У розділі 5 “Вдосконалення теорії і практики формування економічної безпеки підприємства з використанням засобів активізації інноваційного розвитку” запропоновано алгоритми, моделі, методи та інструменти формування і управління процесом економічної безпеки підприємства з використанням: критеріальної ідентифікації ефективності впливу інноваційного розвитку на економічну безпеку підприємств; оцінки структури заходів активізації інноваційного розвитку; динамічного підходу щодо врахування нових споживацьких вподобань або ймовірної величини попиту задля завчасного здійснення необхідної переоцінки життєздатності й перспективності управлінських рішень щодо засад активізації інноваційного розвитку.

Системний взаємозв'язок між категоріями “ефект” (модуль) і “ефективність” (цільова спрямованість) формування економічної безпеки підприємств є багатоаспектним явищем і формується на підставі комплексного урахування: ресурсної складової інноваційного розвитку; стану узгодженості процедур активізації інноваційного розвитку з потребами, вимогами та впливом зовнішнього середовища; стану узгодженості потенціалу і управлінських впливів внутрішньої структури підприємства. При цьому цільова функція управління інноваційним розвитком щодо формування економічної безпеки підприємства визначається так

F(t) = F(w(t); q(t)) = (w(t)={x(t), a(t), y(t)}; q(t)={q1(t), q2(t)}) (4)

де, F(t) - методичний інструмент формалізованого відображення процесу функціонування підприємства з урахуванням засад активізації інноваційного розвитку;

w(t) - інноваційний функціонал підвищення ефективності основної діяльності;

q(t) - інноваційний функціонал вдосконалення взаємодії із зовнішнім середовищем.

x(t) - інноваційний функціонал підвищення ресурсної ефективності (використання високоякісних наявних ресурсів та розширення ресурсної бази);

a(t) - інноваційний функціонал підвищення технологічної ефективності (розробка, впровадження та використання раціональних, економічно-доцільних технологій);

y(t) - інноваційний функціонал підвищення маркетингової ефективності (випуск продукції (товарів, робіт, послуг), що найбільше задовольняє потреби ринку);

q1(t) - інноваційний функціонал забезпечення економічної безпеки та розвитку підприємства, відповідно до змін у законодавстві і загального напрямку розвитку науки та науково-технічного прогресу;

q2(t) - інноваційний функціонал забезпечення стану економічної безпеки на власному рівні економічної ієрархії.

Розрахунок технологічної ефективності інноваційного розвитку щодо окремого технологічного параметру сi у відповідному періоді tj уявляє собою еластичність цільового функціоналу F(t) за базовим параметром на певному фіксованому часовому інтервалі і відображується в такому вигляді

де, ?с = (0, 0, …, ?сi, …, 0)

Критерій (5) відображує на скільки відсотків зміниться значення цільового функціоналу F(t) інноваційної технології у певному аспекті інноваційного розвитку, якщо величина певного технологічного параметру сi у відповідному фіксованому інтервалі часу tj зміниться на один відсоток у порівнянні з його первинним значенням сi0(tj). Як додаток до (5) дисертантом запропоновано двох-груповий аналіз запланованих заходів активізації інноваційного розвитку підприємства в контексті формування його економічної безпеки, а саме

де, p1, p2 - параметри зон стабільного функціонування (економічної безпеки) підприємства;

v1, v2 - вектори напрямків розвитку підприємства за параметрами “витрати-випуск”, кожен з яких інтерпретується як коло, радіус якого відповідає відрізку стабільного і безпечного функціонування підприємства.

Відповідно до (6) здійснюється оцінка сукупної ефективності впровадження усіх запланованих заходів активізації інноваційного розвитку щодо формування економічної безпеки (визначення сукупного впливу інноваційних змін щодо параметрів функціонування економічного агента на якість його функціонування), а відповідно до (7) здійснюється визначення заходу інноваційного розвитку (у загальній множині заходів її реалізації), що забезпечує максимальну ефективність економічного агента в контексті формування його економічної безпеки (оцінка впливу інноваційних змін окремих показників).

Досвід використання (5), (6), (7) дозволив зробити висновок, що кінцевий економічний результат формування стану економічної безпеки підприємства визначається не ефективністю окремих засад інноваційної політики щодо реалізації певних проектів, а їх безперервним загальним внеском у діяльність економічного агента та у обсяги одержуваного ним прибутку. Тому, управління інноваційним портфелем як комплексом проектів, що мають різні властивості, зводиться до пошуку та детермінації коефіцієнтів інтенсивності використання нововведень у рішенні глобальних стратегічних завдань (наприклад: формування стану економічної безпеки на засадах розподілу ресурсів) і прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів, що може виникнути з розходження цілей, які відбивають не тільки несумісні інтереси різних осіб, але й різнобічні цілі однієї й тієї ж особи. Вирішення цієї проблеми було здійснено із застосуванням методології і методики теорії ігор де завдання максимізації потенційного ефекту і мінімізації витрат (у рамках формування стану економічної безпеки підприємства) розглядалися як цілі двох самостійних керівних суб'єктів (формалізовано - гравців). Завдання першого - максимізація ефекту, другого - у мінімізації витрат, що, у контексті формування стану економічної безпеки, є протилежно спрямованими, але не прямо протилежними один одному. У цьому розумінні точною і адекватною реальності може бути наступна бі-матрична модель (8)

Відповідно до моделі (8) проблема оптимізації інноваційного портфелю задля формування економічної безпеки підприємства вирішується шляхом визначення пропорції розподілу засобів між окремими проектами (як заходами реалізації засад інноваційного розвитку) при виборі у якості пріоритетних критеріїв максимізації потенційного ефекту і мінімізації витрат на реалізацію засад активізації інноваційного розвитку.

Якщо пріоритетним критерієм обирається максимізація ефекту, то ресурси, що виділяються на нововведення (як засоби реалізації засад інноваційного розвитку), виправдані лише в тій мірі, у якій вони призводять до формування економічної безпеки, відповідно до моделі наступного виду

У випадку, коли пріоритетною визнана проблема мінімізації витрат, то модель активізації інноваційного розвитку та формування економічної безпеки підприємства виглядає наступним чином

Аналогічні підходи використані щодо управління і диверсифікації ризиків при формуванні економічної безпеки підприємства і реалізуються за допомогою вибору не одного оптимального нововведення, а побудови інноваційного портфелю задля транзитивного розподілу загальної величини ризиків на декілька інноваційних проектів. В такому аспекті методична формалізація відомого принципу “ризик проти прибутковості” може бути представлена також як бі-матрична модель (рішення якої можна знайти за аналогом (9) і (10)), де за самостійних гравців прийняті дві сторони інтересів керівної підсистеми підприємства: максимізація ефективності (прибутковості) і мінімізація ризику. Реалізація моделей (8), (9), (10) наведена в табл. 4 і на рис. 3.

Таблиця 4

Ідентифікація пропорцій розподілу ресурсів та визначення інноваційних засобів формування економічної безпеки підприємства

В роботі визначено, що цільовим підґрунтям економічної безпеки підприємства є структурна диверсифікація інноваційного портфелю для забезпечення тренду життєвого циклу підприємства та формування його економічної безпеки згідно рис. 2. Тому планування та реалізація проектної системи “інноваційний розвиток - економічна безпека”, управління процесом її впровадження являє собою одночасне управління динамічною системою та безперервним процесом, у якому кожне управлінське рішення є статичною характеристикою цього процесу. Такій динамічний підхід також дозволяє врахувати нові споживацькі вподобання або ймовірну величину попиту задля завчасного здійснення необхідної переоцінки життєздатності й перспективності управлінських рішень у контексті їх спроможності щодо активізації інноваційного розвитку.

Реалізація динамічного контексту впровадження проектної системи “інноваційний розвиток - економічна безпека” здійснювалась у рамках діапазонного визначення характеристик економічної безпеки взагалі та конкурентоспроможності підприємства зокрема, відповідно до якого визначаються не тільки середні або найбільш імовірні значення його параметрів, а нижні й верхні границі детермінантів цих параметрів, що у комплексі формує діапазон можливих значень економічної безпеки. Діапазонний підхід дозволив сформувати кластер множини траєкторій розвитку економічної безпеки підприємства і обумовлених цим процесом траєкторій функціонування підприємства у фазовому просторі ресурсів, що споживаються та продуктів, що виробляються, або у критеріальному просторі оціночних параметрів функціонування, що порівнюються із бажаними відповідно до цільового функціоналу запровадження засад інноваційного розвитку та формування економічної безпеки підприємства (4). Застосування діапазонного підходу дозволило запровадити параметр віку продуктової інновації, виходячи з того, що залежність кількості екземплярів виробу, що випускається в одиницю часу, від їхнього віку відбувається за скороченим, внаслідок обмеженості життєвого циклу, законом нормального розподілу.

Параметр віку продуктової інновації є необхідною, але не достатньою умовою формування стану економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства і тому потреба прогнозування технічного рівня продуктової інновації, що ринок буде сприймати з найбільшою ймовірністю, обумовлює необхідність переходу від формування засад інноваційного розвитку за віком нововведень до розподілу за параметрами їх технічного рівня і здійснювати прогнозовані оцінки стану економічної безпеки підприємства у контексті його конкурентоспроможності, що виглядає наступним чином

(11)де, H() - загальний технічний рівень продукту віку (на момент спостереження);

h0 - окремий параметр оцінки загального технічного рівня продукту;

- темп зростання окремих параметрів оцінки загального технічного рівня;

Т - граничний термін життєвого циклу продукту;

Формалізована модель (11) є базовим методичним інструментом формування економічної безпеки в контексті конкурентоспроможності підприємства на засадах інноваційного розвитку щодо прийняття управлінського рішення відносно рівня технічної ємності параметрів інноваційного портфелю, що, за прогнозами, найбільш притаманний ринковим вимогам і відображує модель розподілу продуктових інновацій на відповідному сегменті ринку в залежності від їх віку і науково-технічного рівня.

Доведено, що цілком можливо, на засадах активізації інноваційного розвитку, теоретично сформувати такий набір інноваційних проектів, вихідні продукти яких повністю перекрили поточні споживацькі потреби ринку і, на певний час, забезпечили підприємству стабільний детермінант економічної безпеки у контексті його конкурентоспроможності на даному сегменті ринку (рис. 4). На практиці повне покриття всієї множини потреб може виявитися не досяжним тому, за показник відповідності засад інноваційної політики підприємства технічному прогресу і споживацьким вподобанням можна прийняти відношення площі перекритої множини потреб до загальної їх множини.

Координатні детермінанти ефективного фронту залежать від часових параметрів готовності до впровадження певних засад інноваційного розвитку і чим пізніше інновація буде реалізована, тим вище проходить ефективна межа економічної безпеки відповідно до більш жорстких споживацьких вимог щодо параметрів функціонування та характеристик певної інновації. Якщо певна з засад інноваційного розвитку є такою, що здатна формувати економічну безпеку підприємства, то зворотна ітерація, а саме лінія CD на рис. 4, (точка - еквівалент поточного фазового стану економічної безпеки підприємства) дозволяє цілком імовірно визначити рівень ефективності проектної системи “інноваційний розвиток - економічна безпека” F=F(t), що повинен бути досягнутий у моменту часу t. І саме цей детермінант F=F(t) є необхідним для здійснення постійного контролю щодо процесу розвитку підприємства та формування його економічної безпеки на інноваційних засадах, що відбувається в умовах динаміки економічних змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми формування економічної безпеки та забезпечення економічного зростання підприємств на засадах активізації їх інноваційного розвитку. Це дало можливість отримати наступні висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:

1. Теоретичні дослідження дозволяють визначити, що феномен наукової категорії “безпека” необхідно розглядати у двох аспектах - у філософському та у прагматично-прикладному, а загальна морфологія категорії “безпека” у першу чергу передбачає задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку. Спроможність забезпечення мети суб'єкта у контексті його самореалізації, розширеного самовідтворення та розвитку розцінюється як індикатор безпеки, зумовлюючи одночасно дію групи взаємопов'язаних чинників (антропність, системна ієрархічність, тривалість, прагматичність та синергізм). При цьому категорія безпеки одночасно залишається також потребою за власною сутністю і посідає в загальній структурі потреб наступний, слідом за безпосередніми фізіологічними потребами, щабель.

2. В аспекті сучасних прагнень України до розвитку та зміцнення її позицій у світі на перший план в ієрархії системоутворюючих компонентів національної безпеки виступає економічна сфера життєдіяльності та проблеми економічного розвитку країни. Основним продуцентом економічної безпеки держави є кінцевий результат виробничої діяльності її економічних агентів - резидентів (підприємств, установ, організацій), а методичною основою її формування є методи та заходи забезпечення динаміки розвитку економічних агентів шляхом активізації інноваційних процесів.

3. Доведено, що економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на усіх рівнях. Базовим підґрунтям економічної безпеки підприємств і головним елементом активізації процесу її формування є механізм забезпечення збалансованого та безупинного розвитку, що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів і підприємницьких можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, а також запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

4. В контексті активізації процесів формування економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку відзначено наступні функції інновації в цьому процесі: забезпечення росту та якісного оновлення продукції на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому; здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних; реалізація новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва.

5. Визначено, що структура інноваційних ідей формує своєрідну структуру головних причин провалу багатьох інноваційних проектів, оскільки при їх розробці ані потреби і запити споживачів, ані аналіз діяльності конкурентів та інші сфери, практично не аналізуються, а лише відтворюються крізь призму власних уявлень працівників підприємств-розроблювачів.

6. Дослідження підприємств, що є галузевими лідерами за обсягами прибутків і темпами зростання обсягів реалізації, дозволило встановити, що хоча вони і функціонують в умовах підвищеного ризику завдяки розробці та виведенню на ринок нових продуктів, які орієнтовані на більш повне задоволення потреб споживачів, але при успішній реалізації певної інновації формують “запас економічної безпеки”, який набуває вигляд інноваційного портфелю конкурентоспроможної продукції (товарів, робіт, послуг) і характеризується більш низькими у порівнянні із середньозваженими, питомими витратами виробництва.

7. Стан економічної безпеки держави та підприємств, а також їх конкурентоспроможність забезпечуються лише через адаптацію технологічної структури національної економіки до вимог світового і внутрішнього ринків, яка передбачає активізацію інноваційно-промислового розвитку, орієнтовану на здобуття нових знань, розробку нових технологічних рішень, комерціалізацію інновацій, технологічну реструктуризацію і зміцнення динамічної конкурентоспроможності всієї економіки.

8. З'ясовано, що ключовими елементами процедури комплексної ідентифікації стану економічної безпеки, а також інструментів активізації процесів її формування та забезпечення є: 1) критерії економічної безпеки - реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку; 2) індикатори економічної безпеки - реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища та тенденції в економічній сфері; 3) оптимальні значення індикаторів - інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці; 4) порогові значення індикаторів - кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці; 5) граничні значення індикаторів - кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці; 6) складові економічної безпеки: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, інноваційна (науково-технологічна), енергетична, виробнича, демографічна, соціальна та продовольча безпека.

9. За результатами дослідження категорії “економічна безпека” у процесовому розумінні обґрунтовано, що критерії, детермінанти та засоби її впровадження за принципом дії умовно поділяються на дві складові: підсистему статичної дії - констатуючі засоби стану економічної безпеки та підприємства в цілому; підсистему динамічної дії - рушійні фактори розвитку економічної безпеки та підприємства в цілому, що формує засади інноваційного розвитку підприємства - конкурентні переваги, конкурентоспроможність продукції, нові схеми організації виробництва, інновації щодо основної діяльності, технології, маркетингових програм та інновації в менеджменті підприємства.

10. Доведено, що морфологія сукупної соціально-економічної пари категорій “інноваційний розвиток - економічна безпека” розкривається переліком перспективних напрямків інноваційної спрямованості господарської діяльності щодо забезпечення економічного росту підприємства та формування його конкурентних переваг: 1) виготовлення нового, ще не відомого споживачам, продукту або створення нової якості продукту з урахуванням споживацьких вподобань, вимог і потреб; 2) впровадження, на підставі певного наукового відкриття, нового (взагалі або у даній галузі), ще практично невідомого методу (способу) виробництва, що може спричинити новий спосіб комерційного використання відповідного продукту; 3) комерційне освоєння нового ринку реалізації власних підприємницьких ініціатив на якому дотепер дана галузь або вид діяльності не були представлені; 4) одержання нового джерела сировини (напівфабрикатів) незалежно від первинної можливості існування, доступності або фізичного створення цього джерела у минулому; 5) проведення відповідної реорганізації стану і статусу підприємства у його зовнішньому оточенні, або впровадження заходів зміни стану і статусу інших підприємств-конкурентів.

11. Конструктивний аналіз теоретичних напрацювань і наявної практики ідентифікації потенціалу формування стану економічної безпеки підприємства дає змогу дійти висновку, що він має включати не тільки засоби та джерела інноваційного розвитку, що маються у наявності і можуть бути мобілізовані та використані для досягнення стану економічної безпеки, а ще й сукупність можливостей, що приховані, нереалізовані й невикористані як резерви досягнення такого стану, які цими засобами та джерелами формується та при певних внутрішніх та зовнішніх обставинах і змінах можуть з категорії можливостей перейти у категорію реальної дійсності.

12. Запропоновано визначати кількісно-якісні характеристики факторів формування потенціалу економічної безпеки певними ідентифікаційно-детермінальними параметрами: капітальні ресурси - є об'єктами відносин права власності і тому, легко відокремлюються як від економічних індивідів, так і від комплексних економічних систем; людські ресурси - практично невідділимі (а іноді складно-відділимі, у випадку наставницької передачі індивідуальних знань і навичок) від окремих індивідуумів і можуть бути капіталізовані лише опосередковано; системно-організаційні ресурси - притаманні економічному агенту як складній суспільно-економічній системі, практично невідділимі від неї, уявляють характеристичну картину її цілісності, утворюються і трансформуються разом із відповідним економічним агентом як його системно-господарські характеристики; ресурси позиціонування діяльності - є природними феноменами, що характеризують зовнішні позиції та взаємовідносини певного економічного агента і можуть розглядатися як ресурси завдяки диференціації позиціонування діяльності окремих економічних агентів відносно один одного у часі, просторі, ринковому сегменті, та уявленнях і вподобаннях споживачів.

13. Представлено авторську позицію ідентифікації системного взаємозв'язку категорій “ефект” (модуль) і “ефективність” (цільова спрямованість) у процесі формування економічної безпеки підприємства на основі реалізації засад активізації його інноваційного розвитку, що є багатоаспектним явищем і формується на підставі комплексного урахування: ресурсної складової інноваційного розвитку; стану узгодженості процедур активізації інноваційного розвитку з потребами, вимогами і впливом зовнішнього середовища; стану узгодженості потенціалу і управлінських впливів внутрішньої структури підприємства. Напрям реалізації інноваційного розвитку безпосередньо визначає стан формування економічної безпеки підприємства, а коефіцієнтом комплексної ідентифікації цього стану є тангенс кута нахилу вектора ефекту-ефективності по відношенню до директивної лінії концептуального спрямування.

14. Обґрунтовано, що кінцевий економічний результат щодо формування економічної безпеки підприємства визначається безперервним загальним внеском окремих засад інноваційного розвитку у діяльність підприємства та у обсяги одержуваного ним прибутку; при цьому окремі інноваційні проекти, органічно переплітаючись, доповнюючи та замінюючи один одного, утворюють дискретно-безперервний потік, миттєвим зрізом якого (статичною характеристикою в кожний момент часу t) є інноваційний портфель підприємства - комплекс інноваційних проектів, що перебувають у стадії розробки та реалізації в даний момент часу.

15. За авторською методикою доведено, що застосування динамічного концепції, у межах проектної системи “інноваційний розвиток - економічна безпека”, дозволяє суттєво зменшити негативний вплив від непередбачених наукових або технічних проблем, а також дозволяє врахувати нові споживацькі вподобання або ймовірну величину попиту задля завчасного здійснення необхідної переоцінки життєздатності й перспективності управлінських рішень щодо засад активізації інноваційного розвитку. Економічні параметри оцінки проектної системи “інноваційний розвиток - економічна безпека” як принципово-нестаціонарного і динамічного процесу, повинні також ґрунтуватися на засадах безперервності, передбачаючи в будь-який момент ухвалення інноваційного управлінського рішення, відмінного від попередньо-запланованого й у тому числі такого, що стосується зупинки впровадження певних засад інноваційного розвитку або їх термінової переорієнтації.

16. За результатами досліджень доведено, що авторське застосування методології системної динаміки для формування економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку цілком об'єктивно дозволяє: 1) досліджувати концептуальні схеми поточних і перспективних господарських ситуацій; 2) виявляти і докладно оцінювати явні і приховані фактори виникнення небезпек, загроз, інших кризових проявів, у тому числі й негативних ефектів втраченої можливості при реалізації певних засад інноваційного розвитку або в результаті бездіяльності; 3) будувати сценарії здійснення розвитку стану економічної безпеки і конкурентоспроможності підприємства; 4) прогнозувати поводження економічного агента в різних умовах і насамперед у кризових; 5) здійснювати генерацію альтернативних плани дій і програм розвитку стану економічної безпеки та конкурентоспроможності заходами активізації інноваційного розвитку; 6) досліджувати перспективні ситуаційні стратегії розвиту економічної безпеки і конкурентоспроможності підприємства, визначити порівняльний рейтинг таких стратегій і надавати обґрунтовані рекомендації про доцільність застосування певної системи засад активізації інноваційного розвитку підприємств.

17. Результати і висновки дослідження дають змогу комплексно вирішувати проблеми формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку. Викладені аналітичні та теоретичні матеріали можуть бути використані державними органами для розробки державної стратегії розвитку економіки, формування основ інноваційної політики для розробки нормативних актів, що регламентують заходи активізації інноваційної діяльності та процеси формування економічної безпеки на державному та підприємницькому рівні.

Публікації автора за темою дисертації

Монографії, навчальні пособники, підручники:

1. Шкарлет С.М. Економічна безпека підприємства: інноваційний аспект: Монографія. -- К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. -- 432 с. (25,5 д.а.)

2. Козаченко С.В., Шкарлет С.М. Економіко-організаційні аспекти створення програмного забезпечення. - Чернігів.:Чернігівський ЦНТЕІ, 2004. - 176с. (загальний обсяг 12,39 д.а., особисто автором 8,5 д.а. - моделювання організаційно-економічних відносин в системі інноваційної підприємницької діяльності, розробка механізму ефективного управління підприємницькою діяльністю)

3. Кравчук Г.В. Шкарлет С.М. Податковий менеджмент: навчальний посібник: - Чернігів: РВК “Деснянська правда”, 2005. - 332 с. (загальний обсяг 19,3 д.а., особисто автором 5,5 д.а. - теоретичні та організаційні основи податкового менеджменту, контроль діяльності податкових органів, контроль справляння платежів за ресурси, контроль у сфері майнового оподаткування, контроль нарахування та сплати місцевих податків і зборів)

4. Козаченко С.В., Шкарлет С.М., Бобришева-Шкарлет Т.О. Діагностика та оцінка кризового стану суб'єктів підприємницької діяльності: навчальний посібник. - Чернігів: РВК “Деснянська правда”, 2005. - 264 с. (загальний обсяг 15,35 д.а., особисто автором 5,45 д.а. - методика управлінської діагностики ефективності виробничих підприємств, методика технологічної діагностики, оцінки та управління виробничим циклом промислового підприємства, методику діагностики функціональної ефективності виробничого підприємства, частина методики діагностики функціональної ефективності керівної підсистеми виробничого підприємства)

5. Коваль П.Ф., Шкарлет С.М., Кисленко А.Є., Корнієнко Т.М. Бухгалтерський облік в бюджетних установах і організаціях: Навчальний посібник. Чернігів: Чернігівський ЦНТЕІ, 2006. - 170 с. (загальний обсяг 10,62 д.а., особисто автором 3,3 д.а. - організація обліку бюджетних установ, практичні завдання)

6. Коваль П.Ф., Шкарлет С.М., Мосійчук О.С. Бухгалтерський облік і прийняття управлінських рішень: Навчальний посібник. Чернігів: Чернігівський ЦНТЕІ, 2006. - 267 с. (загальний обсяг 16,7 д.а., особисто автором 3,1 д.а. - вступ, облік та управління грошовими активами, облік витрат і доходів в управлінні, звітність в управлінні діяльністю підприємств)

Статті у наукових фахових виданнях:

7. Шкарлет С.М. Функціонально-вартісне управління підприємством // Сіверянський літопис. - 2001. - №6. - С. 126-137. (0,95 д.а.)

8. Шкарлет С.М., Бобришева-Шкарлет Т.О. Характерні риси суб'єктів підприємницької діяльності у кризовому стані // Вісник Чернігівського державного технол. ун-ту. Збірник - Чернігів: ЧДТУ. - 2001. - №14. - С. 182-192. (загальний обсяг 0,5 д.а., особисто автором 0,15 д.а. - формалізовані моделі та ключові риси економічної кризи та неспроможності)

9. Шкарлет С.М. Характерні риси функціонально-вартісного управління // Сіверянський літопис. - 2002. - №1. - С. 102-112. (0,9 д.а.)

10. Шкарлет С.М. Економічний аналіз у підприємницькій діяльності // Сіверянський літопис. - 2002. - №3. - С. 144-152. (0,8 д.а.)

11. Шкарлет С.М., Бобришева-Шкарлет Т.О. Методологічні основи діагностики стану складних виробничих систем // Сіверянський літопис. - 2002. - №5. - С. 193-199. (загальний обсяг 0,65 д.а., особисто автором 0,25 д.а. - уточнена формалізована циклічна часова модель життєвого циклу виробничого підприємства)

12. Шкарлет С.М. Методологія реорганізації підприємств (управлінський аспект) // Вісник ЧДТУ. - 2002.- № 16. - С. 176 - 192. (1,2 д.а.)

13. Шкарлет С.М. Сучасні поняття з маркетингового менеджменту // Сіверянський літопис. - 2003. - №1. - С. 220-223. (0,45 д.а.)

14. Шкарлет С.М., Бобришева-Шкарлет Т.О. Структурно-комунікаційна діагностика стану підсистеми менеджменту суб'єкта підприємницької діяльності // Сіверянський літопис. - 2003. - №4. - С. 193-204. (загальний обсяг 0,75 д.а., особисто автором 0,35 д.а. - нормативи керованості, зв'язки підлеглості, нормативи діагностики функціональної повноти підсистеми управління виробничим підприємством)

15. Шкарлет С.М. Інноваційний функціонал вдосконалення взаємодії із зовнішнім середовищем // Економіка та підприємництво. Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. - 2005. - №15. - С. 111-123. (1,05 д.а.)

16. Шкарлет С.М. Первинні засади структурної моделі економічної безпеки підприємства // Сіверянський літопис. - 2006. - №1(67). - С. 124-130. (0,75 д.а.)

17. Шкарлет С.М. Діапазонний підхід ідентифікації стану економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства в контексті оптимальності засад його інноваційної політики // Сіверянський літопис. - 2006. - №2(68). - С. 138-142. (0,75 д.а.)

18. Акименко О., Шкарлет С. Інновації, як об'єкт реальних інвестицій // Сіверянський літопис. - 2006. - №3(69). - С. 96-101. (загальний обсяг 0,85 д.а., особисто автором 0,45 д.а. - види економічного розвитку, головні переваги інноваційної діяльності)

19. Шкарлет С.М., Акименко О.Ю. Дослідження якісної сутності потенціалу економічної безпеки підприємства у ресурсно-перетворювальному аспекті // Сіверянський літопис. - 2006. - №4(70). - С. 183-192. (загальний обсяг 1,25 д.а., особисто автором 0,95 д.а. - визначення потенціалу, детермінант розвитку підприємства та формування його економічної безпеки за правилом “ДСР”,формалізовані детермінанти ресурсно-перетворювального потенціалу)

20. Шкарлет С.М. Сучасний світовий стан і динаміка підтримки та розвитку інноваційних процесів // Сіверянський літопис. - 2006. - №5. - С. 142-148. (0,7 д.а.)

21. Шкарлет С.М. Світовий досвід підтримки та розвитку інноваційних процесів // Сіверянський літопис. - 2006. - №6. - С. 118-125. (0,8 д.а.)

22. Шкарлет С.М. Діагностика потенціалу економічної безпеки підприємства у функціональному аспекті його інноваційної політики // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - 2006. - №85.- С.155-161. (0,75 д.а.)

23. Шкарлет С.М. Динамічний підхід до формування стану економічної безпеки підприємства на засадах його інноваційної політики // Стратегія розвитку України: науковий журнал. - 2006. - №1. - С. 233-241. (0,8 д.а.)

24. Шкарлет С.М., Бортник А.В. Сутність економічного зростання підприємства // Стратегія розвитку України: науковий журнал. - 2006. - №2-4. - С. 261-265. (загальний обсяг 0,5 д.а., особисто автором 0,25 д.а. - аналіз економічного розвитку та детермінанти економічного зростання)

25. Шкарлет С.М. Методичні інструменти діагностики ресурсної, технологічної і маркетингової ефективності заходів інноваційної політики // Економіка АПК. - 2006. - №4. - С. 58-65. (0,75 д.а.)

26. Шкарлет С.М. Роль і місце інноваційної політики підприємства у формуванні його економічної безпеки // Экономика Крыма: Научно-практический журнал. - 2006. - 16. - С.32-35. (0,5 д.а.)