Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства та шляхи її підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра економіки підприємства

Курсовий проект (робота)

З дисципліни «Економіка підприємства»

Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства та шляхи її підвищення

Студента 3 курсу ЕП-10-А групи

напряму підготовки (спеціалізації) /

спеціальності економіка підприємства

Лабахуа А.Т.

Керівник

Недрянка А.А.

Донецьк - 2013 рік



Зміст

Вступ

1. Конкурентоздатність підприємства: суть, види, характеристика

2. Основні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства

3. Аналіз конкурентоспроможності підприємства

4. Оцінка впливу факторів на конкурентоспроможність підприємства

5. Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства

Висновок

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

На даний момент без жодних вагань можна сказати, що Україна - частина світової економіки, і це доконаний факт.

Промисловість - основа економічного потенціалу країни. Тільки промисловість в змозі забезпечити конкурентоспроможність економіки країни в цілому. Промислова політика України: розроблювані програми і законодавчі акти, процедури державного регулювання та заходи державної підтримки повинні бути підпорядковані головній і пріоритетної мети - створення умов для забезпечення конкурентоспроможності українських підприємств, а, отже, конкурентоспроможності економіки країни в цілому. Конкурентоспроможність розглядала безліч вчених, таких як Адаева Т.Ю, Забеліпін Т.В, Єршова І.В, Фатхутдінов Р.А., Пичурин І.І, Портер М., Воронов Д.С. і у кожного вченого було різне бачення.

Конкурентоспроможність України - це та ідея, яка може об'єднати людей, незалежно від їхніх політичних уподобань і положення в суспільстві.

Результатом створення конкурентоспроможної промисловості буде:

* Розвиток внутрішнього ринку і зростання ВВП;

* Зростання експорту та валютних надходжень в незалежності від стану міжнародних сировинних ринків;

* Стабільні податкові надходження до бюджету;

* Раціональне використання природних ресурсів, внаслідок забезпечення глибокої переробки сировини;

* Збереження і розвиток науково-технічного потенціалу країни;

* Зайнятість населення;

* Соціальна і політична стабільність;

* Заслужене становище України на міжнародній арені як великої економічної держави.

Мета курсової роботи - на підставі аналізу конкурентоспроможності підприємства розробити рекомендації з формування конкурентних переваг.

Відповідно до встановленої мети можна сформулювати завдання:

1. Позначити теоретичні питання оцінки конкурентоспроможності підприємства.

2. Використовуючи методи і критерії оцінки конкурентоспроможності проаналізувати конкурентоспроможність підприємства Рошен на ринку кондитерських виробів.

3. На підставі аналізу розробити рекомендації з формування і виділенню ключових конкурентних переваг підприємства Рошен.

Предмет дослідження - сукупність критеріїв для оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Основні показники підприємства Рошен представлені у додатку А



1. Конкурентоздатність підприємства: суть, види, характеристика

конкурентний перевага економічний

Відмінності в підходах економістів при визначенні сутності конкуренції знаходять своє відображення і при розгляді категорії конкурентоспроможності. Основне завдання кожного дослідника, що вивчає проблеми конкурентоспроможності підприємства, полягає у визначенні критеріїв, а також знаходженні джерел і чинників конкурентоспроможності. Однак тут очевидною стає колосальна смислова заплутаність, невизначеність понять і значень. Невизначеність виявляється вже на рівні понятійного апарату. Так, раніше вже зазначалося, що в економічній літературі можна зустріти дуже різнорідні визначення конкурентоспроможності підприємства. Наведемо їх, із зазначенням авторства:

Так наприклад Адаева Т.Ю говорить що, здатність підприємства випускати конкурентоспроможну продукцію, а також конкурентоустойчівость підприємства та можливість його адаптації до мінливих умов конкуренції.

Забелін П.В трактував конкурентоспроможність як,здатність підприємства приносити прибуток на вкладений капітал у короткостроковому періоді не нижче заданої прибутковості.

Єршова І.В под. конкурентоспроможністю малана на увазі здатність підприємства виробляти користуються попитом при ефективному використанні виробничого, кадрового та фінансового потенціалів.

А Фатхутдінов Р.А. говорил що,це здатність фірми випускати конкурентоспроможну продукцію, перевага фірми по відношенню до інших фірм даної галузі всередині країни і за її межами.

Пічурін І.І трактував конкурентоспроможність як ,реальна і потенційна здатність підприємства, а також наявних у нього для цього можливостей проектувати, виготовляти та збувати товари, які за своїми ціновими та нецінових характеристиках в комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари конкурентів.

Портер М. вважав що,конкурентоспроможність,це властивість суб'єкта ринкових відносин виступати на ринку нарівні з присутніми там конкуруючими суб'єктами ринкових відносин.

Воронов Д.С був привержинцем теоріі що,конкурентоспроможність,це узагальнююча характеристика діяльності підприємства, що відображає рівень ефективності використання економічних ресурсів щодо ефективності використання економічних ресурсів конкурентами.

Раніше вже розглядалися причини подібної множинності понять. У цілях цього дослідження вважаємо найбільш адекватним визначення конкурентоспроможності, що грунтується на ефективності господарської діяльності. Дійсно, в рамках цієї роботи конкуренція визначається як суперництво між господарюючими одиницями, зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж мети за умови обмеженості ресурсів, що сприяють досягненню цієї мети. Якщо цю мету конкретизувати з точки зору ринкової економіки, то ринкова конкуренція є боротьба господарюючих суб'єктів за отримання прибутку.

Основним способом отримання прибутку в умовах ринкової економіки виступає реалізація продукції та закладеної в ній додаткової вартості. При цьому виробництво і реалізація продукції здійснюється за допомогою використання обмежених економічних ресурсів. З цього випливає, що отримання прибутку в умовах ринкової економіки опосередковується ефективністю використання економічних ресурсів або співвідношенням отриманого результату і витрат, здійснених для його досягнення. Отже, суть ринкової конкуренції полягає в боротьбі за отримання максимального прибутку шляхом максимально ефективного використання економічних ресурсів.

Ступінь ефективності використання економічних ресурсів підприємством визначається щодо досягнутого суспільним виробництвом рівня розвитку продуктивних сил і, зрозуміло, виробничих і інших відносин, щодо ефективності використання ресурсів конкурентами. Таким чином, конкурентоспроможність підприємства в умовах ринкової економіки є узагальнююча характеристика діяльності господарюючого суб'єкта, що відображає рівень ефективності використання господарюючим суб'єктом економічних ресурсів щодо ефективності використання економічних ресурсів конкурентами.

Аналіз економічної літератури показує, що конкурентоспроможність підприємства як економічна категорія знаходить свою опрацювання в працях економістів в недостатній мірі. При цьому більшість дослідників фокусує свою увагу на розгляді або конкурентоспроможності продукції, або конкурентоспроможності підприємств, які розташовані у різних країнах - на міжнародному рівні.

Конкурентоспроможність продукції досить широко вивчена в працях як вітчизняних, так і зарубіжних економістів. Найчастіше під конкурентоспроможністю продукції розуміють таке поєднання її споживної вартості (корисності для споживача) та вартості споживання (тобто ціни споживання, що включає в себе поряд з продажною ціною, експлуатаційні та інші поточні витрати протягом терміну служби продукції), яке забезпечує продукції успіх на ринку в порівнянні з такою ж продукцією інших постачальників. Іншими словами, чим вище споживчі характеристики і нижче ціна споживання продукції, тим вище її конкурентоспроможність. Для визначення конкурентоспроможності продукції, як правило, використовуються маркетингові та кваліметріческіе методи, що враховують ряд факторів, серед яких першорядне значення дослідники відводять параметрах ціни та якості продукції.

У рамках досліджень конкурентоспроможності на міжнародному рівні найчастіше економісти зосереджують свою увагу на аналізі макроекономічних умов діяльності підприємств на рівні національної економіки. При цьому робиться висновок, що зазначені макроекономічні умови в кінцевому рахунку і обумовлюють ступінь конкурентоспроможності підприємств, що базуються у відповідних країнах, в ході міжнародної торгівлі.

Тут, однак, слід зазначити, що конкурентна поведінка підприємств, досить докладно розглядається в рамках дослідження олігополістічекого взаємодії конкурентів, а також у роботах зі стратегічного менеджменту. Перший із зазначених підходів (який отримав свій розвиток в рамках структурного розгляду конкуренції) грунтується на застосуванні математичних методів теорії ігор стосовно до вибору конкурентної стратегії щодо обсягів виробництва і рівня цін в умовах олігополії. У другому випадку обгрунтовується необхідність зосередження зусиль підприємства на найбільш перспективних сегментах ринку. При цьому критерієм вибору сегментів, як правило, є величина і динаміка зростання сегмента. Обидва підходи об'єднує те, що вони зосереджують свою увагу на зовнішніх аспектах вибору тактики і стратегії підприємства в умовах конкуренції, що, безумовно, є значущим, проте не дозволяє виявити внутрішні фактори та джерела конкурентоспроможності підприємств. У силу цього, зазначені підходи в рамках цього дослідження детально не розглядаються.

Таким чином, конкурентоспроможність підприємств як самостійних господарюючих суб'єктів розглядається в основному в рамках конкурентоспроможності продукції та / або міжнародної торгівлі. Не заперечуючи в цілому правильність такого підходу, відзначимо, що конкурентоспроможність конкретного підприємства визначається безліччю інших чинників, ігнорування яких неприпустимо.

Можна погодитися з тим, що конкурентоспроможність продукції робить істотний вплив на конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта. Однак конкурентоспроможність підприємства є набагато більш ємним поняттям і включає в себе безліч аспектів діяльності крім виробленої продукції: менеджмент, маркетинг, фінансова політика, операційна ефективність та інше. У силу цього, на наш погляд, неправомірно зведення конкурентоспроможності підприємства тільки до конкурентоспроможності його продукції.

Те ж саме можна відзначити і щодо міжнародної конкурентоспроможності. Макроекономічні умови господарювання в країні базування роблять величезний вплив на конкурентоспроможність підприємства на міжнародному рівні, проте далеко не цілком визначають конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта. Макроекономічні умови лише створюють основу для досягнення конкурентних переваг. Реалізація ж сформованих передумов для досягнення високої конкурентоспроможності конкретного підприємства залежить від безлічі інших чинників. В іншому випадку абсолютно всі підприємства, які базуються в країнах з оптимальними макроекономічними умовами господарювання, були б абсолютно конкурентоспроможні. Грунтуючись на теорії міжнародної конкурентоспроможності, неможливо визначити, в чому причина різної конкурентоспроможності підприємств, що базуються в одній країні. Отже, теорія міжнародної конкурентоспроможності не дає вичерпної відповіді на питання про причини конкурентоспроможності конкретних підприємств і тому непридатна в цілях мікроекономічного аналізу діяльності конкретного господарюючого суб'єкта. Справедливості заради зазначимо, що дослідники міжнародної конкурентоспроможності не ставлять перед собою такого завдання.

У той же час необхідно відзначити, що сам підхід дослідників міжнародної конкурентоспроможності до визначення факторів і джерел конкурентоспроможності суб'єктів конкурентної боротьби видається цілком обгрунтованим і в цілях цієї роботи може бути прийнятий за основу. По суті, підприємства і галузі виробництва різних країн, конкуруючи в глобальному масштабі, постають у процесі міжнародної торгівлі як елементарні суб'єкти економічної діяльності. Природно, що аналіз такої економічної категорії, як конкурентоспроможність підприємства, передбачає розгляд конкурентної боротьби не тільки на міжнародному, а й на місцевому ринках, що обумовлює необхідність доповнення та коригування теорії міжнародної конкурентоспроможності при розгляді конкурентоспроможності підприємства як такого.

При цьому, в цілях проведеного дослідження застосування загальних принципів і концепцій міжнародної конкурентоспроможності в ході аналізу конкурентоспроможності окремих підприємств є цілком обгрунтованим. Таким чином, в силу того, що конкурентоспроможність підприємства як самостійного господарюючого суб'єкта недостатньо опрацьована в економічній літературі, надалі будуть розглянуті основні концепції та принципи міжнародної конкурентоспроможності з метою подальшої їх адаптації на рівні підприємства.

Вперше аналіз конкурентних переваг підприємств тієї чи іншої країни в міжнародній торгівлі був даний А. Смітом. Він пов'язував конкурентні переваги країн з нижчим рівнем витрат. На його думку, країна могла експортувати ті товари, на виробництво яких вона витрачала менше країни-імпортера. Якщо, наприклад, Швеція, що мала залізну руду, могла виробляти вироби з заліза з меншими витратами, ніж Франція, яка повинна була завозити металеві заготовки звідкись, то Швеції вигідно було продавати в цю країну металовироби. Франція, у свою чергу, завдяки прекрасним кліматичним умовам з малими витратами вирощувала виноград і тому могла в ту ж Швецію в обмін на металовироби поставляти вино. Загалом, А. Сміт на міжнародну торгівлю дивився як на обмін між звичайними підприємствами: обмін вигідний тоді, коли набувають такий продукт, на виготовлення якого сам покупець витратив би більше, ніж він сплачує при обміні.

Д. Рікардо розвинув ідею А. Сміта щодо конкурентних переваг. Він був згоден з посилкою А. Сміта про більш низьких витратах, але вважав це умова недостатнім для визначення предмета експорту. Д. Рікардо вважав, що країні треба експортувати не будь-який товар, а тільки той, при продажу якого забезпечується найбільш ефективне використання ресурсів. Наприклад, Франція виробляла пшеницю і виноград з витратами нижчими, ніж в середньому по Європі, і, отже, могла б продавати те й інше з вигодою для себе. Але різниця в її витратах при виробництві винограду порівняно з середньоєвропейськими більше, ніж при виробництві пшениці. Значить, зосередивши свої ресурси на виробництві тільки винограду, Франція могла виграти більше, ніж при витраті їх і на виноград, і на пшеницю. І, отже, говорив Д. Рікардо, свої ресурси вона повинна направити на обробіток і обробку винограду, продаж якого принесе максимальну вигоду.

У середині XIX століття з'явилася теорія факторів виробництва (Хектере, Олін). Відповідно до цієї теорії, всі країни мають приблизно однакову технологію, але різною мірою наділені факторами виробництва (такими, як земля, робоча сила, природні ресурси та капітал). Країни, що мають в достатній кількості земельні угіддя, придатні для виробництва сільськогосподарської продукції, здатні продавати зерно і м'ясо. Прикладом могли бути США, Росія. Країни, що володіють в надлишку робочої силою, могли експортувати трудомістку продукцію (Китай, Японія). Нарешті, країни, що накопичили в достатній кількості капітал (засоби виробництва), могли експортувати промислову продукцію (Англія, Німеччина). Країни, що мали вугілля, залізо, могли виробляти металопродукцію.

Ця концепція була досить широко відома ще в першій половині XX століття. Звичайно, і тоді її слід було приймати з деякими обмеженнями. Так, стверджуючи, що у всіх країнах приблизно однаковий рівень технології, автори мимоволі звужували весь світ до європейської цивілізації, тому що, звичайно ж, не можна було порівнювати технологічний рівень, припустимо, Китаю, Англії та Бразилії. У країнах Європи та США можна було приблизно зіставляти технологічний рівень, і тому автори теорії факторів виключили його з розгляду при аналізі причин різного рівня витрат.

В даний час з'явився цілий ряд нових теорій міжнародної конкурентоспроможності, аналіз яких дозволяє зробити висновок про те, що всі вони концентрують свою увагу на якомусь одному факторі конкурентної боротьби: технології, ресурсах, рівні витрат та інше. На наш погляд, подібне акцентування при розгляді такої ємною економічної категорії, як конкурентоспроможність, є необгрунтованим. Можна навести безліч прикладів як підтверджують той чи інший підхід, так і спростовують його. Вся справа в тому, що конкурентоспроможність підприємства не визначається будь-яким одним параметром, а являє собою результат взаємодії безлічі факторів, унікальних в кожній конкретній ситуації. У ряді випадків той чи інший фактор може мати вирішальне значення, однак це не повинно бути підставою для зведення його в ранг загальнозначущих, оскільки зазначене вирішальне значення часто може бути досягнуто тільки при даному поєднанні всіх інших факторів і параметрів.

З урахуванням сказаного найбільш цільної теорією міжнародної конкурентоспроможності нам видається теорія М. Портера. Крім іншого, вибір на користь концепції М. Портера обумовлений тим, що він виходить з основоположного принципу: конкурентоспроможність відображає продуктивність використання ресурсів. Цей принцип, на наш погляд, справедливий як на рівні економіки країни в цілому, так і на рівні окремого підприємства, що дозволяє адаптувати теорію конкурентоспроможності М. Портера в цілях нашого дослідження.

Розглядаючи такі фактори, як наявність робочої сили, велика кількість природних ресурсів, протекціоністську політику уряду, відмінності в практиці управління підприємствами та ін, М. Портер дійшов висновку, що жоден з них, взятий окремо, не дозволяє досить переконливо відповісти на запитання , що ж саме визначає конкурентоспроможність підприємства.

Рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від безлічі факторів, які умовно можна згрупувати у два блоки: конкурентного середовища та базування. Сутність і характер впливу факторів конкурентного середовища можуть бути представлені у вигляді моделі п'яти сил конкуренції, докладно розглянутої раніше. Результатом впливу зазначеного блоку факторів є відповідне стратегічне позиціонування підприємства, ступінь адекватності якого склався конкурентному балансу знаходиться в безпосередньому зв'язку з рівнем конкурентоспроможності підприємства.

З іншого боку, крім чинників конкурентного середовища рівень конкурентоспроможності підприємства багато в чому залежить і від факторів його базування. Вплив даного блоку факторів може бути представлено у вигляді такої системи детермінантів (Рисунок 1.):

* умови факторів виробництва;

* умови попиту;

* родинні, підтримують і суміжні підприємства;

* стратегія і структура підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. Система детермінантів факторів базування впливаючих на конкурентоспроможність

У наступному розділі ми розглянемо методи за допомогою яких можливо зробити аналіз конкурентоспроможності.

конкурентоспроможність економічний ресурс

2. Основні підході до оцінки конкурентоспроможності підприємства

Розробка проблеми конкурентоспроможності товарів і послуг безпосередньо залежить від обраного методу оцінки.

Зазначимо, що оцінка здатності товару конкурувати проводиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння, тому що конкурентоспроможність товару чи іншого об'єкта - поняття відносне, тобто про нього можна говорити тільки при порівнянні з іншим об'єктом.

За базу порівняння приймається або потреба покупця, або зразок. Зазвичай зразок - це аналогічний товар, що має максимальний обсяг продажів і найкращу перспективу збуту в майбутньому.

Якщо за базу порівняння приймається потреба, то розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності може здійснюватися за формулою 2.1:

(Формула 2.1)

де

gi - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по i-му параметру;

Пi - величина i-го параметра для аналізованої продукції;

Пin - величина i-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

n - кількість аналізованих параметрів.

Якщо за базу порівняння приймається зразок, то в знаменнику дробу слід поставити величину i-го параметра для виробу, прийнятого за зразок.

Іноді параметри продукції не мають фізичної міри. У цьому випадку для оцінки цих характеристик використовується методи оцінки в балах.

Описаний метод (диференціальний) дозволяє лише констатувати факт необхідності підвищення або зниження параметрів продукції для забезпечення конкурентоспроможності, але не відображає вплив кожного параметра при виборі товару споживачем.

Аналіз діяльності підприємства з підвищення його конкурентоспроможності передбачає оцінку досягнутого рівня використання наявного потенціалу (організаційного, науково-технічного, виробничо-технологічного, соціального, фінансово-економічного), загальних результатів господарської діяльності, фінансових результатів та платоспроможності, ефективності виробничої діяльності.

Слід також підкреслити, що оцінка конкурентоспроможності підприємства має багато спільного з аналізом його господарської діяльності.

Оцінка конкурентоспроможності, тобто визначення показників конкурентоспроможності підприємства, є вихідним моментом для організації всієї виробничо-господарської діяльності в умовах ринкової економіки.

Також вивчення конкурентоспроможності має вестися безупинно і систематично, на всіх стадіях життєвого циклу продукту.

Такий підхід дозволяє своєчасно приймати рішення про оптимальні зміни товарного асортименту, необхідність пошуку нових ринків або нових ринкових ніш, розширенні і створенні нових виробничих потужностей, розробки нових або модернізації товарів, що випускаються;

Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства викликає необхідність використовувати цілий ряд показників, без аналізу яких можна обійтися при загальній оцінці виробничо-господарської діяльності підприємства.

Ці показники, насамперед, свідчать про ступінь стійкості положення підприємства, здатності випускати продукцію, що користується попитом у споживачів і забезпечує йому стабільний прибуток.

Проблема оцінки конкурентоспроможності підприємства є складною і комплексною, оскільки конкурентоспроможність складається з безлічі самих різних чинників.

Однак ця оцінка необхідна підприємству для здійснення низки заходів, таких як: вироблення основних напрямків зі створення і виготовлення продукції, що користується попитом; оцінка перспективи продажу конкретних видів виробів і формування номенклатури; встановлення цін на продукцію і т. д.

В даний час методологія і методика проведення оцінки не є досить розробленими. Складність категорії конкурентоспроможність обумовлюється різноманіття підходів до її оцінки.

Основними завданнями, які вирішуються при оцінці конкурентоспроможності підприємства, є:

- визначення стану конкурентоспроможності на момент обстеження;

- виявлення тенденцій і закономірностей у підвищенні конкурентоспроможності підприємства за досліджуваний період;

- визначення «вузьких місць», що негативно впливають на конкурентоспроможність підприємства;

- виявлення резервів, які підприємство може використовувати для підвищення своєї конкурентоспроможності.

Залежно від поставленого завдання оцінка конкурентоспроможності підприємства може мати різну ступінь деталізації і глибину дослідження, але проводитися він повинен в усіх напрямках.

Серед основних методів аналізу в економічній літературі виділяються наступні:

- горизонтальний аналіз або аналіз тенденцій, при якому показники порівнюються з такими ж за інші періоди;

- вертикальний аналіз, при якому досліджується структура показників шляхом поступового спуску на більш низький рівень деталізації;

- факторний аналіз, аналіз впливу окремих елементів конкурентоспроможності підприємства на загальні економічні показники;

- порівняльний аналіз - порівняння досліджуваних показників з аналогічними середньогалузевими або з аналогічними показниками конкурентів.

М.І. Баканов пропонує процедуру проведення комплексної порівняльної оцінки, що складається з наступних етапів:

- конкретизація цілей і задач комплексної оцінки;

- вибір вихідної системи показників;

- організація збору вихідної інформації;

- розрахунок і оцінка значень приватних показників;

- забезпечення порівнянності оцінюваних показників;

- вибір конкретної методики, тобто розробка алгоритму і програми розрахунку комплексних порівняльних оцінок;

- розрахунок комплексних оцінок;

- експериментальна перевірка адекватності комплексних, узагальнюючих оцінок реальної економічної дійсності;

- аналіз і використання комплексних порівняльних оцінок.

Як правило, в економічній літературі виділяються наступні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства:

- оцінка з позиції порівняльних переваг - сутність даного методу полягає в тому, що виробництво і реалізація переважніше, коли витрати виробництва нижче, ніж у конкурентів. Основним критерієм, застосовуваним в даному методі, є низькі витрати. Перевагою методу є простота оцінки рівня конкурентоспроможності;

- оцінка з позиції теорії рівноваги - в основі даного методу розглядається становище, при якому кожен фактор виробництва розглядається з однаковою і одночасно найбільшою продуктивністю. При цьому у фірми відсутня додаткова прибуток, обумовлена дією, якого з факторів виробництва та у фірми немає стимулів для поліпшення використання того чи іншого чинника.

Основним критерієм є наявність факторів виробництва, не використовуваних в повній мірі.

Безсумнівною перевагою даного методу є можливість визначення внутрішніх резервів;

Оцінка виходячи з теорії ефективності конкуренції - виділяють два підходи при використанні даного методу:

- Структурний підхід, сутність якого полягає в організації великомасштабного, ефективного виробництва. Основним критерієм конкурентоспроможності при використанні даного підходу є концентрація виробництва і капіталу;

- Функціональний підхід - оцінка конкурентоспроможності відповідно до даного підходу здійснюється на основі зіставлення економічних показників діяльності (в якості критерію оцінки конкурентоспроможності використовується співвідношення ціни, витрат і норми прибутку).

Оцінений на базі якості продукції - даний метод полягає в зіставленні ряду параметрів продукції, що відображають споживчі властивості. Критерієм конкурентоспроможності в даному випадку є якість продукції.

Перевагою даного методу є можливість обліку споживчих переваг при забезпеченні рівня конкурентоспроможності.

У зв'язку з тим, що якість товару оцінюють певним набором параметрів, оцінка конкурентоспроможності товару базується на використанні так званих «параметричних» індексів, що характеризують ступінь задоволення потреби в розглянутому товар. Розрізняють одиничні, зведені й інтегральні індекси.

Одиничні індекси розраховуються на підставі однієї характеристики якості (одного параметра).

Як правило, вони обчислюються як відношення величини параметра аналізованого товару до тієї величини параметра, при якій споживач задовольняється на 100% (або до величини параметра товару-аналога).

Для визначення ступеня відповідності діючої стратегії оптимальної, наявних можливостей оптимальним можливостям наводяться фактори, вплив яких пропонується оцінити в балах.

Профіль вимог - сутність даного методу полягає в тому, що за допомогою шкали експертних оцінок визначається ступінь просування організації і найбільш сильний конкурент. В якості критерію використовується зіставлення профілів. Основною перевагою даного методу оцінки конкурентоспроможності підприємства є його наочність.

Профіль полярностей - в основі даного методу лежить визначення показників, за якими фірма випереджає або відстає від конкурентів, тобто її сильних і слабких сторін, в якості критерію використовується зіставлення параметрів випередження або відставання.

Матричний метод - при використанні даного методу конкурентоспроможність підприємства розглядається в динаміці.

В якості критерію оцінки конкурентоспроможності підприємства використовується порівняння показника конкурентоспроможності з табличним значенням.

Сутність наведених методів оцінки конкурентоспроможності можна визначити наступним чином.

Методологічна незавершеність наявних підходів в рамках теорії порівняльних переваг, теорії рівноваги і теорії ефективної конкуренції з'явилася передумовою для розробки інших способів вирішення проблеми (оцінка на базі якості, профілі вимог і полярностей, матричний метод).

Оцінка конкурентоспроможності на базі якості продукції піднімає питання: чи не синоніми чи поняття «якість» і «конкурентоспроможність».

Однак між даними поняттями існують принципові відмінності: якщо якість товару це просто сукупність властивостей, то конкурентоспроможність - це ставлення людей, споживачів товару, до його властивостей, товару як такого.

В основі формування цього відношення лежить оцінка товару і його властивостей споживачем, яка залежить від декількох моментів.

1. від рівня властивостей, які має виріб;

2. від цін;

3. від наявності конкурентів, по-четверте, від часу, оскільки споживач хоче отримати свій товар у певний час, по-п'яте, від конкретних обставин, пов'язаних з використанням даного товару.

SWOT-аналіз - даний метод дозволяє проаналізувати слабкі та сильні сторони внутрішнього середовища підприємства, потенційні небезпеки зовнішнього середовища і на основі аналізу виявити існуючі можливості для розвитку підприємств.

SWOT-аналіз у всіх своїх модифікаціях є найбільш зручним і надійним інструментом стратегічного планування.

У курсах стратегічного маркетингу SWOT-аналізу приділяється найпильніша увага. Хоча після створення SWOT-аналізу з'явилося багато інших підходів до вивчення стратегічного поведінки фірм і їх конкурентного оточення, тим не менш, SWOT-аналіз продовжує активно і продуктивно використовуватися й удосконалюватися.

Основні напрямки розвитку SWOT-аналізу:

- Відображення в моделі динамічних змін фірми і її конкурентного середовища.

- Врахування результатів аналізу фірми і її конкурентного середовища з використанням класичний моделей стратегічного планування.

- Розробка SWOT-моделей з урахуванням різних сценаріїв розвитку ситуацій на ринку.

Важливою частиною SWOT-аналізу є не тільки оцінка сильних і слабких сторін підприємства, його можливостей і загроз, але також і висновки про необхідність тих чи інших стратегічних змін.

Сила - це те, в чому підприємство досягло успіхів. Вона може полягати в навичках, досвіді роботи, ресурсах, досягненнях (кращий товар, досконала технологія, краще обслуговування клієнтів, впізнаваність товарної марки).

Слабкість - це відсутність чогось важливого у функціонуванні компанії, того, що їй не вдається в порівнянні з іншими. Коли сильні і слабкі сторони виявлені, обидва списки ретельно вивчаються і оцінюються.

З точки зору формування стратегії сильні сторони підприємства важливі, оскільки вони можуть бути використані як основа антикризової стратегії. Якщо їх недостатньо, менеджери підприємства повинні терміново створити базу, на якій ця стратегія грунтується. У той же час успішна антикризова стратегія спрямована на усунення слабких сторін, які сприяли кризової ситуації.

Методика SWOT-аналізу виключно ефективний, доступний, дешевий спосіб оцінки стану проблемної та управлінської ситуації в організації.

Консультанти рекомендують регулярно, принаймні, раз на рік проводити SWOT-аналіз діяльності організації власними силами керівництва фірми.

Напрямками SWOT-аналізу організації є: аналіз зовнішнього середовища, аналіз внутрішнього середовища, кількісний аналіз.

Конкурентоспроможність підприємства треба оцінювати комплексно за всіма критеріями і напрямами діяльності.

В якості одного з варіантів оцінки конкурентоспроможності підприємства пропонується наступний метод, в основі даного методу лежить оцінка основних групових показників і критеріїв конкурентоспроможності підприємства.

Метод експертних оцінок заснований на узагальненні думок фахівців-експертів про ймовірності ризику. Інтуїтивні характеристики, засновані на знаннях і досвіді експерта, дають у ряді випадків досить точні оцінки. Експертні методи дозволяють швидко і без великих тимчасових і трудових витрат одержати інформацію, необхідну для вироблення управлінського рішення.

Метод експертних оцінок застосовується у випадках, коли:

1) довжина вихідних динамічних рядів недостатня для оцінювання з використанням економіко-статистичних методів;

2) зв'язок між досліджуваними явищами носить якісний характер і не може бути виражена за допомогою традиційних кількісних вимірників;

3) вхідна інформація неповна і неможливо передбачити вплив всіх факторів;

4) виникли екстремальні ситуації, коли вимагається прийняття швидких рішень.

Суть експертних методів полягає в організованому зборі суджень і припущень експертів з подальшою обробкою отриманих відповідей і формуванням результатів.

Виділяють наступні стадії експертного опитування:

1) формулювання мети експертного опитування;

2) підбір основного складу робочої групи;

3) розробка та затвердження технічного завдання на проведення експертного опитування;

4) розробка докладного сценарію проведення збору та аналізу експертних думок (оцінок), включаючи як конкретний вид експертної інформації (слова, умовні градації, числа, ранжування, розбиття чи інші види об'єктів нечислової природи) і конкретні методи аналізу цієї інформації;

5) підбір експертів відповідно до їх компетентністю;

6) формування експертної комісії;

7) проведення збору експертної інформації;

8) аналіз експертної інформації;

10) інтерпретація отриманих результатів і підготовка висновку;

11) прийняття рішення - вибір альтернативи.

Існує маса методів отримання експертних оцінок. В одних з кожним експертом працюють окремо, він навіть не знає, хто ще є експертом, а тому висловлює свою думку незалежно від авторитетів. В інших експертів збирають разом, при цьому експерти обговорюють проблему один з одним, вчаться один у одного, і невірні думки відкидаються. В одних методах число експертів фіксоване, в інших - число експертів росте в процесі проведення експертизи.

Серед найбільш поширених методів отримання експертних оцінок можна виділити:

- Метод «Дельфи»;

- Метод «снігової кулі»;

- Метод «дерева цілей»;

- Метод «комісій круглого столу»;

- Метод евристичного прогнозування;

- Матричний метод.

У порівнянні з раніше розглянутими методами запропонована методика оцінки конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності промислового підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко і об'єктивно отримати картину положення підприємства на галузевому ринку.

Використання в ході оцінки порівняння показників одного підприємства за різні проміжки часу дає можливість застосувати цей метод як варіант оперативного контролю окремих служб.

Проведений аналіз методів конкурентоспроможності підприємств і продукції підтверджує необхідність вирішення задачі оцінки конкурентоспроможності підприємств в умовах ринку.

Напрямками організації є: аналіз зовнішнього середовища, аналіз внутрішнього середовища, кількісний аналіз.

Таким чином усі методи оцінки конкурентоспроможності представлені у рисунку 2.

Рисунок 2. Методи оцінки конкурентоспроможності

За допомогою яких ми проведемо аналіз конкурентоспроможності підприємства у розділі 3.

3. Аналіз конкурентноспроможності підприємства

На даний момент на ринку кондитерських виробів працюють близько 800 підприємств. З них 28 вважаються великими. При цьому, близько дві третини всього ринку і трьох чверті експорту контролюють 9 виробників кондитерської галузі, а саме: АВК, Бісквіт-шоколад, "Житомирські ласощі", Конті, Kraft Foods Україна, Полтавакондитер, Roshen, "Світ ласощів", і "Світоч "(Nestle).

Основні конкуренти «Рошен» - "ЗАТ" Крафт Фудз Україна "«Корона», Львівська кондитерська фірма" Світоч "(Nestle),« АВК »,« КОНТІ ».

Всі вищеназвані торгові марки можна охарактеризувати досить сильними конкурентами в різних цільових сегментів. Фабрики оснащені сучасним обладнанням, виробляють продукцію високої якості; лояльність серед клієнтів середня і вище середньої.

Крім них, серйозні позиції на ринку шоколадних виробів займають Рівненська кондфабрика, Вишгородський "Вітамін", "Полтавакондитер" (нею володіє американська компанія Sigma), ЗАТ "Одеса", Rainford (Дніпропетровськ). Останній, крім шоколаду, виробляє молочні продукти, горілку, безалкогольні напої і навіть побутову техніку під однойменною маркою.

Рошен", безумовно, лідирує в продажах шоколадних цукерок, батончиків, а також тортів. Політика компанії дозволяє ставити на свої вироби порівняно низькі ціни - "рошенівських" цукерки майже на 20-30% дешевше, ніж у конкурентів. До того ж багато ще радянські цукеркові бренди відійшли до корпорації разом з кондитерськими фабриками, що знижує витрати на їх просування. Не дивно, що основні рекламні засоби витрачаються на розкрутку нової продукції преміум-сегмента - плитки і дрібнофасованою шоколад Roshen, подарунковий шоколад "Еспрессо" і ін.

Львівська фабрика "Світоч" все частіше представляє продукцію під маркою Nestle. В основному назву та логотип "Світоч" присутні на фірмовому шоколаді, який, до речі, продається частіше не в супермаркетах, а на лотках. Фабрика також зберегла під. власним ім'ям ряд традиційних марок упакованих цукерок ("Палітра", "Асорті", "Світоч"). Можна ще зустріти шоколадні батончики "Світоч", хоча очевидно, що перевагу віддано швейцарським батончикам Lion.

Ще один лідер - компанія АВК починала в 1991 році як постачальник какао-продуктів на кондитерські фабрики України. Через два роки АВК зайнялася власним виробництвом. Сьогодні їй належать п'ять кондитерських фабрик, розташованих у Донецьку, Дніпропетровську, Луганську та Мукачевому. Найпопулярніші її вироби - цукерки "Шедевр", які, безперечно, є візитною карткою компанії. В цілому асортимент продукції налічує понад 300 найменувань. Серед них як давно відомі "радянські" цукерки ("Гулівер", "Стріла", "Курочка Ряба"), так і нові продукти і бренди "Крем-Суфле", "Королівський шарм", Hrusters та інші.

Ми можемо провести аналіз конкурентоспроможності за цим трьом підприємствам.

Спочатку ми провидемо аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства.(Таблиця 1)

Таблиця 1. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства

На основі проведених розрахунків ми можемо сказати що найбільша чиста виручка від реалізації була у Львiвськой кондитерськой фабріки"свiточ" яка склала 858887 тис.грн на другому місць можливо розташувати кондитерську фабріку "а.в.к.", м.донецьк" яка мала чисту виручку у розмірі 297790тис.грн та на останньому місць "Марiупольську кондитерську фабрику "Рошен".Найбільша середньорічна вартість основних фондів була у СВІТОЧ яка склала165738 тис.грн яка на 85782 тис.грн та на 87585 більше ніж у АВК і РОШЕН. Прибуток чистий у Світоч склав 51650тис.грн,у Рошен 17898 тис.грн,а у АВК -2214 що обумовлено не коректним використанням основних фондів,що привило до зменьшиння рентабельності основних фондів -2,77%.Але ми цілком можимо сказати що Рошен правильно використовую свої основні фонди,тому як рентабельність їх основних фондів склала 22,90%,також у Рошен най біла фондомісткість яка складая 0,47 тис.грн та на 0,20тис.грн і 0,28тис.грн більше відповідно. Тепер ми проведемо аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.(Таблиця 2)

Таблиця 2. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Після провидіння аналізу ефективності використання фінансових ресурсів на підприємствах які займаються кондитерськими виробами, ми можемо точно сказати що найбільший коефіцієнт оборотності оборотних активів у маріупольської фабрики Світоч 3,91 і тривалість днів за які відбувається оборотність одного обороту оборотних активів становить 93,41 днів. Після Світоча на другому місці йде донецька фабрика АВК з коефіцієнтом в 3,45 і з тривалістю обороту в 105,85 днів. На останніх місцях розташувалися Конті і Рошен з коефіцієнтом в 2,73 і 2,15 відповідно, і з зволікаємо одного обороту в 133,47 і 169,89 відповідно. У наслідку цього ми розглянули коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованостей, вони розташувалися в такій послідовності Світоч , Конті, АВК, Рошен з коефіцієнтами в 3253,36; 440,32; 80,05 і 60,45 відповідно, завдяки цьому термін погашення дебіторської заборгованостей у Світоча склав 0,11 днів; Конті 0,83 дня; АВК 4,56 і у Рошена 6,04 дня.

Найбільш ефективно користувалися оборотними активами на підприємстві Світоч їх коефіцієнт використання оборотних активів склав 3,33%; у Рошен 1,97% і у Конті 1,66% а на підприємстві АВК не зуміли правильно своїм майном що призвело до негативного показника рентабельності використання ефективності основних фондів (-0,53%). Рентабельність власного капіталу у Світоча склала 11,69%; у Рошена 7,47; у Конті 6,44 і АВК 2,83. За рентабельності комерційної можна сказати що лідирує Світоч 7,79% потім йде Конті з 2,50% і Рошен з 1,47%, а АВК показали негативну комерційну рентабельність -0,33%. У наступній таблиці (3.3) ми розглянемо аналіз ефективності Використання трудових ресурсів ПІДПРИЄМСТВА.

Таблиця 3. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства

Показники	Од. виміру	Підприємства
		Рошен	АВК	Світоч	Конти
Продуктивність праці усіх працівників	тис. грн	307,15	168,76	1329,33	702,09
Середній рівень заробітної плати 1 робітника	грн	6,30	3,12	3,78	4,32
Фонд оплати праці у % до чистої виручки від реалізації	%	24,61	22,22	3,41	7,39
Коефіцієнт плинності персоналу	-	0,11	0,24	0,16	0,37

Перед тим як охарактеризувати таблицю в якій ми проводили аналіз ефективності використання трудових ресурсів ПІДПРИЄМСТВА ми скажимо яка численість робочих склала на кожному підприємстві:

* Публічне акціонерне товариство "Маріупольська кондитерська фабрика" Рошен" - 649 працівників

* ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА"А.В.К.", М. ДОНЕЦЬК - 2007 працівників

* Публічне акціонерне товариство "ЛЬВІВСЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "СВІТОЧ" - 772 працівників

* ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ВИРОБНИЧЕ ОБ` ЄДНАННЯ "КОНТІ" - 5577 працівників

Найбільша продуктивність всіх співробітників спостерігається на підприємстві Світоч де вона склала 1329,33 тис. грн, потім за Світочем слідкує Конті з показником в 702,09 тис. грн і Рошен з 307,15 тис. грн і найменшу продуктивність можна помітити на підприємстві АВК з показником 168,76 тис. грн. Наібольшую середньої заробітної плату працівники отримують на підприємстві Рошен, де вона состовляє 6,3 грн. на одного работніка. На другому місці розташувалося підприємство Конті з среднец заробітною платою на одного співробітника в троянд мірою 4,32 грн.І наименьше всіх отримують співробітники підприємств Світоч і АВК в раз заходи 3,78 грн. і 3,12 грн. сответственно. Фонд оплати праці на підприємстві Рошен склав 24,61%; АВК 22,22%; Світоч 3,41%; Конті 7,39%. Найменший коефіцієнт течу честі персоналу спостерігається на підприємстві Рошен і состовляет 0,11 що обумовлено не більшим кількістю співробітників і політикою кампанії в якій намагаються не звільняти співробітників а перенавчати й підвищувати їх кваліфікацію. За Рошен слід підприємство Світоч з показником в 0,16 і на останніх місцях розташувалися Конті і АВК з показниками в 0,37 і 0,24 відповідно.І останню таблицю яку ми розглянемо в цьому розділі це таблиця №3.4 “ Ранжирування підприємств методом суми місць”.

Таблиця 4. Ранжирування підприємств методом суми місць

Показники	Од. виміру	Рошен	Підприємства конкуренти
			АВК	Світоч	Конти
1. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства
Чиста виручка від реалізації продукції	тис.грн	1	2	3	4
Середньорічна вартість основних фондів	тис.грн	1	2	3	4
Прибуток чистий	тис.грн	2	1	3	4
Фодовіддача	грн	1	3	4	2
Фондомісткість	грн	4	2	1	3
Рентабільність основних фондів	%	3	1	4	2
2. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства
Аналіз ділової активності підприємства
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	-	1	3	4	2
Тривалість 1 оборота оборотних активів	дні	1	3	4	2
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	-	1	2	4	3
Срок погашення дебіторської заборгованості	дні	1	2	4	3
Аналіз рентабельності підприємства
Рентабельність оборотних активів	%	3	1	2	4
Рентабельність власного капіталу	%	3	1	4	2
Комерційна рентабельність	%	2	1	4	3
3. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства
Продуктивність праці усіх працівників	тис. грн	2	1	4	3
Середній рівень заробітної плати 1 робітника	грн	4	1	2	3
Фонд оплати праці у % до чистої виручки від реалізації	%	4	3	1	2
Коефіцієнт плинності персоналу	-	4	2	3	1
Сума місць		38	31	54	47

Після ранжирування підприємств методом суми місць ми можимо сказати,що найбільшу суму отримало підприємство Світоч, котре набрало 54 бали що на 7 балів більш ніж у їх конкурента Конті.На третьому місці оташувалось підприємство Рошен з 38 балами що також на 7 балів ніж у АВК. У наступному розділі ми розповімо що таке факторний аналіз,та проведемо оцінка впливу факторів конкурентоспроможності підприємства.

4. Оцінка впливу факторів на конкурентоспроможність підприємства

Важливим питанням економічного аналізу є вивчення та вимірювання впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без глибокого всебічного вивчення факторів не можна зробити обгрунтованих висновків про результати діяльності підприємства, виявити резерви, обгрунтувати плани й управлінські рішення.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного і системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

Факторний аналіз - це один із способів зниження розмірності, тобто виділення у всій сукупності ознак тих, які дійсно впливають на зміну залежної змінної. Або угруповання схоже впливають на зміну залежної змінної ознак. Або угруповання просто схоже змінюються ознак. Передбачається, що спостережувані змінні є лише лінійної комбінацією деяких неспостережуваних факторів. Деякі з цих факторів є загальними для декількох змінних, деякі характерно проявляють себе лише в одній. Ті, що проявляють себе тільки в одній, очевидно, ортогональні один одному і не вносять внесок до ковариацию змінних, а загальні - якраз і вносять цю ковариацию. Завданням факторного аналізу є якраз відновлення вихідної факторної структури виходячи з спостерігається структури коваріації змінних, незважаючи на випадкові помилки коваріації, неминуче виникають у процесі зняття спостереження.

Коефіцієнт взаємозв'язку між деякої змінної і загальним фактором, що виражає міру впливу фактора на ознаку, називається факторною навантаженням (Factor load) даної змінної з даного загальному фактору. Значення (міра прояви) фактора у окремого об'єкта називається факторний вагою об'єкта з даного фактору.

Процес факторного аналізу складається з трьох великих етапів:

Підготовки матриці;

Виділення первинних векторів (основний етап);

Обертання з метою отримання остаточного рішення.

Продуктивність праці - міра (вимірювач) ефективності праці. Продуктивність праці вимірюється кількістю продукції, випущеної працівником за якийсь час. Зворотний величина - трудомісткість - вимірюється кількістю часу, що витрачається на одиницю продукції. Зазвичай під продуктивністю праці в економічній статистиці зрозуміло фактична продуктивність праці, однак в економічній кібернетиці, зокрема, в моделі життєздатних систем Стаффорда Біра, вводяться поняття готівковій та потенційної продуктивності праці. Найважливішими показниками використання оборотних коштів на підприємстві є регламент оборотності оборотних коштів і обходимость одного обороту. Прискорення оборотності оборотних коштів веде до вживання оборотних коштів підприємства з обороту. Навпаки, уповільнення оборотності приводить до збільшення потреби підприємства в оборотних коштах. Прискорення оборотності оборотних коштів може бути досягнута за рахунок використання наступних чинників: випереджаюче темп зростання обсягів продажів у порівнянні з темпом зростання оборотних коштів; вдосконалення системи постачання і збуту; зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності; скорочення тривалості виробничого циклу і ін Під зростанням продуктивності праці мається на увазі економія витрат праці (робочого часу) на виготовлення одиниці продукції або додаткову кількість виробленої продукції в одиницю часу, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності виробництва, оскільки в одному випадку скорочуються поточні витрати на виробництво одиниці продукції за статтею « Заробітна плата основних виробничих робітників », а в іншому - в одиницю часу проводиться більше продукції.

Факторний аналіз спрямований на кількісну оцінку впливу різних факторів на зміну фінансових результатів діяльності підприємства. В основі факторного аналізу лежить використання методичного прийому елімінування, який дозволяє відокремити вплив кожного фактора на зміну результативного показника, що відбулася в звітному періоді. Факторний аналіз рентабельності передбачає побудову факторних моделей для характеристики зв'язку між факторами і результатами.

Ми почнемо проводити факторний аналіз з подання вихідної інформації для факторного аналізу оцінки конкурентоздатності підприємства "Рошен" яка подана в таблиці 5.

Таблиця 5

Вихідна інформація для факторного аналізу оцінки конкурентноздатності підприємства "Рошен"
Показник	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення
Виручка чиста	77858,00	166116,00	88258,00
Р комерційна	0,00	0,00	0,00
Оборотні активи	13962,00	77311,00	63349,00
Необоротні активи	99723,00	76643,00	-23080,00
ФОТ	49058,00	36153,00	-12905,00
Р сов. рес.	0,00	0,00	0,00

Зараз ми можемо провести факторний аналіз методом ланцюгових підстановок,який розрахований в таблиці 6.

Таблиця 6

Оцінка впливу факторів на динаміку продуктивності праці (методом ланцюгових підстановок)
Показник	Минулий рік	Звітний рік	Рез.показ	Вплив
Виручка від реалізації	77858	166116	268,796117	142,81
Середньоблікова чисельність працівників	618	649	0	-12,84
Продуктивність праці	125,9838188	255,9568567	0	129,97



У цьому методі сутність в тому що аналіз полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника за допомогою поступової заміни базисної величини у звітному періоді.

Наступний метод яким були провідини розрахунки це метод абсолютних різниць який є спрощеним варіантом методу ланцюгових підстановок,і який приведин у таблиці 7.

Таблиця 7

Оцінка впливу факторів на динаміку продуктивності праці (метод абсолютних різниць) ...

Подобные документы

• Підвищення конкурентоспроможності підприємства ТОВ "Атлант-М Лепсе"

  Розкриття економічної суті конкурентоспроможності підприємства. Аналіз діяльності підприємства ТОВ "Атлант-М Лепсе", оцінка конкурентоспроможності його продукції. Розробка заходів щодо створення конкурентних переваг організації, оцінка їх ефективності.
  
  курсовая работа [163,4 K], добавлен 29.04.2015
  

• Визначення конкурентоспроможності оптового торгівельного підприємства "Авіс"

  Загальне поняття та види конкуренції. Процес формування стратегії конкурентоспроможності фірми. Методи оцінки конкурентного середовища та її різновиди. Оцінка рівня якості безалкогольних напоїв підприємства "Авіс". Побудова матриці конкурентних переваг.
  
  курсовая работа [52,7 K], добавлен 09.04.2013
  

• Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства (на прикладі ТзОВ "ТІРАС-ТМ "Мозаїка")

  Характеристика конкуренції, конкурентоспроможності та конкурентних переваг. Конкурентні відносини в Україні. Аналіз діяльності підприємства "Мозаїка": його господарство, фінанси, конкуренція. Структура і зміст етапів покращення конкурентоспроможності.
  
  дипломная работа [1,0 M], добавлен 15.11.2010
  

• Конкурентоспроможність підприємства

  Природа і зміст конкуренції. Економічна суть та характеристика конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПАТ "Сарненський хлібозавод": аналіз конкурентних переваг компанії в регіоні, формування стратегії підвищення ефективності в умовах ринку.
  
  дипломная работа [305,2 K], добавлен 07.07.2011
  

• Міжнародна конкурентоспроможність підприємства та шляхи її підвищення

  Поняття та оцінка конкурентоспроможності продукції. Основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності продукції підприємства. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи організації, планування річної виробничої програми.
  
  курсовая работа [52,9 K], добавлен 19.01.2015
  

• Конкурентоспроможність підприємства та методи її оцінювання

  Економічний зміст конкурентоспроможності і її оцінки. Процес формування та підвищення рівня конкурентоспроможності. Складові та фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства. Пропозиції по підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства.
  
  дипломная работа [144,0 K], добавлен 26.08.2010
  

• Дослідження економічної діяльності підприємства

  Аналіз основних фінансово-економічних показників сучасного підприємства. Виробництво авіаційної техніки в рамках підвищення міжнародної конкурентоспроможності компанії. Використання основних фондів та шляхи поліпшення формування майнових активів.
  
  курсовая работа [134,1 K], добавлен 22.06.2016
  

• Проблеми забезпечення конкурентоспроможності підприємства

  Аналіз проблем забезпечення конкурентоспроможності підприємства та підходи до її оцінки, методики підвищення в умовах ринкової конкуренції. Підходи до визначення рекламного бюджету підприємства, оцінка ефективності рекламної кампанії продукції фірми.
  
  реферат [33,0 K], добавлен 30.10.2011
  

• Підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПРАТ "Костопільський завод скловиробів"

  Організаційно-економічна характеристика підприємства ПРАТ "Костопільський завод скловиробів". Аналіз ефективності використання трудових ресурсів і оборотних коштів підприємства. Ліквідність виробництва і підвищення конкурентоспроможності фірми.
  
  отчет по практике [240,4 K], добавлен 15.06.2014
  

• Формування потенціалу підприємства

  Основні фактори та передумови формування і розвитку потенціалу підприємства. Механізм оцінки потенціалу підприємства. Механізм оцінки конкурентоспроможності. Проблеми оцінки виробничої потужності. Порівняння підходів бенчмаркінгу і конкурентного аналізу.
  
  курсовая работа [753,0 K], добавлен 22.02.2012
  

• Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів підприємства

  Аналіз виробничих і трудових ресурсів підприємства. Розробка калькуляції ціни одиниці продукції. Нарахування амортизації по основних засобах. Формування бюджету поточних затрат. Управління прибутком підприємства. Підвищення ефективності оборотних фондів.
  
  курсовая работа [752,8 K], добавлен 08.11.2014
  

• Конкурентоспроможність продукції підприємства та шляхи її підвищення

  Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції сучасного підприємства, методи та етапи її оцінки. Економіко-математична модель та порядок проведення оцінки, шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ "Сілікатчик".
  
  курсовая работа [2,3 M], добавлен 20.06.2012
  

• Сучасні методики оцінки конкурентоспроможності підприємства

  Проведення достовірної оцінки можливостей підприємства. Розробка успішної конкурентної стратегії і визначення становища підприємства на ринку. Розгляд оперативної і об’єктивної оцінки конкурентоспроможності. Опис одночасного застосування різних методик.
  
  статья [298,4 K], добавлен 31.08.2017
  

• Оцінка конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах (ТОВ "Сілікатчик", м. Дніпропетровськ)

  Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності. Теоретичні аспекти конкурентних відносин в сучасних умовах ринку. Економіко-математична модель оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ "Сілікатчик". Проблеми її оцінювання.
  
  дипломная работа [4,3 M], добавлен 02.07.2010
  

• Рекомендації щодо формування конкурентних переваг підприємства на ринках з поглибленою диференціаціє продукту

  Характеристика процесів успішного функціонування підприємства у конкурентному середовищі. Знайомство с особливостями розроблення практичних рекомендацій щодо формування конкурентних переваг підприємства на ринку з поглибленою диференціацією продукту.
  
  курсовая работа [389,4 K], добавлен 20.05.2014
  

• Ефективність використання ресурсів підприємства

  Ефективність використання ресурсів підприємства. Господарська діяльність підприємства, використання окремих видів ресурсів. Показники підвищення ефективності підприємства. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства.
  
  курсовая работа [112,3 K], добавлен 16.11.2008
  

• Обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на підвищення ресурсного потенціалу підприємства

  Економічна сутність ресурсного потенціалу підприємства. Матеріальні і нематеріальні ресурси, формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Проблеми та перспективи підвищення ефективності формування і використання ресурсів підприємства.
  
  курсовая работа [71,0 K], добавлен 15.02.2011
  

• Рентабельність сільськогосподарського виробництва і шляхи її підвищення (на прикладі ТОВ "Сухоліське" с. Сухоліси Київської області)

  Поняття і економічна суть показника рентабельності сільського господарства. Оцінка ефективності використання ресурсів підприємства і аналіз рівня рентабельності виробництва ТОВ "Сухоліське". Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.
  
  курсовая работа [230,6 K], добавлен 09.11.2013
  

• Аналіз використання виробничої потужності підприємства

  Економічна сутність, склад і структура основних фондів. Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства. Види і чинники формування його виробничої потужності. Шляхи підвищення ефективності її використання. Оцінка основних виробничих фондів.
  
  курсовая работа [147,5 K], добавлен 08.04.2014
  

• Загальна характеристика діяльності підприємства

  Дослідження, сегментація товарного ринку. Визначення конкурентних позицій, оцінка конкурентоспроможності підприємства. Позиціювання торгової марки. Торгова політика підприємства. Оцінка якості товару, прогноз обсягу збуту. Ринковий профіль підприємства.
  
  реферат [101,9 K], добавлен 12.12.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам