Становище економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України

Індивідуальна робота

Підготував:

студент 404-Фкбс групи

Богуцький В.І.

Перевірив:

Бардиш Г.О.

Львів 2013



Зміст

Вступ

1. Становище економіки України на фоні економік розвинутих країн

2. Основні положення інвестиційного проектування

3. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту

4. Основна сутність основних аналізів інвестиційних проектів

5. Інвестиційне оцінювання в Україні та закордоном

6. Ризики та оцінювання ризиків

7. Газо-транспортна система в Україні: стан, проблеми, перспективи і потреби в інвестиційних ресурсах

Висновок



Вступ

Провідну роль в активізації інвестиційної діяльності відіграють суб'єкти господарювання та фінансово-кредитні установи, які виступають посередниками в акумулюванні та перерозподілі тимчасово вільних коштів з метою формування та розміщення інвестиційних ресурсів.

У розвинених країнах ключовою тенденцією проектного фінансування є використання всієї гами джерел і методів фінансування інвестиційних проектів із залученням широкого кола фінансових інструментів, які пропонує світова практика. Основна перевага такого підходу полягає в пошуку найефективнішої ресурсної моделі проекту.

В країнах з розвиненою економікою в практиці фінансування інвестиційних проектів поширеною формою фінансування є проектне фінансування. При цьому сам проект, а вірніше ті доходи які отримає підприємство в результаті його реалізації, є способом обслуговування зобов'язань за наданий банківський кредит. В умовах ринкової економіки неабиякого значення набуває такий напрям економічної діяльності, як інвестиційний аналіз.

Інвестиційний аналіз - це комплекс методичних і практичних прийомів та методів розробки, обґрунтування й оцінки доцільності реалізації інвестицій з метою прийняття інвестором ефективного рішення.

Інвестиційний аналіз спрямований на виявлення позитивних і негативних факторів, що впливають на інвестиційну активність підприємства, і кількісними вимірами їхнього впливу. Інвестиційний аналіз розкриває тенденції господарського розвитку, з визначенням невикористаних внутрішніх резервів.

Предметом інвестиційного аналізу виступають інвестиції й інвестиційна діяльність підприємства, а також кінцеві результати її здійснення, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів, які одержують відображення через систему інвестиційної інформації.



1. Становище економіки України на фоні економік розвинутих країн

інвестиція економічний україна

Основними причинами глибокої економічної кризи в Україні є відсутність моделі трансформації економіки на ринкових засадах, яка б відповідала специфіці нашого суспільства, а також відсутність надійної системи економічної безпеки, яка б сприяла створенню самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки та забезпечила б її захист від зовнішніх і внутрішніх деструктивних впливів.

Досі не визначено систему індикаторів економічної безпеки та їх порогові значення, вихід за межі яких веде до руйнівних процесів в економіці. Відповідно не запроваджено і моніторинг стану економіки на підставі зазначених індикаторів. Не здійснюється моделювання ситуацій та вироблення механізмів попередження негативних явищ в економіці.

Світовий досвід показує, що коли надходження приватного іноземного капіталу недостатньо регулюється державою, то воно не сприятиме вирішенню галузевих та регіональних структурних проблем в руслі визначених нею пріоритетів. Іноді це навіть призводить до ущемлення інтересів вітчизняних виробників, створює нездорову диференціацію в оплаті аналогічної праці. Тому практично в усьому світі іноземне інвестування в тій чи іншій формі регламентується. І хоча в багатьох країнах (в тому числі і в Україні) для закордонного капіталу встановлюється національний режим, держава регулює його приплив, заохочуючи його вкладання в одні галузі економіки та обмежуючи - в інші шляхом застосування антимонопольного законодавства та іншими способами.

В світі існує практика розробки і затвердження в законодавчому порядку відповідних переліків галузей, видів діяльності, виробництв і територій, що закриті для іноземного інвестування повністю або частково. Такий законопроект вже розглядається в РФ. В Україні поки що такого переліку немає, його запровадження вкрай необхідне. Це пов'язано з поширенням приватизаційних процесів, зростанням обсягів іноземного інвестування, а також з розпорошеністю по багатьох законодавчих актах різних заборон та обмежень щодо іноземного інвестування, що досить незручно для закордонних інвесторів.

Негативно впливає на забезпечення економічної безпеки відсутність чітко встановлених "правил гри", тобто відповідної законодавчої бази ринкових перетворень. Відсутність правової системи ринкового регулювання сприяла криміналізації економіки та її переходу в "тінь".

Загалом економічні національні умови для реалізації міжнародних інвестиційних програм є порівняно непривабливими. Згідно із західними оцінками. Норма прибутку на вкладений капітал у будівництво заводу у Західній Європі становить 38,6%, окупність 6 років, а в Україні 21% і 11-річний строк окупності. Крім того, Україна конкурує з країнами Східної Європи та СНД за інвестиції розвинених країн.

Як свідчить практика, застосування (за рекомендаціями міжнародних фінансових організацій) моделі "шокової терапії" без урахування особливостей України, зокрема використання традиційних для розвиненої ринкової економіки монетарних механізмів, не могло не призвести до руйнації вітчизняної промисловості, шаленого зростання цін та інфляції, катастрофічного зниження добробуту населення, руйнування прошарку людей з середнім достатком, криміналізації суспільства, гіперзростання "тіньової" економіки.

Спроби досягнення в Україні фінансової стабілізації та подавлення інфляції суто монетарними засобами призводять до формування особливого типу боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам.

Однак поки що відсутня така модель економічних реформ, яка б ураховувала національні особливості, наявний економічний потенціал, відповідала б національним інтересам України та її ролі у світовому розподілі праці й отримала широку підтримку в суспільстві.

Якщо взяти такий важливий індикатор економічної безпеки, як валовий внутрішній продукт (ВВП), що яскраво характеризує ефективність економічної системи є досить низьким.

Зростання питомої ваги найбільш енергомістких галузей, що виробляють проміжну продукцію, та істотне зменшення частки галузей, що виробляють кінцеву продукцію, свідчить про відсутність системного підходу до здійснення структурної перебудови економіки і створює значну загрозу економічній безпеці України. Усунення цих диспропорцій вимагає активної участі держави.

Значно зросла загроза економічній безпеці із-за посилення диференціації доходів найбагатших і найбідніших верств населення, що не йде в жодне порівняння з ситуацією в розвинених країнах. Замість того, щоб урахувати при здійсненні соціальної політики кращий світовий досвід, коли під час трансформації економіки тягар реформ більш-менш рівномірно розподіляється між усіма прошарками населення, що сприяє консолідації нації і успіхові реформ, в Україні пішли хибним шляхом перерозподілу національного багатства на користь незначного прошарку так званих "нових українців".

2. Основні положення інвестиційного проектування

Своєчасна розробка проектно-кошторисної документації суттєво прискорює інвестиційний процес. Проект будівництва, реконструкції або технічного переозброєння звичайно складається з комплексу технічної документації (креслень, технологічних, конструктивних та економічних обґрунтувань) і кошторисної документації.

Проектування -- це надзвичайно важливий і відповідальний етап в інвестиційному процесі, оскільки прийняті в проекті технологічні, планувальні та конструктивні рішення дуже важко скоригувати, коли вже розпочато будівництво. Самі витрати на проект незначні, але коли інвестиції у виробництво обладнання та виготовлення конструктивних елементів споруд вже спрямовані, то помилки, допущені при розробці проекту, коштують надто дорого.

Проектно-кошторисній документації звичайно передує розробка інвестиційного проекту, проте з метою прискорення інвестиційного процесу передпроектні дослідження, стадія проектування і навіть будівництва часто суміщуються.

Будівельники, як правило, вимагають від замовника при готовому технічному проекті робочу документацію на перший рік будівництва. Разом з тим проект повинен обґрунтовуватись за допомогою найновітніших науково-технічних досягнень, які можуть з'явитися після завершення проектування. Тому проектувальники повинні закладати в проект такі об'ємно-планувальні і конструктивні рішення, які б давали змогу швидко реконструювати і технічно переозброювати виробництво.

Класичний проект має три складові: технологічну, будівельну і техніко-економічну.

Технологічна частина складається зі схеми виробництва (технологічно взаємопов'язаних одиниць обладнання), технологічних етапів і переділів виготовлюваної продукції, обсягів виробництва та якісних показників.



Рис. 1. Схема взаємозв'язків інвестиційного проекту і проектно-кошторисної документації

Будівельна частина визначає стандартні вимоги до об'ємно-планувальних і конструктивних рішень. Об'ємно-планувальні рішення передбачають розміщення основних і підсобних приміщень, цехів, розміри їх площі та обсягу; конструктивні рішення -- використання найбільш придатних за визначеними параметрами будівельних матеріалів, конструкцій і деталей.

Техніко-економічна частина включає передпроектні дослідження і техніко-економічні обґрунтування, розрахунки економічних показників ефективності й доцільності проекту. Проект розробляється на підставі завдання на проектування та іншої передпроектної документації, що надається замовником проектно-дослідницькій організації (генеральному проектувальнику). У разі згоди останнього виконувати проектні роботи між ними укладається договір на розробку проектно-кошторисної документації.

Керуючись вимогами і параметрами завдання на проектування, проектна фірма проводить економічні та інженерні дослідження. Економічні дослідження здійснюються з метою перевірки доцільності проекту: вивчається забезпечення виробництва сировиною, транспортними засобами, робочою силою, аналізуються можливості використання місцевих будівельних матеріалів та існуючої виробничо-технічної бази будівництва.

Інженерні дослідження виконуються з метою перевірки обґрунтованості будівництва на обраному майданчику, тобто вивчаються топографічні, геологічні, гідрогеологічні, гідрометричні, метеорологічні та інші умови виконання будівельно-монтажних робіт. Результатом є визначення площі будівництва, обсягів земляних робіт, вибір типів фундаментів і наземних конструкцій окремих будівель і споруд, вибір джерел забезпечення будівництва та експлуатації підприємства енергією, водою, комунікаційними мережами та іншими об'єктами виробничої інфраструктури.

В Україні традиційно весь комплекс інженерних та економічних досліджень проводиться генеральним проектувальником із залученням спеціалізованих науково-дослідних, дослідно-конструкторських і геолого-розвідувальних фірм згідно з укладеними договорами. Керівництво цими дослідженнями здійснює головний інженер (архітектор) проекту. Такий метод проектування склався ще за часів Радянського Союзу відповідно до галузевої схеми управління народним господарством.

За сучасних умов в Україні доцільно створювати проектно-дослідницькі компанії, які виконують проектні роботи самостійно або із залученням невеликої кількості субпідрядних проектувальників. Такі компанії завдання на проектування повинні одержувати в результаті перемог на тендерах (підрядних торгах).

Після проведення інженерних й економічних досліджень і затвердження майданчика під забудову та його розмітку в натурі генпроектувальник одержує архітектурно-планувальне завдання і технічні умови на проектування, що, по суті, є початком розробки проектно-кошторисної документації. Проектування може здійснюватись у дві чи одну стадію (рис. 2).

інвестиція економічний газотранспортний

Рис. 2. Послідовність проектувальних робіт за двох варіантів



Двостадійне проектування включає розробку проекту зі зведеним кошторисом і розробку робочої документації з кошторисами. Такий варіант застосовується при будівництві великих і складних промислових підприємств, нових кварталів забудови міст, великих селищ, окремих будівель і споруд зі складними або новітніми об'ємно-планувальними, конструктивними та архітектурними рішеннями. При одностадійному проектуванні розробляється один документ -- робочий проект зі зведеним кошторисом, який застосовується для технічно та архітектурно нескладних будівель і споруд.

При двостадійному проектуванні на першій стадіїрозробляються: ситуаційний план розміщення підприємства та генеральний план будівництва; технологічна схема виробництва і загальна схема управління підприємством; схема комплексу технічних засобів та автоматизації технологічних процесів; план земельної ділянки та недеталізовані рішення планів, фасадів, розрізів окремих нетипових будівель і споруд; плани і профілі трас інженерних мереж; житлово-цивільне будівництво, якщо воно належить до підприємства; проект організації будівництва; кошторисна документація; паспорт проекту і пояснювальна записка. Документи, що опрацьовуються на цій стадії, узгоджуються із зацікавленими організаціями і контрольними інспекціями (санітарною, протипожежною та ін.) і затверджуються відповідними органами залежно від відомчої належності проекту і форми власності інвестора.

На другій стадії розробляють документацію для будівництва окремих будівель і споруд: перелік фізичних обсягів будівельно-монтажних робіт і потреб у матеріалах, конструкціях і деталях для їх виконання; перелік необхідного технологічного та інженерного обладнання; локальні та об'єктні кошториси; робочі креслення (плани і розділи будівель); паспорти окремих будівель і споруд.

Одностадійний робочий проект має дещо менший обсяг, ніж двостадійний, що значно скорочує строки його розробки і зменшує вартість проектно-дослідницьких робіт.

На кожній стадії проектування розраховуються показники (вартісні і натуральні), які всебічно характеризують проект. Система цих техніко-економічних показників включає: загальні, що характеризують проект в цілому, і окремі, що характеризують певні частини проекту: економічну, будівельну, технологічну.

Загальні, або головні, показники складають дві групи: будівельні та експлуатаційні.

Будівельні показники оцінюють економічність прийнятих архітектурно-будівельних, планувальних і конструктивних рішень. Головні з них: обсяг інвестицій (кошторисна вартість підприємства загалом); обсяг будівельно-монтажних робіт та його структура за витратами; витрати головних будівельних конструкцій у розрахунку на одиницю кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт; трудомісткість монтажу окремих будівель і споруд; коефіцієнти використання території забудови, робоча, корисна площа і об'єм будівель та ін.

Будівельні показники, що характеризують жилі будівлі, їх квартали або мікрорайони, -- це кошторисна вартість будівництва, в тому числі будівельно-монтажних робіт: загальна і житлова площа; середня вартість 1 м² загальної і житлової площі; об'ємно-планувальні коефіцієнти; показники економічності генерального плану кварталу, що характеризують питому вагу забудови і використання території будівельного майданчика, та ін.

Експлуатаційні техніко-економічні показники характеризують: номенклатуру та обсяг продукції; виробничу потужність кожного її виду; собівартість і рентабельність одиниці виробленої продукції; чисельність працюючих, продуктивність праці і режим роботи підприємства; технічні характеристики обладнання й рівень його використання; експлуатаційні витрати всіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції тощо.

Після завершення двостадійного або одностадійного проектування інвестор (замовник) організовує експертизу проектно-кошторисної документації, яка проводиться з метою контролю за якістю проектування, обґрунтованістю прийнятих рішень і вартістю будівництва. Інвестор може здійснювати експертизу самостійно або із залученням інжинірингової фірми. Розроблений проект підлягає контролю також з боку уповноважених державою органів з метою визначення відповідності державним нормам і стандартам у галузі будівництва, архітектури, екології, санітарії, протипожежної безпеки тощо. За результатами всебічної експертизи замовник і генеральний проектувальник вносять зміни до проектно-кошторисної документації, після чого вона підлягає затвердженню за встановленим порядком.

3. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту

1. Резюме.

Згідно з перспективною схемою розвитку Бердянського морського торговельного порту (затвердженої виконуючим обов'язки Державного секретаря Міністерства транспорту України А.Ф. Демиденко 22.11.2010 року), підприємством розроблено техніко-економічне обгрунтування проекту “Будівництво перевантажувального комплексу контейнерів (причал № 10)“. Проектом передбачається будівництво двох перевантажувальних комплексів - контейнерів і комплексу Ро-Ро на причалі № 10, загальною довжиною 230 п. м., в тому числі 30 п. м. для причалу Ро-Ро. Кошторисна вартість проекту складає 111917,2 тис. грн.

Будівництво передбачено проводити в п'ять черг: три черги контейнерного терміналу, IY-а черга комплекс Ро-Ро і остання черга - закінчення будівництва.

Реалізація проекту передбачається за рахунок коштів порту (11,5 млн. грн.) та інвесторів. Термін виконання проекту з 1.07.2012 по 1.09.2015 р. Техніко-економічне обгрунтування проекту розроблено інститутом ЧЕРНОМОРНДІПРОЕКТ.

2. Характеристика підприємства

Загальні відомості

Бердянський морський торговельний порт - це державне підприємство, яке входить до системи Міністерства транспорту та зв'язку України. Безпосередньо порт підпорядковується Державному Департаменту морського та річкового транспорту України. Начальник порту - Пікінер Володимир Тарасович.

Помічник по будівництву - Іванцов Юрій Борисович - тел. (06153) 62-7-82. Адреса - 71112, Україна, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 13/7.

Бердянський морський порт є єдиним морським транспортним вузлом Запорізької області.

Бердянський порт заснований 1 липня 1830 року. З 1964 року став відкритим для заходу іноземних суден. У 1974 році - отримує I категорію.

Через Волго - Донський та Біломоро - Балтійський канали пов'язаний із регіонами Росії і виходить на Каспійське, Біле та Балтійське моря, а через Чорне море - із країнами Середземноморського басейну і Південно - Східної Азії.

Основні види діяльності (спеціалізація).

Бердянський морський порт в силу свого географічного положення, маючи середні по величині прохідні глибини, тупикову слабо розвинену залізничну колію, з причини відсутності електрифікованої залізничної колії від станції Пологи до станції Бердянськ, не має можливості конкурувати з великими морськими портами, не може вибирати вигідні вантажі, тому бере до перевалки все, що пропонують клієнти. З цієї причини чіткої спеціалізації порт не має, тому переробляє всі види вантажів, у тому числі й наливні.

Транспортні коридори порт не обслуговує.

Довжина причальної лінії 1704,2 п. м. Прохідна осадка суден - 7,9 м. Загальна пропускна спроможність - 4,5 млн. тонн вантажів на рік.

На 9 вантажних причалах розміщено 35 портальних кранів вантажопідйомністю від 5 до 40 тонн, є у наявності 64 одиниці малої механізації.

Для зберігання і накопичення вантажів порт має 96 тис. кв. м складської площі, в тому числі критої -13,9 тис. м 2.

3. Зміст та мета інвестиційного проекту

У зв'язку з тим, що Бердянський морський торговельний порт розташований у центрі міста Бердянськ, при чому, з одного боку знаходяться міські пляжі, а з другого - територія іншого виробничого підприємства, довгі роки він не мав можливостей для подальшого розвитку. Обмеженість території та перспектив для розвитку стримували реалізацію у повному обсязі можливостей порту по притягуванню вантажів прилеглих промислових районів України, а також Росії та країн Каспійського моря.

Придбання в жовтні 2009 року підприємства-банкрута Бердянського рибокомбінату надало таку можливість уперше за багато років. Виробнича площа рибокомбінату дорівнює 8 га, берегова смуга 450 п. м. На цій площі можливо провести будівництво причалів, елеватора і складських приміщень для переробки зернових вантажів, мінеральних добрив, нафтопродуктів, контейнерів і поромної переправи, яка зв'яже Бердянськ з російськими регіонами східного берега Азовського моря.

Мета проекту - досягнення обсягів вантажопереробки контейнерних вантажів в кількості 300 тис. тонн/30 тис. TEU та вантажів Ро-Ро -200 тис. тонн/9.3Тис.од.

Технологічні рішення, а також застосовуване перевантажувальне обладнання дозволить на перевантажувальному комплексі контейнерів переробляти, при необхідності, вантажі відкритого зберігання широкої номенклатури.

Зростання обсягів вантажопереробки в наявних умовах практично неможливо в зв'язку з обмеженістю складських площ і поступовим збільшенням строків перебування вантажів в порту, що викликано нестабільністю світового ринку. Роботи планується вести господарським та підрядним способом.

4. Архітектурно-містобудівні умови.

Будівництво планується проводити за рахунок акваторії порту. ТЕО узгоджено з головним архітектором міста Бердянськ 27.09.2010 р.

5. Оцінка ринку збуту продукції (надання послуг).

Традиційним напрямком вантажів, що ідуть через порт Бердянськ було Середземне море.

В останній час тенденція і політика вантажних перевезень в світі різко змінилася. На це вплинуло світова доставка по схемі “від двері до двері”. За останні п'ять років перевезення вантажів в контейнерах зросло в два рази. При цьому в Західній Європі такими перевезеннями охоплено 65 % всього вантажообігу і 97 % коштовних вантажів. З'явились спеціальні перевантажувальні механізми для завантажування металопродукції і прокату в контейнери.

До 2015 року контейнерні перевезення в світі зростуть в 3 рази. Це прогнозують експерти Європейського Союзу. Спеціально для прийому контейнерних суден в Бердянському морському торговельному порту і розроблено проект будівництва контейнерного причалу№10 довжиною 230 м. з установкою двох спеціалізованих кранів вантажопідйомністю 50 і 32 тонн в тилу та двох універсальних портальних кранів на кордоні.

6. План виробництва.

Реалізація проекту передбачається в такому порядку:



Етапи реалізації	Термін, вартість	Цілі, які передбачається досягти на даному етапі
I-а черга передбачає будівництво: причалу №10 довжиною 150м; оперативної площадки в зоні роботи портального крану; підкранові колії довжиною 125 метрів для установки портального крану типу “Сокіл” з визначеним захватом. механізовані складські площадки в тиловій частині причалу з підкрановими коліями довжиною 115 м з колією 32м для установки козлового крану типа КК-50/10;	липень 20010-березень 2011 26,064млн. грн.	Вантажообіг складе 150 тис. тонн / 15тис.TEU.
II-а черга передбачає: будівництво складу комплектації контейнерів з тиловою рампою 7м і залізничними путями вздовж рампи довжиною 75 м; двох ниток залізничних колій на причалі довжиною по 95 м і однієї нитки вздовж складської площадки довжиною 115м.	20011 березень 2012 26,802 млн. грн	Вантажообіг складе 80 тис. тонн / 8тис.TEU .
III-я черга передбачає: подовження причалу і підкранових колій на 50 метрів; будівництво тилової вантажної дільниці, що складається із складських площадок, залізничного вантажного фронту, який обслуговується одним портальним краном “Сокіл”; збільшення складу комплектації контейнерів, шляхом подовження на 42 м до загальної довжини у 84 м, і площі до 3024 м2.	вересень 2012-вересень 2013 24,95 млн. грн.	Вантажообіг складе 70 тис. тонн / 7тис.TEU.
IV-а черга передбачає будівництво: спеціалізованого комплексу по прийому суден Ро-Ро і короткочасного утримання рухливої техніки у складі причальної лінії довжиною 30 м, огородження території, площадкою для автотехніки.	вересень2013-серпень 2014 21,403 млн. грн.	Вантажообіг складе 100 тис. тонн вантажів Ро-Ро / 4,65тис.од.
V-а черга -закінчення будівництва передбачає будівництво: накопичувальної площадки площею 5300 м2; приміщення для огляду машин, автоваги; готелю на 20 місць; приміщення держнагляду.	серпень 2014-травень 2015 12,699 млн.грн.	Вантажообіг складе 100 тис. тонн вантажів Ро-Ро /4,65 тис. од

7. Фінансовий план

Попередні техніко-економічні розрахунки наведені у наступній таблиці:

Показник	I-а черга	II-а черга	III-я черга	IY-а черга	Y-а черга	Всього
Кошторисна вартість будівництва, млн. грн	26,064	26,802	24,95	21,403	12,699	111,917
Доходи, млн. грн.	8,992	7,094	4,934	4,342	4,342	29,704
Витрати, млн. грн.	2,839	2,59	2,006	1,201	0,796	9,432
Прибуток, млн. грн.	6,153	4,504	2,928	3,141	3,546	20,272
Чистий прибуток, млн. грн.	4,615	3,379	2,271	2,28	2,659	15,204
Термін окупаємості, років	6,0	7,3	8,5	8,4	7,6
Термін будівництва, міс.	9,0	12,0	12,0	11,0	9,0

Графік фінансування проекту

Пускові комплекси	Кошторисна вартістьмлн, грн	Фінансування по рокам/ в.т.ч. кошти порту
		2010	2011	2012	2013	2014	2015
I	26,063	1,5/1,5	24,563/2,0
II	26,802		10,0	16,802/2,0
III	24,95			10,0	14,95/2,0
IY	21,403				10,0	11,403/2,0
Y	12,699					5,0	7,699/2,0
Разом:	111,917	1,5/1,5	34,563/2,0	26,802/2,0	24,95,/2,0	16,403/2,0	7,699/2,0

З наростаючим: 36.063 62.856 87.815 104.218 111.917

Графік отримання чистого прибутку по проекту

Пускові комплекси	Прибуток млн. грн	В т.ч. по рокам
		2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016
I	4.615	1.0	4.615	4.615	4.615	4.615	4.615	4.615
II	3.379			3.379	3.379	3.379	3.379	3.379
III	2.271				2.271	2.271	2.271	2.271
IV	2.280				0.5	2.280	2.280	2.280
V	2.659					1 ,0	2.659	2.659
Разом:	15.204	1 ,0	4.615	7.994	10.765	13.546	15.204	15.204

З наростаючим: 5.615 13.609 24.374 37.92 53.124 68.328

Будівництво і експлуатація перевантажувального комплексу на причалі №10 дозволить збільшити об'єм , асортимент, якість транспортних послуг, пропонованих Бердянським портом і забезпечить організацію більш ніж 120 робочих місць при будівництві і 300 нових робочих місць при експлуатації, поповнить місцевий і державний бюджет.

Анкета інвестиційного проекту

Будівництво перевантажувального комплексу контейнерів у Бердянському морському торговельному порту на причалі № 10 назва інвестиційного проекту

Бердянський морський торговельний порт - повна назва підприємства.

1.	Короткий зміст інвестиційного проекту	Реалізація проекту дасть змогу збільшити обсяги вантажопереробки контейнерних вантажів у порту до 300 тис. тонн/30 тис. TEU та вантажів суднами „Ро-Ро” до 200 тис. тонн/9,3 тис. од.
2.	Спосіб (форма) залучення інвестицій	Кредит .
3.	Загальна вартість проекту, у тому числі: - власні кошти - потреба в інвестиційних коштах	- 16 700 тис. євр. - 1700 тис. євр. - 15000 тис. євр.
4.	Термін окупності проекту, роки	Від 6,3
5.	Внутрішня норма рентабельності (IRR)	15,0 %
6.	Приведена вартість (PV)	2 631 тис. євр.
7.	Чиста приведена вартість (NPV)	1973 тис. євр.
8.	Рентабельність, %	9,3
9.	Додаткові економічні показники: - для кредиту - для інвестиції - для лізингу - для концесії - інше	Розмір відсотковой ставки (6%)+1% річних
10.	Рівень готовності інвестиційного проекту	Інженерно-геологічні вишукування, ТЕО .
11.	Форма власності Частка державної власності (%)	Державна 100 %
12.	Статутний фонд підприємства (тис. дол. США)	26 373
13.	Оборот підприємства по основному виробництву за рік (тис. дол. США)	19 836
14.	Контактна особа по інвестиційному проекту: - Посада - Прізвище, ім'я та по батькові - Телефон	Заступник начальника порту з розвитку Поплавский Анатолій Петрович (380 - 06153 ) 62-4-31, 3-34-55

4. Основна сутність основних аналізів інвестиційних проектів

Інвестиційний аналіз -- це процес дослідження інвестиційної активності й ефективності інвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення резервів їхнього росту.

Особливості аналізу інвестиційної діяльності:

1. Інвестиційний аналіз пов'язаний з дослідженням інвестиційних процесів у їхньому тісному взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості. Установлення взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості -- це найбільш важливий момент аналізу.

2. Інвестиційний аналіз пов'язаний з науковим обґрунтуванням інвестиційних проектів й об'єктивною оцінкою їхнього виконання.

3. Інвестиційний аналіз спрямований на виявлення позитивних і негативних факторів, що впливають на інвестиційну активність підприємства, і кількісними вимірами їхнього впливу.

4. Інвестиційний аналіз розкриває тенденції господарського розвитку, з визначенням невикористаних внутрішніх резервів.

5. Інвестиційний аналіз сприяє контролю інвестиційної діяльності, а також прийняттю оптимальних управлінських інвестиційних рішень.

Предметом інвестиційного аналізу виступають інвестиції й інвестиційна діяльність підприємства, а також кінцеві результати її здійснення, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Інвестиційний аналіз ґрунтується на використанні таких основних методів:

1. Метод індукції. При використанні методу індукції дослідження інвестиційних процесів починається з одиничного -- з окремого господарського факту або ситуації, які в сукупності й представляють інвестиційний процес. Метод індукції використовується для вивчення показників окремого інвестиційного проекту.

2. Метод дедукції. При використанні методу дедукції дослідження інвестиційних процесів починається із загального -- наприклад, показників інвестиційної діяльності в цілому по підприємству, а потім переходять до показників окремих структурних підрозділів та їхнього значення в загальній системі інвестиційних показників підприємства.

Використання методів індукції й дедукції в інвестиційному аналізі взаємозалежні, що зумовлено нерозривним взаємозв'язком об'єктів аналізу.

Сучасного інвестора цікавить перш за все фінансова діяльність інвестиційних проектів, тому він має бути впевнений, що прийняті в ній рішення є найкращими з усіх варіантів, оскільки принесуть стійке зростання прибутку, доходу чи дивідендів.

У світовій практиці є значна кількість методів і прийомів інвестиційного аналізу, які поширені і в Україні, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

До найвідоміших належать:

1. Методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових коштів з витратами. Ці методи на сьогодні є традиційними;

2. Методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3. Методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість напрямів інвестування, окремих програм або об'єктів.

Підставою для цих розрахунків за інвестиційного аналізу є зіставлення тих витрат, які здійснюють сьогодні, і тих грошових надходжень, які можна одержати в майбутньому.

Процес створення інвестиційних проектів супроводжується різноманітними діями, процесами і процедурами. Обов'язковими із них є аналізи інвестиційних проектів і їх експертиза. Основними аналізами інвестиційних проектів, що супроводжують їх створення, є технічний, інституційний, соціальний, екологічний, комерційний, фінансовий та економічний аналізи.

Маркетинговий аналіз, в якому дослідження попиту посідає головне місце, є одним з найбільш важливих компонентів оцінки проекту. Мета маркетингового аналізу проекту -- збір та розгляд ринкової інформації з метою розробки стратегії проекту, формування програми продажу майбутнього продукту і маркетингової діяльності за проектом.

Проведення технічного аналізу має на меті обґрунтування технічної реалізації проекту та встановлення рівня капітальних і поточних витрат за ним.

Інституційний аналіз є важливим розділом підготовки проекту і має на меті визначення впливу всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів на успішність виконання проекту.

Екологічний аналіз є важливою частиною розробки проекту, в якому визначаються типи впливу проекту на навколишнє середовище, оцінюються всі вигоди і витрати, які будуть понесені внаслідок цього впливу, та здійснюється розробка заходів, необхідних для пом'якшення або запобігання шкоди навколишньому середовищу під час реалізації та експлуатації проекту.

Проектний аналіз розглядає зовнішнє середовище проекту не тільки з точки зору екології, а й соціального середовища. Метою соціального аналізу є визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект, розробка стратегії реалізації проекту, що дає змогу отримати підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціального середовища.

Фінансовий аналіз проекту здійснюється з метою визначення фінансової життєздатності проекту для прийняття рішення про доцільність його інвестування та фінансування.

Економічний аналіз проекту проводиться з метою встановлення його національної привабливості, оцінки економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукції проекту та визначення можливості сприяння проекту національному добробуту країни.

5. Інвестиційне оцінювання в Україні і за кордоном

Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками ключового завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це запитання мусить відповісти кожний інвестор -- від приватної особи до держави.

Виходячи з цього, теоретичні основи інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективності (привабливості) інвестування.

Оцінка інвестицій - це процедура порівняння результатів і витрат проекту на підставі стандартних фінансових критеріїв.

Кожну оцінку треба починати з чіткого визначення, що саме повинна дати інвестиція. Виявлення проблеми, яка буде вирішена за допомогою даного інвестиційного проекту, і визначення можливих альтернатив інвестиції є вирішальним моментом для правильного аналізу.

Світовий досвід накопичив значну кількість методів і прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна поділити на три групи:

1. методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2. методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3. методи оцінки ефективності інвестицій, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і порівнюється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка передбачає визначення фінансових результатів реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності впровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, ступінь яких залежить від впровадження конкретного проекту.

Економічна оцінка ефективності проекту для народного господарства в для галузі, групи підприємств, регіону тощо. Від виду оцінки ефективності реалізуються певні методи аналізу.

Для формування сприятливого інвестиційного клімату в економічній практиці пропонується застосовувати такі методологічні положення: інвестиційний клімат має забезпечувати баланс інтересів всіх учасників інвестиційної діяльності та бути стабільним і досить гнучким; для різних інвестицій необхідний відповідний режим їх стимулювання; інвестиції покликані забезпечувати впровадження у виробництво інноваційних факторів розвитку; інвестиції повинні бути чітко збалансовані з процесами відтворення робочої сили шляхом створення необхідної кількості ефективно функціонуючих робочих місць; інвестиційна діяльність не повинна порушувати комплексні властивості економічної стійкості та безпеки господарських систем, а також екологічних умов регіонів та економіки в цілому.

Крім того можна виділити основні методи, що визначають інвестиційне середовище:

а) інстнтуціональні: внутрішня і зовнішня політична стабільність, національне законодавство в цілому і політика держави щодо іноземних інвестицій, господарське і фінансове право, міцність державних інститутів, український менталітет, ступінь державного втручання в економіку, культура;

б) економічні: загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва;

в) соціально-психологічні: соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, доступ до факторів виробництва.

Інвестиційне проектування - це розробка комплексу технічної документації, що містить техніко- економічне обґрунтовування (креслення, записки пояснень, бізнес інвестиційного проекту та інші матеріали, необхідні для здійснення проекту). Його невід'ємною частиною є розробка кошторису, що визначає вартість інвестиційного проекту.

6. Ризики та оцінювання ризиків

Ризик - це економічна категорія, що може як бути, так і не бути, в основі якої лежить невизначеність конкретної господарської чи іншої ситуації і яка зумовлена браком певної інформації.

Інвестиційний ризик являє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов'язаний з умовами даного проекту.

Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційного ризику:

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Інші види ризиків спричинюються можливими помилками планування та організації конкретних проектів.

Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок широкого спектру сторін інвестування, як-от пов'язаними з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.

Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій з фінансового боку проекту. Це можуть бути незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, неплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати.

Маркетинговий ризик виникає з прорахунків під час оцінки ринкових умов дії проекту, наприклад ринків збуту чи постачання сировини і матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку, часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.

Екологічний ризик пов'язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з місцевою владою та населенням.

3 групи Інвестиційних ризиків, пов'язаних з діяльністю на фінансовому ринку:

Група ризиків втраченої можливості має своїм джерелом імовірність наставання непрямих (побічних) фінансових втрат, які виявляються в недоотриманні прибутку в результаті нездійснення фірмою якогось заходу, який би дозволив їй одержати цей прибуток (наприклад, відсутність страховки на судно, що перевозило вантажі даної фірми і згодом затонуло). Окремим випадком цього ризику є ризик внаслідок падіння загально ринкових цін, який найчастіше пов'язаний з падінням цін на всі цінні папери, що є в обігу на ринку, одночасно (наприклад, у результаті зниження загальної інвестиційної активності).

Найчастіше ризики втраченої можливості є несистемними. Їх можна запобігти завдяки проведенню спеціальних заходів.

Іншою групою інвестиційних ризиків є ризики зниження доходності. Існування цих ризиків є наслідком імовірності зниження розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, а також по внесках і кредитах.

Ризики зниження доходності мають два різновиди :

Відсоткові ризики - це ризики активних операцій, які проводять фірми (в більшості випадків банки). Можливі такі джерела їхнього виникнення:

будь-які зміни в облікових ставках Національного банку;

зміни маржі комерційних банків з кредитів, що надаються, і депозитних рахунків;

зміна в розмірах обов'язкових для резервування фондів комерційних банків у Національному банку. Наприклад, збільшення розміру резервного фонду в Національному банку означатиме для комерційних банків недовикористання частини їхніх пасивів, отже існує висока ступінь імовірності підвищення ними відсоткових ставок по кредитах, що надаються, з одночасним зниженням відсотку по депозитних рахунках своїх клієнтів;

зміни в системі оподаткування всіх суб'єктів господарювання і фінансових інститутів, зокрема;

будь-які зміни в портфелі інвестицій, який має фірма, а також зміни в доходності самих інвестицій;

імовірність змін у структурі пасивів (співвідношення власних і позичених коштів, термінових і ощадних депозитів, депозитів до запитання тощо);

за зростання банківського відсотку може розпочатися масове “скидання” акцій, внаслідок чого їхня вартість зменшується;

якщо емітент випустив в обіг цінні папери з фіксованим відсотком, то існує ймовірність настання для нього відсоткового ризику при поточному зниженні середньо ринкового відсотку у порівнянні з визначеним їм фіксованим рівнем.

Кредитні ризики тісно пов'язані з відсотковими, причини їхнього виникнення здебільшого однакові. Головна відмінність між цими двома групами ризиків зниження доходності полягає в тому, що відсоткові ризики розглядаються з позицій кредитора, а кредитні - з позицій позичальника.

Оцінювання ризиків -- справа надзвичайно важлива для будь-якого інвестора. Саме тому для нього важливо знати недоліки та переваги різних систем оцінювання інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори ризику, доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде стикатися найчастіше і які мають найсильніший вплив на його інтереси.

Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується принцип визначення можливих змін показників ефективності проекту в умовах тих чи інших несприятливих для інвестицій подій. Таким показником може бути рівень середньоквадратичного відхилення або коефіцієнт варіації.

Формалізація завдання оцінки ризиків звичайно зводиться до визначення математичного очікування ймовірності настання прогнозованої події. Залежно від наявності або відсутності вихідної інформації застосовують два основних методи оцінки ризиків: метод математичної статистики і метод експертної оцінки. Однак сам тип інвестиційного проекту безпосередньо впливає на вибір методу оцінки ризиків.

Для обчислення можливих варіантів дохідності проекту залежно від різних обставин використовують такі підходи:

а) аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, які впливають на дохідність. До таких факторів належать ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється значення впливу цих факторів на загальну прибутковість проекту і відповідно до результатів вживаються заходи щодо ґрунтовнішої проробки інвестиційних планів та зниження ризикованості, пов'язаної з виявленими факторами;

б) аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестиційного проекту. Обчислення здійснюється за трьома варіантами:

- базовий розрахунок за середніх, найбільш вірогідних умов;

- оптимістичний варіант за найкращого перебігу подій за всіма факторами, що впливають на дохідність проекту;

- песимістичний варіант, в який закладаються найгірші можливі ситуації у країні й на конкретному ринку;

в) метод статистичних випробувань, за якого з допомогою електронно-обчислювальної техніки прораховується багато варіантів дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах їхніх змін. В результаті одержуються середні показники і статистичні характеристики їхньої варіації та розподілу для подальшого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників та рівень ризикованості проекту за різними напрямами.

Усі наведені системи недостатньо конкретні та слабко спеціалізовані за галузями, в які фірма прагне інвестувати капітал. І, зрештою, підбір факторів ризику і частка їх у будь-якій системі завжди містять у собі елемент суб'єктивного.

Отже, системи оцінок інвестиційних ризиків не забезпечують потенційному інвестору можливості уникнути небезпеки. Вони покликані допомогти йому на початковій стадії інвестиційного проекту при вирішенні проблеми прийняття рішення стосовно того, "куди" (в яку країну, галузь і т. п.), "як" (спосіб проникнення на ринок) та "коли" (залежно від тривалості проекту) слід чи не слід спрямувати свій капітал.

7. Газо-транспортна система в Україні: стан, проблеми, перспективи і потреби в інвестиційних ресурсах

Газотранспортна система (ГТС) України - одна з найбільших у світі газотранспортних систем. Вона виконує дві основні функції: забезпечення природним газом внутрішніх споживачів, а також транзит природного газу через територію України у країни Західної та Центральної Європи.

Перший газопровід на території Україні - від смт Дашава до міста Стрий - був побудований в 1924 році. Цей рік прийнято вважати роком заснування газової промисловості України.

У 1948 році побудований газопровід "Дашава-Київ". Цей рік прийнято вважати роком заснування газотранспортної системи України. На той час "Дашава-Київ" був найпотужнішим газопроводом в Європі, його пропускна здатність становила близько 2 млрд. куб. м. на рік.

У1951 році "Дашава-Київ" був продовжений до Москви (Дашава - Москва).

Бурхливий розвиток газотранспортна система України отримала в 60-70 роки. У 1967 році після введення в експлуатацію магістрального газопроводу "Долина-Ужгород-Західний кордон" (газопровід "Братство") почалася подача українського і російського газу в країни Центральної і Західної Європи.

У 70-80 роки почалося будівництво трансконтинентальних газопроводів "Союз", Уренгой-Ужгород, "Прогрес" і ряду інших.

У 1970 році загальна довжина газопроводів становила 11,5 тис. км., В 1980 році 18 тис. км., в 1990 році - майже 30 тис. км.

Газотранспортна система України складається з магістральних газопроводів, розподільних мереж, газосховищ, компресійних і газовимірювальних станцій.

Параметри газотранспортної системи станом на березень 2011 року:

Довжина газопроводів, всього 37,0 тис.км., в тому числі: магістральних газопроводів 22,2 тис.км., в т.ч. діаметром 1020--1420 мм 14,0 тис.км.; газопроводів-відводів 14,8 тис.км.

Пропускна здатність газотранспортної системи: на вході 288 млрд куб. м на рік, на виході 178 млрд куб. м. на рік, в тому числі у країни Європи 142 млрд куб. м. на рік.

Кількість компресорних станціїй 72 шт.

Кількість компресорних цехів по шт.

Кількість газоперекачувальних агрегатів 702 шт.

Потужність компресорних станціїй 5442,9 МВт

Кількість підземних сховищ газу (ПСГ) 13 шт.

Загальна активна місткість ПСГ 31 млрд. куб. м.

Кількість газорозподільних станцій 1437

Газотранспортна система включає також під'їзні шляхи, захисні споруди, тощо.

Газотранспортна система (ГТС) України - одна з найбільших у світі - виконує дві основні функції: забезпечення природним газом внутрішніх споживачів, а також транзит природного газу через територію України в країни Західної та Центральної Європи.

ГТС України складається з 39,8 тис. км газопроводів з компресорними станціями, 13 підземних сховищ газу (ПСГ), мережі газорозподільних (ГРС) і газовимірювальних станцій (ГВС). Дочірня компанія Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - ДК “Укртрансгаз” - є основним оператором газотранспортної системи (38,6 тис. км газопроводів і 12 підземних сховищ газу).

Пропускна здатність газотранспортної системи на вході становить близько 288 млрд. куб. м, на виході - 178 млрд. куб. м газу в рік, у тому числі 142 млрд. куб. м у європейські країни. Слід зазначити, що проектні показники не є чисто теоретичними, а фактично підтверджуються. В осінньо-зимові періоди газотранспортна система України забезпечувала транзит газу в Європу на рівні 140 млрд. куб. м у рік.

Українська ГТС тісно пов'язана із системами сусідніх європейських країн - Росії, Білорусі, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Молдови і через них інтегрована в загальноєвропейську газову мережу і таким чином є мостом між найбільшими газовидобувними регіонами - Росією й Середньою Азією - і споживачами Європи.

Основний обсяг експортних поставок природного газу з Росії та Середньої Азії (приблизно 75%) здійснюється через територію України й сьогодні наша ГТС може забезпечити надійний транзит газу до країн Європи. За 2009 рік ДК “Укртрансгаз” протранспортувала до країн Європи 95,8 млрд.куб.м природного газу.

Усвідомлюючи важливість забезпечення Європейського континенту енергоносіями, ми приділяємо значну увагу підтримці газотранспортної системи на високому технічному рівні. В умовах інтенсивного розвитку ринків газу винятково актуальною є проблема забезпечення надійності й ефективності роботи газотранспортної системи, що досягається постійною підтримкою об'єктів у належному функціональному стані. Відповідно до висновків Спільної робочої групи експертів України та Європейського Союзу, що працювала в рамках програми ІХОСАТЕ, технічний стан транзитної газової системи визнано задовільним.

Проблема надійності займає провідне місце в основних міжнародних документах - Європейській Енергетичній Хартії та Європейській Директиві по газу ЄС.

Для газотранспортної компанії основним завданням є забезпечення надійного функціонування всіх елементів системи й виконання контрактних зобов'язань, як щодо внутрішніх поставок, так і транзиту.

З метою збереження конкурентоздатності та привабливості ГТС України для експортерів газу розроблені й впроваджуються програми реконструкції компресорних станцій, лінійної частини системи, газорозподільних і газовимірювальних станцій, метою яких є підтримка параметрів газотранспортної системи України на сучасному світовому рівні.

Багаторічний досвід експлуатації ГТС України довів її надійність, проте ми розуміємо, що наш пріоритет - це зміцнення транзитного потенціалу. Ми плануємо й надалі здійснювати модернізацію й реконструкцію ГТС України для підвищення безпеки й надійності транспортування газу.

Пріоритетними завданнями модернізації та реконструкції пріоритетних об'єктів ГТС України є: підтримання проектних параметрів основних транзитних газопроводів; підвищення надійності транспортування природного газу країнам - імпортерам; впровадження сучасних технологій для підвищення ефективності роботи ГТС; зменшення впливу на навколишнє середовище.

...