Теоретичні засади управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства
Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства. Методологічна основа управління міжнародною конкурентоспроможністю. Особливості визначення споживчої цінності товару (послуги). Критерії конкурентоспроможності.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | лекция |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.09.2013 |
| Размер файла | 138,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
- матричний метод засновується на тому, що показник оцінки враховує не тільки абсолютне значення показника, що порівнюється, але і їх близькість до найкращого значення (еталону). Термін “підприємство - еталон” закріплюється за умовним підприємством, у якого всі показники ідеальні.
Отримані результати доцільно проілюструвати у вигляді таблиці або рисунку.
Оцінка фінансової конкурентоспроможності підприємства на основі моделі Дюпона
Одним із способів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства є вимірювання рівня монопольної влади, що являє собою величину, на яку ціна, яка максимізує прибуток, перевищує граничні витрати (індекс Лернера):
І = ( Рm - МС) / Рm , ( 2.3 )
де І - індекс монопольної влади Лернера;
Рm - монопольна ціна;
МС - граничні витрати.
Досконало конкурентною фірма вважається у випадку, коли індекс Лернера буде знаходиться на проміжку від нуля до одиниці. Чим вищий індекс, тим більша монопольна влада (конкурентоспроможність) підприємства.
Ще один підхід до оцінки фінансової конкурентоспроможності базується на показниках, що характеризують незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність відповідати за зобов'язаннями, можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому .
Критерії та показники конкурентоспроможності організації за показником фінансового стану підприємства
|
Критерії та показники конкурентоспроможності |
Роль показника в оцінці |
Алгоритм розрахунку показника |
|
|
Коефіцієнт автономії (КА) |
Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування |
КА = Власні кошти фірми (Ф-1 р.380 + р.480 - р.080) / Загальна сума джерел фінансування (Ф-1 р.640) |
|
|
Коефіцієнт платоспроможності (КП) |
Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства |
КП = Власний капітал (Ф-1 р.380) / Загальні зобов'язання (Ф-1 р.480+620) |
|
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ) |
Показує якісний склад коштів, котрі є джерелами покриття поточних зобов'язань |
КЛ = Грошові кошти (Ф-1 р.220+230+240) / Короткострокові зобов'язання (Ф-1 р.620) |
|
|
Коефіцієнт оборотності оборотних активів (КО) |
Аналізує ефективність використання оборотних активів. Дорівнює часу, протягом якого оборотні активи проходять всі стадії виробництва |
КО = Доход від реалізації (Ф-2 р.010) / Середньорічний залишок обігових активів (Ф-1 р.260 (гр.3+4)/2) |
Загальний показник конкурентоспроможності визначається за формулою:
конкурентоспроможність підприємство міжнародний споживча цінність
ФП = 0,29КА + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО,
де КА - коефіцієнт автономії підприємства;
КП - коефіцієнт платоспроможності підприємства;
КЛ - коефіцієнт ліквідності підприємства;
КО - коефіцієнт оборотності оборотних активів.
Рівень фінансової конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості Полтавської області за різними методиками
7. Основні напрямки і програми підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства (організації)
Для того, щоб зберегти і зміцнити свої позиції на міжнародному ринку, підприємству необхідно не тільки підтримувати високу конкурентоспроможність, але й постійно її підвищувати тому, що конкуренти не "дрімають".
Для вирішення цієї проблеми, перш за все, необхідно визначити чинники, які сприяють підвищенню міжнародної конкурентоспроможності.
Якщо фірма-виробник сприяє одержанню інституційним споживачем прибутку, то, таким чином, вона добивається високої конкурентоспроможності своєї продукції.
Прибуток, як відомо, це -- різниця між валовим доходом і валовими витратами. Іншими словами, це -- сума всіх грошових надходжень, які одержані в результаті діяльності компанії, за відрахуванням тих витрат, яких ця діяльність вимагала. А тому, прибуток і, разом з тим, конкурентоспроможність можуть бути підвищені за рахунок двох чинників: або шляхом зниження витрат, або за допомогою підвищення доходу.
Витрати споживача можуть бути знижені в результаті:
1) Зниження ціни товару, який споживається.
2) Зменшення вартості його доставки, установки, налагодження та інш.
3) Скорочення вартості експлуатації продукту. Витрати на більшість видів складного устаткування і на деякі прості продукти не завершуються в момент їх купівлі. Наприклад, автомобіль вимагає догляду, обслуговування, ремонту, може зношуватися з різною швидкістю та інш. Якщо виробник поставляє товар, який знижує витрати при експлуатації то, тим самим, він знижує витрати фірми-споживача.
4) Зниження ризику виготовлення неякісного кінцевого продукту. За рахунок високої якості комплектуючих може бути послаблена небезпека випуску неякісного продукту і знижені викликані цим витрати на гарантійний ремонт та зміну браку.
Такий же важливий вплив як витрати на рівень прибутковості фірми-споживача, має підвищення валового доходу в результаті використання даного товару.
Зокрема, доход споживача може зрости:
1) Через підвищення цін на його готову продукцію, якщо використані комплектуючі:
1а) Дозволили підвищити якість. Наприклад, нові властивості шин покращили якісні характеристики велосипеду і створили передумови для підвищення його ціни;
16) Дали можливість випустити принципово нову продукцію. Так, поштовх до створення нового типу літаків дуже часто дає появу (і, відповідно закупку) більш досконалих двигунів, яких авіабудівельні фірми зазвичай не виробляють;
1в) Дозволили виробити продукт, який більше відповідає запитам споживачів. Наприклад, використання нових надлегких акумуляторів дозволило випустити портативні комп'ютери (ноут-буки) з вбудованими обладнаннями електронного зв'язку, що зробило їх більш зручними для споживачів, а саме -- для бізнесменів;
1г) Підвищили престижність продукції. Цю функцію, наприклад, виконують написи "Інтел інсайд" на комп'ютерах. Вони засвідчують, що при виробництві цих машин був використаний високоякісний мікропроцесор американської фірми "Інтел" і, тим самим, піднімають довіру до всього комп'ютера.
2). Через зростання кількості продаваних товарів (послуг). Так, поява банкоматів дозволила їх покупцям -- банкам -- розширити обсяг операцій за рахунок цілодобового надання послуг своїм клієнтам (Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. Учебно-методическое пособие. -- 2-е изд. испр. и доп. -- М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем", издательство "Гном-пресс", 1998.--С. 54-57).
В умовах формування ринкової економіки виникають специфічні проблеми щодо визначення основних напрямків підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, які увійшли в цей період реформ зовсім непідготовленими до конкурентної боротьби. А тому, перш за все, необхідним є наведення елементарного ринкового порядку на підприємстві за такими напрямками: відновлення трудової дисципліни, запровадження простих заходів щодо підвищення якості продукції та контроль за фінансовими показниками.
Головною причиною збереження низької дисципліни є слабка мотивізація праці через низьку і не своєчасну оплату у поєднанні із стихійним характером скорочення персоналу. Справа в тому, що дирекції приватизованих фірм воліють за краще очікувати, поки зайві робітники звільняться самі, не витримавши низької і нерегулярно виплачуваної зарплати. В результаті відбувається погіршення якості персоналу тому, що першими звільняються кращі -- їм легше знайти гарну роботу, а залишаються гірші, яким ні на що більше розраховувати.
Вихід полягає в тому, щоб зробити процес звільнення керованим. Звільняти тих, хто того заслуговує. Таку політику можна реалізувати лише в тому випадку, якщо рядовим робітникам стає зрозумілою перспектива розвитку фірми і доцільність жорстких дисциплінарних заходів.
Друга типова проблема -- нехтування якістю продукції. Мається на увазі не проблема підвищення якісних характеристик продукції у всій її повноті і складності, а усунення відвертої "халтури". Відсутність елементарного рівня якості просто викидає виробника за межі ринку.
Велику користь у первинному покращенні якості приносить проста процедура порівняння власної продукції з аналогічними товарами конкурентів. Також проблема вирішується за рахунок переходу на нові, більш якісні комплектуючі, зміни дизайну, більш точного додержання норм технологій, тобто практично без додаткових витрат. Конкурентоспроможність неможлива без встановлення у фірмі духу боротьби з "халтурою".
Нарешті, ще одним загальнопоширеним джерелом низької конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є відношення до бухгалтерії як до чогось другорядного, необхідного лише "для звіту", ніж для вирішення життєво важливих задач фірми.
По-перше, на багатьох заводах зберігається старий підхід до управління фінансами, який зовсім не пристосований до ринкових умов (вільним цінам, різноманітним нормам платежу, комерційним ризикам тощо). Наприклад, продовжуються поставки неплатоспроможним клієнтам, ціни встановлюються на одному рівні незалежно від форми оплати, не контролюється використання тимчасово вільних коштів тощо. Це приводить до повного безладдя, величезним зловживанням у фінансах підприємств і, як наслідок, надмірно високим затратам.
Оздоровлення фінансів починається тоді, коли директор починає особисто слідкувати за раціональністю фінансових потоків.
По-друге, на більшості підприємств бухгалтерія не націлена на допомогу управлінню, не дає керівництву даних про економічну ефективність тих чи інших видів діяльності. Між тим, при правильній постановці діла бухгалтерський облік дозволяє відповісти на найважливіші питання: виробництво яких типів виробів у нинішній момент збиткове, а яких виключно вигідне? На яких стадіях виробництва підприємство несе основні витрати? Які закупаємі ресурси обходяться особливо дорого?
Маючи таку інформацію, керівництво легше зможе приймати правильні рішення і, тим самим, значно покращити становище фірми (Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. Учебно-практическое пособие. -- С. 343-348).
Крім того, треба мати на увазі, що сьогодні на світовому ринку поступальні процеси пошуку нових машин і технологій, досконаліших товарів не припиняються ні на мить. А тому українським підприємцям щоб не відстати від цього стрімкого руху необхідно постійно підвищувати рівень своїх конкурентних можливостей. Цього можна досягти шляхом одержання згоди провідних міжнародних фірм не тільки придбавати у них продукцію, а й активно співробітничати з ними на взаємовигідних умовах. Саме так формується сучасний потенціал підприємства і підвищуються його конкурентні можливості.
Наявність таких можливостей, їх розвиток "по горизонталі" і якісні характеристики "по вертикалі" створюють новий рівень конкурентоспроможності підприємства, який у стратегічному плані і забезпечує необхідні, реальні та важливі передумови для стабільної роботи на рівні світових стандартів.
Вважається, що в сучасних умовах, не конкуренція, а кооперація і співробітництво є фундаментальним джерелом прибутку компаній і економічного добробуту суспільства (Скудар Г. Стратегія піднесення конкурентоспроможності підприємства: проблеми і складові успіху. Економіка України, 2000. -- №6. -- С. 19).
Для підтримання високого рівня конкурентних переваг використовується такий напрямок як державний вплив на процес забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємств і галузей національної економіки.
Конкурентний статус фірми (підприємства) формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх чинників. Про використання внутрішніх чинників фірма повинна потурбуватися сама. А створення умов для виникнення і підтримки конкурентних переваг національної економіки в цілому -- найважливіша задача держави, її законодавчої та виконавчої влади.
Ця задача повинна вирішуватися на основі державної програми забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Основні зусилля держави повинні бути спрямовані на пошук та "витягування" потенційно конкурентноспроможних галузей і підприємств, тобто таких підприємств, які, в більшій мірі, ніж інші мають необхідні умови для досягнення (за допомогою державної підтримки) в короткі строки конкурентних переваг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Державна програма повинна бути орієнтована на вирішення трьох основних проблем:
1. Створення сприятливих передумов для досягнення конкурентних переваг у всіх детермінантах "національного конкурентного ромбу";
2. Пошук конкурентноспроможних галузей (підприємств);
3. Організація процесу раціонального використання коштів державного бюджету на поетапне перетворення цих галузей в, галузі, які володіють реальними конкурентними перевагами (Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы. СПБ, Спецлит, 2000.--С. 110-111).
Прикладом такої програми можуть бути "Основні напрямки конкурентної політики на 2002-2004 роки"; схваленої Указом Президента України 19 листопада 2001року.
8. Конкурентоспроможність товару (послуги) і фірми. Визначення споживчої цінності товару (послуги)
Для визначення конкурентоспроможності товару керуються наступними принципами:
Ш протилежність цілей і засобів суб'єктів ринку;
Ш урахування особливостей різних сегментів ринку;
Ш квазістабільність ринкової кон'юнктури в період проведення досліджень;
Ш переважно раціональна поведінка суб'єктів ринку.
Принцип протилежності цілей і засобів при управлінні конкурентоспроможністю товару означає, що конкурентоспроможність товару як економічну категорію слід розглядати у двоїстому аспекті, тобто необхідно враховувати інтереси обох суб'єктів ринкових відносин (споживачів і виробників), цілі яких взаємопов'язані, але протилежні: для виробників важливими є параметри, які впливають на рівень витрат, а для споживача -- параметри, які впливають на споживчі якості продукції (товару). Ці відносини можна виразити у матриці протилежності цілей і засобів у процесі товарно-грошового обміну між суб'єктами ринкових відносин (див. табл. 2.1).
Матриця протилежності цілей і засобів у процесі оцінки конкурентоспроможності продукції
|
Суб'єкти |
Фактори конкурентоспроможності |
||
|
Якість |
Ціна |
||
|
Виробник |
1. Якість процесу виробництва продукції (засіб) |
3. Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (ціль) |
|
|
Споживач |
2. Якість продукції (ціль) |
4. Витрати, пов'язані із споживанням продукції (засіб) |
Для покупця метою здійснення покупки товару є придбання її якості -- здатності задовольняти конкретні потреби (квадрант 2 матриці), вартість факторів, які задовольняють дані потреби (квадрант 4 матриці). Кожний споживач при виборі конкретного товару, намагається досягти оптимального співвідношення між рівнем споживчих властивостей і витратами на її придбання і використання, тобто отримати максимум споживацького ефекту на одиницю витрат. З точки зору виробника корисність товару визначається витратне-ціновими факторами. А тому у довгостроковій перспективі метою дій будь-якого виробника є досягнення максимальної різниці між ціною реалізації товару і власними витратами на його виробництво (квадрант 3).
У зв'язку з цим першочерговою задачею для виробника є формування у свідомості споживача думки про високу ступінь корисності даної продукції. Якісний рівень процесу виробництва (квадрант 1), який виражається через виробничо-технологічні показники і втілений у якості товару, забезпечує задоволення потреб виробника і виступає засобом досягнення цілі -- одержання прибутку.
Принцип урахування особливостей різних сегментів ринку заснований на багатій практиці ринкових відносин, яка показала, що споживачі по різному реагують на один і той же товар і з одними і тими ж властивостями. Кожний споживач оцінює рівень конкурентоспроможності товару у відповідності із власними уподобаннями і фінансовими можливостями. Однак сукупний попит певної групи споживачів концентрується, як правило, навколо деякого рівня якості і ціни товару. А тому, виробник, випускаючи продукцію з характеристиками, близькими до популярних, може за допомогою відносно невеликого асортименту задовольнити попити суттєвої частини споживачів. Вважається оптимальним сегмент ринку, до якого відносяться 20% споживачів, які купують приблизно 80% товару.
Принцип квазістабільності ринкової кон'юнктури полягає в тому що конкурентоспроможність товару -- це поняття відносне, яке прив'язане не тільки до конкретного ринкового сегменту, але й до певного моменту часу. При незмінності якісних і вартісних характеристик товару його конкурентоспроможність може змінюватися у досить широкому діапазоні на протязі нетривалого періоду часу.
Для уникнення внутрішньої неузгодженості основних параметрів оцінки конкурентоспроможності товару, необхідно розглядати такий період часу, на протязі якого повинні бути незмінними психологічні аспекти сприйняття корисності товару суб'єктами ринкових відносин, виробничі можливості виробників і купівельна спроможність споживачів, ринкові позиції конкурентів тощо.
Принцип переважно раціональної поведінки суб'єктів ринку заснований на припущенні того, що поведінка кожного суб'єкта ринкових відносин -- або споживача або виробника -- розглядається як серія взаємопов'язаних раціональних дій із заздалегідь визначеною метою.
Сутність цих дій полягає в тому, що суб'єкт вибирає раціональні цілі тільки у відповідності з його природними і розумники соціальними потребами і старанно розраховує оптимальний шлях до задоволення потреб. Кожний виробник намагається використати всі резерви для одержання максимальної віддачі від наявних у його розпорядженні ресурсів. Кожний споживач намагається одержати за свої гроші максимум з точки зору кількості і якості товару.
Більша частина споживацького простору характеризується раціональним попитом, тобто попитом, який обумовлений якостями, притаманними даному товару.
Нераціональний попит означає, що частина сукупного попиту обумовлена іншими факторами, які не пов'язані з якістю товару (наприклад, психофізіологічні, соціокультурні, інстинкти, задоволення тощо) (Лобанов М.М. Осипов Ю.М. Основные принципы оценки конкурентоспособности продукции. "Маркетинг в России и за рубежом", 2001. -- №6. -- С. 53-57).
Після визначення основних принципів оцінки конкурентоспроможності товару слід перейти до визначення показника конкурентоспроможності товару.
Конкурентоспроможність (К) у загальному вигляді визначається відношенням корисного ефекту (Ек) до сумарних затрат, які, включають витрати, що пов'язані з придбанням та експлуатацією товару і іменуються ціною споживання (Цспож). А. тому умови надання переваги одному з товарів всім іншим виражається формулою:
К=.
Чим більше співвідношення, тим вище конкурентоспроможність товару. Але визначити, чи відповідає потенційно експортний товар даній умові, можна лише в результаті порівняльного аналізу сукупних характеристик товару з товарами-конкурентами за ступенем задоволення конкретних потреб і за ціною споживання.
Оцінка конкурентоспроможності будь-якого товару, що йде на експорт, включає такі етапи:
а) аналіз ринку та вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка для порівняння і визначення рівня конкурентоспроможності даного товару;
б) визначення набору порівнюваних параметрів обох товарів;
в) розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності даного товару.
Одним з найбільш відповідальних моментів аналізу конкурентоспроможності товару є вибір зразка. Помилка на цьому етапі може привести до викривлення результатів всієї роботи. Зразок повинен належати до тієї ж групи товарів, що й вибір, який аналізується. Він повинен бути найбільш показовим для даного ринку, як такий, що завоював найбільшу кількість переваг покупців.
Розглянемо це положення на конкретному прикладі. АТ "Укрімпекс" продає невеликі вантажівки моделі "Форд-Отосан" турецького збирання вантажопідйомністю 1,1т. Припустимо, що ми виступаємо на ринку легких вантажних автомобілів у класі вантажопідйомністю 0,5-1,5т. з автомобілем вантажопідйомністю 1,4т. Для оцінки конкурентоспроможності вибираємо аналог, який відрізняється від нашого виробу лише вантажопідйомністю --1,1т. Відміна не досить суттєва. На конкурентному ринкуку, наприклад у Туреччині, обсяг попиту на цей клас автомобілів складає 69 тис. вантажівок за рік, з них на наш аналог припадає 12 тис. З метою завоювання ринку ми можемо встановити на вантажівку вантажопідйомністю 1,4 т ціну, яка близька до ціни аналога, вважаючи, що попит поділиться порівну. Але насправді обсяг збуту не досяг і половини запланованого, тобто 3 тис. вантажівок. Виявилося, що на ринку Туреччини з 60 тис. проданих за рік автомобілів в класі вантажопідйомністю 0,5-1,5 т., 57 тис. автомобілів припадало на автомашини вантажопідйомністю 0,5-1,1 т., куди входить і аналог, і всього 3 тис. машин вантажопідйомністю 1,1-1,5 т. Такою є ціна у виборі зразка.
Для того, щоб дати об'єктивну оцінку конкурентоспроможності товару визначають набір порівняльних параметрів товару. З них одні характеризують споживчі властивості. При цьому розрізняють "жорсткі" і "м'які" споживацькі параметри, які складають корисний ефект товару.
"Жорсткі" параметри описують найважливіші функції товару і пов'язані з ними основні характеристики, які задані конструктивними особливостями виробу. Це -- технічні параметри, а також параметри відповідності міжнародним та національним стандартам і нормативам.
"М'які" параметри характеризують естетичні властивості товару, у тому числі дизайн, колір, упаковку та інш. Останнім часом зростає значення "м'яких" параметрів.
Після визначення набору споживацьких параметрів встановлюють їх ієрархію. При цьому висувають на перший план ті з них, які мають найбільшу значимість для споживача.
На цій основі розробляється інтегральний показник конкурентоспроможності товару. Розрахунок такого показника для товару, призначеного для експорту, заснований на порівнянні його з параметрами існуючого товару, який найбільш повно відображає потреби покупців. Головним джерелом відомостей про характер вимог покупців є ринкові дослідження. При цьому інформація може бути прямою, тобто одержаною в результаті збирання відповідних фактів. Непряма інформація -- це відомості про розміри збуту і частки ринку найбільш конкурентоспроможних товарів-аналогів. Для того, щоб оцінити співвідношення параметрів конкретного виробу і параметрів зразка, необхідно кількісно визначити їх дані. Кожний "жорсткий" параметр має певну величину, яка вимірюється в одиницях: кіловатах, метрах і т.п. Ступінь задоволення виражають у формі процентного відношення фактичної величини параметру до тієї величини, за якої потреба задовольняється на 100%. Наприклад, пропонується машина для розфасовки продуктів, яка має продуктивність 100 розфасовок за хвилину, а споживачеві потрібна продуктивність 400 операцій за хвилину. Таким чином, потреба за даним параметром задовольняється тільки на 25%. Такий розрахунок проводять за всіма кількісно оціненими параметрами і одержують для кожного параметричний індекс.
Параметричний індекс можна визначити і для "м'яких" параметрів, які важко піддаються кількісній характеристиці. Для цього використовують органодіптичні методи, тобто суб'єктивне сприйняття людиною деякої властивості об'єкта і вираз результатів у цифровій формі.
При виході з новим товаром на міжнародний ринок слід добиватися того, щоб інтегральний показник відносної конкурентоспроможності (К) виробу у відношенні до зразка був більше 1, тобто К>1. (Соколенко С.І. Сучасні світові ринки та Україна. -- К.: Демос, 1995. -- С. 21-26).
Після визначення конкурентоспроможності товару визначають і конкурентоспроможність фірми. Конкурентоспроможністю фірми необхідно керувати. При цьому конкурентоспроможність фірми визначають за формулою:
КСф=КСв Рм , де
КСв -- конкурентоспроможність виробу
Рм -- рівень управління маркетингом, який визначається швидкістю реагування на зміни попиту і виходу на ринок з новим товаром (порівняно з конкурентами) (Г.І. Іспірян, А.К. Нгуен. Методологічний підхід і методика визначення конкурентної позиції фірми на ринку. "Легка промисловість", 1999. -- №1-2. -- С. 66-67).
Конкурентоспроможність товару органічно пов'язана з його споживчою цінністю, яка виявляється у порівнянні з товарами конкурентів. На практиці зазвичай виділяють три головних напрямки оцінки конкурентних властивостей виробу:
Ш технічна досконалість;
Ш цінова привабливість;
Ш умови реалізації та поставки.
Технічну досконалість виробу вимірюють за допомогою оцінки його технічного рівня відносно до зразка.
Наприклад, для тракторів технічний рівень оцінюється за такими характеристиками:
Ш показники призначення: тяговий клас; питома витрата палива при найбільшій тяговій потужності; потужність двигуна, швидкість руху трактора та інш.;
Ш показники надійності: ресурс до першого капітального ремонту відповідно трактора, двигуна, трансмісії, несучої системи тощо;
Ш показники технологічності: питома конструкційна маса 4 питома металоємкість та інш.;
Ш показники транспортабельності: габаритні розміри;
Ш ергономічні показники: параметри середовища на робочому місці оператора; параметри вібрації; рівень зовнішнього шуму та інш.;
Ш показники безпеки: шлях гальмування; граничні кути підйому і спуску та інш.;
Ш патентні-правові показники: показники правового захисту і патентної чистоти;
Ш показники стандартизації та уніфікації: коефіцієнт застосовності та інш.;
Ш естетичні показники.
Цінова привабливість товару вимірюється на основі співставлення фактурних цін товарів і цін споживання. Цінова привабливість може бути уточнена також і в порівнянні якості, упаковки, марки, умов обслуговування та інш.
При співставленні умов реалізації і поставки товару необхідно брати до уваги умови авансування, знижку до ціни умови платежу і поставки, строки поставки, гарантії та інш
Всі ці властивості виробу складають комерційну характеристику конкуруючих товарів (схема 2.3).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз стану виробництва та економічної ефективності діяльності м’ясокомбінату ПАТ "Конотопм’ясо". Формування перспективного товарного асортименту підприємства м’ясної галузі. Світовий та вітчизняний досвід управління конкурентоспроможністю організації.
контрольная работа [79,9 K], добавлен 26.11.2014Визначення особливостей управління конкурентоспроможністю в будівельній галузі за сучасних умовах, виявлення резервів розвитку галузей національної економіки. Основні напрямки забезпечення економічної безпеки галузей народного господарства України.
статья [388,3 K], добавлен 11.09.2017Сутність та ознаки конкурентоспроможності. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства. Характеристика діяльності підприємства. Вплив конкурентоспроможності на якість продукції. Дослідження результатів діяльності та фінансового стану.
дипломная работа [293,3 K], добавлен 14.09.2016Аналіз управління виробничо-технологічною та матеріальною підсистемою підприємства. Оцінка управління стратегічним розвитком організації та її конкурентоспроможністю, зовнішньоекономічною діяльністю. Загальна характеристика організаційної структури.
отчет по практике [52,3 K], добавлен 25.04.2014Поняття якості та конкурентоспроможності продукції. Аналіз основних показників діяльності підприємства "ВКФ С-КОРТ". Оцінка цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції фірми. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції компанії.
курсовая работа [294,0 K], добавлен 13.04.2014Аналіз та виявлення основних факторів і методів оцінки конкурентоспроможності товарів і послуг на внутрішньому ринку. Визначення величини економічних параметрів, розрахунок загального індексу якості для газет "Каталог вакансій" та "Робота + кар’єра".
дипломная работа [2,1 M], добавлен 25.07.2011Характеристика діяльності ВАТ "Коростишівський льонозавод", аналіз економічної ефективності використання його виробничого потенціалу. Оцінка фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства. Стратегії управління конкурентоспроможністю фірми.
дипломная работа [476,1 K], добавлен 03.01.2011Визначення методів оцінки трудового потенціалу організації. Сутність стратегічного та оперативного управління потенціалом підприємства. Організаційно-економічний механізм антикризового управління потенціалом компанії. Особливості оргструктури фірми.
контрольная работа [32,9 K], добавлен 11.03.2016Сутність антимонопольної діяльності підприємства. Аналіз механізму управління діяльністю підприємства. Монополізм у нашій державі. Зловживання монопольним становищем на ринку. Шляхи вдосконалення управління антимонопольною діяльністю підприємства.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 10.01.2011Сутність та класифікація активів підприємства, методи управління та показники ефективності даного процесу. Формування та управління необоротними та оборотними активами підприємства. Шляхи підвищення ефективності управління активами в організації.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 20.06.2012Основи управління прибутком на підприємстві. Економічна сутність прибутку підприємства, система управління. Правові засади управління прибутком підприємства. Оцінка системи управління прибутком на підприємстві ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот".
дипломная работа [165,5 K], добавлен 27.05.2010Теоретичні аспекти формування, розподілу і управління прибутком підприємства. Аналіз фінансово-економічних показників підприємства вугільної промисловості. Політика оперативного управління фінансовими ресурсами підприємства, охорона праці та безпека.
дипломная работа [606,4 K], добавлен 05.11.2011Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002Сутність та етапи розробки інноваційного проекту на підприємстві, особливості організації системи управління нововведеннями. Критерії визначення його ефективності. Основні рекомендації щодо шляхів покращення управління проектом впровадження інновацій.
курсовая работа [364,7 K], добавлен 09.07.2013Основи управління сільськогосподарським підприємством в сучасних умовах, особливості формування стратегії управління у кризовий період. Напрямки вдосконалення системи управління на основі комплексної реструктуризації державного підприємства "Новатор".
дипломная работа [774,4 K], добавлен 12.02.2013Сутність управління запасами торгово-посередницького підприємства. Аналіз комерційної діяльності ПП "Монолит Пласт" по оптовим закупкам і збуту продукції, оцінка ефективності автоматизації управління його запасами на базі сполучення АВС та XYZ – аналізів.
дипломная работа [7,5 M], добавлен 02.07.2010Принципи управління процесом встановлення та досягнення цілей реструктуризації підприємства на основі аналізу сучасних концепцій цільового управління у менеджменті. Причинно-наслідкові зв’язки виникнення протиріч цілей реструктуризації підприємства.
автореферат [37,6 K], добавлен 11.04.2009Роль оборотного капіталу підприємства. Зміст процесу управління оборотним капіталом. Вдосконалення методів планування показників та аналіз процесу управління оборотним капіталом на підприємстві. Відмінності між основним та оборотним капіталом за Смітом.
дипломная работа [125,7 K], добавлен 14.11.2011Структура управління матеріально-технічним забезпеченням та основні функції комерційних служб підприємства. Аналіз управління збутом та комунікаційну політику організації. Організація закупок матеріальних ресурсів. Управління комерційним персоналом.
курсовая работа [1008,8 K], добавлен 18.05.2014Підприємство як суб'єкт господарювання. Цілі та напрямки діяльності, класифікація і структура особливості організації маркетингу на підприємстві. Характеристика виробничих процесів, форми їх організації. Сутність і головні функції процесу управління.
шпаргалка [71,9 K], добавлен 14.08.2010
