Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана”

ШКАРЛЕТ Сергій Миколайович

УДК: 65.012.8:330.341.1

Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету Міністерства освіти і науки України (м. Київ)

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки Україні

Степанов Олександр Петрович

Національний авіаційний університет, радник ректора НАУ

Офіційні опоненти -

академік НАН України, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки Україні

Алимов Олександр Миколайович

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу, радник дирекції

доктор економічних наук, професор

Бутнік-Сіверський Олександр Борисович

Інститут післядипломної освіти Національного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки, обліку та фінансів

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Єрмошенко Микола Миколайович

Національна академія управління Міністерства освіти і науки України, проректор з наукової роботи, професор кафедри маркетингу, управління та економіки підприємств

Захист відбудеться “_24_” січня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 ДВНЗ “Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ “Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-Г, ауд. 60154/1.

Автореферат розісланий “_24_” грудня 2008 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У ринкових умовах господарювання підприємство як відкрита система функціонує у складному, нестабільному та динамічному зовнішньому середовищі, яке розставляє нові акценти в процесі управління підприємством, виводячи на перший план його кількісні та якісні властивості щодо здатності до самовиживання та забезпечення розвитку в умовах дестабілізуючої дії непередбачуваних та важкопрогнозованих зовнішніх і внутрішніх факторів. В такому контексті природно закономірним є відмова від екстенсивного шляху економічного розвитку і перехід до якісних перетворень виробничого потенціалу засобами активізації інноваційного розвитку як основи економічної безпеки підприємства зокрема і держави в цілому. Тому, проблема формування стану економічної безпеки підприємства знаходиться у площині наукового дослідження сучасних проблем інноваційного розвитку та перебуває у просторі підвищеної уваги вітчизняних і зарубіжних науковців.

Значний внесок у дослідження теорії інновацій взагалі та прикладних аспектів інноваційного розвитку зробили такі відомі вітчизняні та закордонні вчені, як Л.Абалкін, Л.Антонюк, В.Василенко, Н.Гончарова, М.Денісенко, С.Ілляшенко, Н.Краснокутська, Г.Менш, Д.Сахал, Б.Твісс, М.Туган-Барановський, Л.Федулова, Д.Черваньов, Й.Шумпетер та інші. Проблемним питанням формування стану економічної безпеки присвячені дослідження О.Бєлова, І.Бінька, М.Єрмошенка, М.Камлика, Г.Пастернак-Таранущенка, П.Пригунова, А.Сухорукова, В.Шлемка, та інших. В наукових працях з досліджень інноваційного розвитку та з досліджень категорії “економічна безпека” основна увага приділена відокремленому розв'язанню вищеозначених проблем, а наукові спроби синергітичного поєднання інноваційного розвитку та формування на засадах його активізації необхідного стану економічної безпеки підприємств взагалі представлені лише фрагментарно.

Зростаюча значущість інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності та формування економічної безпеки підприємств, відсутність достатнього теоретико-методичного підґрунтя для вирішення впровадження вищеозначених проблемних питань господарської діяльності підприємств унаочнює актуальність і потребує подальших наукових і прикладних розробок. Сукупність визначених проблемних питань обумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її логіко-структурну побудову, мету, предмет, об'єкт і наукові завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов'язана з планами науково-дослідних робіт Міжнародного науково-технічного університету, зокрема, з темами: “Антикризове управління організаціями в умовах реформування економіки України” (номер державної реєстрації 0102U000638, 2002-2004 р.р); “Управління процесом організаційних змін в умовах перехідної економіки” (номер державної реєстрації 0104U009063, 2004-2006 р.р.); “Соціально-економічне відновлення промислових підприємств” (номер державної реєстрації UKR/04/MOI FRG, 2004-2006 р.р.), а також з планами науково-дослідних робіт Національного авіаційного університету “Розробка методологічних засад оптимізації економічних витрат у сфері національної безпеки і оборони в контексті стандартів НАТО” (номер державної реєстрації 0206U005901, 2006 р.). Особистий внесок дисертанта в межах зазначеної тематики НДР полягає: у розробці концептуальних моделей, методологічних і методичних засад формування та управління економічною безпекою підприємств; визначені мікроекономічних пропорцій процесу активізації інноваційного розвитку в загальній концепції безпеки підприємств; обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування економічної безпеки підприємств за критеріями ефективності інноваційного розвитку; розробці організаційно-економічних засад формування потенціалу економічної безпеки підприємства в управлінському, адаптаційному і здатнісно-функціональному аспектах; розробці системи діапазонного моніторингу економічної безпеки підприємства відповідно до обраних засад активізації його інноваційного розвитку.

Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертації є вирішення теоретичних і методичних проблем формування економічної безпеки підприємств та забезпечення динаміки їх економічного зростання засобами активізації інноваційного розвитку.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено та вирішено наступні теоретичні і прикладні завдання:

· досліджено еволюцію категорії “безпека” в науковому та економічному середовищі;

· дано сутнісну оцінку ролі і місця економічної безпеки у глобальній моделі національної безпеки держави;

· проведено теоретичний огляд системних основи формування економічної безпеки підприємств;

· визначено інноваційну основу формування економічної безпеки та оцінено сучасний стан і тенденції даного поліструктурного процесу;

· розроблено детермінально-критеріальну модель економічної безпеки підприємств в умовах їх інноваційного розвитку;

· розкрито змістовну сутність активізації процесу інноваційного розвитку в загальній концепції економічної безпеки підприємств;

· визначено прийнятні процедури діагностики потенціалу економічної безпеки підприємств і заходи з його актуалізації засобами інноваційного розвитку;

· обґрунтовано теоретико-методичні основи формування економічної безпеки підприємств за критеріями ефективності інноваційного розвитку;

· поглиблено концептуальні засади управління процесом формування економічної безпеки підприємства на основі оцінки структури заходів активізації інноваційного розвитку;

· розкрито змістовну сутність забезпечення економічної безпеки підприємства динамічними засобами активізації інноваційного розвитку.

Об'єктом дослідження є комплексний процес формування економічної безпеки підприємств, який гарантує стабільність їх функціонування, а також забезпечує динамічний господарський розвиток, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних проблем формування економічної безпеки підприємств засобами активізації інноваційного розвитку.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертації є система загальнонаукових і спеціальних положень, що містять діалектичний метод наукового пізнання, системне опрацювання розробок вітчизняних і зарубіжних дослідників, положення теорії систем, теорії організації, сучасних теорій інноваційного розвитку, методи та прийоми аналізу і синтезу, моделювання та прогнозування з використанням сучасних інформаційних технологій. При виконанні теоретичної частини дослідження використані аксіоматичні, історичні та інші методи аналізу та синтезу, що забезпечило системний підхід до досліджуваної проблематики.

При обґрунтуванні найбільш вагомих прикладних результатів дисертації використано: діалектичний метод, метод системного аналізу та синтезу (при вивченні і узагальнені розвитку наукових концепцій, системної структуризації та нормативних основ щодо впровадження інновацій та інноваційного розвитку, при розробці методичних засад оцінки структури заходів інноваційного розвитку в контексті їх вкладу у формування економічної безпеки підприємства); імовірнісно-статистичні та економіко-аналітичні методи, методи порівняння, методи угрупування (при виявленні структурно-функціональних передумов, концептуальних і методичних закономірностей формування економічної безпеки підприємств заходами інноваційного розвитку); метод формалізації (при визначенні комплексної множини засобів, критеріїв і ознак економічної безпеки підприємства, а також при визначені методики прикладної економіко-аналітичної діагностики потенціалу формування стану економічної безпеки підприємства за інтенсивними та екстенсивними параметрами розвитку); метод імітаційного моделювання (при визначені методичних основ діагностики та формування економічної безпеки підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку); методи анкетування та експертних оцінок (при аналізі поточного стану економічної безпеки підприємств, сучасного стану інноваційного розвитку, факторів, причин і наслідків утворення такого стану).

Інформаційною базою дослідження є нормативні акти, що регламентують діяльність підприємств України, матеріали Держкомстату України, інформаційно-аналітичні звіти Комітетів Верховної Ради України та відповідних міністерств, результати обстеження підприємств, монографії, збірники наукових праць, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, інформаційних і політичних оглядів, тижневиків, а також ресурси Інтернету, періодичні видання та щорічники вітчизняних і міжнародних організацій, публічні звіти підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Комплексне дослідження визначених в дисертації предмету та об'єкту і вирішення поставлених наукових завдань дозволило отримати наступні положення і результати, що формують наукову новизну:

вперше:

- запропоновано трьохступеневу модель економічної безпеки підприємства у вигляді динамічного, безперервного системно-кон'юнктивного процесу, в основі якого закладено синергію критеріїв, засобів і заходів (діагностика, оцінка, ідентифікація, управлінські впливи формування і корегування, оцінка рівня економічної безпеки та швидкості його зміни під впливом сукупності інноваційних управлінських впливів) формування економічної безпеки підприємства за параметрами дієвості, стійкості та релевантності менеджменту підприємства. Застосування такої моделі дозволяє здійснити побудову сценаріїв динамічного розвитку підприємства, а також запровадити завчасне упередження впливів небезпек і загроз зовнішнього та внутрішнього середовища;

- теоретично обґрунтовано організаційно-економічні підходи до формування потенціалу економічної безпеки підприємства в управлінському, адаптаційному і здатнісно-функціональному аспектах, що дозволяє в процесі формування економічної безпеки комплексно враховувати системно-організаційні ресурси та ресурси позиціонування діяльності підприємства з інтелектуально-інноваційним носієм в основі власної побудови.

- розкрито взаємозв'язок та визначено структуру, зміст, проблемну орієнтацію і ролеву семантику системної категорії “інноваційний розвиток - економічна безпека”. Зокрема, визначено прикладні механізми комплексної дії щодо процесу формування стану економічної безпеки підприємства на засадах впровадження безупинного інноваційного пошуку на базі концентрації власного нерозкритого потенціалу, самостійної генерації та впровадження цільових управлінських рішень, що дозволить формувати конкурентні переваги і постійно поліпшувати споживчі параметри продуктового портфелю підприємства в рамках запланованого бюджету ресурсів і часу;

- розроблено модель оцінки ефективності процесу формування економічної безпеки на основі техніко-технологічних і структурних параметрів інноваційного розвитку підприємства. Практичне використання такої моделі дозволяє: формувати критерії оцінки ступеня виконання локальних завдань нижнього рівня ієрархічної системи інноваційних цілей та параметрів, що їх відображують; визначати коефіцієнти значущості вирішення окремих завдань і досягнення локальних цілей кожного рівня у процесі виконання завдань вищого ієрархічного рівня дерева цілей; передбачити наслідки реалізації засад інноваційної політики та безпосередньо оцінити їх результати; здійснювати цільове управління техніко-технологічними та структурними параметрами інноваційної політики, що підлягають безпосередньому контролю та прямому впливу на формування економічної безпеки підприємств.

- запропоновано систему діапазонного моніторингу економічної безпеки підприємства відповідно до обраних засад активізації його інноваційного розвитку. Використання концептуальних основ цієї системи дозволяє: визначити траєкторії функціонування підприємства, у фазовому просторі ресурсів, що споживаються та продуктів, що виробляються, або у критеріальному просторі оціночних параметрів функціонування та запровадження засад активізації інноваційного розвитку; суттєво мінімізувати відхилення екстремальних значень критерію якості майбутнього функціонування підприємства та розвитку стану економічної безпеки; забезпечити якісну і ґрунтовну діагностику дослідження множини можливих траєкторій щодо функціонування підприємства з одночасним формуванням стану його економічної безпеки; забезпечити формування множини параметрів досяжності цього стану у контексті визначення перспектив і можливостей досягнення певних цілей залежно від вибраного способу інноваційних дій та зовнішніх умов господарювання.

удосконалено:

- понятійно-категоріальний апарат, структуру і зміст наукової категорії “безпека”, що дало можливість визначити її загальну морфологію через призму задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку, причому спроможність забезпечення мети суб'єкта у контексті його самореалізації, розширеного само-відтворення і розвитку, розцінюється як індикатор безпеки, зумовлюючи одночасно дію групи взаємопов'язаних чинників, а саме: антропність, системна ієрархічність, тривалість, прагматичність і синергізм.

- методику прикладної економіко-аналітичної діагностики потенціалу формування стану економічної безпеки підприємства за факторами капітальних і людських ресурсів, що мають спільну родову сутність у формуванні та продукуванні результату діяльності підприємства щодо можливості їхньої матеріалізації. Застосування методики дозволяє вирішити проблеми визначення економічного механізму участі кожного з цих факторів у господарській діяльності підприємства, а також дозволяє дискретно аналізувати механізм формування потенціалу економічної безпеки підприємства, субстанціональні компоненти та фактори, що його детермінують.

- модель формування оптимального інноваційного портфеля у контексті його спроможності активізації інноваційного розвитку та формування на її засадах стану економічної безпеки підприємства з використанням елементів теорії ігор, теорії катастроф і конфліктів та застосування аксіоматичної моделі вектора Шеплі, що дозволяє: по-перше, оцінити значимість кожного з засобів активізації інноваційного розвитку його внеском у кожний комплекс проектів; по-друге, побудувати вектори ефектів (витрат) і відповідно до величини ефектів (витрат) розподілити ресурси підприємства між запланованими засобами активізації інноваційного розвитку.

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні принципи та методичні засади економіко-аналітичної діагностики засобів активізації інноваційного розвитку та формування стану економічної безпеки і конкурентоспроможності підприємства. Отримані результати дозволяють визначати систему інструментів і алгоритм проведення аналітичних досліджень потенціалу, переносячи акценти в його детермінанті на дослідження управлінських можливостей у галузі розвитку науково-технічних та інноваційних засад формування потенціалу та продукування цілеспрямованого результату господарської діяльності підприємства.

- теорія функціонально-вартісного управління потенціалом економічної безпеки підприємства для забезпечення ефективності та загальної споживчої корисності його діяльності. Використання отриманих результатів підвищує гнучкість процесу управління інноваційним розвитком задля формування економічної безпеки підприємства та його вдосконалення не у своїй конкретній формі, а як комплекс функцій, які підприємство повинно виконувати для забезпечення ефективності та загальної споживчої корисності щодо вибору найкращого варіанту інноваційного проекту з множини компонентів інноваційного портфелю

- структурна класифікація та механізми розподілу ризиків по заходах і засобах активізації інноваційного розвитку у єдиний інтегральний параметр формування стану економічної безпеки підприємства, що дозволяє теоретично описати безперервну множину компонентів інноваційного портфелю та засобів активізації інноваційного розвитку підприємства від найбільш оптимістичного до песимістичного прогнозу формування стану економічної безпеки (включаючи будь-яки мультиплікативні агрегати та лінійні згортки), а також практично визначити детермінанти технічного ризику проекту (або технічної надійності), комерційного ризику (комерційної надійності), або консолідований детермінант ризику.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій щодо діагностики, аналізу та оцінки стану економічної безпеки підприємства за сукупністю теоретичних, методичних і прикладних аспектів його актуалізації та формування на засадах інноваційного розвитку підприємств. Зокрема результати дослідження здобувача враховані:

- при формуванні національної нормативно-правової бази: Закону України №537-V від 09.01.07 р. “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”; Постанови Верховної Ради України №1786-IV від 16.06.04 р. “Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні”; Постанови Верховної Ради України №1244-V від 27.06.07 р. “Про рекомендації парламентських слухань на тему: “Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації””; Постанови Верховної Ради України №3175-IV від 01.12.05 р. “Про рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні” (Довідка №06-6/8-1127 від 04.09.2007 р.). При підготовці Закону України “Про промисловість” (довідка №06-11/12-270/149315 від 13.09.07 р.);

- при розробці і реалізації Урядових Постанов і Розпоряджень, а саме: “Концепції Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008-2012 роки” (Розпорядження Кабінету Міністрів України №175-р від 13.04.2007 р.); проекту Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008-2012 роки; при формуванні нормативної основи дослідження показників економічного і соціального розвитку України (Постанова Кабінету Міністрів України №976 від 27.07.2007 р. “Про схвалення основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2008 рік”); при розробці порядку проведення комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (Постанова Кабінету Міністрів України №833 від 20.06.2007 р. “Про запровадження комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя”) (довідка №146-17/43 від 07.11.07 р.);

- багатопрофільним підприємством “Атілос” - для забезпечення ефективності його діяльності і загальної споживчої корисності в контексті вибору найкращого варіанту з множини засад активізації інноваційного розвитку підприємства та для утримання і постійного розширення долі ринку, швидкого та гнучкого реагування на зміни ринкової ситуації та діяльності конкурентів (довідка №206 від 16.08.07 р.);

- ВАТ “Завод металоконструкцій та металооснастки” - для побудови цілісної системи організації і забезпечення комплексного процесу формування стану економічної безпеки підприємства, для підвищення конкурентоспроможність продукції та виходу на світові ринки, для оптимізації виробничих бізнес-процесів підприємства і підвищення якісних параметрів продукції, для оптимізації структури підсистеми менеджменту підприємства (довідка № 584 від 28.08.2007 р.);

- асоціацією роботодавців малих і середніх підприємств Чернігівщини “ДІЯ” при створені системи моніторингу зовнішнього середовища, матриць формування потоку зворотного зв'язку і формування керівної реакції та плану відновлення потенціалу економічної безпеки підприємства інноваційними заходами, а також при здійснені структуризації портфелю замовлень та оптимізації асортименту і номенклатури виробів підприємства (довідка №38/8 від 28.08.07 р.);

- в навчальному процесі Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права МНТУ (довідка № 68(917) від 15.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо формування економічної безпеки підприємств засобами активізації інноваційного розвитку. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Практичне впровадження результатів здійснено на основі особистих наукових ідей. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, що належать автору. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати, що наведені в дисертації, обговорювалися на вітчизняних і міжнародних конференціях: “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть” (м. Київ 2001 р.); “Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств” (м. Київ, м. Біла Церква, 2003 р.); “Стратегія і тактика розвитку виробничо-господарських систем” (Бєларусь, м. Гомель, 2003 р.); “Стратегія і тактика розвитку виробничо-господарських систем” (Бєларусь, м. Гомель, 2005 р.); “Управління інноваціями” (Росія, м. Москва, 2006 р.); “Стратегія якості в промисловості та освіті” (Болгарія, м. Варна, 2006 р.); “Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, стратегія формування та перспективи розвитку” (м. Чернігів, 2006 р.); “Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (м. Чернівці, 2007 р.); “Стратегія якості в промисловості та освіті” (Болгарія, м. Варна, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 43 наукових працях (11 робіт в співавторстві) загальним обсягом 125,47 друкованих аркушів (особисто автору належить 74,86 д.а.), з них 1 одноосібна монографія, 5 навчальних посібників, 31 стаття у наукових фахових виданнях, 6 матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертаційної роботи складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 388 сторінках машинописного тексту, включає 37 рисунки на 25 сторінках, 37 таблиць на 43 сторінках. Список використаних джерел містить 340 найменувань на 26 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 “Концептуальні засади економічної безпеки підприємств” досліджено сутність, структуру, змістовне наповнення та еволюцію наукових думок щодо категорії “безпека” як складової економічної парадигми, де функціонально відокремлено економічну безпеку у глобальній моделі національної безпеки держави та зроблено акцент на базових положеннях формування її основного структуроутворюючого елементу.

Під час дослідження теоретичного підґрунтя безпеки виділено два концептуальні підходи щодо її семантики і морфологічного трактування, а саме: статичний (безпека як стан) і діяльністний (безпека як діяльність). Саме діяльністний підхід закладено в основу наукових досліджень і сучасного уявлення про категорію безпеки в усіх варіантах її прояву, відповідно до якого “безпека” уявляється як об'єктивна дійсність суб'єкта у певних умовах, що базується на активній взаємодії цього суб'єкта та умов його існування, якими він опанував у процесі власної самореалізації і здатен контролювати.

Організаційно-економічна основа та змістовне наповнення категорії “безпека”, у першу чергу передбачає задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку, причому спроможність забезпечення мети суб'єкта задля його самореалізації, розширеного самовідтворення і розвитку, розцінюється як індикатор безпеки, зумовлюючи одночасно дію групи взаємопов'язаних чинників, а саме: антропність, системна ієрархічність, тривалість, прагматичність і синергізм, детальна ілюстрація яких наведена на рис. 1.

Не зважаючи на динамічно-змістовний контекст щодо задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку, категорія безпеки одночасно залишається також потребою за власною сутністю відповідно до відомої пірамідальної ієрархії потреб А.Маслоу і посідає в її структурі наступний, слідом за безпосередніми фізіологічними потребами, щабель. Тому, політика у сфері безпеки має передбачати координацію зовнішніх і внутрішніх складових економічної, соціальної, екологічної, науково-технологічної, культурної, воєнної, інформаційної політики держави, яка забезпечує ефективну діяльність соціальних інститутів щодо підтримання оптимальних умов існування та розвитку особи, економічних агентів і суспільства в Україні, де на перший план в ієрархії системоутворюючих компонентів виступає економічна сфера життєдіяльності та проблеми економічного розвитку.

Детальна науково-прикладна увага до економічного сегменту категорії “безпека” гарантує збереження державної незалежності, зумовлює стратегію поступального економічного розвитку як на внутрішньодержавному, так і на міждержавному рівні, забезпечує реалізацію всього комплексу національних економічних інтересів і є матеріальною основою життєдіяльності людини, суб'єктів підприємницької діяльності, суспільства і держави. Тому, в детермінантах економічної безпеки можливо відокремити чотири її ступені (чутливість, вразливість, спокій, розпад), на стан яких комплексно впливають п'ять основних факторних угрупувань, а саме: економічна незалежність, економічна стійкість і стабільність, здатність до саморозвитку і прогресу, економічний потенціал, релевантність заходів діагностики, формування та забезпечення економічної безпеки. В детермінантах динаміки розвитку обґрунтовано доцільність переходу від протистояння загрозам, які мають зовнішній стосовно суб'єкта забезпечення безпеки характер, до забезпечення динаміки розвитку, що визнає наявність органічних і притаманних системі внутрішніх загроз.

За такого трактування принципово видозмінюється і об'єкт забезпечення економічної безпеки, що зумовлює можливість для економічних агентів різних рівнів діяти відповідно до своїх базових інтересів і потреб, формуючи при цьому економічну безпеку держави. Зазначений підхід може бути комплексно застосований як до економічного відтворення індивідуума (відтворення робочої сили), суб'єктів господарської діяльності - економічних агентів різного роду (відтворення капіталу) і держави (економічна сторона відтворення держави як інституту забезпечення економічної основи для стабільного виконання покладених на неї функцій), так і до суспільного відтворення, яке є інтегральним показником і підґрунтям економічної безпеки країни, що “підсумовує” логіку понять економічної безпеки індивідуума, економічного агента і держави.

У розділі 2 “Інноваційна складова поліструктурного процесу формування економічної безпеки” розглянуто ґенезіс теорії інновацій та інноваційного розвитку, їх роль у формуванні економічної безпеки підприємств, визначено особливості інноваційного розвитку підприємств України та перспективи формування їх економічної безпеки, а також здійснено ідентифікацію стану економічної безпеки в сучасних умовах інноваційного розвитку підприємств.

Процес формування та актуалізації економічної безпеки підприємства залежить від ступеню інноваційності економіки держави в цілому та інноваційності економіки підприємства зокрема, що збільшують ступінь реалізації потреб суспільства, забезпечують розвиток підприємств і підвищення рівня їх конкурентоспроможності. Поняття “інновація” є широким за своєю природою, але у формуванні економічної безпеки підприємства важливими є ті винаходи, які приносять нові технічні розв'язання; змінюють стан техніки; істотно вдосконалюють виробничі процеси і якість вихідного продукту у контексті поступової заміни старої техніки (технології), принципів, структури тощо новими об'єктами. Інновація і одним з головних факторів економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства і потенційно містить в собі засади фінансового успіху. Оптимальне для формування стану економічної безпеки значення показника витрат на науково-технічну діяльність має бути не менш ніж 2% від ВВП. Нормативні і поточні показники індикатору інноваційної безпеки наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Індикатори інноваційної безпеки України

В контексті активізації процесів формування економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку визначено три основні функції інновацій: забезпечення росту та якісного оновлення продукції на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому; здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних; реалізація новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва на мікро- і макрорівнях.

В узагальненій структурі економічної безпеки вельми важливими є показники рівня розвитку промислових підприємств, значна частка яких є збитковими. У 2000 році цей показник дорівнював - 42%, а впродовж 2001-2006 рр. він не був нижчим за 37%. Середні показники рентабельності діючих промислових підприємств за 2000-2006 рр. знаходяться в межах від мінімального - 2,6% до максимального - 5,5%. Тому, цілком об'єктивно, що підприємство у будь-якому стані економічної небезпеки завдає шкоди не тільки власному ринковому оточенню, а також і державі взагалі, і тому таке підприємство обов'язково повинно бути вилучено з його підприємницького середовища. Узагальнений перелік індикаторів та їх нормативних значень відповідно до стану економічної безпеки наведено в табл. 2.

Відповідно до нормативної основи економічної безпеки інноваційна сфера має другій рівень значущості після енергетичної сфери і саме забезпечення активізації інноваційного розвитку є базовою передумовою формування економічної безпеки як держави в цілому, так і окремих її галузей та підприємств.

Таблиця 2

Індикатори виробничої безпеки України

У розділі 3 “Моделювання процесу формування економічної безпеки підприємств в умовах їх інноваційного розвитку” дисертантом визначено детермінально-критеріальну модель економічної безпеки підприємства та ролеву семантику інноваційного розвитку, а також здійснено концептуальну формалізацію процесу формування економічної безпеки підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку. Виявлено, що одним із першоджерел перетворення економічної загрози в економічну небезпеку є застосування неадекватних стилів економічного управління в процесі прийняття антикризових, стабілізаційних рішень. При цьому, актуальними є питання виявлення причин економічних небезпек, кризового стану і неспроможності підприємств до завчасного подолання небезпечних (загрозливих) тенденцій фінансово-господарського розвитку.

Безпека економічної діяльності є життєво-необхідною умовою і основним принципом функціонування усіх щаблів економіки, що набуває статусу комплексної, суспільної та соціальної потреби власників і керівників підприємств, акцентуючи увагу на завданнях щодо забезпечення їх: по-перше, комплексом засобів формування економічної безпеки підприємства на усіх етапах його життєвого та операційного циклів задля стабільної й прибуткової виробничо-господарської діяльності; і по-друге, механізмами антикризової діагностики, оцінки та протидії внутрішнім і зовнішнім, потенційним і реальним кризовим проявам та недопущення руйнації соціально-економічного стану підприємства.

Сублімація результатів дослідження дозволяє зробити висновок, що економічна безпека підприємства уявляє собою динамічний системний процес, що складається з трьох обов'язкових компонентів, пов'язаних між собою жорстким кон'юнктивним співвідношенням, і визначається як “безперервний динамічний процес: по-перше, діагностики й оцінки фінансово-економічних, операційних, техніко-технологічних, ресурсних, маркетингових, інноваційних, організаційних, функціональних, юридичних, структурних та управлінських критеріїв, метою якого є завчасна ідентифікація джерел виникнення, видів і стадій розвитку небезпечних (кризових) для діяльності підприємства проявів; по-друге, своєчасного застосування релевантного каталогу антикризових (стабілізаційних) заходів нейтралізації внутрішніх і зовнішніх факторів (або упередження, захист та протидія їх впливам); по-третє, формування системи рекомендацій і заходів щодо створення конкурентної переваги і забезпечення розвитку підприємства на усіх етапах його життєвого та операційного циклів”, що формалізовано визначається таким чином

де, EcSecEnt - економічна безпека підприємства;

x(t)=(x1(t),x2(t), …, xn(t)) - генеральна сукупність фінансово-економічних, операційних, техніко-технологічних, ресурсних, маркетингових, інноваційних, організаційних, функціональних, юридичних, структурних, управлінських та інших можливих критеріїв завчасної діагностики оцінки та відповідної ідентифікації джерел виникнення, видів і стадій розвитку небезпечних (кризових) проявів діяльності підприємства;

u(t)=(u1(t),u2(t), …,up(t)) - генеральна функціональна сукупність інноваційних управлінських впливів формування та корегування стану економічної безпеки підприємства у випадку його не оптимальності;

- вектор-функціонал, що відображує комплексну функціональну сукупність оцінок рівня економічної безпеки підприємства з певною кількостю критеріїв m;

- швидкість зміни детермінантних показників x під впливом сукупності інноваційних управлінських впливів u;

Т - загальний часовий інтервал діагностики економічних загроз і небезпек та формування керівної стабілізаційної реакції щодо формування економічної безпеки підприємства.

Детермінант економічної безпеки підприємства визначається за процедурою трьохступеневої критеріальної ідентифікації, що у категоріальному апараті менеджменту може бути визначено як комплексне правило “ДСР” (Дієвість, Стійкість, Релевантність), де: перший елемент моделі (1)

характеризує принцип дієвості менеджменту підприємства і означає, що узгоджена системна взаємодія складових підпроцесів діагностики, оцінки та управління (x(t)=(x1(t),x2(t), …, xn(t)), u(t)=(u1(t),u2(t), …,up(t))) поточним станом економічної безпеки підприємства спрямована на максимальну інноваційну протидію загрозам і небезпекам розвитку та забезпеченню досягнення місії і поставлених підприємницьких завдань. Другій елемент моделі (1), що характеризує принцип стійкості у менеджменті ( ) і означає, що тільки постійна узгоджена у просторі і часі комунікативна взаємодія між усіма підпроцесами господарської діяльності підприємства формує комплексний вектор-функціонал економічної безпеки щодо захисту власного статусу і структури. Третій елемент моделі (1), що характеризує принцип релевантності , визначається швидкістю, своєчасністю і процедурною відповідністю комплексної ідентифікації економічних небезпек і цілеспрямованого коригування стану економічної безпеки підприємства задля максимально можливого зменшення інтервалу Т.

Підґрунтям впровадження правила “ДСР” є застосуванні інноваційних заходів на усіх етапах функціональної, організаційної, комунікативної та інших структур підприємства і формування запасу економічної безпеки, що набуває вигляд інноваційного портфелю конкурентоспроможних продуктів і характеризується меншими питомими витратами виробництва. При цьому інновації доповнюють продуктовий (товарний) асортимент підприємства і надають йому можливість успішно конкурувати за параметрами продуктового розмаїття, за параметрами засобів і умов їх реалізації, а також передпродажного та післяпродажного сервісу. В цьому розумінні сукупна соціально-економічна пара категорій “інноваційний розвиток - економічна безпека” є відтворенням законів всесвітнього розвитку, що виявляється у пошуках засобів протистояння, ліквідації наслідків і створення механізмів передбачення катастроф, загроз, небезпек, негативних подій та обставин такого розвитку.

Концептуальними засадами, що визначають вирішальну роль інноваційного розвитку підприємства у формуванні його економічної безпеки згідно (1) виступає варіативний параметр , який є оператором формування ефективної політики нововведень, завдяки якої здійснюється комплексна апроксимація процесу господарської діяльності підприємства щодо формування економічної безпеки, упередження кризових проявів та формування конкурентної переваги підприємства (рис. 2,) і відображення органічного кон'юнктивного взаємозв'язку системної пари “інноваційний розвиток - економічна безпека”.

Відповідно до моделі (1), підприємство досягає ефекту синергітичної апроксимації доходної частини відрізків розвитку та зрілості по кожній S-подібній кривій, що є взаємно-однозначним відтворенням множини засад інноваційного розвитку підприємства (Lij - життєві цикли окремих інноваційних заходів). В такому розумінні інноваційний розвиток як основа економічної безпеки підприємства виступає інструментом перерозподілу ресурсів підприємства на користь конкурентоспроможних господарських ініціатив, що розраховані на якісний “стрибок”, на “прорив” у комерційному, виробничому, соціальному, конкурентному та іншому середовищі підприємства (на рис. 2 - пунктирна S-подібна крива проміжного інноваційного заходу, що має більш значний “бюджетний стрибок” у порівнянні з іншими S-подібними кривими), а також здатні забезпечити збереження конкурентоспроможності, безперервне прогнозування та моделювання процесу розвитку і наслідків інноваційної активності, динамічне упередження технологічного відставання, системне впровадження інновацій у взаємопов'язаних сферах господарської діяльності, поєднання венчурних інвестицій із засадами інноваційної політики, поєднання фінансового та інженерного аналізу ефективності заходів активізації інноваційного розвитку та управлінських впливів.

У розділі 4 “Принципові методичні підходи актуалізації потенціалу економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку” визначено, що потенціал виступає у якості базисного феномену усіх причинно-наслідкових залежностей та властивостей функціонування підприємств і уявляє собою генеральну сукупність можливостей усіх продуцентів інноваційного розвитку щодо формування економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства.

В процесі дослідження теоретико-методичних засад формування економічної безпеки підприємств дисертантом ідентифіковано дві взаємопов'язані множини наукових проблем формування потенціалу із використанням принципу “ДСР”, а саме: ідентифікація сутності об'єктивних можливостей підприємств щодо перетворення доступних і наявних ресурсів у споживчі блага із відповідною оцінкою рівня якісних показників такого перетворення; діагностика адаптаційних можливостей підприємств із відповідною оцінкою рівня якісних показників кінцевої адаптації на певному інтервалі часу.

Доцільність використання принципу “ДСР” у процесі діагностики адаптаційних можливостей підприємства підтверджується об'єктивним збільшенням ентропійних тенденцій у зовнішньому середовищі підприємства, результатом яких є по-перше, безперервні, якісні зміни і корегування тактичних завдань у загальній структурі цільових орієнтацій підприємства; по-друге, об'єктивні зміни в частині стратегічних цілей підприємства задля забезпечення певного рівня ефективності та гнучкості функціонування. Такі двох-площинні зміни і є наслідком якісних параметрів і динаміки тієї частини стратегії підприємства, що відповідає за розвиток якісних змін його стану засобами інноваційних змін, а базовим підґрунтям виступає динаміка інноваційного розвитку або потенціалу розвитку підприємства в рамках загальної концепції формування економічної безпеки підприємства.

На підставі проведених досліджень зроблений висновок, що потенціал економічної безпеки підприємства уявляє собою сукупність його здатностей, що визначають можливості здійснення певних функцій господарської діяльності і необхідні для досягнення поставлених цілей в умовах жорстко-конкурентного і нестабільного зовнішнього середовища, а також продуціонування необхідних для цього засобів інноваційного розвитку. В такому ключі потенціал економічної безпеки підприємства розглядається як двоєдина множина функціонального потенціалу і потенціалу загально-корпоративного управління, а ключовим фактором потенціалу є формування загальної ефективності і конкурентоспроможності підприємства виходячи не з ресурсів, а з можливостей вдосконалення технології, організаційної структури, функцій та інших параметрів впровадження господарської діяльності задля неодмінної мінімізації питомої ваги витрат у кожній гривні кінцевих результатів.

Визначено, що ключовими засадами активізації потенціалу економічної безпеки підприємства є індивідуальні, інтелектуально-інноваційні продуценти (організаційна культура; гудвіл; позиціонування у просторі; позиціонування у часі; позиціонування у ринковому просторі; позиціонування у вподобаннях споживачів), що є основними компонентами активізації інноваційного розвитку підприємства і формують реляційні можливості формування стану його економічної безпеки. При цьому детермінант економічної безпеки підприємства залежить від послідовності впровадження управлінських, а згодом і загальногосподарських заходів подолання небезпек і загроз, оцінку якої необхідно здійснювати на підставі діагностики сучасної пріоритетності управлінських заходів відповідно до певних цільових функцій формування стану економічної безпеки підприємства. Цільовою функцією управління економічною безпекою за параметрами організаційної структури підприємства повинен бути обсяг витрат, які забезпечують приріст балансового прибутку у розрахунку на 1 відсоток такого приросту. Цільовою функцією формування економічної безпеки підприємства за параметрами ефективності управлінських заходів нейтралізації і подолання небезпек (загроз) має бути відношення ефекту від впровадження такого заходу до часу від початку впровадження до отримання ефекту від такого впровадження.

Базові компоненти і показники економіко-аналітичної діагностики та оцінки організаційної культури як індивідуального, інтелектуально-інноваційного продуцента інноваційного розвитку та формування потенціалу економічної безпеки підприємства наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Рівні, компоненти і характеристики формування потенціалу економічної безпеки підприємства за продуцентом організаційної культури

Доведено, що ресурси позиціонування є продуцентом потенціалу економічної безпеки подвійної дії: як статичний параметр можливостей підприємства відповідно до умов зовнішнього середовища і одночасно як реляційний параметр активізації інноваційного розвитку та актуалізації потенціалу економічної безпеки. Науково-обґрунтовані механізми економіко-аналітичного дослідження ресурсів позиціонування, як першоджерел потенціалу економічної безпеки підприємства, в основі яких закладені засади його інноваційного розвитку, дозволяють здійснити діагностику і оцінку ефективності: перетворювального взаємо-обміну факторами виробництва та переміщення результатів їх перетворення до споживачів; здійснення підприємством зовнішньої і внутрішньої координації цільових дій; збереження власного існування, адаптації до зовнішніх умов і подальшого розвитку підприємства; формування системного взаємозв'язку ресурсів позиціонування як джерел потенціалу економічної безпеки і, одночасно, як факторів динаміки такого потенціалу. Формалізована модель актуалізації потенціалу економічної безпеки підприємства із використанням засад його інноваційного розвитку за ресурсами позиціонування представлена наступним чином

де, Prp - потенціал економічної безпеки, що актуалізується на засадах інноваційного використання ресурсів позиціонування;

Rs - ресурс позиції підприємства у просторі;

Rt - ресурс позиції підприємства у часі;

Rcf - ресурс позиції підприємства щодо профілю конкурентних сил в галузі;

Rcs - ресурс позиції підприємства щодо конкурентної взаємодії із галуззю;

Ri - ресурс позиції підприємства щодо його репутації у свідомості суб'єктів зовнішнього оточення (в тому числі споживачів);

j - ітераційний коефіцієнт корекції стану у зовнішньому оточенні;

k - ітераційний коефіцієнт корекції стану належності до підприємства.

Відповідно до моделі (2) об'єктивно необхідним є двох-етапне дослідження ресурсів позиціонування як реляційних джерел потенціалу економічної безпеки підприємства, що полягає у дослідженні сутності даного виду ресурсів та механізмів їхнього впливу на потенціал економічної безпеки підприємства. Таке дослідження здійснюється на засадах функціонально-вартісного управління потенціалом економічної безпеки підприємства і передбачає оптимізацію співвідношення між його здатністю задовольняти певні споживчі властивості (його сучасною функціональною корисністю) та сукупністю витрат його існування (звичайної діяльності) як господарського суб'єкта. Відмінністю функціонально-вартісного управління від класичного менеджменту є наявність сформульованих умов припинення управлінських процедур взагалі з використанням принципу домінування альтернатів і критерію Парето, коли цілком справедливим є виключення варіантів інновацій, що домінуються, з подальшого розгляду у якості засобів формування потенціалу економічної безпеки, що дозволяє скоротити кількість порівнюваних інноваційних проектів до множини альтернатив, що не домінуються між собою. У випадку, коли усі види ефектів відображені у грошовій формі та приведені до загальної величини прибутку, що очікується, кожен проект можливо охарактеризувати відношенням результатів і витрат, яке підлягає максимізації з урахуванням обмежень щодо функціональних параметрів та допустимих витрат. У формалізованому вигляді схему функціонально-вартісного управління можемо викласти наступним чином