Оцінка процесів регулювання ринку праці

Розглядаючи регулювання зайнятості населення у Франції можна відзначити, що у країні є розвинена система пільгового кредитування. Так підприємствам в залежності від кількості робочих місць встановлюються пільги при купівлі землі, премії на зайнятість працівників. Широко здійснюється підтримка малого і середнього бізнесу, як у Франції, так і в інших розвинених країнах. Уряд сприяє розвитку ремісничого виробництва. Ремісники забезпечуються кредитами, пільговості яких знаходяться у прямій залежності від кількості створених робочих місць протягом усього максимального строку його надання.

У французькій системі регулювання зайнятості особливе місце посідає комплекс заходів, який передбачає скорочення робочого тижня, встановлення ліміту понаднормових годин, визначення кількості святкових та відпускних днів, підвищення вікового рівня вступу до складу робочої сили, зниження пенсійного віку до 60 років. За контрактом можна укласти так званий «прогресивний» вихід на передчасну пенсію. У Франції діють курси для підготовки 16-18-літніх працівників [17, c.387].

Таким чином, розглянуті заходи регулювання зайнятості в економічно розвинених країнах показують значні масштаби втручання держави у трудові відносини, які з одного боку, є зваженими, програмно-плановими і ґрунтуються на наукових прогнозах і довгостроковій політиці, враховуючи загальноекономічну кон'юнктуру, а з іншого - не втручаються у власне підприємницьку діяльність, яка, крім того, стає більш ефективною за рахунок державних програм.

Україні, стратегія розвитку якої орієнтована на членство в ЄС, доцільно запозичити позитивний досвід постсоціалістичних країн ЄС щодо реструктуризації зайнятості і боротьбі з безробіттям на макрорівні і почати з створення відповідних інституційних засад - формування необхідної законодавчої бази, створення спеціалізованого органу з питань конвергенційної реструктуризації національної економіки, яка буде забезпечувати узгодження різних напрямів державної політики в цій сфері, і розробки відповідної комплексної програми на довгострокову перспективу.

Висновки до розділу 1

Ринком праці називають систему відносин між роботодавцями і працездатним населенням, за якої між ними ведуться переговори, укладаються колективні чи індивідуальні угоди про кількість праці, умови праці, заробітну плату тощо.

Розрізняють два види ринку праці: зовнішній і внутрішній. На зовнішньому ринку праці реалізуються пропозиція і попит на працю між підприємствами, установами і організаціями, з одного боку, і працездатним населенням -- з іншого, на внутрішньому ринку праці -- між конкретним підприємством, з одного боку, і його працівниками -- з іншого.

Для зовнішнього ринку праці механізм регулювання охоплює весь спектр економічних, юридичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Він здійснюється через систему працевлаштування, підготовку і перепідготовку кадрів. Для внутрішнього ринку праці механізм регулювання - це сукупність законодавчих чи колективних договірних нормативних актів, яких дотримуються партнери при укладанні та реалізації угоди про працю.

Результатом функціонування зовнішнього ринку праці є перелив робочої сили з підприємств одних галузей на підприємства інших галузей як за бажанням самих працівників, так і з ініціативи роботодавців. Результатом функціонування внутрішнього ринку праці є підвищення кваліфікації працівників підприємства, що сприяє скороченню плинності кадрів.

Людський розвиток є невід'ємною складовою успішного функціонування ринку праці, бо саме люди є його рушійною силою. Людський розвиток розглядається як процес розширення людського вибору, і як досягнутий рівень добробуту людей. Говорячи про розширення вибору, мають на увазі, що фактично цей вибір стосується безмежного кола проблем, які впливають на життя людей, і коло це історично та територіально змінюється.

Особливості концепції людського розвитку полягають у такому: 1) акцент на активності людей як суб'єктів процесу свого власного розвитку; 2) увага приділяється не тільки реальним або потенційним працівникам, а й всім людям у цілому, включаючи непрацездатних і економічно неактивних; 3) постійний моніторинг та аналіз реалізації можливостей людського розвитку; 4) підхід до освіти як до важливої складової загальної культури людства, а не тільки як до умови поліпшення продуктивних здібностей людей; 5) визнання високого значення невиробничої активності жінок, підтримка рівноправності жінок у суспільстві та підвищення їх статусу; 6) надання пріоритетів тим секторам, які сприяють поліпшенню якості життя, не впливаючи безпосередньо на підвищення доходу; 7) підтримка не тільки з боку економічних і фінансових інститутів, але і з боку неурядових, громадських організацій, церкви, закладів культури і т.і.

Аналізуючи світовий досвід регулювання зайнятості слід зазначити, що раціональне використання трудових ресурсів в різних країнах ринкової економіки поєднує два типи методів управління. Історично сформовані методи характеризуються переважанням централізації. Нові - зміщенням центру ваги на децентралізованого при одночасному збереженні й оптимізації окремих традиційних елементів державного регулювання. Для врегулювання попиту та пропозиції на ринку праці України необхідно відшкодовувати підприємствам витрати, зумовлених пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників, виплачувати підприємству за кожного найнятого працівника, розвивати самозайнятість населення, впроваджувати систему заходів з розподілу трудових навантажень, змінити структуру оподаткування.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ У ОБЛАСТІ

2.1 Дослідження основних показників ринку праці області

область - найбільший промисловий регіон України, який забезпечує близько 20% промислового виробництва держави (при населенні 10% від загальноукраїнського). Область є основним постачальником металу, палива, продукції машинобудування та хімічної промисловості. область має у своїх надрах унікальні поклади кам'яної солі, білої глини (каоліну), яка використовується для виробництва якісної порцеляни, а також ртутної руди (кіноварі), цирконію, гранітів, крейди, вапняків. Ведеться пошук алмазів.

Кількість економічно активного населення в області можна прослідкувати в таблиці 2.1 [10]. Аналізуючи дані необхідно відзначити, що кількість економічно активного населення у віці 15-70 років, а так само працездатного віку в порівнянні з 2003 році у 2012 р. зменшилася на 96,7 і 78,8 тис. осіб відповідно. Це в першу чергу пов'язано з тим, що чисельність населення зменшується, відповідно зменшуючи кількість осіб по кожній групі економічно активного населення.

Кількість зайнятого населення у віці 15-70 років, а також працездатного віку в порівнянні з 2003 роком у 2012 році зменшилася на 88,8 і 71,9 тис. осіб відповідно, а кількість безробітного населення (за методологією МОП) у порівнянні з 2003 роком у 2012 році зменшилася на 7,9 і 6,9 тис. осіб відповідно (табл. 2.2) [10].



Таблиця 2.1

Кількість економічно активного населення в області

Роки	Економічно активне населення
	в віці 15-70 років	працездатного віку
	тис. осіб	у % до населення відповідної вікової групи	в середньому, тис. осіб
2003	2253,9	61,6	2111,8
2004	2250,4	61,9	2113,6
2005	2265,1	62,6	2119,4
2006	2261,6	62,8	2127,7
2007	2260,7	63,3	2123,2
2008	2267,3	64,4	2126,5
2009	2186,9	63,2	2037,6
2010	2166,6	63,7	2017,5
2011	2173,1	64,8	2035,6
2012	2157,2	62,8	2033,0

Для пом'якшення наслідків безробіття в Україні існує державна система соціальної допомоги безробітним. Її визначають Конституція України (ст. 46) і Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Умовами виплати допомоги по безробіттю є обов'язкова реєстрація в органах державної служби зайнятості особи як безробітної з восьмого дня після подання і реєстрації письмової заяви та заведення картки персонального обліку. На допомогу по безробіттю мають право особи залежно від страхового стажу, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.



Таблиця 2.2

Динаміка чисельності зайнятого та безробітного населення в області

Роки	Зайняте населення	Безробітне населення (за методологією МОП)
	у віці 15-70 років	працездатного віку	у віці 15-70 років	працездатного віку
	в середньо-му, тис. осіб	у % до населен-ня відповід-ної вікової групи	в серед-ньому, тис. осіб	у % до населення відповід-ної вікової групи	в серед-ньому, тис. осіб	у % до населення відповід-ної вікової групи	в серед-ньому, тис. осіб	у % до населен-ня відповідної вікової групи
2003	2074,2	56,7	1933,1	66,7	179,7	8	178,7	8,5
2004	2086	57,4	1950	67,3	164,4	7,3	163,6	7,7
2005	2124,9	58,7	1980,5	68,7	140,2	6,2	138,9	6,6
2006	2132,3	59,2	1998,5	69,7	129,3	5,7	129,2	6,1
2007	2135	59,8	1997,8	70,3	125,7	5,6	125,4	5,9
2008	2138,8	60,7	1998	71,2	128,5	5,7	128,5	6,0
2009	1981,3	57,3	1832	66,1	205,6	9,4	205,6	10,1
2010	1983,7	58,3	1834,6	67,3	182,9	8,4	182,9	9,1
2011	1995,4	59,5	1857,9	69,2	177,7	8,2	177,7	8,7
2012	1985,4	60,0	1861,2	69,4	171,8	8,0	171,8	8,5

Розмір допомоги застрахованим особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу. Розмір допомоги застрахованим особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу. Розмір середнього розміру допомоги по безробіттю в області зображено на рис. 2.1 [10].

У сучасний період соціальна політика держави повинна все більшою мірою орієнтуватися на запобігання безробіття, ослаблення напруженості на ринку праці. У пошуках роботи кожен рік у центри зайнятості у області звертаються як зайняті, так і не зайняті трудовою діяльністю громадяни.



Рис 2.1. Середній розмір допомоги по безробіттю у області у 2000 - 2011 роках, грн.

Сучасний рівень оснащеності служби дозволяє надати такий обсяг інформації про ринок праці, що кожен зможе знайти підходящу йому справу. Отримання дефіцитної професії, підвищення кваліфікації, організація власної справи - всі ці послуги державної служби зайнятості надаються безкоштовно.

У 2009 році кількість безробітного населення працездатного віку, яке було зареєстровано у державній службі зайнятості становила майже 55,5 тис. осіб. (рис. 2.2 [10] ).



Рис. 2.2. Зареєстроване безробіття в області

Даний показник знижується з кожним роком, так у 2010 році він зменшився на 2735 тис. осіб, в 2011 році - на 24 552 тис. осіб, в 2012 - на 27443тис. осіб. в порівнянні з 2009 роком.

Аналізуючи безробітне населення працездатного віку слід зазначити, що у 2011 році воно становить 1,5% до економічно активного населення працездатного віку і 1,2% до населення працездатного віку (рис. 2.3). У цілому ж реєстрація в державній службі зайнятості починаючи з 2000 року по області мала тенденцію до скорочення, але у 2009 році спостерігається різкий скачок зареєстрованих (різниця між зареєстрованими у 2008 та 2009 роках становить 19, 1 тис. осіб) , що обумовлено економічною кризою, тому у цей період спостерігалося скорочення штату робітників на багатьох підприємствах, установах та організаціях.



Рис. 2.3. Безробітне населення працездатного віку, зареєстроване в державній службі зайнятості ,%

Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості починаючи з 2000 року (238, 6 тис. осіб) скорочується (табл. 2.3). У 2011 році ця цифра склала 168 тис. осіб. З них працевлаштовано: у 2000 році - 46, 2 тис. осіб, а в 2011 -. 54,5 тис. осіб. Перебувало на обліку на кінець 2000 року - 97,9 тис. осіб, у 2011 році цей показник набагато нижче - 28,4 тис. осіб.

Таблиця 2.3

Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості, в цілому за рік [10]

Роки	Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості, в цілому за рік
	всього, тис. осіб	серед них працевлаштовані	перебували на обліку на кінець року, тис. осіб
		тис. осіб	%
2000	238,6	46,2	19,3	97,9
2001	235,7	66,7	28,3	74,9
2002	224,7	66,4	29,6	78,4
2003	223,3	68,7	30,8	72,9
2004	215,8	72,6	33,7	65,7
2005	203,6	78,0	38,3	54,4
2006	183,0	72,3	39,5	46
2007	171,7	80,1	46,6	38,6
2008	176,6	74,3	42,1	57,9
2009	168,0	46,7	27,8	41,6
2010	136,0	50,4	37,1	33,0
2011	127,1	54,5	42,9	28,4

Центрами зайнятості області постійно розширюється банк бізнес - ідей з різних видів діяльності, які можуть здійснити безробітні. Якщо на початку роботи служби зайнятості щодо сприяння підприємницької діяльності безробітних це були бізнес-ідеї в основному пов'язані з торговою діяльністю, вирощуванням птиці та тварин, надання побутових послуг населенню, то в даний час банк бізнес-ідей поповнився такими видами діяльності як консалтингові послуги з ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємствах малого бізнесу, створення довідково-інформаційної служби, виготовлення нестандартних меблів за індивідуальними замовленнями, відкриття туристичної фірми, виконання робіт по санітарній очистці та вирубці відведених ділянок лісу тощо.

Таким чином, наявність в Україні державної системи соціальної допомоги безробітним в якійсь мірі пом'якшує тягар безробіття. У області, активно ведеться робота з працевлаштування незайнятих громадян Донецьким центром зайнятості, який постійно розширює свої послуги з різних видів діяльності, які можуть здійснити безробітні. Кількість відвідувачів Донецького центру зайнятості, яким вдалося працевлаштуватися зростає, що свідчить про його ефективну роботу.

Для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили використовується показник середньооблікової кількості штатних працівників (табл. 2.4). Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Таблиця 2.4

Середньооблікова кількість штатних працівників у області

Роки	Середньооблікова кількість штатних працівників , тис.осіб	Коефіцієнт обороту робочої сили у % до середньооблікової кількості штатних працівників
		по прийому	по звільненню
2000	1477,3	22,7	27,9
2001	1410,3	24,4	28,3
2002	1349,6	25,4	29
2003	1312,6	27,6	29,4
2004	1287	27,8	29
2005	1289,9	28,2	29,2
2006	1292,3	27,4	29,1
2007	1286,8	28,6	29,6
2008	1278,9	27,3	33,2
2009	1168,7	22,8	29,6
2010	1156,8	24,4	27,4
2011	1139,4	29,3	31,8
2012	1148,3	26,6	30,4

Кількість штатних працівників у 2012 році збільшилась у порівнянні з 2011 роком на 8,9 тис. осіб. Проте коефіцієнт обороту робочої сили по прийому та звільненню зменшився у 2012 році на 2,7 та 1,4 % відповідно до 2011 року. Постійна зміна місця роботи зв'язана перед усім з низькою оплатою праці та її затриманням.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі -- Закон № 108) заробітна плата -- це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Організація заробітної плати в Україні відбувається поєднанням державного та договірного регулювання й механізму визначення індивідуальної заробітної плати на підприємстві. Основними елементами механізму визначення індивідуальної заробітної плати на підприємстві є тарифні умови оплати праці, нормування праці та системи заробітної плати .

Середня номінальна заробітна плата одного штатного працівника підприємств, установ, організацій та їх відокремлених підрозділів (з чисельністю зайнятих 10 осіб і більше) області у березні 2013 року по порівнянні з попереднім місяцем збільшилася на 7,4% і склала 3706 грн. (табл. 2.5).

У промисловості середній рівень оплати праці за березень зріс порівняно з лютим 2013 року на 6,8% і склав 4348 грн. В цілому по області березнева зарплата в 3,2 рази більше законодавчо встановлених з 1 січня 2013 року соціальні стандартів: мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1147 грн.).

Зарплата за березень в області вище середньої по Україні (3212 грн.) На 15,4%. За цим показником область, як і раніше, посіла друге місце серед усіх регіонів (найвищим рівень оплати праці за березень був у Києві - 4998 грн., найнижчим у Тернопільській області - 2242 грн.).

Реальна заробітна плата (з урахуванням зміни цін і сплачених податків) в цілому по області у березні порівняно з лютого 2013 року збільшилася на 7,2%. У порівнянні з березнем 2012 року середній рівень оплати праці номінально підвищився на 9,6%, реально - на 9,1%.

Таблиця 2.5

Середньомісячна заробітна плата працівників у області

Роки	Номінальна	Реальна, у % до попереднього року
	гривень	у % до прожиткового мінімуму для працездатних осіб
2000	292	101,7	105,9
2001	383	115,7	114,4
2002	452	123,7	114,2
2003	550	150,7	114,2
2004	712	184	123,9
2005	962	212,3	117,1
2006	1202	238	113,4
2007	1535	270,2	112,3
2008	2015	301,2	104,6
2009	2116	284,4	89,4
2010	2549	276,5	112,1
2011	3063	305,1	110,9
2012	3496	348,2	112,2

Серед всіх основних видів економічної діяльності перше місце за рівнем номінальної заробітної плати за березень зайняли працівники фінансової та страхової діяльності (6348 грн.), друге - працівники вугільної промисловості (5388 грн.). Далі йдуть працівники підприємств з виробництва, постачання та розподілу електроенергії, газу, пари та кондиціонованого повітря (4932 грн.), з видобутку неенергетичних корисних копалин і розробці кар'єрів (4485 грн.), металургійного комплексу (4327 грн.), з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення (4199 грн.), транспорту (4018 грн.).

Менше, ніж у середньому по області, але понад 3 тис.грн. склала березнева зарплата працівників наукових установ (3618 грн.), машинобудування (3371 грн.), харчової промисловості (3346 грн.), хімічної та нафтохімічної промисловості (3320 грн.), сфери державного управління (3142 грн.), підприємств з виробництва будівельних матеріалів та іншої неметалевої мінеральної продукції (3096 грн.), торгівлі (3030 грн.).

Від 2 до 3 тис.грн. нараховано за березень працівникам будівництва (2989 грн.), освіти (2611 грн.), сільського господарства (2387 грн.), охорони здоров'я та надання соціальної допомоги (2310 грн.), лісового господарства (2240 грн.), легкої промисловості (2025 грн .). Найнижчою виявилася в березні зарплата працівників і рибного господарства (1833 грн.).

Середньомісячна зарплата за січень-березень 2013 склала в області 3544 грн. Номінально вона зросла в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року на 8,4%, а реальна зарплата підвищилася на 7,8%.

Заборгованість по заробітній платі на 1 квітня 2013 року в цілому по області (включаючи підприємства-банкрути та припинили діяльність) склала 253,7 млн.грн., або 23,5% всіх боргів по її виплаті в Україні (1078,4 млн.грн .). Невиплачена в області зарплата еквівалентна 6% березневого фонду оплати праці (в середньому по Україні - 3,2%). Протягом березня 2013 р. борги по зарплаті збільшилися в області на 0,7 млн.грн., або на 0,3%.

Заборгованість по зарплаті на економічно активних підприємствах області на початок квітня 2013 р. склала 143,6 млн.грн. (56,6% всієї заборгованості), що порівняно з 1 січня 2013 року більше в 1,8 рази.

Найзначнішою на 1 квітня поточного року залишалася заборгованість по зарплаті працівникам економічно активних підприємств вугільної промисловості - 51,3 млн.грн., а також будівництва - 17,7 млн.грн., транспорту - 14,7 млн.грн., машинобудування - 12,2 млн.грн., металургійного комплексу - 11,6 млн.грн. Крім того, в цілому по області 97 млн.грн. склала на початок квітня 2013 р. заборгованість із зарплати на підприємствах-банкрутах і 13,1 млн.грн. - на економічно неактивних підприємствах [44].

Проведений аналіз ринку праці області виявив позитивні тенденції: зростання попиту на робочу силу, збільшення чисельності працевлаштованих, зниження рівня безробіття, кращі економічні умови використання робочої сили (більш високий рівень заробітної плати). Разом з тим спостерігається суттєва розбалансованість регіонального ринку праці, невідповідність попиту і пропозиції на робочу силу. Існує суттєве перевищення пропозиції робочої сили економічних спеціальностей, технічних службовців, працівників сфери торгівлі та сільського господарства. Внутрішньорегіональний аналіз ринку праці області показав, що він неоднорідний за своїм станом і характеризується суттєвою диференціацією локальних ринків праці.

ВИСНОВКИ

У ході проведеного дослідження зроблено низку висновків теоретико-прикладного характеру, що розкривають зміст визначених завдань дослідження.

Встановлено, що ринком праці називають систему відносин між роботодавцями і працездатним населенням, за якої між ними ведуться переговори, укладаються колективні чи індивідуальні угоди про кількість праці, умови праці, заробітну плату тощо. Розрізняють два види ринку праці: зовнішній і внутрішній. На зовнішньому ринку праці реалізуються пропозиція і попит на працю між підприємствами, установами і організаціями, з одного боку, і працездатним населенням -- з іншого, на внутрішньому ринку праці -- між конкретним підприємством, з одного боку, і його працівниками -- з іншого.

Для зовнішнього ринку праці механізм регулювання охоплює весь спектр економічних, юридичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Він здійснюється через систему працевлаштування, підготовку і перепідготовку кадрів. Для внутрішнього ринку праці механізм регулювання - це сукупність законодавчих чи колективних договірних нормативних актів, яких дотримуються партнери при укладанні та реалізації угоди про працю.

Результатом функціонування зовнішнього ринку праці є перелив робочої сили з підприємств одних галузей на підприємства інших галузей як за бажанням самих працівників, так і з ініціативи роботодавців. Результатом функціонування внутрішнього ринку праці є підвищення кваліфікації працівників підприємства, що сприяє скороченню плинності кадрів.

Людський розвиток є невід'ємною складовою успішного функціонування ринку праці, бо саме люди є його рушійною силою. Людський розвиток розглядається як процес розширення людського вибору, і як досягнутий рівень добробуту людей. Говорячи про розширення вибору, мають на увазі, що фактично цей вибір стосується безмежного кола проблем, які впливають на життя людей, і коло це історично та територіально змінюється.

Особливості концепції людського розвитку полягають у такому: 1) акцент на активності людей як суб'єктів процесу свого власного розвитку; 2) увага приділяється не тільки реальним або потенційним працівникам, а й всім людям у цілому, включаючи непрацездатних і економічно неактивних; 3) постійний моніторинг та аналіз реалізації можливостей людського розвитку; 4) підхід до освіти як до важливої складової загальної культури людства, а не тільки як до умови поліпшення продуктивних здібностей людей; 5) визнання високого значення невиробничої активності жінок, підтримка рівноправності жінок у суспільстві та підвищення їх статусу; 6) надання пріоритетів тим секторам, які сприяють поліпшенню якості життя, не впливаючи безпосередньо на підвищення доходу; 7) підтримка не тільки з боку економічних і фінансових інститутів, але і з боку неурядових, громадських організацій, церкви, закладів культури і т.і.

Аналізуючи світовий досвід регулювання зайнятості слід зазначити, що раціональне використання трудових ресурсів в різних країнах ринкової економіки поєднує два типи методів управління. Історично сформовані методи характеризуються переважанням централізації. Нові - зміщенням центру ваги на децентралізованого при одночасному збереженні й оптимізації окремих традиційних елементів державного регулювання. Для врегулювання попиту та пропозиції на ринку праці України необхідно відшкодовувати підприємствам витрати, зумовлених пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників, виплачувати підприємству за кожного найнятого працівника, розвивати самозайнятість населення, впроваджувати систему заходів з розподілу трудових навантажень, змінити структуру оподаткування.

За останні роки ситуація на ринку праці області поліпшилась і характеризується зниженням рівня безробіття, збільшенням кількості створених нових робочих місць, зменшенням обсягів вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, збільшення допомоги по безробіттю, зростанням попиту підприємств на робочу силу. Зафіксовано скорочення кількості незайнятих громадян, які скористалися послугами центрів зайнятості, кількість працевлаштованих осіб зростає.

Основними причинами незайнятості в області є: звільнення за власним бажанням, у зв'язку зі змінами в організації виробництва, а також військовослужбовці, звільнені за скороченням чисельності або штату без права на пенсію, складності у пошуку роботи випускниками навчальних закладів.

Слід зазначити, що дослідження, проведене на основі даних області, показує, що виникло стійке розбалансування між попитом та пропозицією робочої сили у розрізі професійних груп і основних кваліфікацій. Також спостерігається стійке збільшення навантаження на одне робоче місце, воно залишається на сьогодні досить високим - 7 осіб на 1 вакансію на кінець 2012 р., в квітні 2013 року - 9 осіб.

При вирішенні проблеми збалансування ринку праці необхідно враховувати інтереси та переваги населення регіону у виборі професії, його потреби й очікування, визначити, які саме зовнішні впливи спонукають людину до вибору тієї чи іншої професії.

У результаті детального дослідження, проведеного по обраній темі, доцільно зробити наступні висновки і запропонувати нові підходи щодо вирішення питання незбалансованості попиту та пропозиції на ринку праці області та проблеми молодіжного безробіття в регіоні.

Для збалансування попиту та пропозиції на ринку праці необхідно:

1. Забезпечити регулюючий вплив на територіальні демографічні процеси (стимулювання народжуваності, зниження смертності, інвалідності, захворюваності тощо).

2. Регулювати трудові переміщення і форми резервування робочої сили.

3. Розробити і реалізувати регіональні програми сприяння розвитку самозайнятості населення, індивідуальної трудової діяльності, малого бізнесу.

4. Узгодити стратегічні прогнозі, індикативні програми зайнятості з програмами приватизації, структурні зміни господарського комплексі регіону, інвестиційну політику

5. Здійснити комплекс заходів щодо соціального захисту неконкурентоспроможних верств населення.

6. Організувати підготовку кадрів для потреб регіону.

Механізм регулювання регіонального ринку праці повинен враховувати ситуацію в економіці регіону взагалі й у сфері зайнятості. Особливої актуальності при цьому набуває фінансування (надання субсидій, дотацій, пільгових кредитів і т.і.) створення нових робочих місць у пріоритетних галузях економіки регіону, зберігання існуючих робочих місць на підприємствах, що є лідерами в міжрегіональному і загальнодержавному поділі праці. Подальше зміцнення потенціалу таких підприємств дозволить за рахунок збільшення експортного потенціалу й підвищення науково-технічного рівня суміжних і технологічно взаємозалежних із ними галузей і підприємств стабілізувати регіональні ринки праці й поліпшити фінансове становище окремих територіальних одиниць.

Для забезпечення ефективності професійного навчання, а також для найбільш повного задоволення потреби роботодавців у кваліфікованій робочій силі необхідно:

1. Розробити механізм визначення потреби організацій у випускниках установ професійної освіти всіх рівнів, а також критеріїв оцінки ефективності вкладення бюджетних коштів у професійну освіту молоді;

2. Удосконалити систему професійної орієнтації школярів, з метою підвищення їх мотивації до трудової діяльності за професіями, спеціальностями, затребуваних на ринку праці;

3. Законодавчо відновити статус «молодого спеціаліста» для осіб, які навчаються за регіональним замовленням з обов'язковим відпрацюванням протягом 3-х років після закінчення навчального закладу;

4. Передбачити можливість стимулювання роботодавців до надання виробничих площ для проходження студентами виробничої практики.

Практичне впровадження перелічених заходів буде сприяти підвищенню ефективності регулювання ринку праці області, створенню умов щодо людського розвитку та стійкого зростання економіки регіону.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамчук В.В. Экономика и социология труда: Учебник для вузов/ В.В. Адамчук, О.В.Ромашов, М.Е. Сорокина. -- М.: ЮНИТИ, 2000. - 407 с.

2. Аналітичний огляд ринку робочої сили в Україні / Акіліна О.В. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №10. - С.152-159.

3. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ В.Д. Базилевич - К.: Знання, 2006. - 631 с.

4. Бондаренко В.А. Опыт США в развитии домашней занятости и в трудоустройстве инвалидов/ аналитика малого предпринимательства [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.giac.ru.

5. Булатов А.С Экономика. Учебник/ А.С. Булатов - М.: Из-во БЕК, 1997 - 816 с.

6. Буряк П.Ю. Економіка праці й соціально - трудові відносини: навч. посібник/ П.Ю. Буряк, Б.А. Карпінський, М.І. Григор'єва - Київ: центр навч. літ-ри , 2004. - 440 с.

7. Бутук А.И. Экономическая теория: учебн. пособие/ А.И. Бутук - Вікар, 2000. - 644с.

8. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості [Електронний ресурс] / В.С. Васильченко - Режим доступу: http://library.if.ua/ book/108/7278.html.

9. Васильченко В.С. Управління трудовим потенціалом: навч. посіб / Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. - К.: КНЕУ, 2005. - 403 с.

10. Видяпин В.И. Экономическая теория (Политэкономия): учебник/ В.И Видяпин, Г. П. Журавлева. - М.: ИНФРА - М, 1999. - 560 с.

11. Взаємодія ринків праці та освітніх послуг: тенденції і перспективи розвитку [Електроний ресурс]: / О.В. Мартякова , О.В. Мудра. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2012_7/19.pdf

Размещено на Allbest.ru

...