Аналіз стану виплати заробітної плати найманим працівникам за видами економічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Кіровоградський національний технічний університет

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра економіки та організації виробництва

Контрольна робота

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ:

«Економіка праці та соціально-трудові відносини»

на тему: «Аналіз стану виплати заробітної плати найманим працівникам за видами економічної діяльності»

Виконала:

студентка групи ОА-10-1П

Острова Анастасія Олексіївна

Кіровоград - 2012

План:

1. Сутність витрат на робочу силу

2. Звітність з праці та нормативні документи

3. Аналіз обліку витрат на робочу силу

4. Проблеми оцінки вартості трудових ресурсів

5. Відображення витрат на робочу силу на рахунках бухгалтерського обліку

6. Аудит звітності з праці

1. Сутність витрат на робочу силу

праця облік звітність аудит

Витрати підприємства на робочу силу включають витрати на оплату праці виробничих робітників та суму обов'язкових відрахувань на соціальні заходи.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" до складу елементу витрат "Витрати на оплату праці" включається заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Мета обліку витрат на робочу силу - це визначення витрат робочого часу робітниками за видами діяльності; величини виробітку або ступеню виконання змінного завдання; достовірності нарахування заробітної плати, розрахунків із працівниками з оплати праці; контроль за використанням фондів оплати праці.

Витрати на оплату праці не є однорідними, і тому з метою задоволення вимог управління їх класифікують, в основу цієї класифікації повинні бути покладені принципи, які характеризують однорідні явища. В практиці підприємств застосовується таке групування витрат на робочу силу:

- за видами - основна та додаткова;

- за елементами - погодинна, відрядна, премії, оплати простоїв, тощо;

- за складом працівників - обліковий, обліково-штатний, сумісники, які працюють за договорами підряду;

- за категоріями працівників - робітники, службовці, з складу яких виділяють керівників.

Така класифікація передбачена у звітності з праці і нормативних документах. У цілях калькулювання у більшості випадків вона доповнюється розподілом за напрямами витрат та видами продукції, а для контролю і нарахування заробітної плати - за структурними підрозділами бригадами, цехами, виробництвами, процесами, по підприємству в цілому.

Однак прийнята класифікація характеризується занадто загальними ознаками і мало придатна для управління. Наприклад, у ній немає інформації за такими процесами управління, як витрати на набір, відбір та скорочення чисельності; витрати, які пов'язані з процесами планування та нормування чисельності персоналу і праці.

Детальна класифікація витрат потрібна для виявлення причин їх виникнення. Крім того, підприємствам надається право у визначенні розмірів і порядку оплати праці, застосуванні різних виплат компенсаційного й стимулюючого характеру, наданні додаткових трудових і соціальних пільг. За цих умов обмежена диференціація витрат на робочу силу не спроможна задовольнити цілі управління виробництвом.

Керуючись основними цілями управлінського обліку, насамперед необхідно виділити із фонду оплати праці заробітну плату, включену до собівартості продукції. В класифікації витрат на робочу силу, потрібно акцентувати увагу на таких статтях:

1. Витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих у процесі виробництва продукції. Сюди входить оплата робіт за відрядними нормами і розцінками, а також роботи, що оплачуються погодинно.

2. Стимулюючі виплати - надбавки за якість роботи та високу майстерність, стаж роботи, винагороду за вислугу років, за підсумками роботи підприємства за рік, різні премії, пов'язані з виробничою діяльністю.

3. Непродуктивні виплати - оплата простоїв, оплата за невідпрацьований час, оплата за брак, який виник не з вини робітника, доплати за відхилення від нормальних умов праці, доплати за роботи у нічний час, понадурочні роботи, переведення на іншу роботу, що не відповідає кваліфікації робітника тощо

4. Інші види витрат: витрати з найму, відбору робочої сили, витрати з нормування та планування чисельності персоналу і праці, витрати, пов'язані з навчанням і перенавчанням, витрати на оплату праці допоміжних робітників, зайнятих ремонтом обладнання і транспортних засобів, підготовкою та обслуговуванням робочих місць, що включаються до складу загальновиробничих витрат, витрати на оплату праці працівників, зайнятих управлінням виробничих підрозділів, що включаються до складу загальновиробничих витрат, витрати на підготовку керівних кадрів, витрати на оплату праці спеціалістів і керівників, зайнятих управлінням підприємством, що включаються до складу адміністративних витрат.

Запропонована класифікація витрат на робочу силу відповідає цілям обліку собівартості і визначення прибутку, а також частково цілям контролю і регулюванню витрат. Що стосується прийняття рішень, то необхідно мати на увазі проблему виділення в обліку майбутніх витрат на робочу силу.

Для обліку витрат на оплату праці виробничих робітників призначені статті калькуляції "Основна заробітна плата" та "Додаткова заробітна плата"

Основна заробітна плата - встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу статті калькуляції та витрат елементу "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

На промислових підприємствах, де діє система позамовної калькуляції витрат, джерелом інформації про час, що витрачається виробничими робітниками на різні види робіт, є такі документи, як картка замовлень, табель обліку робочого часу, картка простоїв тощо. Коли робітник розпочинає виконання замовлення, майстер або табельник проставляє час початку роботи на картці замовлень чи в табелі. В обох цих документах зазначається номер замовлення або номер статті накладних витрат, час закінчення роботи, запис про простій. За цими даними та інформацією про погодинну ставку заробітної плати можна розрахувати витрати на робочу силу.

Витрати на оплату праці певних категорій невиробничих робітників повинні встановлюватися за даними їх особових облікових карток і відноситися до загальновиробничих витрат.

Якщо частина витрат на робочу силу носить непрямий характер. У такому випадку немає можливості віднести витрати на заробітну плату робітників, що оплачується погодинно, підсобних виробничих робітників, зайнятих у виробництві на допоміжних операціях, доплати бригадирам за організацію роботи бригад і інші види доплат на собівартість окремих виробів замовлень, процесів тощо. По таких витратах виникає необхідність розподілу заробітної плати і включення її до собівартості продукції шляхом складання спеціального розрахунку.

Частина таких витрат відноситься до загальновиробничих та адміністративних накладних витрат і розподіляється разом з ними за прийнятою на підприємстві методикою. Частина витрат виділяється окремою групою і розподіляється між конкретними видами продукції, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.

З цих позицій розробляються кошторисні (нормативні) ставки за видами виробів. Базою розрахункової величини ставки є кількість робочих місць із погодинною оплатою праці, норми обслуговування і бюджет робочого часу, тарифні ставки і премії, обсяг виробничої програми, що планується.

Внаслідок частої зміни бази розрахункової величини ставок багато підприємств розподіляють такі витрати пропорційно прямій заробітній платі робітників-відрядників за відсотком, який склався у звітному місяці.

В окремих галузях промисловості використовують свої методи розподілу заробітної плати між видами продукції. Так, наприклад, на підприємствах м'ясо-молочної промисловості заробітна плата виробничих робітників розподіляється пропорційно кошторисних ставок, які періодично переглядаються при зміні обсягів виробництва, технології, тарифних ставок тощо.

В металургії і текстильній промисловості заробітна плата може розподілятись між виробами пропорційно кількості використаної сировини або напівфабрикатів.

Додаткова заробітна плата відноситься на собівартість виробів пропорційно до основної, а відрахування на соціальні заходи - пропорційно до основної і додаткової заробітної платина сьогодні також ускладнюється розподіл заробітної плати між видами продукції, оскільки за існуючою методикою заробітна плата за відпрацьований і невідпрацьований час повністю включається до статті "Основна заробітна плата виробничих робітників". Саме тому на першому етапі визначається заробітна плата за видами продукції за виконаний обсяг робіт, а потім розподіляється заробітна плата за невідпрацьований час пропорційно до заробітної плати за виконаний обсяг робіт.

Наприклад, на підприємстві було виконано розподіл заробітної плати бригади між виробами, результат якого було оформлено у вигляді наступної табл. 1.

Таблиця 1

РОЗПОДІЛ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ БРИГАДИ

Вироби	Заробітна плата за обсяг робіт, грн.	Коефіцієнт розподілу	Заробітна плата за невідпрацьований час, грн. гр.2*гр.3	Загальна сума заробітної плати гр.2+гр.4
1	2	3	4	5
А	200,00	0,115	200*0,115 = 23,0	223,0
Б	300,00	0,115	300*0,115 = 34,5	334,5
В	500,00	0,115	500*0,115 = 57,5	557,5
Разом:	1000,00		115	1115,0

Крім витрат на заробітну плату, роботодавець несе ще ряд витрат, пов'язаних з робочою силою: навчання, найм, відбір, забезпечення умов праці, відшкодування шкоди, завданої здоров'ю працівника, відпустками, внесками до Пенсійного фонду, Фонду зайнятості населення, Фонду соціального страхування. Ця група витрат також узагальнюється за статтями класифікації і розподіляється або разом з накладними витратами, або пропорційно базі розрахунку - фонду оплати праці.

З метою контролю у бухгалтерії складають накопичувальні відомості про виконання кошторису витрат, де фактичні витрати порівнюють з кошторисними.

Окремі зведення узагальнюють інформацію про брак, простої, рух робочої сили, використання робочого часу тощо.

Підприємства можуть створювати резерв на оплату відпусток виробничих робітників. Методика розрахунку резерву через визначення відсотка відрахувань до резерву відпусток полягає в тому, що спочатку робітники групуються за тривалістю днів відпусток, яка множиться на кількість робітників для обчислення кількості людино-днів відпусток.

Отримана таким чином величина часу, використаного на відпустки, ділиться на календарний фонд робочого часу і множиться на 100%. Таким чином знаходимо відсоток відрахувань до резерву на оплату відпусток.

Наприклад, кількість робочих днів, відпрацьованих одним робітником прийнята за 240 днів, що за рік становить 84000 людино-днів. Розрахунок проценту відрахувань до резерву на оплату відпусток наведено у вигляді наступної табл. 2.

Розмір відрахувань до резерву на оплату відпусток за таких умов становитиме 8,75 %.

Створення резерву на оплату відпусток виробничих робітників відображається по дебету рахунку 23 "Виробництво" (відповідні субрахунки) та по кредиту рахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток".

Таблиця 2

РОЗРАХУНОК ПРОЦЕНТУ ВІДРАХУВАНЬ ДО РЕЗЕРВУ НА ОПЛАТУ ВІДПУСТОК

Тривалість відпусток, дні	Кількість робітників, чол.	Кількість людино-днів відпусток гр.1*гр.2	Календарний фонд робочого часу робітників, людино - днів
1	2	3	4
18	200	3600	-
24	100	2400	-
27	50	1350	-
	350	7350	84000

Відрахування до резерву оплати відпусток від заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідного виду продукції (робіт, послуг), безпосередньо включаються до собівартості таких видів продукції (груп однорідних видів продукції).

Фактична заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), віднесення якої безпосередньо до собівартості окремих видів продукції є ускладненим, включається до собівартості окремих видів продукції, товарного випуску та незавершеного виробництва на основі розрахунку (виходячи з обсягів виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування) кошторисної ставки цих витрат на одиницю продукції (виріб, замовлення, машинокомплект та інші)

Ці ставки періодично переглядаються у разі зміни обсягів виробництва, технології, тарифних ставок тощо.

Розробка нормативів витрат на робочу силу включає в себе розрахунок норм часу, виробітку продукції, обслуговування, часу обслуговування та чисельності, відрядних та погодинних ставок.

Прямі нормативні трудовитрати на одиницю кінцевої (готової) продукції визначаються шляхом множення нормативної кількості робочого часу (в годинах), який повинен бути витрачений на виробництво одиниці кінцевої (готової) продукції, на нормативну ставку за одиницю часу (нормативна погодинна заробітна плата). При відрядній оплаті праці нормативні трудовитрати на одиницю продукції - це розмір відрядної ставки або суми ставок для виробництва одиниці цієї продукції.

Величина загальних нормативних витрат по трудовитратах звітного періоду розраховується як нормативні трудовитрати на одиницю готової продукції, помножені на кількість одиниць продукції, випущених в цей звітний період.

Перед початком розробки нормативів по робочій силі від виробничого відділу до бухгалтера калькуляційного відділу бухгалтерії надходить інформація про чинні норми витрат часу на кожну операцію, передбачену технологічним процесом.

При систематизації інформації про норми часу за різноманітними ознаками в накопичувальних відомостях можна отримати:

- нормовані трудовитрати по виробничому підрозділу як суму нормо-годин по окремих операціях, виконаних даним підрозділом, яка множиться на кількість операцій за виробничою програмою, виробничим завданням;

- нормовані трудовитрати на машинокомплект, який об'єднує окремі операції, виконаний конкретним виробничим підрозділом, цехом по виробництву деталей та вузлів;

- нормовані трудовитрати на вузол, виріб як сума загальних прямих трудовитрат, необхідних для виготовлення вузла, виробу.

Проблему визначення прямих витрат на робочу силу вирішують різними способами. Часто доповнюють розрахунковий (машинний) час по кожній операції, який заповнюють підготовчо-заключним, допоміжним часом, часом на обслуговування робочого місця, перерв, особистих потреб тощо. Основний розрахунковий час береться з технологічних карт, а додатковий час визначають шляхом досліджень. При цьому незапобіжні втрати в часі також включаються до нормо-годин.

Нормовані ставки заробітної плати розроблюються на підприємстві і відображають результат взаємодії менеджерів-роботодавців, профспілок та робітників. Узгоджені нормативні ставки заробітної плати застосовують для оплати праці та розрахунку нормованих прямих витрат на робочу силу.

Метою підрахунку прямих витрат на робочу силу по виробах, місцях виникнення витрат та центрах відповідальності, робочих місцях є визначення початкової точки для контролю за рівнем виробничих витрат. Для організації системи контролю важливо, щоб були виділені прямі витрати на заробітну плату при виготовленні кожної деталі.

Нормування праці представляє собою фундамент, на якому тримається вся система організації праці на підприємстві. З точки зору виробництва, нормування спрямоване на пошук оптимальних шляхів перетворення витрат праці у випуск продукції.

Основними джерелами формування нормативної бази прямих витрат на робочу силу є: документи конструкторської та технологічної підготовки виробництва; маршрутні карти виробничого процесу, які відображають послідовність операцій; схеми організаційної структури підприємства; плани-графіки; карти синхронізації виробничого процесу; графіки рентабельності робіт (сггівставлення різноманітних варіантів послідовності виконання операцій); поопераційні карти виробничого процесу, матеріали хронометражу та інших методів дослідження тощо.

Нормативний час на одиницю виготовленої продукції часто змінюється, адже до його складу входить багато елементів у вигляді надбавок. Більшість надбавок носить тимчасовий характер, викликаний причинами, не пов'язаними з характером самої роботи. Тому на підприємствах встановлюють порядок перегляду норм та інформування про це зацікавлених осіб і підрозділів.

Незалежно від питомої ваги прямих трудовитрат в собівартості продукції, їх нормуванню повинно приділятись більше уваги, адже, крім засобу контролю, нормування є й засобом відношення продуктивності праці та її оплати.

Відхилення від норм по заробітній платі виявляються, головним чином, методом документування, тобто заробітна плата понад встановлені норми нараховується на підставі окремих документів: наряди на додаткові роботи, не передбачені технологічним процесом, акти про брак, листки обліку простоїв, листки на доплати понад норм і розцінок тощо. В цих документах зазначають не тільки суми відхилень від норм по заробітній платі, але й їх причини та винуватці.

Основними причинами відхилень від норм по заробітній платі є додаткові операції, не передбачені технологічним процесом; невідповідність або псування обладнання, використання інструментів, які не відповідають технологічному процесу; невідповідність розряду робіт розряду робітника; доплати (економія) до заробітної плати, викликані заміною матеріалів; різниця між фактично нарахованою заробітною платою робітникам з погодинною оплатою за відпрацьований час та сумою заробітної плати за нормами тощо. Відхилення від норм по заробітній платі робітників з погодинною оплатою виявляють за допомогою спеціальних розрахунків, які ґрунтуються на порівнянні фактично нарахованої заробітній плати з її величиною по нормах обслуговування чи на фактично випущену продукцію.

Винуватцями відхилень від норм можуть бути постачальники, цехи, відділи, служби та інші структурні підрозділи підприємства.

Відповідно до первинних документів, розрахунків і діючої на підприємстві номенклатури складають оперативні зведення відхилень від норм по причинах і винуватцях.

2. Звітність з праці та нормативні документи

Закон України "Про державну статистику України" (далі - Закон) зі змінами та доповненнями, який набув чинності з 01 січня 2001 року, регулює права та обов'язки органів державної статистики та респондентів.

Відповідно до статті 18 Закону респонденти "мають право знати, які первинні дані про них збираються у процесі статистичних спостережень, з якою метою, як, ким і з якою метою будуть використовуватися. Респонденти зобов'язані безкоштовно, в повному обсязі, за формою, передбаченою звітностатистичною документацією, у визначені терміни подавати органам державної статистики достовірну статистичну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку".

У статті 21 Закону визначено, що "первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, ... є конфіденційною інформацією, яка забороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється".

При заповненні статистичної звітності за формами №1-ПВ термі-нова-місячна (далі - №1-ПВ (міс.) та №1-ПВ термінова-квартальна (далі - №1-ПВ (кв.) слід керуватися (див. додаток А):

o Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату України від 07.07.95 р. № 171 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.08.95 р. за № 287/823, зі змінами, затвердженими наказом Держкомстату України від 18.02.99 р. № 67 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 09.03.99 р. за №145/3438 (далі - Інструкція зі статистики чисельності працівників);

o Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 р. № 323 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.95 р. за № 465/1001 (далі - Інструкція зі статистики заробітної плати);

o Інструкцією щодо заповнення форм державної статистичної звітності про використання робочого часу, затвердженою наказом Держкомстату України від 04.01.2000 р. за №1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2000 р. за №74/4295 (для розрахунку кількості відпрацьованого часу);

o наказами Держкомстату "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 09.10.95 р. № 253 та "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі" від 22.05.96 р. № 144.

Заповнення сітки кодів адресної частини у бланках форм № 1-ПВ (міс.) та № 1-ПВ (кв.) є обов'язковим і здійснюється згідно з довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проставляються коди усіх передбачених .у сітці реквізитів і в обов'язковому порядку код основного виду діяльності підприємства за Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД).

Порядок подання звітності

Відповідно до статті 4 Закону статистичну звітність з праці подають юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва, цехи, дільниці, розташовані на іншій території, ніж головна організація) незалежно від форм власності та організаційно-правових форм господарювання, включаючи громадські об'єднання, профспілки, благодійні організації, в яких здійснювались нарахування заробітної плати постійному або тимчасовому персоналу та сплачувались внески до фондів соціального страхування (далі - підприємства).

Звіт за формою №1-ПВ (міс.) подається до територіальних органів державної статистики щомісячно не пізніше 7 числа. Одночасно зі звітом за останній місяць кожного кварталу (січень-березень, січень-червень, січень-вересень та січень-грудень) подаються звіти за формами № 1-ПВ (кв.) та 3-ПВ термінова-квартальна "Звіт про використання робочого часу".

Форма статистичної звітності № 1-ПВ (міс.) складається за даними первинного та бухгалтерського обліку, у відповідності з якими були здійснені нарахування працівникам та проведені розрахунки по заробітній платі.

Розділ І. Чисельність працівників та фонд оплати праці:

Показники розділу І заповнюються за звітний місяць та за період з початку року щомісячно.

У рядку 1010 відображається середньооблікова кількість усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості, яка обчислюється згідно з Інструкцією зі статистики чисельності працівників.

Під час розрахунку слід враховувати, що персонал, який залучався до роботи у звітному періоді, включає як штатних працівників підприємства, так і тих, які не перебувають в обліковому складі та залучені до роботи згідно зі спеціальними договорами і мали нарахування з фонду оплати праці.

Перерахунок кількості штатних працівників в еквіваленті повної зайнятості здійснюється пропорційно оплаченому робочому часу як відпрацьованому, так і невідпрацьованому (щорічні відпустки, неявки згідно з законодавством, оплачені простої та інше). Оплачений робочий час штатних працівників відображається у рядку 1050 форми № 1-ПВ (міс.).

У разі простою працівника, якщо час простою було оплачено з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки (стаття 113 КЗпП), він враховується як одна фізична особа. Час такого простою повністю відображається у рядку 1050 форми № 1-ПВ (міс).

Неявки з причин непрацездатності до розрахунку не включаються.

При визначенні середньооблікової кількості в еквіваленті повної зайнятості штатні працівники, які відпрацювали більше встановленого фонду робочого часу, враховуються:

- як одна фізична особа, якщо час відпрацьовано понаднормове;

- пропорційно оплаченому часу у разі, якщо працівник оформлений більш ніж на одну ставку, тобто 1,25; 1,5 фізичних осіб (в залежності від кількості займаних ставок).

Працівники, які не входять до облікового складу підприємства, перераховуються в еквіваленті повної зайнятості в такому порядку:

- пропорційно оплаченому часу - зовнішні сумісники, тобто 0,25; 0,5 фізичних осіб (в залежності від кількості займаних ставок);

- через середньомісячну заробітну плату одного штатного працівника - працівники, які виконували роботу за цивільно-правовими договорами без зазначення тривалості роботи (пункт 3.4.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників).

У рядку 1020 відображається фонд оплати праці усіх працівників, які перебували у трудових відносинах з підприємством у звітному періоді (працівники облікового складу, зовнішні сумісники, працюючі за договорами цивільно-правового характеру), згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати.

У цьому рядку також відображаються суми, нараховані з фонду оплати праці іншим особам, які не перебувають в штаті даного підприємства. Зокрема, нарахування звільненим працівникам після їх вибуття з облікового складу підприємства (13-та зарплата, премії та компенсація втрати заробітної плати у зв'язку з порушеннями строків її виплати і т ін.), членам ради акціонерного товариства, працівникам профспілкових організацій тощо.

Слід пам'ятати, що суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки (на відміну від порядку їх виплати), включаються до фонду оплати праці звітного місяця тільки в частині, що припадає на календарні дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються до фонду оплати праці у відповідному звітному періоді. Водночас, якщо працівнику здійснено нарахування за попередній період (перерахунок або доплата до основної заробітної плати, премія тощо), ця сума включається до звіту за той місяць, в якому фактично здійснено ці нарахування.

Суми добових у зв'язку зі службовими відрядженнями, нараховані в розмірах, що перевищують законодавче встановлені норми відшкодування витрат, включаються до фонду оплати праці в частині заохочувальних та компенсаційних виплат.

До складу фонду оплати праці не входять:

- суми, зазначені у розділі IV Інструкції зі статистики заробітної плати;

- суми зборів на обов'язкове державне соціальне страхування, сплачені страховиками (роботодавцями);

- суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (незалежно від її тривалості), що фінансуються як за рахунок коштів підприємств (за перші 5 днів тимчасової непрацездатності), так і за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У рядку 1030 відображається сума прибуткового податку, нарахована з величини доходу, визначеного у рядку 1020, тобто з фонду оплати праці. Оподаткуванню прибутковим податком підлягає весь сукупний доход працівника, включаючи суми оплати за період тимчасової непрацездатності, доходи, дивіденди тощо. Тому для заповнення даних у рядку 1030 необхідно розрахувати питому вагу фонду оплати праці у сукупному оподатковуваному доході та помножити її на загальну суму прибуткового податку:

Рядок1030 = Загальна сума фонд оплати праці

прибуткового податку * Сукупн.оподатковуваний дохі

У рядку 1040 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, що розраховується згідно з пунктом 3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників.

Звертаємо увагу, що при розрахунку цього показника не враховуються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (зовнішні сумісники).

Працівники, що виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру, включаються до облікового складу того підприємства, яке проводило з ними розрахунки з заробітної плати, якщо вони не включені до облікової кількості інших підприємств (пункт 2.1.9 Інструкції зі статистики чисельності працівників).

Працівник, який отримує на одному підприємстві півтори ставки (оформлений за сумісництвом на тому ж підприємстві, де й основне місце роботи) або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.

У рядку 1050 враховується кількість людино-годин, за які працівникам здійснено нарахування з фонду оплати праці, тобто відпрацьований час, включаючи надурочні, період відпусток (основні, додаткові та творчі) в частині, що припадає на робочі дні; час відсутності працівників у зв'язку з навчанням, виконанням державних або громадських обов'язків, простоїв та інших неявок, які оплачуються згідно з чинним законодавством.

Не включаються неявки на роботу через хворобу.

У рядку 1060 відображаються кількість фактично відпрацьованих працівниками людино-годин, враховуючи надурочні й відпрацьовані у вихідні (за графіком) святкові та неробочі дні, за період службових відряджень, а також людино-години роботи надомників. Відпрацьований внутрішніми сумісниками час у повному обсязі також враховується у цьому рядку.

У рядку 1070 відображаються суми фактичних нарахувань з заробітної плати штатних працівників, врахованих у рядку 1040.

Розділ II. Заборгованість перед працівниками із виплати заробітної плати та допомоги по соціальному страхуванню:

Розділ II заповнюється тільки тими підприємствами, які своєчасно не розраховувались з працівниками по заробітній платі на 01 число місяця, наступного після звітного періоду. Наприклад, якщо звіт за формою № 1-ПВ (міс.) заповнюється за січень-лютий 2010 р., то розділ II заповнюється станом на 1 березня 2010 р. і містить інформацію про суму невиплаченої заробітної плати за січень 2010 р. та попередні роки.

Схематично заповнення звіту можна подати так.

Наприклад, підприємство у 2010р. має такі показники:

Таблиця 3

ПОКАЗНИКИ ЩОДО ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА її ПОГАШЕННЯ

Нараховано до виплати з фонду оплати праці та не виплачено	Виплачено у відповідному місяці 2010р.
за період	тис. грн.	за період	тис грн.
2008 рік	20,0	Х
листопад 2009 року	5,0	Х
грудень 2009 року	6,0	Х
січень 2010 року	7,5	2008 рік	3,0
лютий 2010 року	5,0	2008 рік	10
		січень 2010 року	4,0
березень 2010 року	2,1	2008 рік	7,0
		листопад 2009	5,0
		січень 2010 року	3,5

У розділі II звіту ці показники відображаються так:

Таблиця 4

ЗАБОРГОВАНІСТЬ ПЕРЕД ПРАЦІВНИКАМИ

Рядки звіт	Звітна дата
	1 лютого	1 березня	1 квітня
2010	28,0=(20,0+5,0+6,0-3,0)	21,5=(28,0+7,5-14,0)	11,0=(21,5+5,0-7,0-5,0-3,5)
2020	28,0= рядок 2010	18,0=(28,0-10,0)	6,0 = (18,0-7,0-5,0)
2080	3,0	10,0 = (28,0-18,0)	22,0=(10,0+12,0)

1. У рядку 2010 по графі 1 відображається загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати всім категоріям працівників, а саме:

- штатним працівникам облікового складу;

- які не перебувають в обліковому складі підприємства - сумісникам та працюючим за договорами

- звільненим працівникам

Заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, що належать до виплати, тобто за винятком обов'язкових утримань (прибутковий податок та сума зборів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), і яка не виплачена до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Сума, яка вчасно не отримана працівником не з вини підприємства (депонована заробітна плата) не вважається заборгованою.

Графу 2 заповнюють тільки ті бюджетні установи, які фінансуються по оплаті праці за рахунок видатків бюджетів, тобто по коду статті бюджетної класифікації "1110 - оплата праці працівників бюджетних установ", та своєчасно не розрахувалися з працівниками.

Небюджетні організації заповнюють графу 2 лише в тому випадку, якщо ними за рахунок коштів Державного бюджету здійснюються компенсаційні виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (код статті бюджетної класифікації "1341 - виплата пенсій і допомоги"), й існує заборгованість по зазначених виплатах.

Графу 3 звіту заповнюють бюджетні установи (організації), у яких витрати на оплату праці фінансуються коштом місцевих бюджетів.

Підприємства, в яких погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам перенесено на пізніші терміни (наприклад, на 2011 р.), незалежно від встановлених термінів реструктуризації відображають ці суми по рядку 2010 до повного її погашення.

У рядку 2020 відображається заборгованість з виплати заробітної плати, яка нарахована за попередні роки.

У звіті за січень рядок 2010 дорівнює рядку 2020 по усіх графах за рахунок того, що термін виплати заробітної плати за січень на 1 лютого ще не настав.

У рядку 2030 відображається сума заборгованості з виплати заробітної плати штатним працівникам, які враховані у рядку 1040 розділу І.

У рядку 2040 відображається загальна кількість штатних працівників облікового складу, яким строк виплати заробітної плати, встановлений колективним договором або банківською установою, минув до 1 числа звітного місяця незалежно від кількості місяців невиплаченої заробітної плати.

У рядках 2050-2070 зазначена кількість розподіляється за терміном заборгованості. Він визначається для кожного працівника окремо за місяцями, за які не виплачено (повністю або частково) заробітну плату. Наприклад, на 1 лютого 2010 року працівникові не виплачена заробітна плата за листопад-грудень 2009 р. і за травень 2008 р. У такому випадку зазначеного працівника потрібно врахувати у рядку 2060, тобто від трьох до шести місяців.

У рядку 2080 відображаються кошти, які виплачено у звітному році в рахунок погашення заборгованості за попередні роки. Дані цього рядка безпосередньо пов'язані з даними рядка 2020. Сума погашення боргу за минулі роки у звітному місяці дорівнює різниці між даними у рядку 2080 поточного і попереднього звіту, а також різниці між даними у рядку 2020 попереднього і поточного звітів.

2. Сума заборгованості з виплати всіх видів соціальної допомоги відображається у такому порядку:

- у рядку 2090 - в частині, що утворилась за рахунок власних коштів підприємства, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 439 "Про порядок оплати перших 5 днів непрацездатності внаслідок захворювання або травматизму, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації";

- у рядку 2100 - за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

У рядку 2110 відображається сума заборгованості зі страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за рахунок коштів підприємства. Ці суми можуть утворитися у випадках, коли страхувальник не передав особові справи потерпілих до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і продовжує здійснювати страхові виплати в рахунок страхових внесків до Фонду. У цьому рядку також враховуються суми заборгованості потерпілим від нещасних випадків на виробництві, які були нараховані та невиплачені до введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тобто до 1 квітня 2001 року.

У рядку 2120 відображається сума заборгованості за компенсаційними виплатами працівникам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що здійснюються за рахунок Державного бюджету і належать до фонду оплати праці. До таких виплат належать нарахування відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме доплата до заробітку працюючим на територіях радіоактивного забруднення, оплата за додаткову відпустку (14 днів), доплата до середнього заробітку при переведенні на нижчеоплачувану роботу у зв'язку зі станом здоров'я.

Сума, відображена у рядку 2120, у повному обсязі також включається у рядок 2010 по графі 1 та 2.

Дані розділів І та II форми № 1-ПВ (ке.) заповнюються за період з початку року. Розділ III заповнюється за останній місяць кожного кварталу (березень, червень, вересень, грудень).

Розділ І. Склад фонду оплати праці та інші виплати:

У рядку 4010 відображаються суми фактичних нарахувань з заробітної плати штатних працівників за період з початку року. При цьому дані форми № 1-ПВ (кв.) рядок 4010 дорівнюють даним форми № 1-ПВ (міс.) рядок 1070, графа 2 за відповідний період.

У рядках 4020 - 4110 відображається структура фонду оплати праці штатних працівників.

У рядку 4040 відображаються суми нарахованих надбавок та доплат до тарифних ставок та посадових окладів, перелік яких міститься в Інструкції зі статистики заробітної плати (пункти 2.4, 2.6).

У рядку 4060 відображаються суми, нараховані працівникам відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушеннями строків їх виплати", згідно з порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 р. № 1427 зі змінами і доповненнями. Зазначені суми нараховуються і виплачуються у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованої заробітної плати. Цей показник відображається у звіті в момент нарахування незалежно від періоду, за який вона компенсується.

У рядку 4070 відображаються суми, нараховані працівникам відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", згідно з порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.98 р. № 663 зі змінами і доповненнями.

Рядок 4110 включає суми, що входять до складу фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, визначені пунктами 2.23-2.33 Інструкції зі статистики заробітної плати.

У рядку 4120 відображається оплата праці, нарахована натурою. Така форма оплати має місце, коли сільськогосподарське підприємство за виробничі досягнення чи роботу в особливих умовах враховує працівнику як оплату праці певну кількість продукції (наприклад, комбайнерам при збиранні урожаю, крім зарплати в грошовому виразі, нараховано по 20 кг зерна за день роботи), оцінює її в грошовому виразі та включає до фонду оплати праці.

Слід мати на увазі, що натуроплата може здійснюватись тільки продукцією власного виробництва, а перелік товарів, не дозволених до виплати натурою, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 244.

Натуральна оплата праці характерна, в основному, для сільського, лісового та рибного господарства, оскільки це може бути власна продукція, що не пройшла промислової переробки, або цукор.

Цей показник включає нарахування тільки на штатних працівників, фонд оплати праці яких зазначено у рядку 4010.

У рядку 4150 відображаються дані стосовно натуральних виплат, які в більшості випадків являють собою одну із форм погашення заборгованості з виплати заробітної плати. Зокрема, працівнику нараховують зарплату в грошовому виразі одразу, а вже потім, за його бажанням, якщо у підприємства не вистачає готівки, працівникові на цю суму заборгованості з зарплатні видають фактично реалізують) продукцію. Форма розрахунків може бути різною: продукцією як власного виробництва, так і отриманою за бартером; розрахунки з комунальними підприємствами з метою погашення заборгованості працівників за квартирну плату, комунальні та інші послуги; виплата товарами широкого вжитку через спеціальні магазини тощо.

При цьому у рядку 4150 враховується вартість реалізованої продукції (наданих послуг) працівникам за період з початку звітного року незалежно від того, коли були здійснені нарахування заробітної плати (в поточному чи в минулих роках).

У рядку 4130 відображаються суми доходів, дивідендів, відсотків, які нараховано за акціями, внесків та договорів оренди земельних ділянок і майнових паїв фізичним особам, що працюють на підприємстві та належать до облікової кількості штатних працівників. Ці суми відображаються у звіт в момент їх нарахування незалежно від періоду, за який здійснені ці нарахування. Орендна плата видана в натуральній формі, для відображення у звіті оцінюється у грошах.

У рядку 4140 відображаються аналогічні суми нарахувань особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства.

Розділ II. Чисельність та фонд оплати праці окремих категорій працівників:

У рядку 7010 по графі 1 відображається кількість жінок, які включені до розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників. Слід враховувати, що до розрахунку не включаються жінки, які знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або в додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею відповідного віку, передбаченого чинним законодавством (підпункт 2.2.12 Інструкції зі статистики чисельності працівників), а також ті працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства (пункт 2.3) і вказані у підпунктах 2.1.122.1.16 зазначеної Інструкції.

Рядок 7020 заповнюють бюджетні установи, в яких оплата праці здійснюється за рахунок видатків бюджетів (код статті бюджетної класифікації "1110 - оплата праці працівників бюджетних установ"). У графі 1 відображається середньооблікова кількість штатних працівників, оплата яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів. У графі 2 відображається відповідно сума нарахувань цій категорії працівників тільки за рахунок видатків зазначених бюджетів.

У бюджетних установах, оплата праці в яких повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів, дані у рядку 7020 графа 1 дорівнюють даним рядка 1040 графа 2 форми № 1-ПВ (міс); дані рядка 7020 графа 2 дорівнюють даним рядка 4010.

У рядках 7030 та 7040 враховуються кількість та фонд оплати праці працівників, які прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (зовнішні сумісники) та зайняті згідно з договорами цивільно-правового характеру.

Середня кількість працівників цих категорій визначається за формулою:

Розділ III. Розподіл працівників за розмірами заробітної плати: У рядку 8010 відображається кількість працівників, які відпрацювали 50% і більше табельного фонду робочого часу, встановленого на місяць, або перебували в оплачуваних відпустках; відрядженнях та були відсутні з інших причин зі збереженням середнього заробітку, крім випадків нарахувань за період тимчасової непрацездатності. У рядках 8020-8150 здійснюється розподіл зазначеної кількості в залежності від розмірів нарахованої заробітної плати. Межі інтервалів розподілу уточнюються у зв'язку з переглядом рівня мінімальної заробітної плати і повідомляються респондентам територіальними органами державної статистики.

У рядку 8160 відображається кількість штатних працівників, які повністю відпрацювали відповідний місяць (включаючи тих, що були у відрядженні), тобто 100% фонду робочого часу встановленого у колективному договорі підприємства і який не перевищує норми робочого часу згідно з КЗпП.

У цьому рядку не враховуються працівники, які були тимчасово відсутні на роботі з будь-яких причин (відпустка, тимчасова непрацездатність тощо).

3. Аналіз обліку витрат на робочу силу

Під час аналізу витрат на робочу силу інформацію беруть з наступних звітних форм:

- Форма №2-ПВ "Звіт про працю";

- Форма №1-П "Звіт промислового підприємства по продукції";

- Форма №3-ПВ "Звіт про використання робочого часу";

- Форма №6-ПВ "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання";

- Форма №3-ПН Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках";

- Форма №1-ПВ (умови праці) "Звіт про стан умов праці, пільги й компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці";

- Форма №1-ПВ (заборгованість) "Звіт про стан заборгованості по виплаті заробітної плати";

- дані табельного обліку й відділу кадрів;

- дані планово-нормативної, облікової й оперативної інформації зі звітів підрозділів підприємства;

- матеріали спостережень: хронометражі, фотографії робочого дня, матеріали спеціальних соціологічних досліджень.

Використання трудових ресурсів необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці.

Фонд заробітної плати за діючою інструкцією органів статистики містить у собі не тільки фонд оплати праці, але й виплати за рахунок коштів соціального захисту й чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Найбільша питома вага в складі коштів, використаних на споживання, займає фонд оплати праці, що включає в собівартість продукції.

Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, що включає в собівартість продукції, у першу чергу розраховуємо абсолютне й відносне відхилення фактичної його величини від планової.

У цьому зв'язку розрізняють абсолютну й відносну зміну фонду заробітної плати.

Абсолютна зміна фонду заробітної плати (Д ФЗПабс) визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗПф) із плановим фондом заробітної плати (ФЗПщ) у цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям працівників:

Оскільки абсолютне відхилення визначається без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції, то по ньому не можна судити про економію або перевитрату фонду заробітної плати.

Відносна зміна фонду заробітної плати (Д ФЗПотн) розраховується, як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати й плановим фондом, скорегованим на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції. При цьому варто мати на увазі, що коректується тільки змінна частина фонду заробітної плати. Змінна частина фонду заробітної плати (ФЗП ) - це та частина ФЗП, що змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції.

До ФЗПпер належать:

- зарплата робітників за відрядними розцінками;

- премії робітником й управлінським персоналом за виробничі результати;

- сума відпускних, що відповідають частці змінної зарплати. Постійна частина фонду заробітної плати (ФЗПпост) не змінюється

при збільшенні або спаді обсягу виробництва. До ФЗПпост належати

- зарплата робітників по тарифних ставках;

- зарплата керівників, фахівців, технічних службовців по ставках;

- всі види доплат;

- оплата праці працівників непромислових виробництв;

- сума відпускних, що відповідає частці постійної зарплати. Відносна зміна фонду заробітної плати з урахуванням виконання плану з виробництва продукції, можна визначити за формулою:

Факторна модель, використовувана для аналізу змінної частини фонду заробітної плати, має вигляд:

де Ч - средньосписочна чисельність робітників, чол.;

Д - середня кількість робочих днів, відпрацьованих одним робітником за рік (кількість робочих днів у році), день;

Т - середнє число годин, відпрацьованих за день одним робітником (тривалість робочого дня), година.;

ЧЗП - середньогодинна заробітна плата, грн./година.

Найбільш значимим фактором у факторній моделі фонду заробітної плати є рівень годинної оплати праці (за 1 людино-годину) або середньогодинна заробітна плата, яка залежать від:

- рівня кваліфікації працівників;- інтенсивності праці (у процесі аналізу розглядається можливість зниження трудомісткості продукції);

- перегляду норм продуктивності;

- перегляду розцінок;

- зміна розрядів робіт;

- перегляду тарифних ставок;

- обсягів різних доплат і премій (доплати за стаж роботи, наднормативні годинники, час простоїв з вини підприємства).

У процесі аналізу докладно розглянемо склад фонду оплати праці в розрізі категорій працівників і видів оплати праці.

Ці дані дозволяють судити про структуру фонду оплати праці по категоріях працівників і видам виплат. У табл. 5 наведені вихідні дані для такого виду аналізу.

Таблиця 5

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ АНАЛІЗУ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Вид оплати	Сума зарплати, тис. грн.
	План	Факт	Відхилення
1. Змінна частина оплати праці робітників 1.1. За відрядними розцінками 1.2. Премії за виробничі результати	126588 112025 14563	139349 122236 17113	+12761 +10211 +2250
2. Постійна частина оплати праці робітників 2.1. Погодинна оплата праці по тарифних ставках 2.2. Доплати	34379 29135 5244	40674 30814 9860	+6295 + 1679 +4616
3. Усього оплата робітників без відпускних (п.1 + п.2)	160967	180023	+19056
4. Оплата відпусток робітників 4.1. Стосовно до змінної частини 4.2. Стосовно до постійної частини	14242 11140 3102	15699 11842 3857	+ 1457 +702 +755
5. Оплата праці технічних службовців	39991	39778	-213
6. Загальний фонд заробітної плати (П.3+П.4+П.5) У тому числі: 6.1. - змінна частина (п.1+п.4.1) 6.2. - постійна частина (п.2+п.4.2+п.5)	215200 137728 77472	235500 151191 84309	+20300 +13463 +6837
7. Питома вага в загальному фонді зарплати, %: - змінної частини - постійної частини	64 36	64,2 35,8	+0,2 -0,2

З розрахунків видно, що відбулося збільшення загального фонду заробітної плати.

Відносне відхилення фонду заробітної плати розраховується з урахуванням зростання обсягу виробництва на 4,5%. На підставі даних таблиці визначимо відносне відхилення по фонду заробітної плати з урахуванням виконання плану з виробництва продукції:

Отже, на підприємстві є відносна перевитрата фонду заробітної плати в розмірі 14 103 грн.

Розглянемо приклад аналізу погодинного фонду оплати праці за два суміжних роки (табл. 6):

Таблиця 6

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ АНАЛІЗУ ПОГОДИННОГО ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Таким чином, ми бачимо, що перевитрата погодинного фонду заробітної плати відбулася у зв'язку зі зростанням всіх факторів.

При проведенні аналізу фонду заробітної плати одним з найбільш важливих етапів є аналіз співвідношення між темпом зростання середньої заробітної плати і темпами росту продуктивності праці. Для розширеного відтворення, одержання необхідного прибутку й рентабельності необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи зростання його оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду зарплати, підвищення собівартості продукції й зменшення суми прибутку.

Складемо табл. 7, що відображає дані показники:

Таблиця 7

АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Показники	Попередній рік	Звітний рік	Абсолютне відхилення	Темпи росту, %
1.Обсяг виробництва продукції, тис. грн.	42335	57575	+25386,5	135,9
2.Чисельність робітників, чол.	202	208	+6	103,0
3. Фонд заробітної плати робітників, грн.	2610940	3393590	+782650	130,0
4.Середня заробітна плата робітника, грн./міс.	1077,1	1359,6	+282,5	126,2
5.Середньорічне вироблення робітника, грн./чол.	209580	276800	+109959	132,1

4. Проблеми оцінки вартості трудових ресурсів

Облік використання трудових ресурсів на даний час зводиться до відображення відпрацьованого часу, а також втрат робочого часу в людино-днях, людино-годинах; при цьому втрати не враховуються у грошовому вираженні, хоча вартісна оцінка втрат є найбільш необхідною для аналізу і прийняття рішень з метою їх усунення.

В цьому випадку доцільно людино-дні та людино-години обліковувати в грошовому вираженні (виходячи з середньої заробітної плати за людино-годину або людино-день), і обчислені суми відображати на відповідному позабалансовому рахунку, що полегшить задачу їх відображення в бухгалтерському обліку.

...