Формування ефективних ринкових земельних відносин в аграрних підприємствах

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування ефективних ринкових земельних відносин в аграрних підприємствах

(економіка сільського господарства і АПК)

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 11 одноосібних наукових праць загальним обсягом 3,16 друк. арк., із них: 7 статей - у фахових виданнях (загальним обсягом 2,6 друк. арк.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (211 найменувань) та 32 додатки. Основна частина роботи викладена на 190 сторінках друкованого тексту, містить 40 таблиць, 17 рисунків, 21 формулу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретично-методичні засади формування та розвитку ринкових земельних відносин” досліджено сутність ринку земель сільськогосподарського призначення, його особливості та значення; розкрито принципи, фактори та проблеми розвитку регіональних земельних відносин, а також методичні підходи до оцінки вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення і цін на них.

У системі фундаментальних соціально-економічних категорій земельні відносини займають особливе місце. Літературні джерела не містять однозначного визначення терміну "земельні відносини". Здебільшого це має місце під час розгляду питань власності на землю, землеустрою і землекористування, управління земельним фондом, рентних суспільно-економічних та виробничих відносин.

За нашими дослідженнями найбільше розкрито суть поняття в Земельному Кодексі України: "земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею" (ст.2, п.1).

У ринкових умовах, особливо на сучасному етапі розвитку земельної реформи в Україні, найбільшого значення набуває право володіння землею. Реалізація останнього у розвинутих країнах відбувається через механізм земельного ринку.

Вітчизняна наукова думка практично не дає визначення категорії "ринок земель сільськогосподарського призначення". Визначити сутність цього поняття не можливо без детального вивчення його складових і таких особливостей: обмеженість у рості та значна витратність через підвищення штучної родючості ґрунту; вічність за умови раціонального використання; можливість переміщення родючого шару ґрунту за потреби здійснення заходів державного значення; існування ресурсів-замінників у окремих галузях; обмеженість у просторі; перехід із однієї категорії земель до іншої, тобто - зміна головних ознак товару.

Кожна держава має свій шлях розвитку земельних відносин. Становлення та розвиток ринку сільськогосподарських земель в Україні має свою специфіку. Порівняно з країнами з ринковою економікою, це: низький рівень свідомості суспільства; зміна форм власності на землю; кризовий економічний, екологічний та соціальний стан на селі; відсутність первинного капіталу у сільського населення; повільна приватизація земельних ділянок; відсутність виваженої земельної політики держави; недосконалість правових засад щодо створення і функціонування земельного ринку; недостатній державний контроль за використанням та охороною земель; відсутня інфраструктура цивілізованого обігу земель. Ринок земель у порівнянні з ринком основних засобів теж має свою специфіку: особливості оформлення угод купівлі-продажу (оренди, міни та застави); жорстке втручання держави при здійсненні операцій із землею; здійснення частини ринкових операцій через кредитний механізм; необхідність існування спеціальних фінансових інструментів та кредитних організацій; низька активність укладання угод щодо купівлі-продажу та довгострокової оренди товару (сільгоспугідь); вагомий вплив на функціонування земельного ринку унікальних особливостей його об'єкту (і як товару, і як засобу виробництва); специфіка механізму ціноутворення; відсутність належної інформаційної системи.

Принципи формування та розвитку ринку сільськогосподарських земель в Україні можна розділити за двома класифікаційними ознаками, дотримання яких забезпечується через механізм державного регулювання (відповідності національним інтересам, правового захисту і економічної відповідальності, оптимального поєднання адміністративно-правових та економічних важелів регулювання, права власності, доступності інформації, використання земель за цільовим призначенням, стійкості землекористування) та через механізм ринкового регулювання (конкурентності, інформаційного забезпечення, специфіки взаємодії законів ринку - вартості, попиту і пропозиції, економічної самостійності). Їх здійснення на практиці є можливим лише за умови дотримання виконання певних передумов: повне правове забезпечення функціонування земельного ринку; закінчення процесу приватизації земельних ділянок; підвищення рівня свідомості суспільства; законодавче право на здійснення ринкових операцій з землею; створення необхідної інфраструктури земельного ринку; розроблення ефективної системи інформаційного забезпечення; розвиток приватної форми власності на землю; наявність платоспроможних покупців на селі; визначення факторів ціноутворення та ринкової вартості різних категорій земель.

Узагальнюючи теоретичне обґрунтування принципів формування, особливостей становлення та складових ринку земель, можемо зазначити, що ринок земель сільськогосподарського призначення - це система економічних та правових відносин у перерозподілі власності на землі сільськогосподарського призначення.

Ефективні ринкові земельні відносини передбачають розроблення методики оцінки землі, що відповідає сучасним вимогам. Виділяють декілька підходів до її оцінки: затратний, рентний, результатний та ринковий. При цьому пропонується використовувати різні методики визначення ціни землі, основна різниця яких полягає у підходах щодо визначення диференціальної ренти та способів визначення терміну капіталізації. Враховуючи сучасні завдання економічної оцінки землі, в тому числі на регіональному рівні, на нашу думку, доцільно: визначати диференціальну ренту І на основі нормативних (а не фактичних показників витрат на вирощування зернових), для конкретної агровиробничої групи ґрунтів (через урожайність зернових); доповнити формули розрахунку економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення як засобу виробництва та об'єкта власності (запропонованими нами поправочними коефіцієнтами на відстань земельної ділянки від ринків збуту та її екологічність, сумою компенсації за покращення якості ґрунтів або штрафів за нераціональне використання та погіршення якості); застосовувати розроблену автором методику визначення ціни земель сільськогосподарського призначення для встановлення стартової ціни під час купівлі-продажу, міни та застави.

У другому розділі “Ретроспектива розвитку та сучасний стан земельних відносин в агарних підприємствах Миколаївської області” проведено аналіз трансформації складу земельного фонду регіону та концентрації сільськогосподарських земель і ефективності їх використання, досліджено розвиток та сучасний стан організації ринкових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення.

Земельна реформа в країні значно вплинула на перерозподіл земель між власниками землі та землекористувачами, на трансформацію земельних угідь. За час реформування земельних відносин в Україні відбулася значна зміна структури власності земельного фонду - зменшення державної форми власності на землю і збільшення фізичних і юридичних осіб (рис. 1).

Одночасно відбувся значний перерозподіл земель між власниками земель та землекористувачами (табл. 1). На сьогодні в області значно переважає приватна форма власності на землю. У сумі загальної земельної площі недержавна (колективна) та приватна форми власності становить 1476,7 тис. га, тобто 60,6% від загального земельного фонду області, в тому числі сільськогосподарських угідь - 1463,8 тис. га (що складає 72,8% від площі сільгоспугідь регіону). Достатньо велика частка земель державної власності (31,6% від загальної площі земельних угідь) належить іншим власникам землі та користувачам, з них 25,1% - це землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів.

Динаміка темпів зміни площі сільськогосподарських угідь за категоріями землевласників та землекористувачів є позитивною для громадян, а по сільськогосподарських підприємствах (як державних, так і недержавних) спостерігається тенденція до їх зменшення. У цілому, площа сільськогосподарських угідь громадян зросла за період з 1990 р. по 2006 р. більше ніж на11 разів, відповідно по сільськогосподарських підприємствах вона зменшилась на 44,7%.

Таблиця 1

Наявність земельних угідь у всіх категорій землевласників та землекористувачів Миколаївської області за формами власності (станом на 01.01.2007 р.)

* включаючи фермерські господарства

Найшвидшими темпами зменшувалася площа сільгоспугідь державних підприємств. Причому, основне скорочення їх площ (на 40,5%) відбулося в період з 1990 р. по 1995 р. - під час першого етапу земельної реформи. За результатами наступного етапу земельної реформи (в 2000 році) площа сільгоспугідь державних підприємств порівняно з 1995 р. зменшилася на 73,2%. У недержавних сільгосппідприємствах динаміка не така однозначна - з 1990 р. до 2000 р. площа сільгоспугідь підприємств зросла на 270,3 тис. га, або на 22,5%. У 2001 р. згідно з Указом Президента України від 3 грудня 1999 р. відбулося зменшення кількості недержавних сільськогосподарських підприємств та відповідно їх земельного фонду (на 199,5 тис. га, або 13,6%) через значне зростання приватного сектора аграрного виробництва.

На сьогодні в Миколаївській області діють 213801 агроформувань на площі 1695,5 тис. га сільськогосподарських угідь. Таким чином, середній розмір нового агроформування по Миколаївській області становить 7,9 га, що в десятки разів менше, ніж була площа колгоспу до реформи. Найбільші за площею сільськогосподарські товариства (в середньому 1200,7 га), а найменші - особисті підсобні господарства (в середньому 8,3 га).

В Україні, на відміну від інших держав, господарства населення і досі відіграють значну роль у розвитку аграрного сектора, а по окремими галузями (овочівництво, молочне скотарство, виробництво яловичини, бджільництво) - провідну. Показники ефективності використання земельних угідь в господарствах населення перевищують відповідні показники по сільськогосподарських підприємствах.

Однак, слід відмітити, що зміни темпів виробництва валової продукції сільського господарства в розрахунку на 100 га сільгоспугідь по господарствах населення мають тенденцію до зниження. Проведений нами аналіз інтенсивності використання землі в Миколаївській області у різних організаційно-правових формах господарювання у грошовому виразі, на жаль, не показав позитивної динаміки. Так, у господарствах громадян в 2005р. у порівнянні з 1990 р. спостерігається спад виробництва продукції на 13,1%, а в сільськогосподарських підприємствах - на 3,1%

Фермерські господарства поки що не займають провідного місця в аграрному секторі області. Особливістю фермерства в Миколаївській області все ще є дрібноземелля, хоча в динаміці спостерігається позитивна тенденція зростання землекористувань у господарствах. Валова продукція сільського господарства фермерських господарств у 2005р. становила лише 7,8% від загального обсягу в області, в тому числі продукція тваринництва - 0,5%. Ефективність використання земельних угідь у фермерських господарствах порівняно з сільськогосподарськими підприємствами значно нижча (крім окремих галузей рослинництва в 2005р.).

Розвиток ринкових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення в Миколаївській області відбувається повільно. Основна частина ринкових операцій із землею відбувається на ринку оренди. За період з 1995 по 2007рр. загальний обсяг купівлі-продажу землі склав лише 460,4 га. Значне зростання купівлі-продажу відбулося у 2004 р. і різко знизилося у 2005 р., склавши всього 27,2 га проти 176,6 га у минулому році. Цікавим є той факт, що найвищі ціни продажу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності були в 1996 та 1999 рр. - відповідно 21,78 та 22,16 грн. за м2. Проте найвищою за весь період дослідження була ціна продажу прав на оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення - 64,14 грн. за м2 в 2004 р.

Підходів до визначення рівня розвитку земельного ринку досі не розроблено. Ми пропонуємо визначати його за системою показників, що характеризують місце даного ринку залежно від кількості договорів купівлі-продажу земельних ділянок, площі проданих земельних ділянок, сумі коштів, одержаних від продажу земельних ділянок. Для визначення місця кожного району в області пропонується використовувати індексний підхід, який передбачає врахування перерахованих вище показників. За запропонованою методикою визначено, що найшвидшими темпами ринок купівлі-продажу земель державної та комунальної власності розвивається у Березанському районі - питома вага площі таких земельних ділянок, у цьому районі відповідно до загальної площі, проданої по області складає 32,9%, загальної кількості укладених договорів - 12,8%, вартості, одержаних від продажу коштів, - 48,3%.

Що стосується економічної складової ринку оренди сільськогосподарських земель, то вона за період з 2001 по 2007 рр. зазнала значних змін (табл. 2).

Таблиця 2

Розвиток орендних відносин в аграрному секторі Миколаївській області

Безперечно, позитивна динаміка збільшення середнього терміну оренди земельних ділянок з 1-3 до 5-6 років, що привело до позитивної зміни (збільшення) орендної плати. Проте очевидним залишається факт, що дохід у розмірі 848,35 грн. за оренду земельної ділянки розміром 6,56 га не обґрунтований і відповідає інтересам орендаторів, але не задовольняє орендодавців. За період з 2001 по 2007 рр. чисельність орендаторів зросла на 2,3 раза. Площі орендованої землі на одного орендатора за досліджуваний період зменшилися на 26,38 га (на 65,3%), а площа земельної ділянки на одного орендодавця - лише на 0,2 га (на 3,0%).

Достатньо низьким залишається рівень плати за 1 га орендованих земель. Незважаючи на те, що рівень динаміки зростання орендної плати достатньо високий (44,7%), абсолютне її значення є низьким. Слід відмітити позитивну динаміку стосовно кількості укладених договорів оренди земельних ділянок з оплатою вище відповідно до встановленого Указом Президента мінімуму. Так, до 2005 р. частка угод, якими передбачено орендну плату в розмірі до 1,5% від грошової оцінки сільськогосподарських земель, у Миколаївській області зменшилась до 1%, а в 2006 та 2007 рр. таких угод не укладали.

Однак, наведені дані можуть не відповідати дійсності, адже більша частина орендної плати за земельні частки (паї) здійснюється в натуральній формі, що, при завищенні ціни продукції, яка видається за рахунок орендної плати, спотворює фактичні дані. Так, у 2001 р. орендна плата в натуральній формі склала 96,6% від загальної суми виплат, у 2004 році - 92,2%, у 2007 - 86,3%. У міру зменшення соціальної напруги поширюється грошова форма орендної плати. За період з 2001 по 2007 рік кількість грошових виплат зросла з 3,0 до 12,8%. Негативним явищем є наявність заборгованості з виплат орендної плати. Проте спостерігаються позитивні зрушення щодо збільшення відсотка виплати орендної плати за земельні ділянки.

У третьому розділі “Основні напрями формування ефективних ринкових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення” досліджено напрями вдосконалення механізму земельних відносин в АПК, формування належної інфраструктури ринку земель та ефективного її функціонування, визначено економічно обґрунтовані ціни на земельні ділянки сільськогосподарського призначення Миколаївської області.

Ефективний розвиток земельних відносин у ринкових умовах неможливий без створення відповідної інфраструктури ринку земель. Більшість елементів ринкової інфраструктури в Україні формується вперше. Ускладнює цей процес існування специфічних умов розвитку економіки в цілому, і, зокрема, в сфері земельних відносин агарного сектора. Наприклад, проведення земельних торгів (аукціонів) в Україні йде повільно через низку причин, суб'єктивного характеру.

Першочерговою проблемою на даному етапі щодо розвитку ринку сільськогосподарських земель у регіоні є потреба у створенні необхідної інфраструктури - мережі земельних бірж, земельних контор, які забезпечують проведення земельних торгів.

У Миколаївській області жодну ринкову операцію з сільськогосподарськими землями не проводили через земельний аукціон. Враховуючи існуючий досвід, відповідно до чинного законодавства України нами розроблено схему організації земельного аукціону для регіону (рис. 2).

Важливою проблемою з проведення земельних торгів, що потребує найшвидшого вирішення, є визначення стартової ціни земельної ділянки. З цією метою для кожного району області нами було розраховано такі індикатори: диференціальна рента І, визначена на основі нормативних затрат та урожайності для конкретної аргрогрупи ґрунтів і представлена для ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей та пасовищ (по Україні, по Миколаївській області та по районах Миколаївської області); коефіцієнт ємності ринків збуту сільськогосподарської продукції; поправочний коефіцієнт на екологічність земельної ділянки; сума абсолютної плати; сума компенсації та сума штрафів; коефіцієнт ємності земледефіцитності; коефіцієнт соціальної освоєності території.

На основі запропонованої нами методики та індикаторів визначено стартові ціни на землі сільськогосподарського призначення як засобу виробництва (11385 грн. за 1 га), як об'єкта власності (12017 грн. за 1 га) та як товару (12083 грн. за 1 га) по Миколаївській області (табл. 3).

земельний ринок ділянка сільськогосподарський

Таблиця 3

Результати розрахунків середньої стартової ціни земельних ділянок сільськогосподарського призначення по районах Миколаївської області, грн. за 1 га*