Аналіз фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Аналіз фінансового стану підприємства



Вступ

1. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об'єкт управління

1.2 Ціль, значення аналізу фінансового стану підприємства

1.3 Завдання та інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

2. Методика аналізу фінансового стану підприємства

2.1 Майновий стан підприємства та методика його оцінки

2.2 Аналіз структури, динаміки активів і пасивів балансу підприємства

2.3 Аналіз взаємозв'язків активів і пасивів балансу. Оцінка фінансової стійкості підприємства

2.4 Аналіз власного та залученого капіталів

2.5 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства, розрахунок їх показників

3. Аналіз та оцінка фінансової діяльності ТОВ «Комфорт»

3.1 Економіко-організаційна характеристика підприємства

3.2 Структурно-динамічний аналіз майна підприємства

3.3 Аналіз показників фінансової стійкості

3.4 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

3.5 Шляхи покращення фінансового стану ТОВ «Комфорт»

4. Охорона праці підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

фінансовий економічний актив пасив

Актуальність теми моєї курсової роботи «Аналіз фінансового стану підприємства» обумовлена необхідністю ефективного управління діяльністю підприємств в умовах сучасного стану економіки, недосконалістю теоретичного, методичного та законодавчого забезпечення ефективного функціонування підприємств, а також антикризового управління, необхідністю проведення системних досліджень з питань формування цілісної наукової парадигми антикризового управління фінансами підприємств; удосконалення політики держави в галузі оздоровлення реального сектору економіки, що сприятиме підвищенню фінансової безпеки, як окремих вітчизняних підприємств, так і економіки в цілому.

Метою роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності фінансового стану підприємства, дослідження сучасних методів проведення даного аналізу на підприємствах України, а також розробка шляхів покращення фінансового стану підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості та платоспроможності.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка напрямів його розвитку та вивчення його реального фінансового стану і з'ясування можливостей підвищення ефективності функціонування за допомогою проведення раціональної фінансової політики.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства.

Завданнями роботи є теоретичний опис, а також практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України на прикладі ТОВ "Комфорт", а саме:

- теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства;

- здійснення аналізу фінансового стану ТОВ "Комфорт" та розрахунок основних показників фінансового стану досліджуваного підприємства;

- визначення шляхів поліпшення фінансового стану досліджуваного підприємства.

Об'єктом дослідження є система показників фінансового стану підприємства та їх аналіз на прикладі ТОВ "Комфорт".

Предметом дослідження є фінансовий стан підприємства, що формується в результаті взаємодії всіх елементів його фінансової системи.

Інформаційною базою дослідження стали: законодавчі акти України, нормативно-правові акти, наукові праці провідних вітчизняних економістів, публікації з періодичних видань, а також матеріали фінансової звітності підприємства "Комфорт".



1. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об'єкт управління

Підприємства, здійснюючи свою діяльність, несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Це зумовлює необхідність ефективного управління підприємством та підтримки його фінансового стану.

Існують різні наукові визначення поняття фінансового стану підприємства, серед яких можна виділити формулювання: Поддєрьогіна А.М., Філімоненкова О.С., Онисько С.М. та Марича П.М., Мошенського С. З. та Олійника О.В.

"Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів"[22, с. 323].

За визначенням Філімоненкова О.С.: "Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями"[23, с. 275].

Онисько С.М. та Марич П.М. сформулювали таке визначення: "Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю його фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю"[17, с. 311].

«Однією із складових економічного потенціалу є його фінансовий стан (потенціал). Щодо фінансової сторони діяльності суб'єкта господарювання необхідно вирішувати два основних завдання:

- підтримання здатності відповідати за поточними фінансовими зобов'язаннями - характеристика фінансового стану підприємства з позиції короткострокової перспективи;

- забезпечення довгострокового фінансування в бажаних обсягах і здатності підтримувати існуючу або бажану структуру капіталу - оцінка фінансового стану підприємства з позиції довгострокової перспективи», - визначили Мошенський С.З. та Олійник О.В. [16, с. 438].

Таким чином, фінансовий стан є результатом взаємодії усіх елементів фінансових відносин, що виникають у підприємства в процесі його господарської діяльності, і характеризується як розміщенням і використанням активів, так і джерелами їх формування.

Фінансовий стан підприємства необхідно систематично й всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити негативні тенденції у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

При оцінці фінансового стану підприємства та виявленні потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи аналізу фінансового стану підприємства - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. Можна назвати шість основних методів аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних показників (коефіцієнтів), порівняльний, факторний аналіз.

Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують фінансово-господарське становище суб'єктів господарювання, основними з яких є: показники прибутковості, показники оцінки майнового стану, показники ліквідності та платоспроможності, показники фінансової стійкості та стабільності, показники рентабельності.

Аналіз майнового стану підприємства, реальна оцінка змін, що відбулися в складі та структурі його майна, є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства [10, c. 47].

Одним з найважливіших показників фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою майна (активів), яке є на балансі.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує здатність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз фінансової стійкості підприємства має на меті аналіз фінансової стабільності та незалежності в напрямку відповідності джерел коштів для формування запасів і затрат. Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне. Аналіз динаміки фінансової стійкості й стабільності підприємств дозволяє оцінити стан і тенденції зміни фінансової стійкості будь-якої діяльності, а також потенційні резерви підвищення фінансової стабільності.

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані: балансу (форма № 1); звіту про фінансові результати (форма № 2); звіту про рух грошових коштів (форма № 3); звіту про власний капітал (форма № 4); дані статистичної звітності та оперативні дані.

Мета складання фінансової звітності - надати користувачам повну, правдиву, та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

1.2 Ціль, значення аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан - важлива характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає його платоспроможність, конкурентноздатність, виявляє потенціал підприємства в діловому партнерстві, оцінює гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин.

Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї господарської діяльності підприємства.

Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:

прибутковість (рентабельність) роботи;

оптимальність з точки зору економічного становища розподілу прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після оплати податків і обов'язкових відрахувань;

раціональне розміщення основного та оборотного капіталу;

платоспроможність;

ліквідність.

Якщо підприємство досягає у цих напрямках відповідних параметрів, то його фінансовий стан є стійким. Аналіз фінансового стану в ринковій економіці є одним з найважливіших функцій управління. Він дозволяє визначити конкурентноздатність суб'єкта господарювання, надає широкий спектр аналітичних даних, необхідних для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, ефективності його роботи.

Основна ціль аналізу фінансового стану - отримання обмеженої кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами тощо При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і прогноз на найближчу чи віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Як у міжнародній, так і у вітчизняній практиці для аналізу фінансового стану застосовується система абсолютних і відносних показників (абсолютне і відносне відхилення), а також пов'язаних з ними низки фінансових коефіцієнтів, які відображають цілі та інтереси різних користувачів: управлінський персонал підприємства (внутрішній аналіз) та інтереси зовнішніх користувачів -- податківців, банки, інвестори, постачальники, аудитори тощо (зовнішній аналіз).

Для оцінки фінансового стану підприємства найважливішими вважаються показники:

-- платоспроможності і ліквідності - характеризують фінансові можливості підприємства щодо погашення заборгованості, покриття підприємством позичкових коштів;

-- прибутковості -- дають можливість порівняти отриманий прибуток з вкладеним капіталом, тобто міру ефективності авансованого у виробництво і реалізацію капіталу;

-- ділової активності -- характеризує кругообіг засобів підприємства;

-- фінансової стійкості -- характеризує співвідношення власних і залучених коштів.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким, кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про стійкий фінансовий стан. Стійкий фінансовий стан підприємства залежить від результатів виробничої, комерційної і фінансової діяльності.

Сучасні управлінці повинні знати зміст таких понять ринкової економіки, як платоспроможність, ліквідність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ефект цінового важеля, леверидж, ступінь фінансового ризику, небезпека банкрутства та ін., а також методику розрахунку показників, що їх характеризують, та їх аналіз.

Відносні показники оцінки фінансового стану підприємства необхідно порівнювати з:

-- аналогічними даними за попередній період;

-- аналогічними даними інших підприємств;

-- загальновизнаними нормами;

-- кращими зразками.

Ціль аналізу досягається в результаті вирішення певного взаємопов'язаного набору аналітичних завдань. Аналітичне завдання являє собою конкретизацію мети аналізу з врахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу.

Для виживання підприємства в умовах постійного загострення конкурентної боротьби необхідно вміти реально оцінити фінансовий стан як свого підприємства, так й існуючих потенційних конкурентів.



1.3 Завдання та інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Головною метою аналізу фінансового стану підприємства є виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

До найбільш важливих завдань фінансового аналізу відносяться наступні:

1) загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури активів, оцінка складу і структури власного капіталу, оцінка складу і структури зобов'язань підприємства, вивчення змін по статтях активів та пасивів);

2) аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

3) аналіз платоспроможності та ліквідності;

4) аналіз грошових потоків;

5) аналіз ефективності використання капіталу;

6) аналіз ділової активності;

7) оцінка фінансових результатів;

8) аналіз рентабельності;

9) розробка шляхів і напрямів фінансового оздоровлення підприємства.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані: балансу (форма № 1); звіту про фінансові результати (форма № 2); звіту про рух грошових коштів (форма № 3); звіту про власний капітал (форма № 4); дані статистичної звітності та оперативні дані.

Основним джерелом фінансового аналізу служить фінансова звітність. яка складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність - це впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників, які відображають результати фінансово-господарської діяльності підприємств та їх фінансовий стан за відповідний звітний період.

Вона складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. За допомогою інформації фінансової звітності здійснюється аналіз стану та використання фінансових ресурсів, оцінка фінансової стійкості, платоспроможності, ділової активності, аналіз руху грошових потоків, оцінка фінансових результатів в розрізі видів економічної діяльності, аналіз прибутковості (збитковості) виробництва.

Баланс має велике значення для управління підприємством, так як надає менеджерам різних рівнів інформацію, за допомогою якої можна здійснити оцінку фінансової стабільності, побачити її зміни порівняно з попереднім періодом.

Баланс інформує: скільки капіталу використовується в бізнесі (яка вартість бізнесу); яка його ліквідність (як швидко можуть активи перетворюватись у готівку); наскільки платоспроможний бізнес (яка ймовірність, що він може збанкрутувати); як бізнес фінансується (звідки надходять засоби і яку частку в їх складі складають позикові кошти). Дані балансу дають можливість контролювати правильність використання коштів цільового призначення.

Інші форми звітності дозволяють вирішити окремі завдання фінансового аналізу або деталізують інформацію балансу. Звіт про фінансові результати - важливе джерело аналізу доходів, витрат і фінансових результатів і розрізі видів діяльності підприємства.

Інформація звіту дозволяє проаналізувати динаміку фінансових результатів, визначити вплив факторів на їх зміну, розрахувати показники рентабельності. Інформація про фінансові результати необхідна як внутрішнім так і зовнішнім користувачам. Звіт про фінансові результати не дає достатньої інформації про те, чи дозволяє наявний прибуток сформувати достатню кількість ліквідних коштів для забезпечення платоспроможності підприємства, може значно відрізнятися від його чисто вільних коштів. Ні баланс, ні звіт про фінансові результати не відбиває приплив, відплив і внутрішній рух коштів підприємства. Цією інформацією забезпечує Звіт про рух грошових коштів.

Це документ - доказ, який дає змогу показати, звідки підприємство одержує кошти і як вони потім використовуються. З даної звітності можна взнати, в яких розмірах прибуток спрямовується на придбання ресурсів, а також побачити, чи формує підприємство досить коштів для задоволення своїх потреб, чи перебуває в такому стані, що його ліквідність погіршується. Примітки до фінансових звітів - це різного роду пояснення, які характеризують діяльність підприємства за звітний період. Вони містять інформацію, що дозволяє здійснити додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності. Результати аналізу фінансового стану на основі інформації фінансової звітності використовуються в управлінні для прийняття відповідних рішень по підвищенню ефективності діяльності підприємства.

Для дослідження фінансового стану суб'єкта господарювання перш за все необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища.



2. Методика аналізу фінансового стану підприємства

2.1 Майновий стан підприємства та методика його оцінки

Оцінка змін, що відбулися в складі та структурі майна підприємства є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства.

Стабільність майнового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Основні напрямки оцінки майнового стану підприємства полягають у наступному: за даними балансу визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату [23, с. 289]. Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.

Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення, що надасть можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

Далі вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, а також показники мобільності всього майна підприємства та оборотних коштів.

Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його операційною діяльністю. Тому, при оцінці фінансового стану підприємства, необхідно оцінити його виробничий потенціал.

До виробничого потенціалу відносять: основні засоби; виробничі запаси; незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів. Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.

Необхідно також порівняти за даними балансу розмір зміни іммобілізованих активів (необоротні активи) з оборотними коштами. Після цього аналізують складові іммобілізованих активів.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Розрахувавши наявність власних оборотних коштів, слід проаналізувати власний і позичений капітал у розрізі окремих статей, установити причини збільшення чи зменшення короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість включається в валюту балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями порівняно з минулим роком [1, c. 77].

Майновий стан підприємства характеризують такі показники, як:

- вартість та структура майна, що має підприємство у своєму розпорядженні (господарські засоби);

- коефіцієнт зносу основних засобів - характеризує їх зношеність і визначається як співвідношення суми їх зносу до первісної вартості;

- коефіцієнт оновлення основних засобів - характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів, показує частку нових основних засобів в загальній їх структурі.

- коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття зі сфери виробництва, показує частку вибулих основних засобів до їх загальної первісної вартості.

Кожне підприємство для забезпечення нормального процесу виробництва повинно мати відповідну суму оборотних активів. Розмір цих активів на конкретному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і з структурою. Тому при проведенні внутрішнього аналізу стану оборотних активів важливо зробити аналіз їх структури за категоріями ризику при їх ліквідності. Фінансовий стан підприємства значною мірою також залежить від стану грошових коштів. Результати оцінки майнового стану дадуть змогу визначити ступінь ефективності використання майна підприємства, проаналізувати процес оновлення основних засобів та устаткування, а також виявити потенційні можливості підвищення ефективності використання майна підприємства.

2.2 Аналіз структури, динаміки активів і пасивів балансу підприємства

Відомості, що наводяться у пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися у структурі власного і позичкового капіталу, скільки залучено до обороту підприємства довгострокових і короткострокових позичкових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені. За приналежністю наявний капітал розподіляється на власний (розділ 1 пасиву) і позичковий (розділи 2 і 3 пасиву). Відповідно до тривалості використання розрізняють капітал довгостроковий постійний (перманентний: 2 і 3 розділи пасиву) і короткостроковий (3 розділ пасиву).

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Проте фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне і можливе для нього, особливо тоді, коли виробництво носить сезонний характер. Від оптимального співвідношення власного і позичкового капіталу багато в чому залежить фінансовий стан підприємства[2, с. 157].

У зв'язку з цим важливими показниками, що характеризують ринкову стійкість підприємства, є: коефіцієнт фінансової автономності (незалежності: питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу); коефіцієнт фінансової залежності (частка позичкового капіталу); плече фінансового важеля або коефіцієнт фінансового ризику (відношення позичкового капіталу до власного). Чим вищий рівень першого показника і нижчі показники другого та третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Оцінка змін, що відбуваються у структурі капіталу, може бути різною: з позиції інвесторів і з позиції підприємства. Для інвесторів більш надійною є ситуація, коли частка власного капіталу у підприємстві більш висока. Підприємства ж, як правило, зацікавлені в залученні позичкових коштів. Отримавши їх під менший відсоток, ніж рентабельність виробництва, можна розширити останнє, підвищити прибутковість власного капіталу. У результаті дії таких різнонапрямлених чинників склалися співвідношення позичкових і власних коштів. У галузях з низьким коефіцієнтом оборотності капіталу плече фінансового важеля не повинно перевищувати 0,5. У інших галузях, де оборотність капіталу висока, коефіцієнт може бути вище 1.

Проводячи внутрішній аналіз фінансового стану, необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позичкового капіталу, з'ясувати причини зміни окремих його складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.

Залучення позичкових коштів до обороту підприємства є нормальним явищем. Але слід пам'ятати, що розумні розміри залучення здатні поліпшити фінансовий стан підприємства, а надмірні - погіршити його. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причини утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, цільовим фондам, з'ясувати суму виплачених санкцій за прострочення платежів.

При аналізі довгострокового позичкового капіталу слід звернути увагу на терміни повернення довгострокових кредитів, тому що від цього залежить стабільність фінансового стану підприємства.

Після цього переходять до аналізу активів підприємства. Активами називається усе, що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу. Актив характеризує розміщення капіталу підприємства, тобто вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності. Він характеризує витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, залишки вільної готівки.

Активи поділяють за ступенем ліквідності (здатності швидко перетворюватися на готівку) на довгострокові (основний капітал) та поточні (оборотні)[11].

Розміщення коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Результати виробничої і фінансової діяльності, а отже, і фінансовий стан підприємства, багато в чому залежать від того, які асигнування вкладені в основні засоби та оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та обігу, у грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимальне їхнє співвідношення. Тому в процесі аналізу активів підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їхньому складі і структурі, дати їм оцінку.

Потім необхідно з'ясувати зміни удовгострокових (позаоборотних) активах. Довгострокові активи або основний капітал - це вкладення коштів у нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копалин, спільні підприємства, нематеріальні активи і т. ін. Велика увага приділяється вивченню стану, динаміки і структури основних фондів, яким належить основна питома вага у довгострокових активах підприємстваДалі необхідно проаналізувати зміни за кожною статтею поточних активів балансу як найбільш мобільної частини капіталу (за грошовими коштами, рахунками дебіторів, виробничими запасами, готовою продукцією)[9, с. 166].

Збільшення коштів на банківських рахунках означає покращання фінансового стану підприємства. Однак, наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу свідчить про неправильне використання капіталу, який міг би бути вкладеним у власне виробництво, акції і т. ін. Сума грошей на рахунках повинна зберігатися лише в межах першочергових потреб.

Наявність дебіторської заборгованості створює фінансові утруднення, тому що породжує нестачу фінансових ресурсів.

Велика питома вага в поточних активах підприємств належить готовій продукції. Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства призводить до тривалого заморожування оборотних коштів, відсутності готівки, потреби в кредитах і сплати відсотків за ними, зростання кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства з оплати праці і т. ін.

2.3 Аналіз взаємозв'язків активів і пасивів балансу. Оцінка фінансової стійкості підприємства

Між статтями активу і пасиву балансу існує тісний взаємозв'язок. Кожна стаття активу балансу має відповідні джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позичкові кошти. У деяких випадках можливе формування довгострокових активів і за рахунок короткострокових кредитів банку. Поточні активи утворюють як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позичкових коштів. З метою забезпечення гарантії погашення боргів бажано, щоб вони були на половину сформовані за рахунок власного капіталу[2, с. 223].

Залежно від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) поділяють на дві частини: змінну (створену за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства) та постійний мінімум поточних активів (запасів і витрат) (утворений за рахунок перманентного (власного і довгострокового позикового) капіталу).

Нестача власного оборотного капіталу призводить до збільшення змінної частини поточних активів, що також свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестабільність його стану.

У ході аналізу визначають, скільки власного капіталу використовується в обороті. Для цього від загальної суми за першим і другим розділами пасиву балансу необхідно відняти суму довгострокових (позаоборотних) активів.

Суму власного оборотного капіталу можна розрахувати і таким чином: від загальної суми поточних активів відняти суму короткострокових фінансових зобов'язань (3-ій розділ пасиву). Аналітик розраховує також структуру розподілу власного капіталу, тобто частку власного оборотного капіталу та основного капіталів у загальній його сумі.

Важливим показником фінансового стану підприємства є також забезпеченість матеріальних оборотних коштів власними джерелами фінансування. Вона розраховується шляхом порівняння суми власного оборотного капіталу із загальною сумою матеріальних оборотних фондів.

У зв'язку з цим виділяють чотири типи фінансової стійкості підприємства:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану (запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди) менші суми власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності, а коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат джерелами коштів більше одиниці.

2. Нормальна стійкість (запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди) дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитам банку під товарно-матеріальні цінності, а коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат джерелами коштів дорівнює одиниці).

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан (запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди) дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитам банку під товарно-матеріальні цінності плюс тимчасово вільні джерела коштів (резервний фонд, фонд накопичення і споживання).

При цьому фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо дотримуються такі умови:

- виробничі запаси плюс готова продукція дорівнюють або перевищують суму коротко-строкових кредитів і позичкових коштів, що беруть участь у формуванні запасів;

- незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів дорівнює або менше суми власного оборотного капіталу.

4. Кризовий фінансовий стан (підприємство на межі банкрутства) (запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди) більші суми власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності плюс тимчасово вільні джерела коштів (резервний фонд, фонд накопичення і споживання)[18, с. 298].

2.4 Аналіз власного та залученого капіталів

Аналіз фінансового стану підприємства передбачає вивчення та оцінку:

достатності власного капіталу;

динаміки і структури власного капіталу;

вивчення причин змін окремих його складових та оцінку цих змін за звітний період.

Власний капітал характеризується простотою залучення, забезпеченням більш стабільного фінансового стану і зниженням ризику банкрутства.

Слід зазначити, що у світовій фінансовій практиці питання достатності власного капіталу перебуває в центрі уваги економістів-фінансистів як банків, так і фірм, компаній. Для визначення достатності капіталу встановлено вимогу щодо мінімальних розмірів коефіцієнта капітального покриття та ризикованості активів. Власний капітал повинен становити не менше ніж 30 відсотків вартості активів. Залежно від галузі ця величина може бути значно більшою.

Коефіцієнт капітального покриття (Кк. п.) обчислюють за формулою:

Кк. п. = ВК / А

де: Кк. п. - коефіцієнт капітального покриття;

ВК - власний капітал;

А - активи.

Власні кошти складаються з власного та додаткового капіталу.

Власний капітал - це:

статутний капітал;

пайовий капітал;

додатковий вкладений капітал;

резервний капітал;

нерозподілений прибуток.

У розрахунок власних коштів додатковий капітал включається в розмірах, що не перевищують основний капітал.

У зарубіжній практиці часто визначають коефіцієнт участі акціонерного, або пайового, капіталу в загальній сумі джерел фінансування. Він обчислюється за формулою:



Ка = Статутний капітал / Валюта банку

Коефіцієнт оголошених дивідендів на одну акцію (Ко. д.) обчислюється як відношення оголошених дивідендів до загальної кількості випущених і проданих простих акцій:

Ко. д. = Сума оголошених дивідендів / Кількість випущених простих акцій

Величина чистого прибутку (Кч. п.), що припадає на одну акцію, - один з важливих показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства. Цей показник визначається відношенням чистого прибутку, одержаного підприємством у звітному періоді, мінус податки, до кількості звичайних акцій, що перебувають в обігу:

Кч. п. = Чистий прибуток / Кількість випущених, простих акцій

Цей показник служить основою для визначення ще одного показника використання акціонерного капіталу - показника "ціна-прибуток". Він визначається відношенням ринкової ціни на 1 акцію до чистого прибутку на 1 акцію:

К" ц -п" =- Ринкова ціна на 1 акцію / Чистий прибуток на 1 акцію

Зарубіжна практика показує, що величина коефіцієнта "ціна - прибуток" міститься, як правило, у межах від 1 до 80. Усі вищезгадані коефіцієнти розглядають у динаміці. Підвищення коефіцієнтів свідчить про те, що акціонери вигідно вклали свій капітал, і це є доброю ознакою для підприємств щодо залучення додаткового акціонерного капіталу.

Залучений капітал - це кредити банків і фінансових компаній, позики, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін. Він поділяється на довгостроковий (більше року) і короткостроковий (до року).

За метою залучення позикові кошти поділяються на такі види:

потреби, залучувані для відтворення основних засобів і нематеріальних активів;

кошти, залучувані для поповнення оборотних активів;

кошти, залучувані для задоволення соціальних потреб.

За формою залучення позикові кошти можуть бути у грошовій формі, у формі обладнання (лізинг), у товарній формі та в інших формах; за джерелами залучення вони поділяються на зовнішні і внутрішні; за терміновістю погашення - на довгострокові І короткострокові; за формою забезпечення - забезпечені заставою, поручительством або гарантією і незабезпечені. Забезпечені зобов'язання у разі ліквідації підприємства задовольняються в пріоритетному порядку, незабезпечені - за залишковим принципом.

Аналізуючи структуру капіталу, необхідно враховувати особливості кожної його складової.

2.5 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства, розрахунок їх показників

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.

Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Мошенський С.З. та Олійник О.В. відмітили: "Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками платоспроможності та ліквідності" [16, с. 438].

Ліквідність підприємства полягає в тому, як швидко воно може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо [23, с. 278].

Ліквідність підприємства оцінюється відношенням величини його високоліквідних активів, а саме чистої реалізованої вартості грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, дебіторської заборгованості за розрахунками та іншої поточної дебіторської заборгованості, до короткострокової заборгованості.

Ліквідність балансу визначається рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу [13, c. 80].

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

- найліквідніші активи (грошові кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції) - мають дорівнювати кредиторській заборгованості, тобто найтерміновішим зобов'язанням, або перевищувати її;

- швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) - мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви;

- повільнореалізовувані активи (запаси) - мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов'язання (кредити та інші зобов'язання);

- важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) - мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов вказує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Отже, аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, які згруповані за термінами їх

На основі порівняння активів та пасивів підприємства, визначається тип його ліквідності (табл. 1).

Таблиця 1. Типи ліквідності підприємства

абсолютно ліквідносте	ліквідне	неліквідне	Відносно неліквідне	Абсолютно неліквідне
А1 >П1	А1 < П1	А1 < П1	А1 < П1	А1 < П1
А2 > П2	А2 > П2	А2 < П2	А2 < П2	А2 < П2
А3 > П3	А3 >П3	А3 >П3	А3> П3	А3 < П3
А4 < П4	А4 >П4	А4 > П4	А4 > П4	А4> П4

Аналіз ліквідності доповнюється оцінкою платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Проте слід зазначити, що ліквідність підприємства зовсім не тотожна його платоспроможності. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу матимуть неліквідні активи й короткострокова дебіторська заборгованість [18, c. 61].

Наявність різних показників ліквідності пояснюється різними інтересами споживачів аналітичної інформації:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів;

- коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків;

- коефіцієнт поточної ліквідності - для покупців і власників акцій та облігацій підприємства.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства є:

- коефіцієнт автономії або фінансової незалежності (К_а) характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства;

- коефіцієнт фінансової стабільності (К_фс) характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів;

- коефіцієнт забезпеченості власними коштами (К_влк) характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів;

- коефіцієнт фінансового левериджу (К_фл) характеризується відношенням довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов'язань припадає на одиницю джерел власних коштів.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої і комерційної діяльності. Разом з цим надійний фінансовий стан,а отже і його ліквідність та платоспроможність залежить також від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки доцільно здійснювати не тільки оцінку активів і пасивів балансу, а також і поглиблений щоденний аналіз стану і використання господарських засобів.

Для встановлення платоспроможності підприємства перш за все вивчається структура балансу [15, c. 74]. Вона може бути визнана незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо:

- загальний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (1,5);

- коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (0,3).

У кожного підприємства для забезпечення нормального процесу виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширення обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призводить до зменшення їх кількості, що необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво. Тому аналіз забезпеченості підприємства обіговими коштами і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства.



3. Аналіз та оцінка фінансової діяльності ТОВ «Комфорт»

3.1 Економіко-організаційна характеристика підприємства

Основним предметом діяльності ТОВ "Комфорт" є обробка деревини та випуск меблів. До структури управління підприємства належать: директор; головний інженер; заступники директора з виробництва, соціальних питань, заступник директора з економіки.

Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ "Комфорт" за 2010-2012 роки представлені в таблиці 2.1. Як видно з таблиці, власний капітал ТОВ "Комфорт" у 2010 році складав 1529421,7 грн. За рахунок чистого прибутку, отриманого за звітній період власний капітал зріс на відповідну суму і став складати 1807144,7 грн. Відповідно до вище викладеного, власний капітал на кінець 2010 року став складати 1807144,7 грн. За три звітних періоди не відбувалося ніяких змін у статутному капіталі, тобто як на початок 2010 року, так і на кінець 2012 року він складає 1182,5 грн.

За рахунок отримання за 2010 рік чистого доходу від реалізації у розмірі 820125,2 грн., при значенній собівартості 562056,2 грн., валовий прибуток підприємства складав 245222,2 грн.

В результаті фінансової діяльності за 2011 рік валовий прибуток збільшився до 374877,2 грн. Це відбулося за рахунок збільшення чистого доходу від реалізації до 970496,4грн., при збільшенні собівартості реалізованої продукції до 582085,4 грн.

На кінець 2012 року валовий прибуток підприємства складав 212543,2 грн.. Він був сформований в результаті отримання чистого доходу від реалізації у розмірі 785248,9 грн. при собівартості реалізованої продукції у 572705,7 грн.



Таблиця 2. Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ "Комфорт" за 2010-2012 роки

Показники	Роки
	2010	2011	2012
Статутний капітал, тис. грн.	1,18	1,18	1,18
Власний капітал, тис. грн.	1529,42	1755,40	1807,14
Фінансові результати Чистий доход від реалізації, тис.грн.	820,13	970,50	785,25
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	562,06	582,09	572,71
Валовий прибуток, тис. грн.	245,22	374,88	212,54
Капіталовіддача	1,27	1,45	2,15
Рівень витрат на одну гривню реалізованої продукції	0,77	0,89	0,83
Рентабельність реалізації, %	23,46	10,82	17,17

Показник капіталовіддачі на кінець 2010 року дорівнював 1,27. За наступні два звітні періоди він збільшився до 2,15. Збільшення цього показника у динаміці відбувалося на рахунок того, що сукупний капітал підприємства зменшувався інтенсивніше ніж чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

На кінець 2010 року рівень собівартості на одну гривню реалізованої продукції складав 0,77 грн. За 2011 рік рівень собівартості зріс, а за 2012 рік зменшився. За рахунок зменшення (збільшення) рівня собівартості продукції відповідно збільшується (зменшується) валовий прибуток підприємства.

Значення показників рентабельності реалізації знаходяться на дуже низькому рівні. На кінець 2010 року вона дорівнювала 23,46%, за 2011 рік зменшилася до 10,82%, а за 2012 рік підвищилася до 17,17%. Збільшення (зменшення) рентабельності реалізації відбувається за рахунок двох факторів: збільшення (зменшення) валового прибутку підприємства та збільшення (зменшення) чистого доходу від реалізації продукції. Тобто рентабельність реалізації залежить від збільшення (зменшення) собівартості реалізованої продукції.



3.2 Структурно-динамічний аналіз майна підприємства

Майно підприємства - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Оцінка майнового стану підприємства дає можливість визначити абсолютні і відносні зміни статей балансу за певний період, відстежити тенденції їх зміни і визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування. Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів. За даними балансу (форма №1) визначається вартість усього майна підприємства (валюта балансу) на певну звітну дату.

Розрахунок аналізу динаміки та структури майна наведена в таблиці «Аналіз динаміки та структури майна», в Додатку А.

Доцільним є проведення горизонтального та вертикального аналізу структури активів ТОВ "Комфорт" за 2010-2012 роки (табл. додаток Б).

З даних нижченаведеної таблиці слід відмітити, що на кінець 2011 року спостерігалося зменшення майна ТОВ "Комфорт" на 97559,3 грн., що є негативним моментом, бо свідчить про згортання виробничої діяльності. Але на кінець 2012 року майно підприємства збільшилось на 296790,1 грн., що вказує на розширення фінансової діяльності і в цілому являється позитивною характеристикою діяльності підприємства.

Вартість запасів підприємства у 2010 року складала в абсолютних величинах 21416,9 грн. За звітний період вони збільшились на 36354,0 грн., і на кінець 2012 року склали 57770,9 грн. Збільшення вартості запасів має позитивний характер тільки у тому випадку, якщо не відбувалося зниження оборотності запасів. У протилежному випадку це є негативним явищем.

Стаття грошові кошти та поточні інвестиції на протязі трьох звітних періодів має найменшу питому вагу у складі валюти балансу. Структура активів з високою питомою вагою заборгованості та низькою вагою грошових коштів свідчить про наявність проблем, які пов'язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про негрошовий характер розрахунків.

У 2011 р. найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесли кошти у розрахунках, а саме дебіторська заборгованість. На кінець звітного періоду при зменшенні абсолютного значення на 40660,3 грн., зменшення дебіторської заборгованості свідкує про поліпшення розрахунків підприємства з покупцями та іншими дебіторами. Але на протязі 2012 р. вона збільшилась на 314980,7 грн. і складає в абсолютних величинах 548384,5 грн.

Для більш повного аналізу майна "Комфорт" необхідно також оцінити стан основних засобів за допомогою показників оцінки майнового стану підприємства (табл. 3).

Таблиця 3. Показники оцінки майнового стану "Комфорт" за 2010-2012 роки

№ з/п	Показник	2010	2011	2012	Відхилення 2011-2010	Відхилення 2012-2011
1	Частка основних засобів в активах	0,67	0,68	0,60	0,01	-0,08
2	Коефіцієнт зносу основних засобів	0,69	0,70	0,70	-0,01	0,00
3	Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,00	0,01	0,04	0,01	0,03
4	Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,03	0,02	0,01	-0,01	-0,01

Відповідно до розрахунку коефіцієнту зносу основних засобів можна побачити, що за рахунок того, що первісна вартість основних засобів за три звітних періоди постійно зменшувалась, то їх знос за час експлуатації теж зменшувався. Це призвело до зростання рівня зносу на кінець 2011 року на 0,01, що свідчить про погіршення їх технічного стану. При значенні коефіцієнту зносу більше ніж 0,5 є негативним моментом.

...