Методичні основи дослідження

При конспектування фундаментальних наукових монографій необхідно супроводжувати конспект історіографічної довідкою про час та умови, за яких створювався джерело, цілі, які ставилися автором джерела, бажано складання довідкового словничка категорій і термінів, які використовуються в джерелі. Конспект не повинен бути надмірним за обсягом, оскільки конспектування - не тиражування джерела, а коротке творче його осмислення. Конспект - основна база для всіх видів наукової творчості від найпростіших, вихідних форм (повідомлення на семінарі, участь у проведенні ситуаційних та ділових ігор) до дипломного проекту, наукової роботи, дисертації. Конспект як форма накопичення матеріалів для дослідження може бути як за окремими джерелами, так і тематичним. Це більш висока і більш складна форма запису.

Тут одна тема, за якою ведеться конспектування декількох джерел. У тематичному конспекті особливо важливим є творча оцінка, зіставлення відмінностей в характеристиці одних і тих самих процесів, що є в різних джерелах. Тематичний конспект - основна форма безпосередньої підготовки до науковою доповіддю, до написання контрольних та курсових робіт, дипломних проектів, статей. Вельми важливою формою конспекту, його логічним завершенням є структурно-логічні схеми.

1.2.3 Основи методики оформлення

Підсумком дослідження може бути інформаційний доповідь (службова записка); аналітичний огляд; стаття в науковому збірнику; доповідь на науковій конференції; дисертація; монографія. Структура кожної з цих робіт не формалізована. Дослідник визначає її на власний розсуд. Але практично вже устоялося загальну думку вчених про те, що обов'язково повинні бути присутніми наступні моменти:Чи можливо більш короткий позначення теми.

* Фактичний рівень розробки теми в літературі. Що залишається дискусійним?

* Які позитивні моменти можна витягти з міжнародного досвіду розробки цієї теми.

* Все інше на розсуд дослідника. При викладі спірних питань теми необхідно приводити думку різних авторів. Якщо в роботі критично розглядається точка зору будь-якого автора, його думку слід викладати без скорочення. Тільки за цієї умови критика може бути об'єктивною. Обов'язковим при наявності різних підходів до розв'язання досліджуваної проблеми є порівняння рекомендацій, що містяться в діючих інструкціях та робіт різних авторів. Лише після цього обгрунтовується думка щодо спірного питання або підтримується одна з вже наявних точок зору з відповідною аргументацією.

Не лише цитати, але і виклад принципових положень інших авторів, повинні включатися в роботу з посиланням на джерело. Велике значення має насиченість тексту роботи схемами, графіками, діаграмами. Їх застосування є незамінним засобом формалізації характеристик об'єкта дослідження. Вони сприяють не тільки підвищенню наочності і переконливості матеріалу, але й більш глибоке розкриття сутності явищ, підвищує культуру викладу, дозволяє в лаконічно формі відобразити знання в досліджуваних питаннях.

При виконанні графічного матеріалу обов'язковими вимогами є акуратність і лаконізм у виборі засобів і квітів. Ці вимоги забезпечують наочність і чіткість сприйняття. Для кожної групи графічного матеріалу застосовується окрема самостійна нумерація (діаграми, графіки, схеми). Під ілюстрацією (графіком, діаграмою, схемою) необхідно розкрити зміст прийнятих умовних позначень. Нижче дається коротку назву, що розкриває зміст іллюстріруемого явища.

Програми в роботі, як правило, складаються з таблиць, але можуть включати текстовий матеріал, облікові форми, схеми великого формату і т.п. Кожне окреме додаток повинен мати заголовок, що розкриває його зміст. Бібліографія включає в себе перелік літературних та інших джерел, використаних при підготовці роботи. Матеріал, що включається в бібліографію, розміщується в ній у відповідності з певними правилами. Кожен джерело потрібно вказати строго відповідно до його найменуванням. Монографії, брошури повинні видаватися з усіма елементами титульного листа: прізвище, ініціали автора, назва, місто, видання та рік видання. Для робіт із зібрань творів, збірників, журналів і газетних статей необхідно вказати прізвище та ініціали автора, назва статті (роботи), а потім найменування джерела з усіма елементами титульного аркуша, як зазначено вище, після чого вказати номер сторінки початку статті (роботи).

Використані в роботі джерела розташовуються за розділами у наступному порядку:

- фундаментальні роботи за темою дослідження;

- законодавчі акти і рішення директивних органів (у хронологічному порядку);

- статистичні архівні матеріали та нормативні документи (в хронологічному порядку);

- літературні джерела (в алфавітному порядку).Список використаної літератури є складовою частиною наукового дослідження і відображає ступінь вивченості даної проблеми. Важливу роль при оформленні списку має відбір літератури. У списку літератури можна показати всю використану при роботі над темою літературу, тільки основну або тільки цитовану.

Висновок

Науково-дослідний процес є досить складним. Потрібні глибокі знання з різних організаційних, наукових і соціальних питань розвитку в системі народного господарства. Наука має ряд особливостей, які потрібно постійно враховували. Відтворювальний процес, наприклад,в науково-технічній сфері, здійснюється в різноманітних наукових умовах дослідження. Недоолік їх може посилювати чи послаблювати вплив факторів на результати виробництва, особливо в умовах ринкових відносин. У зв'язку з цим зростає важливість розробки рекомендацій з форм господарювання і методів управління для того, щоб повною мірою враховувати реальні умови відтворення, перспективи його соціально-економічного розвитку.

Будя-яке дослідження звичайно проводяться в такій послідовності (по стадіях): Постановка проблеми, обгрунтування цілей і завдань, вивчення теорії та отриманих раніше наукових результатів, збір потрібної інформації та її оцінка стосовно до розробленим питань, підготовка гіпотези та методики, обробка і систематизація отриманих даних, постановка експерименту, підготовка висновків (пропозицій, рекомендацій), Визначення зразкової ефективності освоєння отриманих результатів. У програмах досліджень вказуються об'єкти, терміни, виконавці (співвиконавці), координація, витрати на виконання робіт, джерела фінансування.

Список використаної літератури

1. Аграрна економіка: Підручник. / Под ред. Малюка М.Н. - СПб.: Изд-во "Лань", 2002.

2.Беляшов В.Г. Статистико-економічні методи розв'язання експериментальних задач. - М.:Колос,1989

3. Боев В.Р. Методи економічних досліджень в агропромисловому виробництві,М.:Россельхозакадемія,1999.

4. Бор М.З. Основи економічних досліджень. Логіка, методологія, організація, методика. - М.: Издательство "ДИС", 1998.

5. Евстифеев В.Н. Оптимізаційні методи в економіці. Тенденція і методика наукових досліджень. - М.: Академія суспільних наук, 1991.

6. Коваленко Н.Я. Економіка сільського господарства. З основами аграрних ринків. Курс лекцій. - М.: Асоціація авторів і видавців. ТАНДЕМ: Видавництво ЕКМОС,1998.

7. Матеріалістична діалектика як наукова система. Изд-во МГУ, 1983.

8. Моїсеєва М.К., Карпунин М.Г. Основи теорії та практики функціонально-вартісного аналізу: Навчальний посібник. - М.: Вища школа, 1998.

9. Пешехонов В.А., Пащенко О.І. Економіки аграрного сектора: Навчальний посібник. - СПб.:ОЦіЕМ,2003.

10. Попович І.В.. Методика економічних досліджень в сільському господарстві. - М.:Изд-во"Економіка",1982.

11. Суслов І.П. Методологія економічного дослідження. - М.: Економіка, 1983.

12. Харченко Л.П., Долженкова В.Г., Іонін В.Г. Статистика. - Новосибірськ: изд-воНГЛЕіУ,1997.

13. Економіка сільського господарства / Под ред. Мінакова І.А. - М.: Колос, 2000.

Размещено на Allbest.ru