Формування доходів населення в умовах ринкової трансформації економіки інверсійного типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування доходів населення в умовах ринкової трансформації економіки інверсійного типу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертації. Проблема формування доходів населення в умовах переходу до ринкової економіки відноситься до числа найбільш актуальних та найбільш гострих проблем економічної науки і господарської практики. Разом з тим вона є недостатньо розробленою у вітчизняній науці.

Актуальність теми дисертації визначається перш за все рядом основних причин. По-перше, якісні переміни системи суспільних відносин в процесі ринкової трансформації економіки зумовлюють глибинні та масштабні зміни всієї системи розподільчих відносин і формування доходів населення. В основу останнього повинна бути покладена факторна модель створення доходів населення на відміну від жорстко регламентованого централізованого регулювання системи доходів, яке було характерне для адміністративно-командної системи.

По-друге, в умовах глибокої і системної економічної кризи найбільш суттєвому злому були підвержені трудові ресурси і якість населення, часто з незворотними процесами у виді скорочення середньої тривалості життя населення, зменшення його чисельності, погіршення харчування, деградації трудового потенціалу. Така ситуація свідчить про глибоку кризу політики доходів населення і необхідність серйозного теоретичного осмислення формування такої політики, яка б відповідала поставленому завданню побудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

По-третє, як свідчить світовий досвід, рівень розвитку країни знаходиться в прямій залежності від людського капіталу, від вкладень в розвиток соціальної сфери, тобто від політики держави в області доходів. Держава, яка забуває про це, не має майбутнього. Ситуація, що склалася в Україні, потребує зміни пріоритетів реформування, що підтверджується сучасними світовими тенденціями розвитку. Пріоритети соціального характера в кризовій ситуації передбачають поєднання способів вирішення гострих, часом болючих сучасних проблем з перспективами майбутнього. Ці пріоритети можуть бути розроблені і запроваджені в практику лише через соціально вивірену активну факторну систему доходів населення.

Ситуація, що склалася в сфері доходів, підриває соціальну базу реформ, характеризується накопиченням соціальної напруги, розвитком негативних соціальних стратегій поведінки людей - соціальним утриманням, паразитизмом, соціальною мімікрією. Це значить, що назріла потреба в формуванні нової моделі реформування. В ній повинен знайти відображення новий соціальний підхід, політична далекозоркість і стратегічне мислення. На порозі нового тисячоліття слід зрозуміти, що проблема протиставлення економічної і соціальної ефективності - це результат і підхід вчорашнього дня. Стеоретип мислення «Сьогодні підіймемо економіку, а завтра будемо вирішувати соціальні проблеми», який впроваджується в масову свідомість, є загрозливим.

Реформування, яке проводиться зараз, знаходиться під значним впливом зовнішніх факторів, міжнарожних фінансових організацій, перш за все Міжнародного Валютного Фонду і Міжнародного банка. Для таких реформ характерна орієнтація на сьогоденні завдання, коли в основі лежить «латання дірок» через щомісячні чи щоквартальні коректировки розмірів фінансової підтримки. Така соціально-економічна політика малорезультативна і не сприяє виходу країни з кризи.

Зараз потрібні не просто коректировки курсу, набір окремих рішень, а сутнісно нова цілісна модель, яка б відображала національні інтереси - побудову соціально орієнтованого ринкового господарства, в якій всі напрямки політики (фінансова, структурна, інвестиційна та ін.) мали б на першому місці соціальну складову. Остання сьогодні є найбільш важливою складовою суспільного прогресу. І відкидати цей найважливіший імператив сучасного розвитку ніхто не має права.

Неможливо здійснити соціальну переорієнтацію економіки без вирішення проблеми доходів населення. Саме в цій площині знаходяться основні важелі, через які можна реалізувати існуючий потенціал людського капіталу, без чого не можна здійснити вихід на траекторію цивілізованого розвитку. Зараз як ніколи необхідні практичні дії для проведення в життя науково обгрунтованої і зваженої політики доходів населення.

Все, що сказано вище, зумовлює актуальність проблеми, що є предметом дослідження в даній роботі.

Ступінь наукової розробленості проблеми. При аналізі проблеми формування доходів населення в перехідній економіці мимоволі приходиться стикатися з більш загальними питаннями сутності самої перехідної економіки. Дослідження з цих питань активно ведуть українські та російські вчені: Л. Абалкін, Л. Безчасний, О. Бузгалін, Г. Волинський, Є. Гайдар, В. Геєць, С. Глазьєв, А. Гриценко, М. Гуревичов, Г. Задорожний, П.Єщенко, А.Іларіонов, О. Кисильова, О. Колганов, І. Лукінов, В. Мау, С. Мочерний, Ю. Ольсевич, Ю. Осипов, А. Покритан, В. Радаєв, М. Чепурин, А. Чухно та ін. В останні роки з'явилися роботи, в яких спеціально аналізуються проблеми доходів населення в трансформаційній економіці або їх окремі форми, таких авторів як М. Абакумова, Д. Богиня, Т. Кир'ян, В. Куліков, М.Кім, Е.Лібанова, Д. Львов, В. Мадибура, Г. Осовий, Р. Подавалова, М. Соколик, Г. Тарасенко та ін.

В цілому можна константувати факт недостатньої уваги до однієї з основоположних проблем економічної науки. Тим більше, як показує історія, практично починаючи з моменту виникнення науки проблема доходів завжди знаходилася в центрі уваги вчених. У. Петті, А. Сміт, Д.Рікардо, Ф. Кене, Ж.Б. Сей, Дж. Стюарт Міль, Д. Кларк, К. Маркс, Ф. Енгельс, Е. Бем Баверке, В. Ленін, Й. Шумпетер, А. Маршалл, Л. Вальрас, Т. Веблен, С. Кузнець, М. Лоренц, А. Пигу, Л. Ерхард та інші автори внесли значний вклад в названу тематику.

Становлення соціальної ринкової економіки, зростання ролі людського капіталу і перспектив досягнення соціальної згоди в суспільстві привертали увагу до проблеми доходів, зростання добробуту населення лауреатів Нобелівської премії Г. Беккера, Г. Мюрдаля, А. Сена, а також проблеми справедливого розподілу, впливу на них нових цінностей, моральних і етичних норм знайшли відображення в роботах Д. Белла, Д. Гелбрейта, П. Дракера, М. Медоуза, О. Тоффлера, Л. Туроу, Л. Едвінсона, Ф. Фукуями та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках планових науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського державного університету «Формування нового економічного ладу України» і «Інституційна трансформація економіки України», співвиконавцем яких була в 1996-1999 рр. дисертант.

Предметом даного дослідження є система доходів населення та їх структура, а його об'єктом - трансформація економіки інверсійного типу, яка зараз відбувається в пострадянских та постсоціалістичних країнах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний політико-економічний аналіз природи, структури, основних напрямків формування сукупних доходів населення, особливостей їх еволюції та оптимізації їх структури в умовах ринкової трансформації економіки інверсійного типу.

У відповідності до поставленої мети були визначені такі завдання:

1. Виявити методологічні принципи дослідження формування доходів населення в перехідній економіці;

2. Проаналізувати основні факторні напрямки формування доходів населення в умовах ринкової трансформації, розкрити їх особливості, а також труднощі та суперечності їх становлення;

3. Визначити оптимальну структуру сукупних доходів населення в ринковій економіці і основні фактори та шляхи руху доходів населення в перехідній економіці до оптимальної структури;

4. Виробити основні напрямки державної політики регулювання доходів населення, що виходять з синтезу соціальних імперативів і сучасної економіки та національних особливостей господарського розвитку.

Визначені таким чином мета і завдання дослідження зумовили його логіку і послідовність розгляду окремих проблем.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в наступному.

1. Запропоновано і реалізовано авторську концепцію формування доходів населення в перехідній економіці на основі застосування методології аналізу розділено-сумісних відносин. Розкрито природу і зміст категорії «розділено-сумісний доход».

2. Виділено і описано фактори, що зумовлюють необхідність вдосконалення методології дослідження проблеми формування доходів населення в умовах трансформаційної кризи (глобалізація, гуманізація, соціалізація як провідні тенденції світового розвитку; недостатність наявного категорійного апарату для відображення специфіки ринкової трансформації інверсійного типу в сфері доходів).

3. Доказано, що діалектику разділено-сумісного дохода можна зрозуміти лише через співвідношення дохода-цілі і дохода-результату. З введенням категорії разділено-сумісного дохода категорійний ряд разділено-сумісних відносин праці, власності, економічної влади і управління набуває завершеного вигляду. Кожний суб'єкт, що реалізує ці відносини, має певний мотив (ціль), яким в сфері економіки є доход. Суб'єкт проявляє активність через розгорнення і здійснення розділено-сумісних відносин, в ході чого ідеальне (доход-ціль) матеріалізується в доход-результат.

4. Уточнено поняття трансформаційної кризи як полікризи, що охоплює цілий ряд структурних криз - економічних, соціально-культурних, геополітичних, етнічних та ін., і виявлено її плив на процес формування доходов населення.

5. Зроблено визначення сукупних доходів населення як складного багаторівневого комплекса соціально-економічних відносин щодо формування грошових і натуральних коштів, послуг, що відокремилися в якості джерел для підтримання історично зумовленого рівня споживання матеріальних та духовних благ і надходять людині з певною періодичністю.

6. Розроблено та запропоновано математичну абстрактно-інтервальну модель оптимізації сукупних доходів населення; виявлено напрямки і резерви руху їх реальної структури до оптимального (еталонного) стану.

7. В результаті ситуаційного аналізу доходів населення в транзитивній економіці проведено класифікацію доходів за слідуючими напрямками:

грошові доходи, натуральні кошти і послуги;

номінальні і реальні;

валові і ті доходи, якими розпоряджається людина;

поточні і очікувані;

факторні (від праці, власності, підприємницької діяльності і капіталу);

соціалізовані;

основні і похідні;

офіційні і тіньові;

суб'єктно-оціночні.

8. Виявлено та охарактеризовано основні тенденції формування доходів населення в перехідній економіці інверсійного типу в Україні: расширення кола доходних складових; різке зниження загального рівня доходів населення, посилене суттєвою їх диференціацією як в окремих галузях, регіонах, соціальних групах, так і усередині підприємств між робітниками і керівниками; поглиблення розриву між номінальними та доходами, що є в розпорядженні; домінування перерозподільчих процесів в створенні доходів; слабке і нестійке зростання факторних доходів; посилення перерозподільчих процесів в сім'ях; зростання частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства; постійна конвертація частини доходів населення в стійку валюту з метою її збереження від інфляції і використання в якості особистого джерела соціального захисту; натуралізація доходів; тінізація; розширення бідності та перетворення її в стійко відтворюване явище.

9. Введено в науковий обіг і обгрунтовано функції доходів населення - добробуту (рівня життя), мотиваційну (эфективне включення до виробництва через структуру нових мотивів), соціальну (якість життя), разкрито їх зміст.

10. Виявлено причини і особливості бідності в умовах трансформаційної кризи. Зроблено класифікацію факторів, що зумовлюють бідність: загальноекономічні, ринкові, трансформаційні.

11. Розкрито особливості, протиріччя і труднощі становлення інституту соціального партнерства на основі оптимізації сумісно-раздільних інтересів робітників, підприємців, держави.

12. Запропоновано розуміння соціальної справедливості як складної ринкової рівноваги свободи і рівності, що відображається разділено-сумісними відносинами індивіда і суспільства в процесі становлення соціально орієнтованого ринкового господарства.

13. Розроблено функціональну модель оплати праці в трансформаційній економіці, яка відображає взаємовлив цільової направленості функцій, принципів оплати праці і критеріїв їх реалізації.

14. Проведено багаторівневий аналіз оплати праці: на рівні найманого працівника, фірми, держави, показано процес становлення разділено-сумісних відносин в організації оплати праці в перехідній економіці інверсійного типу.

15. Визначено економічну безпеку як комплекс сумісних соціально-економічних заходів держави, бізнесу та індивіда з недопущення порушення порогових значень найважливіших соціальних індикаторів (мінімальні доходи, якість харчування, середня тривалість життя, медичне обслуговування та ін.).

16. Запропоновано комплекс заходів щодо запобігання порушень економічної безпеки особистості в умовах трансформаційної кризи: підвищення мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімума, запобігання розриву між вартістю і ціною праці, забезпечення загального зростання рівня заробітної плати, збереження соціально значимих гарантій населенню на весь період трансформаційної кризи та ін.).

17. Розроблено комплексну характеристику стратегії соціальної адаптації населення в сфері розподілу доходів, визначено її «негативні» лінії - «соціальне утримання» і «соціальний паразитизм».

18. Систематизовано напрямки і потоки процесів перерозподілу доходів, визначено вектор їх зсуву в перехідній економіці у бік нерівності в суспільстві, від бідних до багатих (лібералізація, приватизація, інфляція, тінізація та ін.). Зроблено висновок, що така ситуація створює загрозу соціальній безпеці.

19. На основі комплексного аналізу стану доходів населення зроблено висновок про недостатність статистичної бази і необхідність розвитку статистики доходів населення, яка б адекватно відображала реальні процеси, що відбуваються в цій сфері: статистики реальних доходів і доходів, що є в розпорядженні (а не лише номінальних), сімейних, регіональних, факторних доходів і т.д.

20. Доказано нагальну потребу глибокого реформування системи оплати праці, що знаходиться в глибокій кризі. Затягування реформи супроводжується невиправними втратами в виді скорочення середньої тривалості життя населення, зменшення його чисельності, погіршення якості харчування, медичного обслуговування, що в кінцевому рахунку веде до руйнування трудового потенціалу суспільства. Запропоновано напрямки реформування оплати праці: впровадження нового мотиваційного механізму, що веде до зростання рівня оплати праці на основі підвищення її эфективності, ліквідація диспропорцій: галузевих, регіональних та ін., становлення і поглиблення соціального партнерства, разповсюдження нових прогресивних систем організації і оплати праці і на цій основі відновлення її функціонального потенціалу.

Результати дослідження, викладені в пп. 1, 3, 4, 5, 6, 9, 12, 13, 14, 15, 17, 19, є новими, а в пп. 2, 7, 8, 10, 11, 16, 18, 20 - доповнюють існуючі положення і вносять в них часткову новизну.

Практична значимість отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження визначається обгрунтованими пропозиціями щодо вдосконалення механізму державної політики в області доходів населення.

Практичне значення мають авторські пропозиції з питань реформування оплати праці, відтворення робочої сили, вдосконалення механізму соціального партнерства, розвитку підприємництва і малого бізнесу, а також системи соціальних індикаторів, що повинні підлягати постійному контролю з метою забезпечення економічної та соціальної безпеки суспільства та окремої особи.

Висновки і результати дослідження знайшли використання в практичній викладацькій роботі, яку автор на протязі останніх років проводить на економічному факультеті Харківського державного університету.

Авторська концепція доходів використовується при викладанні курсів «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Економічна система України», спецкурсу «Доходи населення в перехідній економіці».

Практична направленість дослідження доходів населення в перехідній економіці може стати методологічною основою економічної політики держави, спрямованої на поступове забезпечення зростання життєвого рівня населення. Пропозиції, які є в роботі, можуть бути направлені до Верховної Ради України, Кабінету міністрів.

Особистий внесок здобувача. Висновки та результати, одержані в ході дослідження, автор зробив самостійно і отримав вперше, та виклав їх у вітчизняній науковій літературі. Внесок дисертанта в публікації, написані у співавторстві, відображено в переліку опублікованих робіт наприкінці автореферату.

Апробація результатів дисертаційного дослідження.

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися автором на конференціях: Всесоюзних наукових конференціях «Проблемы совершенствования распределительных отношений на современном этапе» (м. Москва, 1982 р.), «Повышение роли внутрихозяйственного расчета и бригадных форм организации труда в условиях интенсификации производства» (м. Москва, грудень 1983 р.), «Проблемы совершенствования социально-классовых отношений в советском обществе» (м. Москва, вересень 1987 р.), «Человеческий фактор в ускорении социального и научно-технического прогресса» (М. - Новосибірськ, травень 1989 р.); республіканських наукових конференціях «Вдосконалення господарського механізму і прискорення інтенсифікації соціалістичної економіки» (м. Київ, жовтень 1987 р.), «Інтенсифікація - стратегічний напрямок соціалістичного розширеного відтворення» (м. Донецьк, вересень 1988 р.); міжнародних науково-практичних конференціях «Социально-экономическое развитие нового типа: специфика, возможности, проблемы формирования» (м. Харків, грудень 1993 р.), «Проблемы и перспективы экономической безопасности регионов и фирм» (м. Харків, листопад 1997 р.), «Проблемы стабилизации и экономического развития» (м. Харків, квітень 1998 р.), «Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції» (м. Харків, травень 1998 р.), «Соціальні пріоритети в транзитивній економіці» (м. Харків, травень 1999 р.); 2-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні» (м. Харків, грудень 1998 р.); науковій конференції, присвяченій пам'яті О.П. Мамалуя «Развитие экономической теории в условиях трансформационного кризиса» (м. Харків, червень 1996 р.); науково-методичній конференції «Гуманизация науки и образование» (м. Харків, травень 1990 р.), а також на засіданнях та методологічних семінарах кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського державного університету.

Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження опубліковано в індивідуальній монографії автора «Формування доходів населення в умовах ринкової трансформації» обсягом 14,6 обліково-видавничих аркушів. Автором також написані розділи в колективних монографіях «Праця: проблеми управління і оплати в транзитивній економіці» (1998 р.; 3 д.а.) та «Економічна безпека і тіньова економіка» (1999 р.; 2,5 д.а.).

Окремі висновки і результати дисертації викладено в 20 наукових статтях (загальний обсяг 9,6 д.а.), опублікованих у фахових наукових виданнях, в т.ч. 12 статей обсягом 5,95 д.а. написані автором одноосібно. У 8 статтях, написаних у співавторстві (загальний обсяг 3,5 д.а.), частка автора складає 1,8 д.а.

Крім того, висновки дослідження публікувалися в навчальних посібниках «Економічна теорія. Ч. 5. Економічна теорія і практика» (1993 р.; 1 д.а.) та «Економічна теорія» (1997 р.; 0,6 д.а.).

Отже, результати дисертаційного дослідження опубліковані в 23 наукових працях, загальним обсягом 27,85 д.а.

Структура, обсяг і зміст роботи. Дисертація складається з вступу, 6 розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації - 460 сторінок машинописного тексту, в т.ч. основний обсяг (вступ, основна частина, висновки) має 380 сторінок. Дисертація містить 25 таблиць, 8 малюнків. Список літературних джерел включає 398 назв.

Зміст дисертаційної роботи включає:

Вступ.

Розділ 1. Методологічні основи аналізу формування доходів населення в умовах перехідної економіки.

1.1. Необхідність вдосконалення методології аналізу формування доходів населення в умовах трансформаційної кризи.

1.2. Розділено-сумісні відносини як основа дослідження формування доходів населення в умовах інверсійної економіки.

Розділ 2. Доходи від трудової діяльності і їх роль при переході до ринкових відносин.

2.1. Особливості трудової діяльності в період становлення ринкових відносин.

2.2. Форми доходів від трудової діяльності в командно-адміністративній і ринковій економіці.

2.3. Оплата праці в трансформаційній економіці: зміст і соціально-економічне значення.

2.4. Модифікація функцій оплати праці і основні напрямки її реформування в умовах транзитивної економіки.

Розділ 3. Доходи від власності і підприємницької діяльності в умовах трансформації економічної системи.

3.1. Трансформація відносин власності і проблема доходів.

3.2. Доходи від власності і їх роль в становленні ринкової економіки.

3.3. Зростання доходів від підприємницькрї діяльності як умова прискорення ринкових перетворень в Україні.

Розділ 4. Соціалізовані доходи в трансформаційній економіці.

4.1. Бідність і проблема соціальної справедливості в перехідній економіці.

4.2. Соціальні трансферти і проблема соціальної захищенності населення в транзитивній економіці України.

4.3. Реформа системи пенсійного забезпечення.

Розділ 5. Оптимізація структури сукупних доходів населення як передумова забезпечення економічної безпеки особисточті і соціально-економічного розвитку суспільства.

5.1. Структура сукупних доходів населення в перехідній економіці і необхідність її оптимізації.

5.2. Вплив перерозподільчих процесів на структуру сукупних доходів населення.

5.3. Зростання доходів населення і оптимізація їх структури - умова рівня і якості життя.

Розділ 6. Державне регулювання доходів населення.

6.1. Соціальні імперативи сучасної економіки і досвід регулювання доходів в розвинених країнах.

6.2. Протиріччя і труднощі становлення державного регулювання доходів населення в перехідній економіці.

6.3. Соціальна база ринкової трансформації та проблеми її розширення.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

Основний зміст роботи

дохід населення перехідний економіка

У «Вступі» обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено мету та завдання дослідження, подано коротку анотацію положень наукової новизни, обґрунтованих дисертантом особисто, охарактеризовано практичне значення і зв'язок роботи з науковими програмами, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Методологічні основи аналізу формування доходів населення в умовах перехідної економіки» показано, що в сучасному світі зростає складність економічних процесів та явищ. Це пов'язано перш за все з тим, що суспільство переходить до нового - соціокультурного типу розвитку, який характеризується багатоманітністю і рівноцінністю форм, постійними змінами при стисненні просторово-часової сфери. В кожному економічному феномені при аналізі можна знайти риси багаторівневості, складності структури, існування основ, що розширюються.

Економічні процеси в перехідній економіці розвертаються в єдиному світовому просторі, де посилюються явища глобалізації, соціалізації і гуманізації. Глобализація для держав з перехідною економікою все більше обертається односторонньою залежністю від основних центрів постіндустріального світу. Зростає розрив між цими країнами не лише в ступені опанування ними новітніми технологіями, але і в рівні доходів населення. 79% сімей з постіндустріальним стандартом споживання припадає на розвинені країни.

Аналіз економічних процесів у вітчизняній економіці дуже затруднений тим, що вона знаходиться в перехідному стані, коли практично не діють «чисті» економічні закони і закономірності, а форми, через які в господарській практиці реалізуються економічні явища, в основному виступають в іраціональному вигляді, перекручено відображають сутність глибинних процесів.

В таких умовах різко посилюється роль і значення методології економічної науки, так як від розвиненості і адекватності методологічного апарату, його відповідності стану об'єкту аналіза і сучасним завданням науки залежить майбутнє господарської практики, знаходження реальних шляхів виходу з економічної кризи і наступного розвитку країни, вступ її на правах рівного партнера в світове співтовариство.

Інверсійний тип ринкової трансформації супроводжується бурхливими процесами в сфері розподільчих відносин. Сюди відносяться перерозподіл багатства і різка соціальна диференціація в суспільстві, обвальне падіння рівня доходів значної більшості населення, поява масової бідності, перетворення заробітної плати в різновидність «соціальної допомоги», а також встановлення нових джерел доходів: власності, підприємництва та ін.

Ринкова трансформація включає в себе інституційні перетворення у всіх сферах людської життєдіяльності.

В зв'язку з цим важливим поняттям стає поняття трансформаційної кризи. Повної ясності в її розумінні, причинах і шляхах виходу з неї поки що не досягнуто. На думку дисертанта, при характеристиці трансформаційної кризи необхідно виділяти два рівні аналіза: локальний (трансформація в рамках окремої країни) і світовий, коли трансформація аналізується з точки зору всесвітньоісторичного процесу, чому приділяється набагато менше уваги. На рубежі століть найбільш зримо проявляється початок переходу до нової постекономічної формації на основі глибоких якісних змін в світі. Це об'єктивний процес, з яким неможливо не рахуватися, а тим більше його не помічати. Проявляється він в наступних моментах-тенденціях: по-перше, спостерігаються якісні зміни у відносинах «суспільство-природа»; по-друге, проходять якісні зрушення в найважливішій сфері людської життєдіяльності - праці. Вона у все більш розширених масштабах стає творчою діяльністю, результати якої не відчуджуються від індивіда, але в той же час потрапляють у всевикористання всіх інших людей. По-третє, змінюється само розуміння ролі людини в суспільному виробництві.

Новизна вказаних дійсних тенденцій ставить перед економічною наукою «нові беспрецедентні проблеми», серед яких самою важливою і фундаментальною є створення нової парадигми економічної теорії. Вже зараз пророчими звучать слова англійського дослідника А. Хайніса про те, що «надія на майбутнє міститься в синтезі, який буде включати все краще з теорії Рикардо, Маркса, Кейнса і неокласиків. Цей синтез, якщо він буде здійснений, відновить претензії економічної теорії на те, щоб стати теорією всього суспільства». Саме в цьому руслі і будемо будувати свій аналіз формування доходів населення і виходити з того, що доходи будуть служити основою і засобом розвитку і реалізації людської особистості. Але такий підхід потребує і відповідної методології дослідження. Частково вона вже створена (наприклад, факторний аналіз, інституційний підхід), але наявна методологія зовсім недостатня для епохи інтелектуалізації та гуманізації. Саме з таких позицій необхідний погляд на сучасний стан економіки України для того, щоб в період біфуркації вибрати вірний вектор подальшого руху країни і згідно даному напрямку проводити цілеспрямовані економічні реформи.

Трансформаційна криза, по суті, є полікриза, тому що охоплює цілий ряд структурних криз - економічну, соціально-культурну, геополітичну, етнічну та ін.

Але кожний із елементів полікризи в кінцевому рахунку зводиться до того, що звужується те чи інше поле діяльності людини, можливості її розвитку. В цьому, на наш погляд, полягає специфіка трансформаційної полікризи, а її прояви в сфері економіки, культури, науки, політики і ін. є лише більш поверхневими, але зовсім не простими формами «відсвічення» назрілих протиріч суспільного прогресу.

Синергетикою доказано, що «складноорганізованим системам не можна нав'язувати шляхи їх розвитку. Скоріше необхідно зрозуміти, як сприяти їх власним тенденціям розвитку, як виводити системи на ці шляхи»¹. Через пізнання таких тенденцій суспільство одержить «можливості вибору шляхів подальшого розвитку, причому таких, які влаштовували б людину і разом з тим не були б руйнівними для природи»². Тим самим визначається активна, але в особливих межах, роль людини в суспільному розвитку. Тому вихід із полікризи можливий лише завдяки цілеспрямованій діяльності тієї ж людини.

Оскільки центром і віссю полісистемної кризи є людина, то і виходити в аналізі необхідно із положення людини, її потреб і доходів.

За даними офіційної статистики, номінальна середня заробітна плата в цілому в Україні в 1999 р. складала 170,4 грн., а реальна зарплата - 33,5% рівня 1990 р. За матеріалами бюджетних обстежень сімей, які проводило Міністерство статистики в 1997 р., 90% сімей України мало сукупний доход, що був нижче чи дорівнював доходам 10% найбідніших сімей в 1990 р.

Це свідчить про те, що найбільш гострою потребою більшості населення України є підвищення доходів. А так як у держави немає коштів і в найближчій перспективі їх не буде, то єдине, що вона може зробити, - це мотивувати високоефективну працю. Для цього великих фінансових витрат не знадобиться, потрібно лише бажання і наполегливість в проведенні такого курсу. Таким чином, мотивація праці зараз виступає тією ланкою ланцюга, потяг за яку відкриває можливість рішення проблеми полікризи. Основна ставка у всіх реформаційних заходах повинна робитися на розкриття людського потенціалу як головного ресурсу економічного оздоровлення країни.

Питання розподілу і формування доходів практично завжди пов'язувалися вченими з працею і привласненням, власністю. Саме в праці і власності шукали і знаходили вихідний пункт і основу розподілу і привласнення доходів. І, на перший погляд, все здається зрозумілим і логічним, поки не спробуємо відповісти на саме просте запитання господарської практики: на якій економічній основі держава, що не є в прямому розумінні виробником і власником створеного юридичною чи фізичною особою продукту, привласнює частку доходу у вигляді, наприклад, податків, а той, хто виробляє продукт, не може повністю привласнити доход від своєї діяльності?

При спробі відповісти на це запитання відразу стикаємось з сумісно-розділеними відносинами, з потребою їх поглибленого аналіза.

Розділено-сумісні відносини як об'єкт політекономічного дослідження виділився на межі 80-90-х років нашого століття. Значний вклад в розвиток методології їх аналізу внесли харківські вчені. А.А. Гриценко науково обгрунтував категорію сумісно-роздільної праці як одну із найбільш фундаментальних категорій політичної економії. В подальшому дослідженні сумісно-роздільних відносин Г.В. Задорожним було доведено, що економічна влада і управління мають також роздільно-сумісний характер. Але логічний ланцюг на цьому обривається, не вистачає тієї ланки, яка опосередковує перехід від кінця ланцюга до його початку. Нами доведено, що такою ланкою є доход як інтегруючий результат руху розділено-сумісних відносин. По суті, з одного боку, всі розділено-сумісні відносини мають певну ціль, так як кожний суб'єкт, що їх реалізує, стає саме таким, втягується в сферу цих відносин лише тоді, коли має певний мотив, ціль. В сфері економіки такою метою чи мотивом є доход. Це значить, що в прагненні до доходу ідеально закладено можливість і необхідність здійснення розділено-сумісної діяльності (відносин). Суб'єкт проявляє активність, яка реалізується через розвертання і здійснення цих відносин, в ході чого його ідеальна ціль матеріалізується. З другого боку, ця матеріалізація знаходить втілення і завершується в тому, що ідеальна ціль досягається і втілюється в реальний доход суб'єкта. Але одержання реального дохода разом з тим є не лише досягнення вихідної мети, а і вихід на нову, більш високу мету, що пов'язано як з розвитком самого суб'єкта, так і зі зміною ситуації в довкіллі, тому що час і простір уже змінилися.

Таким чином, можливо константувати, що доход є ідеальна ціль і реальний результат процесуючого, а тому постійно відтворюваного функціонування (здійснення) розділено-сумісних відносин. Тим самим ми виходимо на нову методологічну проблему співвідношення і взаємодії статичної динамічної економічної теорії, в якій концепція доходів, основана на аналізі розділено-сумісних відносин, може стати з'єднуючим ланцюгом.

Розділено-сумісний характер діяльності, що описується категорійним рядом розділено-сумісних відносин - праці, власності, економічної влади і управління, в кінцевому рахунку фіксується категорією розділено-сумісного дохода. Результат розділено-сумісного привласнення продуктів сумісно-розділеної праці є розділено-сумісний доход. Категорії націорнального, валового, чистого та інших доходів фіксують кількісну різницю, відмінність їх складу. Категорія розділено-сумісного дохода характеризує його внутрішню природу, спосіб зародження, а значить, і механізм функціонування. Розділено-сумісний доход - це не ще один вид доходів поряд з чистим, валовим і ін., а всі вказані форми доходів, але взяті в системі, в єдності їх роздільного існування.

Діалектику розділено-сумісного дохода можна зрозуміти лише розділивши його на доход-ціль і доход-результат. Доход-ціль початково (потенційно) заключає в собі як певний характер діяльності, так і доход-результат, але лише ідеально. Доход-результат виступає як матеріальне, яке інтегрувало в себе ідеальне. Сам же розділено-сумісний характер діяльності є лише опосередкуючим ланцюгом в реалізації дохода-цілі в доход-результат, але його специфічна роль полягає в тому, що він обумовлює і визначає розділено-сумісну природу дохода.

Справа в тому, що «перехід» дохода-цілі в доход-результат є дуже складним процесом, в якому задіяний не лише суб'єкт дохода-цілі, хоча зрозуміло, що він є головним агентом всіх відносин, що торкаються даної цілі. Але крім нього в даному процесі приймають участь інші суб'єкти: фірми чи корпорації і держава як головний арбітр, що визначає «правила гри» на господарчому полі і знижує трасакційні витрати. Тому для дійсної реалізації дохода-цілі в доход-результат необхідні зусилля не лише його суб'єкта, але й фірми та держави. Але це не є чимось іншим як активною участю вказаних суб'єктів в процесі створення дохода-результата. Тому доход-результат одержує не сам суб'єкт дохода-цілі в повному обсязі, а доход ділиться поміж всіма суб'єктами-учасниками даних відносин або процесу створення дохода-результата. Держава як «головниq арбітр», законодавчо забезпечивши реалізацію розділено-сумісних відносин, образно кажучи, приймає участь у розділі «пирога» (дохода), тобто одержує частку останнього у вигляді податку. Тут з певною мірою відносності можна згадати короля, який згідно Д. Норту, «веде себе як провідник дискримінаційної політики монополіст і пропонує різним групам своїх підданих «захист і справедливість» або, в крайньому випадку, наведення порядку в країні і захист прав власності в обмін на сплату податків (виділено мною - С.Т.) ¹.

¹Норт Д.К. Институты и экономический рост: историческое введение //THESIS: иеория и история экономических и социальных институтов и систем. - Весна 1993. - Т. 1. - Вып. 2. - М. - 1993. - С. 83.

Доход-результат не може бути лише сумісним доходом, також як не може бути і лише індивідуальним. Доход індивідуалізується, розподіляється поміж всіма суб'єктами, які приймали участь в реалізації дохода-цілі, тобто практично реалізовували розділено-сумісні відносини.

Таким чином, використання методології, основаної на аналізі роздільно-сумісних відносин в сфері формування доходів, дозволяє дати вихідне визначення сукупрних доходів населення.

Під сукупним доходом розуміється доход-результат, що складається із різноманітних доходних складових, які одержані в інтегративному процесі реалізації цілі сумісно-розділеної діяльності індивіда, колективу і держави, і обособлений в ході розподілу. Процес досягнення дохода-результата завжди буде мати сумісний характер, так як припускається, що в господарській практиці ролі агентів суспільного виробництва визначені. Державі відводиться функція розробника і арбітра «правил гри»; колектив забезпечує поєднання, спрямованість і координацію спільних зусиль працівників фірми; робітник же безпосередньо здійснює виробничу функцію. Відповідно, доход-результат лише в дуже короткостроковому періоді предстає як єдинство, яке потім розпадається, обособляється поміж учасниками виробничого процесу згідно їх ролі і зусиль в досягненні дохода-результата. Це обособлення в реальності проявляється в тому, що із загального дохода-результата держава одержує свою частку у вигляді податків; колектив - у вигляді чистого прибутку; робітник - у вигляді заробітної плати.

У другому розділі «Доходи від трудової діяльності і їх роль при переході до ринкових відносин» розглядаються особливості соціально-трудової діяльності в період становлення ринкових відносин, форми доходів від трудової діяльності в командно-адміністративній і ринковій економіці, зміст і соціально-економічне значення оплати праці в трансформаційній економіці, а також виявлено і описано модифікації функцій оплати праці і основні напрямки її реформування на ринкових засадах.

Соціально-трудові відносини набувають в останній час таких нових якісних характеристик як соціальність і гуманізація. Людина виступає не лише фактором змін, але і їх суттю, метою та інтегративним результатом. Тому на перший план висуваються саме інвестиції в людину, в ті галузі, які прямо сприяють її розвитку: науку, освіту, охорону здоров'я. В самій діяльності людини пріоритетними стають знання, особиста майстерність і вміння, підприємливість та ін. Сфера трудових відносин в командній системі була ізольована від вказаних світових тенденцій. Це привело до відставання в розвитку людського капіталу, до накопичення протиріч. Протиріччя між якістю і рівнем освіти робітників соціалістичного суспільства, кваліфікацією і винахідливістю і тією примусовою формою праці, де законодавчо заборонялась приватна підприємницька діяльність, здійснювався жорсткий контроль за роботою за сумісництвом, не могли не привести до економічної кризи і необхідності переходу до ринкової економіки.

Саме тому сьогодні так гостро стоїть питання про розвиток трудових відносин в ринковому руслі, про формування ринкових регуляторів і перш за все його провідного інституту - ринка праці.

Доходи від трудової діяльності в командно-адміністративній економічній системі регулювалися на основі закону розподілу за працею. Однако при відсутності ринкових механізмів, виявити міру трудових витрат, врахувати всю багатоманітність якісних параметрів праці було неможливо. Поступово протиріччя між проголошеним принципом розподілу за працею та його практичним втіленням набуло антагоністичної форми, що в кінцевому рахунку привело, на наш погляд, до аномії системи розподільчих відносин соціалістичного суспільства.

В ринковій економіці доходи від трудової діяльності є основними доходними складовими абсолютної більшості населення.

Теорія факторів виробництва пов'язала величину дохода від праці з ринковими характеристиками - попитом, пропозицією, ціною. Вона одержала значне підкріплення в концепції граничної продуктивності, яка трактує доходи як ціни ресурсів, що залежать від їх граничної віддачі. Згідно цієї теорії ціни на послуги праці визначаються на основі попиту і пропозиції. На ринку праці крім ринкових факторів діють внеконкурентні фактори - профспілки, держава, монополії та ін. Величина оплати праці, в кінцевому рахунку, є величиною еластичною і прагне до рівноваги через конкретні форми і системи організації праці. В роботі дається наступне визначення: оплата праці - це складна, комплексна, багаторівнева економічна категорія, що відображає ринкову рівновісну ціну праці і розділено-сумісні інтереси найманих працівників, підприємців і держави.

Ситуація з оплатою праці, що склалася в трансформаційній економіці, далека від ринкової, хоча реформування системи оплати в Україні здійснюється з початку 90-х років. З прийняттям Закону України «Про підприємства в Україні», Декрета Кабінета Міністрів України «Про оплату праці», згідно яким почався процес децентралізації організації заробітної плати, було проголошено початок формування основ соціального партнерства в сфері праці. Закон України «Про оплату праці», прийнятий в березні 1995 р., спрямований на подальший розвиток державного договірного регулювання оплати праці, визначає права працівників на оплату праці та їх захист. На жаль, законотворення в сфері трудових відносин не мало успіху, так як не опиралося на дійові механізми свого здійснення. Знецінена праця працівників в перехідній економіці має великі негативні наслідки для суспільства: перешкоджає науково-технічному прогресу і зростанню продуктивності праці, сприяє зниженню платежеспроможного попиту населення і, як наслідок, викликає скорочення виробництва товарів і послуг.

Вага накопичених проблем в сфері оплати праці дає змогу зробити висновок про те, що глибоке ринкове реформування ще попереду. Чим скоріше воно реалізується і буде більш радикальним, тим швидше з'явиться шанс вийти з кризи.

Про кризовий стан сфери оплати праці свідчать наступні моменти:

Низький загальний рівень оплати праці в країні. Заробітна плата повноцінно не виконує жодної з своїх функцій - відтворювальну, стимулюючу, регулюючу, трансформаційну. Вона перетворилася в різновидність соціальної допомоги.

Перекоси в оплаті праці існують за різними напрямками: між галузями, регіонами, підприємствами, всередині підприємств між робітниками та управлінцями.

Масові невиплати та затримки заробленої платні стали хронічною хворобою нашої економіки.

Реальна заробітна плата має сталу тенденцію до падіння. Якщо в 1995 р. вона становила 36,9% від рівня 1990 р., то в 1996 р. - 35,0%, в 1997 р. - 34,2%, а в 1998 р. - вже 33,5% ¹.

Мінімальна заробітна плата перетворилася в облікову категорію і не виконує своєї функціональної ролі, все більше і більше віддаляється від величини вартості споживчого кошика і величини середньої заробітної плати.

В такій ситуації не реалізується відтворювальна функція; самим тривожним є те, що спостерігається стійка тенденція до звуженого відтворення робочої сили. В такому вигляді зарплата стає гальмом ринкових перетворень, приводить до руйнування самого цінного стратегічного ресурсу суспільства - трудового потенціалу і створює пряму загрозу економічній та соціальній безпеці суспільства і людини.

Не краща ситуація і з реалізацією стимулюючої та регулюючої функцій. В умовах слабкого конкурентного середовища і кризи самої системи оплати праці це є цілком закономірним.

В таких умовах, на наш погляд, є всі підстави ставити питання про виділення особливої трансформаційної функції оплати праці та її інституційного закріплення. Суть даної функції зводиться до поєднання кількісного і якісного зростання оплати праці, до такого її оновлення, при якому існує не лінійна залежність між рівнем оплати праці і її продуктивністю, а більш складна система залежностей, де зароджуються внутрішні імпульси економічного саморозвитку, починається економічне зростання. Трансформаційна функція відображає взаємозв'язок, з одного боку, між ступенем руху на шляху до ринкових перетворень, а з другого боку, - між стабільністю і економічним зростанням, що забезпечує підвищення доходів і добробуту населення.

Аналіз функцій оплати праці дозволив розробити функціональну модель оплати праці в транзитивній економіці, в якій знайшли відображення цільова спрямованість фун - кцій, принципи, напрямки і критерії реалізації (див. мал. 1).

У третьому розділі «Доходи від власності і підприємницької діяльності в умовах трансформації економічної системи» розкриті проблеми трансформування власності і розвитку підприємницької діяльності в аспекті зростання доходів від них як факторних складових на стадії формування ринкових відносин в Україні.

Перехід до ринкової економіки вимагає реформування відносин державної власності і створення сталого інституту приватної власності. При цьому зрозуміло, що функціонування системи відносин власності самою тісною мірою пов'язано з отриманням доходів суб'єктами відносин привласнення.

Аналіз ходу та результатів роздержавлення і приватизації в Україні дозволив зробити кілька висновків. По-перше, роздержавлення і приватизація не досягли своєї економічної мети, не створили ефективного власника, спроможного за короткий період сутнісно оновити систему управління і розвивати виробництво. По-друге, приватизація здійснювалася без науково обгрунтованої концепції за сценарієм закордонних радників, який не враховував українських реалій та менталитету народа. По-третє, держава відійшла від керівництва процесом приватизації, пустила його на милість «невидимої руки ринку». По-четверте, приватизація набула стійкого кримінально-корумпованого характеру і вилилась в прихватизацію того, що було створено народом за кілька десятиріч.

В цілому все це привело до різкої диференціації в супільстві, масового зубожіння більшої частини населення, високого рівня безробіття, затяжної економічної кризи.

Зараз першочерговим завданням держави є специфікація прав власності, без чого не може пройти становлення інституту приватної власності. Права власників повинні бути чітко визначені і держава повинна строго слідити за їх додержанням. Саме в цьому є запорука того, що власники зможуть одержувати високі офіційні доходи, а державний бюджет буде достатнім для вирішення соціальних проблем країни.

Проблема реформування відносин власності важлива не сама по собі, а її суть зводиться до того, щоб створити приватну власність і приватний сектор економіки як реальну основу переходу до ринкових відносин. Саме останні є тим необхідним середовищем, яке потрібне для підвищення доходів населення, зростання його добробуту.

Проблема доходів від власності має два аспекти. Перший полягає в тому, що можна проводити аналіз в режимі мониторінгу, тобто розглядати статичний зріз доходів, акцентуючи увагу на тім, що є. Другий підхід, на наш погляд, є більш важливим. Суть його в тому, що формування доходів від власності розкривається як процес з виявленням причин стримування їх росту і визначення напрямків економічної політики, спрямованої на зростання доходів від власності, а значить і вирішення соціально-економічних проблем суспільства. В умовах транзиції другий підхід є більш оправданим і актуальним, в ньому фіксується спрямованість на зміни інституційної структури як основи і умови ринкових реформ.

Доходи від власності поки що складають менше 3% в доходах домогосподарств. Тому зараз ще рано розглядати ці доходи як один із основних факторів розвитку економіки. Причин тому, як здається, дві: 1) все ще незначеною є доля власності у більшості населення країни. Як правило, об'єктами власності є особисте та сімейне майно, включаючи дім чи квартиру, що не може використовуватися для підвищення доходів; 2) навіть ті верстви населення, що мають у власності об'єкти виробничого характеру, не можуть їх використовувати в повній мірі для одержання доходів в силу незадовільного стану законодавчої бази і непомірного податкового тиску. Для підвищення долі доходів від власності в загальних доходах потрібно змінити державну політику, спрямувати її на створення необхідних умов для ефективного залучення власності в економічний обіг на основі врахування інтересів самих власників.

Для збільшення доходів від власності потрібно вирішити наступні проблеми: підвищити ефективність управління державною власністю; ввести в дію реальний механізм банкрутства підприємств; надати можливість банкам як фінансово-кредитним центрам і реальним власникам грошових коштів купувати пакети акцій підприємств, що приватизуються; створити надійний механізм державних гарантій для використання громадянами своїх заощаджень в якості інвестицій.

Одним із основних напрямків реалізації осмисленої трансформації повинне стати широке розповсюдження підприємництва, яке може змінити ситуацію в економіці, сформувати середній клас як основу політичної і соціальної стабільності суспільства. Підприємницькі здібності приносять підприємницький прибуток і стають важливим фактором виробництва. Соціальне значення підприємництва полягає в тому, що, маючи за мету одержання прибутку, воно сприяє розвитку економіки, а значить і всього суспільства.

Підприємницький прибуток реально існує як форма доходів від реалізації підприємницьких здібностей, що проявляються в ризикових нововведеннях на основі передбачення змін споживчого попиту.

Підприємництво необхідно розглядати як найбільш обгрунтований шлях вирішення соціальних проблем через підвищення доходів не лише самих підприємців, але і всіх тих працівників і членів їх сімей, які беруть участь в «реалізації нових комбінацій», запропонованих підприємцями. Це значить, що через розвиток підприємництва можна вирішувати такі актуальні завдання, як зменшення соціальної диференціації, підвищення рівня та якості життя, розвертання відносин співробітництва, суспільного визнання бізнесу, підвищення його соціальної відповідальності за справи в країні. Без широкого розвитку підприємництва неможливо побудувати соціально орієнтовану ринкову систему, вийти з кризового стану.

В четвертому розділі «Соціалізовані доходи в трасформаційній економіці» розглядаються напрямки створення соціалізованих доходів, бідність і соціальна справедливість, пенсійна реформа і соціальна захищеність.

Бідність - явище загальнолюдське: філософське і економічне, політичне і соціальне. Воно існує в світовому економічному просторі, в тому числі і в Україні. Бідність стає загрозою в силу її масовості і глибини, постійно зростаючих масштабів і затягнення до неї працездатного, працюючого і освіченого населення. В найбільш загальному вигляді бідність можна визначити наступним чином: це такий рівень доходів індивіда, який не дозволяє йому підтримувати мінімальний рівень споживання, забезпечувати задоволення фізичних і соціальних потреб на рівні порогового споживання.

...