Пряме іноземне інвестування у світогосподарських процесах

На двосторонньому рівні це знайшло втілення у двосторонніх інвестиційних угодах, в рамках яких зафіксовано усунення подвійного оподаткування, забезпечення справедливого розподілу податкових доходів між країнами базування і реципієнтами. На 1 січня 1997 р. 162 країнами підписано 1300 угод, протоколів та двосторонніх податкових документів.

Регіональний рівень координації загалом вирішує як питання державної політики по відношенню до ПІІ - форм лібералізації, захисту, способів розв'язання інвестиційних суперечностей, так і певні правила поведінки самих іноземних інвесторів - відмова від обмежувальної ділової практики, незаконних платежів, трансфертного ціноутворення; зобов'язує їх надавати інформацію про діяльність; регламентує укладення трудових угод, ділові стосунки, захист довкілля. До них, зокрема, належать “Загальний кодекс регулювання руху зарубіжних капіталів, купування-продажу ліцензій, торговельних марок і отримання роялті країн Андського субрегіонального інтеграційного угруповання” (1991 р.) та “Договір про взаємонадання національного режиму і режиму найбільшого сприяння в рамках Північноамериканської зони вільної торгівлі між Канадою, Мексикою і США” (1992 р.).

Все ж, попри бурхливу лібералізацію зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності, зарубіжні інвестори ще стикаються з багатьма перешкодами. З метою їх усунення активізувалася розробка загального інвестиційного режиму. В роботі виділено особливо важливий момент: питання просування на ринок та інвестиційні, які раніше перебували у суто національній компетенції, еволюціонують від двостороннього до багатостороннього здійснення: від розробки документів, які мають необов'язковий характер - до обов'язкового, з розширенням географічного застосування інструментів регулювання - найвищого рівня координації ПІІ. Тут вирішуються питання специфічного характеру, що стосуються окремих секторів економіки (послуги, страхування, інтелектуальна власність) або ж конкретних проблем діяльності ТНК (критерії оцінки функціонування, розв'язання спірних питань, забезпечення зайнятості і дотримання національного трудового законодавства, стимулювання інвестицій, обмежувальна ділова практика, політика конкуренції, захист споживачів). Нині найконкретнішими і найважливішими є ухвалені в результаті Уругвайського раунду переговорів ГАТТ-ВТО Загальна угода по торгівлі послугами, серія угод TRIPS - прав інтелектуальної власності, що пов'язані з торгівлею, i TRIM - інвестиційні заходи, що пов'язані з торгівлею, рекомендаційний Список видів обмежувальної ділової практики (1994 р.). Триває розробка Багатосторонньої інвестиційної угоди в рамках ОЕСР.

Лібералізація режиму ПІІ, усуваючи формальні перешкоди, полегшує вхід на національні ринки та подеколи загострює там конкуренцію. Внаслідок специфічного характеру активів ТНК, їх транснаціональних організаційних структур і тим більше вагомих конкурентних переваг, за якими вони нерідко перевищують національні компанії, ПІІ здатні посилити ступінь концентрації ринку, а ТНК - вдаватися до обмежувальної або антиконкурентної практики. Підкреслено, що розробка проблем конкуренції мусить тісно кореспондувати з політикою у торговельній та інвестиційній сферах і регулюванням внутрішньої економічної діяльності. Завдяки цьому принципи забезпечення доступу на ринок і конкуренції, що впроваджуються за допомогою однієї групи заходів, не підриваються іншими.

Ступінь інтенсивності зовнішньоінвестиційних відносин перебуває у тісному взаємозв'язку з наявністю гарантій безперешкодного проведення підприємницької діяльності та отримання прибутків від неї. Надання подібних гарантій широко практикується у світовій практиці. В роботі досліджено їх механізм на трьох рівнях: І. країни базування; ІІ. приймаючої країни; ІІІ. міжнародному.

У четвертому розділі екстрапольовано головні положення та висновки попереднього дослідження. Проведено комплексний аналіз інвестиційно-підприємницького клімату України, який характеризується депресивністю і не відповідає стандартам як ринкової, так і централізовано планової економіки. На сьогоднішній день вона володіє певною мірою лише 7 з виокремлених 36 чинників, що забезпечують сприятливість інвестиційного клімату.

Обґрунтовано чотири базових фактори, що детермінують обмеженість масштабів іноземного інвестування на Україні: політичний; економічний; правовий; організаційний. Проаналізована еволюція, непослідовність і суперечливість законодавства, які каталізуються існуванням громіздкої нормативної бази.

Україна не створила політичних, економічних та організаційних умов для залучення серйозних та ефективних зовнішніх коштів у потрібних обсягах і наслідками цього є надзвичайно малий приток іноземних інвестицій та наростання дивестування вкладеного капіталу. Розкрито основні канали та способи відпливу капіталів з України і зроблено висновок, що внаслідок цього та зовнішньої заборгованості не можна розраховувати на отримання значних кредитів та приватних інвестицій.

Проведено аналіз надходження іноземних інвестицій і функціонування спільних підприємств, в результаті якого показано, що серед існуючих прямих іноземних інвесторів переважають дрібні фірми, які шукають швидкого прибутку, а діяльність спільних підприємств здебільшого концентрується на посередницькій, а не виробничій діяльності.

Урахування потреб і можливостей України дозволило виділити пріоритетні напрями у залученні зовнішніх коштів. До першочергових завдань економічної політики належить і набуття технологічного динамізму, від чого залежатиме структурна перебудова економіки.

На концептуальній основі обґрунтовано головні заходи, які сприяють покращенню інвестиційного клімату України, наведені на стор.8. Багато в чому вони стосуються створення відлагодженої законодавчо-регулюючої інфраструктури.

Особливе значення має проблема надання пільг. Пільги окремим підприємствам призводять до втрати податковою системою України прозорості, рівності, економічної раціональності та нейтрального характеру, що веде до перекосів у економіці і унеможливлює прийняття вірних макроекономічних рішень з боку уряду. Водночас вважається передчасним їх повне анулювання. Доцільна їх більша відповідність долі власності, розміру капіталовкладень, чистому прибутку, різним спеціальним програмам та соціальному захисту населення. Пріоритет мусить надаватися спеціалізованому виробництву наукоємної або дефіцитної продукції, необхідна диференціація податкових пільг за критеріями галузевого вкладення капіталу, термінів та обсягів іноземних інвестицій, ступеня використання товарів і послуг вітчизняного виробництва.

Варто завбачити і можливість закупки підприємства іноземним інвестором з метою подальшого закриття. Запобігти цьому може поетапна приватизація, а при розробці інвестиційної програми, як складової частини договору купівлі-продажу, попереднє обумовлення таких чинників, як: вид, обсяги та терміни здійснення первинної інвестиції; вимогу щодо збереження або заздалегідь визначеного подальшого профілю діяльності підприємства; фіксація питань соціального захисту працівників з наданням їм певних гарантій в разі продажу контрольного пакету акцій; контроль за реалізацією інвестиційної програми з можливістю застосування штрафних санкцій; імовірні додаткові умови, пов'язані зі збереженням робочих місць, охороною навколишнього середовища.

Окрім стабільного в комплексі законодавства для іноземних інвесторів важлива наявність інтенсивного процесу внутрішнього інвестування. Вони не вкладатимуть кошти в українську економіку, якщо усвідомлять, що всупереч усім урядовим гарантіям внутрішні інвестори віддають перевагу іншим формам діяльності, а не капіталовкладенням. При залученні внутрішніх інвестицій, хоча це і дискусійна проблема, можлива мобілізація коштів “тіньового” капіталу. Створення сприятливого інвестиційного клімату знаходиться в органічному зв'язку з формуванням умов для здійснення населенням заощаджень і протидії знеціненню останніх.

Потрібна диверсифікація форм інвестицій - лізингу, надання концесій тощо. Однією з форм залучення зовнішніх кредитних ресурсів могла б стати система франчайзінгу.

Увага мусить бути приділена конверсії, розробці її концепції та регулюючих законодавчих актів. До її реалізації корисно підключити зовнішньополітичні структури, скеровуючись при залученні іноземного капіталу сформульованими воєнною доктриною, програмою озброєння, проведеною класифікацією підприємств, які підлягають конверсії, її типу - повної, часткової тощо - та розробленими заходами по захисту українських технологій і авторських прав. Внаслідок розпаду СРСР було втрачено ряд ринків і нинішнє становище актуалізувало проблему збереження позицій на них. Сприяти цьому може зростання, чи хоча б підтримання певних обсягів зарубіжного інвестування, а також повернення на традиційні ринки збуту продукції українських виробників.

Стратегія подальшого розвитку України нагально потребує невідкладної та обов'язкової корекції відносин з рядом міжнародних фінансових організацій, зокрема, Світовим банком та Міжнародним валютним фондом. У дисертації обґрунтовано неприйняття курсу, що його побудовано на їх постулаті, згідно якого державі відводиться роль пасивного спостерігача за процесами розвитку ринку; що модель розвитку, яка нав'язується ними, не відповідає інтересам України та шкідливість вимоги щодо повної лібералізації зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємницька діяльність вимагає ретельного врахування зовнішньополітичних ситуацій. При укладенні угоди з будь-якою країною слід знати її менталітет і контекст відносин з іншими державами та проаналізувати їх гіпотетичну динаміку. Це положення аргументовано конкретними фактами: існуванням тенденції протистояння між Європою та Америкою, з одного боку, та ісламськими державами - з другого; необхідністю географічної диверсифікації зовнішньоторговельних та інвестиційних зв'язків у плані зменшення імпортної залежності; прийняття виважених рішень при участі у інвестиційних проектах у Закавказзі та інших регіонах. Однак важливо і не впадати в крайнощі, як при відмові від реалізації Бушерського проекту (березень 1998 р.).

В дисертації обґрунтовано доцільність застосування комплексу організаційних, правових, економічних, адміністративних заходів, спрямованих на покращення інвестиційного клімату України.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ВИСНОВКИ

1. ПІІ - квантифікована економічна категорія, за використання якої можливі порівняння та оцінка якісних і кількісних наслідків процесу інвестування і регулювання рівня надходжень, врахування інтернаціональних критеріїв у господарській діяльності.

2. До головних загальних чинників проведення іноземного інвестування належать наростання відкритості економік переважної більшості країн для зарубіжних інвесторів; наявність політичної та макроекономічної стабільності в приймаючій країні; створення міжнародного виробництва; використання інтерналізації; прагматичність, за якої першочергово враховуються прибутковість і, зокрема, валютний курс, менталітет країн базування та реципієнтів; наростання участі прямих та портфельних інвесторів у приватизації; наявність угоди з Міжнародним валютним фондом в ролі своєрідного гаранта забезпечення зовнішніх надходжень.

3. Специфіка прямого вкладення коштів на сучасному етапі пов'язана з тим, що воно стало провідним методом приватної підприємницької діяльності за рахунок активізації міжнародного виробництва, модифікації конкуренції та інтерналізації. Конкуренція відбувається вже не лише через експорт, а й іноземні інвестиції, частіше всього на основі глобальної стратегії симбіозу торгівлі та розосередження виробництва з координацією останнього. Пряме інвестування перетворилося з допоміжної форми боротьби за нові сфери впливу в домінуючу форму зовнішньоекономічної діяльності, а зовнішня торгівля, навпаки, - з домінуючої форми міжнародних економічних відносин - у підпорядковану.

4. До найсуттєвіших рис глобалізації належить посилення зростання ролі та значення міжнародних економічних критеріїв у внутрішній системі економічних оцінок господарської діяльності окремих країн, а отже - певне зближення внутрішніх і міжнародних умов господарського розвитку. Дана обставина екстраполюється на здійснення іноземного інвестування, яке має істотні відмінності у різних регіонах.

5. Досвід країн Південно-Східної Азії та Латинської Америки означає важливість узгодженості між ПІІ та торгівлею. Для латиноамериканської “моделі” залучення іноземних інвестицій характерна певна “компенсаторна” роль, коли за їх допомогою уряди країн регіону намагаються компенсувати загальну слабкість національної інвестиційної діяльності, тоді як в країнах ПСА іноземне інвестування доповнює і підсилює інтенсивний внутрішній інвестиційний процес. Практика надходження ПІІ у країни Латинської Америки доводить, що обрана ними модель, як і у країнах перехідної економіки, не дає гарантій стабільності припливу іноземних інвестицій, причому саме внутрішні інвестиційні вади виступають тут одним з провідних чинників нестабільності.

6. При укладенні міжнародних інвестиційних угод насамперед слід мати на увазі два моменти: по-перше, яким чином вони можуть допомогти справедливій інтеграції країн, що розвиваються, та країн перехідної економіки у світове господарство шляхом стимулювання більшого обсягу надходжень ПІІ і, по-друге, максимізувати позитивний та мінімізувати будь-який негативний ефект від цього. Важливе тут і врахування не лише кількісних, а й якісних характеристик інвестицій, що ввозяться.

7. Регулювання капіталовкладень, що сприяють розвитку, повинно базуватися на транспарентних правилах, які забезпечують збалансованість вигод і зобов'язань сторін-учасниць. Врахування інтересів менш розвинутих країн можливе шляхом застосування захисних застережень, встановлення перехідних періодів і включення спеціальних положень, які забезпечують поступову інтеграцію у світову економіку.

8. Надання національного режиму, з одного боку, мусить охоплювати ввіз інвестицій та їх функціонування після ввозу. Приймаючі країни повинні мати можливість гнучкого проведення своєї політики і розповсюджувати захисні гарантії лише на ті інвестиції, що вже ввезені.

9. В економіці України з'явилися ознаки ринкової трансформації, до яких відносяться й іноземні інвестиції. Проте їх не слід розглядати як критерій зрілості ринкових відносин, особливо за використання як інструменту, що замінює, а не доповнює мобілізацію внутрішніх ресурсів.

10. Нестабільний економічний стан і невідпрацьованість правової сфери - основні перешкоди для залучення іноземного капіталу і мають стійку тенденцію до збереження, а подеколи - і відтворення, що не дає підстав розраховувати на надходження не тільки масштабних, а й необхідних обсягів зовнішніх коштів.

11. Надходження іноземних інвестицій поки що значною мірою пов'язано з індустрією збуту імпортних товарів і знаходить прояв у зростанні кількості магазинів, складів, представництв фірм, ресторанів, готелів, казино тощо. Іноземні та спільні підприємства діють перш за все у сферах де можливе швидке отримання прибутків, а не пріоритетних для України. Виправленню становища здатна сприяти оптимізація їх використання на основі правильного визначення пріоритетних галузей та видів виробництва та покращення системи регулювання іноземних інвестицій.

12. Пріоритетні напрями залучення інвестицій для України включають в себе: високотехнологічні наукоємні галузі: літако- та машинобудування, порошкову металургію, надтверді матеріали, кераміку, електрозварювальне виробництво; енергозберігаючі та адсорбуючі технології; нафтогазовий комплекс; агропромисловий комплекс; патентно-ліцензійну торгівлю, “ноу-хау”, інжиніринг, сферу послуг, особливо туризм; добувні та металургійні галузі: кольорові метали, уран, вугілля, сталь та прокат; виробництво товарів народного споживання; конверсію; незавершене будівництво; надлишкові потужності в ряді секторів (чорна металургія, виробництво цукру та цементу, суднобудування тощо); малий бізнес; інфраструктуру. Важливим сегментом економіки, куди можна залучати іноземний капітал, є військово-промисловий комплекс, існує великий потенціал для виготовлення нових видів озброєнь.

13. Розраховувати на значну перспективну фінансово-інвестиційну допомогу Заходу неправомірно. Проблеми подальшого соціально-економічного розвитку Україні доведеться вирішувати на основі національних зусиль і ресурсів, для чого необхідна активізація власного інвестиційного потенціалу. До того ж нинішня світова фінансова криза спричинить погіршення умов для зовнішнього кредитування, скорочення його термінів, підвищення банківського відсотка та жорсткіші строки повернення зовнішніх зобов'язань. Невірно закладати в економічну політику орієнтацію на зовнішні джерела фінансування, потрібне забезпечення економічного зростання, в умовах спаду виробництва інвестиції не надходитимуть. Іноземні інвестори з'являться, коли діятимуть вітчизняні. Залишається єдиний шлях: власне товарне виробництво на основі високих технологій, своїх багатих природних ресурсів.

Іноземні інвестиції потрібні не заради самого факту присутності іноземного капіталу, а для пожвавлення виробництва і забезпечення на цій основі економічного зростання. Вони можуть розглядатися лише як додаткове джерело, яке за умов шанобливого ставлення до прийнятих у світі правил та законів принесе певну реальну віддачу. Не можна стати і на шлях копіювання західних моделей. Світовий досвід вказує на необхідність опору на власну специфіку, історичні, національні та культурні традиції, врахування умов та правил поведінки цивілізованого ринку.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998. - 202 с. (Рецензії: 1. Рум'янцев А.П. Нове видання з проблем сучасного іноземного інвестування // Український промисловець. - 1998. - №8. - С.19; 2. Білорус О.Г. Іноземні інвестиції // Фінанси України. - 1998. - №10. - С.128-129; 3. Кваснюк Б.Є. Актуальне дослідження іноземного інвестування // Економіка України. - 1998. - №10. - С.92-93).

Гаврилюк О.В., Румянцев А.П. Економічна інтеграція в сучасному світі. - Київ: Наукова думка, 1991. - 128 с. Автору належить дослідження причин нездійсненності концепцій об'єднаного ринку РЕВ, розвитку західноєвропейської інтеграції, ділового співробітництва Схід - Захід, резервів спільних підприємств, функціонування вільних економічних зон, зовнішньої заборгованості.

Гаврилюк О.В. Воздействие интеграционного сотрудничества в области капитальных вложений на совершенствование территориально-отраслевой структуры производства // Региональные аспекты сотрудничества СССР со странами СЭВ. - К.: Наукова думка, 1988. - С.141-152.

Гаврилюк О.В. Прямые связи в инвестиционной сфере // Прямые связи в экономическом сотрудничестве стран-членов СЭВ. - Киев: Наукова думка, 1990. - С.133-145.

Гаврилюк О.В. Останні тенденції розвитку світового ринку капіталів // Від кризи до росту / Геєць В., Кваснюк Б., Киреєв С. та ін. - Київ: Міжнародний центр перспективних досліджень; Інститут економіки Національної академії наук України, 1994. - С.39-49.

Гаврилюк О.В. “Механізм, форми і напрямки сучасного зарубіжного інвестування” // Від кризи до росту / Геєць В., Кваснюк Б., Киреєв С. та ін. - Київ: Міжнародний центр перспективних досліджень; Інститут економіки Національної академії наук України, 1994. - С.49-61.

Гаврилюк О.В. Північна Америка // Гаврилюк О.В., Сіденко С.В., Арагау Б.С. Зарубіжний досвід залучення іноземних інвестицій. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1995. - С.50-52.

Гаврилюк О.В. Латинська Америка // Гаврилюк О.В., Сіденко С.В., Арагау Б.С. Зарубіжний досвід залучення іноземних інвестицій. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1995. - С.52-66.

Гаврилюк О.В. Росія // Гаврилюк О.В., Сіденко С.В., Арагау Б.С. Зарубіжний досвід залучення іноземних інвестицій. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1995. - С.82-104.

Гаврилюк О.В. Україна // Гаврилюк О.В., Сіденко С.В., Арагау Б.С. Зарубіжний досвід залучення іноземних інвестицій. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1995. - С.104-118.

Степаненко В.О., Гаврилюк О.В. Особливості підприємницької діяльності в Україні // Перехідна українська економіка: стан і перспективи / За ред. док. екон. наук, проф. А.Філіпенка, док. екон., проф. В.Бандери (США). - К.: Академія, 1996. - С.85-97.

Гаврилюк О.В. Інвестиційно-підприємницький клімат України // Панченко Є.Г. Гаврилюк О.В., Сіденко С.В. Стратегія розвитку міжнародного підприємництва та іноземних інвестицій в Україні. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1993. - С.5-14.

Гаврилюк О.В. Можливості та шляхи залучення іноземного капіталу // Панченко Є.Г. Гаврилюк О.В., Сіденко С.В. Стратегія розвитку міжнародного підприємництва та іноземних інвестицій в Україні. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1993. -С.27-36.

Гаврилюк О.В. США // Панченко Є.Г., Гаврилюк О.В., Арагау Б.С. Малий бізнес у США, Канаді та країнах Західної Європи. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1993. - С.7-17.

Гаврилюк О.В. Канада // Панченко Є.Г., Гаврилюк О.В., Арагау Б.С. Малий бізнес у США, Канаді та країнах Західної Європи. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1993. - С.17-26.

Гаврилюк О.В. Малий бізнес на Україні: стан і можливості запозичення зарубіжного досвіду // Панченко Є.Г., Гаврилюк О.В., Арагау Б.С. Малий бізнес у США, Канаді та країнах Західної Європи. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1993. - С.34-44.

Гаврилюк О.В. Південна Корея // Панченко Є.Г., Гаврилюк О.В., Арагау Б.С. Малий бізнес у США, Канаді та країнах Західної Європи. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин АН України, 1993. - С.44-50.

Статті в журналах:

Гаврилюк О.В., Жумдаан Ш. Роль совместных предприятий в развитии производительных сил МНР // Вопросы политической экономии. - № 187. - 1987. - С.124-127.

Гаврилюк О.В. Взаємозалежність країн східноєвропейського регіону та шляхи її раціоналізації // Питання політичної економії. - 1992. - №217. - С.13-16.

Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції та технологічний динамізм // Технологічний динамізм України: потенціал, фактори, перспективи. - Київ: Інститут економіки АН України, 1993. - С.38-45.

Сіденко В., Гаврилюк О., Арагау Б.С., Богачевич П. Іноземні інвестиції в стратегіях структурних реформ і економічного зростання // Політична думка. - 1997. - №1. - С.49-61.

Гаврилюк О.В. Домінанти інвестиційного клімату України // Український промисловець. - 1997. - Січень. - С.8-9.

Гаврилюк О.В. Пріоритети та напрямки вдосконалення іноземного інвестування в Україні // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1997. - С. 84-86.

Гаврилюк О.В. Потенціальні можливості для іноземних інвесторів // Моніторинг економіки України. - 1997. - № 6. - С.20-22.

Гаврилюк О.В. Пріоритетні галузі та види виробництва для іноземного інвестування в Україні // Фінанси України. - 1997. - №6. - С.56-61.

Гаврилюк О.В. Умови здійснення іноземного інвестування // Економіка України. - 1997. - №8. - С.9-16.

Гаврилюк О.В. Іноземне інвестування і структурна трансформація в країнах перехідної економіки // Фінанси України. - 1998. - №7. - С.54-66.

Анотації

Гаврилюк О.В. Пряме іноземне інвестування у світогосподарських процесах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено дослідженню прямого іноземного інвестування в сучасних світогосподарських процесах. З'ясовані загальні умови та фактори його здійснення, обґрунтовано етапи та встановлено взаємозв'язок з іншими економічними процесами та параметрами. Досліджені новітні тенденції динаміки світового прямого вкладення коштів в умовах глобалізації господарських процесів у різних групах країн, в т.ч. перехідної економіки, та методів його регулювання на різних рівнях: країн базування і приймаючих, регіональному та загальносвітовому. Сформульовані концептуальні засади щодо вдосконалення інвестиційно-підприємницького клімату України.

Ключові слова: пряме іноземне інвестування, міжнародні вкладення коштів, країни базування, приймаючі країни, країни перехідної економіки, інвестиційно-підприємницький клімат, глобалізація.

Гаврилюк О.В. Прямое иностранное инвестирование в мирохозяйственных процессах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.

Диссертация посвящена исследованию прямого иностранного инвестирования в современных мирохозяйственных процессах. Сформулированы общие условия и факторы его осуществления, обоснованы этапы, установлена взаимосвязь с другими экономическими процессами и параметрами (экономический рост, научно-технический прогресс, портфельное инвестирование, структура экономики, занятость, региональное развитие, конкуренция, экспорт, платежный баланс, валютный курс, процентные ставки, инфляция и т.д). Обоснованы критерии оценки общего состояния экономики при принятии инвесторами решений относительно инвестирования, в частности: темпы роста ВВП; динамика экспорта и импорта; знак сальдо и темпы роста торгового баланса; состояние платежного баланса; величина и динамика валютних резервов; совокупная оценка в долларах средней заработной платы и денежных доходов.

Проведена периодизация этапов прямого иностранного инвестирования на основе имманентных черт каждого з них, что способствовало получению знаний о его специфике и современных тенденциях развития (в т.ч. активизации международных слияний и поглощений, модификации конкуренции и интернализации, гармонизации соответствия национального законодательства и критериев эффективности производства интернациональным критериям), которыми следует руководствоваться при разработке внешнеэкономической стратегии.

Определены характерные черты современного этапа глобализации мирохозяйственных процесов и роли в нем прямого инвестирования за счет качественно новых взаимоотношений между транснациональными корпорациями и государствами, новой доминирующей роли иностранных инвестиций в мировой экономике и превращения внешней торговли в подчиненную форму международных экономических отношений, модификации конкуренции, которая уже осуществляется и через прямые инвестиции. Исследованы новейшие тенденции динамики мирового прямого вложения средств в условиях глобализации хозяйственных процессов в разных группах стран. Выяснены причины большей успешности в привлечении иностранных инвестиций регионом Юго-Восточной Азии по сравнению с Латинской Америкой в первую очередь за счет стабильной политической ситуации, более логичной макроэкономической политики, четкого очерчения приоритетов экономической динамики, целеустремленнной экспортной оринтации. Сделан принципиально важный вывод, что опыт развития указанных регионов свидетельствует о необходимости согласованности между прямыми иностранными инвестициями и торговлей.

Выявлено значение прямых иностранных инвестиций на начальных и дальнейших этапах системной трансформации постсоциалистических стран Центральной и Восточной Европы и доказано, что они не могут выступать в качестве решающего инструмента преодоления (компенсации) внутренних проблем: приток является следствием макроэкономической стабилизации, нежели ее причиной. На них нельзя акцентировать внимание в качестве первичного главного рычага экономического роста, более реалистична реализация стратегии преимущественной опоры на интенсификацию внутренних инвестиционных процессов, для чего следует обеспечить: активизацию инвестирования в основной капитал; повышение удельного веса внутренних сбережений в ВВП, увеличние экспорта.

Раскрыта система регулирования прямых инвестиционых процессов в условиях глобализации за счет оценки методов современной регламетации деятельности инвесторов на внутреннем (стран базирования и принимающих стран) и внешнем (двусторонних соглашений, региональном и мировом) уровнях. Установлено, что транснационализация мировой экономики, либерализация инвестиционных режимов и углубление интеграционных процессов генерировали необходимость регламентации поведения инвесторов на международном уровне, а также связь между торговлей и инвестициями достигла такой степени, что их автономное регулирование теряет смысл. Исходя из этого, в международных инвестиционных соглашениях необходим учет возможностей: справедливой интеграции развивающихся стран и стран переходной экономики в мировое хозяйство и стимулирования в них большего объема поступлений извне; создания условий, при которых либерализация не сможет нанести ущерб национальной безопасности; контролирования антиконкурентной практики; тесного корреспондирования проблем конкуренции политике в торговой и инвестиционной сферах и регулированию внутренней экономической деятельности.

На основе комплексного подхода раскрыто современное состояние инвестиционно-предпринимательского климата Украины, впервые иссследованы главные формы утечки капитала из нее. Проанализировано поступение и использование иностранных инвестиций, определены приоритетные направления для них. Аргументировано положение, что рассчитывать на масштабную финансово-инвестиционную помощь развитых стран неправомерно: иностранные инвесторы появятся лишь с началом реального функционирования национальных и проблемы дальнейшего социально-экономичнского развития Украине придется решать своими силами. Сформулированы концептульные предложения по совершенствованию системы и методов регулирования иностранного инвестирования.

Ключевые слова: прямое иностранное инвестирование, международные вложения средств, страны базирования, принимающие страны, страны переходной экономики, инвестиционно-предпринимательский климат, глобализация.

Gavriliuck O.V. Foreign Direct Investment in World Economic Processes.- Manuscript.

A Doctor of Sciences in Economics Dissertation, specialized field 08.01.01 - Economic Theory. Kiev Taras Shevchenko University, Kiev, 1999.

The dissertation is devoted to investigation of foreign direct investment in modern world economic processes. Main conditions and factors of realization of foreign investment are revealed and proved their stages likewise reviewed interrelationship with other economic processes and categories. The author grounds latest tendencies of their dynamics under the conditions of globalization of economic processes in various groups of countries including countries of transition and their regulation on different levels - at home and host countries, regional and worldwide. The conceptual approaches to improvement of investment and entrepreneurial climate of Ukraine are formulated.

Key words: foreign direct investment, international investment, home countries, host countries, countries of transition, investment and entrepreneurial climate, globalization.

Размещено на Allbest.ru