Енерговикористання в сільському господарстві України (методологія, динаміка, оптимізація)

9. Структурні характеристики агроландшафтів України щодо потенційних можливостей використання сонячної енергії істотно погіршились протягом першої половини нинішнього століття. В подальшому ці тенденції були загалом більш консервативними. Головною ознакою змін, що відбувалися в другій половині ХХ століття, слід вважати якісну трансформацію енергетики рослинництва, яка призвела до різкого підвищення ефективності використання сонячної енергії. Максимальні значення останньої було досягнуті на початку 70-х років за рахунок зростання продуктивності землеробства, що можна віднести до безпосереднього результату збіль-шення рівня його технічного оснащення.

10. Тенденція до зменшення енергетичного потенціалу грунтів в агроекосистемах є одним з основних протиріч розвитку цивілізації протягом ХІХ-ХХ століть. Структура та інтенсивність використання земельних ре-сурсів у сільському господарстві України зумовили постійний значний дисбаланс між затратними і відтворювальними енергетичними чинниками, що в свою чергу призвело до зниження відтворення потенціалу родючості грунтів. Техногенний характер розвитку сільського господарства призвів до зростання мінералізації грунтів, яка досягла максимуму в середини 50-х років, а відтак - і до падіння їх природної родючості. Однак, подальші позитивні зміни щодо підвищення ефективності використання та відтворення енергетичного потенціалу грунтів були зумовлені зростанням рівня антропотехногенних затрат і технологічного забезпечення, застосування органічних добрив і продуктивності галузі.

11. Інтенсифікація сільського господарства України з початку століття і до другої половини 80-х років (порівняно з 1913 р.) супроводжувалась збільшенням чисельності населення у 1,5 рази, розораності території - майже в 1,4; використання енергії антропотехногенного походження - майже в 4, загальної продуктивності - в 3,6, щільності і продуктивності тваринництва відповідно в 2 та 5,5, продуктивності праці - більш, ніж у 26, частки просапних культур (і чорних парів) - у 5, інтенсивності мінералізації гумусу грунту - в 1,8, його відновлення - в 3,1, ефективності використання сонячної енергії - в 4 рази. Виникли такі складові технологічного забезпечення галузі, як її механізація, хімізація, електрифікація. Площа сільськогосподарських угідь за цей час зменшилась на 7%. Енергоємність первинної сільськогосподарської продукції при цьому практично не змінилась

12. Енергетична сутність кризи 90-х років у сільському господарстві України полягає насамперед у різкому - в 1,7 рази - зменшенні затрат в галузі за рахунок зменшення використання мінеральних добрив, пестицидів, пально-мастильних матеріалів та інших техногенних ресурсів. Це призвело до зниження продуктивності сільського господарства в 1,5 рази. Узагальнені показники в обох випадках зменшились до рівня кінця 60-х років. При цьому майже вдвічі впала продуктивність праці. Особливо несприятливий стан склався в такій економічно вразливій галузі, як тваринництво. Крім цього, різко загострюється проблема відтворення родючості грунтів. За незмінної ситуації прогнози розвитку галузі можуть бути надзвичайно невтішними.

13. Подальший розвиток сільського господарства в Україні буде зумовлюватись насамперед економічними й екологічними можливостями та мотиваціями в аграрній сфері. Високий рівень затрат у сучасному аг-рарному виробництві має значно меншу перспективність у зв'язку з різким зниженням їх ефективності. Актуальним є якнайширше використання нетрадиційних джерел органічних добрив. Жорсткою вимогою застосування будь-якої технології повинна стати необхідність досягнення сталого позитивного відтворення енергетичного потенціалу грунтів.

14. Перспективи розвитку аграрного сектора України полягають у заміні провідних техногенних кількісних якісними, інтелектуальними чинниками інтенсифікації, стабілізації енергетичних інвестицій у сільське господарство та збільшенні частки затрат на наукоємні розробки, а також у підвищенні ролі людини як визначального чинника й мети виробництва. З іншого боку, перспективним слід вважати збільшення затрат саме в еколого-біологічну основу виробничих процесів, що дасть можливість істотно підвищити як продуктивність, так і ефективність функціонування агроекосистем. Об"єктивною передумовою таких змін повинно стати створення обгрунтованої структури і обсягів затрат, які відповідали б рівню економічного і науково-інтелектуального розвитку суспільства та були спроможні забезпечити продовольчу безпеку країни. За умови створення ефективного мотиваційного економічного механізму господарювання це призведе до збільшення рівня затрат антропотехногенного походження в середньому на 40% порівняно з нинішнім.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

В сучасних умовах здійснення аграрної реформи оптимізація сільськогосподарського землекористування, структури виробництва та обмеженого ресурсо-технологічного забезпечення є найбільш важливими, реальними і дешевими заходами управління родючістю грунтів, сталістю, продуктивністю та ефективністю сільськогосподарського виробництва, підви-щенням рівня його екологічної безпеки. Використання матеріально-тех-нічних, енергетичних та трудових ресурсів доцільно сконцентрувати на екологічно стійких і родючих землях для того, щоб істотно підвищити ефективність і конкурентоспроможність вітчизняного сільського госпо-дарства.

З цією метою необхідно в найближчій перспективі здійснити такі заходи:

Реструктуризація (ренатуралізація) аграрного землекористування.

Основу змін становить адаптація землекористування до рельєфних та грунтових особливостей ландшафтів, проведення упорядкування водоохоронної зони тощо. Загалом слід зменшити розораність земельного фонду і сільськогосподарських угідь, обмеживши їх рівень в Україні загалом відповідно 40 і 65%, в т. ч. в Лісостепу - 60% і 80%. Потрібно досягти співвідношення природних, в т.ч. природних кормових угідь до орних земель в Україні від 1:1,8 до 1:1,1. В зоні Лісостепу співвідношення території безпосереднього проживання населення, природних, в т.ч. природних кормових угідь, а також орних земель довести відповідно до співвідношення 1:2:4. Це вимагатиме виведення з ріллі загалом по Україні до 9 млн. га. Зокрема, 4,7 млн. га з цієї площі мають бути переведені в природоохоронні зони, а 4,3 млн. га слід трансформувати в сіножаті і пасовища. Необхідно збільшити площі лісів у 1,5 рази, сіножатей і пасовищ - у 1,6 рази.

Зміни в структурі аграрного виробництва.

Основною передумовою цих змін має бути всебічна адаптація сільського господарства до економічних, екологічних та енергетичних обмежень і мотивацій для того, щоб виробляти конкурентоспроможну сільськогосподарську продукцію.

В практичному плані в зв'язку з цим необхідно збільшити частку зернових культур у посівних площах загалом по Україні до 72-75%, насамперед за рахунок колосових культур, обмеживши частку просапних культур до 20-22%. В Лісостеповій зоні слід довести частку зернових колосових і зернобобових культур у структурі посівних площ до 60-70%, а технічних - максимум до 12%, в т.ч. цукрових буряків - до 10%. У цілому в цій зоні просапні культури не повинні перевищувати 25% площі орних земель. Водночаз доцільно довести площі післяжнивних та післяукісних посівів, в т. ч. сидератів, до 25-30% ріллі.

Жорсткою й обов”язковою вимогою всіх агротехнологій має стати забезпечення сталого розширеного відтворення енергетичного потенціалу грунтів. При цьому слід використовувати не менше 40% обсягів побічної продукції рослинництва як органічного добрива, забезпечивши його частку в загальному балансі енергетичного відтворення потенціалу родючості грунтів до 5-10%.

Пріоритетний розвиток зернового господарства.

Розробити і здійснити Національну програму розвитку зернового гос-подарства в Україні як пріоритетної галузі народного господарства на період до 2010 р. Послідовна реалізація заходів щодо інтенсифікації та реструктуризації зернового господарства дасть можливість довести в перспективі до 2010 р. середньорічні валові збори зерна до 75-80 млн. т.

5. Посилення державного контролю за ефективністю сільськогосподарського виробництва.

З метою об'єктивної та своєчасної оцінки реального стану в народ-ному господарстві, зокрема, в сільському господарстві, необхідно створити Службу стратегічного економічного прогнозування при Президентові України, функції якої полягатимуть у моніторингу, аналізі та плануванні економічної ситуації.

Необхідним також є запровадження механізму регулювання розши-реного відтворення родючості грунтів у сільському господарстві. З цією метою в бізнес-планах або ж інших перспективних планах розвитку суб'єктів господарювання обов'язковим має бути планування обгрунтованої системи відповідних заходів. Їх затвердження та контроль за неухильним виконанням в агротехнологіях повинні здійснюватися природоохоронними службами місцевої влади.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

сільський енергетичний економічний господарство

Монографії

Мороз О.В. Енергетична еволюція сільського господарства України.- К.: ІАЕ УААН, “ВІПОЛ”, 1997.- 263 с.

Мороз О.В., Мороз О.О., Рогальський С.В., Морозова С.А. Теорія коливань енергетичної ефективності агроекосистем // За ред О.В.Мороза.- Вінниця: Резонанс, 1998. - 294 с. (в т.ч. автора с. 1-119, 145-218, 265-294).

Статті в наукових виданнях

Мороз О.В., Мороз О.О. Ефективність використання антропогенної енергії в агросистемах України // Економіка АПК.- 1995.- №6.- С. 45-52, в т.ч. автора - с. 46-52.

Мороз О.В., Ніжегородцев І.П., Гавриш В.П., Михайлов А.П. Ефективність технологій вирощування кукурудзи у північних районах Лісостепу // Вісник аграрної науки. - 1997.- №11.- С. 13-18, в т. ч. автора - с. 13-17.

Мороз О.В. Ефективність використання трудових ресурсів у сільському господарстві: ретроспективний аналіз // Економіка АПК.- 1997.- №11.- С. 60-66.

Мороз О.В. Сталість сільськогосподарського виробництва // Економіка України.- 1998.- №3.- С. 78-83.

Мороз О.В. Динаміка економічної родючості агроландшафтів України // Агроінком. - 1998.- №3-4.- С. 23-26.

Мороз О.В. Енергетична оцінка прогресивності тенденцій розвитку сільського господарства України // Економіка АПК.- 1998.- №7.- С.34-38.

Мороз О.В. Агроландшафти України: проблеми і перспективи економічної родючості // Бюл. Інституту с.-г. мікробіології.- Чернігів, 1998.- №2.- С. 18-21.

Мороз О.В. Принципи побудови і параметри оптимізованої моделі землекористування в агроландшафтах Лісостепу України // Агрохімія і грунтознавство / міжвідомчий тем.наук.зб. - Харків, 1998. - С. 196-197.

Мороз О.В., Гавриш В.П., Султанов А.У. Еколого-агрономічні аспекти вирощування кукурудзи в умовах північного Лісостепу України // Бюл. Ін-ту кукурудзи. Вип.77.- Дніпропетровськ, 1993.- С. 41-42, в т.ч. автора с. 41.

Мороз О.В., Ніжегородцев І.П., Гавриш В.П. Вплив інтенсифікації та біологізації на урожай зерна кукурудзи і його енергетична оцінка // Землеробство / Міжвідомчий тем. наук. зб.- Вип. 69.- Чабани, 1994.- С. 38-40, в т.ч. автора - с. 38-390,3 д.ар.

Мороз О.В. Енергетична ефективність антропогенних витрат в процесі інтенсифікації типових виробничих агроландшафтів Лісостепу України // Проблеми АПК Карпат / Міжвідомчий тем. наук. зб.- Вип.5.- В.Бакта, 1996.- С. 32-37.

Мороз О.В. Дослідження енергомасообміну як показника функціонування агроекосистеми // Екологія Полісся: проблеми, сучасність, майбутнє / Матер. міжнар. наук. конф. - Харків-Луцьк, 1993. - С. 6-9.

Мороз О.В. Еколого-енергетичний аналіз технологій вирощування кукурудзи // Матер. IV зїзду грунтознавців та агрохіміків України. - Харків, 1994. - С. 48-49.

Мороз О.В., Рогальский С.В., Мороз Е.Е. Эколого-энергетические основы оптимизации современных агроландшафтов Лесостепи Украины // Проблемы использования земли в условиях реформирования сельскохозяйственного производства и проведения земельной реформы / Матер.междунар.науч.конф.- Киев-Чабаны, 1995.- С.126-128, в т.ч. автора с.126-127.

Мороз О.В. Ефективність енерговикористання в сільському господарстві України // Раціональне використання і охорона земельних ресурсів / Матер. міжнар. наук.-прак. конф.-Київ, 1994. - С.45-47.

Мороз О.В. Оптимізація аграрного землекористування в ландшафтах Лісостепу України // Актуальні питання збереження і відновлення степових екосистем / Матер міжнар. наук. конф. - Асканія-Нова, 1998. - С. 340-342.

Размещено на Allbest.ru