Екологічний менеджмент - це стратегія і тактика забезпечення прийняття рішень в сфері екології на основі комплексного аналізу факторів, що впливають на них. Він являє собою процес використання людських і матеріальних ресурсів (планування, організація, координація, приведення в дію і т.д.) для вирішення намічених завдань, комплекс ідеологій, стратегій, принципів, методів, засобів, форм управління екологічними процесами з метою підвищення їх ефективності.

У вирішенні проблеми сталого розвитку і підтримки глобальної екологічної рівноваги особлива роль належить Донбасу, якому за рівнем забруднення навколишнього природного середовища належить одно із перших місць на планеті. Потужний ріст міст і міських промислових агломерацій в Донбасі призвів до надмірного поглинання земельних угідь, до деградації багатьох природних ландшафтів. У результаті цього порушився місцевий і регіональний екологічний баланс, постраждала природа, що викликало загострення екологічних проблем.

Для вирішення техногенно-екологічних проблем гіперіндустріалізованих регіонів, запобігання наступу екологічної катастрофи, а в майбутньому і поліпшити екологічний стан, необхідно: вдосконалювати структуру економіки шляхом підвищення питомої ваги виробництва з високим рівнем екологічності; здійснити перехід до нових технологічних процесів, що сприяють комплексному і повному використанню природних ресурсів; поліпшити методи очищення і утилізації шкідливих відходів і викидів; створити підприємства екологічної індустрії, що перероблятимуть відходи; раціоналізувати використання природних ресурсів з метою охорони навколишнього середовища.

Вирішення екологічних проблем міст, зокрема захисту повітря, води, грунтів, озеленення територій, зниження акустичного забруднення, потребує: переходу до ліцензій і технологічних нормативів; розгляду питання про введення екологічного податку в системі державного оподаткування; введення системи незалежного екологічного аудиту при вирішенні питань будівництва чи реконструкції промислових об'єктів; впровадження екологічної сертифікації обладнання, що виробляється в Україні; переходу до екологічного страхування, створення відповідних фондових і банківських структур.

Поліпшення якості міського середовища включає широкий комплекс заходів, серед яких важлива роль належить міському плануванню, політиці житлової забудови, управлінню дорожнім рухом, споживанню енергії і використанню відходів, боротьбі із забрудненням і т.д. Проте в Україні відсутні програми підвищення якості міського середовища. Заходи контролю за галузевою діяльністю, що має вплив на оточуюче природне середовище, не координуються. Тому ефективне поєднання різноманітних видів галузевої діяльності, які впливають на якість життя і оточуюче середовище в містах, можливе лише за умови комплексного підходу в плануванні, будівництві і управлінні містами з метою оздоровлення навколишнього середовища і сприянню досягнення цілей стійкого економічного і соціального розвитку.

У зв'язку з існуванням певного протиріччя між переважно галузевою належністю джерел негативних впливів на оточуюче середовище і територіальним характером виникаючих наслідків при виробленні системи управління станом оточуючого середовища в регіоні необхідно витримувати розумне співвідношення між галузевим і територіальним підходом в управлінні, подолати територіально-відомчі бар'єри, тобто, по суті, для розробки єдиної науково-технічної політики в природоохоронній роботі на рівні міста доцільний програмно-цільовий підхід.

Оскільки головним завданням природоохоронних заходів є забезпечення і зміцнення здоров'я населення, саме цей фактор вибраний стержневим моментом всієї системи управління якістю оточуючого середовища. Виходячи з цього, вибір сфер застосування основних зусиль, трудових, фінансових і матеріальних ресурсів, визначення черговості здійснення оздоровчих заходів повинні залежати від значимості впливу тих чи інших факторів на здоров'я населення.

Досягнення цілей сталого розвитку потребує формування ефективного виробництва в поєднанні із зміною структур споживання. В цьому зв'язку важливо виробити політику, яка дозволяє забезпечити економічне зростання при одночасному зменшенні витрат ресурсів. Тому в містах Донбасу слід активно реалізувати поетапну екологізацію виробництва, проводити перепрофілювання промисловості, здійснювати перебудову техногенного середовища, технічне переозброєння виробництва на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, енерго-ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно чистих процесів. Серед завдань, що стоять перед містами Донбасу, з метою забезпечення переходу до сталого розвитку, головними є: проведення курсу на подолання в економічних структурах міських поселень, насамперед великих міст, надмірної концентрації виробництва і стагнації багатьох малих міст.

Сталий розвиток міст повинен спрямовуватися на підвищення рівня комплексності їх економічних структур. Великі міста необхідно розвивати на основі реконструкції і модернізації виробництва, прискорення розвитку соціальної інфраструктури, раціонального використання міських територій, екологізації виробництва. Планування та розбудова населених пунктів повинні якнайповніше відображати ідею української соборності й державності, самобутність культури і традиції українського народу. Важливого значення набуває підвищення еколого-містобудівельних вимог у використання природних ресурсів.

У забезпеченні сталого розвитку міст основним завданням держави в умовах ринкової економіки є створення регулюючої структури у всіх відповідних галузях, таких як земельна політика, територіальне планування і будівельні норми. Іншим важливим завданням держави є створення правової основи для контрактних відносин між різними сторонами. Держава також контролює інструменти економічної і податкової політики, включаючи оподаткування, сприяє доступу до фінансових ресурсів для будівництва житла шляхом надання прямих кредитів і процентних субсидій або у формі державних гарантій. Вона може знижувати житлові витрати шляхом застосування різних інструментів, таких як надання житлової допомоги з врахуванням конкретних споживачів.

Ефективним інструментом вирішення екологічних проблем міст є розробка комплексних цільових програм охорони навколишнього середовища. Проблемно орієнтовані методи управління передбачають певні дії і заходи, направлені не стільки на розширення кількісних параметрів міських поселень, скільки на відбиття нового змісту і об'єктивних тенденцій в їх прогресі. Проблемно-орієнтована політика спрямовується на концентрацію сил і ресурсів при вирішенні найважливіших проблем екологічного розвитку і визначення необхідних заходів по забезпеченню досягнення перспективних соціально-економічних цілей.

Ключову роль у забезпеченні сталого розвитку міст повинні відігравати місцеві органи в силу своєї відповідальності за територіальне планування та інвестиції в інфраструктуру. За допомогою активної земельної політики міські адміністрації і міськради можуть ефективно направляти розвиток міст. Шляхом вирішення питань освіти, захисту оточуючого середовища, охорони здоров'я і соціального забезпечення місцеві органи влади можуть значною мірою впливати на життя міського населення.

Удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком міст

Однією з найважливіших ознак суспільно-політичного устрою будь-якої демократичної держави світу є наявність місцевого самоврядування. Його організаційні форми в країнах різні і залежать від історичних, географічних, національних та інших особливостей держави. Але, не дивлячись на несхожість форм самоврядування в різних країнах, сутність його завжди зводиться до гарантованого державою права територіальних спільнот громадян та тих органів, які вони обирають, вирішувати самостійно, під свою відповідальність питання місцевого значення, діючи в межах Конституції і законів відповідної держави. Становлення самоврядування у всіх країнах відбувається шляхом нормативного розв'язання і досягнення цілей розвитку місцевих громад, з одного боку, і державними органами місцевої влади, що переслідують загальнодержавні цілі, з іншого боку. До того ж постійно виникає питання про те, чи здійснює територіальна громада специфічні, відмінні від державних, функції управління, чи вона (громада) виконує повноваження органів держави. Оскільки однозначної відповіді на ці запитання поки немає, то еволюція самоврядування, зокрема, і в Україні відбувається на основі таких трьох теоретичних течій: державницької, громадівської і проміжної між ними - так званої державно-громадівської, або теорії муніципального дуалізму.

Встановлено, що становлення місцевого самоврядування відбувається в Україні в напрямку від державницької концепції до громадівської. Сьогодні між цими напрямками встановився певний дуалізм, але з тенденцією до громадівської концепції. Сучасний, хоча і нетривалий, досвід розвитку самоврядування в Україні свідчить, що зміщення акцентів до незалежного від державних структур і вертикальної побудови влади місцевого самоврядування відбувається швидкими (в історичному плані) темпами. Ця тенденція притаманна Україні з давніх часів і має під собою історичні традиції минулого та економічні, правові, фінансові, організаційні засади сьогодення. Ці теоретичні висновки підтверджуються також практикою самоврядування в Донецьку і Донецькій області.

Самоврядування, як гасло, як ритуальне явище, що характерне сьогодні для України, тим швидше перетвориться на дійовий засіб соціально-економічних змін, чим скоріше місцеві органи влади і органи самоврядування отримають відповідні важелі управління у вигляді економічних, фінансових, матеріальних і владних ресурсів.

Серед останніх, перш за все, треба назвати комунальну власність. Її формування сьогодні відбувається в досить невизначеному теоретичному полі і здійснюється на практиці фрагментарно, значною мірою методом спроб і помилок. Проведене дослідження, одним з результатів якого є розробка концепції формування і управління комунальної власності в місті, свідчить: метод перерозподілу, а вірніше, “переписування” державної власності в комунальну, хоча і можливий, і виправданий на певних етапах структурної перебудови, все ж таки є паліативним; радикальним способом формування комунальної власності може стати її створення за рахунок місцевих бюджетів. Другий висновок - комунальна власність матиме перспективи для свого розвитку лише за умов рентабельного функціонування підприємств комунальної власності. Мова не йде про те, що всі галузі комунального господарства повинні існувати за рахунок самоокупності. Певні з них завжди існували і будуть існувати за підтримки місцевих бюджетів. Але в цілому комунальне господарство повинно бути прибутковим. Додержання цієї умови - обов'язковий момент місцевого самоврядування, порівняно незалежного формування місцевих бюджетів.

Місцевий бюджет є також головним чинником становлення і розвитку самоврядування, реального управління соціально-економічним розвитком міст. Дослідження показали, що місцеві податки і збори повинні стати основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів. З 4-6% надходжень з місцевих податків і зборів до міських бюджетів, що спостерігаються сьогодні в Україні, їх частка повинна зрости. Як свідчать виконані теоретичні розробки і практичні розрахунки їх питома вага повинна становити 40-60% надходжень до місцевих бюджетів.

Комунальна власність в Україні є різновидом державної власності. Місцеві органи самоврядування не стали ще повноправними власниками майна. Це свідчить про те, що муніципалізація в Україні проведена лише формально. Тому наступним кроком у проведенні муніципалізації повинно стати формування комунальної власності як реальної економічної основи місцевого самоврядування.

Основними способами формування комунальної власності можуть бути: викуп або безплатна передача майна державою чи іншими суб'єктами права власності; створення нових об'єктів власності в результаті розширеного відтворення. Впровадження інституту комунальної власності буде сприяти чіткості взаємовідносин Рад із іншими суб'єктами власності, як це має місце в зарубіжних країнах.

Роздержавлення і приватизація є одним з найбільш дійових засобів удосконалення складу та структури комунальної власності. Разом з тим специфічні умови функціонування комунальної власності жорстко обмежують пряму приватизацію комунальних підприємств і передачу їх у повне розпорядження приватних власників. Більшість комунальних об'єктів, які надають населенню безкоштовні послуги, повинні назавжди залишитися в комунальній власності і не можуть бути приватизовані.

Управління соціально-економічним розвитком міст, особливо шахтарських, в умовах побудови демократичної держави можливо лише при свідомій і добровільній участі в цьому процесі населення. Причому, не декларованому, а реальному. Це потребує не лише гасел в засобах масової інформації, а створення нового для нашої держави механізму участі населення в управлінні містами.

Як показали дослідження (соціологічні опитування, власний досвід роботи) довіра населення до влади сьогодні дуже низька. У кількісному вимірі вона визначається 2-3% (в межах помилки). Тобто довіра відсутня. Без повернення довіри населення до владних структур будь-які заходи останніх приречені на невдачу. Розробка плану повернення довіри населення до уряду, місцевої влади, створення механізму її реалізації є для шахтарських міст найпріоритетнішим завданням. Для цього потрібно сприяння створенню різних структур самоорганізації населення: не формальних, а реально діючих. Довіра - сьогодні безпосередня продуктивна сила. Треба зважити на те, що у населення складається імідж всієї влади через спілкування з місцевою. З цього і треба виходити: повернення довіри населення до владних структур через діяльність місцевих рад, місцевих органів виконавчої влади, органів самоврядування є для шахтарських а, мабуть, і для всіх інших міст України найактуальнішим завданням соціально-економічної ситуації.

Аналіз існуючого правового та нормативно-методичного забезпечення системи управління комунальною власністю великого міста свідчить про наявність у цій сфері суттєвих недоліків та недоробок.

По-перше, чинне законодавство України містить ряд протиріч, які обумовлюють невизначеність щодо самої комунальної власності та наявність дублювання управлінських функцій щодо об'єктів комунальної власності. По-друге, на рівні міських органів влади ще й досі відсутній ряд нормативних, установчих та методичних документів, які б чітко регламентували процес управління об'єктами комунальної власності. Це призводить до дублювання функцій управління, неузгодженості на різних рівнях управління і т.і. Не для всіх структурних підрозділів міських органів управління (держадміністрації, виконкоми) розроблені положення, які регламентують конкретні функції, права та обов'язки управлінь, відділів та враховують зміни в чинному законодавстві і соціально-економічному розвитку країни. Суттєві недоліки мають також статути комунальних підприємств та контракти, що укладаються між органами міської влади та керівниками комунальних підприємств, організацій та установ. Виходячи з сьогоденних реалій економічного життя з урахуванням існуючих недоліків, виникла нагальна потреба розробки та удосконалення нормативно-методичного забезпечення процесу управління комунальною власністю великих міст. У першу чергу це стосується прийняття новітніх законодавчих актів на рівні Верховної Ради України.

Механізм управління виробничими комунальними структурами великого міста - це система заходів, методів та установ, цілеспрямована дія яких забезпечує функціонування виробничих комунальних структур у господарстві міста з урахуванням його специфіки. Він відображає динамічний стан системи управління, обумовлює ступінь її гнучкості, сприйнятливості до зміни соціально-економічних умов розвитку великого міста. Це потребує визначення оптимальної структури органів управління, чіткого розподілу функцій на всіх рівнях управління, застосування найбільш доцільних методів управління.

Структура управління комунальною власністю великого міста може розглядатися з двох точок зору. Перша - це громадсько-політичне управління, розподіл функцій і взаємодія між органами представницької і виконавчої влади по вертикалі і горизонталі. Друга - адміністративно-економічне управління, розподіл функцій та взаємодія між спеціальними, функціональними органами виконавчої влади.

Важливим інструментом регулювання розвитку міста в умовах ринку стають економічні методи управління. Ефективне застосування податкового, кредитного, дотаційного та субвенційного регулювання, а також інвестування, приватизація та роздержавлення повинні стати важелями прискорення темпів економічного росту, розвитку соціальної та виробничої інфраструктури великих міст, відтворення робочої сили.

Управління виробничими комунальними об'єктами міста, його структури повинні будуватись таким чином, щоб виконати двоєдину задачу. З одного боку, забезпечити достатню матеріальну інфраструктуру міського самоврядування, захистити інтереси комплексного розвитку міста як великого єдиного соціально-економічного організму, сприяти забезпеченню соціально-гарантованого життєвого рівня населення. З другого боку - забезпечити ефективне керівництво майновими виробничими комплексами в умовах суперечливості перехідного періоду до ринкової економіки, виходячи з повної господарської самостійності учасників ринкових відносин, необхідності сприяння підприємництву, поширення ділової активності.

Організаційна структура управління об'єктами комунальної власності великого міста, її внутрішня будова потребує спрощення. Вона повинна базуватися на раціоналізації взаємозв'язків між підрозділами, на уточненні сфер та напрямків їх діяльності, на подоланні необгрунтованої централізації деяких функцій управління, на ліквідації зайвих управлінських структур.

Для забезпечення життєдіяльності міст слід було б більш чітко розмежувати компетенцію, функції та обов'язки держави і органів місцевого самоврядування, а також необхідно визначити джерела для фінансування виконання власних повноважень, делегованих їм державою. Потребує підвищення ролі місцевих податків і зборів, що вимагає розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо їх переліку і розмірів.

Для удосконалення бюджетних відношень доцільно розширити перелік місцевих податків і зборів. Встановлення двох меж кожного податку - мінімальну і максимальну, - дасть можливість місцевим Радам диференціювати окремі ставки податків. Доцільно також визначити обов'язковий перелік податків, який повинен бути введений на кожній території. Слід було б наділити місцеві Ради правом введення на своїй території податків, не передбачених Декретом про місцеві податки та збори, якщо вони мають економічне обгрунтування і не зачіпають соціальні права громадян. Створення при міськвиконкомах відділів місцевих податків і зборів, які займалися б питаннями контролю за надходженням місцевих податків і зборів, дозволить поліпшити ситуацію в бюджетних відношеннях міст.

Cеред заходів, які можуть бути віднесені до умов сприяння соціально-економічному розвиткові Донецька та інших шахтарських міст Донецької області, необхідно назвати:

Визначення мінімального рівня соціальних потреб на душу населення, необхідного для розрахунку мінімального розміру міських бюджетів;

Впровадження в практику порядку, при якому вилучення доходів із бюджетів шахтарських міст здійснюється лише у тих випадках, коли вони (доходи) перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету.

Природно, що розповсюджувати таку практику на всі без винятку територіально-адміністративні підрозділи України недоцільно. Це - захід тимчасовий і локальний. Його використання виправдано лише при вирішенні гострих соціально-економічних і екологічних кризових ситуацій в регіоні. Саме така ситуація склалася сьогодні в Донецькій міській агломерації.

Розглядаючи вільні економічні зони з точки зору розміщення продуктивних сил необхідно мати на увазі, що, визначаючи ту чи іншу частину території країни в якості вільної економічної зони для досягнення конкретної мети, держава досягає її, розвиваючи там конкретні галузі економіки. При цьому вона використовує наявні там фактори виробництва і залучає недостаючі як із своєї території, так і з інших країн. Результатом такої діяльності держави неминуче є зміни в розміщенні продуктивних сил, економічних потенціалів окремих регіонів і країни в цілому.

Метою створення спеціальних економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для організації нових робочих місць та працевлаштування персоналу, що вивільняються у зв'язку із закриттям, перепрофілюванням гірничовидобувних та інших підприємств, впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури.

Розробку проекту створення спеціальних економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності здійснено на основі комплексного підходу: встановлення спеціального митного режиму та податкових пільг на окремих територіях, зонування та запровадження спеціального режиму для окремих, насамперед новостворюваних підприємств, які відповідають певним критеріям (як-то реалізація інвестиційного проекту в пріоритетних галузях (підгалузях), виробництвах, обсяг інвестицій, працевлаштування вивільнених з гірничодобувних та інших підприємств робітників). За результатами проведеного аналізу здійснено вибір територій та спеціалізації економічних зон. З огляду на достатньо високий рівень наукового потенціалу, професійної підготовки робітників та спеціалістів, наявності розвиненої виробничої інфраструктури, і, в першу чергу, близькості до міжнародного аеропорту, пропонується створення спеціальної економічної зони «Донецьк» у м. Донецьку. Територія, яка визначена для створення зазначеної зони, незабудована і згідно з планом розвитку міста, відведена для промислової забудови. Створення на цій території технопарку спрямоване на розвиток нових сучасних високотехнологічних підприємств для виробництва товарів на експорт та поставок на внутрішній ринок, а також імпортозамінюючих виробництв.

Вибір місця для створення спеціальної економічної зони «Азов» у м. Маріуполі зумовлено сприятливими умовами для розташування зовнішньоторговельної зони. Створення цієї зони буде сприяти відновленню втрачених обсягів вантажоперевезень, насамперед транзитних. На території спеціальної економічної зони «Азов» будуть здійснюватися операції з обслуговування транзитних вантажів, зберігання, сортування, лакування, доробки, надання транспортно-агентських та експедиторських послуг, торгівлі, виробництва товарів, а також розміщення підприємств, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів для їх експорту тощо.

Спеціальним уповноваженим органом управління спеціальними економічними зонами та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності є Рада з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності, яка утворюється Донецькою обласною радою.

Створення спеціальних економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності у Донецькій області дозволить здійснити технічне переозброєння базових промислових комплексів, які є основою економіки України, забезпечити їх стабільну роботу та зміцнити позиції на зовнішніх ринках. Відтворення роботи галузей паливно-енергетичного комплексу сприятиме послабленню енергетичної кризи в країні, нормалізації електропостачання промислових, комунально-побутових споживачів та населення.

Оптимальна потреба у інвестиціях на 1998-2025 роки становитиме понад 59 млрд. грн., в тому числі на створення нових виробництв - біля 10 млрд. грн., решта необхідна для поновлення, технічного переозброєння та модернізації існуючих на територіях пріоритетного розвитку підприємств за програмою реконструкції.

У найближчі 10 років буде створено біля 200 тис. нових робочих місць, що забезпечить перетік робочої сили з підприємств базових галузей, які реструктуризуються. Прогнозується пріоритетне надходження інвестицій в машинобудівний комплекс для освоєння принципово нового обладнання з розробки родовищ корисних копалин, обладнання для металургійної, хімічної, нафтохімічної, нафтової та газової промисловості, сільського господарства та складної побутової техніки. Особливу важливість для Донбасу будуть мати інвестиції на відновлення та охорону навколишнього природного середовища.

Залучити іноземний капітал у необхідному обсязі можливо лише за умов надання суттєвих пільг та достатніх гарантій нормальної роботи. Все це дозволить досягти обсягів промислового виробництва докризового 1990 року при прогресивних галузевих структурних зрушеннях. Випереджаючими темпами зростатиме виробництво товарів народного споживання, річний обсяг якого у 2025 році збільшиться проти 1997 року майже у 8 разів.

Найбільший середньорічний приріст обсягів виробництва - більше 900 млн.грн., або 4,4 відс. на рік (в 2011-2025рр. - 1,6 % на рік) буде досягнутий в період з 2001 до 2010 року. Прибуток усіх новостворених виробництв при цьому перевищить 135 млн.грн. на рік.

Загальна сума надходжень до бюджетів всіх рівнів за прогнозними оцінками з урахуванням пільг, які пропонуються, складе понад 20 млрд.грн. за 1998-2025 роки, в тому числі з податку на прибуток становитиме 1,7 млрд.грн., податку на додану вартість (з урахуванням експорту продукції) - 3,8 млрд.грн., прибуткового податку з громадян - 11,2 млрд.грн.

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження організаційно-економічних основ управління розвитком міст дало можливість зробити ряд висновків та рекомендацій, що мають теоретичне та практичне значення, а саме:

Міста - це осередки територіально-виробничих систем і елементи територіальної організації виробництва. Для їх пізнання необхідно прискорити формування такої наукової дисципліни як містознавство.

Еволюція міст має певні закономірності, основними з яких є неухильне зростання ролі міст у суспільстві, концентрація міського населення у великих містах, диверсифікація функцій міських поселень і становлення світових міст, що виконують глобальні функції.

Система управління функціонально-просторовим розвитком міст являє собою спеціально організуєму сукупність політико-ідеологічних, правових і економічних дій на умови, пріоритети і обмеження перетворень окремих міських підсистем з метою усунення протиріч і забезпечення на цій основі комплексного і збалансованого розвитку міст.

При вивченні соціально-економічного розвитку міст, які являють собою складні регіональні економічні системи, необхідно виходити із таких принципів дослідження: трактування міста як динамічного соціально-економічного процесу; відображення міста як соціально-економічної системи; незводимості цілого до сукупності складових його частин; взаємовідносин міста із зовнішнім середовищем та ієрархічності організації; цілісності функціональних компонентів; комплексності; екологічності, пропорційності і збалансованості.

Стратегічною метою антикризових заходів повинно стати створення умов для забезпечення ритмічної роботи шахт при радикальному зниженні витрат виробництва, досягнення фінансової стабільності підприємств, закриття неперспективних шахт та виведення з експлуатації малопродуктивних лав.

Реструктурізація шахтарських міст являє собою вжиття сукупності організаційно-економічних, соціальних, правових, інформаційно-технічних заходів, направлених на усунення суперечностей між вимогами ринку і неефективною системою форм та методів управління містами. Вона повинна носити стратегічний характер, визначений в контексті реформування всієї економіки України і здійснюватися на основі загальнодержавного регулювання розвитку і розміщення продуктивних сил.

Сталий розвиток міст повинен спрямовуватися на підвищення рівня комплексності їх економічних структур. Великі міста необхідно розвивати на основі реконструкції і модернізації виробництва, прискорення розвитку соціальної інфраструктури, раціонального використання міських територій, екологізації виробництва. Планування та розбудова населених пунктів повинні якнайповніше відображати ідею української соборності й державності, самобутність культури і традиції українського народу. Важливого значення набуває підвищення еколого-містобудівельних вимог у використанні природних ресурсів.

Урбаністична концентрація населення та виробництва робить міські землі унікальним ресурсом. Для їх раціонального використання доцільно впроваджувати зонінгові правила, що регламентують використання та забудову земельних ділянок.

Встановлено, що еволюція місцевого самоврядування відбувається в Україні в напрямку від державницької концепції до громадівської. Сучасний, хоча і нетривкий, досвід самоврядування в Україні свідчить, що зміщення акцентів до незалежного від державних структур і вертикальної побудови влади місцевого самоврядування відбувається швидкими (в історичному плані) темпами. Для подальшого розвитку самоврядування необхідно, щоб органи самоврядування отримали відповідні важелі управління у вигляді економічних, фінансових, матеріальних владних ресурсів.

Вдосконалення механізму управління містами повинно базуватися як на вдосконаленні організаційних методів управління, так і економічних методів керівництва, а також адміністративного впливу на їх розвиток.

Створення спеціальних економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності виступає як механізм для досягнення цілей економічного розвитку на окремих територіях Донецької області та наступного позитивного впливу відповідних зрушень на розвиток економіки регіону та країни в цілому. У спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку створюється система управління та контролю за використанням основних ресурсів (землі, робочої сили, капіталу, інфраструктури) та наданням митних, податкових та інших пільг. Основне завдання такої системи управління - спрямування інвестицій у пріоритетні виробництва, розвиток соціально орієнтованої економіки, екологізація виробництва.

III. Основні публікації за темою дисертації

Монографії

1.Адамов Б.І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст. - К.: Грот, 1998. - 215 с.

Брошури

2.Адамов Б.І. Економічна сутність міста і закономірності еволюції міських поселень. НАН України, Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 1996.-25с.

3.Адамов Б.І. Удосконалення планово-бюджетних відношень міста та міських адміністративних районів. НАН України, Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 1996.-25с.

4.Адамов Б.І. Удосконалення управління комунальними структурами міста та міських адміністративних районів. НАН України, Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 1996.-36с.

5.Адамов Б.І., Лебединський Ю.П. Дольова участь підприємств у фінансуванні розвитку природоохоронної інфраструктури міст і районів. НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил. - К., 1997.-11с. (у співавт.: внесок автора - особливості розвитку екологічної інфраструктури, методи визначення природоохоронного фонду, обгрунтування ставки платежів підприємств на охорону довкілля в містах і міських районах).

6.Адамов Б.І. Розширення бази і поліпшення організації місцевого оподаткування в місті. НАН України, Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 1997.-46с.

7.Адамов Б.И. Формирование бюджета городского района. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1997.-51с.

8.Адамов Б.І., Рибак В.В. Теоретичні засади управління розвитком міст. НАН України, Інститут економіки промисловості.-Донецьк, 1997.-41с.(у співавт.: внесок автора - сутність і функції системи управління містами, організаційні структури і методологічні принципи управління містами, становлення місцевого самоврядування).

9.Адамов Б.І. Екологічний менеджмент розвитку міст. НАН України, Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 1997.-67с.

10.Адамов Б.И., Королев В.Ю. Информационно-экономические аспекты программно-целевого управления развитием региона. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1998.- 18с.(у співавт.: внесок автора - сутність і особливості регіонального управління, інформаційні технології менеджменту регіонів, реалізація програм маркетингу на регіональному рівні).

11.Адамов Б.И., Кулиш Е.В. Анализ и прогнозирование состояния оборотных средств предприятий региона в условиях рынка. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1998.- 16с.( у співавт.: внесок автора - аналіз оборотних коштів і методичні підходи до їх прогнозування в умовах ринкових відносин).

12.Адамов Б.И., Рассуждай Л.Н. Проблемы вывода из кризиса угольной промышленности Украины на региональном уровне. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1998.- 24с.( у співавт.: внесок автора - виділення регіональних соціально-економічних проблем виходу вугільної промисловості із кризи, методичні принципи оцінки економічного положення шахт, шляхи удосконалення системи комерційного розрахунку в соціальній сфері вугільної галузі).

13.Адамов Б.И., Моисеев Г.В. Проблемы реализации региональной промышленной политики. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1998.-24с. (у співавт.: внесок автора - концептуальні підходи до проблеми реалізації регіональної промислової політики, шляхи удосконалення процесів управління промисловістю регіона, міжнародний досвід регіональної економічної політики, модель антикризового стратегічного управління).

14.Адамов Б.И., Батченко Л.В. Подготовка управленцев рыночной ориентации как фактор ускорения экономических реформ. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1997.- 21с. (у співавт.: внесок автора - теоретико-прикладні засади підготовки управлінців ринкової орієнтації, становлення системи менеджменту, зв'язок економічного розвитку з удосконаленням управління на основі перерозподілу наявного капіталу і робочої сили з менш ефективної сфери економічної діяльності до більш ефективної).

15.Адамов Б.И, Биренберг Б.М. Основные направления развития регионов Украины. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1998.- 28с. (у співавт.: внесок автора - аналіз соціального і економічного розвитку областей України та бюджетного забезпечення соціальних програм, шляхи удосконалення методів формування доходів місцевих бюджетів, напрями політики соціально-економічного відродження регіонів).

16.Адамов Б.І. Організаційно-економічний механізм управління містами. НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил.- К.: Грот, 1998.- 48с.

17.Адамов Б.И., Губерная Г.К., Чиликин А.И. Перспективы развития угольной промышленности Украины. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1999. - 20с. (у співавт.: внесок автора - реструктуризація вугільної промисловості, виведення із експлуатації груп шахт і розрізів, фінансове забезпечення програми ліквідації шахт, соціальний захист вивільнених працівників, модернізація галузі).

Статті у наукових виданнях

18.Адамов Б.І., Ковиршина В. Бюджет міського району // Економіка України.-1998.-№ 4.-С.20-25. (у співавт.: внесок автора - аналіз джерел доходів і витрат бюджету району, пропозиції по удосконаленню фінансового забезпечення міських районів України).

19.Адамов Б.И., Биренберг Б.М. Концептуальные подходы к формированию политики возрождения регионов. / Проблемы развития промышленного региона. НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 1998. - 21с. (у співавт.: внесок автора - наукові засади відродження регіонів, шляхи виходу України із економічної кризи на основі використання можливостей регіонів, їх ресурсів і резервів).

20.Адамов Б.И., Попов А.Г. Руководство и лидерство / Менеджмент.- Донецк: Андромеда, 1998.-16с. (у співавт.: внесок автора - розкриття змісту роботи керівника по управлінню організацією, стилі господарського керівництва, визначення придатності до управлінської діяльності, роль лідерства в системі керівництва).

21.Адамов Б.И. Формирование бюджета городского района и пути его совершенствования / Город, регион, государство: Проблемы распределения власти. Материалы межд. научно-практ. конф. Донецк. 1997.- 3с.

Депоновані статті

22.Адамов Б.И. Вопросы автоматизации процесса принятия управленческих решений по приватизации жилья / Функциональная и информационная деятельность работников аппарата управления в условиях развития предпринимательства. Сборник УкрНИИТИ № 1422 - Ук92 от 16.09.1992 г. -5с.

Анотація

Адамов Б.І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст (на прикладі міських поселень Донбасу). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 1998.

Висвітлені теоретико-методологічні основи управління соціально-економічним розвитком міст, розкрита економічна сутність міста, визначені ознаки міста як складної динамічної системи, виділені етапи розвитку міст у взаємозв'язку із стадіями урбанізації і закономірностями їх еволюції, досліджені сутність, методологічні принципи і організаційно-економічний механізм системи управління містами. Значна увага приділяється управлінню процесом стабілізації соціально-економічного розвитку господарського комплексу регіону і розвитку шахтарських міст, реструктуризації їх економічної бази. Розкриті наукові засади маркетингу міста, особливості екологічного менеджменту розвитком міст у гіперіндустріалізованих регіонах, переходу міських поселень на модель сталого розвитку, обгрунтовані напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком міст на системній основі.

Ключові слова: місто, управління, сталий розвиток, екологічний менеджмент, самоврядування, маркетинг міста, організаційно-економічний механізм, реструктуризація, техногенно-екологічна безпека, ефективність

Annotation

B.I.Adamov. Organizational/economical basis of cities' development management (at the example of Donbass Region towns). - Manuscript.

Dissertation for obtaining of Economical Sciences Doctorate by speciality 08.10.01 - Location of Productive Forces and Regional Economy. Council for Analysis of Productive Forces of Ukraine. National Academy of Science of Ukraine. Kyiv, 1998.

The treatise describes theoretical/methodological grounds of management of social-economical development of cities, explains economical essence of a city, determines characteristics of a city as a sophisticated dynamic system, outlines phases of development of cities in connection with stages of urbanization and regularities of their evolution, researches nature, methodological principles and organizational-economical mechanism of cities' management system. Considerable attention is paid to management of the process of stabilization of social-economical development of industrial complex of the region and to development of miners' cities, restructuring of their economical basis. The work clears up scientific principles of city marketing, particular features of ecological management of a city development in hyper-industrialized regions, conversion of towns to the model of permanent development, grounds areas of improvement of organizational-economical mechanism of cities' development management, founded on systematic basis.

Key words: city, management, permanent development, ecological management, self-administration, city marketing, organizational-economical mechanism, restructuring, technogenic/ecological security, efficiency.

Аннотация

Адамов Б.И. Организационно-экономические основы управления развитием городов (на примере городских поселений Донбасса). -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.10.01 - Размещение производительных сил и региональная экономика. Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 1998.

Освещены теоретико-методологические основы управления социально-экономическим развитием городов; раскрыта экономическая сущность города как звена территориального разделения труда, отвечающего экономическим и социальным потребностям общества; определены признаки города как сложной динамической системы, в которой выделяются следующие основные подсистемы: градообразующая, градообслуживающая, население и архитектурно-градостроительная. Выделены этапы развития городов (древние города - средневековые города - промышленные города - постиндустриальные города) во взаимосвязи со стадиями урбанизации и закономерности их эволюции, выражающиеся в неуклонном повышении роли городов в обществе, концентрации населения в крупных городах, становлении мировых городов, переходе от точечного города к системам расселения. Исследованы сущность и функции системы управления городами, их организационно - экономический механизм, включающий организационную структуру управляющей системы и организацию процесса ее функционирования с доминированием экономических методов руководства, показателями оценки эффективности которого являются индекс человеческого развития, качество жизни и устойчивость развития. Разработаны методологические принципы управления городами, позволяющие определить конструктивные свойства городов, стратегию и тактику управления ими.

Изложены проблемы управления процессом стабилизации социально-экономического развития хозяйственного комплекса региона, показаны его место и роль в экономике Украины, обоснованы приоритетные мероприятия по стабилизации социально-экономической ситуации в регионе и первоочередные задачи по реализации региональной промышленной политики с целью преодоления негативных последствий кризисных явлений. Значительное внимание уделено управлению развитием шахтерскими городами и реструктуризацией их экономической базы. С этой целью освещены вопросы регулирования развития угольной промышленности как градоформирующей отрасли, разработаны методические положения оценки экономики шахт в контексте возможного их вывода из эксплуатации и организационно-экономические особенности ликвидации угольных предприятий в переходной экономике. Разработаны система хозрасчета в социальной сфере шахтерских поселений и научные основы маркетинга городов как новой прогрессивной формы управления городской средой.

Раскрыто содержание экологического менеджмента в развитии городов, показаны особенности природопользования и техногенно-экологической безопасности в гипериндустриализированных регионах, а также экологизацию экономического развития путем структурной перестройки экономики, развития малоотходных и ресурсосберегающих технологий, прямых природоохранных мероприятий. Определены пути комплексного решения проблемы охраны окружающей среды и перехода городов на модель устойчивого развития на основе реализации широкого комплекса мероприятий, среди которых первоочередная роль принадлежит формированию эффективного производства в сочетании со сменой структур потребления, обеспечения экономического роста при одновременном уменьшении расходов ресурсов. Ключевая роль в обеспечении устойчивого развития определена местным органам в силу их ответственности за территориальное планирование и инвестиции в инфраструктуру.

Разработаны направления совершенствования организационно-экономического механизма управления развитием городов. Показано становление и развитие местного самоуправления как организационно-управленческой основы совершенствования уровня руководства развитием городов, определены направления повышения эффективности системы управления коммунальной собственностью крупного города, разработаны концепция управления производственными коммунальными структурами в рыночной экономике и пути совершенствования планово-бюджетных отношений города и городских административных районов. Изложены экономические методы управления развитием городов на основе эффективного применения налогового, кредитного, дотационного и субвенционного регулирования, а также инвестирования, приватизации и разгосударствления собственности. Обоснованы направления совершенствования управления формированием и развитием специальными экономическими зонами и специальным режимом инвестиционной деятельности в Донецкой области. Расчеты показывают, что создание этой зоны и внедрение специального режима инвестиционной деятельности позволят в ближайшие 10 лет создать около 200 тыс. новых рабочих мест, модернизировать экономический потенциал, повысить темпы экономического роста.

Ключевые слова: город, управление, устойчивое развитие, экологический менеджмент, самоуправление, маркетинг города, организационно-экономический механизм, реструктуризация, техногенно-экологическая безопасность.

Размещено на Allbest.ru