Оцінка рівня диференціації рівня життя в регіонах України

Проведений аналіз свідчить про недосконалість кожної системи оцінювання рівня життя населення, хоча вони мають певні схожі ознаки.

Усі розглянуті системи показників мають, як правило. Переваги та недоліки, повабо з відмінностями в методології розрахунки, прийнятій в різних країнах, або з труднощами обліку макроекономічних показників, у зв'язку чим ученими були розроблені способи розробити інтегральні показники визначення рівня розвитку тієї або іншої країни, регіону. Для об'єктивної характеристики рівня життя населення необхідно розробити інтегральні показники, які б характеризували ступінь фінансового забезпечення рівня життя населення.

Рівень життя у країні формується із багатьох чинників. Комплекс цих чинників разом складає рівень життя у тих чи інших країнах. Кожного року Організація Об'єднаних Націй складає список усіх держав світу і розподіляє їх у загального рейтингу, а також формує групи держав, що мають подібний рівень життя своїх громадян.

Існує три групи, у які потрапляють усі держави світу кожного року.

Перша група: держави з високим рівнем індекса розвитку людського потенціалу. За даними ООН (2007 рік) до першої групи потрапили сімдесят п'ять держав; друга група: держави з середнім рівнем індекса розвитку людського потенціалу, до неї потрапили 77 держав зі всього світу; третя група характеризує 27 держав із найнижчим рівнем індекса розвитку людського потенціалу, фактично, нижчеперелічені держави є апріорі державами, що живуть за рискою бідності. (табл. 3.1)

Норвегія визнана найблагополучнішою країною в світі. У п'ятірку найбільш благополучних країн увійшли також Австралія, Ісландія, Канада і Ірландія. Про це повідомляється в новій Доповіді про розвиток людини, підготовленому Організацією Об'єднаних Націй.

У Доповіді про розвиток людини традиційно міститься інформація про індекс розвитку людини, який щорічно, починаючи з 1990 року, розраховується експертами Програми розвитку ООН (ПРООН) спільно з групою незалежних міжнародних експертів, які використовують у своїй роботі, поряд з аналітичними розробками, статистичні дані різних міжнародних організацій. У поточному доповіді на 2009 рік представлені дані по Індексу, розраховані за підсумками 2007 року. Індекс розвитку людського потенціалу ООН (Human Development Index, HDI) вимірює досягнення країни з точки зору тривалості життя, отримання освіти та уточненого фактичного доходу, за трьома основними напрямками: Довголіття і здоров'я, вимірювані показником очікуваної тривалості життя при народженні. Доступ до освіти, вимірюваний рівнем грамотності дорослого населення і сукупним валовим коефіцієнтом охоплення освітою. Гідний рівень життя, що вимірюється величиною ВВП на душу населення в доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

Індекс вимірює досягнення країни з точки зору тривалості життя, отримання освіти і фактичного доходу, за трьома основними напрямками:

Здоров'я і довголіття, вимірювані показником очікуваної тривалості життя при народженні.

Доступ до освіти, вимірюваний рівнем грамотності дорослого населення і сукупним валовим коефіцієнтом охоплення освітою.

Гідний рівень життя, що вимірюється величиною валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення в доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

Ці три виміри «якості життя» стандартизуються у вигляді числових значень від 0 (мінімальна) до 1 (максимальне), середнє арифметичне яких представляє собою зведений показник Human Development Index в діапазоні від 0 до 1. Потім країни ранжируються на основі цього показника, і перше місце в рейтингу відповідає найвищим значенням Індексу. При визначенні рейтингу враховуються безліч чинників, таких як стан в області прав людини та громадянських свобод, гідність людини, його можливість участі у суспільному житті, соціальна захищеність, ступінь територіальної та соціальної мобільності населення, показники рівня культурного розвитку населення, доступу до інформації, здоров'я, рівня безробіття, стану злочинності, охорони навколишнього середовища та багато інших.

Всі країни в рейтингу класифікуються чотирма категоріями:

- Країни з дуже високим рівнем Індексу розвитку людського потенціалу.

- Країни з високим рівнем Індексу розвитку людського потенціалу.

- Країни із середнім рівнем Індексу розвитку людського потенціалу.

- Країни з низьким рівнем Індексу розвитку людського потенціалу.

У цьому році Індекс охоплює 180 країн-учасниць ООН, а також Гонконг (Китай) і Палестинські території (Ізраїль). У рейтинг були включені ще три країни: Андорра і Ліхтенштейн (обидві вперше), і Афганістан (вперше з 1996 року). Через відсутність достовірних статистичних даних рейтинг не описує 14 країн, у тому числі Ірак і Сомалі. Як правило, такі країни не бажають або не можуть надати статистику.

Важливо відзначити, що значення HDI, засновані на даних 2007 року, не відображають результатів глобальної економічної кризи, яка, як очікується, надасть значний вплив на досягнення в людський розвиток багатьох країн світу. У період 2006-2007 років значення HDI впали в чотирьох країнах - в усіх випадках у результаті зниження ВВП на душу населення - і виросли у 174 країнах. В цей же час відбулося набагато більше змін в рейтингу країн. У 2007 році в порівнянні з 2006 роком 50 країн опустилися на одну або кілька місць у рейтингу за ці два роки, і стільки ж країн піднялося вище. Це пояснюється тим фактом, що на зміни в рейтингу впливають не тільки результати окремо взятих країн, але і їх прогрес по відношенню до інших країн, особливо коли різниця в значеннях невелика. Найбільш значне підвищення в рейтингу відзначено у Китаю (сім позицій), за яким йдуть Колумбія і Перу (п'ять позицій). У кожній з цих країн рух вгору можна віднести на рахунок щодо швидкого зростання доходу. Втім, більшість країн пересунулися в рейтингу не більше ніж на дві позиції в порівнянні з попереднім періодом.

Очолює рейтинг якості життя Норвегія, яка посідала перше місце з 2001 по 2006 рік, потім поступилася його Ісландії, а зараз повернулася на вершину списку після дворічної перерви. Королівство Норвегія - держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова, межує на сході зі Швецією, Фінляндією і Росією. Форма правління - конституційна монархія, форма державного устрою - унітарна. Столиця Норвегії - Осло. Рівень тривалості життя в цій державі один з найвищих у світі - 80,5 років, а ВВП на душу населення - $ 72,305 на рік. Норвегія - найменш населена з країн Європи - всього в країні проживають близько 4 млн. 800 тис. чоловік. Бідних тут практично немає, а так звані «класові» відмінності виражені дуже слабко. В значній мірі добробут залежить від нафто-і газодобувної та нафтопереробної промисловості, так як Норвегія - один з найбільших у світі і найбільший в Західній Європі виробник і експортер нафти і газу. У країні традиційно низька інфляція і безробіття в порівнянні з рештою Європи, але, в той же час - це одна з найдорожчих країн світу.

У п'ятірку лідерів рейтингу - країн з дуже високим рівнем розвитку - також увійшли Австралія (2 місце), Ісландія (3), Канада (4) та Ірландія (5). На шостому місці Нідерланди, а на сьомому - Швеція. Франція і Швейцарія опинилися на 8 і 9 місці, Японія - на 10. Сполучені Штати не входять до десятки держав з найвищим Індексом розвитку людського потенціалу. Вони займають 13 місце.

Білорусь і Росія увійшли до групи країн з високим рівнем людського розвитку. Вони зайняли 68 і 71 місце відповідно. Індекс розвитку людського потенціалу Росії дорівнює 0,817 (індекс більше 0,8 прийнято назвати «високим розвитком», індекс менше 0,5 - «низьким розвитком»). Середня очікувана тривалість життя в Росії становить 66,2 року, ВВП на душу населення - $ 14,690 на рік. Росія займає місце після Албанії і перед Македонією і знаходиться майже в самому кінці списку високорозвинених, за оцінкою ООН, держав; після неї в даному списку тільки 12 країн. Варто відзначити, що Росія, тим не менше, випереджає в рейтингу своїх сусідів по БРІК. Серед найбільших країн з економікою швидкозростаючої Бразилія займає в рейтингу 75 місце, Китай - 92, а Індія - 134.

Україна займає 85 позицію у рейтингу та відноситься до країн із середнім рівнем Індексу розвитку людського потенціалу, ту у цій групі вона друга після Арсенії. Порівняно з минулими раками рівень життя в Україні знизився і впав з 82 сходинки на 85.

У перелік розвинених держав входять і всі країни Балтії - Естонія займає 40 місце, Литва - 46, Латвія - 48. На передостанньому місці списку країн з високим рівнем розвитку знаходиться Казахстан (82 місце). Всі інші держави колишнього СРСР включені групи країн з середнім рівнем розвитку: Вірменія займає 84 місце, Україна - 85, Азербайджан - 86, Грузія - 89, Туркменістан - 109, Молдова - 117 (найнижчий показник у Європі), Узбекистан - 119, Киргизстан - 120 і Таджикистан - 127.

Замикають список з 182 держав Нігер (останнє, 182 місце), Афганістан (181), Сьєрра-Леоне (180), Центрально-Африканська Республіка (179) і Малі (178) - країни з найнижчим рівнем розвитку людського потенціалу. У цих державах надзвичайно низька тривалість життя - від 40 до 50 років, вкрай несприятлива соціально-економічне середовище, низька грамотність населення - вміють читати і писати не більше 30% всіх мешканців, а ВВП на душу населення - менш ніж $ 1 тис. на людину.

У групі з найнижчим рівнем розвитку знаходяться 24 країни (майже всі ці держави - країни Африки на південь від Сахари, крім Афганістану і Східного Тімора). У списку країн з дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу - 38 країн, з високим рівнем розвитку - 45 країн. 75 держав світу знаходяться в списку з середнім рівнем розвитку. Рейтинг показує, що індекс розвитку людини в більшості країн за останні 20 років помітно підвищився.

якість життя індекс людський

1.3 Методи і методики оцінювання якості життя

В СНР (Система національних рахунків) ООН 1993 р. використовується визначення доходу, запропоноване Дж. Хіксом: дохід - це максимальна сума, яка може бути витрачена протягом певного періоду на споживання за умови, що власний капітал господарюючого суб'єкта за цей період не зменшиться. Показники доходів домашніх господарств відображають етапи розподілу доходів:

1. Первинні доходи (ПД) - доходи, отримані домашніми господарствами в результаті первинного розподілу доданої вартості: оплата праці (включаючи відрахування на соціальне страхування), змішані доходи, чисті доходи від власності, прибуток і прирівняні до неї доходи від житлових послуг, що надаються для власного споживання власником займаного ним житла. Національний дохід - сума первинних доходів резидентів країни за певний період в ринкових цінах.

Частина первинних доходів передається в інші сектори економіки: поточні податки на доходи і власність, відрахування на соціальне страхування, добровільні внески і пожертвування, штрафи. Домашні господарства також отримують поточні трансферти: соціальні виплати (пенсії, стипендії, допомоги), страхові премії та відшкодування тощо.

2. Наявні доходи (РД):

РД = ПД + D ТТ (1.1)

де D ТТ - сальдо поточних трансфертів, отриманих та переданих іншим секторам.

Наявний національний дохід - національний дохід з урахуванням сальдо поточних трансфертів, отриманих та переданих "решті світу".

За рахунок наявного доходу здійснюються витрати домашніх господарств на кінцеве споживання, а різниця між ними утворює суму заощадження даного сектора.

3. Скоригований наявний дохід (СРД) - наявний дохід з урахуванням трансфертів у натуральній формі (безкоштовні послуги закладів охорони здоров'я, освіти, культури і т.д.):

СРД = РД + СТ (1.2)

де СТ - соціальні трансферти в натуральній формі, одержувані домашніми господарствами від органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств - кінцеве споживання з урахуванням одержуваних соціальних трансфертів у натуральній формі. Найкращий показник для оцінки рівня життя.

Показники доходів домашніх господарств у Україні

1. Грошовий дохід - обсяг грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні домашніх господарств для забезпечення своїх витрат і створення заощаджень без залучення раніше накопичених коштів, позик і кредитів. За економічним змістом показник найбільш близький до стандартів СНР.Визначається виходячи з 1) суми проведених домашнім господарством грошових витрат і 2) зміни фінансових активів за період (сальдо між сумою заощаджень, зроблених за рахунок власних коштів, та сумою накопичених раніше засобів).

Грошовий дохід включає доходи, отримані домашніми господарствами від:

виробничої діяльності;

власності;

перерозподільних операцій у грошовій формі.

Склад грошових доходів населення:

оплата праці;

соціальні трансферти (пенсії, допомоги, стипендії тощо);

надходження від продажу продуктів сільського господарства;

доходи від власності (дивіденди, відсотки по вкладах та ін);

доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю;

надходження з фінансової системи (страхові відшкодування, позички, виграші по лотерей тощо);

доходи від продажу іноземної валюти;

інші доходи (від продажу речей через комісійні магазини, утильсировини, металобрухту тощо);

2. Валовий дохід домашніх господарств включає:

грошові доходи;

вартість натуральних надходжень продуктів харчування: сільськогосподарська продукція власного виробництва, допомога родичів і т.п. Розраховується виходячи із середніх цін на дані товари в регіоні;

вартість наданих в натуральному вираженні дотацій і пільг на покупку товарів або оплату послуг. Дорівнює сумі повного або часткового погашення вартості цих товарів (послуг).

3. Наявні ресурси домашніх господарств - сума валових доходів і накопичених раніше засобів, позик і кредитів, використаних для покриття витрат домашніх господарств за певний період. Принципово відрізняється від показника наявного доходу в СНР.

Особливості обчислення показників доходів:

1. Доходи обчислюються не тільки в номінальному, а й у реальному вираженні. Реальні доходи зазвичай розраховуються у відносному вираженні (індекс). Приклад - індекс реальних наявних доходів домашнього господарства:

IРРД = IРД: Iр = IРД г IПС (1.3)

де IРД - індекс номінальних наявних доходів;

Iр - зведений індекс споживчих цін;

IПС - індекс купівельної спроможності грошей: IПС = 1: Iр

2. для зіставлення доходів по регіонах, галузям або соціальним групам розраховуються показники доходів у розрахунку на душу населення.

Показники витрат населення та споживання товарів і послуг в СНР

1. Витрати домашніх господарств на кінцеве споживання включають:

витрати на покупку споживчих товарів (крім будинків і квартир) у державній, кооперативній торгівлі, на міських ринках і в неорганізованої торгівлі;

витрати на оплату споживчих послуг;

надходження продуктів в натуральній формі, вироблених домашніми господарствами для власного кінцевого споживання;

споживання продуктів, отриманих домашніми господарствами в натуральній формі як оплату праці;

послуги з проживання у власному житлі (сума поточних витрат на утримання власного житла і вартість його зносу).

2. Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств - кінцеве споживання, яке забезпечується за рахунок:

наявного доходу;

соціальних трансфертів в натуральній формі, що надаються населенню органами державного управління і некомерційними організаціями, обслуговуючими домашні господарства (НКО).

Показники витрат населення та споживання товарів і послуг в Україні

1. Грошові витрати домашніх господарств - сума фактичних витрат членів домашнього господарства за певний період, що включає:

споживчі витрати;

витрати, не пов'язані зі споживанням (податки і збори, платежі по страхуванню, внески в громадські організації, повернення банківських позик, відсотки за товарний кредит та ін.)

Грошові витрати не включають: інвестиції; витрати на придбання іноземної валюти, цінних паперів; кошти, покладені на банківські рахунки.

2. Споживчі витрати домашніх господарств - включають витрати на придбання споживчих товарів та послуг, незалежно від того, призначені вони для споживання в рамках домогосподарства чи поза ним: продукти харчування;алкогольні напої;непродовольчі товари для особистого споживання;паливо;особисті послуги (оплата житлово-комунальних послуг, витрати на пошиття та ремонт одягу, взуття, електроприладів, плата за навчання, медичні послуги та ін).

Споживчі витрати не включають: покупку ювелірних виробів, оплату будівництва та капітального ремонту житла.

3. Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств включають:

споживчі витрати;

вартість натуральних надходжень продуктів харчування;

вартість наданих в натуральному вираженні дотацій і пільг.

Для окремого домашнього господарства не включають вартість продуктів харчування, придбаних для споживання за рамками даного домашнього господарства.

Джерела інформації для розрахунку споживчих витрат:

1. вибіркові бюджетні обстеження. Носять регулярний характер з початку 1950-х рр.. Підсумки обстеження розробляються щоквартально і за рік в цілому. Обстеження - практично єдине джерело інформації про виробництво сільськогосподарських продуктів для власного споживання та деяких інших статтях доходів.Дозволяє встановити залежність між рівнем добробуту домогосподарств і їх складом, джерелами доходів, характером зайнятості. Вибірка сформована за територіально-галузевим принципом. Недолік - в ній не представлено населення з найбільш високими доходами;

2. баланс грошових доходів і витрат населення. Основне джерело інформації про обсяг і структуру витрат домогосподарств. Недолік - баланс побудований на інших концептуальних принципах, ніж СНС (наприклад, заощадження населення враховують тільки приріст заощаджень у вкладах та цінних паперах);

3. статистика торгівлі. Надає дані про обсяг і структуру роздрібного товарообігу. Крім цього, проводяться долічування на неотчітавшіеся підприємства і неорганізовану торгівлю. Дані коригуються, оскільки деякі враховані товари - елемент не кінцевого, а проміжного споживання (насіння, корми, будівельні матеріали тощо).

Перевищення суми доходів населення над витратами означає приріст активів у формі готівки; перевищення витрат над доходами - фінансування витрат за рахунок накопичених активів.

Для вивчення залежності між динамікою доходів (цін) і споживанням окремих товарів розраховуються коефіцієнти еластичності. Показують, наскільки змінюється рівень споживання при зміні доходу (ціни) на 1%:

(1.4)

де y0 - рівень споживання в базисному періоді;

x0 - середньодушовий дохід (ціна товару) в базисному періоді;

Dx і Dy - зміна середньодушового доходу (ціни товару) і рівня споживання за минулий період.

Крім грошових витрат, враховується надходження і використання товарів у натуральному вираженні:

продовольчі товари. Спостереження ведеться по 20 товарних групах (78 видів продуктів харчування). Приклад: група "м'ясо і м'ясопродукти" включає 13 продуктів харчування. Споживання аналізується з урахуванням його якості - складу харчових речовин і калорійності.

непродовольчі товари. Спостереження ведеться по 18 товарних групах (одяг, тканини, взуття, телерадіоапаратура та ін.)

На цій основі розраховуються:

середньодушове споживання окремих продуктів харчування;

забезпеченість населення непродовольчими товарами (на 100 сімей, на 1000 чоловік) по країні, регіонам, типам домогосподарств.

Купівельна спроможність грошових доходів населення - товарний еквівалент різних видів (або наборів) товарів і послуг, які можна придбати на середньодушовий грошовий дохід:

(1.5)

де ДД - середньодушовий грошовий дохід;-середня ціна i-го товару.

Джерела інформації:

- про обсяг домашнього майна - вибіркові бюджетні обстеження, статистика торгівлі;

- про житлові умови населення - статистика житлово-комунального господарства, переписи населення, вибіркові обстеження, СНС.

Дані про витрати на придбання товарів тривалого користування необхідно коригувати, оскільки вони включають елементи, не пов'язані з накопиченням домашнього майна (наприклад, витрати на товари, термін служби яких не перевищує 1 року - тютюнові вироби, миючі засоби, товари побутової хімії, парфюмерно-косметичні вироби).

Житловий фонд - сукупність всіх житлових приміщень, незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціалізовані будинки (гуртожитки, готелі-притулки, приміщення для тимчасового поселення біженців та вимушених переселенців, будинки для одиноких престарілих, будинки-інтернати для інвалідів та ін), квартири та інші житлові приміщення, придатні для проживання. У складі житлового фонду не враховуються будівлі та приміщення, призначені для відпочинку, сезонного і тимчасового проживання: дачі, літні садові будиночки, спортивні та туристичні бази, мотелі, кемпінги, санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, готелі, казарми, залізничні вагончики та ін

Забезпеченість населення житлом - частка від ділення житлового фонду за станом на кінець року на чисельність постійного населення країни (регіону) на ту ж дату. Може обчислюватися з урахуванням:

загальної площі житлового фонду. Сума площ житлових і підсобних приміщень квартир (кухонь, передніх, внутрішньоквартирних коридорів, ванних або душових, туалетів, комор, а також мансард, мезонінів, терас, веранд, опалювальних і придатних для проживання);

житлової площі. Включає тільки площа житлових приміщень.

До показників житлового будівництва відносяться також: введення в дію житлових будинків; число і середній розмір збудованих квартир; показники благоустрою житлового фонду.

Оскільки суцільний облік доходів домогосподарств відсутній, для вивчення розподілу населення за рівнем доходу використовуються методи імітаційного моделювання.Передумова моделі: зайнятих за рівнем заробітної плати, а також всього населення за рівнем середньодушового грошового доходу підпорядковане логнормальний розподілу.Середньодушовий грошовий дохід розраховується за допомогою балансу грошових доходів і витрат населення.

Для характеристики розподілу населення за доходом використовуються показники:

модальний дохід - рівень доходу, найбільш часто зустрічається серед населення;

медіанний дохід - рівень доходу людини, що знаходиться в середині рангового ряду розподілу;

доцільний коефіцієнт диференціації доходів населення - показує, у скільки разів мінімальні доходи 10% найбільш забезпеченого населення перевищують максимальні доходи 10% найменш забезпеченого населення;

коефіцієнт фондів - співвідношення між середніми доходами 10% найбільш забезпеченого і 10% найменш забезпеченого населення;

коефіцієнт концентрації доходів Джині. Змінюється в межах від 0 до 1. Значення, близьке до 1, свідчить про високий нерівність у розподілі доходів.

Показники рівня і меж бідності:

1. Споживчий кошик - мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення його життєдіяльності. Споживча корзина для основних соціально-демографічних груп населення (працездатне населення, пенсіонери, діти) в цілому по Україні визначається не рідше одного разу на 5 років .

Продукти харчування: хлібні продукти, картопля, овочі та баштанні, фрукти свіжі, цукор і кондитерські вироби, м'ясопродукти, рибопродукти, молоко і молокопродукти, яйця, масло рослинне, маргарин; інші продукти (сіль, чай, спеції).Приклад: мінімальний обсяг споживання хлібопродуктів для працездатного населення - 152 кг на рік; для пенсіонерів - 119 кг; для дітей - 96 кг.

Непродовольчі товари: верхня пальтова група; верхня костюмно-платьевая група; білизна; панчішно-шкарпеткові вироби, головні убори та галантерейні вироби, взуття; шкільно-письмові товари; постільна білизна; товари культурно-побутового і господарського призначення; предмети першої необхідності, санітарії та ліки. Нормативи встановлюються з урахуванням термінів зносу. Приклад: обсяг споживання взуття на 1 особу працездатного віку - 6 пар на 3,2 року; для пенсіонерів - 6 пар на 3,5 року; для дітей - 7 пар на 1,8 року. Послуги: житло; центральне опалення, холодне і гаряче водопостачання та водовідведення; газопостачання; електроенергія; транспортні послуги, інші види послуг.

2. Прожитковий мінімум - вартісна оцінка споживчого кошика, а також обов'язкові платежі і збори .Визначається щоквартально на душу населення і за основними соціально-демографічними групами. В цілому по України встановлюється Урядом, в регіонах - органами виконавчої влади II. Показники масштабів бідності:

1. Коефіцієнт бідності - частка населення із середньодушовими грошовими доходами нижче прожиткового мінімуму.

2. Коефіцієнт крайньої бідності - частка населення із середньодушовими грошовими доходами нижче половини величини прожиткового мінімуму.

3. Дефіцит грошових доходів населення - сумарний дохід населення, відсутній до величини прожиткового мінімуму:

(1.6)

де n - число домашніх господарств з доходами нижче прожиткового мінімуму;

mi - число членів i-го домогосподарства;

cmin i - середньодушовий величина прожиткового мінімуму для i-го домогосподарства, розрахована з урахуванням його статево-вікової структури;

di - середньодушовий дохід i-го домогосподарства, що має доходи нижче прожиткового мінімуму.

4. Індекс глибини бідності:

(1.7)

де S - загальна чисельність обстеженого населення;

(Cmin i - di): cmin i - відносний рівень дефіциту доходу у розрахунку на 1 члена i-го домогосподарства, що має дохід нижче прожиткового мінімуму.

4. Індекс гостроти бідності:

(1.8)

Узагальнюючий показник рівня життя та убогості населення

1. Макроекономічні показники - ВВП, національний дохід, чистий національний наявний дохід. Для вивчення динаміки рівня життя і порівняльних оцінок по регіонах обсяг ВВП розраховується в реальному вираженні (у постійних цінах) на душу населення; для міжнародних зіставлень - в доларах США на основі паритету купівельної спроможності валюти.Недолік: ці показники містять елементи, прямо не пов'язані з рівнем життя (наприклад, витрати на утримання держапарату).

2. Демографічні показники - коефіцієнт дитячої смертності, очікувана тривалість життя при народженні. Тісно корелюють з макроекономічними показниками, відображають якісну характеристику рівня життя.

3. Індекс вартості життя. Розраховується в нашій країні з 1920-х рр.. Вартість життя залежить від а) динаміки споживчих цін і б) структури споживання. Метод розрахунку:

визначається набір споживчих благ (споживчий кошик), типовий для певної групи населення;

зіставляється вартість споживчого кошика в поточних і базисних цінах.

В кінці 50-х - початку 60-х рр.. в більшості зарубіжних країн назва показника змінено на "індекс споживчих цін". .

4. Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП).Запропоновано групою фахівців Програми розвитку ООН.Включає 3 показника, що відображають найбільш важливі аспекти рівня життя:

очікувана тривалість життя при народженні (I1);

досягнутий рівень освіти (I2);

реальний обсяг ВВП в розрахунку на душу населення в доларах США на основі паритету купівельної спроможності (ПКС) (I3).

ІРЛП = (I1 + I2 + I3): 3

Розрахунок індексу кожного показника (за винятком індексу реального обсягу ВВП):

(1.9)

де xi, xi min, xi max - фактичне, мінімальне і максимальне значення i-го показника.

1) Індекс очікуваної тривалості життя при народженні (I1):

(1.10)

2) Індекс досягнутого рівня освіти (I2):

(1.11)

де i21 - індекс грамотності дорослого населення (у віці 15 років і старше);

i22 - індекс коефіцієнта надійшли в початкові, середні та вищі навчальні заклади. Розраховується для осіб молодше 24 років.

3) Індекс реального обсягу ВВП у розрахунку на душу населення:

(1.12)

У 2002 р. середнє значення ІРЛП для 55 країн з високим рівнем розвитку - 0,915, для 86 країн з середнім рівнем розвитку - 0,695, для 36 країн з низьким рівнем розвитку - 0,438. Росія займала 57 місце з 177 країн.

5. Індекс розвитку людського потенціалу з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ). Відмінність від схеми розрахунку ІРЛП:

кожен із складових індексів розраховується окремо для чоловіків і жінок.

Таблиця 1.2 - Граничні значення вихідних показників ІРЛП

Показатель	Максимальное значение	Минимальное значение
Ожидаемая продолжительность жизни при рождении (лет):	x1 min	85	x1 max	25
Уровень грамотности взрослого населения (%)	x21 min	100	x21 max	0
Коэффициент поступивших в начальные, средние и высшие учебные заведения (%)	x22 min	100	x22 max	0
Реальный ВВП на душу населения (долл. США по ППС)	x3 min	40 000	x3 max	100

При цьому замість реального ВВП на душу населення використовується величина заробленого доходу в доларах США за ПКС;

для кожного з складових індексів визначається рівномірно розподілений індекс (I'i), в якому в якості ваг беруться дані про частку чоловіків і жінок в чисельності населення країни:

(1.13)

де Dж і dм - частка жінок і чоловіків в загальній чисельності населення країни.

Таблиця 1.3 - Граничні значення вихідних показників ІРГФ

Показатель	Максимальное значение	Минимальное значение
Ожидаемая продолжительность жизни при рождении (лет):
мужчин	82,5	22,5
женщин	87,5	27,5
Уровень грамотности взрослого населения (%)	100	0
Коэффициент поступивших в начальные, средние и высшие учебные заведения (%)	100	0
Расчетный заработанный доход (долл. США по ППС)	40000	100

6. Індекси убогості населення

6.1. для країн, що розвиваються (ІПН-1)

Показник враховує ті ж аспекти рівня життя, що й ІРЛП, але за допомогою інших показників: частка населення, не доживає до 40 років (виходячи з очікуваної тривалості життя при народженні) (P1); частка неписьменних серед дорослого населення (P2); рівень доступу до економічних ресурсів (P3 = (P31 + P32): 2): частка населення, що не має сталого доступу до безпечних джерел води (P31); частка дітей зі зниженою для свого віку масою тіла (P32).

Всі перераховані показники вимірюються у відсотках.

ІПН-1 = (1.14)

6.2. для розвинених країн-членів ОЕСР (ІПН-2)

ІПН-2 = (1.15)

При розрахунку враховуються частка населення, не доживає до 60 років (виходячи з очікуваної тривалості життя при народженні) (P1); частка функціонально неписьменного населення (не вміє читати) (P2); частка людей, що живуть за межею бідності, тобто мають доходи менше 50% медіанного скоригованого наявного доходу (P3); рівень застійної безробіття (тривалістю 12 місяців і більше) (P4).

2. РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ОЦІНКИ.

2.1.Україна в міжнародних рейтингах людського розвитку

Сьогодні в період трансформаційних змін соціальної та економічної системи України та багатьох країн світу однією з найважливіших проблем суспільства є не лише збереження, а й примноження людського потенціалу країни. Це завдання може бути реалізовано лише за умови забезпечення стійкого та динамічного людського розвитку, що має відбуватись на якісно новій основі і який потребує адекватного та соціально гарантованого економічного забезпечення.

Поряд із цим в економічній теорії ще залишаються нерозв'язаними ряд концептуальних проблем, що пов'язані із визначенням сутності „людського розвитку” як соціально-економічної категорії, а також пошуком оптимальних та репрезентативних індикаторів його вимірювання, що мають врахувати як світовий досвід так і специфіку національних умов.

Актуальним в теоретичному та практичному плані є поглиблене розуміння тих тенденцій, закономірностей і факторів, що визначають стан, рівень та перспективу якісної динаміки людського розвитку населення України в складних сучасних умовах, а також наукове обґрунтування шляхів та ефективних механізмів забезпечення цього процесу.

Кінцевою метою економічного розвитку будь-якої країни та світу в цілому має бути створення умов для всебічного розвитку людини, покращення її добробуту, забезпечення її довгого та здорового життя. Саме за рівнем розвитку людського потенціалу можна судити про рівень соціально-економічного розвитку країни в цілому. Концепція людського розвитку розглядає розвиток людини як основну мету і критерій суспільного прогресу. Головні цілі людського розвитку мають три напрямки розвитку: по-перше, тривалість життя людини, підтримуючи задовільний стан здоров'я, по-друге, одержання освіти, яка відповідає сучасним вимогам, по-третє - доступ до засобів, що забезпечують гідний рівень життя.

Найважливішим показником є щорічний індекс людського розвитку (ІЛР) у різних країнах світу.

Концепція людського розвитку створювалася ПРООН саме для завдань сприяння людському розвитку у всесвітньому масштабі, на міжнародному рівні. У зв'язку з цим методологія розрахунку індексу людського розвитку ПРООН ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівняльні дані в усіх країнах світу. Кожен з показників покликаний кількісно виразити один з ключових напрямів (вимірів) людського розвитку. Ці показники періодично переглядаються, вдосконалюються і т. ін., проте ключові виміри людського розвитку залишаються незмінними відтоді, як Мегнад Десаі та Амартья Сен винайшли індекс розвитку людського потенціалу (індекс людського розвитку - ІЛР), а ПРООН включила його у свою доповідь 1990 року.

Це саме ті три виміри, які відображають ключові можливості у забезпеченні всього процесу людського розвитку: прожити довге й здорове життя (вимір - довголіття); набути, розширювати й оновлювати знання (вимір - освіченість); мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя (вимір - матеріальний рівень життя).

Вимір довголіття відображає можливість людей прожити тривале й здорове життя. Хоча прямого зв'язку між довголіттям і здоров'ям населення немає (наприклад, нерідко молоді та здорові люди гинуть у військових конфліктах, а хронічно хворі з допомогою медицини живуть довго), однак будь-яке продовження життя в загальному випадку бажане для людей. Значення продовження життя полягає у загальній переконаності у тому, що тривале життя цінне як саме по собі, так і з огляду на різні непрямі переваги, тісно пов'язані з більшою тривалістю життя, наприклад, з огляду на можливість більше скористатися перевагами освіти, високого рівня життя і т. ін. Виміром довголіття обрано показник середньої очікуваної тривалості життя при народженні. Це один з найпоширеніших показників міжнародної статистики. Він розраховується майже для всіх країн за зіставною методикою і виражається, як правило, в роках. Середня очікувана тривалість життя при народженні характеризує середній показник тривалості життя стосовно новонароджених у даному році, якщо б їм довелося прожити все життя в умовах даної інтенсивності смертності.

Показник освіченості також важливий не лише сам по собі. Цей вимір людського розвитку відображає можливості людей набувати знання і здібності для повноправної та багатогранної участі в житті сучасного суспільства та значимого особистого внеску в це життя. У сучасних умовах цінність освіченості є особливо високою і дедалі зростає у міру розвитку науково-технічної революції та інтелектуалізації праці. Особливістю цього показника є те, що він складається з двох компонентів: досягнутого рівня грамотності дорослого населення та сукупної частки учнів у загальній чисельності населення відповідного віку. У кінцевому рахунку зазначені складові показника освіченості беруться з ваговими коефіцієнтами. При побудові цього показника виходять з того, що грамотність є необхідною передумовою здобуття освіти, першим кроком навчання, і тому міра грамотності (частка грамотних у загальній чисельності населення, старшого за 15 років) має бути важливішим серед показників даного виміру людського розвитку, тому більша вага (2/3) надається досягнутому рівню грамотності дорослого населення. Щодо економічно розвинутих країн, то рівень грамотності - лише мінімальна характеристика освіченості населення. Тому цей показник у межах того самого виміру освіченості доповнено показником сукупної частки учнів (сукупного валового контингенту учнів, або повноти охоплення навчанням). Цій другій складовій показника рівня освіченості надається менша вага (1/3). Сукупна частка учнів розраховується як відношення загальної чисельності людей, які розпочали навчання на всіх рівнях (від початкової школи аж до післядипломної освіти) впродовж даного року до загальної чисельності населення відповідного віку. Межі цього віку звичайно беруться від 5 до 24 років, але в конкретному випадку можуть залежати від країни.

Показник матеріального рівня життя має відображати можливості доступу людей до матеріальних ресурсів, необхідних для гідного існування, включаючи ведення здорового способу життя, забезпечення територіальної та соціальної мобільності, обмін інформацією й участь у житті суспільства. Цей вимір, безумовно, є найскладнішим для оцінки та трактування людського розвитку. ПРООН наголошує, що матеріальний стандарт життя (або персональне багатство) лише відкривають для людини можливості, однак не визначають використання цих можливостей. Тобто це засіб, що розширює можливості вибору, але не сам вибір. Матеріальний рівень життя у розрахунку ІЛР характеризується скоригованим реальним (розрахованим за паритетом купівельної спроможності національної валюти) валовим внутрішнім продуктом (ВВП) на душу населення. У цьому разі більше, ніж стосовно інших вимірів людського розвитку, вибір числового показника визначався наявністю зручних і зіставних статистичних даних для практично всіх країн, а не обґрунтованістю його як міри людського розвитку, проте знайти обґрунтованіший показник поки що не вдається.

Для принаймні часткового згладжування суперечностей ВВП на душу населення як показника людського розвитку використовуються певні методичні прийоми. По-перше, ВВП на душу населення перераховується в міжнародну валюту (на практиці - долар США) не за офіційним обмінним курсом, а за паритетом купівельної спроможності, який визначається кількістю одиниць національної валюти, необхідною для придбання певного «кошика» товарів і послуг, аналогічного тому, який можна купити на 1 долар у США. По-друге, для врахування спадної корисності доходу, що зростає, використовується процедура нормування ВВП за десятковим логарифмом. У такому розрахунку будь-який приріст доходу дисконтується, однак має певну цінність, а зменшення граничної корисності відображається специфікою самої логарифмічної функції.

Отже, для кількісного представлення трьох базових вимірів людського розвитку використовуються такі індикатори: середня очікувана тривалість життя при народженні (показник довголіття); частка грамотних серед населення 15 років і старшого та сукупна частка учнів серед населення відповідного віку (показники освіченості); скорегований реальний ВВП на душу населення (показник матеріального добробуту). Перераховані індикатори вимірюються різними одиницями вимірювання, змінюються вони нерівномірно та нерідко різноспрямовано. Тому для побудови загального індексу людського розвитку (ІЛР) потрібне агрегування цих індикаторів, тобто зведення їх воєдино.

(2.1)

У загальному вигляді індекс людського розвитку (Human development index - HDI) розраховується за формулою простої середньої арифметичної індексу тривалості життя, індексу рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу населення :

(2.2)

Індекс тривалості життя (life) обчислюється за формулою:

Де Хi - очікувана тривалість життя при народженні населення і-тої території;

Хmax - максимальне значення показника (прийняте на рівні 85 років);

Хmin - мінімальне значення показника (прийняте на рівні 25 років).

(2.3)

Індекс рівня освіченості (educ) обчислюється за формулою:

де Iadult - індекс грамотності дорослого населення;

Ichild - індекс сукупної частки учнів у загальній чисельності населення відповідного віку.

(2.4)

Індекс скоригованого реального ВВП (Iinc) на душу населення обчислюється за формулою:

де Хi - скоригований реальний ВВП у розрахунку на рік (за паритетом купівельної спроможності) на душу населення і-тої території;

Хmax - максимальне значення показника (прийняте на рівні 40 000 доларів на рік);

Хmin - мінімальне значення показника (прийняте на рівні 100 доларів на рік).

Тож показник ІЛР для кожної країни свідчить про те, скільки ще належить зробити цій країні для досягнення певних цілей - середньої тривалості життя 85 років, повної грамотності населення та суцільного охоплення навчанням молоді і рівня середньорічних доходів на душу населення у розмірі 40 000 доларів за паритетом купівельної спроможності національної валюти. Ці цілі тим ближчі, чим ближчим є значення ІЛР до одиниці. Система числових показників вимірювання рівня людського розвитку, яка використовується ПРООН для більшості країн, далека від досконалості, у зв'язку з чим вона не лише постійно вдосконалюється, а й постійно підлягає критиці. Проте вона чітко обґрунтована теоретично та обумовлена наявністю статистичних даних, порівнянних для практично всіх країн світу. Водночас для розрахунку показників людського розвитку в конкретній країні (наприклад, в Україні) можна і варто застосовувати ширшу національну статистичну базу, використовуючи яку розробити хоча і складніші, але виваженіші та інформативніші показники. З метою оптимальної адаптації глобальних ідей людського розвитку до конкретних умов України вітчизняні вчені під керівництвом члена-кореспондента АН України Е. Лібанової та професора О. Власюка розробили національні методики вимірювання людського розвитку для регіонів України . Ці методики враховують набагато більше основних аспектів людського розвитку: демографічний розвиток; розвиток ринку праці; матеріальний добробут населення; умови проживання населення; рівень освіти населення; стан та охорону здоров'я; соціальне середовище; екологічну ситуацію; фінансування людського розвитку. Для розрахунку значення кожного з названих аспектів використовуються цілі групи детальніших показників (Додаток 1. Схема розрахунку індексу регіонального людського розвитку).

Продумана, виважена та зрозуміла методика обрахування ІЛР та його складових, крім ранжування і поділу країн на групи, дозволяє оцінити відповідність поточної ситуації певним орієнтирам, що виражаються оптимальними значеннями показників людського розвитку, а також зміну її за певний період. Порівняння індексів тривалості життя, освіченості та рівня життя дає можливість, за інших рівних умов, уточнити пріоритетність відповідних програм людського розвитку і необхідні розміри фінансування їх. Водночас ІЛР не враховує багато параметрів, що забезпечують можливості вибору, і є цінними для людей. У зв'язку з цим триває постійна робота з удосконалення методики його розрахунку та доповнення його іншими синтетичними показниками. Проте жодні зміни у методиці розрахунку ІЛР не можуть зменшити його значення як принципово нового інструмента вивчення суспільного прогресу. Разом з тим методика розрахунку ІЛР ПРООН має бути розширена та вдосконалена для використання всередині країни.

Після того, як значення ІЛР розраховані, здійснюється ранжирування країн за цим показником. Після цього країни розбиваються на три групи:

- країни з високим рівнем людського розвитку - для яких ІЛР ? 0,8;

- країни з середнім рівнем людського розвитку - для яких 0,5 ? ІЛР < 0,8 ;

- країни з низьким рівнем людського розвитку - для яких ІЛР < 0,5.

Для більш глибокого та ґрунтовного аналізу людського розвитку крім ІЛР використовують додаткові показники, а саме:

- індекс бідності населення для країн, що розвиваються (ІБН-1);

- індекс бідності населення для країн-членів ОЕСР, країн Західної та Східної Європи, а також СНД (ІБН-2);

- індекс розвитку з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ);

- показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).

Одночасне використання при аналізі ІЛР та ІБН дають змогу зробити висновки про ступінь однорідності різних шарів населення за рівнем людського розвитку. Низьке значення ІБН поряд з високим значення ІЛР свідчить не лише про високий рівень людського розвитку, а ще й про те, що він характерний для значної частини населення цієї країни. В цілому можна говорити про існування залежності: чим віще рівень розвитку людського потенціалу, тим нижчим є рівень бідності. Виключенням із цього правила стають країни із значним розшаруванням на багатих і бідних. Для таких країн відносно високі значення ІЛР виникають поряд з порівняно значним рівнем бідності населення.

Якщо паралельний аналіз ІЛР та ІБН дозволяє оцінити рівність можливостей розвитку багатих і бідних в країні, то одночасний аналіз ІЛР та індексу розвитку з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ) дозволяє оцінити рівність можливостей розвитку чоловіків і жінок. Такій самій меті слугує і показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).

Чим вищим є значення ІРГФ, тим більш рівними є можливості жінок та чоловіків у розвитку своїх здібностей. В той же час високі значення ПРМЖ свідчать про те, що жінки мають можливість не лише розвивати свої здібності, а реалізувати їх на практиці, відіграючи рівну з чоловіками роль в соціально-економічному розвитку суспільства.

Починаючи з 1995 року, Програма розвитку ООН в Україні за допомогою регулярних національних звітів щодо людського розвитку постійно прагнула привернути увагу політиків і громадськості до викликів, перед якими стоїть держави у сфері соціального і економічного розвитку. Національні звіти пропонували погляд у довгостроковій перспективі, аналіз ситуації в країні та стратегій посилення людського розвитку. Україна добилася прогресу у сфері збільшення доходів населення, в освіті та охороні здоров`я. Певний успіх досягнуто в галузі гендерної політики. Водночас, подальший прогрес у забезпеченні гендерної рівності частково залежить від збільшення кількості жінок на керівних посадах. В галузі охорони здоров`я серйозним недоліком з погляду виконання завдань залишається швидке збільшення кількості випадків ВІЛ-інфекції, зростання смертності в результаті СНІДу і розповсюдження туберкульозу.

Невтішні прогнози експертів щодо місця України в Індексі розвитку людського потенціалу, на жаль, виправдалися. Хоча за період з 2001 року позиція України в індексі країн повільно підвищувалася (з 80 у 2001 та 78 у 2003 до 77 та 76 у 2005-2006 рр. відповідно), у звіті за 2009 р. Україна, зважаючи на світову фінансову кризу, опинилася лише на 85 місці.

Найбільш відстає Україна від розвинутих країн за виробництвом валового внутрішнього продукту на душу населення. Саме показник ВВП на душу населення є дуже важливим у контексті інтеграції України до європейських структур.

Обґрунтована необхідність оцінки ефективності системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку за групою запропонованих кількісних та якісних показників, що характеризують досягнутий рівень реальних доходів та майнової забезпеченості населення, споживання матеріальних благ, культурних і побутових послуг, ступінь забезпечення населення належними умовами у виробництві і побуті, сферах духовного, фізичного та соціального розвитку, рівень існуючих соціально-правових гарантій населення, а також надійність у забезпеченні політичних свобод і прав громадян у суспільстві.

Важливо зауважити, що фактично всі країни розміщуються в ньому в спадному порядку, і найбільшу увагу привертає їхнє місце в індексі, а не його абсолютне значення, хоча різниця індексів країн, що стоять поряд у списку, може складати всього 3-5%, а отже і не може відображати реальну відмінність соціального становища в них. Проте розвинені країни продовжують використовувати свої високі позиції в індексі для самореклами на світовій арені та впроваджують непотрібні соціальні заходи для того, щоб зайняти перші місця в індексі. Задля вдосконалення індексу та підвищення його ефективності як індикатора соціальної ситуації в країні пропонуємо впровадити наступні зміни. Перш за все, в індекс необхідно включити й інші складові, наприклад, показники зайнятості та безробіття, грошові вкладення у соціальні програми, участь у міжнародних соціальних проектах, кількість видатних науковців, кількість дітей у сім'ях та можливість надання їм гідної освіти, кількість неповнолітніх, що палять або вживають алкогольні напої тощо.

Динаміка рівня життя населення є найбільш містким показником довгострокової ефективності соціально-економічної політики, яка здійснюється в державі. Саме зважаючи на це її моніторингу приділяється першорядна увага в основних міжнародних рейтингах. так, найвідомішим і найбільш інтегрованим показником оцінки рівня та якості життя є Індекс людського розвитку (ІЛР), що розраховується ООН з 1990 року.

Згідно «Звіту ООН про людський розвиток - 2005», Україна втратила вісім позицій порівняно з 2004 р. і перемістилася з 70-го на 78-е місце, посівши місце між саудівською Аравією та Перу (табл. 6.1). у цей же час найкраща за ілр пострадянська країна - Естонія - посідає 38 місце у світі, Росія - 62, Білорусь - 67, а найгірший показник серед країн колишнього СРСР має Молдова - 115 місце. Незважаючи на втрати, Україна залишається в групі країн з середнім рівнем людського розвитку. Лідерами рейтингу у 2005 році стали Норвегія, Ісландія, Австралія, Люксембург і Канада.

Рисунок 2.1 - Розрахунки ІЛР в Україні

Рисунок 2.2 - Місце України у світі

Останнім часом для України характерна стійка тенденція зростання ІЛР, що пов'язано зі зростанням ВВП, підвищенням сукупної частки учнів, наближенням до стабілізації очікуваної тривалості життя (саме ці показники складають основу для розрахунку індексу) (табл. 6.2). так, у 2004 р. в Україні порівняно з 1992 р. на 1,7% скоротилася очікувана тривалість життя при народженні, водночас на 10,8% зросла сукупна частка учнів та на 63,5% збільшилося виробництво реального ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності. Це дозволило у загальному вимірі підвищити ІЛР для України на 3,9%. Звичайно, Україна суттєво відстає від розвинених країн світу за виробництвом валового внутрішнього продукту на душу населення, що стримує темпи розвитку соціальної інфраструктури та не дозволяє відчутно покращити рівень освіченості нації й здоров'я населення. Проте набута у 1997-2004 рр. динаміка ІЛР дозволяє сподіватися на повернення України протягом 5 років до групи країн з високим рівнем цього показника (рис. 2.3).

Рисунок 2.3 - Індекси людського розвитку в Україні

2.2 Індекси людського розвитку в регіональному розрізі

Для обчислення Індексу людського розвитку регіонів України в Національному інституті стратегічних досліджень розроблена власна методика, яка використовує 29 показників. Результати розрахунків ІЛР за цією методикою протягом 1990-2004 рр. в цілому по Україні наведено на рис. 2.4. Позитивний злам тенденцій, що відбувся у 2000 р. майже в усіх сферах суспільного життя, дещо покращив загальну картину з ІЛР по Україні, проте порівняно з 1990 р. цей показник у 2004 р. залишився нижчим на 12,7%.

...