Формування доходів населення в умовах ринкової трансформації економіки інверсійного типу

В практиці соціально-економічних досліджень використовуються різні критерії визначення бідності (абсолютний, відносний, суб'єктивний, за структурою витрат, ресурсний).

При розробці програми боротьби з бідністю необхідно враховувати причини, що її породжують, і направити зусилля на їх усунення чи пом'якшення якимось заходами соціального характеру.

Причини бідності нами класифіковані на три великих групи: 1) трансформаційні (глибина і тривалість кризи, регіональні, демографічні, адаптивно-суб'єктивні та ін.); 2) ринкові (механізм факторного розподілення доходів населення); 3) загальноекономічні (рівень і характер розвитку продуктивних сил країни, здоров'я і природні здібності індивіда, кількість утриманців та ін.).

Наявність бідності в ринковій економіці закономірно ставить питання: чи справедливо це? Обійти проблему соціальної справедливості при аналізі ринкового механізму розподілу доходів неможливо. В дисертації досліджуються різні підходи до оцінки справедливості: егалітарний, роулсинський, утилітарний, ринковий та ін. Представлені погляди, за нашою думкою, страждають порушенням принципа єдинства відносин розділеності та сумісності на користь однієї із сторін. Соціальна справедливість повинна відображати рівновагу між розділеністю та сумісністю. Розглянувши докладно кожну із сторін, ми дійшли висновку, що через механізм їх узгодження можна досягати встановлення справедливості. З даних позицій можна дати наступне визначення: соціальна справедливість є складна ринкова рівновага між свободою і рівністю, розділено-сумісні відносини індивіда і суспільства в становленні справжнього соціального співтовариства. Якщо свобода відкриває простір для економічної ефективності, то рівність - для соціальної ефективності. Рівновага між ними є стан максимізації економічного ефекту з метою подальшого

Рух до соціальної справедливості - це тривалий еволюційний шлях розвитку соціально орієнтованого господарства, це поглиблення соціальної складової держави, бізнесу, інститутів громадянського суспільства.

Такий стан знаходить своє відображення в системі соціальних трансфертів: їх рівні, якості, адресності і соціальній захищеності населення.

В дисертації детально досліджується історія становлення і досвід розвитку соціальних трансфертів і соціального захисту населення. Особлива увага приділена проблемам становлення нової ролі держави в створенні системи соціального захисту населення в перехідній економіці, розробці нових соціальних програм - допомоги безробітним, житлових субсидій, допомоги малозабезпеченим громадянам. В умовах масового зубожіння населення на державу покладається велике фінансове навантаження, з яким вона не в змозі справитися. Тому вона прагне звільнитися від тих функцій, які не притаманні їй в ринковій економіці. Цим можна пояснити прискорену реформу житла і комунальних послуг. Але низька ефективність проведених заходів зумовлена неплатежеспроможністю населення в умовах падіння реальних доходів.

Найбільш складною ланкою всієї системи соціального захисту населення в даний момент, на нашу думку, є пенсійне забезпечення. Актуальність пенсійної реформи не викликає сумнівів. В роботі виділено і проаналізовано дві групи причин, що зумовлюють її: 1) фінансово-розподільчі і 2) демографічні. Аналіз наявних підходів відносно змісту започаткованої пенсійної реформи дозволяє зробити висновок поро те, що питання про рівень відрахувань в пенсійний фонд, про механізм накопичення коштів, про державне пенсійне страхування та ін. концепційно не узгоджені з самою вихідною базою відрахувань. Вона сьогодні наскільки незначна, що любі відрахування від неї будуть мізерними. Необхідно збільшити базу цих відрахувань. Це значить, що необхідно проведення реформи заробітної плати, всієї системи доходів одночасно або навіть упереджуючі дії в окремих напрямках пенсійної реформи.

У п'ятому розділі «Оптимізація структури сукупних доходів населення як предумова забезпечення економічної безпеки особистості і соціально-економічного розвитку суспільства» розкриваються питання структури сукупних доходів населення в перехідній економіці, необхідність її оптимізації, виявлено вплив перерозподільчих процесів на структуру доходів, запропоновано інтегрально-абстрактну модель оптимізації доходів.

Сукупні доходи населення - це складний комплекс соціально-економічних відносин з формування грошових, натуральних коштів і послуг, що відокремилися в якості самостійних джерел для підтримки історично зумовленого рівня споживання матеріальних і духовних благ, що надходять індивіду з визначеною періодичністю.

Проведені різні зрізи дослідження сукупних доходів:

грошові, натуральні доході і послуги;

- номінальні і реальні;

валові і ті, які є в розпорядженні;

поточні і очікувані;

факторні (від праці, власності, підприємницької діяльності);

соціальні трансферти;

суб'єктивно оціночні.

Це дозволило найбільш повно виявити аномальні явища в структурі доходів і показати відмінності реальної структури доходів від оптимальної.

Оптимальна структура доходів населення, на наш погляд, характеризується встановленою ринком рівновагою відносин роздільності і сумісності, яка дозволяє кожному суб'єкту ринкових відносин максимально повно одержувати доходи від наявних у нього факторів виробництва при одночасному зростанні задоволення суспільно значимих потреб всього населення.

Низький рівень доходів населення в перехідній економіці супроводжується їх різкою диференціацією, яка в кілька разів перевищує диференціацію доходів в розвинених країнах. Основною причиною цього стали перерозподільчі процеси, що склалися в умовах ринкової трансформації економіки. Важливими інструментами перерозподілу доходів стали інфляція, приватизація, тінезація.

Однією із центральних проблем процеса формування доходів населення при переході до ринку є оптимізація структури доходів. При цьому за базову оптимальну структуру сукупних доходів населення ринкового типу можна взяти характерну для розвинутих країн структуру, що одержана на основі емпіричного спостереження. Назвемо цю структуру інтервально-абстрактною моделлю і подамо її у вигляді наступної таблиці.

Інтервально-факторний розподіл сукупних доходів населення дозволяє впевнитися в дієвості факторного принципа створення доходів в ринковій економіці. Саме цей принцип максимізує віддачу від кожного фактора виробництва згідно їх граничної продуктивності. В силу цього створюється рівноваговий ефект раціонального, ефективного використання ресурсів суспільства для досягнення розділено-сумісних інтересів як власників ресурсів, так і суспільства в цілому.

Реальна модель СДН:

TR^Р = RL^Р + Rk^Р +Rc^Р +Rпх^Р + Rcт^Р +Rп^Р

де TR^Р - сукупні доходи;

RL^Р - доходи від парці;

Rk^Р - доходи від капіталу і підприємницьких здібностей;

Rc^Р - соціальні трансферти;

Rпх^Р - доходи від особистого підсобного господарства;

Rcт^Р - внутрісімейні трансферти;

Rп^Р - інші доходи.

Рух TR^Р - TR^Э має два основних напрямки: 1) привести структуру сукупних доходів до еталонної; 2) основним елементам попасти в інтервали эталонної моделі.

Перший напрямок прямо пов'язаний з ринковими перетвореннями, впровадженням факторного принципа створення доходів; другий - зі становленням розділено-сумісних відносин в системі доходів населення.

Графічно зобразити цю ситуацію можна, якщо і в еталонній, і в реальній моделі сукупних доходів населення маємо області розташування доходів для країн з розвиненою ринковою економікою і для країн з перехідною економікою.

Критерій оптимізації структури доходів країн з перехідною економікою може бути представлений як модуль різниці відповідних векторів. Він дає більш детальне уявлення, що враховує фактичні результати факторів різних моделей у зваженому вигляді.

Оптимізація сукупних доходів населення як результат соціальної політики держави в області доходів, її постійної турботи і уважного відношення до людини дозволить підвищити рівень і якість людського капіталу - цього найбільш продуктивного і перспективого ресурса суспільства. По суті це соціальні пріоритети реформи, орієнтація на сучасні загальносвітові цивілізаційні тенденції розвитку.

У шостому розділі «Державне регулювання доходів населення» досліджуються необхідність та сутність державного регулювання доходів населення, історія і досвід розвинених країн з соціального регулювання, протиріччя та труднощі становлення соціально-ринкової системи регулювання доходів в перехідній економіці України, а також соціальна база реформ.

Доходи населення регулюються у всіх економічних системах, але ступінь регулювання і його характер різні. В ринковій економіці регулювання здійснюється в менших розмірах, ніж в командно-адміністративній системі, але роль держави значима.

Державне регулювання доходів включає комплекс заходів і норм законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, що здійснюються правомочними державними органами і суспільними організаціями з метою збільшення доходів і їх більш рівномірного розподілу в залежності від зміни соціально-економічних умов розвитку суспільства.

Державне регулювання доходів в ринковій економіці є частиною соціального регулювання, що спрямоване на добробут суспільства і базується на ньому. Його методологічною основою є теорія економіки добробуту, в якій містяться систематизуючі признаки всіх напрямків регулювання доходів населення, що роблять його цілісною і соціально спрямованою системою.

Для перехідних економік держав СНД, а також більшості країн колишньої РЕВ, характерна відсутність чітких орієнтирів про кінцеві результати перехідного процесу. Це знаходить своє відображення в регулюванні доходів населення, яке має підпорядкований (а не самостійний) характер і є достатньо автономним до самої системи доходів, її якісної визначеності і соціальної направленості.

Відсутність соціальної спрямованості державного регулювання, включаючи політику доходів, підміна природних її цілей - економічного зростання і добробуту населення - інструментами економічної політики - приватизацією, лібералізацією цін, фінансовою стабілізацією і т.д. не могли не привести до зниження життєвого рівня більшої частини населення країни, до підриву трудового потенціалу.

Кризовий стан українського суспільства самим серйозним чином впливає на людину, на соціальний мікроклімат. Невиправдані очікування позитивних змін, небувалий розрив між доходом-ціллю і доходом-результатом змінилися потребою пошуків шляхів виживання, призвичаєння до ситуації, що склалася. В дисертації виявлено форми стратегії соціальної адаптації населення в сфері розподілу доходів, що проявляються як «негативні» лінії - «соціальне утримання», «соціальний паразитизм», «соціальна мімікрія». Це прояви інверсійного типу переходу до ринку.

Потреба в якісному корегуванні реформування, поглиблення його соціальної орієнтації назріли. Проте для його успішного здійснення потрібна відповідна соціальна база. Без широкої підтримки різними верствами населення люба реформа буде провалена. Сьогодні накопичений негативний потенціал, що руйнує соціальну базу реформ, який посилюється безнадією, зневірою, соціальною апатією і депресивним станом більшості населення.

В таких умовах потрібна державна мудрість, пріоритет національних інтересів, осмислення потреби соціальної орієнтації економічного розвитку, щоб можна було розраховувати на розширення соціальної бази реформ.

В роботі аналізуються два провідних, на думку автора, напрямки розширення соціальної бази реформ в умовах трансформаційної кризи: комплексна і радикальна реформа системи доходів населення і соціальний консенсус, внаслідок якого може бути досягнена підтримка всіма верствами суспільства ринкових перетворень.

Реформа в сфері доходів населення повинна бути спрямована на їх невпинне підвищення, різноманітність доходних складових і оптимальне їх співвідношення, зміцнення статусу праці і її оплати, становлення стабільної системи факторних доходів за рахунок зменшення сурогатних (аномальних) форм доходів, ринкову переорієнтацію системи соціальних трансфертів. Задача реформи - формування рівноважної системи доходів, що максимізує віддачу від кожного фактора виробництва. Така система в найбільшій мірі відповідає розділено-сумісній природі доходів і інтересів суб'єктів, що беруть участь в їх розподілі. Саме ця система зможе мінімізувати розрив між доходом-ціллю і доходом-результатом.

В становленні рівноважної системи доходів населення потенційно закладено соціальний консенсус. Тому успішна реформа доходів зможе одночасно підтягувати і друге джерело розширення соціальної бази. В роботі виявлено особливості та перспективи становлення і розвитку соціального партнерства як провідного інституту узгодження інтересів суб'єктів трудового договору, що повинен трансформуватися в провідний інструмент консолідації суспільства в процесі реформування.

Висновки

Вперше у вітчизняній економічній науці проведено комплексний аналіз формування доходів населення в перехідній економіці в умовах трансформаційної полікризи на базі розробленої та реалізованої авторської концепції, яка ґрунтується на новій методології аналізу розділено-сумісних відносин. Завдяки цьому відтворена цілісна картина сукупних доходів населення, виявлено їх складові та структура.

2. Виходячи із вперше обґрунтованої двоєдиної категорії «доход-ціль» - «доход-результат», проведено аналіз особливостей формування доходів від трудової діяльності, власності, підприємництва, а також показано роль соціалізованих доходів у транзитивній економіці.

3. В результаті ситуаційного аналізу доходів населення в транзитивній економіці, проведеного за наступними зрізами: грошові доходи, натуральні доходи та послуги, номінальні і реальні, валові і ті, що знаходяться в розпорядженні, поточні і очікувані, факторні, соціалізовані, основні і похідні - були виявлені основні тенденції, які свідчать про велику кількість аномальних форм у розподільчих відносинах економіки України. Це такі: різке зниження загального рівня доходів, суттєва їх диференціація, домінування перерозподільчих процесів в сім'ях, зростання частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства, постійна конвертація частини доходів в стійку валюту з метою її збереження від інфляції і використання в якості особистого джерела соціального захисту, натуралізація доходів, тінезація, розширення бідності та її перетворення в стійко відтворюване явище.

4. Введено в науковий обіг і обгрунтовано: категорії «розділено-сумісний доход», «розділено-сумісний інтерес», «доход-ціль», «доход-результат»; функції доходів населення - добробуту (рівня життя), мотиваційну (ефективного залучення до виробництва через структуру нових мотивів), соціальну (якість життя), розкрито їх зміст. Зроблено визначення сукупних доходів населення, заробітної плати в ринковій економіці, полікризи, соціальної справедливості, бідності. Все це збагатило інструментарій економічної науки.

5. Зроблено висновок про наявну кризу доходів населення в трансформаційній економіці, яка є реальною загрозою економічній та соціальній безпеці. В економічній сфері наслідком кризового стану доходів є зруйнування людського капіталу як провідного ресурсу суспільства. В соціальній сфері - накопичення соціального нігилізму, апатії, таких негативних стратегій соціальної адаптації як «соціальне утримання», «соціальний паразитизм», «соціальна мімікрія». Останні стають стійкими нормами поведінки, мають тенденцію до інституційного закріплення.

6. Аналізом доказана відсутність цілосної, комплексної, соціально орієнтованої політики в сфері доходів населення. Внаслідок цього йде пагубний процес руйнування соціальної бази реформ. А без підтримки широкими верствами населення реформи відбутися не можуть. Назріла потреба корінної зміни напрямків реформування, розвернення економічної політики до вирішення соціальних завдань. Без соціальної складової сьогодні неможливо забезпечити економічну ефективність. Це потребує прийняття невідкладних заходів в сфері доходів населення. Наші рекомендації зводяться до наступних:

В сфері реформування системи оплати праці:

впровадження нового мотиваційного механізму, що приведе до зростання рівня оплати праці на основі підвищення її ефективності, ліквідації диспропорцій галузевих, регіональних та ін.;

широке розповсюдження нових прогресивних систем організації та оплати праці;

становлення та поглиблення соціального партнерства;

поступовий перехід до погодинної оплати праці з її підвищенням до рівня в розвинутих країн;

розвиток стимулювання робітників на підприємствах за двома основними напрямками: за підвищення виробничих показників та за якість робочої сили;

впровадження гнучких форм організації праці та її оплати.

Змінити статус мінімальної заробітної плати. Її розмір повинен відповідати не прожитковому мінімуму, а мінімальному споживчому бюджету. Таку мінімальну зарплату необхідно використовувати як соціальну гарантію занятому населенню на підприємствах всіх форм власності, у всіх випадках порушення виробничого процесу. Мінімальна зарплата повинна стати соціальним нормативом для визначення рівня соціальних виплат лише в разі її відповідності мінімальному споживчому бюджету.

Доходи населення повинні бути захищені державою. Обов'язкова індексація доходів повинна стати нормою. Індексуватися повинні і ті доходи, які були несвоєчасно виплачені населенню.

Провести корінні зміни в оподаткуванні доходів. Питання оподаткування повинні стати першочерговою темою обговорення в рамках соціального партнерства як проблема і практика узгодження інтересів всіх його учасників.

Держава повинна прийняти програму фінансових зобов'язань за виплату населенню всіх боргів, включаючи ті суми, що були втрачені населенням в роки лібералізації цін. Програма повинна бути середньостроковою, включати в себе різні варіанти виплати заборгованостей - грошові компенсації, розрахунки за житло і комунальні послуги, плату за медичне обслуговування і освіту. Такі потоки взаємних розрахунків допоможуть державі вийти з кризового стану і повернути довіру населення.

Одним із найважливіших пріоритетів державної політики доходів повинен стати розвиток науки як стратегічного ресурсу суспільства. Україна поки-що залишається однією із небагатьох країн, що мають високорозвинену науку, яка дійсно зараз в світі стала унікальним стратегічним ресурсом держави. Буде катастрофічною помилкою не використувувати цей капітал, не спиратися на його громадний потенціал в подальшому розвитку. Науковий потенціал України вже значно знизився і необхідно якнайшвидше перекрити тенденцію його подальшого руйнування. Виходити при цьому потріьно з того, що кошти, які держава вкладає в підтримку науки і підготовку наукових кадрів, є найбільш ефективно окупними.

В дисертації є багато інших практичних рекомендацій щодо напрямків і конкретних заходів реформування сфери доходів населення.

Список опублікованих робіт

1. Тютюнникова С.В. Формирование доходов населения в условиях рыночной трансформации. - Х.: Основа, 1999. - 273 с.;

2. Задорожный Г.В., Карпенко В.В., Тютюнникова С.В. Труд: проблемы управления и оплаты в транзитивной экономике. - Х.: ХИБМ, 1998. - 178 с. Особисто дисертанта - 3 д.а.;

3. Задорожный Г.В., Иващенко П.А., Тютюнникова С.В. Экономическая безопасность и теневая экономика. - Х.: ХИБМ, 1999. - 208 с. Особисто дисертанта - 2,5 д.а.;

4. Тютюнникова С.В., Данг Суан Хоан. Распределение доходов в рыночной экономике // Современные распределительные отношения. Сборник научных трудов. - Х.: ХГУ, 1995. - 0,5 д.а. Особисто дисертанта - 0,25 д.а.;

5. Тютюнникова С.В. Экономическая безопасность личности в условиях рыночной трансформации экономики // Проблеми і перспективи економічної безпеки регіонів і фірм. - Х.: ХІБМ, 1997. - 0,5 д.а.

6. Задорожный Г.В., Смоловик В.В., Тютюнникова С.В. Экономическая безопасность - залог будущего процветания Украины // Проблеми і перспективи економічної безпеки регіонів і фірм. - Х.: ХІБМ, 1997. - 0,25 д.а. Особисто дисертанта - 0,1 д.а.;

7. Тютюнникова С.В. Распределение доходов населения в трансформационной экономике в контексте экономической и социальной безопасности // Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні. - Х.: ХІБМ, 1998. - 0,4 д.а.

8. Тютюнникова С.В. Предпринимательский доход: вопросы теории и практики // Ринкова трансформація економіки. Збірник наук. праць. Вип. 4. - Х.: ХІБМ, 1998. - 0,6 д.а.

9. Тютюнникова С.В. Формирование доходов населения в трансформационной экономике // Вестник Харьковского государственного университета. №404. Проблемы стабилизации и экономического развития. - Х.: ХГУ, 1998. - 0,4 п.л.

10. Тютюнникова С.В., Фиронов А.В. Занятость и оплата труда в малом секторе экономики Украины // Ринкова трансформація економіки. Збірник наук. праць. Вип. 3. - Х.: ХІБМ, 1998. - 0,5 д.а. Особисто дисертанта - 0,25 д.а.;

11. Тютюнникова С.В., Корнивский А.Г. Инвестиционный аспект приватизации объектов незавершенного строительства // Ринкова трансформація економіки. Збірник наук. праць. Вип. 3. - Х.: ХІБМ, 1998. - 0,5 д.а. Особисто дисертанта - 0,25 д.а.;

12. Тютюнникова С.В. Место и роль социальной политики в рыночном реформировании экономики Украины // Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції. - Х.: ХІБМ, 1998. - 0,5 д.а.

13. Тютюнникова С.В. Рост доходов населения и оптимизация их структуры - предпосылка уровня и качества жизни // Соціальні пріоритети в транзитивній економіці. Збірник наук. праць. - Х.: ХІБМ, 1999. - 0,5 д.а.

14. Тютюнникова С.В., Карпенко В.В. Зарубежный опыт и проблемы реформирования заработной платы в Украине // Ринкова трансформація економіки. Збірник наук. праць. Вип. 2. - Х.: Основа, 1997. - 0,5 д.а.

15. Тютюнникова С.В., Карпенко В.В. Модификация функций оплаты труда в переходной экономике Украины // Вестник Харьковского университета, 1997, №398. - 0,5 д.а. Особисто дисертанта - 0,25 д.а.;

16. Тютюнникова С.В. Трансформационный кризис: к определению содержания и путей выхода // Вестник Харьковского университета, 1997, №398. - 0.5 п.л.

17. Тютюнникова С.В., Чан Чунг Чи Хиеу. Финансовые проблемы становления и развития малого бизнеса в аграрном секторе // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Збірник наукових праць. - Суми: Слобожанщина. Ініціатива, 1998. - 0,4 д.а. Особисто дисертанта - 0,25 д.а.;

18. Тютюнникова С.В. Распределение доходов в рыночной экономике // Экономическая теория. Учебное пособие. - Х.: «Фортуна-Пресс», 1997. - 0,6 д.а.

19. Тютюнникова С.В. Особенности функционального назначения необходимого продукта в условиях развитого социализма // Вестник Харьковского государственного университета, №222, 1982. - 0,5 п.л.

20. Тютюнникова С.В. Основы предпринимательства // Экономическая теория. Ч. 5. Экономическая теория и практика. - Х.: ХГУ, 1993. - 1 д.а.

21. Тютюнникова С.В. Качественная характеристика человеческого фактора в условиях интенсификации социалистического производства // Интенсификация - стратегическое направление социалистического расширенного воспроизводства. Материалы республиканской научной конференции. - Донецк, 1989. - 0,25 д.а.

22. Тютюнникова С.В., Шевердина Е.В. Творческая активность личного фактора и эффективность ее использования // Вестник Харьк. гос. университета. 1990, №348. - 0,5 д.а. Особисто дисертанта - 0,25 д.а.;

23. Тютюнникова С.В. Особенности социальной поддержки населения в условиях трансформационного кризиса // Развитие экономической теории в условиях трансформационного кризиса. Научная конференция, посвященная памяти А.П. Мамалуя. Ч. 3. - Х.: ХГУ, 1996. - 0,2 п. л.

Размещено на Allbest.ru