Економічний механізм формування та функціонування ринку зерна в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

УДК 631.1 : 633.1

Економічний механізм формування та функціонування ринку зерна в Україні

08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Худолій Любов Михайлівна

Київ-1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Захист дисертації відбудеться 19 січня 1999 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН (252127, м. Київ-127, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (252127, м. Київ-127, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх).

Автореферат розісланий 12 грудня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Малік М.Й.

АНОТАЦІЇ

Худолій Л.М. Економічний механізм формування та функціонування ринку зерна в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. - Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 1999.

Розглянуто теоретико-методологічні основи формування та функціонування ринків зерна і зернопродуктів. Проаналізовано розвиток зернового ринку України за три останні десятиріччя, визначено тенденції у світовій торгівлі зерном і місце України на світовому ринку. Розроблена методика оцінки ефективності економічних механізмів і на її основі здійснено оцінку механізмів регулювання зернового ринку 90-х років. З урахуванням прогнозної конюнктури зернових ринків опрацьовані економічні механізми ринків продовольчого і фуражного зерна та ринку насіння на перспективу до 2000-2005 рр.

Основні результати роботи використані в нормативних документах та рекомендаціях виробництву.

Ключові слова: ринок зернових, маркетинг, економічний механізм, прогноз конюнктури ринку, ринкове середовище, ціна, ефективність.

ANNOTATION

Khoudoli L.M., Economic mechanism of grain market forming and functioning in Ukraine. Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Doctor of Economic Sciences on speciality 08.07.02--Economy of agriculture and agro-industrial complex. The Institute of Agrarian Economics of the Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, Kyiv, 1999.

Theoretical and methodological bases of formation and functioning the grain and grain products markets have been considered. The development of the grain market of Ukraine for the past thirty years has been analyzed, trends of the world trade with grain and role of Ukraine in the world market have been determined. The methodology of estimation the effectiveness of the economic mechanisms has been developed. Basing on it, the mechanisms of regulation the grain market of 90-th have been estimated. The economic mechanisms of food and feed grain markets and seed market for the future by 2000-2005 years have been developed considering forecasting environment of the grain markets.

Main results of the work have been used in the legislative documents and production recommendations.

Key words: grain crops market, marketing, economic mechanism, forecast of market conditions, market environment, price, efficiency.

Худолий Л.М. Экономический механизм формирования и функционирования рынка зерна в Украине. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.07.02 - Экономика сельского хозяйства и АПК. - Институт аграрной экономики УААН, Киев, 1999.

В работе рассмотрены теоретико-методологические основы формирования и функционирования рынков зерна и зернопродуктов. Раскрывается экономическая сущность рынка и место зерновых рынков в рыночной системе Украины. Даются схемы сегментации агрегативного рынка зерна по объектам обменных операций, по субъектам купли-продажи. Раскрывается структура экономического механизма и его роль в формировании и функционировании рынков. Уточнено определение экономического механизма зерна для переходного к рыночным отношениям периода. Изложена методология маркетингового исследования и управления зерновыми и зернопродуктовыми рынками. Разработана логистическая схема исследования рынков зерна. Установлены математические зависимости между потреблением хлеба и хлебобулочных изделий и цены на них, а также зависимости между потреблением хлебопродуктов и доходами населения. Разработаны методические подходы к исследованию спроса и предложения на рынках зерна с учетом особенностей национальной статистики.

В диссертации исследовано развитие зернового рынка Украины и тенденции в мировой торговле зерном. Определено место Украины на мировом рынке зерна. Выявлены возможности расширения экспортной торговли зерном. Установлены тенденции развития внутреннего рынка зерна в Украине, проанализирована экономическая конъюнктура рынка зерна 90-х годов. Дана оценка механизмам формирования стоимости и цен на зерно на разных этапах развития рыночных отношений (60-90-е годы). Доказано, что прямое вмешательство в ценовую конъюнктуру со стороны государства и установление системы обязательных государственных поставок зерна есть далеко не самый эффективный способ регулирования рынка зерна.

Автором диссертации впервые в Украине разработана оригинальная методика оценки эффективности механизмов функционирования товарных рынков, методов государственного регулирования. На основании разработанной методики раскрыты масштабы государственных расходов на регулирование рынка пшеницы, их структура, эффективность методов государственного регулирования и самого экономического механизма функционирования рынка в 90-х годах. Выявлены слабые стороны процесса управления рынком зерна.

В работе автором изложены методические подходы к прогнозированию конъюнктуры зерновых рынков на различную перспективу на основе соотношения спроса и предложения. Приводятся расчеты перспектив развития конъюнктуры рынка продовольственного зерна, семян и фуражного зерна до 2005 г. На основе балансового метода выявлена степень насыщенности спроса на различных рынках.

Соискателем разработан комплекс мер по государственному регулированию процесса создания полноценной рыночной среды, которая может быть основой для функционирования рынков зерна в режиме, максимально приближенном к саморегулирующемуся. Предложены меры по совершенствованию систем: оптово-сбытовой и транспортно-складской, стандартизации и сертификации, информационного обеспечения субъектов рынка. Разработан ряд общих для всех рынков мер по созданию благоприятных условий для поступления инвестиций в отрасль и целевого их использования. Для каждого из зерновых рынков в зависимости от степени насыщенности спроса, перспектив конъюнктуры, с учетом возможностей бюджета на различную перспективу автором предложены специфичные механизмы формирования и функционирования рынков, которые направлены на сохранение приоритетности зерновой отрасли и на ее дальнейшее развитие.

Для достижения состояния близкого к равновесному при возрастающем предложении и благоприятной для товаропроизводителя конъюнктуре на рынке продовольственного зерна автором предлагается стимулировать за счет государственных програм спрос наименее обеспеченных слоев населения на хлебопродукты, обеспечить проведение либеральной экспортоориентированной политики. Механизмы ее разработаны в диссертации. Предложены экономические механизмы наращивания предложения продовольственного зерна в кратко- и среднесрочной перспективе на основе сочетания нетрадиционных для Украины элементов рыночной поддержки доходов товаропроизводителей с механизмами государственного регулирования.

Для стимулирования развития семенных рынков автором предложены специфичные экономичные механизмы стимулирования. Кардинальным способом поддержки селекционеров определено внедрение платы за использование новых сортов. Даются методические подходы к исчислению роялтных платежей.

В диссертации также приводятся економические механизмы формирования и эффективного развития зернофуражного рынка, направленные на стимулирование внутреннего спроса производителей животноводческой продукции, поддержку развития комбикормовой промышленности и товаропроизводителей фуражного зерна.

Основные результаты работы использованы в нормативных документах и рекомендациях производству.

Ключевые слова: рынок зерновых, маркетинг, экономический механизм, прогноз конъюнктуры рынка, рыночная среда, цена, эффективность.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна здавна відома винятково сприятливими природно-кліматичними умовами для розвитку зернового господарства - родючими грунтами, мякими кліматичними умовами для формування високих урожаїв якісного продовольчого зерна. В країні є і добрі передумови для торгівлі цим товаром - ємкий внутрішній ринок, вигідне геополітичне розташування для зовнішньої торгівлі, наявність розгалуженої транспортно-складської інфраструктури, включаючи морські порти. Та виробляючи на протязі довгого періоду по 700-900 кг зерна на душу населення (значно більше, ніж деякі провідні країни-експортери), і займаючи від 1,8 до 2,5 % у світових обсягах виробництва зерна, Україна до сих пір так і не заявила про себе як про крупного експортера високоякісного зерна, ще зовсім недавно (на початку 90-х років) мала відємне сальдо по експортно-імпортних операціях з ним. Такий стан галузі, пріоритетної у всіх відношеннях для України, є парадоксальним і потребує глибокого вивчення та шляхів розв'язання.

Авторськими дослідженнями проблем ефективного розвитку зернового господарства, яким присвячено майже два десятиріччя наукової роботи, встановлено, що причини такого становища в галузі були різні на відповідних етапах розвитку національної економіки. Це підтверджено роботами багатьох учених-економістів, які працювали протягом останньої чверті сторіччя над проблемою підвищення ефективності зернового господарства в Україні - О.Сторожука, П.Саблука, О.Шпичака, М.Лобаса, С.Бакая, П.Гайдуцького, В.Протасова, З.Ніколаєвої, І.Пазія, М.Щура та вчених-технологів і селекціонерів - В.Сайка, Л.О.Животкова, В.Соколова, Є.Лебедя, Г.Жамели, А.Мусатова та ін.

Причини недостатньої ефективності зернової галузі протягом 70-80 років вбачались у структурній недосконалості виробництва, товарних ресурсів та споживання зерна, значних його втратах у процесі відтворення, в надто високій собівартості зерна, в невідлагодженості економічних відносин товаровиробників і заготівельників. На розвязання цих проблем і направлялись, в основному, значні матеріально-технічні та грошові ресурси, орієнтувались заходи державної підтримки. При цьому ефективність зернового господарства завжди розглядалась в безпосередній увязці з іншими галузями сільського господарства з позицій вирівнювання їх доходності, але поза контекстом світової конюнктури ринку зерна.

В умовах реформування економіки і переходу на нові соціально-економічні засади, коли непридатними стають старі методи управління, в умовах побудови відкритої для світу економіки, обмежених можливостей інвестування галузі, в ситуації погіршення конюнктури на зерновому ринку, автор дисертаційного дослідження робить спробу визначити шляхи розвязання проблеми підвищення ефективності зернового господарства у новій площині - більш повного використання конюнктури внутрішнього і світового зернового ринку на користь українського товаровиробника. Зрозуміло, що вирішення такої задачі неможливе без формування повноцінних ринкових відносин і запровадження прогресивних механізмів їх функціонування.

Проблеми розробки дієвих механізмів регулювання економіки, формування повноцінного ринкового середовища, ефективного функціонування ринку агропромислової продукції є актуальними для всіх країн з перехідною економікою і вже досить довгий час розробляються українськими і зарубіжними вченими: Л.Абалкіним, А.Аганбегяном, В.Боєвим, І.Лукіновим, П.Борщевським, В.Бойком, В.Гусаковим, М.Демяненком, Є.Жоголєвою, Г.Личем, О.Онищенком, Б.Пасхавером, П.Саблуком, Е.Сагайдаком, В.Протасовим, В.Зимовцем,О.Шпичаком та ін.

Вже в кінці 80-х - на початку 90-х років ці вчені обгрунтували необхідність економічних перетворень в країнах, в їх агропромислових комплексах, зокрема, сформулювали поняття ринкової системи і економічного механізму, визначили складові останнього, властиві для перехідного періоду і особливостей країни. По мірі того, як формувався новий тип економіки, змінювались форми управління нею, частина теоретичних понять стала потребувати уточнення, а сам механізм управління ринками - коригування і подальшої розробки з урахуванням практики побудови ринкової економіки в нашій країні та досвіду інших держав. Проте, прикладний аспект формування ринку зерна, а особливо створення ефективних механізмів його функціонування в умовах становлення ринкових відносин виявився недостатньо розробленим. Така реальність і визначила вибір теми та конкретних завдань.

Метою дослідження є удосконалення методології оцінки ефективності механізму функціонування ринку і розробка таких економічних механізмів формування та функціонування зернових ринків, які б забезпечували динамічний розвиток зернового господарства і суміжних з ним галузей на етапі перехідної економіки і в подальшій перспективі на основі раціонального поєднання механізмів ринкового і державного регулювання.

Мета дослідження обумовила задачі, основними з яких є:

визначення поняття ринок зерна;

уточнення ролі і місця зернових ринків в ринковій системі, що обслуговує АПК;

визначення сутності економічного механізму, його структури і принципів дії для створення повноцінних ринків;

розробка методики визначення ефективності механізмів регулювання ринків;

комплексна оцінка діючих економічних механізмів функціонування ринку зерна і зернопродуктів на різних етапах розвитку;

прогноз конюнктури та напрямки удосконалення механізмів функціонування зернових ринків (продовольчого, фуражного, насіннєвого).

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основою роботи є багаторічні наукові дослідження, проведені автором на протязі 1980-1998 рр. в Інституті аграрної економіки УААН в рамках державних і галузевих програм: програми 0.51.10 на 1976-1980 рр., затвердженої постановою ДКНТ СРСР від 16 грудня 1975 р.; програми 0.51.103 на 1981-1985 рр., затвердженої ДКНТ СРСР по науці і техніці від 4 листопада 1981 р. № 432; програми НДР на 1986-1990 рр. 0.51.10 і загальносоюзної науково-технічної програми 0.51.03 Зерно, затверджених постановою ДКНТ від 30 жовтня 1985 р. № 555; Республіканської цільової комплексної науково-технічної програми на 1991-1995 рр. Продовольство-95, затвердженої 22 грудня 1990 р. постановою Ради Міністрів України № 391; науково-технічної програми на 1996-2000 роки, затвердженої Президією Української академії аграрних наук від 28.12.1996 р., протокол № 19.

Предмет і обєкт дослідження. Предметом дослідження обрано економічні механізми формування та функціонування зернових ринків на етапах (1981-1990 рр., 1991-1997 рр. та 1998-2005 рр.).

Обєкти дослідження - діючі на території України зернові ринки (продовольчий, фуражний, насіннєвий) як система економічних відносин сільськогосподарських товаровиробників всіх форм власності і споживачів зерна та зернопродукції з приводу купівлі-продажу товару.

Методологія і методика дослідження. В основу методологічної бази дослідження покладено матеріалістичну діалектику, абстрактно-логічний і системний методи. Перша дозволила автору прослідкувати розвиток такого явища як ринок зерна в Україні на протязі останніх десятиріч і зпрогнозувати тенденцію його розвитку на перспективу; відслідити процес реформування методів управління цим ринком, який символізував не просто еволюційний перехід від методів централізованого адміністративного управління до суто ринкових, а кардинальну ломку в економічних відносинах ринкових субєктів. Діалектичний метод в комплексі із застосуванням нових оригінальних методик економічних досліджень дав можливість автору підтвердити висновки попередників щодо невисокої ефективності застосування методів адміністративного регулювання зернового ринку. Метод просування від абстрактного до конкретного дозволив від розробки загальних принципів регулювання підійти до конструювання специфічних механізмів регулювання зернових ринків. Системний метод дав можливість при поєднанні механізмів ринкового саморегулювання і заходів державного регулювання опрацювати механізми функціонування зернових ринків на перспективу. Концепція авторського дослідження, прогнозування ринку і розробки стратегії управління ринками базувалась на маркетингових засадах.

Теоретичною основою для авторських розробок послужили фундаментальні положення сучасної економічної теорії, методичні підходи вітчизняних і зарубіжних учених різних часів, наукових шкіл і напрямів з проблем ринкової економіки, механізмів прогнозування і регулювання ринків. Дане дослідження побудоване на використанні сучасних методик Інституту економічного розвитку Світового Банку, вітчизняних науково-дослідних установ та Міністерства АПК України, Інституту економічних досліджень при Міністерстві сільського господарства США, наукових установ Канади, Польщі, Болгарії, Росії, Узбекистану, де автору доводилось стажуватися протягом 1988-1998 рр. Дисертантом в процесі підготовки роботи застосовані різноманітні наукові методи дослідження: балансовий, кореляційно-регресійний, статистичних групувань, індексів, розрахунково-конструктивний; широко використо-вується ситуаційний та функціонально-інституційний аналіз.

Авторські бази даних статистичної і відомчої інформації по окремих позиціях дисертації та бази законодавчих і нормативних актів щодо регулювання зернового ринку охоплюють 20-річний період. Проте основним періодом дослідження є 90-ті роки.

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в Україні розроблена методика комплексної оцінки результативності економічного механізму функціонування ринку. З її допомогою оцінено ефективність дії механізму зернового ринку України та заходів його регулювання з боку держави, виявлено недоліки і запропоновано більш досконалі механізми функціонування ринків продовольчого, фуражного і насіннєвого зерна на найближчу, середньо- і довгострокову перспективу.

В процесі дослідження автором одержані слідуючі результати, які виносяться на захист:

дано авторське визначення сутності зернових ринків, адекватне предмету дисертаційного дослідження; їх місця і ролі в системі АПК в умовах становлення ринкової економіки;

розроблена стосовно України логістична схема маркетингового дослідження і прогнозування зернових ринків;

уточнена сутність економічного механізму; доведена доцільність диференціації механізмів регулювання в залежності від типу ринків, ступеня їх розвитку;

систематизовано світовий досвід державного регулювання аграрної економіки вцілому і зернового ринку зокрема та теоретично доведена недоцільність повного копіювання Україною чужих механізмів;

сформульовані наукові принципи управління ринками агропромислової продукції і умови введення різних видів державного регулювання;

вперше розроблена методика оцінки ефективності економічних механізмів та заходів державного регулювання ринків зерна і зернопродуктів;

опрацьовані методичні підходи щодо прогнозування конюнктури зернових ринків, з урахуванням яких визначено прогнози ринків продовольчого, фуражного зерна і насіння до 2005 рр.;

встановлено основні тенденції розвитку світового ринку зерна за останнє десятиріччя і виявлені перспективи зовнішньої торгівлі України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в слідуючому:

оцінено економічні механізми ринків зерна і борошна, які функціонували в Україні у 90-х роках і виявлено вузькі місця у державному регулюванні цих ринків;

у відповідності до очікуваних перспектив конюнктури на ринках, в залежності від ступеню розвиненості останніх, можливостей бюджету для підтримки тих чи інших галузей опрацьовано перспективні механізми управління зерновими ринками до 2000 р. та на 2005 р., які можуть бути використані як основа для розробки стратегії регулювання ринків державними органами і галузевими структурами;

для розробки тактики державного управління зерновими ринками використовуються короткострокові авторські прогнози конюнктури зернових ринків;

розроблено положення про Державний інтервенційний фонд стабілізації зернового ринку;

підготовлено з участю дисертанта і в послідуючому удосконалено ним Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім;

в умовах значного погіршення бюджетного фінансування державних інспекційних служб важливого значення набуває авторська розробка щодо організації ринку послуг по сортовипробуванню в системі Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин України;

автором пропонується законодавче введення системи збору роялті, а також запропоновано методичний підхід щодо визначення розмірів платежу за використання нового сорту, запровадження державного інформаційного забезпечення ринку насіння, створення насіннєво-кредитного фонду ;

розроблені пропозиції щодо створення дилерської мережі комбікормових заводів у сільській місцевості; розширення інтеграційних звязків між виробниками фуражного зерна, комбікормовими заводами і тваринницькими комплексами.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних та практичних аспектів формування та функціонування ринку зерна в Україні, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності зерновиробництва в нових ринкових умовах.

Апробація результатів дисертації. У процесі дослідження використовувались різні форми апробації одержаних результатів: обговорення із спеціалістами Міністерства агропромислового комплексу, обласного і районного рівнів, з керівниками господарств; звіти на науково-технічній раді Міністерства агропромислового комплексу України та на міжвідомчих комісіях; наукові доповіді на симпозіумах, виступи на міжнародних семінарах, круглих столах, прес-конференціях і нарадах. Основні положення дисертації проголошені автором на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, присвячених розвитку зернового господарства, зернових ринків та інвестиційній діяльності в галузях АПК (Одеса,1988 р.; Київ, 1995 р.; Запоріжжя, 1997 р.; Ташкент (Узбекистан), 1996 р.; Москва (РФ), 1997 р.; Київ, 1997 р.; Торонто, Саскатун (Канада), 1997 р.); на міжнародних і вітчизняних семінарах, присвячених проблемам формування ринкової інфраструктури та прогнозуванню аграрних ринків (Запоріжжя, 1997; Івано-Франківськ, 1997 р.; Луцьк, 1997 р.; Київ, квітень 1998 р.; Варшава (Польща), 1996 р.; Київ, вересень 1998 р.; Вашингтон (США), червень-липень 1998 р.) та реформам аграрної політики (Київ, червень 1998 р.).

Впровадження результатів дослідження. Розробки автора направлялись в урядові структури і були використані при підготовці Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України (1992 р.), постанови Верховної Ради України Про концепцію Національної програми відродження села на 1995-2005 роки (1994 р.), Указу Президента України Про державне замовлення в Україні (1992 р.), Указу Президента України Про заходи щодо реформування аграрних відносин (1995 р.), Порядку розрахунків за зерно, що реалізується в державні ресурси в 1993 р. та його обліку, постанови Кабінету Міністрів України Про подальший розвиток ринку зерна в Україні (1997 р.), Указу Президента Про основні напрями розвитку агропромислового комплексу України (1998 р.). Авторські розробки використовувались при проектуванні зернового терміналу порту Південний. Участь пошукувача у підготовці документів підтверджується відповідними довідками.

Частина пропозицій дисертанта доведена до стану рекомендацій, методичних рекомендацій, типових положень, затверджених Міністер-ством АПК України і рекомендованих для впровадження.

Так в регіонах України добре відомі і широко застосовувались на практиці методичні рекомендації по скороченню втрат різних видів зернових культур на етапах відтворювального процесу, підготовлені під керівництвом і за безпосередньої участі автора. На протязі багатьох років в Луганській, Донецькій, Київській та ін. областях широко застосовуються авторські Рекомендації щодо порядку розрахунків тарифів на роботи хлібоприймальних підприємств по сушці і очистці зерна та олійних культур з підвищеною вологістю та засміченістю, які регламентують відносини між хлібоприймальними і сільськогосподарськими підпри-ємствами. Широкого розповсюдження в регіонах на протязі 1995-1996 рр. набули Методичні рекомендації оперативного визначення витрат виробництва та формування цін на продукцію сільського господарства і переробної промисловості в умовах інфляції, розроблені за участю пошукувача. В областях активно використовується Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім, підготовлене з участю дисертанта.

Публікації. Основні результати досліджень опубліковані у 60 наукових роботах, загальним обсягом 55 авторських аркушів. В тому числі безпосередньо по темі дисертації опубліковано 48 наукових робіт. Серед них: 6 наукових монографій, в т.ч. авторська (18,13 авт. арк.), 5 посібників і брошур, 14 методичних рекомендацій, рекомендацій, концепцій; 22 статті у наукових виданнях та в науково-популярних журналах.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 358 стор. компютерного тексту, містить 37 таблиць, 19 рисунків, 10 додатків, документи про впровадження результатів дослідження. Список використаної літератури включає 141 найменування.

Структура дисертаційної роботи:

Вступ.

Розділ І. Теоретико-методологічні основи формування та функціонування ринків зерна і зернопродуктів.

1.1. Економічна сутність ринку і місце зернових ринків у ринковій системі України. 1.2. Структура економічного механізму і його роль у формуванні та функціонуванні ринків. 1.3. Методологія маркетингового дослідження і управління зерновими та зернопродуктовими ринками. 1.4. Методичні підходи до дослідження пропозиції і попиту на ринках зерна.

Розділ ІІ. Розвиток зернового ринку України та тенденції у світовій торгівлі зерном.

2.1. Світовий ринок зерна і місце України на ньому. 2.2. Тенденції розвитку ринку зерна в Україні і економічна кон'юнктура 90-х років. 2.3. Механізм формування вартості і цін на зерно на різних етапах розвитку ринкових відносин.

Розділ ІІІ. Оцінка механізмів регулювання ринків зерна і зернопродуктів в Україні.

3.1. Загальнометодичні підходи до оцінки ефективності механізму функціонування ринку та результати цінового регулювання. 3.2. Нецінове регулювання і загальна оцінка ефективності механізмів управління ринками.

Розділ ІV. Прогноз конюнктури зернових ринків України на 1998/99-2005/06 маркетингові роки.

4.1. Методичні підходи до прогнозування і прогноз конюнктури ринку продовольчого зерна. 4.2. Перспективи розвитку ринку насіння зернових культур. 4.3. Прогноз конюнктури на ринку фуражного зерна.

Розділ V. Особливості економічних механізмів функціонування зернових ринків України на перспективу до 2000-2005 рр.

5.1. Заходи по формуванню повноцінного ринкового середовища. 5.2. Механізм формування і функціонування ринку продовольчого зерна. 5.3. Механізм формування і функціонування ринку насіння зернових культур. 5.4. Механізм формування і функціонування ринку фуражного зерна.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

Документи про впровадження результатів дослідження.

2. ОСНОВНІ НАУКОВІ ІДЕЇ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ І. Теоретико-методологічні основи формування та функціонування ринків зерна і зернопродуктів.

Теорія і практика переходу до ринкової економіки доводять справедливість тези про те, що найбільш проблематичною ланкою відтворювального процесу стає процес обігу і саме та його фаза, яка повязана із реалізацією товару. Саме в сфері обігу ( І і ІІІ фазі кругообороту капіталу) і формується ринок ресурсів та сільськогосподарської продукції.

Поняття ринок в науковій літературі є надзвичайно багатогранним. Систематизувавши доступні нам дефініції, критично оцінивши їх, можна зробити підсумок, що теоретики раціональної економіки акцентують свою увагу на механізмі саморегулювання; політекономи і макроекономісти - на економічних відносинах в процесі обміну, маркетологи - на місці реалізаціі чи учасниках ринкового процесу і т. ін.

Ми ж, виходячи із предмета нашого дисертаційного дослідження, розглядаємо ринок зерна, перш за все, як механізм встановлення ринкової рівноваги в процесі обміну і як сукупність економічних відносин, що виникають між товаровиробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу зерна.

Ми підтримуємо тих економістів, які вважають, що досконалий ринок - це той, на якому забезпечуються рівні умови доступу всім субєктам до участі в процесі обміну, страхування угод від фінансових ризиків, який працює переважно в саморегульованому режимі, а рівновага попиту і пропозиції, що встановлюється на ньому, найбільш відповідає інтересам учасників ринкового процесу. Механізм функціонування такого ринку є найбільш дешевим з загальнодержавних позицій, оскільки не потребує додаткових коштів для здійснення регулюючих заходів. Коли ж при певній конюнктурі рівновага на ринку встановлюється на такому рівні, що на довгий час стає несприятливою для окремих груп ринкових субєктів, і це загрожує згортанням ринку, то виникає необхідність у механізмах зовнішнього впливу на ринок, на його конюнктуру. Частіше всього цю функцію беруть на себе державні органи на макро- та регіональному рівнях, намагаючись регулювати ринки через відносини власності та через товарно-грошові відносини. Останні передбачають запровадження цінових, податкових, бюджетних, амортизаційних, соціальних і екологічних заходів регулювання. Вони є найбільш суттєвими і визначальними, оскільки правила гри у цих відносинах встановлюються, головним чином, на макрорівні. Підприємствам будь-якої форми власності чи з будь-якою організацією виробництва доводиться рахуватися з цими правилами.

В результаті взаємодії різних підсистем виникає економічний механізм функціонування ринку, який ми визначаємо як сукупність механізмів ринкового саморегулювання та механізмів монополістичного і державного управління ринком в інтересах встановлення рівноваги на найбільш бажаному для субєктів ринку рівні, який би забезпечував динамічний розвиток галузі, що поставляє товар на ринок, і суміжних з нею галузей.

В дисертації акцентується увага на тому, що будь-яке регулювання базується на перерозподілі доходів між групами ринкових субєктів або на бюджетних витратах. Перше може бути повязане з можливою протидією окремих груп аж до згортання ринку; друге - бюджетне фінансування заходів може сильно обмежуватись дефіцитом бюджету, а також тією обставиною, що ці кошти рідко стають повністю окупними, на чому наголошують іноземні експерти і що підтверджено нашими розробками.

Саме через обмеженість бюджетних коштів (а ця проблема ще, вірогідно, довго залишатиметься актуальною для України), запровадження дорогих механізмів управління ринками буде неможливим. Декларування підтримки в обмін на обмеження свободи підприємницької діяльності при відсутності коштів для фінансування заходів підтримки є дезорганізуючим фактором для ринкових субєктів. З огляду на таку природу регулювання, воно має вводитись в кризових економічних ситуаціях або щоб запобігати їм.

Економічні кризи, які спостерігалися на протязі ХХ сторіччя в різних країнах (США, Німеччині, Китаї, Японії, Польщі, країнах СНД), окрім спільної природи -кризи попиту, мали свої особливості. Різними були і заходи щодо виводу економік із цих криз. Криза української економіки 90-х років нинішнього століття - це циклічна криза попиту, обтяжена довгостроковими кризовими явищами (енергетичними, структурними, екологічними). До того ж, це криза перехідного періоду посилена дезінтеграційними процесами, що виникли внаслідок розпаду СРСР. Тому вона є винятково, руйнівною і довготривалою, проте, як і будь-яка інша, не може бути безкінечною.

Всі ринки, всі галузі відчувають на собі дію цієї кризи. Особливо тяжкою вона виявилася для галузей агропромислового комплексу. Однак, шукаючи вихід із цієї кризи в державному регулюванні, слід памятати, що практика механічного перенесення елементів чужого досвіду регулювання економіки та окремих ринків на терени нашої країни без врахування специфіки національної економіки, складнощів і характеру, конкретних умов розвитку ринків є негативною і безперспективною. На підставі досліджень автор робить висновок про те, що регулювання на тих чи інших ринках нашої країни має вводитись не тому, що воно задіяне в інших країнах, і навіть не тому, що воно там ефективне, а тому що воно необхідне для стабілізації та розвитку того чи іншого вітчизняного ринку, виходячи з перспектив конюнктури і з того, що для його введення є достатні умови і можуть бути виділені кошти в бюджеті. При тому, що обєкти регулювання (обсяги попиту, інвестиційний процес) та набір найважливіших інструментів регулювання (грошово-кредитна політика держави, бюджетне регулювання та заходи прямого адміністрування) залишаються практично незмінними з часів Д.Кейнса, для подолання циклічних криз попиту компонування цих заходів регулювання у систему, доповнення їх специфічними заходами може створювати різноманітність механізмів для різних ринків.

Зерновий, як і інші ринки сільськогосподарської продукції, функціонує не автономно, а в певному економічному макросередовищі, в тісному поєднанні з іншими. Саме тому кардинальні зміни в економічній політиці на макро- та галузевому рівнях суттєво впливають на його функціонування, на ефективність розвитку галузей, які обслуговують його. До того ж, зерновий ринок в силу його високої соціально-економічної значимості для України традиційно вважається обєктом особливої уваги урядових структур і обєктом державного регулювання. Суть останнього зводилась до того, щоб серйозно підтримувати галузь зерновиробництва, як таку, що забезпечувала наповнення бюджету і діяльність суміжних галузей, а з іншого боку підтримувався попит кінцевого споживача за рахунок утримання досить низьких цін на хлібопродукти, часто за рахунок товаровиробників зерна.

Зерновий агрегативний ринок неоднорідний, він складається з ринків: продовольчого, фуражного і зерна для промислової переробки, а також ринку насіння. Ринки, природно, відрізняються один від одного, насамперед тим, який товар на них пропонується, тобто за обєктом обмінних операцій (рис. 1). Кожний ринок має свою специфіку розвитку, формування конюнктури, ступінь значимості для нації, а відтак і методи регулювання їх, хоч і можуть мати багато спільного, та не будуть повністю ідентичними.

Автор вважає, що економічні механізми мають розроблятися комплексно, для конкретних ринків, на певну перспективу, з урахуванням прогнозу ринкового товарообігу.

Розробці механізмів управління ринками має передувати детальний аналіз і прогноз конюнктури на конкретному ринку, розробка тактики і стратегії розвитку різних галузей. Тож логіці дослідження ринків аграрної продукції, і в т.ч. зернових, найбільш відповідає маркетинговий підхід, як такий, що розглядає всі ці питання у відповідній логічній увязці і комплексно.

Автором розроблені методичні підходи до дослідження пропозиції та сумарного попиту на ринках зерна і зернопродуктів, в т.ч. врахування багаторівневості формування попиту по ланцюгу, який складає один з найважливіших напрямків витрачання зерна: хлібопродукти - борошно - продовольче зерно. Встановлена математична залежність попиту на хліб і хлібобулочні вироби від ціни за період 1991-1997 рр. (рис.2), згідно якої із зростанням ціни на ці види товарів, споживання їх падає.

Коефіцієнти еластичності попиту на хлібопродукти від доходів населення, розраховані по групах, показали, що в цілому еластичність невисока, але найвищою була в групах саме із середніми доходами (коефіцієнт Е дорівнював 0,22-0,41). Ці групи є найбільш численними в нашій країні, тож їх вплив на зміни в сукупному попиті на хлібопродукти буде в найближчій перспективі найбільш відчутним. При відносній нееластичності по доходах (Е = 0,07) хлібопродукти за нинішніх умов в Україні перетворились знову на нормальний товар, тобто такий, споживання якого позитивно реагує на зростання доходів. Це є свідченням бідності значної маси населення країни і того, що держава має стимулювати кінцевий попит населення, щоб нарощувати пропозицію на ринку хлібопродуктів, а в кінцевому підсумку і продовольчого зерна. Проте, якщо вона і надалі продовжуватиме робити це за рахунок товаровиробника, то досягти прогресу у зерновому господарстві буде неможливо. Ситуація лише погіршиться.

Рис. 2 Залежність попиту на хліб і хлібобулочні вироби від ціни

Коректність викладених теоретичних положень та припущень підтвердилась результатами авторського дослідження.

Зерновий ринок для України має особливе значення, а зернова галузь є однією з найбільш важливих для її економіки. Українське зерно і борошно - небагаточисельні прибуткові і конкурентоспроможні на світовому ринку товари. Практично всі потреби держави в зернопродукції задовільняються за рахунок внутрішнього виробництва зерна. Всі види зернових, а особливо продовольче зерно і насіння, є і будуть залишатися для України стратегічно важливими експортними товарами.

Розділ ІІ. Розвиток зернового ринку України та тенденції у світовій торгівлі зерном.

Зернова галузь України, яка наповнює зернові ринки, переживає зараз далеко не кращі часи, хоч ми і не є винятком у світі.

Після особливо сприятливих для зернового виробництва 1985-1990 рр. і рекордних за урожаями 1990 і 1992 рр. спад і стагнація виробництва зерна спостерігалися у всьому світі до самого 1997 р. Однак той спад не перевищував 3-4 % валових зборів в цілому по зерну, по пшениці - 8 % і по кормовому зерну - 6 %. Завдяки науково-технічному прогресу більшості країн вдалося подолати застій, і вже 1997 рік став рекордним по виробництву зерна у світі.

Наша криза виявилася глибшою і більш затяжною. Свідоцтвом її є: падіння валових зборів зерна і урожайності, що прогресує з початку 90-х років, значні перепади урожайності по роках, погіршення якості зерна. За цей період втрачено 2,5-2,7 пунктів клейковини, пшениць І-ІІ класу в останні роки зовсім не стало, а питома вага ІІІ-ІV класу, що класифікуються як продовольче зерно, із 83 % у 1986-1990 р. понизилась до 54-60 % у 1996-1997 рр., практично не вирощуються тверді пшениці, погіршилась якість і інших видів зернових.

На відміну від світових показників, середньорічний вал за 1991-1998 рр. зменшився порівняно з 1986-1990 рр. на 26 %. За рівнем валових зборів зерна у 90-х роках країна повернулася у 60-ті роки і стабілізація процесів поки що не прослідковується (табл. 1). Середньорічний валовий збір за 1991-1995 рр. склав 38,5 млн. т, за три останні не перевищить 29 млн т.

Таблиця 1. Основні показники виробництва зернових в Україні за 1966-1998 рр. (всі категорії господарств)

Роки	Площа, млн га	Урожайність, ц/га	Виробництво, млн тонн (у вазі після доробки)
	Зернові і зернобобові - всього	в тому числі:	Зернові і зернобобові - всього	в тому числі:	Зернові і зернобобові - всього	в тому числі:
		пшениця озима	ячмінь ярий	кукурудза		пшениця озима	ячмінь ярий	кукурудза		пшениця озима	ячмінь ярий	кукурудза
1966-1970	15,6	6,9	2,6	2,1	20,8	23,0	19,3	27,5	32,5	15,8	5,0	5,9
1971-1975	16,2	6,9	3,4	2,1	24,0	27,6	21,9	27,7	38,9	19,2	7,5	5,9
1976-1980	16,5	7,2	4,2	1,5	25,1	29,1	23,1	29,0	41,5	21,2	9,6	4,4
1981-1985	16,0	6,8	3,1	2,2	23,4	26,4	21,3	29,8	37,9	18,1	6,7	6,5
1986-1990	15,5	6,5	3,1	2,1	30,6	36,4	28,1	35,2	47,4	23,5	8,8	7,3
1991-1995	14,0	5,8	3,6	1,2	27,5	32,0	27,0	24,8	38,5	18,4	9,6	2,9
1996	12,5	5,7	3,2	0,7	19,6	23,2	16,8	27,4	24,6	13,3	5,3	1,8
1997	14,5	6,3	3,3	1,6	24,5	28,5	19,1	32,6	35,5	18,1	6,4	5,3
1998 (попередньо)	13,4	5,7	3,5	1,0	21,2	27,0	17,3	24,9	28,4	15,3	6,0	2,5

В 90-х роках у звязку з тим, що різко скоротилось внесення мінеральних і органічних добрив, посилився вплив несприятливих погодних умов на урожайність, помітнішим став її перепад по роках (рис.3). Погіршуються і економічні показники у зерновому господарстві

Рис. 3 Динаміка фактичної і вирівняної за методом найменших квадратів урожайності зернових в Україні

Падає прибуток на 1 тонну зерна, і знижується рентабельність. Якщо в доінфляційному (1986-1990 рр.) періоді середній рівень рентабельності зерна складав 155 %, у 1992-1994 рр. штучно завищений рівень досяг 346-214 %, то в 1997 р. він опустився до 37 %, а в 1998 р. очікується рекордно низький - в межах 11 %. Причиною тому - загальний кризовий стан в економіці агропромислового комплексу, який потрапив під дію кризи 90-х років. Вона призвела до інфляції і суттєво погіршила вартісні пропорції між сільським господарством та іншими галузями АПК. В результаті цього з сільського господарства і зернової галузі зокрема вимиті обігові кошти, відбулося старіння основних фондів, зерновиробництво перетворилось на донора для інших галузей, що й спричинило до переходу на екстенсивні технології з усіма негативними наслідками. В результаті зниження природного потенціалу родючості українських чорноземів і диспаритету цін між товарами І та ІІ сфери АПК, що не послаблюється впродовж останніх років, наше зерно здорожчувалося і втрачало у якості (певним виключенням став 1998 р.). Це створило проблеми з реалізацією продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. За умови зниженого попиту у 1997 р. склалися великі перехідні запаси зерна (особливо фуражного), які тиснули на цінову конюнктуру, збиваючи ціни, створюючи проблеми у експортних операціях.

Товарність зерна, яке залишається одним з небагатьох прибуткових товарів, хоч і не зменшилась за ці роки (знаходиться в межах 51-57 %), але обсяги загальної реалізації зерна в окремі роки (1995, 1996) опускалися до 13 млн т проти 19 млн т у 1990 р., створюючи проблеми із забезпеченням зерном потреб країни, особливо - фуражним.

В такі роки ринок лихоманить від дефіциту пропозиції, та незважаючи на тимчасову скруту і економічні негаразди, становище в зерновій галузі не є безнадійним, оскільки, залишаючись прибутковим і конкурентоспроможним, зерновиробництво може бути інвестиційно значно привабливішим, ніж тваринництво і інші рослинницькі галузі.

Таблиця 2. Ефективність виробництва зерна в господарствах суспільного сектора України

Р о к и	Повна собівартість 1 т	Середня ціна 1 т по всіх каналах	Прибуток на 1 т	Рентабельність, %
1986-1990 в середньому, крб	75,3	193,6	118,3	155,7
1990, крб	79,5	298,1	218,6	275,1
1991, крб	145,2	387,0	241,8	166,4
1992, крб	1985,2	8859,8	6874,6	346,3
1993, тис.крб	78,7	362,8	2841,1	361,3
1994, тис.крб	710,0	2240,0	1530,0	214,2
1995, тис.крб	5556,0	8960,0	3404,0	61,3
1996, грн	101,3	166,7	65,4	64,6
1997, грн	125,3	171,8	46,5	37,1
1998, грн (попередньо)	139,2	154,6	15,4	10,7

Оскільки ж потік інвестицій (внутрішніх і зовнішніх) у все ще прибуткову галузь залишається незначним і зернове господарство України неспроможне досить довгий час інтенсифікуватися, автор мала підстави для гіпотетичного припущення щодо низької ефективності управління галуззю.

Ця гіпотеза зявилася як наслідок детального аналізу механізму формування вартості і цін на зерно за різних форм державних заготівель протягом 60-90-х років і особливо детально - з початку 90-х, коли в Україні почався період становлення ринкової економіки. Дослідження показали, що саме через політику регулювання цін і обовязкових поставок зерна, стимули до їх розширення, завдяки яким здійснювався прямий вплив на цінову конюнктуру ринку, держава вирішувала економічні проблеми цієї галузі, а разом з тим і державні. При стабільній економіці вона мала для цього досить значні суми коштів в бюджеті. Еволюція переходу від адміністративних методів управління до ринкових найбільш повно прослідковується на прикладі політики ціноутворення на зерно. У 90-х роках відбулись серйозні зміни в методах управління економікою зерновиробництва (лібералізується торгівля, відмінено держзамовлення, відійшли в історію фіксовані, орієнтовні закупівельні ціни, індикатором стають біржові і світові). Та критичної маси цих, вцілому прогресивних змін, виявилося недостатньо для динамічного розвитку зернового ринку в умовах падаючої конюнктури, фінансово-економічної скрути і незадовільних умов для торгівлі. Той стан, у якому в даний час опинилося сільське господарство і його провідна галузь - зерновиробництво, значною мірою, є результатом політики непослідовних реформ в АПК; того що зернове господарство працювало всі ці роки в іншому режимі, ніж галузі-суміжники; наслідком збереження адміністративних заходів регулювання на фоні значного зменшення державних дотацій, невирішеності питань формування нової ринкової інфраструктури.

Розділ ІІІ. Оцінка механізмів регулювання ринків зерна і зернопродуктів в Україні розкриває масштаби державних витрат на регулювання ринку, їх структуру та ефективність економічного механізму в різні періоди 90-х років.

Пошукувачем вперше в Україні була розроблена методика оцінки ефективності економічних механізмів, придатна для будь-яких ринків. Згідно неї економічний механізм встановлення рівноваги на ринку сприймався як результат одночасної дії механізмів ринкового саморегулювання та заходів впливу держави і монополій на ринкову конюнктуру.

Механізм державного управління ринками зерна і зернопродуктів розглядався як сукупність заходів цінового і нецінового регулювання, направлених на сприяння або обмеження діяльності певних груп ринкових субєктів. Будь-який комплексний механізм регулювання ринку має вартість, яка визначається в методиці як різниця коштів вкладених у регулювання та вилучених в результаті прямого чи прихованого оподаткування субєктів:

РВмехі = Вбі - ВВрі,

Відносна ефективність економічного механізму для товаровиробників (чи інших груп субєктів) визначається як додатковий рівень доходів, отриманий в результаті сприятливої конюнктури і заходів підтримки у цінах внутрішнього ринку, співвіднесений з додатковим рівнем доходів за світовими цінами.

Формула, наведена нижче, характеризує ефективність заходів державного регулювання ринку. Згідно неї отриманий умовний доход на 1 т реалізованої продукції ділиться на витрати (на 1 т) по регулюванню:

В методиці використовуються як допоміжні також чотири протекційні показники (номінальний, дійсний, еквівалент дотації виробнику, реальний показник), що запозичені з методики Світового Банку по визначенню протекціоністського впливу держави на ринок, яка адаптувалась у відділенні ціноутворення та конюнктури ринку ІАЕ УААН за безпосередньої участі дисертанта.

З застосуванням створеної пошукувачем методики було визначено ефективність механізмів зернового ринку, що застосовувались у різні періоди протягом 90-х років (1994, 1995 - в розпал інфляційних процесів та в 1997 р., коли інфляція була суттєво призупинена).

Загальна вартість заходів по регулюванню ринку пшениці, як різниця вкладених бюджетних коштів і вилучених у порядку прямого та прихованого оподаткування, за нашими розрахунками у 1994 р. склала суму, що еквівалентна 808 млн дол. США, в 1995 р. - 467 млн, а в 1997 р. - 513 млн доларів.

При цьому розмір державної підтримки досягав, відповідно, в розрахунку на 1 т реалізованої продукції 104, 50, 53 долари США при середній ціні реалізації в господарствах 53,57 та 105 дол. (табл. 3). Завдяки цьому продукція залишалася рентабельною. Але всі заходи підтримки не перекривали недобору коштів в процесі реалізації через ціну (особливо це було характерно для 1995 р., коли кошти на регулювання знизились на третину і, будучи виділені для сільського господарства, потрапляли в більшості до нього не прямо, а через товари І сфери АПК). За нашими відстеженнями у 1994-1997 рр. в структурі механізмів регулювання переважали заходи по підтримці закупівель матеріально-технічних ресурсів для села (36-55 %), надання пільгових грошових і матеріальних кредитів під держзамовлення і кредитування капвкладень (30-50 %), зняття ПДВ з зерна, що реалізовувалось у держресурси (7-11 %), компенсація транспортних витрат по зерну, що реалізувалась в рахунок держзамовлення (1-3 %); в останні роки скритою формою кредитування стали нерозрахунки селян з державою за отримані аванси (до 20 %). Одночасно існувала система заборон, оподаткувань. В структурі заходів оподаткування переважали невчасні розрахунки держави за отримане від товаровиробників зерно в рахунок держзамовлення (14-69 %) і перевищення посередницької маржі над світовою. Саме через заборони на вивіз продукції, через слабі навички у експортній торгівлі, через різні види оподаткування товаровиробника, через те, що виділені в бюджеті кошти не завжди доходили до нього, додаткові доходи від регулювання зменшувалися. У 1995 р. ефект від нього взагалі виявився негативним. Окупність заходів державного регулювання дорівнювала у 1994 р. - 0,18, у 1995 - (-1,58), у 1997 р. - 0,66.

Відносний показник ефективності для товаровиробника як результат взаємодії конюнктури внутрішнього і зовнішнього ринків, впливу монополізованих обслуговуючих структур і державного регулювання на ринок по мірі обмеження регулюючих заходів у 1997 р. дещо покращився, але при цьому все ще діють перепони для ефективної торгівлі на місцях, не зменшується бартер, і глобальною залишається проблема диспаритету між сільським господарством і постачальниками ресурсів у галузь.

Таблиця 3. Ефективність заходів державного регулювання та механізму функціонування ринку зерна пшениці в Україні у 1994-1997 рр., дол. США на 1 тонну

Показники	Р о к и
	1994	1995	1997
Ціна на кордоні (FOB Одеса, ІІІкл.)	180	149	145
Еквівалент ціни на кордоні господарства (ІІІ кл.)	117	96	113
Середня реалізаційна ціна в господарствах (ІІІ кл.)	53	57	105
Собівартість	15	24	65
Різниця між еквівалентною і середньою ціною реалізації в господарствах	64	39	8
Розмір державної підтримки	104	50	53
в тому числі: цінової	24	18	19
нецінової	80	32	34
Додатковий рівень доходу господарств від регулювання	19	-79	35
Окупність заходів державного регулювання	0,18	-1,58	0,66
Відносний показник ефективності механізму функціонування ринку для товаровиробника	0,57	-0,76	0,64

В силу цих причин зернове господарство і надалі потребуватиме державної підтримки, проте механізми доведення її до селянина мають бути більш раціональними. Держава не повинна сковувати ініціативу товаровиробника, звязуючи його різного роду контрактами обовязкових поставок продукції по фіксованих цінах. В нових умовах господарювання держава має сприяти всіма засобами тому, щоб селянин більш ефективно використовував потенціал конюнктури внутрішнього і зовнішнього ринку для підвищення ефективності зернового господарства. Кошти ж, які виділені в бюджеті сільськогосподарському товаровиробникові мають безпосередньо направлятися йому, а не через підприємства інших галузей, бо ефект такої підтримки для села дуже низький.

...