Фактори економічного зростання та економічна динаміка в Україні

Принцип акселерації застосовують, як відомо, для пояснення природи економічної циклічності, зокрема, шляхом поєднання в макроекономічних моделях коефіцієнтів мультиплікатора і акселератора. Подібна модель відображає залежність приросту національного доходу (ЧНП) від приросту автономних (незалежних) інвестицій.

Загальний вигляд такого ряду моделі представлений рівнянням національного доходу англійського економіста Дж.Хікса:

Y = Аn + (1-S) Yn-1 + а(Yn-1 - Yn-2 ), (2.3.)

де Аn - інвестиції за даний період,

(1-S) - гранична схильність до споживання (S - заощадження), а - акселератор,

Y - національний доход,

Yn-1 і Yn-2 - національний доход, відповідно, минулого і позаминулого року.

В залежності від співвідношення мультиплікатора (представленого граничною схильністю до споживання) і акселератора динаміки національного доходу може прийняти або рівномірний, або циклічний характер. Циклічні коливання виникають при такому співвідношенні:

[(1-S) + а]2 < 4а, (2.4.)

тобто, коли квадрат суми граничної схильності до споживання і акселератора буде меншим від 4-х значень акселератора.

Зворотне співвідношення [(1-S)+а]2 >4а відображає рівномірне економічне зростання і можливе лише при великому коефіцієнті мультиплікатора.

За сучасного рівня загального мультиплікатора, який,як відомо, близький до 2, гранична схильність до споживання (МРС) відображається коефіцієнтом величиною 0,5, що виводиться із формули мультиплікатора:

1 1 1

К = --------- . Тоді МРС = 1 - ---- . Тобто МРС = --- (2.5.)

1 - МРС k 2

При такому значенні загального мультиплікатора за будь-якого значення акселератора динаміка національного доходу (ЧНП) має циклічний характер. Для переходу до рівномірного економічного розвитку потрібно, щоб коефіцієнт мультиплікатор був більшим 2,5. Після того, як було об'єднано теорії мультиплікатора і акселератора, стала можливою розробка різноманітних моделей економічного зростання, за допомогою яких економісти намагались визначити умови стабільного розвитку економіки. Моделей економічного зростання неокейсіанці створили багато. Спільним

для усіх них є дослідження співвідношення між заощадженнями і інвестиціями. Макроекономічні моделі зростання намагаються обгрунтувати оптимальну норму нагромадження, яка б забезпечувала стабільне економічне зростання.

2.2 Стратегічні напрями економічного та соціального розвитку України

Нині розробляється стратегія економічного і соціального розвитку України на 2006-2015 pp. Автори цього фундаментального документа виходять з того, що визначений період має стати етапним у підготовці інституційних, організаційних і матеріально-технічних передумов завершення індустріального етапу розвитку економіки України та початку її системної трансформації в структури постіндустріального процесу.

Наступні завдання сучасної економічної політики

На наш погляд, необхідним є, насамперед, негайне внесення істотних коректив у діючу модель економічної політики. Вона залишається інерційною, не націленою на забезпечення якісно нових завдань економічного зростання. Отже, нині формується небезпечна ситуація - порушується принцип адекватності цілей і механізмів економічної політики. Нам не треба чекати на нові "підказки" західних експертів, копіювати принципи економічної політики країн постіндустріального розвитку. У нас абсолютно різні цілі - ми маємо завершити індустріальний цикл і водночас працювати на випередження. Більш прийнятним для нас є досвід країн Південно-Східної Азії, хоча і тут не може бути повної тотожності - у нас принципово інша, ніж у цих країнах, вихідна база.

І все ж таки можна говорити про деякі найбільш принципові позиції економічної політики, які мають спільну з відповідними країнами основу і які у нас поки що не реалізуються. Це насамперед значно вищий, ніж в Україні, рівень валового нагромадження основного капіталу. У нас він у 2002-2005 pp. становив 19,3-20,3% ВВП, а в переважній більшості країн Південно-Східної Азії -понад 30 і навіть 35%.

Привертає увагу й інша принципова позиція - значно нижчий, ніж у нас, рівень державного споживання. Якщо у 2001 p. доходи державного бюджету, Пенсійного фонду та фондів державного соціального страхування становили 34,6% ВВП, то у 2004 p. - 38,8%, а за підсумками І півріччя 2005 p. - 40,5%. Такий рівень державного споживання можуть дозволити лише країни з розвинутою економікою. В країнах, що працюють на випередження, які стало забезпечують 6-7% щорічного зростання (а Україна ставить перед собою саме таку мету), рівень державного споживання не має перевищувати 20-25%. Там нагромаджені ресурси "не проїдають" (як це робимо ми), а інвестують їх в економіку.

І ще одна базова розбіжність стосується державних інвестицій. У країнах з розвинутою економікою відповідний показник вважається оптимальним на рівні до 3% ВВП. У нас же інвестиційний потенціал держави зведено до мінімуму -менш як 1% ВВП. Навіть фінансові ресурси, одержані від приватизації, йдуть на розширення фонду споживання.

Лише три зазначені базові позиції (а їх - значно більше) підтверджують висновок про неадекватність здійснюваної нині економічної політики цілям закріплення в Україні інвестиційної моделі розвитку, забезпечення на цій основі стабільно високих темпів зростання на більш тривалий період.

Сьогодні завдання полягає в тому, щоб пролонгувати одержані за чотирирічний період результати на більш віддалену перспективу. У проекті "Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2006-2015 роки" ставляться саме такі амбітні цілі закріплення позитивної динаміки економічного зростання України.

Йдеться про необхідність реалізувати стратегію випереджального розвитку, яка б могла гарантувати щорічні темпи зростання ВВП на 6-7% і, як мінімум, подвоєння у визначений період (2006-2015 pp.) обсягів виробництва, забезпечення на цій основі відчутного підвищення рівня життя народу. Із світового досвіду добре відомо, що таке зростання є цілком реальним, але воно можливе лише на основі структурно-інноваційної моделі економічного зростання, інтенсивного технічного та технологічного оновлення виробництва.

Отже, основою стратегічного курсу, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. За оцінками фахівців, що працювали над обгрунтуванням запропонованої стратегії, не задіяні ресурсний, інтелектуальний та науково-технічний потенціали економіки України в разі їх ефективного використання будуть достатніми для реалізації зазначених завдань. До того ж поєднання останніх із завданнями європейської інтеграції могло б лягти в основу не тільки економічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації.

У документі, про який йдеться, визначено три основних етапи економічних перетворень.

Перший етап (2006-2007 pp.) - період формування інституційних, фінансових та організаційних передумов, глибоких якісних перетворень у всіх сферах суспільного життя (економічній, соціальній, політичній, духовній), подолання існуючих системних деформацій, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату та необхідних засад, зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, довгострокового економічного зростання, посилення на цій основі іміджу України як стабільного міжнародного партнера.

Щоб зберегти високий рівень зростання виробництва, потрібна ефективна політика держави (виконавчої та законодавчої влади), яка протягом 2006-2007 pp. має забезпечити закріплення щорічних темпів зростання ВВП на рівні 6-7%, інвестицій в основний капітал - 10-12%, інфляції - 5-6%, реальних доходів населення - 7-8%. У цей період необхідно завершити формування базових інституцій ринкової економіки, створити середовище здорової та ефективної конкуренції.

Головним у соціальній сфері є зниження рівня бідності та зменшення диференціації доходів населення за рахунок стимулювання випереджальних темпів зростання заробітної плати, посилення адресності соціальної підтримки. Водночас відчутне поліпшення життя людей можливе лише за умови успішного функціонування та розвитку реальної економіки.

Другий етап (2008-2009 pp.) - період розгорнутого економічного розвитку на основі здійснення комплексної модернізації підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі соціальне орієнтованої економіки, впорядкування відносин власності, глибокої демократизації суспільних процесів. За ці роки необхідно забезпечити зростання середньорічних темпів ВВП до 7,1%. Водночас мають залишатися високими (до 12-13%) темпи зростання інвестицій в основний капітал. Середньорічний рівень інфляції має бути знижено до 4-5%. Зберігатиметься високий рівень зростання реальних доходів населення - у межах 7-8% за рік.

Третій етап (2010-2015 pp.) - період закріплення стійких темпів зростання з акцентами на вирішенні широкого комплексу проблем поліпшення добробуту населення, прискореної реалізації структурних завдань євроінтеграційного курсу України. У зазначений період середньорічні темпи зростання ВВП становитимуть 6%, інвестицій в основний капітал - 11,7, реальних доходів населення -6%. Інфляція в середньому за рік зменшиться до 3-4%.

Таким є базовий прогноз соціального та економічного розвитку України на 2006-2015 pp. Впевнені, що ми маємо всі об'єктивні передумови для його реалізації.[14]

Висновки

З усього, що написано в моїй роботі, можна зробити наступні висновки:

Економічний зростання можна визначити як зростання реального ВНП або зростання реального ВНП на душу населення. Він забезпечує приріст виробництва, використовуваний для рішення внутрішніх і міжнародних соціально-економічних проблем.

Економічний зростання визначається такими факторами пропозиції, як природні ресурси, трудові ресурси, капітал, технологія. Два інших фактори - достатній рівень сукупних витрат і ефективність розподілу ресурсів - істотні для реалізації здібностей економіки до зростання.

При екстенсивному типі економічного зростання багато працівників не є висококваліфікованими. Екстенсивний шлях розвитку носить застійний характер, фактично немає технологічного прогресу, зношуються виробничі основні фонди.

Інтенсивний тип економічного зростання є більш складним. Головна відмінність цього типу економічного зростання від екстенсивного в тім, що підвищення ефективності виробничих факторів здійснюється на базі технічного прогресу.

Держава може відігравати значну роль в економічному зростання при правильній податковій політиці і політику інвестування.

Список використаної літератури

1. Бєлов О.Ф., Жаліло Я.А. Круглий стіл "Безпека економічних трансформацій": Що показали два роки його роботи? 2006.

2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 2003.

3. Бусытин А.В. Предпринимательство. Учебник. - М.: ИНФРА - М, 2006

4. Гальчинський А. Теорія грошей. Навчально - методичний посібник. - К.: Основи, - 2006.

5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 2003.

6. Гроші та кредит. Підручник./ Савлук М.І. та ін. - К.: Либідь, 1992.

7. Долан Е.Дж., Линдей Д.Е. Рынок, макроэкономическая модель.- Спб, 1992, Гл.5.

8. Економіка: теоретичні основи. Підручник у 2-х част. - Тернопіль, Астон, 2005.

9. Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций).-AUP.ru, 2006

10. Загальна економічна теорія. Підручник у 2-х част. - Тернопіль, Астон, 2004.

11. Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. - Тернопіль, Астон, 2005.

12. Ковальчук В.М. Макроекономіка: теоретичний аспект. - Тернопіль: Астон, 2004.

13. Костенко Ю. Політика. Виступ під час "спікеріади", 2006.

14. Курс экономической теории. /Под ред. М.Н.Чепурина, Е.А.Киселевой, Киров: 2004, Гл.5.

15. Макконнэлл К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и тематика. В 2 - х томах. - М.: Республика, 1992.

16. Основи економічної теорії: політехнічний аспект. - Підручник / За ред. Г.Н. Климка та В.П. Нестеренка, - К.: Вища школа, 2005.

17. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 2004.

18. Сайт КМУ, повідомлення Пресс-служби, 16 березня 2005.

19. Самуельсон П. Економіка. Підручник. - Львів, Світ, 2001.

20. Соскін Олег. Якою має бути економічна політика у період рецесії? // Економічний часопис, №10, 2005.

21. Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний часопис, №11, 2005.

22. Фиглер С., Дорнбуш Р., Шмалензі Р. Экономика. - М., Дело, 2005.

Размещено на Allbest.ru