Попит та пропозиція

Юридичні умови полягають у створенні нормативної бази підприємництва та його правової захищеності. У 1991-1992 роках в Україні було прийнято ряд законів, які сформували організаційно-правову базу для розвитку підприємництва в умовах становлення ринкової системи господарювання. Найважливішими серед них є Закони України "Про підприємництво", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства" та ін.

Психологічні умови підприємництва полягають у створенні сприятливого психологічного клімату серед населення. У цьому плані у нас є ще багато проблем, оскільки життя кількох поколінь відбувалося в умовах, які створювали негативне ставлення до підприємництва. Мислення консервативне і змінити його в одну мить не вдасться.

Правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності на території України визначає Закон України "Про підприємництво", прийнятий 7 лютого 1991 року. Закон встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. В Законі підприємництво розглядається як самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Суб'єктами підприємницької діяльності визнаються приватні особи - громадяни України та інших держав, які не обмежені законом у правоздатності чи дієздатності, і юридичні особи усіх форм власності. Вони мають право без обмежень приймати рішення і самостійно здійснювати будь-яку економічну діяльність, яка не суперечить чинному законодавству. Водночас забороняється здійснювати підприємницьку діяльність представникам влади і охоронних структур, військовослужбовцям. Ці обмеження пов'язані з необхідністю забезпечити незалежність функціонування державних служб. Вони вводяться з метою захисту населення від зловживань і недобросовісної діяльності.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується в продукції, яка виробляється (послугах, інформації).

Необхідно відзначити, що підприємництво може застосовуватися в усіх сферах економіки, окрім тих, втрата державного контролю над якими створює небезпеку для суспільства, шкодить здоров'ю людей.

З метою контролю за безпекою суспільства держава накладає заборону на окремі види підприємницької діяльності. Так, підприємництво у галузях озброєнь, випуску цінних паперів і грошей, виробництва наркотичних засобів може здійснюватись лише державними підприємствами. Без спеціальних ліцензій забороняється виготовлення медикаментів, хімічних речовин, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пошук і розробка корисних копалин, здійснення юридичної практики та ін.

Згідно з Законом підприємництво в Україні здійснюється за такими принципами:

* вільний вибір діяльності;

* залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

* самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

* вільний найм працівників;

* залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

* вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

* самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Умовою швидкого розвитку підприємництва виступають гарантії та всебічна підтримка з боку держави. В зв'язку з цим були проголошені гарантії для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності та власності, рівні права і рівні можливості стосовно доступу до трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

10. Суть домогосподарства

У сучасній неоінституціональній теорії розглядається поняття "сім'я" і специфічне утворення на її основі - господарський інститут "домогосподарство" -- не тільки як важливий споживач, але і як виробник. Домогосподарство в ринковій економіці - економічна одиниця у складі однієї або декількох осіб, які самостійно приймають рішення, прагнуть максимально задовольнити свої потреби, надаючи їм окремі переваги. Це власник якого-небудь фактора виробництва (найчастіше робочої сили), воно забезпечує виробництво і відтворення людського капіталу. Безперечно, основою є сім'я, що втілює окремі характеристики домогосподарства.

Сім'я -- це усвідомлено організоване на основі шлюбу і родинно-кровних зв'язків об'єднання незначної кількості людей, члени якого пов'язані спільністю проживання, веденням спільного господарства та прагненням у процесі життєдіяльності реалізувати соціальні, економічні та духовні потреби (інтереси, функції),

У ринковій економіці, як і в усіх цивілізованих суспільствах, сім'я відчуває одночасний вплив економічних, правових, ідеологічних, моральних та інших відносин. Першим кроком до формування сім'ї є шлюб, який укладають на "ринку" за взаємною згодою чоловіка і жінки. Вважають, гар оптимальне визначення на ринку з учасниками, які максимізують власну корисність, має наслідком укладання угоди про шлюб. У протилежному падку учасники ринку не повинні укладати таку угоду, бо без максимізації власної корисності, людям не буде краще, якщо вони одружаться.

Концепція визначення шлюбу на ринку пояснює позитивний підходящий підбір сутності або "супердоповненості" у домогосподарстві між властивостями чоловіків і жінок (з огляду на однаковий рівень сім'ї, релігії, віку, освіти та ін.). Ефективне щодо майбутнього чоловіка/дружини також частково пояснює взаємний альтруїзм жінок і чоловіків: закохані люди, напевно, одружуються тому, що на певному рівні формального аналізу любов можна вважати одним із джерел "супутності". У західній літературі шлюб розглядають як примусово-правовий контракт між чоловіком і жінкою. Кожна сторона бере деякі зобов'язання в межах сім'ї, визнаючи окремі права та привілеї один одного, і погоджується з правилами ухвалення рішень, закріпленими в контракті. Таке становище має важливе значення, адже у житті не всі питання відносин можна вирішити до прийняття взаємних клятв.

Сучасний процес укладання шлюбу порівнюють з розвитком конституції та статуту фірми чи організації. Як і у випадку з будь-якою організацією, правила гри можуть обмежуватися або бути гнучкими залежно від бажань залучених людей. Можливо, головна мета побачень і заручень полягає в тому, щоб дати молодим парам шанс виробити такі правила і розробити контракт, за умовами якого кожен погоджується спільно жити, розподіляти обов'язки; визначати главу сім'ї; систему прийняття сімейних рішень. У житті не всі однаково використовують таку можливість, сподіваючись, що все залежить від почуття любові. Проте не слід не зважати на те, що на розподіл відповідальності може значно впливати відносна сила домовленостей сторін.

Процес зміцнення сім'ї складний. Якщо він успішно не розвивається, в майбутньому виникають значні розбіжності, що призводять до розлучення. Роль суду у процесі розлучення має також і економічні наслідки. Його втручання гарантує чоловікові та жінці деякі права власності на сімейні активи, матеріальні і нематеріальні.

Отже, чоловік і жінка заінтересовані інвестувати свій час та інші ресурси у розвиток сімейних активів і формування міцних матеріальних відносин. Сім'я -- інвестиційний проект у розумінні отримання віддачі через певну кількість років.

Логіка партнерів у шлюбі інвестувати їх союз подібна до логіки підприємця. Він інвестує проекти за умови, якщо має права власності на них, захищені державою. Ступінь інвестиції сприятливо відображається на стабільності та тривалості шлюбу.

Поведінка людей у шлюбі є раціональною. Обидві сторони максимізують власні корисності. У процесі укладання шлюбу кожен індивід має з'ясувати два головні питання: 1) які сумарні витрати і вигоди шлюбу, порівняно із холостяцьким життям; 2) враховуючи ці витрати і вигоди, як довго і наполегливо він (вона) шукатиме відповідного партнера. При цьому слід зважати на такі втрати від шлюбу:

1) втрата (ціна) незалежності. У кожній сім'ї є більші обмеження власної поведінки, ніж у разі не одруження. Ефект від дій індивідів у сім'ї може бути більш прямим і значущим, ніж у суспільстві, коли люди можуть враховувати вплив своїх дій на інших;

2) витрати у процесі прийняття загальних рішень для сім'ї. Важче досягти згоди за значної чисельності учасників. Досягнення ідентичних переваг, що іноді можливо в шлюбі, і потребує цих витрат. Адже кожен із членів сім'ї має зважати не тільки на свої переваги, але й враховувати бажання інших. Розподіл влади під час ухвалення рішень у межах сім'ї робить її економіку ефективною (наприклад, один забезпечує продуктами харчування, інший купує одяг та ін.);

3) витрати недоотриманих товарів і послуг у кількості й якості, необхідних для повного задоволення потреб індивіда. Це саме стосується не тільки товарів, що придбаває сім'я, але і договору про спілкування зі спільними друзями, як компромісу для обох. Наскільки часто подружжя зустрічатиметься із загальними друзями, настільки менше часу буде для спілкування з індивідуальними товаришами;

4) потенційні витрати члена сім'ї (примусова плата за колективне благо і проекти, з якими не погоджується хтось із членів сім'ї).

Перелік витрат можна продовжувати. Наприклад, одруження з однією особою можна розглядати як втрату можливості одруження з ким ось іншим, достойнішим, але з тією особою зустріч відбулася значно пізніше.

Проте витрати в сім'ї як основній споживчій ланці економічної системи з позиції марксистської теорії характеризують як витрати споживання. Вони можуть бути продуктивного характеру (приготування їжі, пошиття одягу, ремонт житла тощо), тому, по суті, є витратами виробництва у сфері споживання. Окрім чистих витрат споживання при використанні житла, одягу та ін., сім'я здійснює витрати на купівлю товарів і послуг, що вважають витратами обігу у сфері споживання. Тому витрати в економіці сім'ї різноманітні не тільки за видами, але й за економічною сутністю.

Спроможність сім'ї виробляти товари і послуги належить до вигід від шлюбу. Основні серед них такі:

1) подружжя здатне виробляти блага, що неможливі у позашлюбній ситуації (мати закононароджених дітей; престиж і статус, що впливають на зайнятість і коло друзів; солідність компанії та ін.). Деякі з благ доступні і за межами сім'ї, але в ній вони набувають іншого значення і тому цінні для людей (хоча деякі з них вважають витратами);

2) сім'я, що функціонує як окреме домогосподарство за участі більше одного індивіда, може виробляти товари і послуги значно ефективніше, ніж декілька домогосподарств з одним індивідом у кожному. Таку перевагу досягаєть шляхом економії від масштабу;

3) сім'я має більші можливості поліпшити якість наявних благ (наприклад, кращий ремонт квартири) або спрямувати ресурси на інші цілі;

4) спеціалізація й обмін між партнерами підвищують ефективність домашнього господарства, витрати на виробництво благ мінімізуються. Кожен може зосереджуватися на обмежених домашніх завданнях, підвищуючи ефективність їх виконання. Ролі розподіляються відповідно до ефективності виробництва (порівняльні переваги). Відносини у сім'ї можуть бути результатом свідомого, раціонального вибору подружжя (наприклад, дружина зобов'язується виховувати дітей, чоловік -- матеріально забезпечувати родину). При цьому витрати на догляд за дітьми мінімізуються, а продукт домашнього господарства максимізується. Велика заробітна плата дружини може бути причиною для іншого пояснення вибору обов'язків.

Зобов'язання, як правило, делегуються членом сім'ї, і кожен залежить від виконання умов договору іншими. Ухилення одного з членів сім'ї від своїх обов'язків негативно відображається на її добробуті. Якщо хтось відмовляється виконувати обов'язки, пов'язані з домашніми справами, це завдає шкоди іншому. Почуття любові зменшують витрати кожного подружжя на перевірку дотримання шлюбного контракту. У такому разі любов набуває економічного значення.

Ефективний шлюб -- той шлюб, в якому двоє люблять один одного, вони мають схожі цінності та переваги. Чим сильніші почуття любові та ближчі погляди пари, тим шлюб стає подібнішим до ідеального.

У сучасній ринковій економіці роль сім'ї надзвичайно складна. У зв'язку з цим сім'ї розв'язують різноманітні проблеми щодо ведення домашнього господарства, сімейного бізнесу, відтворення робочої сили, забезпечення необхідного рівня споживчого попиту, створення інвестиційного потенціалу та ін.

У неоінституціональних підходах до вирішення питання сім'ї, котра здійснює домашнє господарство і займається підприємницькою діяльністю в умовах ринкової економіки, враховують потребу успішного розв'язання таких проблем, як:

-- формування нових потреб і можливостей сім'ї;

-- створення умов розвитку та реалізації економічних функцій цього важливого Інституту;

-- підвищення соціально-економічного статусу сім'ї;

-- забезпечення соціальної підтримки і нормальних побутових умов сім'ї.

У нових умовах змінилися місце сім'ї та її роль, величина і стійкість, престиж у суспільстві та соціально-економічний статус.

Соціально-економічний статус -- це інтегральний показник, що відображає у сімейних відносинах особливості соціально-політичного устрою держави, його правової основи, рівень розвитку економіки, культури та суспільної самосвідомості.

Значення і роль сім'ї у сучасній ринковій економіці наведено на рис. 14.1. Зовнішній контур на цьому рисунку характеризує рух доходів і витрат домогосподарств і фірм у грошовій формі, а внутрішній контур -- рух товарів, послуг і ресурсів. Схема свідчить про те, що сумарна величина продажів фірм дорівнює сумарній величині доходів домогосподарств, загальна величина платежів у верхній і нижній частинах зовнішнього контуру -- одна і та сама величина. Рівність доходів і витрат належать до економіки в цілому, а не до окремого домогосподарства. Домашні господарства забезпечують ринкову економіку факторами виробництва (праця, капітал, земля, підприємницькі здібності), постачають їх на ринок економічних ресурсів, а отримані за них гроші (грошовий дохід) використовують з метою придбання товарів і послуг (споживчі витрати) для задоволення потреб членів сім'ї. Вона (рис. 14.1) перебуває в центрі ринкової економіки, визначає у тій чи іншій мірі функціонування домогосподарств і фірм, ринків ресурсів, товарів і послуг.

Рис 14.1. Значення і роль сім'ї у ринковій економіці

Домогосподарство як окремий інститут суспільного розвитку має деякі відмінності порівняно з поняттям сім'я.

Домашнє господарство -- господарство, що здійснює одна або кілька осіб, які мають спільне житло, з метою відтворення робочої сили та розвитку особистості на основі кінцевого споживання продуктів сфери матеріального та нематеріального виробництв.

Домашні господарства є власниками окремих факторів виробництва та їх постачальниками, займаються створенням продуктів та послуг (ринкових і неринкових). Згідно з системою національних рахунків (СНР), до домогосподарств належить населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув'язнені та ін. До домогосподарства може належати також домашня прислуга. В Україні налічується понад 13 млн домогосподарств.

Отже, на відміну від сім'ї, діяльність якої охоплює багато аспектів (біологічний, демографічний, психологічний, соціальний та ін.), домогосподарство вважають "проекцією" сім'ї лише на одну зі сфер діяльності -- економічну. Головною функцією його є виробництво, реалізація та збереження людського капіталу, як сукупності знань, практичних навиків і трудових зусиль людини. Разом із тим домогосподарство -- не тільки форма вияву людського капіталу в широкому розумінні, а й середовище найсприятливіших умов для формування його (капіталу) основних складових. Зазначимо, що Г. Беккер вирізняє в ньому капітал освіти (знання загальні та спеціальні), капітал здоров'я, професійної підготовки (кваліфікація, навички, виробничий досвід), а також володіння економічно значущою інформацією та мотивацією до економічної діяльності.

Діяльність домогосподарства, пов'язану з формуванням таких складових людського капіталу, подано на рис. 14.2. Вона поєднується з основними функціями сім'ї у цій сфері діяльності.

Для економічної теорії тривалий період домогосподарство як організаційна структура було "чорним ящиком". Лише окремі його складові аналізували на "вході" у "чорний ящик" (заробітна плата, соціальні трансферти від держави за вирахуванням податків) і на "виході" з нього (людський капітал: праця, вклади, споживання). Як зазначає у своїх працях Дж. Ґелбрейт, домогосподарства, як правило, ототожнювали з індивідами, які є споживачами, і фактором виробництва, їх розглядали без урахування зв'язку з владними відносинами, що характеризують організацію. Головну увагу інституціональна теорія зосереджує і на такий соціально значущий інститут як домогосподарство. Роблять акцент на його аналізі саме як особливої організації, котра відрізняється і від фірми, і від держави. Специфіка владних відносин, які виникають у домогосподарстві, полягає в тому, що вони мають простий і персоніфікований характер.

Рис. 14.2. Діяльність домогосподарств, пов'язана з формуванням людського капіталу

Джерело: Жереби В., Романов А. Экономика домашних хозяйств. -- М., 1998. С. 25.

У фірмі ступінь складності владних відносин залежить від унікальності сформованого людського ресурсу (можуть бути прості та складні відносини) і ступінь персоніфікації владних відносин завжди позиційний. У домогосподарстві ж перші значно простіші, а другі завжди персоніфіковані. Тобто, якщо фірма за окремими позиціями владних відносин більше тяжіє до державних організацій, то домогосподарство -- їх протилежність.

Проте і домогосподарство у владних відносинах має свої особливості. З одного боку, їх формування передбачає передання прав:

-- контролю батькам над діями дітей, натомість дитині гарантують турботу і забезпечення її інтересів;

-- контролю над формуванням і витратами сімейного бюджету одному з членів домогосподарства -- главі сім'ї, який діє в інтересах усіх членів сім'ї та забезпечує більший рівень їх добробуту, ніж вони могли б досягти поодинці.

Економічна мета домогосподарства -- забезпечення своїм членам гарантованого рівня добробуту незалежно від непередбачуваних обставин, за аналогією з контрактом про наймання стає моделлю принципала й агента.

Захисна функція домогосподарства ґрунтується на формальних і неформальних нормах взаємодопомоги і надання матеріальної підтримки сім'ї. Наприклад, утримання непрацездатних членів домогосподарства.

З другого боку, ринкова економіка скоригувала правила формування сучасного домогосподарства. Останнє може бути організоване так, що за своїми характеристиками буде подібне до контракту про наймання з чітко обумовленими майновими та іншими взаємними правами й обов'язками його членів. Рішення про спільне ведення господарства у такий спосіб у перспективі відображає не стільки згоду на певний рівень добробуту, скільки прагнення до його максимізації. Отже, вибір партнера життя і прийняття рішення про народження дитини -- лише окремий випадок загальнішого явища -- споживчого вибору за допомогою укладання контракту про продаж.

Україна також має юридичну основу для сімейного контракту про продаж -- шлюбний договір, основні положення якого викладено у Сімейному кодексі України. Проте у ньому дещо змінено характеристику домогосподарства, адже стає можливою відмова від режиму спільної власності та формування спільного бюджету. Тому розглядатимемо домогосподарство лише як особливий випадок владних відносин, а отже, організації.

Домогосподарство -- група людей, загальним завданням яких є відтворення людського капіталу, бюджету і сімейно-родинних зв'язків, визначення місця проживання. Його основою є владні відносини -- право контролювати спільну економічну діяльність передається одному з його членів, главі сім'ї.

До основних чинників, що впливають на створення та розвиток домогосподарств, належать: демографічні (чисельність і темпи приросту населення, його віковий склад, міграційні процеси та переселення); економічні (рівень розвитку сфери обслуговування, обсяг і структура товарообігу, рівень доходів населення та розвитку системи охорони здоров'я, наявність житла і робочих місць, які дають змогу використовувати працю жінок і підлітків); політичні (ступінь соціальної спрямованості політики уряду, органів законодавчої державної влади, профспілок, зокрема стосовно домогосподарств); культурні (кількість і доступність закладів культури, культурних цінностей, система чинників у суспільстві правових і моральних норм тощо); екологічні умови (природно-географічні особливості середовища проживання, ступінь урбанізації та санітарно-гігієнічних умов життєдіяльності, забрудненості довкілля). Домогосподарства класифікують за певними ознаками, зокрема:

-- за метою діяльності розрізняють:

1) багатогалузеве споживче господарство (вироблену ним продукцію використовуємо здебільшого на власне споживання, а рівень його товарності дуже низький);

2) товарно-споживче (надлишок виробленої продукції реалізується на ринку, рівень його товарності середній);

3) товарно-багатогалузеве спеціалізоване (потребує значних затрат праці, його здійснюють родичі, а рівень товарності високий);

-- за місцем розташування: сільські, селищні та міські;

-- за величиною організації виробництва: розвинуті, середні та дрібні;

-- за складом та чисельністю членів сім'ї: прості, розширені й складні. Товарність домогосподарства залежить від загального стану економіки країни, ринкової кон'юнктури, чинників виробничо-організаційного напряму, власне діяльності господарств, культурно-історичних традицій.

11. Функції домогосподарства

Головна ланка формування і нагромадження людського капіталу в умовах ринкової економіки -- сім'я і домогосподарство. Проте їх функції, враховуючи всі їх подібні ознаки, все-таки специфічні.

У сучасній економічній літературі систему функцій сім'ї розглядають на трьох рівнях: утворення, виробництва та реалізації людського капіталу.

Для першої стадії розвитку сім'ї властиве створення її матеріальної бази у процесі здійснення функцій формування і використання сімейного бюджету, ведення домогосподарства.

Бюджет сім'ї -- фактичний баланс сукупних доходів і видатків, що характеризує рівень життя сімей різних верств населення й показує джерела надходження доходів та основні статті їх витрат на придбання товарів і послуг.

Для другого етапу пріоритетними стають такі функції, як: дітородна, виховна і рекреаційна; виробляється фізична основа людського капіталу, який розвивається, і одночасно відбувається його адаптація до соціально-економічної системи життєдіяльності. Для реалізації цих функцій важливими є матеріальні ресурси, товари і послуги, а також самі виробники -- члени сім'ї.

Для третього рівня характерне тісніше поєднання з діяльністю домогосподарства. За допомогою різних способів підприємництва і працевлаштування реалізуються такі функції: індивідуальна участь членів сім'ї в ринковому господарстві; організація сімейного бізнесу; корпоративні форми участі сім'ї у ринковому господарстві; ведення домогосподарства; отримання і розподіл доходів.

Зазначені функції сім'ї на всіх етапах її розвитку взаємопов'язані. Наприклад, зниження дітородної функції зумовлює зменшення трудового потенціалу сім'ї і відповідно домогосподарства, що послаблює їх виробничі функції.

Перераховані функції спрямовані на нагромадження і компенсацію затрат, що пов'язані зі створенням людського капіталу і розвитком підприємницького потенціалу (рис. 14.3).

Рис. 14.3. Діяльність сім'ї з формування та використання людського капіталу

попит пропозиція ринковий підприємництво

Дітородна функція