На цих принципах може бути побудована національна концепція обмежуючого, стримуючого захисту функціонування одного підприємства на кожному природно монопольному ринку як найефективнішого способу використання ресурсів суспільства.

13. Тепер очевидний спосіб вимірювання ефекту від масштабу виробництва у реальних суб'єктів господарювання. Спосіб полягає в тому, що для будь-якого обсягу випуску товару з наявності функціональної залежності в часі відомих значень маржинальних витрат можна розрахувати відповідні цьому випуску середні витрати і відповідно до різниці між ними визначити величину економії (або втрат) від масштабу виробництва. Знання кількісного значення ефекту від масштабу виробництва дає можливість будь-якому виробнику ухвалювати рішення про нарощування об'ємів випуску. Антимонопольний комітет на основі цих розрахунків ефекту від масштабу може ввести додатковий об'єктивний критерій монополістичного положення суб'єктів на ринку щодо ухвалення рішення про антимонопольні заходи і антимонопольну політику.

14. Розглянуті теоретичні положення дають підстави внести зміни до законодавчих актів України про природні монополії, в Методику визначення монопольного (домінуючого) положення суб'єктів господарювання на ринку, в практику структурної і антимонопольної політики. На базі введених в науковий обіг теоретичних положень доцільно сформувати єдиний державний орган “Національну комісію з регулювання природних монополій”, що мала б міжвідомчі (міжгалузеві) повноваження і статус незалежного органу виконавчої влади з безпосереднім підпорядкуванням найвищому органу законодавчої влади. Концепція, принципи і методи діяльності такої організації визначаються вищевикладеними положеннями.

монополія державний конкуренція

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Малахова Н.Б. Естественные монополии: сущность и институциональные механизмы государственного регулирования. - Х.: ИД “ИНЖЭК”,2006. - 344 с. (20,7 др. арк.).

2. Малахова Н.Б., Соболев Ю.В. Проблемы корпоратизации и корпоративного управления в Украине. - Харьков, УкрДАЗТ, 2002. - 110 с. (8,5 др. арк. )

3. Малахова Н.Б. Сутність та природа процесів реструктуризації управління в залізничній галузі // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. Випуск 565.- Х.: ХНУ, 2002.- С.74-76.

4. Малахова Н.Б. Економічні засади приватизації у залізничній галузі // Вісник економіки транспорту та промисловості (збірник науково-практичних статей). Випуск №2. - Харків, УкрДАЗТ, 2003. - С.36-40.

5. Малахова Н.Б. Методологія державного регулювання трансформаційної економіки. // Вісник економіки транспорту та промисловості (збірник науково-практичних статей). Випуск 4. - Харків, УкрДАЗТ, 2003.- С. 121-125.

6. Малахова Н.Б. Ринкова економіка та проблеми державного регулювання Вісник Національного політехнічного університету "Харківський політехнічний інститут". Збірник наукових праць. - Харків: НТУ "ХПІ", 2003. - №20, т.1. - С.190-193.

7. Малахова Н.Б. Проблеми управління залізничним підприємництвом в Україні // Вісник економіки транспорту і промисловості. Випуск 3. - Х.: УкрДАЗТ,2003.- С. 87-91.

8. Малахова Н.Б. Об'єктивні умови монополізму та конкуренції на залізничному транспорті // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління. Збірник статей. - К.: КУЕТТ, 2004. - С.78-81.

9. Малахова Н.Б. Вимоги Директив ЄС (91/440, 95/18, 95/19) як стандарти реструктуризації залізничної природної монополії // Вісник економіки транспорту і промисловості (Збірник науково-практичних статей). Вип.8. - Харків: УкрДАЗТ, 2004. - С.123-127.

10. Малахова Н.Б. Методи оцінки ефективності суб'єктів природних монополій // Економічна теорія. - 2005.- №2.- С.16-24.

11. Малахова Н.Б. Інституціональний підхід до вивчення природних монополій // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна № 634. Економічна серія. - Х: ХНУ, 2004. - С.36-38..

12. Малахова Н.Б. Економічні наслідки монопольної діяльності // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України, №1 (16). - 2005. - С.14-21.

13. Малахова Н.Б. Приватні та публічні товарні властивості послуг // Вісник Харківського національного педагогічного університету. - 2005. - Вип. 45. - С.41-48.

14. Малахова Н.Б. Товарные свойства услуг // Социальная экономика. - 2004.- №4. - C.148-156.

15. Малахова Н.Б. Особенности товаров естественных монополий // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. № 650. - Х.:ХНУ, 2005. - С. .38-40.

16. Малахова Н.Б. Системний аналіз монопольної діяльності українських монополій // Вчені записки Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія”. Т.ХІІ - Х.: НУА, 2006.- С.266-274.

17. Малахова Н.Б. Статическая и динамическая модели функционирования украинских монополизированных предприятий. // Вісник Національного технічного університету “ХПІ”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. - Харків: НТУ “ХПІ”, № 33.-2005. - С.149-157.

18. Малахова Н.Б. Применение маржинальных экономических показателей для анализа субъектов монопольного рынка // Вестник национального технического университета “ХПИ”. Сборник научных трудов. - Х: ХНТУ “ХПИ”, 2005. - №1. - C.19-26.

19. Малахова Н.Б. Інституціоналізація державного регулювання природних монополій // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 11.- Черкаси: ЧДТУ, 2004. - С.26-30.

20. Малахова Н.Б. Інституційні реформи в сфері залізничного транспорту // Вісник економіки транспорту і промисловості (Збірник науково-практичних статей). Вип. 9-10.-Х.: УкрДАЗТ, 2005. - С.160-164.

21. Малахова Н.Б. Інформаційне забезпечення розрахунку вартості і ціни товарів залізничної інфраструктури // Управління розвитком. Харківський національний економічний університет. Збірник наукових статей. - 2005.- №3.- С.59-61.

22. Малахова Н.Б. Принципи і стратегії реструктуризації залізничного транспорту // Залізничний транспорт України. - 2005.- №3.- С. 92-94.

23. Малахова Н.Б. Критерій розмежування інфраструктурної та перевізної діяльності на залізницях України // Вісник Дніпропетровського національного університету ім. В.Лазаряна. Вип. 10. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 192-197.

24. Малахова Н.Б. Економічні засади природного монополізму в сфері залізничного транспорту // Збірник наукових праць Київського університету економіки та технології транспорту. - 2005. - №7. - С.114-120.

25. Малахова Н.Б. Микроэкономические основы макроэкономических интересов // Вісник Харківського національного технічного університету “ХПІ”. Серія економічна. - 2006. - № 04. - С.8-13.

26. Малахова Н.Б. Смысл антимонопольной деятельности в условиях несовершенной конкуренции // Бизнес-информ. - 2006. - №3. - С.3-10.

27. Малахова Н.Б. Реструктуризация украинских предприятий: постановка процессов расширения хозяйственной самостоятельности структурных подразделений // Фондовий ринок. - 2000. - №2. - С.39-41.

28. Малахова Н.Б. Реструктуризація підприємства як інструмент організаційних змін // Матеріали міжнародної конференції “Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?” - Донецьк, Донецький державний університет економіки і торгівлі, 2001.- С.272-274.

29. Малахова Н.Б. Визначення поняття "реструктуризація"// І Міжнародна наукова конференція "Проблеми економіки транспорту в умовах реструктуризації" - Дніпропетровськ, 2001. - С.32.

30. Малахова Н.Б. Критерии эффективности системы управления предприятием // Исследование и оптимизация экономических процессов "Оптимум -2001". Сборник тезисов ІІІ-ей международной научно-практической конференции в НТУ "ХПИ"- Х.: ХПИ, 2001.- С.42-44.

31. Малахова Н.Б. Кримінальні прояви в ході приватизації та корпоратизації в Україні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Підприємництво в умовах пожвавлення економіки України". Збірник наукових праць, №2.- Житомир, ред. - видавничий відділ ІПСТ, 2002. - С.49-51.

32. Малахова Н.Б., Бричеев П.С. Проблемы неформального менеджмента // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Вип.7. - Запоріжжя: ЗДІА, 2001. - С.37.

33. Малахова Н.Б. Теневые процессы в корпоратизации украинских предприятий // Вчені записки. Науковий журнал. Вип. 10. - Х: ХІУ,2003.- С.62-68.

34. Малахова Н.Б. Предпринимательство и развитие отношений собственности // Вчені записки. Науковий журнал. - №15. - Харків: ХІУ, 2005. - С.37-41.

35. Малахова Н.Б. Об'єктивні причини монополізму та конкуренції на залізничному транспорті // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка та управління. Тези доповідей 1-ої науково-практичної конференції. Частина 2. Економіка і управління - К.: КУЕТТ, 2003. - С.8-9.

36. Малахова Н.Б. Державне регулювання природних монополій як соціальний інститут // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції 24-26 березня 2004 р., м. Черкаси / Відповід. ред. В.М. Яценко. - Черкаси, ЧДТУ, 2004 - С.180-183.

37. Малахова Н.Б. Вимоги Директив ЄС (91/440, 95/18, 95/19) як стандарти реструктуризації залізничної природної монополії // Вісник економіки транспорту і промисловості. Випуск 7. - Х.: УкрДАЗТ, 2004.- С. 72.

38. Малахова Н.Б. Організація самостійної роботи студентів економічних спеціальностей // Нові критерії підготовки фахівців з вищої освіти та науково-методичне забезпечення навчального процесу. Тези доповідей науково-методичної конференції академії. - Х.: УкрДАЗТ, 2004. - С.55-56.

39. Малахова Н.Б. Ідентифікація товарів в основній діяльності залізничного транспорту // Залізничний транспорт України. - 2005.- № 3/1. - С. 36. (матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука в транспортному вимірі”, 11-13 травня 2005 р, м. Київ).

40. Малахова Н.Б. Значення маржинального аналізу економічних показників залізничного // Тези доповідей 3-ї Міжнародної наукової конференції „Проблеми економіки транспорту". - Дніпропетровськ, 2003. - С.163-164.

41. Малахова Н.Б. Розмежування понять “виплати”, “затрати”, “видатки”, “витрати” для оцінки діяльності підприємства // Труды международной научно-практической конференция “Развитие учета и аудита как основы информационно-аналитической системы предприятия”.- Харьков, ХНТУ “ХПИ”, 2005 г. - С.105.

42. Малахова Н.Б. Стоимость и цена товаров железнодорожной инфраструктуры // Інформаційно-керуючі системи на залізничному транспорті. - 2005. - №5. - С.123.

43. Малахова Н.Б. Неоинституциональное развитие отношений собственности // Інституційна архітектоніка та механізми економічного розвитку: Матеріали наукового симпозіуму. - Х.: ХНУ, 2005.- С.154-159.

44. Малахова Н.Б. Методика розрахунку точки беззбитковості для виробництв в сфері природних монополій // 4-та Міжнародна науково-практична конференція „Дослідження та оптимізація економічних процесів Оптимум-2003” в Національному технічному університеті „ХПИ”. Тези доповідей. Частина 1. - Х.: НТУ „ХПИ”, 2003.- С.31-32.

45. Малахова Н.Б. Особливості ціноутворення на товари залізничного транспорту // Вісник економіки транспорту і промисловості (збірник науково-практичних статей). Вип. 14. - Харків: УкрДАЗТ, 2006. - С.67-68.

46. Малахова Н.Б. Особливості товарних ринків в сфері залізничного транспорту // Вісник економіки транспорту. - К.: КУЕТТ, 2006. - С.77.

Размещено на Allbest.ru