Трансформаційні процеси в аграрній економіці супроводжуються таким негативним і соціально небезпечним явищем, як її тінізація. У реферованому розділі показано, що корені аграрної тіньової економіки закладені в адміністративно-колгоспній системі. Аналіз господарського механізму адміністративно-колгоспної економіки дав змогу виявити причини, які зумовили приватну тіньову діяльність в аграрному секторі й виокремити три основні її складники: неофіційну економіку (легальні види діяльності, які не обліковувала офіційна статистика); фіктивну економіку (приписки, крадіжки, хабарі); підпільну економіку (заборонені законом види економічної діяльності).

Дисертант доходить висновку, що структурна побудова аграрної економіки у трансформаційному періоді не лише не усунула, а й пришвидшила процеси тінізації. До причин, які зумовили її зростання, віднесено: реформування власності на селі; ринкову лібералізацію, що поширила тінізацію на фінансову і зовнішньоекономічну діяльність, стратегічні об'єкти; втягування у сферу тінізації землі та природних ресурсів; бартеризацію економічних відносин; посилення корупційних зв'язків між владними структурами; тіньовий вивіз за кордон одних товарів (спиртних напоїв, цигарок) та введення інших (м'яса і м'ясопродуктів, цукру, отрутохімікатів); недосконалу фінансово-кредитну політику, нестачу інвестицій і недобросовісну конкуренцію. В аграрній економіці ХХІ ст. багато старих форм тіньової економіки, характерних для перших років перехідного періоду, втратили актуальність (дрібні крадіжки, приписки, тіньові схеми продажу техніки), однак незмірно зросла корупційна та мафіозна діяльність. Загрозливих для державної безпеки розмірів вона досягнула у двох сферах: контрабандному бізнесі продовольчими товарами і сформованому тіньовому ринку землі.

Розвиток тіньового контрабандного бізнесу продовольчими товарами, на думку автора, здійснюється в умовах низької купівельної спроможності населення й орієнтацією його на менш якісні, проте дешевші від вітчизняних, імпортні продукти. Процеси тінізації земельних відносин формуються під дією низки чинників, зокрема потенційно великих масштабів можливої тіньової діяльності; заниженої вартості земель сільськогосподарського призначення; наявності на початковій стадії купівлі-продажу землі багатомільйонної маси потенційно некваліфікованих продавців; наявності потужного олігархічного лобі у Верховній Раді та на місцях, що роблять приватизацію землі дуже подібною до приватизації у промисловості.

Аналіз чинників, які формують механізм отримання тіньових доходів у аграрній економіці, дав змогу авторові виявити шляхи її легалізації. Механізм детінізації, акцентує дисертант, має обов'язково містити два складники - адміністративні та ринкові. До адміністративних заходів, що звужують тіньові процеси, належать: удосконалення чинного законодавства, формування ефективної міжвідомчої взаємодії різних органів державної влади, створення механізму міжнародної співпраці з нагляду за тіньовими операціями та їх запобігання. Найдієвішими економічними напрямами детінізації, на думку дисертанта, є проведення податкової реформи, посилення контролю за використанням коштів державного бюджету із залученням громадськості та місцевого самоврядування, досягнення домовленостей і взаєморозуміння між самими учасниками аграрного ринку, а також між аграрним бізнесом і владою.

У шостому розділі “Державне регулювання аграрним підприємництвом” розкрито механізм державного регулювання цього сектору економіки та напрями його вдосконалення. У дисертації зазначено, що сільське господарство - ризикована і вразлива до впливу природно-кліматичних погодних умов сфера національної економіки. Постійні коливання врожайності спричиняють коливання обсягів сільськогосподарського виробництва, що впливає на ділову активність в інших сферах, дотичних до аграрної, формують споживчий та інвестиційний попит, експортний потенціал країни. Водночас попит на сільськогосподарську продукцію має низьке значення коефіцієнта еластичності за ціною. Тобто, сільськогосподарське виробництво загалом нечутливе до можливих змін у попиті на його продукцію.

Аналіз показників динаміки фізичного обсягу виробництва продукції рослинництва за 1980-2005 рр. засвідчує наявність періодичних коливань обсягів виробництва й у командно-адміністративній системі, й у перехідній економіці, але ділових циклів не простежується (рис. 3).

Рис. 3. Індекси фізичного обсягу виробництва валової продукції рослинництва в Україні (1980-2005 рр.) * Обчислено за даними Держкомстату України

Дисертант акцентує на тому, що використання індексу В. Тимошенка для дослідження сукупної аграрної ділової активності обмежене і у командній, і в перехідній економіках. У колгоспній системі, з огляду на особливості функціонування цієї системи, а в трансформа-ційній - унаслідок великої частки дрібного та натурального аграрного сектора, тінізації аграрного виробництва, імпорту сільськогосподарської продукції, в тому числі й контрабандного, суб'єктивних причин тощо.

У реферованому розділі зазначено, що стабільність аграрного сектора в умовах несприятливих природних факторів неможлива без регулятивної діяльності держави. До найвагоміших інструментів державного регулювання автор відносить товарні та валютні інтервенції, заставні закупівлі сільськогосподарської продукції, пільгове кредитування агровиробників, податкові пільги, субсидування експорту тощо. Державна регулятивна політика в Україні, на думку дисертанта, має спрямовуватися на створення та підтримання тісно інтегрованих систем із виробництва кінцевої продукції та впровадження прогресивних форм вертикальної інтеграції.

Особливим напрямом державного регулювання аграрного підприємництва є інноваційна діяльність. Відтак автор звертає увагу на першочергові заходи впливу держави на інноваційний розвиток національного аграрного виробництва: відтворення матеріально-технічної бази аграрного виробництва на новій основі; широкомасштабне застосування інноваційних технологій у всіх сферах аграрного виробництва; створення виробничої та соціальної інфраструктури для інноваційних перетворень; розроблення економічно обґрунтованого й ефективного механізму державного протекціонізму. Державна інноваційна політика, як вважає автор, має здійснюватися з дотриманням таких принципів: концентрація державних фінансових ресурсів на виробництво техніки і розроблення технологій, що визначають науково-технічний прогрес; визнання інноваційної діяльності аграрного виробництва як пріоритетної, що визначає продовольчу екологічну безпеку, якість життя населення; поєднання державного і ринкового механізмів регулювання інноваційної діяльності; застосування до високотехнологічних виробництв програмно-цільових методів економічного управління.

Аналізуючи напрями державного фінансового регулювання аграрного підприємництва, автор обґрунтовує найдієвіші й ефективні з них. Вагомими важелями фінансової бюджетної підтримки аграрного підприємництва, на думку дисертанта, нині є дотації та цільові фінансові програми. Зазначено, що дотаційний механізм, який запозичено у розвинутих країн, - суперечливий. Слабиною цього механізму є ігнорування дрібних товаровиробників, передовсім селянських господарств. Необхідне активне втручання держави в господарську діяльність для встановлення еквівалентності міжгалузевого обміну, усунення наявного диспаритету цін. Доведено, що важливим напрямом реалізації політики фінансової підтримки аграрного підприємництва є фінансовий лізинг.

В умовах обмеженості бюджетного фінансування основним джерелом підтримання аграрного підприємництва, на думку автора, має стати кредитування. Ефективна система сільськогосподарського кредитування повинна містити три частини (підсистеми): законодавче регулювання (норми і правила поведінки суб'єктів кредитних відносин), організаційно-інституційне забезпечення (підприємства АПК, органи управління, фінансово-кредитні банківські та небанківські інститути), лізингові й страхові компанії, органи землекористування та фінансово-економічне забезпечення (відсоткові ставки, способи погашення кредитної заборгованості, страхування ризиків). Статистика засвідчує постійне збільшення в абсолютному та відносному вираженні портфеля довгострокових кредитів, що використовуються для оновлення основних фондів сільського господарства, освоєння сучасних технологій, створення нових виробництв. Їх питома вага на початок 2005 р. досягла майже 17%. Зростання обсягів довгострокового кредитування - явище позитивне, бо стимулює розвиток аграрних підприємств.

В організації мікрокредитування фермерських, дрібних селянських господарств помітно зростає роль небанківських установ, спеціальних фондів, зокрема кредитних спілок. Автор доходить висновку, що у період становлення кредитні спілки повинні, окрім функцій кредитування, виконувати юридичні, бухгалтерські, інформаційні, навчальні та просвітницькі функції.

Обґрунтовано, що важливим елементом фінансово-кредитного механізму країн із трансформаційною економікою має стати іпотека. Розвиток іпотечних відносин, на думку автора, передовсім залежить від формування ринку землі й скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Дисертант акцентує на тому, що скасування мораторію можливе лише після законодавчого розв'язання таких питань: прийняття нормативних документів, які б унеможливлю-вали спекуляцію землі через механізм іпотеки, створення ефективної, прозорої системи реєстрації нерухомості, при цьому за основу має бути взято саме земельну ділянку, створення системи оцінки нерухомості; організація просвітницької роботи серед селян. Для розвитку іпотечного кредитування необхідно сформувати його інфраструктуру, основу якої становитиме земельний іпотечний банк.

На думку автора, ще одним вагомим важелем впливу на розвиток аграрного підприємництва є оподаткування. Ефективна система оподаткування аграрних підприємств має розв'язати таке складне питання, як джерело сплати податків. Тут акцентовано на одному із найголовніших податкових принципів - принципі соціальної справедливості.

Система аграрного оподаткування, на думку автора, має ґрунтува-тися на використанні земельного податку та спрощених систем оподаткування (єдиного фіксованого сільськогосподарського податку), а також враховувати особливості цієї галузі.

Авторське дослідження засвідчує, що запровадження фіксованого сільськогосподарського податку мало позитивні наслідки і виявилося на практиці достатньо ефективним, бо створило пільговий режим оподаткування для найвразливішої й економічно нестійкої галузі. Тому спроби відмовитися від такого податку - передчасні й недалекоглядні. Вдосконалення аграрного оподаткування має відбуватися у напрямі посилення стимулювальної та регулятивної функції податку на додану вартість, а також врегулювання механізму оподаткування особистих підсобних і селянських господарств.

ВИСНОВКИ

Дисертація містить постановку, теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми макроекономічного аналізу - формування високоефективного аграрного підприємництва, що виявилося в розробленні сучасної парадигми розвитку аграрної економіки, яка ґрунтується на інноваційно-творчій підприємницькій мотивації, ринкових механізмах розподілу і адекватних до сучасних вимог трудових відносинах. Проведене дослідження дало підстави дійти таких висновків:

1. Трансформаційні процеси в аграрній економіці на зламі тисячоліть характеризуються кризовими явищами, основними причинами яких є переоцінка можливостей ринку як саморегулятивної системи; запозичення готової інституційної матриці з якісно іншого інституційного середовища розвинутих країн і запровадження її на непідготованому, організаційно-правовому та ментальному ґрунті; інерційність і належність аграрного сектора до традиційних систем господарювання; високий рівень тінізації аграрного бізнесу.

2. Дослідження кількісних та якісних показників продовольчої безпеки дає підстави для висновку про те, що Україна ще не стала країною з високим рівнем продовольчої безпеки. Обсяги споживання продуктів не відповідають науково обґрунтованим нормам і потребам населення. Для підтримання продовольчої безпеки необхідне підвищення рівня купівельної спроможності населення через формування ефективної політики доходів; забезпечення його продуктами харчування з орієнтацією на національне виробництво; виробництво найважливіших продуктів у асортименті, який забезпечує доступ громадян до максимального задоволення потреб; розвиток аграрного виробництва без порушення екологічної рівноваги; інфраструктурне забезпечення розвитку сільських територій.

3. Структура аграрної економіки в адміністративно-командній системі була деформованою, нераціональною і неефективною, що призвело до її краху. Сучасна аграрна структурна політика в Україні формується під впливом низки об'єктивних і суб'єктивних чинників. З-поміж об'єктивних чинників вирізняються: високий природно-економічний потенціал аграрного сектора; особливості регіональної структури ведення аграрного виробництва; недосконалість механізму ринкової конкуренції; вплив державних інституцій на формування структури аграрного сектору. До суб'єктивних чинників належать: компетентність суб'єктів підприємницької діяльності; здатність до ризику; готовність до розв'язання нових завдань тощо. Найголовнішими чинниками, які впливають на вибір організаційної форми господарювання та забезпечують оптимальну структуру аграрного підприємництва, є приватна власність і ступінь інституційної підтримки держави.

4. У структурі господарств аграрного типу найпристосованішими до умов перехідного періоду виявилися особисті селянські господарства, які стали засобом індивідуального виживання селян. Ці господарства забезпечують понад 60% валового виробництва сільськогосподарської продукції. Однак їх функціонування має тимчасовий, перехідний характер. У стратегічній перспективі підприємницькими вони бути не можуть, бо не здатні використати сучасну техніку й інноваційні технології, забезпечити нормальні умови праці та відтворення робочої сили. Селянські господарства малоефективні з економічного, соціального та екологічного боку, тому повинні трансформуватися у фермерські господарства, кооперативні або акціонерні товариства.

Вищою й ефективнішою формою ведення бізнесу є фермерські господарства. Їх ефективність ґрунтується на високій мотивації та матеріальній відповідальності, простоті управлінської структури, низьких трансакційних витратах, ефективному використанні трудових ресурсів, раціональному використанні техніки, оперативному реагуванню на зміну кон'юнктури ринку. Ефективність фермерських господарств у перспективі залежатиме від дії таких чинників, як розміри використовуваної земельної ділянки, можливість вибору найоптимальнішого каналу збуту, розвиток фермерської кооперації, ступінь державної підтримки.

5. Сукупність економічних здатностей аграрного сектора, що можна використати для задоволення потреб суспільства у продуктах, сировині, підтриманні продовольчої безпеки країни та зростання обсягів її національного багатства, відбиває аграрний ресурсний потенціал національної економіки. Основу аграрного ресурсного потенціалу становлять виробничі ресурси (земля, праця, капітал) і підприємницький хист. Визначальна умова розвитку аграрного підприємництва - ефективне використання наявного ресурсного потенціалу. Потенціал основного й оборотного капіталу аграрного підприємництва повинен зростати внаслідок державного стимулювання розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, зниження рівня монополізації галузі виробництва матеріально-технічних ресурсів посередницькими структурами, використання лізингових операцій, формування вторинного ринку сільськогосподарської техніки, залучення місцевих ресурсів для поповнення оборотного капіталу.

6. Найскладнішою проблемою теорії та практики підприємництва є власність на земельний ресурс. Цю проблему доцільно розглядати з двох позицій: рівня ефективності використання землі підприємствами різних форм власності та відносин, що виникають з приводу володіння, користування і розпорядження землею (рентних, орендних та ін.). Найдискусійніший момент земельних відносин - товарність землі, її ціна, розвиток орендних відносин. Земля якомога швидше має стати товаром, бо заборона її купівлі-продажу деформує природу приватної власності, створює нелегальний земельний ринок, що посилює тінізацію економіки. Відсутність легального повноцінного ринку землі може частково замінити оренда. Проте у тривалій перспективі оренда знижує конкуренто-спроможність аграрних підприємств та їх ефективність.

7. У сучасній вітчизняній аграрній економіці всупереч її нинішньому руйнівному станові має відбутися поступальний, інноваційний розвиток. Для формування позитивного аграрного інноваційного середовища потрібні інституційні зміни, передовсім роздержавлення та приватизація. Глибинна деформованість структури АПК, його розбалансованість, що склалася в адміністративній системі й посилилася в трансформаційній економіці, не здатна розв'язати комплекс наболілих соціально-економічних завдань. Лише системна структурна трансформація аграрної економіки дасть змогу перейти до інноваційної моделі її розвитку. Інноваційна модель аграрного підприємництва, що складається з двох рівнів - макрорівня (нововведення на рівні АПК, окремої галузі) та мікрорівня (організація інновацій на окремому підприємстві), - має розвиватися з урахуванням трьох складників: інститутів, які беруть участь в інноваційному процесі (ділові одиниці, органи місцевого самоврядування, державні інститути); інноваційних технологій; практичної оцінки інноваційних моделей.

8. Інтелектуальний потенціал аграрного підприємництва зосереджено в його кадрах. Зміцнення кадрового потенціалу аграрної економіки має відбуватися за двома напрямами. Перший передбачає відновлення високого професіоналізму керівників і фахівців, а другий - формування у них підприємницької культури й інноваційного типу мислення. Основні принципи аграрної інноваційної технологічної політики мають ґрунтуватися на розумних пропорціях між безмежними науково-технічними можливостями і природними можливостями біосфери та людського організму, екологізації агротехнологій. В умовах насичення ринку різними благами, провідним принципом інноваційного розвитку стає ринкова потреба, а механізмом його здійснення - сукупність маркетингових заходів.

9. Сучасне аграрне підприємство доцільно розглядати не лише з позицій виробництва, а передовсім як складну, багатовекторну систему, що виконує низку економічних функцій. Лише в умовах узгодженої дії всієї системи можна створити сприятливі умови для підвищення ефективності використання аграрного ресурсного потенціалу, розв'язання соціальних проблем села і розвитку аграрного підприємництва загалом. У зв'язку з цим необхідно формувати середовище соціально-відповідального аграрного бізнесу, що становить собою інтеграцію соціальних, екологічних, економічних аспектів діяльності підприємців, їх взаємодію із громадою. Доцільно створити спілку сільських самоврядувань, підтримку фермерів, формування інституту посередництва між бізнесом і цільовим соціальним клієнтом.

10. Зменшення негативних наслідків і збитків, які є результатом аграрної підприємницької діяльності, належить до важливих завдань соціально-економічного розвитку країни. Екологізація аграрного підприємництва у найближчій перспективі має здійснюватися за такими напрямами: виробництво екологічно чистої продукції, без застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин, збільшення виробництва у технічних цілях генетично-модифікованої продукції, контроль за якістю сільськогосподарських і харчових продуктів, призупинення деградації ґрунтів, відтворення їх родючості, створення з цією метою ґрунтозахисного банку, який би керував землями, що потребують екологічного захисту.

11. Важливою соціальною проблемою аграрної економіки є її тінізація. Тіньова економіка в аграрному секторі - це не продукт трансформаційного періоду. Її корені закладені ще в адміністративно-колгоспній системі. Структурна перебудова аграрної економіки лише пришвидшила процеси тінізації і створила її нові форми: корупційна та мафіозна діяльність у використанні бюджетних коштів призначених для села; контрабандна торгівля продовольчими товарами, формування тіньового ринку землі. Для усунення тіньових процесів і легалізації аграрного підприємництва потрібно застосовувати адміністративні й ринкові важелі. Найдієвіші з них - податкова політика, яка враховує інтереси держави та платників податків, посилення громадського контролю за використанням бюджетних коштів.

12. Упродовж останніх десятиріч в Україні простежувалися коливання врожайності сільськогосподарських культур, що відповідно спричинюють коливання обсягів сільськогосподарського виробництва і впливають на ділову активність в інших сферах економіки, дотичних до аграрної. Наявність періодичних коливань обсягів виробництва, однак, не засвідчує циклічної аграрної економіки. Це означає, що використання індексу В. Тимошенка для дослідження сукупної ділової активності обмежене як в адміністративній, так і в перехідній економіках.

13. Стабільність і ефективність аграрного виробництва неможлива без регулятивного впливу держави. Найважливішими складниками механізму державного регулювання аграрного підприємництва є товарні й валютні інтервенції, заставні закупівлі сільськогосподарської продукції, пільгове кредитування агровиробників, податкові пільги, субсидування експорту тощо. Чільне місце у цьому механізмі посідає державне регулювання інноваційної діяльності, з огляду на необхідність зміцнення енергетичної та продовольчої безпеки країни, раціональнішого використання землі, забезпечення конкурентоспроможності на світових ринках. Державна підтримка інноваційної діяльності в АПК має відбуватися за двома напрямами. Перший напрям передбачає підтримку державою інноваційної діяльності: нормативно-правове забезпечення, бюджетне фінансування інноваційних програм, фінансова підтримка експортоорієнтованої продукції, підтримання суб'єктів інноваційної діяльності на міжнародних ярмарках і виставках, надання пільгових умов державного майна для здійснення інноваційної діяльності. Другий напрям - це створення державою сприятливих умов для здійснення інноваційної діяльності через механізм фінансово-кредитного забезпечення, спеціального податкового регулювання, спрощення процедури ліцензування, сертифікації й організації виробництва інноваційної науково-ресурсоощадної продукції.

14. Фінансова підтримка аграрного підприємництва в трансформаційному періоді відбувається через бюджетну систему, кредитний, страховий та податковий механізми. Механізми надання фінансової допомоги аграрному підприємництву суперечливі й значною мірою криміналізовані. Для удосконалення цих механізмів потрібно здійснити такі основі заходи: розробити цільові регіональні програми розвитку та підтримання аграрного підприємництва з відповідним фінансовим і організаційним забезпеченням; поліпшити регулювання еквівалентності міжгалузевого обміну; усунути нинішній диспаритет цін; переглянути механізм дотацій з позиції врахування потреб дрібних товаровиробників; розширювати можливості використання фінансового лізингу; сформувати страховий стабілізаційний фонд паливно-мастильних речовин для погашення цінових коливань на ринку; розвивати банківську та небанківську систему установ для кредитування аграрного підприємництва; створити передумови для запровадження іпотечного кредитування; підтримувати процес формування сільськогосподарського страхування у трьох найперспективніших напрямах - страхування земель сільськогосподарського призначення, страхування врожаїв, страхування банківської застави; удосконалити систему оподаткування, зокрема механізм сплати фіксованого податку, врахувати рентні фактори, врегулювати оподаткування селянських господарств.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Індивідуальні монографії та навчальні посібники

1. Майовець Є. Й. Аграрне підприємництво в Україні: Монографія. - Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. - 428 с. (26,8 друк. арк.).

2. Майовець Є. Й. Теорія аграрних відносин: Навчальний посібник. - Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. - 282 с. (17,2 друк. арк.).

3. Майовець Є. Й. Теорія аграрних відносин: Навч. посіб. - К.: Центр навч. л-ри, 2005. - 282 с. (17,2 друк. арк.).

Розділи у колективних монографіях та навчальних посібниках

4. Майовець Є. Й. Аграрний сектор АПК: проблеми та шляхи вирішення (співавтор І. Михасюк). - Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. - 228 с. Особистий внесок - 6,5 друк. арк.

5. Економіка України: десять років реформ / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. - 496 с., 1 друк. арк.

§ Майовець Є. Розділ 10.1. Аграрний сектор економіки, його особливості та місце в системі продовольчої безпеки України. - С. 347-353.

§ Майовець Є. Розділ 10.2. Трансформаційні процеси в АПК: напрями та ефективність. - С. 353-360.

§ Майовець Є. Розділ 10.3. Державне підтримання розвитку приватних агроформувань. - С. 360-366.

6. Основи економічної теорії / За ред. С. В. Мочерного. - Тернопіль: Тарнекс, 1993. - 686 с. Особистий внесок: Розділ 9. Розвиток власності на землю. Криза колгоспно-радгоспної системи і відродження фермерських господарств. - С. 329-340.

7. Основи економічної теорії: Навч. посіб. / За ред. С. В. Мочерного. - К.: НМК ВО, 1992. Ч. 1: У 2 ч. - 296 с. Особистий внесок: Розділ 8.1. Власність на землю. Види сільськогосподарських підприємств. Криза колгоспно-радгоспної системи. - С. 270-279.

8. Основи економічної теорії: Навч. посіб. / За ред. С. В. Мочерного.. - К.: НМК ВО, 1992. - Ч. 2.: У 2 ч.- 309 с. Особистий внесок: Розділ 16.2. Еволюція приватної власності та підприємництво. - С. 235-251.

9. Вступ до економічної теорії. Підручник / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - Львів: Новий світ, 2006. - 504 с.:

§ Майовець Є. Суть підприємництва та його основи. - С. 282-292.

§ Майовець Є. Особливості підприємництва в агропромисловому комплексі. - С. 292-309.

§ Майовець Є. Менеджмент і маркетинг у підприємницькій діяльності. - С. 314-325.

10. Економіка: Навч. посіб. для 10-11 кл. / За ред. З. Г. Ватаманюка та С. М. Панчишина. - К.: Либідь, 1999, 2001, 2004. - 384 с. Особистий внесок - 1 друк. арк.

11. Економічна теорія: макро та мікроекономіка: Навч. посіб. / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2001, 2003. - 606 с. Особистий внесок - 1,2 друк. арк.

12. Економічна теорія: У 2 кн.: Навч. посіб. / За ред. З. Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. - К.: Заповіт, 1997. - Кн. 1. Макроекономіка. - 408 с. Особистий внесок - 1,5 друк. арк.

13. Економічна теорія: макро та мікроекономіка / За ред. З. Ватама-нюка та С. Панчишина. - Л.: Інтереко, 1998. - 708 с. Особистий внесок - 1,2 друк. арк.

14. Економіка (основи загальної економічної теорії): Навч. посіб. для учнів 10-11 кл. / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Знання, 1997. - 287 с. Особистий внесок - 1 друк. арк.

15. Попит, пропозиція та ціна на ринку сільськогосподарської продукції: Навч. посіб. / За ред. С. Реверчука. - Л.: Діалог, 1998. - 128 с. Особистий внесок - 2,0 друк. арк.

16. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка: Навч. посіб. / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2005. - 606 с. Особистий внесок - 0,5 друк. арк.

17. Аграрне кредитування: проблеми та особливості // Банківський капітал: історія, теорія, досвід. - Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. - С. 198-204.

Статті у наукових фахових виданнях

18. Майовець Є. Й. Напрями підвищення ефективності використання аграрного потенціалу регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ресурсне забезпечення інтелектуально-інноваційного розвитку регіону. (Щорічник наукових праць). - Л.: ІРД НАН України, 2007. - Вип. 3 (65). - С. 433-443.

19. Майовець Є. Й. Матеріально-технічні чинники інноваційного розвитку аграрної економіки України (співавтор Майовець В. Є.) // Зб. наук.-техн. праць Нац. лісотехн. ун-ту України. - 2007. - Вип. 17.5. Особистий внесок: Дослідження сучасних біотехнологій, генної інженерії як основних напрямів інноваційного розвитку АПК. - С. 157-160.

20. Майовець Є. Й. Особисті селянські господарства в механізмі аграрного підприємництва України // Вісн. Львів. ун-ту. Серія економічна. - 2007. - Вип. 37 (2). - С. 4-7.

21. Майовець Є. Й. Аграрний інноваційний продукт у механізмі енергетичної безпеки України // Зб. наук.-техн. праць Національного лісотехн. ун-ту України. - 2007. - Вип. 17.1. - С. 254-258с.

22. Майовець Є. Й. Маркетингово-інформаційні чинники іннова-ційного розвитку аграрної економіки // Вісн. Львів. ун-ту. Серія економічна. - 2006. - Вип. 35. - С. 623-626.

23. Майовець Є. Й. Дослідження суті поняття “аграрний ресурсний потенціал” Зб. наук. праць Луцького держ. техн. ун-ту. Серія економічна. Теорія та економічна історія. - 2006. - Вип. 3 (11). - С. 137-144.

24. Майовець Є. Й. Теоретико-методологічні аспекти дослідження тіньового аграрної економіки України // України син: Зб. матеріалів на пошану д-ра екон. наук, проф., заслуженого діяча науки і техніки України Степана Злупка. Л.: Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2006. - С. 189-206.

25. Майовець Є. Й. Проблеми та перспективи матеріально-технічного забезпечення аграрного підприємництва в умовах перехідної економіки (співавтор Гузіль Ю.М.) // Вісн. Львів. ун-ту. Серія економічна. - 2004. - Вип. 33. - С. 93-98. Особистий внесок: Аналіз перспектив матеріально-технічного забезпечення аграрної сфери.

26. Майовець Є. Й. (співавтор Майовець В. Є.) Інноваційний розвиток агропромислового виробництва // Вісн. Львів. ун-ту. Серія економічна. - 2006. Вип. 36. - С. 588-591. Особистий внесок: Аналіз тенденцій інноваційного розвитку аграрної економіки.

27. Майовець Є. Й. Екологічні проблеми та наслідки аграрного підприємництва // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2004. - Вип. 13. - С. 152-156.

28. Майовець Є. Й. Ціноутворення в системі земельних відносин (співавтор Князькова Т. О.) // Зб. наук. праць Луцьк. держ. техн. ун-ту. Серія економічна. Теорія та економічна історія. - 2004. - Вип. 1(2). - С. 347-349. Особистий внесок: Обґрунтування ролі ціни у механізмі формування земельного ринку.

29. Майовець Є. Й. Удосконалення земельних і майнових відносин власності у селі // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2003. - Вип. 12. - С. 93-98.

30. Майовець Є. Й. Напрями удосконалення аграрної виробничої інфраструктури в Україні // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2002. - Спец. вип. 10. - С. 239-245.

31. Майовець Є. Й. Регіональна політика формування і підтримки агробізнесу Регіональна економіка. - 2002. - № 1. - С. 123-129.

32. Майовець Є. Й. Фінансове забезпечення розвитку аграрного сектора // Вісн. Львів. ун-ту. Серія економічна. - 2002. - Вип. 31. - С. 548-555.

33. Майовець Є. Й. Агробізнес і цінова політика сучасного АПК // Вісн. Укр. держ. лісотехн. ун-ту. - 2002. - Вип. 12.6. - С. 114-120.

34. Майовець Є. Й. Регіональна програма реалізації земельної і майнової власності // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізм реалізації. (Щорічник наукових праць) - Л.: ІРД НАН України, 2002. - Вип. 5 (ХХХVI). - С. 144-150.

35. Майовець Є. Й. Практика та закономірності оцінки ефективності реальних інвестицій у малому підприємництві (співавтор Ступницький В. В.) // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2002. - Вип. 11. - С. 93-99. Особистий внесок: Розробка моделі оцінки ефективності залучення інвестицій у дрібний бізнес.

36. Майовець Є. Й. Стимулювання розвитку малого і середнього приватного підприємництва (інституційний підхід) (співавтор Бочан І. О.)// Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2002. Вип. 11. - С. 38-44. Особистий внесок: Дослідження напрямів державної підтримки малого і середнього бізнесу в Україні.

37. Майовець Є. Й. Застосування методів економічної теорії при дослідженні ринкової інфраструктури аграрного сектора в умовах перехідної економіки України (співавтор Хрущ Р. А.) // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні суспільні системи. (Щорічник наукових праць.) - Л.: ІРД НАН України, 2002. - Вип. 3 (XLVII). - Ч. 1. - С. 324-330. Особистий внесок: Аналіз інструментарію та методології дослідження аграрної інфраструктури.

38. Майовець Є. Й. Оптимальне планування в умовах невизначеності (співавтори: Юринець В. Є., Демецкі А.) // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2002. - Вип. 10. - С. 200-204. Особистий внесок: Особливості планування в умовах невизначеності.

39. Майовець Є. Й. Деякі питання маркетингового аналізу споживчого ринку України (співавтор А. Харачко) // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2002. - Вип. 9. - С. 280-284. Особистий внесок: Досліджено вплив аграрного підприємництва та формування споживчого ринку.

40. Майовець Є. Й. Особисті підсобні господарства на ринку сільськогосподарської продукції (співавтор Дуб А. Р.) // Вісн. Львів. ун-ту. - Серія економічна. - 2002. - № 31. - С. 572-579. Особистий внесок: Обґрунтовано висновок про низьку ефективність особистих підсобних господарств.

41. Майовець Є. Й. Земельна реформа і розвиток підприємництва в аграрній сфері (співавтор Фурдас Б. В.) // Вісн. Львів. ун-ту. Серія економічна. - 2001. - Вип. 30. - С. 562-566. Особистий внесок: Аналіз напрямів здійснення земельної реформи.

42. Майовець Є. Й. Особисті підсобні господарства селян та проблеми їх ринкової трансформації // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2001. Вип. 8. - С. 204-208.

43. Майовець Є. Й. Місце агробізнесу в системі підприємництва на етапі ринкової трансформації економіки України (співавтор Фурдас Б. В.) // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2000. - Вип. 6. - С. 329-333. Особистий внесок: Аналіз чинників формування підприємницького середовища.

44. Майовець Є. Й. Приховане безробіття та його місце на ринку праці (співавтор Килин О. В.) // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 1998. - Вип. 3. - С. 30-32. Особистий внесок: Дослідження самозайнятості на селі.

Публікації в інших наукових виданнях

45. Майовець Є. Й. Стратегія економічного і соціального розвитку прикордонного регіону (на прикладі Львівської області) (співавтор І. Р. Миха-сюк). - Л.: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - 59 с.

46. Майовець Є. Й. Земля і ринок. (співавтор І. Михасюк) // Урядовий кур'єр. - 2003. - 14 жовт. - С. 7.

47. Майовець Є. Й. Стан аграрного ринку та проблеми продовольчої безпеки України // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія і практика: Матеріали наук.-практ. конф. У 2 ч. - Л.: ЛР ІДІ Укр. Академії держ. управління при Президентові України. 2003. - Ч. 2. - С. 321-325.

48. Майовець Є. Й. Агробізнес на шляху до СОТ: проблеми і перспективи. (співавтор Майовець В. Є.). - Львів: Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - 2005. - С. 213-214.

49. Майовець Є.Й. Приватизація і формування нової структури власності аграрного виробництва. - Л.: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка. - 2003. - 40 с.

50. Майовець Є. Й. Оподаткування в сільському господарстві. - Л.: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка. - 2004. - С. 28.

51. Майовець Є. Й. Маркетингові дослідження сільськогосподарських і продовольчих ринків. - Л.: Видавн. центр Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - 2005. - С. 50.

52. Majowiec Jewhen. Ksztaltowanie agrarnej infrastruktury produkcyjne w Ukraine. Zeszyty naukowe, np. 9 // Prawno-organizacijne i economizno-fmansowe uwarunkowania rozwoju infrastruktury gospodarczej w Polsce i na Ukraine. - Przemysl, 2002. - С. 49-57 (0,3, друк. арк.).

Анотація

Майовець Є. Й. Аграрне підприємництво в трансформаційній економіці України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретико-методологічних проблем формування високоефективного аграрного підприємництва в Україні на етапі переходу до ринкової економіки. Розвинуто поняттєво-категоріальний апарат дослідження аграрного підприємництва і виявлено механізм його розвитку. Простежено роль аграрного підприємництва у підтриманні продовольчої безпеки країни. Проаналізовано структуру сучасного аграрного підприємництва, виявлено найефективніші організаційно-виробничі форми. Запропоновано авторську концепцію стратегії утвердження інноваційної моделі розвитку аграрного підприємництва. Виявлено зміни у формуванні аграрного ресурсного потенціалу в трансформаційному періоді, проаналізовано його кількісні та якісні показники і механізм оптимального використання. Досліджено соціальні аспекти розвитку аграрного підприємництва, визначено його вплив на сільський соціум. Обґрунтовано шляхи переходу до екологічно збалансованого аграрного підприємництва. Розкрито причини тінізації аграрної економіки, її сучасні форми. Розроблено заходи обмеження тіньових процесів. Запропоновано новий механізм макроекономічної координації аграрного підприємництва в умовах нестабільності перехідного періоду.

Ключові слова: аграрне підприємництво, макроекономічний аналіз, суб'єкти підприємницької діяльності, аграрний ресурсний потенціал, ефективний власник, соціально-відповідальний аграрний бізнес, екологічно збалансоване аграрне виробництво, тіньова економіка, державне регулювання підприємницької діяльності.

Аннотация

Майовец Е. И. Аграрное предпринимательство в трансформационной экономике Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2007.

Диссертационная работа посвящена исследованию теоретико-методологических проблем формирования высокоэффективного аграрного предпринимательства в Украине на этапе перехода к рыночной экономике. Развит понятийно-категориальный аппарат исследования аграрного предпринимательства и выявлен механизм его развития. Обоснован вывод о том, что в основе современной парадигмы развития аграрной экономики должен быть заложен комплекс мероприятий по стимулированию предпринимательской деятельности, инновационно-творческой предпринимательской мотивации, рыночных механизмов распределения и адекватных трудовых отношений. Прослежена роль аграрного предпринимательства в поддержке продовольственной безопасности страны. Доказано, что несмотря на все препятствия, которые имеют место в аграрном секторе в условиях трансформационных превращений, Украина имеет мощный потенциал продовольственных ресурсов, способный удовлетворять внутренние потребности и увеличивать экспорт, однако его реализация возможна лишь при условии формирования высокоэффективного национального аграрного предпринимательства.

Проанализирована структура современного аграрного предприни-мательства, выявлены наиболее эффективные его организационно-производственные формы. Анализ разных аспектов эффективности функционирования личных крестьянских хозяйств позволил обосновать вывод об их временном и переходном характере и необходимости перехода к более эффективной и совершенной форме ведения аграрного бизнеса - фермерским хозяйствам.

Показаны изменения в формировании аграрного ресурсного потенциала на этапе трансформационного периода, проанализированы его количественные и качественные показатели и механизм оптимального использования. Обоснована необходимость создания надежной информационной базы использования аграрного ресурсного потенциала (статистическая информация, информационные потоки, научно-технические идеи) и согласование ее с государственным социально-экономическими программами.

Предложена авторская концепция стратегии утверждения инновационной модели развития аграрного предпринимательства, реализация которой должна осуществляться с учетом трех составляющих: институтов, участвующих в инновационном процессе (хозяйствующие субъекты, органы местного самоуправления, государственные учреждения), инновационных технологий, практической оценки инновационных моделей.

Исследованы социальные аспекты развития аграрного предпринимательства, определено его влияние на сельский социум. Обоснованы пути перехода к экологически сбалансированному аграрному предпринимательству. Раскрыты причины тинизации аграрной экономики, ее современные формы. Предложены мероприятия по ограничению теневых процессов.

Исследован процесс государственного регулирования, предложен новый механизм макроэкономической координации аграрного предпри-нимательства в условиях нестабильной хозяйственной системы. Осуществлен анализ инновационной деятельности, как важнейшего направления государственного регулирования аграрного предпринимательства. Просле-жены главные направления финансового регулирования аграрной экономики и обоснованы наиболее действенные и эффективные из них.

Ключевые слова: аграрное предпринимательство, макроэкономи-ческий анализ, субъекты предпринимательской деятельности, аграрный ресурсный потенциал, эффективный владелец, инновации, социально-ответственный аграрный бизнес, экологически сбалансированное аграрное производство, теневая экономика, государственное регулиро-вание предпринимательской деятельности.

Annotation

Mayovets Ye. Agrarian Enterprise in the transformation Economy of Ukraine. Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree in Economics specialising in 08.00.01 - Theory of Economics and History of Economics Research; Lviv National Ivan Franko University, Lviv, 2007.

The thesis is devoted to the research of theoretical and methodological issues of the formation of highly effective agricultural enterprise in Ukraine in the stage of transition to the market economy. It develops the conceptual and categorical apparatus of researching agricultural enterprise and reveals the mechanism of its development. It substantiates the conclusion that the contemporary paradigm of the development of agricultural economy has to be based upon complex measures for stimulating enterprise, innovative creative motivation, market mechanisms of distribution, and adequate labour relationships. It investigates the role of agricultural enterprise in supporting the food safety of the country. It analyses the structure of the modern agricultural enterprise and reveals the most effective organisational production forms. It offers the author's concept of the strategy of consolidating the innovative model of the development of agricultural enterprise.

The work shows the changes in forming agricultural resource potential in the stage of transformation period and analyses its quantitative and qualitative indicators, and the mechanism of the optimal utilisation. It researches social aspects of the development of agricultural enterprise and determines its influence on the rural community. It substantiates the ways of transition to ecologically balanced agricultural enterprise. It reveals the reasons behind the shadow agricultural economy and its contemporary forms. It develops the measures for influencing shadow processes.

The work investigates the state regulation process and offers a new mechanism of macroeconomic coordination of agricultural enterprise under the conditions of instability of a transition period.

Key words: agricultural enterprise, macroeconomic analysis, subjects of enterprise, agricultural resource potential, effective owner, innovations, socially responsible agricultural business, ecologically balanced agricultural production, shadow economy, state regulation of enterprise.

Размещено на Allbest.ru