Управління підприємством в умовах інноваційної конкуренції

При прийнятті рішень у сфері організаційних перетворень необхідно використовувати такі методи: на попередньому етапі: SWOT-аналіз, дерево цілей, сітьове планування, портфельний аналіз, метод аналізу ієрархій; на підготовчому етапі: проектний аналіз, метод дисконтування грошових потоків, матрицю відповідальності; на реалізаційному етапі: методи фінансово-економічного аналізу.

Обґрунтована необхідність упровадження контрактної системи управління Групою “НОРД” для забезпечення розвитку внутрішнього підприємництва, синтезу переваг самостійного прийняття рішень господарюючими суб'єктами та синергії великої виробничої структури на підставі розподілу функцій управління між центральним офісом (служба стратегічного управління) і окремими підприємствами. Упровадження політики децентралізації передбачає такий розподіл функцій: центральний офіс - розробка ринкової стратегії, принципів управління, політики контрактних відносин, організаційної структури, затвердження стратегічних планів підприємств, координація програм організаційного розвитку і трансфертного ціноутворення, НДДКР, виконання представницьких функцій тощо; підприємства - розробка та реалізація виробничої стратегії, прийняття рішень щодо постачань сировини та матеріалів, участь у плануванні та координації досліджень, формування мотиваційного механізму (табл. 2).

Таблиця 2. Завдання центрального офісу та підприємств у проектованій системі управління Групою “НОРД”

Установлено переваги контрактної системи управління, серед яких підвищення конкурентного статусу, стимулювання внутрішнього підприємництва, зниження трансакційних витрат, розвиток контактів, посилення мотивації довгострокового співробітництва. Серед недоліків головними є погіршення координації діяльності, збереження вузької спеціалізації підприємств, ускладнення процесів розподілу витрат та прибутку, послаблення мотиваційних настанов менеджерів.

Запропоновано здійснювати оптимізацію системи управління за такими напрямами: диференціація видів діяльності на стратегічні та підтримуючі, установлення системи зв'язку та міжфункціональної координації, установлення рівня самостійності підприємства та повноважень керівників, прийняття рішень щодо можливості скорочення або ліквідації окремих видів діяльності.

Обґрунтовано необхідність формування служби стратегічного управління Групою “НОРД” у складі центру організаційного розвитку, служби внутрішнього аудиту, центру координації маркетингової політики, служб контролю якості та інформаційного забезпечення.

У п'ятому розділі “Удосконалення системи бренд-менеджменту підприємства” установлено особливості бренд-менеджменту в умовах інноваційної конкуренції, обґрунтовано концептуальні підходи до удосконалення системи управління брендом.

Важливою складовою управління підприємством в умовах інноваційної конкуренції є маркетингова стратегія підприємства, у тому числі стратегія розвитку брендів - символів певних цінностей, що дозволяє формувати стійкі конкурентні переваги та посилити конкурентні позиції на ринках збуту.

Дослідження різноманітних підходів до визначення дефініції “бренд” дозволило запропонувати таке трактування: бренд - це послідовний набір функціональних, емоційних та самовиразних обіцянок цільовому споживачу, які є унікальними, значущими та важко імітованими; це комплекс споживчих очікувань, які задовольняються протягом довгострокового періоду; це інтелектуальна частина товару, яка відбита у властивих тільки цьому товару назві та дизайні та формує стійкий позитивний зв'язок зі споживачем. Відомий бренд сприяє підвищенню цінності продукції підприємства та досягненню високого рівня конкурентоспроможності, знижує рекламні витрати, створює умови для розширення ринків збуту.

Запропоновано використовувати поняття “брендинг” для визначення процесу створення успішного бренду (бренд, який створює справжню лояльність, прихильність споживачів та забезпечує необхідний рівень якості, довіри, зручності та гарантії) та управління його розвитком, тобто процесом змінювання індивідуальних характеристик бренду з метою підвищення вартості. Вартість бренду є важливою складовою інтелектуальної власності компанії, її визначення дозволяє встановити ринкову вартість підприємства, обґрунтувати програму розвитку бренду, прийняти рішення щодо здійснення інвестицій у сфері маркетингу, визначити втрати від незаконного використання бренду.

Дослідження витратного, ринкового, економічного методів оцінки вартості брендів, методу на основі роялті, додаткового доходу та інших дозволили встановити переваги та недоліки існуючих підходів і обґрунтувати доцільність використання методу, заснованого на дисконтуванні майбутніх грошових потоків.

В Україні оцінку брендів здійснює рейтингова агенція “Гільдія брендів”, яка використовує власно розроблену методику, що складається з декількох етапів оцінки: аналіз фінансових показників підприємства, визначення обсягів коштів, які споживачі готові платити за бренд, оцінка ризиків. У табл. 3 наведено вартість найбільш дорогих споживчих брендів України у 2005 р.

Таблиця 3. Рейтинг найбільш дорогих споживчих брендів України

Група “НОРД” почала реалізовувати стратегію розвитку бренду на початку 90-х років. У 1994 р. була здійснена реєстрація товарного знака NORD в Україні, Всесвітня організація інтелектуальної власності підтвердила правові дані в 2005 р. та внесла товарний знак до Міжнародного реєстру. Брендинг Групи “НОРД” передбачає постійне впровадження у виробництво інноваційних продуктів і технологій, участь в національних і міжнародних виставках та ярмарках, формування власної збутової мережі.

Дослідження особливостей ринку холодильної техніки України та оцінку ефективності бренд-стратегії Групи “НОРД” виконано за таким алгоритмом: оцінка показників розвитку ринку (виробництво, імпорт, експорт, ємність ринку); оцінка структури та особливостей імпорту холодильної техніки з урахуванням брендів; оцінка тенденцій розвитку внутрішнього виробництва з урахуванням успішності брендів; аналіз торгівлі холодильно-морозильною технікою та маркетингове дослідження вимог споживачів.

Аналіз споживчих вимог дозволив установити такі тенденції на українському ринку холодильних виробів: підвищення рівня доходів населення обумовлює прискорення темпів зростання продажів; підвищується попит на холодильні пристрої в середньому ціновому сегменті; зростає попит на кольорові моделі; торгова марка NORD є лідером за рівнем спонтанного знання, однак суттєво відстає за показниками ефективності та перетворення знань на покупку; рівень спонтанного знання реклами NORD достатньо низький (лідирують Samsung, LG, Indesit, Whirpool).

Велике значення для реалізації бренд-стратегії має виявлення бар'єрів розвитку бренду, як сукупності економічних, інституційних, технологічних та інших умов, що перешкоджають успішній реалізації політики у сфері розвитку брендів. Такі бар'єри класифіковано на структурно-технологічні, поведінкові та функціональні. За цими групами бар'єрів виконано авторську оцінку їх значущості залежно від динамізму розвитку ринку, від впливу різноманітних агентів ринку, від становища підприємства на ринку та його національної приналежності. Це дозволило встановити функціональну залежність можливого рівня розвитку бренду, ураховуючи значущість усіх груп бар'єрів та існуючу платформу бренду, у вигляді формули (1):

D_B = f (В_B; ST(d, v); P(d, v); FL (d, v)), (1)

де D_B - можливий рівень розвитку бренду;

В_B - досягнутий рівень розвитку бренду, його платформа та цінність;

ST (d, v) - диверсифікованість та значущість структурно-технологічних бар'єрів розвитку бренду;

P(d, v) - диверсифікованість та значущість поведінкових бар'єрів розвитку бренду;

FL (d, v) - диверсифікованість та значущість функціональних бар'єрів розвитку бренду.

Дослідження особливостей брендингу Групи “НОРД”, великих промислових підприємств України та розвинутих країн світу дозволило обґрунтувати методичний підхід до формування, виведення на ринок та управління брендом, який включає шість етапів: позиціонування бренду; формування стратегії бренду; розробка ідеї бренду; аналіз торгової марки та пошук імені бренду; тестування бренду; бренд-трекінг. Використання цього методичного підходу до управління брендом дозволило забезпечити зростання обсягів збуту продукції Групи “НОРД” у 2006 р. на 9,58% порівняно з 2005 р.

В умовах інноваційної конкуренції виникають новітні підходи до формування сильного бренду товаровиробника, які враховують посилення значення екзогенних факторів, гомогенізації потреб споживачів та передбачають створення відповідного забезпечення: техніко-технологічного, організаційного, ресурсного, правового, інформаційного, інтелектуального, фінансового, соціального. У роботі запропоновано моделі “поступального” й “інтенсивного” брендингу, використання яких дозволяє розширити обсяги збуту продукції підприємства та сформувати стійкі конкуренті переваги підприємства.

ВИСНОВКИ

Проведене у дисертації теоретичне узагальнення та комплексний емпіричний аналіз послужили вихідною базою для вирішення низки важливих і актуальних проблем розвитку теоретико-методологічних основ підвищення результативності управління промисловими підприємствами в умовах інноваційного конкурентного середовища й дозволило сформулювати такі висновки науково-теоретичного, методологічного та практичного спрямування:

1. У сучасних умовах посилення впливу НТП, формування економіки знань і становлення глобального інформаційного суспільства посилюється інноваційна конкуренція, суть якої полягає у суперництві між товаровиробниками за більш вигідні умови виробництва, реалізації товару та за вибір споживачів на основі реалізації різноманітних інновацій, які формують конкурентні переваги. В інноваційних сегментах ринку виникають специфічні випадки монопольного становища виробників (“поза конкуренцією”), коли визначальним чинником конкурентних переваг є інтелектуальний капітал, а виробник на основі реалізації інновацій створює новий попит (ринок), визначає параметри цін і умови торгівлі протягом певного періоду часу.

2. Установлено особливості інноваційної конкуренції, серед яких головними є “агресивний” характер конкуренції, зростання значення суб'єктивних факторів, поява можливостей формування та управління попитом, зміна в онтології концентрації капіталу, виникнення нових стереотипів споживчої та мінової вартості товару, поява нового характеру економічних інститутів у ринковому середовищі, прискорення морального старіння продукції та засобів виробництва й ін. Ці особливості викликають формування сегрегації, декомпозиції, прецесії, нутації, преципітації та дистрибуції конкурентних переваг, визначення яких формує теоретико-методологічні основи їх оцінки.

3. Установлено детермінанти інноваційної конкурентоспроможності підприємства, які поєднують екзогенні чинники (НТП, світовий “банк знань” і ринок технологій, тенденції та специфіка глобалізації галузі й ринку, розвиток міжнародної торгівлі тощо), ендогенні чинники галузі та підприємства (інноваційна активність, сприйнятливість і мотивація до інновацій, “нова економіка”, маркетинг та менеджмент, ефективність виробництва і забезпеченість ресурсами) і національної економіки (ефективність суміжних галузей, загальноекономічні передумови, попит і структура потреб споживачів) і знаходяться під впливом цивілізаційних факторів економічного розвитку.

4. Установлено найбільш важливі напрями удосконалення системи управління підприємством в умовах інноваційної конкуренції, серед яких формування інвестиційної підтримки інноваційної діяльності; організаційний розвиток підприємства; удосконалення підходів до управління брендом. Запропоновано варіативні моделі успішної поведінки підприємства в умовах інноваційної конкуренції: “випередження”, “переслідування” та “прориву”.

5. В умовах інноваційної конкуренції особливого значення набувають інституційно-правові чинники виробничо-господарської та інноваційної діяльності підприємств. Нормативно-правова база інноваційної діяльності в Україні недосконала, вимагає істотних змін і доповнень у таких сферах, як: кадрове і фінансове забезпечення науково-дослідної та інноваційної діяльності, захист прав інтелектуальної власності, правове забезпечення пільг і співробітництва в інноваційній сфері й ін. Запропоновано напрями вдосконалення нормативно-правової бази України, серед яких уточнення механізму визнання статусу інноваційного підприємства, збільшення терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту; обґрунтована доцільність упровадження пільгових банківських ставок при кредитуванні інноваційних підприємств, спрощення порядку державної реєстрації інноваційних проектів.

6. Реалізація програм інноваційного розвитку передбачає використання різноманітних джерел інвестиційних ресурсів, у тому числі іноземних. Порівняння різних форм залучення ресурсів (єврооблігації, синдиковані кредити, експортне фінансування) за параметрами: термін, обсяг займу, ставка залучення, застава, додаткові вимоги, дозволило встановити переваги єврооблігацій, серед яких: низький рівень процентних ставок, виключення матеріальних застав, незначні вимоги до розкриття інформації та витрати на здійснення процедур займу.

7. Міжнародний ринок єврооблігацій розвивається стабільно, на частку наднаціональних інститутів припадає більше 10% сумарного обсягу емісії єврооблігацій. 80% - суверенні та корпоративні позичальники із розвинутих країн світу. Україна почала випуск єврооблігацій з 2002 р., на зовнішньому ринку представлені суверенні, муніципальні та корпоративні облігації. Збільшення кількості запозичень стримується вимогами щодо мінімального обсягу розміщення.

8. Розроблено концептуальну модель здійснення єврооблігаційного проекту, яка включає процедури оцінки параметрів займу, визначення рейтингу, вибору фінансового консультанта, формування інформації про емітента і інвестиційного меморандуму, отримання лістингу, організації синдикату, первісного розміщення, виходу на вторинний ринок.

9. В умовах інноваційної конкуренції особливе значення для досягнення стійких конкурентних переваг має формування системи організаційного розвитку підприємства, яка передбачає перманентне здійснення організаційних змін у сфері управління на підставі використання сукупності специфічних інструментів, націлених на підтримку довгострокової життєздатності виробничої системи та її ефективної адаптації до змін у навколишньому середовищі в умовах інноваційної конкуренції.

10. Запропоновано підхід до удосконалення системи управління організаційним розвитком підприємства, який включає етапи діагностики зовнішнього середовища і стану ресурсів, оцінки проблем і потенціалу підприємства; визначення цілей і напрямів розвитку та критеріїв досягнення цільових завдань, формування концепції організаційного розвитку; розробки програми організаційних перетворень, формування механізмів із подолання опору персоналу; здійснення основних положень програми організаційного розвитку, моніторингу й оцінки результатів організаційних змін. Методологія запропонованого підходу базується на сукупності таких принципів управління: достатності досягнення цілей, адаптивності поведінки системи до вимог зовнішнього та внутрішнього середовища, стабільності, саморегулювання, взаємодоповнення елементів, і передбачає вплив на формальні та неформальні фактори розвитку, реалізацію специфічних методів і критеріїв прийняття рішень при його впровадженні.

11. Управління підприємством в умовах інноваційної конкуренції передбачає постійний розвиток маркетингової стратегії, у тому числі стратегії розвитку брендів, що дозволяє підвищити цінність продукції та створити умови для розширення ринків збуту. Виявлення бар'єрів розвитку бренду дозволяє встановити функціональну залежність можливого рівня розвитку бренду, ураховуючи значущість усіх груп бар'єрів, існуючу платформу бренду та сформувати модель удосконалення системи бренд-менеджменту.

12. Установлення особливостей брендингу, визначення впливу екзогенних факторів та гомогенізації потреб споживачів, дозволило обґрунтувати алгоритм робіт із формування, виведення на ринок та управління брендом, який включає шість етапів: позиціонування бренду; формування стратегії та розробка ідеї бренду; аналіз торгової марки та пошук імені бренду; тестування бренду; бренд-трекінг, і передбачає створення техніко-технологічного, організаційного, ресурсного, правового, інформаційного, інтелектуального, фінансового, соціального забезпечення процесів управління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Гейер Г.В. Управление в условиях инновационной конкуренции. - Донецк: Норд-Пресс; ДонГУЭТ, 2006. - 326 с.

Колективні монографії

2. Гейер Г.В. Раздел 1. Теоретические основы брендинга и бренд-менеджмента. 1.1.Генезис принципов, концепций и форм брендинга. Раздел 2. Финансовая ценность брендов и методы ее оценки. 2.3. Модель оценивания бренда по методике “Interbrand”. Раздел 4. Управление промышленными брендами // Брендинг в инновационной стратегии предприятия: Монография. - Донецк: Норд-Пресс, ДонГУЭТ, 2006. -С.6-20, 59-70, 94-121.

3. Гейер Г.В. Раздел 2. Инновационная конкуренция в условиях глобализации экономики //Украина в системе международного разделения труда: Кол. монография. -Донецк: ДонНУЭТ, 2007.- С. 53-75.

Статті в наукових фахових виданнях

4. Гейєр Г.В. Організаційний розвиток великого промислового комплексу: теоретичні аспекти // Вісник ДонДУЕТ: Сер. Економічні науки. - 2003. № 4. - С. 64-70.

5. Гейер Г.В. Инструменты управления инновационной конкурентоспособностью // Вісник Донецького національного університету: Сер. В. Економіка і право. - Донецьк. - № 2. - С. 41-46.

6. Гейер Г.В. Стратегия организационного развития крупных промышленных комплексов в условиях инновационной конкуренции // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Ч.2. Сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ. - 2004. - Ч. 2. - С. 465-468.

7. Гейєр Г.В. Теоретичні основи організаційного розвитку великого промислового комплексу // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління: Т. 7 (Вип. 8): Формування ринкової структури у трансформаційній економіці України. - Одеса: Астропринт. - 2004. - С. 274-280.

8. Гейєр Г.В. Основні принципи і стратегія управління брендом в умовах інноваційної конкуренції // Торгівля і ринок України. - Донецьк: ДонДУЕТ. - 2004. - Вип. 16, т. 1. - С. 241-249.

9. Гейєр Г.В. Концепція управління організаційним розвитком великого промислового комплексу // Торгівля і ринок України.- Донецьк: ДонДУЕТ. - 2004. - Вип. 17, т. 1. - С. 54-62.

10. Гейєр Г.В. Європепери як інструмент фінансування великого виробничого комплексу // Труды Одесского политехнического университета: Научн. и произв.-практ. сб. по техн. и естеств. наукам. - Одесса. - 2004. - Т.1. - С. 164-168.

11. Гейєр Г.В. Напрямки вдосконалення правових засад інноваційної діяльності в Україні // Вісник Донецького університету. Сер. В. Економіка і право. - Донецьк. - 2005. - № 1. - С. 320-328.

12. Ландик В.И., Гейер Г.В. Особенности привлечения иностранных инвестиций для финансирования инновационной деятельности на примере АО “НОРД” // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецк. - 2005. - С. 436-442.

Особистий внесок: встановлено переваги залучення іноземних інвестицій для фінансування інноваціних програм- 0,2 д.а.

13. Гейер Г.В. Конфигурация бренда как основа брендинг-стратегии // Особливості використання маркетингових технологій в умовах інноваційних змін в економіці. - Харків: ХІБМ. - 2005. - С. 59-63.

14. Гейєр Г.В. Єврооблігації як борговий інструмент: міжнародний і вітчизняний досвід // Вісник Львівської державної фінансової академії: Екон. науки. - Львів: ЛДФА. - 2005. - № 7. - С. 21-28.

15. Гейер Г.В. Механизм организационного развития крупного промышленного комплекса // Прометей: Регіон. зб. наук. пр. з економіки. - Донецьк. - 2005. - Вип. 1 (16). - С. 208-213.

16. Гейєр Г.В. Новий Цивільний Кодекс як один з основних регуляторів інноваційної діяльності // Економіка і регіон: Наук. вісник Полтавського нац. техн. ун-ту ім. Ю. Кондратюка. - 2005. - № 2. - С. 36-39.

17. Гейер Г.В. Механизм организации займа при традиционной схеме размещения еврооблигаций // Прометей: Регіон. зб. наук. пр. з економіки. - Донецьк. - 2005. - Вип. 2 (17). - С. 256-261.

18. Гейер Г.В. Некоторые проблемы брендинга в Украине // Формування ринкової економіки: Спец. вип. “Сучасні проблеми теорії і практики маркетингу”. - К.: КНЕУ. - 2005. - С. 476-481.

19. Гейер Г.В. Совершенствование институционального обеспечения инновационной деятельности предприятий в Украине // Вісник Донецького університету. Сер. В. Економіка і право. - Донецьк. - 2005. - № 2. - С. 74-81.

20. Гейєр Г.В. Формування механізмів адаптації вітчизняних підприємств до глобальних імпульсів інноваційного розвитку // Вісник Донецького університету економіки і права. - Донецьк: ДонУЕП. - 2005. - С. 118-125.

21. Гейєр Г.В. Особливості формування ринку європаперів в Україні // Теорії мікро- макроекономіки: Зб. наук. пр. - К.: Академія муніципального управління. - 2006. - Вип. 25. - С. 186-191.

22. Гейер Г.В. Бренд: Проблемы терминологии // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2006. - Вип. 216, т. 1. - С. 50-58.

23. Гейєр Г.В. Особливості фінансування інноваційної діяльності підприємств України // Вісник Тернопільського держ. екон. ун-ту.- Тернопіль: Екон. думка. - 2006. - Вип. 3. - С. 141-147.

24. Гейер Г.В. Бренд как специфический фактор повышения конкурентоспособности // Економіка: проблеми теорії та практики.- Дніпропетровськ: ДНУ.- Вип. 217, т. 1. - 2006. - С. 59-67.

25. Гейєр Г.В. Фінансова вартість брендів і методи її оцінки // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького ун-ту управ. та права.- Хмельницький: ХУУП. - 2006. - Вип. 3-4 (19-20). - С. 469-475.

Матеріали конференцій та тези доповідей

26. Гейер Г.В. Новые технологии как элемент инновационного менеджмента промышленного предприятия // Машиностроение и техносфера ХХІ века: Сб. тр. Междунар. науч.-техн. конф. (г. Севастополь). - Донецк: ДонНТУ. - 2004. - Т.1. - С. 159-162.

27. Ландик В.И., Гейер Г.В. Инновационный процесс: особенности на современном этапе развития переходных экономик // Переходное время формирования новой епохи: Регион. сб. науч. тр. по экономике: Науч. концептуальне докл. V междунар. науч.-практ. конф. - Донецк: Юго-Восток. ЛТД. - 2004. - С. 95-101.

Особистий внесок: особливості організації інноваційної діяльності в умовах перехідної економіки - 0,2 д.а.

28. Гейер Г.В. Правовые основы инновационной модели развития экономики в Украине // М.І. Туган-Барановський - видатний вчений-економіст. Спадщина та новації: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Донецьк). - Донецьк: ДонДУЕТ. - 2005. - Т. І. - С. 96-98.

29. Гейер Г.В. Организационные условия для успешного управления брендом // Актуальні проблеми сучасної науки: Матеріали Першої всеукр. наук.-практ. Інтернет-конференції. - К.: Меганом. - 2005. - Ч. 2. - С. 3-4.

31. Гейер Г.В. Источники формирования инвестиционных ресурсов предприятия для реализации программ инновационного развития // Управління проектами: стан та перспективи: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. - Миколаїв: Нац. ун-т кораблебудування. - 2005. - С. 35-37.

32. Гейєр Г.В. Значення розвитку ринку єврооблігацій для регіонів України // Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція: Матеріали ХV міжнар. наук.-практ. конф. - Чернівці. - 2006. - Ч. 1. - С. 329-332.

33. Гейер Г.В. Роль бренда в формировании активов предприятия в условиях глобализации // Теория и практика экономики и предпринимательства: ІІІ междунар. науч.-практ. конф. (г. Алушта). - Симферополь, 2006. - С. 4-5.

34. Гейєр Г.В. Типи організаційних трансформацій великого промислового комплексу і теоретичні підходи до оцінки їх ефективності // Сучасний стан і тенденції розвитку підприємництва в Україні: Матеріали Дев'ятих Ліберманівських читань “Вчені записки”.- Харків. - 2005. - Вип. №15. - С. 51-55.

Інше:

35. Ландик В.І., Гейєр Г.В. Вдосконалення правових засад інноваційної діяльності в Україні // Економічна політика України: актуальні питання: Зб. матеріалів до парламентських слухань 16.06.2004 р. / Комітет Верховної Ради України з питань екон. політики, упр. народ. госп., власності та інвестицій.

2004. - С.56-71. Особистий внесок: розробка напрямів удосконалення законодавства в інноваційній сфері - 0,15 д.а.

36. Гейєр Г.В., Опаріна О.В. Розділ 5. Організаційний розвиток міжнародних корпорацій // Міжнародний менеджмент: Навч. посібник / В.С. Білозубенко, О.В. Виноградова, Г.В. Гейєр. - Донецьк: ДонДУЕТ. - 2004. - С.137-202.

Особистий внесок: аналіз організаційної будови міжнародних корпорацій - 3,3 д. а.

Размещено на Allbest.ru