Економічне регулювання рекультивації земель, порушуваних діяльністю підприємств вугільної промисловості

У досліджуваній сфері відносно новим інструментом екологічної політики є страхування. Донедавна як у міжнародній, так і вітчизняній практиці страхової політики щодо покриття довготермінових рекультиваційних витрат не існувало взагалі, однак страхові компанії уже проявляють інтерес до цієї сфери. Істотною перевагою страхування для компанії є можливість уникнення подвійної оплати впродовж кількох років (це характерно для таких інструментів як бон, акредитив), отже зменшується база оподаткування.

Запропоновано поетапну процедуру запровадження гарантійних фінансових зобов'язань на прикладі одного із рекомендованих нами інструментів - екологічного бона (рис. 2).

Рис. 2. Етапи запровадження гарантійних фінансових зобов'язань щодо дотримання екологічних вимог при закритті шахт

Забезпечення фінансових гарантій в ході закриття та рекультивації шахт у сучасній міжнародній практиці розглядають як основну форму гарантій відповідальності гірничодобувної промисловості. Виходячи з багатого міжнародного досвіду, можна твердити, що помилки, допущені операторами при плануванні коштів на закриття шахт, призводять до залишення місць гірничодобувних розробок у небезпечному та неприйнятному для довкілля і суспільства стані. Відповідно кошти на закриття шахти необхідно акумулювати у процесі її активної діяльності, а це вимагає від операторів шахти представляти план заходів щодо фінансування її закриття ще на стадії погодження проекту.

Зважаючи на те, що підприємство буде вимушене вносити авансом відповідну суму коштів на окремий рахунок і в нього немає стимулу проводити поточну рекультивацію, доцільно при розрахунку суми коштів враховувати ймовірність невиконання вимог. Для розрахунку суми цих коштів пропонуємо скористатися формулою:

, (1)

де: В - величина бона;

С - витрати на узгодження стану об'єкта з вимогами;

Р - ймовірність невиконання вимог, (0<Р<1).

Виникнення екологічних витрат під час і після закриття шахт пов'язане із невизначеними змінними і нефіксованими (залежними від випадку) витратами.

Витрати пов'язані із ризиками, можна розрахувати за формулою:

(2)

де:

Q - капітальні витрати на закриття шахти;

D_t - фінансові вигоди (від повернення колишньому чи новому власнику землі, збільшення вартості землі);

K_t - витрати на рекультивацію і закриття об'єкта на завершальній стадії (не операційні витрати), враховуючи витрати на моніторинг і підтримання належного стану об'єкта після закриття;

R_t - витрати, пов'язані із ризиками (потенційні витрати Ч коеф. ризику).

і - річна відсоткова ставка;

t - час (у роках) до досягнення запланованого закриття об'єкта.

На основі проведених досліджень і узагальнення літературних джерел зроблено висновок про те, що відтворення порушених земель гірничою промисловістю у три етапи (підготовчий, гірничотехнічний, біологічний) є недосконалим процесом. З метою забезпечення належного фінансування та проведення необхідного обсягу комплексу робіт з рекультивації земель запропоновано додатково ввести попередній та моніторинговий етапи проведення рекультивації земель. У рамках цих етапів передбачено виконання відповідних завдань (рис.3).

Розглядаються чотири основних ситуації виникнення порушених земель, а саме: 1) землі порушені підприємствами вугільної промисловості, рекультивація яких не була проведена або проведена не в повному обсязі; 2) землі на яких провадиться діяльність державних підприємств; 3) землі, що знаходяться у користуванні державних підприємств вугільної промисловості, які приватизовані або знаходяться в оренді; 4) землі, що будуть відведені для будівництва нових підприємств галузі.

Для обґрунтування економічного регулювання проведення рекультивації земель, що знаходяться у користуванні державних підприємств вугільної промисловості, які приватизуються або знаходяться в оренді, та земель, які будуть відведені для будівництва нових підприємств, здійснено класифікацію економічних інструментів екологічної політики, які застосовуються та які рекомендовано застосовувати до підприємств вугільної промисловості (шахт, розрізів) (рис. 4.).

*- інструменти, що застосовуються до підприємств вугільної промисловості України

**- інструменти, рекомендовані до впровадження у вугільній промисловості України

Рис.4. Класифікація економічних інструментів екологічної політики, які застосовуються та які рекомендовано застосовувати до підприємств вугільної промисловості (шахт, розрізів)

Стосовно земель, на яких здійснюють діяльність державні підприємства і які залишаються у власності держави, запропоновано фінансування закриття та рекультивації і надалі здійснювати з державного бюджету.

Що стосується земель, які вже порушені гірничими підприємствами, і рекультивація яких не була проведена своєчасно або проведена не в повному обсязі, то ці землі також повинні бути рекультивовані та повернені у господарське використання. Це можливо здійснити за умови створення відповідної державної “Програми рекультивації порушених вугільною промисловістю земель”. Реалізацію цієї програми пропонуємо здійснювати за допомогою обласних структурних підрозділів Державного агентства земельних ресурсів України. Кошти на фінансування програми можна отримати шляхом створення спеціального фонду, до якого надходитимуть платежі, що будуть збиратися залежно від обсягів видобутку вугілля. На підставі проведених розрахунків визначено розмір платежу, що буде становити 3,68грн./тонну видобутого вугілля. Розподіл цих коштів пропонуємо здійснювати відповідно до структури порушуваних вугільною промисловістю земель в розрізі областей станом на момент створення відповідної програми. Виділення коштів з фонду пропонуємо здійснювати за допомогою екологічних грантів.

Висвітлено системи екологічного менеджменту, що мають все ширше застосування щодо гірничодобувних об'єктів у багатьох країнах. Зокрема, дано порівняльну характеристику окремих видів екологічного аудиту та обґрунтовано доцільність їх використання. Запропоновано типову структуру плану екологічного менеджменту для підприємств вугільної промисловості.

Проведення гірничодобувних робіт часто веде до втрат флори і фауни, різкого збіднення біорізноманіття, а іноді навіть створює загрозу зникнення видів. З метою запобігання цим негативним явищам ми запропонували економічний механізм збереження біорізноманіття в межах гірничодобувних територій у розрізі таких стратегічних категорій як: доступ до гірничодобувних територій; доступ до ринків капіталів; доступ до споживачів.

Висновки та рекомендації

У роботі отримані науково обґрунтовані результати і розв'язано важливе наукове завдання - вдосконалення механізму економічного регулювання рекультивації земель, порушених діяльністю підприємств вугільної промисловості, що має суттєве значення для економіки землекористування.