Виконання та врегулювання комерційного контракту

- третейський суд зобов'язаний винести рішення, якщо тільки сторони не вирішать суперечку мирно;

- чи не впливає недійсність окремих положень арбітражного договору на дійсність договору в цілому;

- у яких випадках можна вважати, що ще не вичерпано процедури "мирного" врегулювання суперечки.

Учасники міжнародної торгівлі завжди прагнули звести до мінімуму труднощі, які виникали у зв'язку з відмінностями в нормах національного законодавства про арбітраж. Тому низкою міжнародних організацій розроблено міжнародні процедури врегулювання торгових суперечок.

Використання арбітражу додає учасникам торгівлі більше впевненості. Сторони можуть самостійно визначити склад суддів, установлювати право, застосовуване для вирішення суперечки, при цьому забезпечується конфіденційність інформації в ході судового розгляду, досягається економія часу та забезпечення міжнародними конвенціями визнання та виконання зарубіжних арбітражних рішень.

Розглянемо переваги арбітражу:

- самостійний вибір суддів;

- завершеність справи;

- процедура «закритих дверей»;

- економія часу;

- забезпечення міжнародними конвенціями визнання та виконання зарубіжних арбітражних рішень.

Національні закони з арбітражу мають достатньо суттєвих відмінностей. У зв'язку з цим здійснювалося чимало спроб розробити міжнародну процедуру, яка б користувалась широким визнанням. На сьогодні є ряд арбітражних інституцій.

Інституціональну структуру міжнародного арбітражу становить сукупність різних арбітражних органів, діяльність яких спрямована на забезпечення безпеки і передбачуваності світової системи торгівлі.

До структурних одиниць міжнародного арбітражу, відносяться:

- Міжнародний арбітраж ЮНСІТРАЛ;

- Арбітражний суд Міжнародної торгової палати МТП;

- Лондонський міжнародний третейський суд;

- Американський арбітраж;

- Європейський арбітраж;

- Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промислових палатах країн СНД та ін. (Арбітраж колишніх соціалістичних країн);

- Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів.

Комісія ООН з питань права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) не є міжнародним арбітражним центром, але за її ініціативи проводилася ціла низка заходів з уніфікації права міжнародного арбітражу.

ЮНСІТРАЛ розробив декілька документів, що містять типові правила по доарбітражному врегулюванню спорів і про арбітраж. До них відносяться:

1. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ. Прийнятий та рекомендований до використання у 1976 р. У жодній країні не має сили закону, але може бути прийнятим сторонами контракту. Багато арбітражних центрів допускають переважне використання його сторонами контракту або ж звернення до нього для уникнення недоліків власних регламентів. «Типова обмовка: «Будь-який спір, суперечка чи вимога, що виникають з даного контракту або ж стосуються його, порушення контракту, припинення та недійсності, повинен розглядатися в арбітражі відповідно до чинного на сьогоднішній день Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ».

Сторони можуть додати:

- вибір компетентного органу (назва установи або особи);

- число арбітрів (1 або 3);

- місце арбітражу (місто або країну);

- мову (мову арбітражного розгляду).

Якщо компетентний орган не призначено або він відмовляється діяти та не призначає арбітра протягом 60 днів після отримання прохання про це, будь-яка із сторін має право просити Генерального секретаря Постійного третейського суду в Гаазі призначити компетентний орган, якщо не домовились про місце, визначене арбітражем.

2. Правила по доарбітражному врегулюванню спорів 1980р. Регламент погодження ЮНСІТРАЛ. Застосовується тільки у разі прийняття його сторонами. Типова обмовка: «У випадку виникнення з даного контракту або у зв'язку з ним суперечки сторони забажають врегулювати даний спір за допомогою процедури погодження, така процедура може здійснюватись відповідно до чинного Регламенту погодження ЮНСІТРАЛ».

3. Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж ЮНСІТРАЛ арбітраж 1985 р. Не має прямої юридичної дії в національній юрисдикції. Ідея полягає в тому, що країни світу прийматимуть свої національні закони на основі типового закону і таким чином можна досягти однорідності арбітражної процедури в національних законодавствах.

Ці документи покладені багатьма державами в основу розробки національних законодавчих актів.

При складанні міжнародних торгових контрактів у частині, що стосується вирішення спорів, можна робити посилання на названі вище документи шляхом використання типового арбітражного застереження, наведеного в них.

Міжнародний Арбітражний суд МТП є неурядовою організацією створена Міжнародною торговою палатою, що займається арбітражним врегулюванням міжнародних комерційних спорів. і функціонує з 1923 р. Штаб-квартира МТП знаходиться у Парижі.

Він займається арбітражним врегулюванням міжнародних комерційних суперечок. Ним у 1988 р. розроблені:

- Регламент про арбітраж;

- Регламент про факультативне примирення або погодження (для сприяння мирному вирішенню спорів).

1. Арбітражний регламент. Діє з 1 червня 1975 року з додатками та змінами, що набули чинності з 1 січня 1988 року. Арбітраж відкритий як для членів палати, так і для країн, що не є членами палати. В змозі охопити всі аспекти арбітражного розгляду. Типова обмовка: «Всі спори, що виникають у зв'язку з даним контрактом, повинні розглядатися згідно з Арбітражним регламентом та регламентом погодження МТП одним або кількома арбітрами відповідно до вказаного регламенту». (Вибір сторонами права, місця та мови арбітражного розгляду арбітражним регламентом МТП не обмежений.)

Не розглядає спори сам, якщо сторони не досягли згоди щодо кандидатури арбітра, суд обирає національний комітет МТП та просить його запропонувати арбітра. (Звичайно національні комітети мають списки компетентних осіб, що ходять для цієї ролі.).

Одноособовий арбітр чи голова арбітражного складу повинен обиратися з іншої країни, ніж та, до якої належать сторони.

2. Процедура погодження. Створена Адміністративна комісія з процедури погодження. Комітет погодження складом з 3 осіб формується Головою по кожній справі. 3 проханням про процедуру погодження можна звернутися або через свій національний комітет або ж безпосередньо у штаб-квартиру МТП. Якщо процедура погодження не закінчилось успішно, спір передається до арбітражу.

Відповідно до рекомендацій МТП усі сторони, що хочуть посилатися на Арбітраж МТП, у своїх контрактах повинні використовувати такий нормативний пункт: "Усі суперечки, що виникають у зв'язку з дійсним контрактом, підлягають остаточному врегулюванню відповідно до Регламенту про Примирення й Арбітраж МТП одним чи декількома арбітрами, призначеними відповідно до цього Регламенту".

Регламент про Арбітраж МТП не обмежує сторони у вільному виборі закону, що регулює контракт, а також місце і мову арбітражу.

Лондонський міжнародний третейський суд - тристороння організація, заснована Лондонською торговою палатою, Корпорацією міста Лондона, Інститутом арбітрів. Управляється Інститутом арбітрів. Місцезнаходження - Міжнародний арбітражний центр у Лондоні.

1. Регламент Лондонського міжнародного третейського суду:

- діє з 1985 р. (Відомий як «Регламент ЛСМА»);

- наявність списків арбітрів;

- передбачена шкала арбітражних зборів;

- типова обмовка: «Будь-яка суперечка, що виникла з даного контракту або у зв'язку з ним, в тому числі будь-яке питання щодо його існування, дійсності чи припинення, повинна передаватися на розгляд та кінцеве вирішення в арбітраж згідно з Регламентом Лондонського міжнародного третейського суду».

Американський арбітраж. Регулюється:

- Законом про арбітраж США (1925 p., з наступними змінами та доповненнями);

- Єдиним арбітражним законом (прийнятий у 46 штатах);

Основна арбітражна організація - Американська арбітражна асоціація (АЛЛ).

- діє Регламент комерційного арбітражу зі змінами від 1 квітні 1985 р.;

- діють Додаткові процедури міжнародного комерційного арбітражу;

- опублікувала окремі правила про процедуру розгляду справ відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ;

- наявний список арбітрів;

- типова обмовка: «Будь-яка суперечка чи вимога, що виникли з даного контракту чи зв'язані з ним чи з його порушенням, будуть врегульовані шляхом арбітражу відповідно до Регламенту комерційного арбітражу ААА: рішення, винесене арбітром, може бути передане в будь-який суд, що має відповідну юрисдикцію».

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС) не виступає в ролі арбітра, але веде списки спеціалістів та надає необхідні засоби для ведення процедури врегулювання спорів. Регулюється Конвенцією про розгляд інвестиційних спорів між державами та підданими інших держав (1965 p., Вашингтон). Ратифікована 164 країнами. Спонсор Конвенції - Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Головний офіс у Вашингтоні. Способи врегулювання - примирення та арбітраж. Ініціатива - держави або інвестора.

Діє чотири переліки правил:

- адміністративно-фінансовий регламент;

- інституційний регламент;

- арбітражний регламент;

- регламент примирення.

Держави-учасниці повинні визнавати юридичну силу арбітражних рішень і вживати заходів для примусового їх виконання.

Європейський арбітраж. Регламентується Конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж, підписаною в Женеві в 1961 р. Конвенція ратифікована Україною. Європейський арбітраж діє під егідою Європейської економічної комісії ООН. З 1966 р. діє Регламент про арбітраж ЕЗК ООН.

Створений Спеціальний комітет (3 члени; 1 - назначається МТП, а 2 - державами в яких не має національних комітетів МТП).

Голова Комітету призначається однією з груп країн в порядку ротації кожних 2 роки. Голова, в свою чергу, призначає арбітрів та вирішує процедурні питання.

Діє Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН від 20 січня 1966 р.

Арбітраж колишніх соціалістичних країн.

Діють Арбітражні суди при торгово-промислових палатах (ТПП) зі своїми регламентами.

Судова процедура міжнародних комерційних спорів. Якщо в експортера виникає необхідність звернутися до судової процедури проти клієнта за кордоном, він повинен здійснити складний вибір. Першим його наміром буде розпочати справу в країні боржника та отримати судове рішення, яке він може застосувати до майна боржника, що знаходиться в цій країні - національна або зарубіжна судова процедура. Можлива ситуація, коли кілька національних судів відповідно до правил судової процедури володіють юрисдикцією по одній і тій же справі. В таких випадках позивач має право вибирати місце судового розгляду, яке дає йому найбільші переваги. Коли ж позивач на законних засадах (відповідно до правил зарубіжних судів) розпочинає судовий процес у двох судах (паралельно), відповідач має право просити надання йому двох видів судового захисту або ж видання судової заборони стосовно продовження розгляду в одному із судів.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (Арбітражний суд). Це самостійний постійно діючий третейський суд, який розглядає економічні суперечки, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності з договірних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо хоч би одна зі сторін є іноземною.

До компетенції Арбітражного суду відносяться суперечки, що виникають з відносин:

- купівлі-продажу (постачання) товарів;

- виконання робіт;

- надання послуг;

- обміну товарами і (чи) послугами;

- перевезення вантажів і пасажирів;

- торгового представництва і посередництва;

- оренди (лізингу);

- науково-технічного обміну й обміну іншими результатами творчої діяльності;

- спорудження промислових та інших об'єктів;

- ліцензійних операцій;

- страхування;

- спільного підприємництва, інших форм підприємницької кооперації;

- інших видів міжнародних економічних зв'язків.

Діяльність Арбітражного суду здійснюється на підставі Регламенту Міжнародного комерційного суду при ТПП України.

В Україні вирішення міжнародних торгових суперечок здійснюється на підставі Закону України № 4002 - XII від 24 лютого 1994 р. "Про міжнародний комерційний арбітраж", що установлює вимоги до арбітражного договору (арбітражного застереження), вимоги до порядку вибору арбітрів, правила арбітражної процедури, порядок прийняття арбітражних рішень.

Виконання арбітражних і судових рішень

Шляхи виконання арбітражних рішень:

1. Добросовісне дотримання сторонами.

2. Примусове виконання:

- в тому ж порядку, що й судове рішення (відмінність полягає в тому, що спочатку необхідно отримати дозвіл суду на виконання арбітражного рішення);

- виконання згідно з Женевським протоколом і Конвенцією: Протокол про арбітражні обмовки 1923 p., Конвенція про виконання іноземних арбітражних рішень 1927 р.;

- виконання відповідно до Нью-Йоркської конвенції: Конвенція про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.;

- виконання за відсутності міжнародного регулювання: Закон про відправлення правосуддя 1920 р., Закон про іноземні судові рішення 1933 р.

Виконання судових рішень:

1. Виконання судового рішення в країні його прийняття.

2. Виконання судового рішення за межами компетенції суду, який його прийняв:

- порушення нової справи на основі прийнятого рішення в якій необхідно виконати рішення;

- реєстрація судового рішення в Інших країні, а потім й пряме виконання, начебто воно було прийнято в цій країні.

Висновки

Всебічний аналіз різноманітних аспектів міжнародної торгівлі показує, що сучасна світова економіка поступово, але неухильно набуває рис єдиної, цілісної системи, котра характеризується взаємозалежністю та взаємодоповнюваністю її складових елементів і ланок. Домінантними ознаками світової економічної системи є ринкова парадигма як загальна субстанція, поглиблення й розширення процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізації сучасного господарського життя.

Оскільки об'єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці, світових інтеграційних процесів, потрібно враховувати усі вихідні, визначальні умови, що складаються у зовнішньоторговельній економічній системі сучасності:

- по-перше, світова економічна система дедалі більше стає глобальною цілісністю, в якій посилюється взаємозалежність національних економік;

- по-друге, зростає інтенсивність міжнародної торгівлі, шляхом створення регіональних інтеграційних угруповань, що веде, з одного боку, до виникнення великих економічних просторів та вилучення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів виробництва, а з іншого - до сегментації світового ринку, до секторизації єдиного світового господарства через створення відносно замкнутих торгово-економічних блоків та інтеграційних угруповань;

- по-третє, міжнародна торгівля, як міжнародна господарська система, характеризується циклічністю розвитку, яка впливає на динаміку, темпи й пропорції економічного поступу окремих країн як її елементів та ланок;

- по-четверте, домінуючими факторами і світового, і національного економічного розвитку стають інтелектуально-інформаційні складові, які отримують могутній поштовх внаслідок науково-технологічної революції;

- по-п'яте, поступово змінюється економічна основа методів здійснення зовнішньоторговельних зв'язків між країнами.

Список використаних джерел

1. БАГРОВА І.В., ГЕТЬМАН О.О., ВЛАСИК В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посібник / За заг. ред. І.В. Багрової. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 384 с.

2. БУРАКОВСЬКИЙ І. Теорія міжнародної торгівлі: Навч. посібник. - К.: Основи, 2000. - 304 с.

3. ВЕЛЬЯМИНОВ Г.М. Основы международного економи-ческого права. - М.: ТЕЦС, 1994. - 108 с.

4. ДАХНО І.І. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2004. - 312 с.

5. КИРЕЕВ А.П. Международная экономика: Учеб пособие: В 2-х ч. - М.: Межд. отношения, 2000.

6. КОЗАК Ю.Г., ЛОГВИНОВА Н.С. Основи міжнародної торгівлі: Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2005. - 656 с.

7. КОЗИК В.В., ПАНКОВА Л.А. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2004. - 608 с.

8. СУХАРСЬКИЙ В.С., СУХАРСЬКИЙ В.В., ОХОТА В.І. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: теорія, методологія, практика: Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2005. - 464 с.

9. ЦИГАНКОВА Т.М., ПЕТРАШЕНКО Л.П., КАЛЬЧЕНКО Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 488 с.

10. ШПАК В., КОНДОРІ РОМЕРО А. Міжнародна торгівля: Практикум. - К.: МАУП, 2004. - 384 с.

11. НОВИЦЬКИЙ В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

1. Размещено на Allbest.ru