Кредитний механізм реалізації інвестиційної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

"ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ"

Київ - 2008

Роботу виконано у відділі фінансово-монетарного регулювання Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України".

Науковий консультант - заслужений економіст України,

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

ДАНИЛЕНКО Анатолій Іванович,

Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", заступник директора з наукової роботи,

завідувач відділу фінансово-монетарного регулювання.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

ВИШНЕВСЬКИЙ Валентин Павлович,

Інститут економіки промисловості НАН України, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу

фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу;

заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор

КРУПКА Михайло Іванович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка МОН України,

завідувач кафедри фінансів,

грошового обігу і кредиту;

заслужений економіст України,

доктор економічних наук, професор

МОЗГОВИЙ Олег Миколайович,

ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" МОН України,

завідувач кафедри міжнародних фінансів.

Захист відбудеться 27 березня 2008 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.02 у Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою:

01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою:

01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 27 лютого 2008 р.

Т.в.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук М.І. СКРИПНИЧЕНКО

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасному світі, коли інноваційний характер капіталу перетворився на основну рушійну силу суспільного прогресу, механізми фінансування інвестицій виступають ключовим фактором темпів та якості економічного розвитку. Як показує досвід високорозвинутих економік, кредитний механізм реалізації інвестиційної політики не тільки розширює можливості, темпи і масштаби впровадження інвестицій та інновацій, але й є потужним фактором економічного прискорення.

Актуальність теми. Процеси ринкових трансформацій в Україні, які увібрали в себе інституціональні зміни - відхід від системи планово-централізова-ного розподілу і регулювання капітальних вкладень, приватизацію, розбудову фінансового сектора, становлення ринкових взаємовідносин підприємств з інститутами кредитної системи, докорінно змінили умови фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Удосконалення кредитного механізму фінансування інвестицій має безпосередній вплив на динаміку структурних зрушень, модернізацію виробництва, підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Окремі аспекти цієї проблеми дістали досить широке висвітлення в економічній літературі. Зокрема, досить ґрунтовно як класиками, так і сучасними економістами розроблено теоретичні та методологічні основи інвестиційних процесів, проблеми модернізації виробництва та інноваційного розвитку. У цьому контексті варто виділити науковий доробок Й.Шумпетера, П.Друкера, Дж.Гелбрейта, С.Кузнєца, Дж.Сакса, К.Фрімена, Р.Солоу, Е.Тоффлера, П.Ромера, А.Маршалла, Е.Хелпмана, Л.Абалкіна, Д.Львова, В.Полтеровича, О.Ленчук, С.Глазьєва, В.Івантера, М.Шмельова, Р.Грінберга, І.Лукінова, М.Герасимчука, О.Алимова, Л.Безчасного, О.Амоші, В.Вишневського, В.Александрової, О.Махмудова, В.Новицького, В.Гейця, Б.Кваснюка, Л.Федулової, І.Крючкової, С.Кірєєва, Л.Шинкарук, В.Семиноженка, В.Осецького, Т.Косової та ін.

Роль кредиту у суспільному відтворенні, вплив кредитних важелів на стимулювання інвестиційної активності на макро- і мікрорівнях досліджували економісти-класики та сучасники: А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.-Б.Сей, Ж.К.Сісмонді, Дж.Ло, А.Ган, Ш.Коклен, Дж.С.Мілль, П.Самуельсон, К.Маркс, М.Туган-Барановський, М.Бунге, Дж.М.Кейнс, М.Фрідман, Дж.Стігліц, Ф.Мишкін, О.Лаврушин, В.Захаров, Г.Панова, М.Єршов, Є.Лебедєв, Л.Красавіна, В.Земсков, В.Шенаєв, О.Рогова, Г.Фетісов, А.Поліщук, А.Мороз, А.Чухно та ін.

Основи використання грошово-кредитних важелів для стимулювання інвестиційних процесів в Україні у 90-ті роки ХХ ст. закладались у працях А.Гальчинського, А.Даниленка, Н.Гребеник, В.Найдьонова, В.Гетьмана, С.Корабліна, М.Савлука, В.Федосова, В.Стельмаха, В.Ющенка та ін.

Серед українських науковців, чий науковий доробок містить окремі аспекти підвищення ролі кредиту у фінансуванні інвестицій, доцільно виділити І.Алексєєва, А.Пересаду, М.Крупку, В.Корнєєва, Л.Шаблисту, О.Мозгового, О.Барановського, М.Звєрякова, В.Зимовця, Т.Майорову, С.Науменкову, І.Лютого, Б.Луціва, В.Опаріна, С.Онишко, О.Дзюблюка, А.Вожжова та ін.

Незважаючи на практичний досвід регулювання інвестиційної діяльності, набутий за час економічних реформ в Україні, ряд теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з активізацією ролі кредиту у фінансуванні інвестицій, у теоретичному і прикладному аспектах розроблено недостатньо. Дотепер в українській економічній літературі бракує комплексних досліджень кредитного механізму реалізації інвестиційної політики з виходом на теоретичні й системні узагальнення у контексті практичної реалізації завдань стимулювання структурних зрушень, модернізації виробництва, підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Водночас характер, зміст та особливості існуючих теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з кредитуванням інвестицій в економіках, які перебувають на етапі економічних і соціальних трансформацій, зумовлюють необхідність поглибленого вивчення економічних відносин з приводу формування й використання кредитних ресурсів для цілей інвестування економічного розвитку, що визначило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках науково-дослідних робіт Інституту економіки НАН України (з 01.01.2004 р. - Об'єднаного інституту економіки НАН України (ОІЕ НАНУ)), ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" (ІЕПр НАНУ) та Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України (НДФІ).

Основні положення й висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у проміжних і заключних наукових звітах по НДР "Удосконалення фінансових і кредитних методів державного регулювання економічного і соціального розвитку" (№ДР 0100U006259) (автором обґрунтовано роль монетарної політики та банківської системи у регулюванні економічного й соціального розвитку); "Ресурсне та інституційне забезпечення економічного розвитку" (№ДР 0102U000813) (авторський підрозділ "Кредитні проблеми інвестиційної політики"); "Удосконалення державної політики та умов валютно-фінансового регулювання в Україні" (№ДР 0103U005835) (автором обґрунтовано напрями посилення впливу грошово-кредитного механізму на соціально-економічні процеси); "Фінансове регулювання макро- і мікроекономіки" (№ДР 0104U000484) (автором обґрунтовано роль грошово-кредитної політики у системі важелів регулювання макро- і мікроекономіки); "Міжнародний досвід розробки та застосування бюджетних стратегій" (№ДР 0106U012189) (авторський розділ "Підвищення ролі державних банків у контексті реалізації бюджетної стратегії в Україні"); "Фінансово-бюджетні механізми впливу на інфляційні процеси" (№ДР 0106U010006) (авторський підрозділ "Банківський кредит та інфляція у трансформаційній економіці України"); "Фінансово-монетарні важелі регулювання економіки" (№ДР 0105U006508) (авторські підрозділи: "Теоретико-методо-логічні засади використання кредитного механізму для забезпечення інвестиційних потреб економіки"; "Механізм впливу грошово-кредитної політики на інвестиційні процеси в Україні"; "Особливості кредитного механізму реалізації інвестиційної політики в умовах низькомонетизованої економіки"); "Взаємозв'язок податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики в системі забезпечення соціально-економічного розвитку" (№ДР 0107U009119) (авторський підрозділ "Банк розвитку у механізмі підвищення ефективності взаємодії грошово-кредитної та бюджетної політики в Україні"); "Міжнародні відносини та управління державним боргом" (№ДР 0107U009117) (авторський вклад: обґрунтування необхідності врахування показників фінансової стійкості та капіталізації банків при реалізації проектів з міжнародними фінансовими організаціями); "Еволюція теорії і практика фінансово-бюджетного та податкового регулювання соціально-економічного розвитку" (№ДР 0107U006827) (авторський розділ "Кредитна експансія та її вплив на стійкість банківського сектора в Україні").

Участь автора у виконанні зазначених НДР і його особистий вклад під-тверджено довідками ОІЕ НАНУ №122-9/333 від 06.07.05; ІЕПр НАНУ №135-15/1206 від 12.12.07, №135-15/1252 від 24.12.07; НДФІ при Мінфіні України №77000-12/0702 від 10.12.07.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад кредитного механізму реалізації інвестиційної політики з визначенням напрямів посилення його ролі у стимулюванні економічного розвитку України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких зав-дань:

· з'ясувати особливості фінансового забезпечення реалізації інвестиційної політики в сучасних умовах;

· дослідити теоретико-методологічні основи кредитного механізму реалізації інвестиційної політики;

· з'ясувати адекватність діючого в Україні кредитного механізму потребам реалізації інвестиційної моделі розвитку економіки;

· оцінити вплив грошово-кредитного регулювання на інвестиційні процеси;

· дослідити тенденції розвитку кредитної системи в Україні та визначити її роль у кредитному забезпеченні інвестиційних потреб економічних суб'єктів;

· обґрунтувати напрями реструктуризації банківського сектора в Україні з метою його активізації в інвестиційних процесах;

· розробити пропозиції щодо вдосконалення функціонування ринку боргових цінних паперів для посилення його інвестиційної спрямованості.

Об'єктом дослідження є процес кредитного забезпечення реалізації інвестиційної політики (на макро- та мікрорівнях).

Предметом дослідження є економічні взаємозв'язки: а) між кредитною системою та іншими секторами економіки з акумулювання грошового капіталу та його інвестування; б) між кредитними інститутами з перерозподілу грошового капіталу в рамках функціонування ринку капіталу; теоретичні та практичні питання підвищення ефективності цього ринку в умовах системних ринкових трансформацій в економіці України.

Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність методів наукового пізнання, що дало можливість реалізувати концептуальну єдність дисертаційного дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний і системний підходи, згідно з якими всі процеси у кредитній сфері проаналізовано у взаємозв'язку й розвитку. Теоретико-методологічну основу дослідження складає критичний аналіз фундаментальних праць з теорії кредиту та інвестицій. Методи аналізу і синтезу, статистичних порівнянь, групування, вибірки застосовувалися для аналізу впливу грошово-кредитної політики на інвестиційні процеси, кредитного забезпечення інвестиційних потреб господарюючих суб'єктів, ролі боргових цінних паперів у мобілізації капіталу на інвестиційні ці-лі; системно-структурний - для дослідження інституційної структури кредитного механізму; функціональний - для дослідження ролі кредиту у суспільному відтворенні; логіко-діалектичний та історичний - для розкриття особливостей еволюції кредитних систем.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань кредитування інвестицій в Україні, статистичні матеріали НБУ, ДКЦПФР, ДКРРФП, Держкомстату України, комерційних банків, МВФ, ЄБРР, СБ. Використано дані інформаційно-аналітичних видань, довідкову літературу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному вирішенні важливої науково-прикладної проблеми - обґрунтування теоретико-методо-логічних засад функціонування кредитного механізму реалізації інвестиційної політики в економіці, що перебуває на етапі системних ринкових трансформацій. Основні положення дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну, полягають у тому, що:

- уперше

· обґрунтовано концепцію фінансового забезпечення реалізації інвестиційної політики на базі пріоритетності кредитного механізму, яка поєднує в межах єдиної методологічної основи особливості реалізації та фінансового забезпечення інвестиційної політики у перехідній економіці з огляду на її пріоритети, складові, об'єкти і суб'єкти, що надає такому механізму статус стимулятора інвестиційного розвитку; при цьому вказано на відмінності даної концепції від існуючих, які передбачають провідну роль власних коштів суб'єктів господарювання, державного фінансування, іноземних інвестицій;

· розкрито систему взаємозв'язків на ринку капіталів по перерозподілу грошового капіталу між кредитною системою та іншими секторами економіки (у рамках процесу акумуляції та перерозподілу грошового капіталу) і всередині кредитної системи - між кредитними інститутами (у рамках процесу перерозподілу грошового капіталу) в умовах трансформаційних змін в економічній системі на основі нового концептуального підходу, який дозволив комплексно оцінити роль кредитного механізму в інвестиційній сфері на макро- і мікроекономічному рівнях, а також визначити міру відповідності (адекватності) діючого в Україні кредитного механізму об'єктивним потребам фінансового забезпечення інвестиційного попиту в умовах структурних зрушень;

· обґрунтовано структурно-функціональні особливості кредитного механізму реалізації інвестиційної політики в перехідній економіці, що полягають у його дисфункціональності щодо забезпечення ефективної алокації ресурсів та їх трансформації в інвестиції, а також є об'єктивним наслідком домінантності перерозподільчої функції кредиту, специфіки формування й розвитку інститутів кредитної системи, грошово-кредитного регулювання в умовах ринкових трансформацій;

- дістали подальший розвиток

· наукові засади вибору пріоритетів інвестиційної політики в економіці України: на відміну від існуючих підходів, які передбачають її реалізацію на основі інноваційно-інвестиційної моделі, що вимагає значних ресурсів, у дисертації доведено, що з урахуванням наявних можливостей найбільш оптимальною на сучасному етапі є інвестиційна політика, яка стимулюватиме розвиток наукомістких і високотехнологічних галузей і поступове згортання (завершення) індустріального циклу;

· обґрунтування й теоретична інтерпретація особливостей та відмінностей у сучасному механізмі виникнення фінансових криз залежно від типу кредитного механізму; доведено, що механізм, основу якого формують інститути та інструменти фондового ринку, швидше набуває боргового характеру, і способом його регулювання є кризи (дефолти), тоді як банківськоорієнтований кредитний механізм є більш стабільним, для нього головне джерело виникнення криз пов'язане з асиметричною інформацією, а вирішальні регулюючі засоби лежать у площині контролю за ризиками;

· теоретичне обґрунтування функцій кредиту; доведено, що конкретний вияв суті кредиту як економічної категорії відображається не тільки через перерозподільчу, але й через капіталотворчу функцію, вияв якої безпосередньо пов'язаний з дією певних об'єктивних економічних законів у сфері взаємодії кредиту з процесами суспільного відтворення; такий підхід відрізняється від уже існуючих виділенням цільової спрямованості основної - перерозподільчої - функції кредиту і його специфіки серед інших економічних категорій вартісного перерозподілу;

· методологічні підходи до вибору орієнтирів грошово-кредитного регулювання у перехідній економіці України; на відміну від орієнтації виключно на визначені індикатори монетарної сфери (темпи приросту грошової маси (бази), рівень інфляції, валютний курс), обґрунтовано необхідність урахування впливу кредитних інститутів та інструментів на інвестиційну сферу з метою підвищення функціональної ролі та ефективності кредитного механізму в інвестиційних процесах;

· методологія дослідження ефективності реалізації грошово-кредитної політики НБУ у контексті стимулювання інвестиційних процесів; для цього запропоновано врахування структури монетизації; доведено, що не просто рівень монетизації, а її структура впливає на інвестиційні процеси, оскільки висока частка готівкового компонента орієнтована на обслуговування короткострокових операцій і опосередковує здебільшого поточні, а не інвестиційні операції;

· наукові підходи до вдосконалення практичної реалізації грошово-кредитної політики НБУ як фактора стимулювання інвестиційної активності за рахунок удосконалення монетарного устрою, підвищення інструментальної незалежності НБУ, посилення координації бюджетної, податкової та грошово-кредитної політики, що створить передумови для досягнення макрофінансової рівноваги та прискореного розвитку сегментів фінансового ринку;

· обґрунтування ризиків посилення макроекономічних диспропорцій внаслідок розгортання кредитної експансії у споживчому сегменті; такі ризики виражаються у поглибленні диспропорцій у фінансовому забезпеченні відтворювальних процесів в економіці (за рахунок зміщення пріоритетів кредитної політики банків у бік кредитування споживчих потреб населення), у стимулюванні розвитку інфляційних процесів і завищення цін в окремих ринкових сегментах (передусім, на ринку нерухомості), зниженні рівня фінансової стабільності домогосподарств і зростанні залежності банків від зовнішніх ринків капіталу;

· методологічні підходи до визначення та оцінки макроекономічних передумов для розвитку ринків боргових цінних паперів у перехідній економіці, які, на доповнення до існуючих індикаторів, включають характеристику інфраструктурних передумов і рівня розвитку організованих ринків;

· наукові підходи до підвищення ефективності ринку боргових цінних паперів в Україні за рахунок удосконалення інструментарію корпоративних, муніципальних і державних запозичень у напрямі посилення їх інвестиційної спрямованості та якісного вдосконалення функціонування організованого сегмента фондового ринку як базової передумови для забезпечення об'єктивного і прозорого ціноутворення на цінні папери та ліквідності фондового ринку;

- удосконалено науково-практичні підходи до

· регулювання допуску іноземного капіталу до банківського сектора України з урахуванням національних інвестиційних пріоритетів; обґрунтовано, що в умовах активізації продажу резидентами часток участі в банках іноземним інвесторам системний підхід до регулювання доступу іноземного капіталу має базуватись на підтримці конкурентоспроможності банків з національним капіталом і посиленні сегмента державних банків за рахунок підвищення їх капіталізації;

· використання в Україні позитивного світового досвіду до організації та функціонування спеціальних інститутів (банків) розвитку як інструментів реалізації державної інвестиційної політики, зокрема - щодо надання спеціального статусу Українському банку реконструкції та розвитку, ув'язки напрямів його діяльності з пріоритетами державної інвестиційної політики, що дозволить посилити його роль на ринку інвестиційного кредитування;

· підвищення функціональної ролі банківського сектора в інвестиційних процесах як інституційної основи кредитного механізму за рахунок нарощування капіталізації як бази для нарощування кредитно-інвестиційних операцій; реструктуризації та підвищення ефективності банківського нагляду для забезпечення стабільності банків;

· удосконалення діючої системи захисту вкладників за рахунок розширення ресурсної бази Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підвищення рівня мінімально гарантованого відшкодування з подальшим переходом до диференційованих норм (залежно від обсягу вкладу), встановлення диференційованих норм регулярних внесків банків залежно від особливостей структури їх ресурсної бази та ризиковості діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення і висновки мають практичну цінність для вирішення завдань, пов'язаних з розробкою механізмів ефективного використання кредитних ресурсів у процесі реалізації інвестиційної політики в Україні.

Основні результати дослідження дістали відображення у фундаментальних наукових доповідях - "Фінансовий механізм забезпечення економічного зростання України" та "Капіталізація економіки України", більш як 30 наукових та аналітичних записках (підготовлених особисто та у співавторстві), які направлені органам державної влади та управління України (довідки ОІЕ НАНУ №122-9/334 від 06.07.05, №122-7/427 від 16.09.05; довідка ІЕПр НАНУ №135-15/1253 від 24.12.07).

З ряду наукових розробок є листи й довідки, що підтверджують практичне значення внесених пропозицій та їх впровадження. Зокрема, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження використано:

Кабінетом Міністрів України - при доопрацюванні параметрів основних макроекономічних показників у 2004-2005 рр. (щодо забезпечення стабільності грошового ринку та інвестиційного використання коштів бюджетного профіциту через кредитні канали) (лист №6781/0/2-04 від 13.10.04);

Міністерством фінансів України - при вдосконаленні фінансово-бюджетних важелів регулювання інфляції (щодо врахування впливу кредитної експансії на інфляційні процеси) та розробці Основних напрямів бюджетної політики на 2008 рік і на середньострокову перспективу (щодо посилення інвестиційної складової бюджетних видатків) (листи №31-05030-06-17/5952 від 26.03.07, №05000-05/196 від 03.05.07);

Національним банком України - при підготовці Основних засад грошово-кредитної політики на 2005 рік (щодо забезпечення стабільності грошового ринку та стимулювання кредитної активності банків); при нормативному регулюванні встановлення умов допуску іноземного капіталу до банківської системи України; при підготовці нормативних актів з питань валютного регулювання (щодо запровадження обмежень на кредитування банками споживчих потреб населення в іноземній валюті та зниження доларизації); при активізації кредитного каналу пропозиції грошей та підвищенні ефективності ринку державних цінних паперів (листи №04-015/2-6987 від 24.09.03; №04-014/8-10508 від 13.10.04; №40-113/3188-12521 від 14.12.05; №14-013/1556-6860 від 30.06.06; довідка від 19.04.07);

Міністерством промислової політики України - при формуванні управлінських рішень щодо поліпшення фінансового стану підприємств підгалузей Міністерства (лист №01/2-6-903 від 14.09.05);

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку - при підготовці проектів законодавчих актів, які регулюють діяльність фондового ринку України, зокрема - проектів Законів України "Про акціонерні товариства", "Про іпотечні облігації", "Про внесення змін до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди""; при розробці змін до Положення про порядок випуску облігацій підприємств; проектів Стратегії розвитку ринків фінансових послуг на період до 2015 року та Концепції розвитку ринку капіталів в Україні (листи №11/18649 від 12.12.06; №11/11441 від 11.07.07; №02/13815 від 17.08.07; довідка №02/39 від 12.07.07);

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України - при підготовці проектів законодавчих актів, що регулюють діяльність фондового ринку України, зокрема - проекту Закону України "Про факторинг", проекту Стратегії розвитку ринків фінансових послуг на період до 2015 року (лист №13416/11-10 від 28.11.07; довідка №13419/11-10 від 28.11.07);

Державним комітетом фінансового моніторингу України - при підготовці роз'яснень щодо здійснення фінансового моніторингу на організаторах торгівлі цінними паперами (лист №5965/0330-5 від 22.08.07);

Міністерством економіки України - при вдосконаленні державних підойм стимулювання кредитування аграрного сектора; при підготовці матеріалів про хід реалізації Послань Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ ХХІ сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" та "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" (листи №39-32/10 від 03.01.02, №39-33/28 від 10.01.03);

Секретаріатом Президента України - при підготовці Указу Президента України від 18.07.2006 р. №624 "Про заходи щодо посилення захисту прав громадян, які є вкладниками банків, та інших клієнтів банків і забезпечення стабільності у банківській системі" (щодо удосконалення діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, створення умов для виявлення реальних власників банків, підвищення рівня капіталізації банків за рахунок вітчизняних інвестицій, вдосконалення банківського нагляду, підвищення ефективності механізму відновлення платоспроможності банків); засідання Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні 15.06.2007 р.; матеріалів для Глави держави з актуальних питань розвитку економіки (листи №10-08/1576 від 21.09.02, №10-08/554 від 17.03.03, №10-08/2453 від 11.11.03, №10-08/1932 від 22.09.04, №10-09/1957 від 18.09.04, №10-09/2234 від 24.10.06, №10-09/1262 від 11.07.07);

Радою національної безпеки і оборони України - при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів до засідань РНБО, зокрема - з питань поліпшення інвестиційного клімату в Україні (листи №6/7-3584-6-6 від 07.09.05, №6/8-5421-6-3 від 22.12.05, №6/9-3966-6-2 від 13.10.06, №6/9-916-6-2 від 05.04.07);

Національним інститутом стратегічних досліджень - при підготовці проекту Послання Президента України до Верховної Ради України за напрямом "Стратегія конкурентоспроможності економіки та розбудова соціальної держави" (щодо обґрунтування активізації грошово-кредитних важелів стимулювання структурних перетворень і посилення ролі банків в інвестиційних процесах) (довідка від 05.12.07).

Практичні пропозиції з удосконалення функціонування ринку заявок і реалізації моделі DVP-розрахунків використовуються у діяльності ТІС "Перспектива", що дало змогу формувати об'єктивні ціни на цінні папери (довідка №146/3 від 16.10.07). Висновки і практичні рекомендації за результатами аналізу особливостей інвестиційного клімату в Україні використано у діяльності КУА "Академія Інвестментс", що дозволило оптимізувати портфель активів компанії та підвищити її капіталізацію (довідка №143/12 від 10.09.07).

Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі кафедри державних фінансів Національного університету державної податкової служби ДПА України при викладанні дисциплін "Інвестування", "Фінанси", "Бюджетна система України" (довідка №1669/0112 від 18.05.06) та кафедри фінансів підприємств ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" МОН України при викладанні дисциплін "Фінансова діяльність суб'єктів господарювання" та "Фінансовий менеджмент" за програмами підготовки бакалаврів і магістрів (довідка від 31.05.07).

Особистий вклад здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором дисертації самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення та ідеї, що належать здобувачу. Особистий вклад автора у праці, опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методичні результати дисертаційного дослідження оприлюднено автором на: Міжнародній науково-практичній конференції "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (Луцьк, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Інвестиційні стратегії сталого розвитку" (Дніпропетровськ, 2004); ІХ Міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу" (Ялта, Форос, Лівадія, 2004); науково-практичній конференції "Підвищення ролі банків у економічному зростанні" (Київ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції "Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання" (Луцьк, 2005); Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Фінансова система України: становлення та розвиток" (Острог, 2005, 2006); науково-практичній конференції "Современные аспекты финансового управления экономическими процессами" (Севастополь, 2005); науково-практичній конференції "Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції" (Луцьк, 2006); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави" (Луцьк, 2006); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України" (Дніпропетровськ, 2006); IV Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні" (Київ, 2006); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи" (Львів, 2006); міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія соціально-економічного розвитку України та пріоритети грошово-кредитної політики" (Київ, 2006); V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стан та проблеми інноваційної розбудови України" (Дніпропетровськ, 2007); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Інтеграція України в європейський та світовий фінансовий простір" (Львів, 2007); міжнародній науково-практичній конференції "Від валютно-фінансової стабілізації до економічного зростання: досвід Угорщини (уроки для України)" (Будапешт, 2007).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертації опубліковано в 44 наукових працях, у т.ч. - індивідуальних монографії (18,2 др. арк.) та брошурі (3,13 др. арк.), розділах у колективних монографіях і науковій доповіді (особисто автору належить 4,1 др. арк.), 26 статтях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 11 публікаціях матеріалів і тез науково-прак-тичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить автору, становить понад 30,0 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, шести розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 445 сторінок, основний зміст роботи викладено на 405 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 18 таблиць і 6 рисунків, які займають 14 сторінок. Список використаних джерел включає 392 найменування і займає 29 сторінок. 9 додатків розміщено на 11 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі - "Інвестиційна політика: концептуальні основи та особливості механізмів реалізації" - розглянуто еволюцію наукових поглядів на роль інвестиційної політики в економічному розвитку; охарактеризовано особливості фінансового забезпечення реалізації інвестиційної політики у розвинутих країнах, нових індустріальних країнах і країнах з перехідною економікою; досліджено проблеми фінансового забезпечення реалізації інвестиційної політики в Україні з урахуванням визначених пріоритетів в інвестиційній сфері.

На основі аналізу наукових течій у теорії інвестицій та економічного зростання з'ясовано, що сучасний стан дослідження проблеми залежності ефективності інвестиційної політики від механізмів її фінансування у перехідних економіках характеризується істотною теоретичною невизначеністю і наявністю діаметрально протилежних точок зору. Обґрунтовано, що в економічній системі, яка перебуває на етапі економічних трансформацій, залежність ефективності впливу інвестиційної політики на економічний розвиток має складний і нелінійний характер, зумовлений як особливостями пріоритетів інвестиційної політики, так і низьким розвитком інституціонального середовища, трансформаційними ризиками, слабкістю фінансових систем. Теоретичний аналіз моделей інвестиційної політики, які є в арсеналі сучасної економічної науки, свідчить, що теоретичні та емпіричні результати, сформульовані для розвинутих ринкових економік, не можуть повністю екстраполюватися на досвід країн з перехідною економікою, яка характеризується незавершеністю трансформації структури, ролі та функцій економічних, соціальних і державних інститутів.

Встановлено, що у сучасній економічній науці досить активно розробляються напрями впливу фінансових систем на економічний розвиток у рамках так званих "нових теорій зростання" та інституціональні аспекти проблеми фінансування інвестицій. Поглиблена розробка макроаспектів взаємозв'язку рівня розвитку фінансових систем, інвестицій та економічного зростання зумовлена відсутністю у неокласичних теоріях зростання фактора трансакційних витрат, що, у свою чергу, спричинило ігнорування ролі фінансових інститутів і ринків у процесах ефективної трансформації фінансових ресурсів. Посилення впливу інституціонального середовища на темпи і пропорції економічного розвитку на етапі прискорення науково-технічного прогресу актуалізували дослідження макро- і мікроаспектів впливу механізмів фінансування на інвестиційні процеси та економічний розвиток.

Доведено, що для різних стадій соціально-економічного розвитку (традиційної економіки, індустріальної економіки та постіндустріалізму) характерними є різні моделі інвестиційної політики й механізмів її фінансування. Виявлено, що перехід на стадію постіндустріалізму, де провідними (локомотивними) галузями економіки стають не трудо- і матеріаломісткі, а наукомісткі галузі, об'єктивно вимагає змін у механізмах фінансування інвестиційної політики, при цьому істотно зростає роль механізмів, які забезпечують масштабну алокацію фінансових ресурсів на інвестиційні цілі та їх ефективне використання. Особливої гостроти вказана проблема набуває для країн, які розвиваються, і країн з перехідною економікою, оскільки вони, як правило, не мають достатніх фінансових ресурсів для реалізації інвестиційної політики, яка б забезпечила досягнення високого рівня конкурентоспроможності і відповідну нішу у міжнародному поділі праці, а монополізація ринку наукомісткої продукції та одержання наукомісткої ренти вузькою групою найбільш розвинутих держав фактично обмежує їх розвиток сегментом сировинних і напівсировинних придатків.

На основі порівняльного аналізу та узагальнення особливостей реалізації моделей інвестиційної політики у країнах СНД, ПСА і ЦСЄ виявлено, що ті моделі інвестиційної політики, які реалізовувалися у країнах ЦСЄ і ґрунтувалися на розширенні їх участі у процесах міжнародного поділу праці переважно у рамках підрозділів ТНК, розміщених на їх національних територіях, сприяли поглибленню техномісткості виробництв і значному розширенню експортних можливостей. Однак використання таких моделей мало й негативні наслідки для цих країн, що виражаються у їх дедалі наростаючій залежності від ТНК й пригніченні та витісненні національних наукомістких виробництв. Аналіз досвіду країн СНД показав, що у жодній з них (за окремими винятками, у Росії, Казахстані, Бєларусі та Україні) не було розроблено і реалізовано таку інвестиційну політику, яка б дала поштовх для наближення до кола технологічно розвинутих держав світу. За своїми характером та особливостями реалізація такого типу інвестиційної політики ґрунтується на стимулюванні інвестиційної діяльності у матеріало- та енергомістких галузях (металургії, машинобудуванні, енергетиці та ін.), але не створює об'єктивних передумов для прискорення процесів переходу до інноваційної моделі розвитку як до першої сходинки наближення до авангарду світового технологічного розвитку, що базується на економіці знань.

Обґрунтовано, що сьогодні в Україні відсутні реальні фінансові можливості для повноцінної реалізації інноваційної моделі інвестиційної політики. За таких умов найбільш оптимальною є інвестиційна політика, яка б стимулювала прискорене нагромадження факторів зростання (капіталу, трудових ресурсів, знань) з тим, щоб розвинути базу наукомістких та високотехнологічних галузей, що в майбутньому забезпечить підвищення рівня національної конкурентоспроможності та поступове завершення індустріального циклу.

На основі аналізу макрофінансових передумов для інвестиційної діяльності підтверджено висновок про вкрай низьку ефективність міжгалузевого переливу капіталу в економічній системі України. Доведено, що в умовах України, де темпи валового нагромадження основного капіталу (відносно ВВП) відповідають рівню розвинутих країн (хоча є нижчими порівняно з країнами, які обрали стратегію прискореної модернізації), а норма заощаджень відповідає показникам багатьох країн світу (хоча в абсолютному обсягу є досить низькою), необхідно задіяти механізми, які б давали можливість трансформувати навіть порівняно невисокий абсолютний обсяг національних заощаджень в інвестиції з максимальною ефективністю, що сформує макрофінансові передумови для ефективної реалізації інвестиційної політики.

З огляду на це, обґрунтовано концепцію пріоритетності кредитного механізму фінансування інвестиційної політики в Україні, адже в ринкових умовах інвестиційні потреби економічних суб'єктів задовольняються на дуальній основі (власних і залучених ресурсів), а в умовах обмеженості власних ресурсів суб'єктів господарювання, звуження інвестиційних можливостей держави внаслідок зростання соціалізації бюджетних видатків, неефективного міжгалузевого переливу капіталів, ризиків реалізації моделі залежного розвитку (у випадку фінансування за рахунок зовнішніх ресурсів) кредитний механізм дозволяє ефективніше здійснювати алокацію та використання ресурсів на інвестиційні цілі.

У другому розділі - "Теоретико-методологічні засади кредитного механізму реалізації інвестиційної політики" - розкрито існуючі методологічні підходи щодо кредитного механізму реалізації інвестиційної політики; досліджено роль кредиту як інвестиційного ресурсу; визначено методологічні принципи побудови кредитного механізму в умовах структурних зрушень і ринкових трансформацій в економічній системі.

Вихідні теоретико-методологічні постулати дослідження кредитного механізму базуються на поглибленні теоретичних положень про сутність і функції кредиту в сучасних умовах, а також на виявленні тенденцій і закономірностей розвитку кредитних систем, які утворюють інституційну основу кредитних відносин в економіці і через які функціонує кредитний механізм.

Обґрунтовано, що за механізмом впливу на відтворювальні процеси кредит залишається однією з найскладніших економічних категорій. Дослідження функцій кредиту з позицій його ролі у процесах суспільного відтворення дало підстави стверджувати, що з функцій кредиту, виділених в економічних дослідженнях, доцільно розглядати лише перерозподільчу і капіталотворчу - як такі, що безпосередньо пов'язані з дією певних об'єктивних економічних законів у сфері взаємодії кредиту з процесами суспільного відтворення і відображають конкретний прояв суті кредиту як економічної категорії.

Доведено, що еволюцію кредитних відносин можна розглядати як провідну закономірність удосконалення кредитного механізму. З'ясування передумов для формування кредитного механізму в економічній системі дозволило зробити висновок, що еволюція кредитних відносин у суспільстві (яка відбувається не тільки у рамках удосконалення форм і методів кредитування) і розвиток грошових систем стали рушіями процесів удосконалення алокації та перерозподілу ресурсів, ефективність яких забезпечується через кредитний механізм.

На основі адаптації положень системного підходу та теорії інституціоналізму виділено методологічні принципи функціонування кредитного механізму (цілісності, функціональності, структуризації, ієрархічності, еволюційності, транспарентності). Підкреслено, що дотримання принципів функціонування кредитного механізму за умови максимально повної їх реалізації може забезпечити ефективний розвиток кредитних відносин у суспільстві, стабільність діяльності кредитних інститутів, широкий набір кредитного інструментарію, що дозволить змогу забезпечувати оптимальні алокацію та перерозподіл ресурсів у контексті досягнення визначених цілей економічного розвитку.

Обґрунтовано, що на різних етапах економічного розвитку і в різних типах економічних систем структура кредитного механізму досить істотно відрізняється (табл. 1), оскільки на неї впливають історичні традиції регулювання кредитних систем, їх структура, стан і рівень розвитку фінансових ринків тощо. У процесі переходу від планово-регульованої економіки до ринкової відбувається докорінна зміна кредитної системи, розширюється її інституціональна основа (за рахунок появи нових кредитних інститутів), підвищується її роль в економічних процесах, однак за функціональними характеристиками вона ще далека від рівня розвитку кредитних систем у розвинутих економіках (табл. 2).

Таблиця 1 Особливості сучасних типів кредитних механізмів

За окремими порівняльними ознаками (наприклад, за інституціональною основою - наявністю дворівневої банківської системи, появою інших кредитних інститутів) кредитний механізм в економічній системі перехідного типу є наближеним до кредитного механізму, притаманного ринковій економіці. Втім, функціональна роль першого з них є істотно вужчою в результаті домінантності перерозподільчої функції кредиту, тоді як у розвинутій економічній системі основною його функцією є капіталотворча.

Таблиця 2 Порівняльна характеристика макроекономічних умов функціонування кредитних механізмів у різних типах економічних систем

Доведено, що кредитний механізм у перехідній економіці перебуває під впливом змін в економічному середовищі, які вимагають адаптації цього механізму за принципово важливими позиціями (передусім, організаційними та функціональними) з тим, щоб забезпечити його ефективність. В іншому випадку кредитний механізм може виявитися низькоефективним з точки зору стимулювання економічного розвитку. З урахуванням тенденцій регіональної інтеграції та глобалізації світової економіки у кредитній сфері, виділено ключові фактори, які визначатимуть розвиток кредитного механізму в малій відкритій перехідній економіці (якою є українська), і які необхідно брати до уваги при здійсненні функціональної та інституційної адаптації: посилення суперечностей між національними, регіональними та світовими економічними інтересами; стимулювання за рахунок поширення технологічних інновацій не тільки інтернаціоналізації потоків капіталу, але й поширення фінансових і банківських криз; експансія ТНБ на фінансові ринки країн з перехідною економікою (що дістає свій вияв у денаціоналізації центробанків, зростанні ролі ТНБ у регулюванні ліквідності на ринках капіталу в малих відкритих економіках). Оскільки кредитний механізм в українській економіці є банківськоорієнтованим, то ці фактори мають першорядне значення для його вдосконалення з тим, щоб забезпечити стимулюючу роль кредиту в реалізації інвестиційної політики.

У третьому розділі - "Макроекономічні аспекти функціонування кредитного механізму в економіці України" - розкрито теоретичні засади механізму впливу грошово-кредитного регулювання на інвестиційні процеси; здійснено оцінку ефективності грошово-кредитної політики НБУ у контексті стимулювання інвестиційного процесу; виділено ключові проблеми реалізації грошово-кредитної політики в Україні як фактора стимулювання інвестиційної активності та обґрунтовано напрями їх вирішення.

На основі аналізу сучасних концепцій грошово-кредитного регулювання зроблено висновок, що у поглядах представників провідних наукових доктрин - монетаристів і кейнсіанців - відбулося зближення (синтез) підходів та ідей, передусім, щодо важливості попиту на гроші та механізмів регулювання грошової маси - як закономірна реакція на об'єктивну дійсність у грошово-кредитній сфері зокрема і на процеси в економічній системі взагалі. Втім, фактори попиту на гроші, виділені у згаданих доктринах як ключові, у перехідній трансформаційній економіці не забезпечують стабільного попиту на гроші, причому навіть у короткостроковому періоді через те, що у перехідній економіці існує принципова відмінність механізму трансмісії грошово-кредитної політики від трансмісійного механізму, який функціонує у розвинутих ринкових економіках і описаний у працях провідних західних дослідників монетарних проблем. Це дає підстави для висновку про неадекватність їх застосування у перехідній економіці. У дисертації доведено, що, крім особливостей дії трансмісійного механізму в умовах перехідної економіки України (сформульованих О.Дзюблюком і М.Савлуком), залишається також досить вагомою дія інших факторів, які деформують трансмісійний механізм грошово-кредитної політики. Це, зокрема:

· низька довіра до національних грошей та фінансових посередників, яка стимулює підвищення доларизації, причому не тільки заощаджень, але й розрахунків та кредитів, і навіть у цілих сегментах (на ринку житлової нерухомості, землі);

· посилення доларизації, що послаблює зв'язок процента з інвестиціями, а отже - вплив пропозиції грошей на інвестиційні витрати;

· низький і спотворений рівень розвитку фондового ринку, який характеризується використанням цінних паперів у корпоративному секторі - для концентрації та перерозподілу власності, мінімізації податків, а державних цінних паперів - для вирішення бюджетних проблем;

· нерозвинутість інституціонального ринкового середовища, яка призвела до виникнення та поглиблення суперечностей між застарілими принципами формування системи державного управління і лібералізацією економічних відносин;

· домінування пріоритетів бюджетної політики над цілями грошово-кредитної політики;

· незрілість органів грошово-кредитного регулювання, низький рівень довіри до їх політики у суспільстві та бізнесових колах;

· негнучкість валютного курсу, що в умовах високої відкритості економіки та значних коливань на світових товарних і фінансових ринках ство-рює додаткові ризики для національних ринкових суб'єктів та накладає певну специфіку на діяльність органів грошово-кредитного регулювання;

· проблеми у сфері державних фінансів, які дістають вияв у несистемнос-ті державних запозичень (у т.ч. зовнішніх), посиленні фіскального тиску;

· нерівномірність (фрагментарність) охоплення ринковими відносинами важливих економічних ринків (землі та ін.);

· нестабільність політичних циклів, яка спричиняє різку зміну економічних пріоритетів (як приклад - досвід України у 2005 р. - першій половині 2006 р., коли заходи бюджетної та соціальної політики, пригнічення інвестиційної активності зумовили різкий перекіс у бік споживчої моделі економічного розвитку, який відновився у 2007 р.).