Розвиток та розміщення транспортно-дорожнього комплексу України в умовах інтеграційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток та розміщення транспортно-дорожнього комплексу України в умовах інтеграційних процесів

транспортний інтеграційний транзитний рента

Кінець ХХ століття вніс суттєві корективи в розвиток світового господарства та суспільного устрою. Зокрема йдеться про інтеграцію економічних і соціальних процесів та необхідність забезпечення стійкого розвитку окремих країн, особливо молодих держав, що вступили на шлях незалежного розвитку. Економічна інтеграція держав - об'єктивний процес зближення та взаємодії національних господарств, формування регіональних економічних групувань там, де для цього склалися необхідні умови. Вибір ізоляції призвів би, зрештою, до зниження темпів зростання, до загрози хронічного застою через дефіцит технологічних, фінансових та інформаційних ресурсів, відсутність зовнішніх імпульсів розвитку. В умовах ізоляції від світових інтеграційних процесів у країні, як свідчить історичний досвід, консервуються застарілі технології, форми управління, втрачається ефект від переваг міжнародного поділу праці. Найважливішу роль в інтеграційному процесі регіонального рівня відіграє транспорт, який дозволяє вільно маневрувати трудовими та природними ресурсами, здійснювати обмін ресурсами в межах інтеграційного об'єднання, тим самим забезпечуючи спільний розвиток ринкових структур такого регіонального об'єднання.

Загальні основи теорії інтеграції економічних процесів були закладені В. Леонтьєвим, К. Марксом, Д. Мерсером, Б. Оліном, Д. Рикардо, П. Самуельсоном, А. Смітом та іншими. Значний внесок у розвиток сучасної теорії і методології розвитку та розміщення продуктивних сил і, зокрема, транспортно-дорожнього комплексу (ТДК), зробили українські вчені: О. Бакаєв, М. Бідняк, О. Білорус, В. Букін, В. Голіков, В. Геєць, Б. Губський, М. Гончаров, Б. Данилишин, М. Долішний, С. Дорогунцов, В. Загорулько, Л. Зайончик, С. Зленко, Г. Кирпа, В. Клечко, М. Котлубай, Ю. Кулаєв, Г. Легенький, А. Мазаракі, А. Новікова, В. Новицький, Ю. Пахомов, В. Пила, М. Пістун, С. Пирожков, Д. Прейгер, В. Сіденко, С. Соколенко, Л. Соколов, Є. Сич, Ю. Цвєтов, Ю. Федюшин, Л. Чернюк, М. Чумаченко, А. Чухно. Питання розвитку сучасної теорії глобалізації і регіоналізації, розвитку інтеграційних процесів на транспорті досліджували відомі зарубіжні вчені: О. Богомолов, В. Бугроменко, А. Биков, І. Вишнякова, В. Галабурда, В. Іноземцев, Г. Ковшов, А. Кокошин, А. Кошанов, В. Лівшиць, Г. Мартін, А. Некипелов, Д. Ніколаєв, Т. Плужніков, П. Ратленд, Є. Строєв, В. Філіна, Е. Хануков, Г. Хачатуров, Б. Шафіркін, Ю. Шишков, С. Шліхтер.

Здобутки вчених мають велике наукове та практичне значення. Вони закладають теоретико-методологічну основу подальших наукових пошуків щодо розвитку країни та її регіонів. На жаль, питання комплексного розвитку і розміщення ТДК у контексті світових інтеграційних процесів у науково-методичній літературі представлені ще недостатньо. Враховуючи прагнення України в найближчий час вступити в ЄС і СОТ, назріла необхідність досліджень у напрямах конкретизації цілей, завдань і етапів інтеграційних процесів на транспорті, визначення послідовності їх реалізації, оцінки економічних наслідків для транспорту від входження України в регіональні і глобальні союзи. В іншому випадку практичні кроки щодо розвитку масштабних інтеграційних процесів в Україні можуть випередити теоретичні і науково-методичні розробки, що, як правило, викликає небезпеку допущення серйозних прорахунків у прийнятті економічних і політичних рішень. Дисертаційна робота акцентує увагу на вищезазначеній проблемі, що підкреслює актуальність дослідження. Актуальність зазначеної проблематики, її недостатнє теоретичне вивчення та практичне значення обумовили головну мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з планом фундаментальних та прикладних досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темами: „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу» (комплексне фундаментальне дослідження), розділ «Транспорт та зв'язок», номер державної реєстрації 0100U000657, де автором розроблено механізм обліку внутрішньо- та міжобласних автомобільних перевезень, що тяжіють до міжнародних транспортних коридорів; «Дослідження і прогнозування вантажопотоків у системі міжнародних транспортних коридорів на території України», номер державної реєстрації 0101U007867, де автором зроблена економічна оцінка варіантів розвитку транзитних перевезень у системі міжнародних транспортних коридорів; „Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України» (комплексне фундаментальне дослідження), розділ «Транспорт та зв'язок», номер державної реєстрації 0101U007881, де автором визначені перспективні тенденції в обсягах, структурі і направленості вантажних перевезень з урахуванням трансформації економіки України та зміну її зовнішньоекономічних зв'язків; „Схеми (прогнози) розвитку продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року» (комплексне фундаментальне дослідження), розділ «Транспорт та зв'язок», номер державної реєстрації 0104U003168, де автором розроблено прогноз експортно-імпортних обсягів перевезень, які базуються на перспективних планах розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України; „Науково-методологічні основи інтеграції транспортної системи України до світової та європейської транспортних систем», номер державної реєстрації 0104U003170, де автором сформовані основні теоретико-методологічні принципи інтеграції транспортної системи України у світову та європейську транспортні системи.

Тематика дисертаційного дослідження входить до державних, галузевих та регіональних програм і тем, у тому числі на замовлення Міністерства транспорту та зв`язку України й Укрзалізниці: «Провести дослідження існуючого стану і зробити прогноз розвитку міжрегіональних економічних зв'язків в Україні, зовнішньоекономічних зв'язків, а також оцінити обсяги внутрішньодержавного та експортно-імпортних перевезень на перспективний період», номер державної реєстрації 0100U006784, де автором розроблені методичні підходи по визначенню обсягів експортно-імпортних перевезень на перспективний період; «Розробка рекомендацій по залученню додаткових обсягів транзитних вантажопотоків у мережу міжнародних транспортних коридорів України», номер державної реєстрації 0100U006785, де автором зроблена оцінка потенційно можливих обсягів транзитних перевезень для залучення в мережу міжнародних транспортних коридорів України; „Розробити Генеральну схему транспортного сполучення через державний кордон України», номер державної реєстрації 029U000157, де автором підготовлені рекомендації по спрощенню процедури проходження державного кордону, а також скороченню кількості перехідних пунктів пропуску; „Визначити основні види експорту транспортних послуг, зробити їх класифікацію», номер державної реєстрації 0298U002100, де автором розроблена класифікація експорту транспортних послуг на автомобільному транспорті; «Дослідження вантажо- та пасажиропотоків по основних транспортних коридорах України. Прогноз міждержавних та транзитних перевезень на основі економічного стану України», номер державної реєстрації 0100U000559, де автором розроблені методичні рекомендації щодо ув'язки макроекономічних показників розвитку економіки України з обсягами перевезень залізничним транспортом.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій щодо формування національної стратегії розвитку та розміщення ТДК в умовах інтеграційних процесів.

Для реалізації зазначеної мети в роботі розв'язувались такі задачі:

визначення тенденцій розвитку світової економіки та обґрунтування економічної стратегії України з позиції її участі у світових та регіональних економічних зв'язках;

узагальнення понятійно-категорійного апарату, розкриття сутності, змісту та форм інтеграційних процесів;

визначення ролі транспортного фактора в розвитку інтеграційних процесів на базі вітчизняного та зарубіжного досвіду;

розробка теоретико-методичних засад щодо формування внутрішньої та зовнішньої концепції участі ТДК в інтеграційних процесах;

вивчення тенденцій стану і роботи ТДК в період активного переходу до ринкової економіки, визначення проблем та пріоритетних напрямів його розвитку;

розробка науково-методичного інструментарію щодо визначення транспортної забезпеченості й ефективності функціонування ТДК на різних регіональних рівнях;

розвиток теорії транзитної ренти та розробка рекомендацій щодо розподілу доходів від транзитних перевезень;

розробка теоретико-методологічного інструментарію щодо визначення потенційних транзитних вантажопотоків України, проведення практичних розрахунків;

виявлення основних недоліків і розробка рекомендацій щодо спрощення процедури проходження державного кордону;

розробка методики і проведення практичних розрахунків щодо прогнозу вантажопотоків у розрізі міжнародних транспортних коридорів (МТК) України.

Об'єкт дослідження - процес розвитку та розміщення ТДК в умовах інтеграційної політики України.

Предмет дослідження - сукупність теоретико-методологічних та практичних проблем розвитку та розміщення ТДК, що виникають в умовах активізації інтеграційних процесів.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладені фундаментальні положення і принципи сучасної теорії збалансованого розвитку ТДК й економіки держави з урахуванням перспективи відкритої економіки, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань розміщення виробничих сил, економіки транспорту, концепція розвитку ТДК на перспективу до 2010 р., законодавча і нормативно-правова база з питань інтеграції економіки України в регіональні і світові економічні союзи.

Застосовано такі методи: системного аналізу - для оцінки тенденцій розвитку ТДК за період політичної та економічної незалежності України; кореляційного аналізу - для прогнозування обсягів перевезень; метод групувань - для ранжирування контрольно-пропускних пунктів за їх пропускною спроможністю; метод графологічного аналізу - для визначення фактичних обсягів автомобільних перевезень у мережі МТК; метод гравітаційного моделювання - для визначення транспортних потоків між регіонами; метод експертних оцінок - при прогнозуванні вантажопотоків по місцях виробництва та споживання основних видів виробництва товарів; нормативно-параметричного аналізу - для визначення транспортної забезпеченості районів; інші методи.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації сформульовані та обґрунтовані теоретико-методологічні і методичні засади, а також практичні рекомендації щодо розвитку та розміщення ТДК в умовах економічної інтеграції України.

Відмінність одержаних наукових результатів від існуючих розробок полягає в тому, що вирішення проблем розвитку та розміщення ТДК пропонується розглядати і здійснювати на принципово новій теоретичній, методологічній і практичній базі, яка відповідає стану суспільно-економічних відносин і тенденціям розвитку економіки України в перехідний до відкритого ринку період.

Найбільш вагомі наукові результати дисертаційної роботи наступні:

- вперше подано наукове трактування інтеграційних процесів на транспорті в контексті розвитку теорії розміщення продуктивних сил, визначено напрями інтеграції, запропоновано методи кількісної оцінки глибини інтеграційних процесів, обґрунтовано нові завдання розвитку ТДК в умовах трансформації економіки, запропоновано шляхи їх вирішення на транспорті;

розроблено авторську матрицю-класифікатор упорядкованості цілей і завдань розвитку ТДК на різномасштабних просторових рівнях, що визначають та регламентують форми і методи участі ТДК в інтеграційних процесах;

автором внесено доповнення в систему показників транспортної забезпеченості, а також ефективності та інтенсивності використання транспортного потенціалу в регіонах, на основі яких вперше виконано комплексну оцінку рівня транспортного розвитку на рівні економічних районів України;

вперше розкрито суть транзиту як економічної категорії, що визначає економічні відносини між вантажовласниками, перевізниками і країнами, через які проходить транзит. Розташування країни в системі міжнародних шляхів сполучення запропоновано розглядати як географічний ресурс, який дозволить отримати додаткові рентні доходи за користування територією при перевезенні транзитних вантажів і пасажирів;

запропоновано принципово нові схеми розподілу доходів від перевезення транзитних вантажів між перевізниками, державою та регіонами, через які проходять транзитні вантажі, розроблено пропозиції щодо визначення частки доходів від транзитних перевезень, що підлягають залученню в місцеві бюджети;

вперше розроблено методичний підхід до визначення потенційно можливих обсягів залучення транзитних вантажів через територію України на перспективу, що на відміну від інших, ґрунтується на дослідженні експортно-імпортного потенціалу країн-транзитерів;

обґрунтовано методичний підхід до визначення обсягів перевезень та інтенсивності руху на автомобільному транспорті по МТК України, що, на відміну від інших, ґрунтується на міжобласних балансах виробництва і розподілу продукції, а також використанні теорії графів, що дозволить замінити занадто дорогий натурний облік, який на сьогодні застосовується в господарській практиці;

розроблено авторську концепцію введення швидкісного пасажирського руху на залізницях України, яка базується, на відміну від інших розробок, на розподілі основних магістралей України на пасажирський і вантажний рух.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові та методичні напрацювання, викладені у дисертації, що є завершеною розробкою і мають практичне значення, були використані: Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці розділів „Транспорт» у рамках комплексних фундаментальних тем: „Схема (прогноз) розвитку продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу» та „Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України», а також тем: „Дослідження і прогнозування вантажопотоків у системі міжнародних транспортних коридорів на території України», „Науково-методологічні основи інтеграції транспортної системи України до світової та європейської транспортних систем» (довідка РВПС України НАН України № 25/301-2-4 від 26.05.2005р.); Міністерством транспорту та зв`язку України в темах: „Провести дослідження існуючого стану і зробити прогноз розвитку міжрегіональних економічних зв'язків в Україні, зовнішньоекономічних зв'язків, а також оцінити обсяги внутрішньодержавного та експортно-імпортних перевезень на перспективний період», «Розробка рекомендацій по залученню додаткових обсягів транзитних вантажопотоків у мережу міжнародних транспортних коридорів України», „Розробити Генеральну схему транспортного сполучення через державний кордон України» (довідка Міністерства транспорту та зв'язку України № 12-05-631 від 17.06.2005р.); Укрзалізницею в темах: „Дослідження вантажо- та пасажиропотоків по основних транспортних коридорах України. Прогноз міждержавних та транзитних перевезень на основі економічного стану України» та „Дослідження та розробка пропозицій щодо спеціалізації магістралей України з метою максимально можливого роз'єднання пасажирських та вантажних перевезень» (довідка Державної адміністрації залізничного транспорту України ЦТЕХ № 1817 від 27.05.2005р.).

Окремі положення дисертаційної роботи з питань розвитку та розміщення ТДК використовуються в навчальному курсі «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» в Київському національному економічному університеті (довідка № 02 від 01.03.2006 р.).

Основні положення і висновки дисертації в подальшому можуть бути використані державними органами управління, а саме: Міністерством транспорту і зв'язку України, Державною адміністрацією залізничного транспорту України, регіональними органами управління при розрахунках тарифів на транзитні перевезення, які враховуватимуться при розподілі доходів від транзиту між транспортними організаціями, державою і місцевими бюджетами.

Пропозиції щодо комплексної оцінки транспортної забезпеченості регіонів України можуть бути покладені в основу розробки середньострокових і довгострокових прогнозів розвитку ТДК регіонів.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення дисертації, що виносяться на захист, є результатом власних досліджень. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародних і науково-практичних конференціях та семінарах, у тому числі: міжнародній науково-практичній конференції «Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні» (Київ, 2001), всеукраїнській науковій конференції «Теорія і практика соціально-економічної трансформації в Україні» (Одеса, 2001), міжнародній науково-практичній конференції «Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні» (Київ, 2001), міжнародній конференції «Гори і люди (у контексті сталого розвитку)» (Рахів, 2002), VІІ міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності» (Алушта, 2003), конференції «Проблеми прогнозування і державного регулювання соціально-економічного розвитку» (Мінськ, 2003), науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку міжрегіональної і прикордонної науково-технічної співпраці» (Сімферополь, 2004), першій міжнародній науково-практичній конференції «Российские соотечественники - в поддержку единого экономического пространства» (Київ, 2005), франко-українському семінарі «Залізничний і міський транспорт: технології, обладнання та організація» (Київ, 2005), міжнародній науковій конференції «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» (Київ, 2006).

Публікації результатів дослідження. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені в 58 наукових роботах, які були опубліковані після захисту кандидатської дисертації, загальним обсягом 75 друк. арк. (з них особисто автору належить 66,7 друк. ар.) у тому числі: в одній одноосібній монографії (35,4 друк. арк.), 7 монографіях у співавторстві, одному підручнику, 5 брошурах, 21 статті у наукових фахових виданнях (з них 8 у співавторстві), 12 статтях в інших виданнях, 11 тезах доповідей на конференціях і науково-практичних семінарах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 7 розділів, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 470 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 57 таблиць, з них на повну сторінку - 40, 33 рисунки, з них на повну сторінку - 20, 9 додатків - на 82 сторінках. Основний текст займає 318 сторінок. Список використаних джерел із 290 найменувань викладено на 25 сторінках.

У першому розділі «Розвиток світових і національних інтеграційних процесів в економіці» розглянута суть процесу інтеграції в світовій економіці з позиції розвитку теорії розміщення продуктивних сил держави. Економічна інтеграція розглядається як форма розміщення продуктивних сил, при якій сполучаються інтереси двох або декількох країн, поєднаних за галузевими чи територіальними ознаками. Економічна інтеграція - це об'єктивний процес посилення взаємодії економіки різних держав. Міжнародна інтеграція економіки шляхом утворення союзів держав і підприємств передбачає більш високий та ефективний рівень розподілу праці і спеціалізації виробництва, ніж в окремо взятій країні. Створюється можливість отримання синергетичного ефекту.

Процеси інтеграції розвиваються за двома напрямами - глобалізації та регіоналізації. Численні тлумачення поняття глобалізації зводяться до наступного. Під глобалізацією розуміють стан економіки, при якому господарський розвиток більшості країн і регіонів тісно пов'язаний між собою. Транснаціональні компанії ТНК стають основною формою організації виробництва. Типовий представник глобальної економіки - світова організація торгівлі (СОТ).

Процес глобалізації невід'ємний від регіональної інтеграції, під якою розглядається утворення економічних союзів країн, об'єднаних спільністю території і економічних інтересів. На частку регіональних союзів припадає 80% світового ВВП. Основний представник регіональних союзів - Європейський союз (ЄС). Країни-учасниці регіональних союзів, як правило, входять до глобальних організацій.

Досліджені типи і форми регіональної інтеграції. На сьогодні у світі існує близько 90 великих економічних регіональних угод у різних частинах світу. Виходячи з досвіду розвитку регіональних союзів, інтеграція проходить такі основні етапи: 1) Зона вільної торгівлі. Ліквідуються митні бар'єри взаємної торгівлі. 2) Митний союз. Встановлюються єдині тарифи в торгівлі з третіми країнами. 3) Загальний ринок. Вільний рух капіталів і робочої сили між країнами-учасниками. 4) Економічний союз. Гармонізація економічної політики. Злиття національних економік в єдиний економічний простір, введення єдиної валюти, загальної внутрішньої та зовнішньої політики. Економічний союз передбачає узгоджену грошово-кредитну, бюджетну, податкову, цінову, соціальну, зовнішньоекономічну, митну і валютну політику. 5) Політичний союз. Визначається як конфедеративне об'єднання держав на основі інтеграції економік. Створення єдиного парламенту, єдиного суду, прийняття загального громадянства.

Розглянуті варіанти економічної стратегії України у зовнішньоекономічній політиці. Визначена позиція автора щодо обґрунтування економічної політики України в інтеграційних процесах. Входження України в ЄС - це стратегічна економічна лінія України, вироблена ще на початку економічних перетворень. Серед факторів, що сприяють прагненню України увійти до ЄС, найважливіші такі: сприятливе географічне розташування і кліматичні умови, вихід до моря, значний промисловий, науковий потенціал, наявність кваліфікованих робочих і наукових кадрів, різноманітні види природних ресурсів, переробна база, родюча земля, наявність розвиненої мережі транспортної інфраструктури.

До факторів, що протидіють вступу України до ЄС, відносяться: невідповідність законодавчо-правової бази європейському рівню, низька конкурентоспроможність продукції, невідповідність рівня економічного і соціального розвитку європейським стандартам, відверте небажання провідних європейських країн до прийняття нових членів у ЄС.

Розвиток України за останнє десятиріччя свідчить про необхідність балансування у відносинах з європейськими країнами і країнами СНД.

У другому розділу «Транспортний фактор у розвитку інтеграційних економічних процесів» визначено роль транспортного фактора в розвитку інтеграційних процесів, досліджено специфічні особливості транспорту та ринку транспортних послуг в умовах розвитку глобалізації і регіоналізації економіки.

Транспорт як галузь має специфічні особливості, що в агрегованому вигляді можна об'єднати в три групи:

- транспорт як галузь матеріального виробництва самостійно не створює нових матеріальних цінностей, але бере участь у процесі виробництва, транспортну продукцію не можна зберігати і накопичувати;

- основні транспортні засоби, які, на відміну від інших галузей, рухомі і виконують свою функцію в процесі переміщення;

- транспортна продукція, яка, на відміну від промислової, економічно відособлена від предметів праці (вантажів і пасажирів, що переміщуються). Здійснюючи необхідне переміщення сировини і готової продукції, транспорт збільшує їхню споживчу вартість та суспільну корисність.

Розкрито поняття ринку транспортних послуг, який являє собою сферу товарного обміну особливого роду, сферу контактів між виробниками продукції транспорту, що пропонують свій товар - переміщення або послугу, яка супроводжує це переміщення, і споживачами, що пред'являють попит на цей специфічний товар, який не має речовинної форми.

Досліджені тенденції розвитку транспорту в умовах глобалізації і регіоналізації економічних процесів. Розвиток світової економіки характеризується зближенням національних економік, оптимізацією розміщення ресурсів та виробництва. Діяльність транспортної системи все більше впливає на структурні зрушення світового господарства. Загальною формою реалізації принципів глобалізації на транспорті відповідно до критеріїв мінімуму часу доставки товарів, оптимізації запасів і страхових ризиків є розширення логістичних схем і мультимодальних транспортних технологій. Ці принципи транспортного забезпечення глобальних економічних відносин визначають раціоналізацію вантажопотоків і оптимізацію участі кожного транспортного підрозділу в їхньому освоєнні.

Здійснена класифікація основних напрямів інтеграції транспортної системи. До них відносяться: організаційно-правові, технологічні, технічні, економічні, соціальні, екологічні, геополітичні, розкритий зміст кожного з цих напрямів. Запропонований метод визначення глибини інтеграційних процесів, заснований на визначенні ступеня участі України в міжнародних перевезеннях. У загальному вигляді ступінь інтеграції можна визначити як відношення суми міжнародних і транзитних перевезень до загального обсягу перевезень.

У третьому розділі «Тенденції розвитку та роботи транспортно-дорожнього комплексу України, проблеми та пріоритетні напрямки його розвитку» досліджено основні тенденції роботи транспорту в післяреформений період, здійснено оцінку економічного потенціалу транспорту на момент початку інтенсивного розвитку інтеграційних процесів в економіці України, намічено основні напрями їх розвитку в контексті входження в глобальні і регіональні структури.

Затяжна економічна криза в Україні призвела до порушення транспортно-економічних зв'язків суб'єктів господарської діяльності, що викликало загальне зниження обсягів перевезень вантажів. За 1990-2003 роки обсяг перевезень знизився у 3,8 раза, обсяг вантажообороту - у 2,3 раза. Економічна криза відобразилася і на транспортній мобільності населення. За цей же період загальна кількість перевезених пасажирів знизилася з 15 млрд. пас. до 7,7 млрд. пас., або у 2 рази.

Зниження обсягів перевезень викликало альтернативне зниження доходів транспортних організацій, що, у свою чергу, вплинуло на інвестиційний клімат у галузі. Через нестачу коштів оновлення основних фондів не забезпечується не тільки на рівні розширеного, але і простого відтворення. Коефіцієнт зносу основних фондів на транспорті давно перевищив його критичну величину, по рухомому складу він наблизився до 70%. Рухомий склад і обладнання транспортних підприємств не витримує конкурентної боротьби на ринку транспортних послуг з розвиненими європейськими країнами. Україна почала втрачати позиції в такій важливій сфері експорту транспортних послуг, як транзит.

Вперше за історію України експлуатаційна довжина залізниць за реформений період знизилася з 22,8 до 22,1 тис. км. Практично повністю припинилося судноплавство по основному впровадженому водному шляху України - річці Дніпро. Річкові судноплавні шляхи скоротилися з 4,0 до 2,2 тис. км. Через зростання тарифів, цін на паливо, зниження платоспроможності населення багато місцевих аеропортів практично закриті. Автомобільні дороги України потребують докорінної реконструкції, але через нестачу коштів і непроведення своєчасного ремонту вони поступово руйнуються, знос їх збільшується і рух стає небезпечним. Багато сільських населених пунктів України взагалі не забезпечені під'їзними дорогами з твердим покриттям і непридатні для експлуатації в період несприятливих погодних умов. По щільності залізниць на 1000 км² Україна у 1,5-2 рази поступається європейським країнам, а по щільності автомобільних доріг - у 4-5 разів.

Економічна криза, яка зачепила транспортну систему України, відбилася на такому важливому елементі транспортного потенціалу, як кадри. За період 1990-2003 рр. середньорічна чисельність працюючих на транспорті знизилася у 1,9 раза.

За післяреформений період у ТДК накопичилося багато проблем, які потребують термінового вирішення. У цій роботі зроблений акцент на проблемах, які виникли у ТДК в умовах активізації інтеграційної політики України. Враховуючи, що навіть це звужене коло проблем надзвичайно широке для глибокого дослідження в одній роботі, автором прийнято рішення зупинитися на вирішенні тих із них, які ближче відносяться до розміщення ТДК: розвиток теорії і методології розміщення ТДК в умовах трансформації економіки України; дослідження рівня транспортної забезпеченості економічних районів України; аналіз транзитного потенціалу України з підготовкою пропозицій по його розвитку; розробка заходів щодо спрощення процедури транспортного сполучення через державний кордон; розробка методології аналізу і прогнозу перевезень, проведення практичних розрахунків перевезень по мережі МТК.

У четвертому розділі «Розміщення транспортно-дорожнього комплексу України» розроблено класифікацію цілей і завдань розвитку, розміщення і функціонування об'єктів ТДК на різних регіональних рівнях.

Регіональні рівні, які характеризують участь ТДК у розміщенні виробничих сил, можна розподілити на місцевий (міський, обласний, районний), національний (державний), міжнародний (регіональні союзи), глобальний (світове співтовариство). Для кожного з цих рівнів характерні загальні та специфічні ознаки. Рівні територіальної організації ТДК пов'язані спільністю: географічного положення; законодавчо-правової і нормативної бази; економічних, екологічних і політичних інтересів і цілей; технічної і технологічної бази; інформаційного простору.

Досліджено систему показників щодо оцінки транспортної забезпеченості, доступності й ефективності використання транспортного потенціалу в регіонах, зроблено класифікацію показників, підготовлено пропозиції щодо їх розвитку та вдосконалювання. Для оцінки транспортної забезпеченості регіонів використовується обмежене коло показників, у тому числі густоти мережі на 1000 км² території і густоти мережі в розрахунку на 10000 жителів регіону. Автором запропоновано розширити коло порівняльних регіональних показників по транспортному обслуговуванню за рахунок введення показників оцінки ефективності та інтенсивності використання транспорту по регіонах, а також обліку в показниках впливу окремих елементів транспортного потенціалу основних виробничих фондів та чисельності працюючих. Враховуючи соціальний напрями планів розвитку України, в дисертації запропоновано здійснювати інтегральну оцінку забезпеченості окремих регіонів пасажирським транспортом у розрахунку на 1000 жителів за формулою:

де: d_ПТі - забезпеченість і-го регіону пасажирським транспортом в розрахунку на 1000 жителів;

Т_ijk - кількість транспортної техніки к-ого виду (автомобіль, автобус, вагон метро та ін.) в j-ому сполученні (міське, приміське, міжнародне) i-го регіону України;

- середня кількість пасажирських місць к-ого виду транспортної техніки (місткість);

Н_і - кількість жителів і-го регіону.

Універсальність запропонованого методу оцінки забезпеченості регіонів пасажирським транспортом досягається шляхом приведення різних видів та типів пасажирського транспорту до єдиного показника - приведеного пасажиромісця.

За запропонованим колом показників зроблено оцінку транспортної забезпеченості й ефективності використання об'єктів ТДК в Україні та її економічних районах.

Дослідження транспортної забезпеченості регіонів дозволяють розробити пропозиції щодо раціонального розміщення, вирівнювання розвитку транспорту по економічних районах відповідно до потреби в перевезеннях. Показники ефективності свідчать про недоліки у використанні основних фондів і трудових ресурсах транспорту. Комплексна оцінка рівнів розвитку транспорту та його ефективності в розрізі економічних районів є передпроектним обґрунтуванням, на базі якого розробляється територіальний аспект галузевих програм техніко-економічного розвитку транспорту на середньострокову і довгострокову перспективу.

У п'ятому розділі «Розвиток транзитного потенціалу як найважливішої умови інтеграції України до європейської та світової транспортних систем» визначена економічна суть транзиту і його роль в економічних відношеннях між власниками вантажу, перевізником і країною, через яку здійснюється транзит.

Існує дві основні умови залучення транзиту. З одного боку, сприятливе географічне розташування держави, яке робить його привабливим для міжнародних перевезень; з іншого - наявність транспортної інфраструктури. Враховуючи ті обставини, що географічне і геополітичне розташування країни пов'язане з історичними, політичними і економічними факторами, що сягають глибини віків, тобто є об'єктивною умовою існування кожної держави, можна зробити висновок про те, що частина доходів від транзитних перевезень по своїй суті є рентними платежами. Розглянуті варіанти розподілу транзитної ренти між державою, транспортними підприємствами і регіонами.

Розміщення України на перехресті торговельних шляхів між Європою і Азією, наявність значних потужностей в чорноморських портах, великої пропускної спроможності залізниць, розвинутої транспортної мережі в широтних та меридіанних напрямках сприяють розвитку країни як транзитної держави. Найбільшим транзитним постачальником для України є Росія, на частку якої припадає 85,6% у загальному обсязі транзитних перевезень. В основному це енергоресурси, що транспортуються в Західну Європу, Словаччину, Угорщину, Чехію, Польщу, Румунію і Молдову. Досліджено динаміку транзитних вантажопотоків по видах транспорту за 1996-2003 роки.

Розроблено методику і зроблено практичні розрахунки по визначенню потенційних обсягів транзитних перевезень на перспективу.

Логічна схема визначення потенційно можливих транзитних вантажопотоків наступна (рис.1).

Розрахунки виконувались по країнах-відправниках, а загальні вантажопотоки зводились по напрямках МТК. Фактичні обсяги транзитних вантажопотоків у зіставленні з потенційними такі: МТК №3 - 20,7 і 201,8 млн. т, МТК №5 - 11,2 і 100,1, МТК №9 - 17,9 і 1001, МТК «Балтика-Чорне море» - 4,1 і 92,9, МТК «Європа-Азія» - 30,6 і 173,8 млн. т. Загальний обсяг транзитних вантажів, які можливо додатково залучити Україною, становить 373,1 млн. т, що дозволить отримати додатковий прибуток понад 4 млрд. дол. США.

У шостому розділі «Вдосконалення транспортного сполучення через державний кордон» зроблена характеристика і класифікація прикордонних контрольно-пропускних пунктів (ПКПП) за видами транспорту, виявлені вузькі місця і внесені пропозиції по їх усуненню.

В Україні створено і функціонує 254 пункти пропуску через державний кордон, в тому числі: 48 залізничних, 121 автомобільний, 27 морських (річкових), 36 авіаційних та 22 інші (переправні та пішохідні).

На залізничному транспорті України із 48 прикордонних залізничних пунктів пропуску з далеким зарубіжжям тільки 13 переходів достатньо оснащені: п'ять - з Польщею; два - зі Словаччиною; два - з Угорщиною; чотири - з Румунією. На базі дослідження роботи і стану ПКПП були визначені пріоритети: на кордоні з Росією - Зернове (станція першочергового розвитку Хутір-Михайлівський, Конотоп); Козача Лопань (станція Харків-сортувальна); Тополі (станції Куп'янськ-сортувальний та Куп'янськ-вузловий), Красна Могила, Квашине (станція Іловайськ); на кордоні з Білоруссю - Горностаївка, Овруч (Коростень), Хоробичі (Щорс), Удрицьк (Сарни); на кордоні з Молдовою - Могилів-Подільський, Кучурган, Роздільна; на кордоні з Угорщиною та Словаччиною - Чоп; на кордоні з Польщею - Мостиська, Ягодин.

На автомобільному транспорті на основі аналізу характеристик діючих ПКПП, проектних даних по розбудові кордону, інтенсивності руху АТЗ та з урахуванням пріоритету розбудови розроблено і визначено нормативні показники пріоритету розбудови ПКПП. Відповідно до цих нормативів визначено шість рангів пріоритету розбудови ПКПП. Для подальшої розбудови пропонується 69 ПКПП, у тому числі 47 міжнародних (віднесених до перших чотирьох пріоритетів) та 22 міждержавних (віднесених до IV і V пріоритетів), а решту, віднесених до VI-го пріоритету розбудови, доцільно залишити для консервації на певний період або ж дозволити пропуск через них лише пішоходів та легкових автомобілів.

Схема

На морському транспорті зовнішньоекономічною діяльністю займається 18 портів, розташованих в трьох регіонах: Придунайському (Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ); Чорноморському (Бєлгород-Дністровськ, Іллічівськ, Одеса, Південний, Ялта, Феодосія, Євпаторія, Севастополь, Скадовськ, Миколаїв, Жовтневий, Херсон) та Азовському (Керч, Бердянськ, Маріуполь). Сучасним вимогам до технології переробки зовнішньоторговельних та транзитних вантажів відповідають тільки Іллічівький, Одеський та Південний порти.

На річковому транспорті відправлення та прибуття зовнішньоторговельних вантажів здійснюється переважно через Запорізький, Дніпропетровський, Миколаївський, Херсонський річкові порти загального користування, а також відомий річковий порт Полтавського гірничо-збагачувального комбінату у м. Комсомольськ-на-Дніпрі. Потужність річкового транспорту використовується лише на 9%.

На сьогодні в Україні нараховується лише 16 аеропортів, які відкриті для міжнародних польотів (Бориспіль, Львів, Одеса, Сімферополь, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ (Жуляни), Кривий Ріг, Луганськ, Миколаїв, Рівне, Ужгород, Чернівці, Житомир).З інших аеропортів здійснюються перевезення в країни СНД, і вони можуть класифікуватись як міждержавні. У зв'язку з малою інтенсивністю руху літаків в аеропортах третього-п'ятого класів прикордонні та митні служби функціонують не на постійній основі - вони викликаються для оформлення конкретного рейсу. В усіх аеропортах, відкритих для міжнародних польотів, для обслуговування пасажирів і розміщення контрольних служб (прикордонників, митників, санітарного, ветеринарного і фітоконтролю) через обмаль площ аеровокзалів виділено недостатньо площ. Крім того, внутрішнє і зовнішнє оздоблення аеровокзалів не відповідає міжнародним вимогам.

На базі досліджень фактичних і прогнозних обсягів міжнародних і транзитних перевезень та техніко-економічного стану ПКПП розроблена перспективна карта-схема транспортного сполучення через державний кордон України по всіх видах транспорту.

У сьомому розділі «Розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів України» розроблено методику розрахунку фактичних обсягів вантажних і пасажирських перевезень по МТК. Подана коротка історична довідка щодо створення МТК, зроблено характеристику МТК, які проходять по Україні.

На сьогодні для визначення фактичних обсягів перевезень і інтенсивності руху по ділянках використовується надзвичайно дорогий натурний облік. Автором пропонується використовувати методи статистики і математичного моделювання. Перший метод базується на використанні міжобласних балансів виробництва і розподілу продукції, який дозволить виявити основні вантажопотоки за номенклатурою вантажів.