Збутова діяльність на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

збут ринок конкурентоздатність

Вступ

1. Теоретичний розділ. Теоретичні аспекти управління збутовою діяльністю на підприємстві

1.1 Поняття і основні системи управління збутовою діяльностю на підприємстві

1.2 Типи і етапи збутової діяльності на підприємстві

1.3 Завдання розподілу товарів підприємства

2. Аналітичний розділ. Аналіз управління збутовою діяльністю на підприємстві

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз динаміки та структури ринків збуту

2.3 Порівняльний аналіз рівня цін на продукцію

3. Проектний розділ. Проект рекомендацій щодо підвищення ефективності управління збутовою діяльністю підприємства

3.1 Основні напрями удосконалення рівня якості та конкурентоздатності продукції

3.2 Методи удосконалення організації збуту продукції на маркетингових засадах

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Збут продукції - це один з аспектів комерційної діяльності промислового підприємства. Збут є засобом досягнення поставлених цілей підприємства й завершальним етапом виявлення смаків і переваг покупців.

Збут продукції для підприємства важливий з ряду причин: обсяг збуту визначає інші показники підприємства (величину доходів, прибуток, рівень рентабельності). Крім того, від збуту залежать виробництво й матеріально-технічне забезпечення. Таким чином, у процесі збуту остаточно визначається результат роботи підприємства, спрямований на розширення обсягів діяльності й одержання максимального прибутку.

Необхідними умовами досягнення самоокупності і самофінансування підприємства в умовах ринку є орієнтація виробництва на споживачів і конкурентів, на гнучке пристосування до ринкової кон'юнктури, що змінюється.

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться маркетинговій діяльності суб'єктів господарювання. З її допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани і управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Обсяг виробництва і збуту продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається обсяг виробництва продукції. Але у міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а навпаки, можливий обсяг збуту є основою розробки виробничої програми. Підприємство повинне виготовляти тільки ті товари і в такому обсязі які воно може реально реалізувати.

Темпи зростання збуту продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз ринків збуту продукції підприємства і розробка пропозицій по його удосконаленню має важливе значення і актуальне на будь-якому підприємстві, що функціонує в ринкових умовах.

Об'єктом дослідження є стан, структура, тенденції та проблеми розвитку збутової діяльності на промисловому підприємстві в мінливих ринкових умовах функціонування.

1. Теоретичний розділ. Теоретичні аспекти управління збутовою діяльністю на підприємстві

1.1 Поняття і основні системи управління збутовою діяльністю на підприємстві

Організація збуту в системі підприємства і його управління грає важливу роль в тому сенсі, що здійснює зворотний зв'язок виробництва з ринком, є джерелом інформації про попит і потреби споживачів. Тому розробка збутової політики кладеться в основу програми маркетингу, як про кожному конкретному продукту, так і по виробничому відділенню в цілому. Якщо на основі розрахунків виявиться, що витрати по реалізації нового товару, надмірно високі і не дозволяють забезпечити певний рівень рентабельності, керівництво виробничим відділенням може ухвалити рішення про недо-цільність подальшої розробки і впровадження у виробництво даного товару. Фахівці-маркетологи можуть не тільки визначити майбутню прибутковість виробу, але і внести свої пропозиції про модифікацію і про нові сфери використання відповідних виробів.

В процесі діяльності підприємства проблема управління збутом вирі-шується вже на стадії розробки політики фірми. Мова про вибір найбільш ефективної системи, каналів і методів збуту стосовно конкретно певних ринків. Це означає, що виробництво продукції із самого початку орієнтується на конкретні форми і методи збуту, найбільш сприятливі умови. Тому розробка збутової політики має на меті визначення оптимальних напрямів і засобів, необхідних для забезпечення найбільшої ефективності процесу реалізації товару. Це припускає обгрунтований вибір організаційних форм і методів збутової діяльності, орієнтованих на досягнення намічаних кінцевих результатів.

Необхідність дотримання безперервності і стійкості процесів виробництва вимагає встановлення надійних, стабільних виробничих і господарських зв'язків із споживачами продукції.

На основі вивчення ринку (попиту і пропозиції) підприємства самос-тійно або за допомогою спеціалізованих постачальницько-збутових організа-цій формують портфель замовлень і плани виробництва товарів. Це напрям діяльності визначає суть і характер торгово-комерційних зв'язків підприємст-ва із споживачами продукції. Найважливішими вимогами до розвитку торгово-комерційних зв'язків підприємства є: раціональність, надійність і стабільність.

До 1990 р. на практиці діяли два види руху товарів: один - через державну торгівлю для товарів народного споживання, і інший - через орга-нізації загальнодержавної і відомчої систем матеріально-технічного забезпечення. Цими видами були жорсткий фондовий розподіл і постачання продукції по планових актах.

Перехід до ринку зламав систему централізованого матеріально-технічного постачання підприємств. Організації і підприємства матеріально-технічного забезпечення перетворилися на торгових і комерційних агентів, що надають послуги підприємствам на госпрозрахункових і взаємовигідних умовах. Всі вони мають готову мережу складів, баз, магазинів, виробничих ділянок.

У поєднанні з різноманітністю виконуваних ними функцій це у резуль-таті знижує виробничі і товарні запаси на обслуговуваних ними підприємст-вах, сприяючи економії на витратах звернення, прискорюючи оборотність засобів і підтримуючи ритмічність виробництва.

Іншими словами, організації і підприємства матеріально-технічного забезпечення сприяють досягненню раціональності господарських зв'язків по постачаннях продукції різного призначення.

Досвід країн з розвиненою системою ринкових стосунків показує, що існують різні види спеціалізованих постачальницько-збутових організацій. Вони розрізняються між собою набором послуг, що надаються клієнтам, товарною спеціалізацією, обслуговуванням певних категорій замовників і ін.

Канал збуту складається з ряду комерційних посередників (оптова, роздрібна торгівля), які займаються транспортуванням, зберіганням і продажем товарів на шляху від виробника до споживача.

Фірми оптової торгівлі - це підприємства, які набувають значної кількості товарів у виробників і організовують або їх просування в роздрібну торгівлю, або безпосередній збут споживачеві. Оптове підприємство виконує роль сполучної ланки між виготівником і споживачами в різних районах ринку і допомагає проникати на нові ринки. Оптова торгівля може бути багатоцільовою і спеціалізованою по видах товарів (групам товарів), сферах застосування товару.

Зарубіжна практика виробила певний тип посередників. Оптовик - це комерційний посередник, що реалізовує продукцію організаціям і приватним особам, які не є її кінцевими споживачами, а займаються роздрібною торгівлею, тобто продажем товарів населенню. Оптові посередники виступають на ринку як оптові торгові підприємства, що здійснюють збут товарів з переходом до них права власності.

Важлива ланка, що забезпечує необхідну інтенсивність і прискорення процесу руху товару в умовах переходу до ринкових стосунків, - роздрібна торгівля. Роздрібна торгівля в ринкових умовах має бути гнучкішою і здатною оптимально реагувати на будь-які зміни економічних умов. Роздрібна торгівля - це підприємства, що безпосередньо збувають відносно велике кількість товарів кінцевому споживачеві. Роздрібні торговці набувають товарів або у оптовика, або у виробника.

Продаж товарів через мережу дрібнороздрібних підприємств відно-ситься до внемагазинным форм торгового обслуговування. Використання даної форми торгового обслуговування залежить від чисельності жителів в населеному пункті, наявності і асортиментного профілю торгових підпри-ємств, виробничих умов, сезону і інших обставин.

Зарубіжна і російська практика виробила певну класифікацію роздрібної торгівлі. Серед них слід виділити наступні: універмаги, спеціалізовані магазини, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, роздрібна торгівля поштою.

Таким чином, можна відзначити, що роздрібна торгівля представляє самі різні можливості доведення товару до споживача. Звідси важливим зав-данням збувальника-виробника є ухвалення рішення про вибір форм доведення. Стратегія організації збуту товарів через роздрібну торгівлю може будуватися по двох основних схемах: інтенсивною і селективною.

Інтенсивна схема припускає якомога ширший обхват товарами підприємств роздрібної торгівлі. Як правило, це товари масового попиту: кондитерські вироби, крупи, види м'ясної і молочної продукції. Селективна схема припускає залучення до реалізації про товару лише окремих підприємств роздрібної торгівлі, тобто віддається перевага тим структурам, які володіють можливостями по високоякісному обслуговуванню споживачів.

Продаж товарів через мережу дрібнороздрібних підприємств займає велике місце в торговому обслуговуванні сільського населення. Дрібнороз-дрібні підприємства, розташовані в населених пунктах, де відсутні магазини, мають самостійне значення. В деяких випадках вони, не маючи самостійного значення, служать доповненням мережі магазинів (наприклад, в період сезонної торгівлі).

Різновидом роздрібного ринку є дрібнооптові магазини-склади, орієн-товані переважно на дрібних покупців - роздрібних торговців, власників наметів, рундуків, невеликих магазинчиків.

Ефективність функціонування каналів збуту визначається організацією безперебійного потоку товарів і послуг до споживача. Це, у свою чергу, залежить від злагодженості роботи всіх ланок каналу збуту: виробники, оптовики, роздрібна торгівля, споживачі.

Практика виробила дві система каналів збуту.

1. Фірмова система збуту - всі структури збутової мережі належать одній фірмі

2. Договірна система збуту - співпраця виробника будується на договірній основі.

Найбільш витратним елементом в каналах збуту продукції є фізичне переміщення товару по всьому збутовому ланцюжку. Транспортування вантажів здійснюється різними видами транспорту, в основі вибору лежить мінімальна вартість при певному рівні послуг.

1.2 Типи і етапи збутової діяльності на підприємстві

Оскільки основне завдання торгово-посередницької фірми полягає в збуті продукції, то природно, що результативність діяльності такого підпри-ємства багато в чому залежить від ефективності її збутової системи. При цьому важливими моментами є витрати на створення і експлуатацію системи збуту, універсальність і унікальність системи збуту, її дієвість в певних умовах.

Система збуту підприємства може бути побудована різним чином.

Класифікація систем збуту:

Традиційна система збуту - складається з незалежного виробника, одного або декількох оптових торговців і одного або декількох роздрібних торговців. Всі учасники системи самостійні і непідконтрольні іншим, пере-слідують мету максимізації прибули тільки на своїй ділянці збутової системи.

Вертикальна система збуту - діє як єдина система, включає виробника, одного або декількох оптових і роздрібних торговців, переслідуючих загальні цілі. Як правило, один з учасників виступає в очолюючій ролі. Вертикальні системи можуть бути корпоративними, договірними або адміністра-тивними.

Горизонтальна система збуту - об'єднання два або більш за фірми в сумісному освоєнні маркетингових можливостей, що відкриваються, на конкретному ринку.

Основні типи торгово-збутової діяльності:

Прямий збут - встановлення прямих контактів з покупцями (зазвичай застосовується при продажі засобів виробництва).

Непрямий збут - продаж товару через торгові організації. Незалежні від виробника (для товарів широкого споживання).

Інтенсивний збут - підключення до системи збуту всіх можливих торгових посередників (для товарів широкого споживання, марочних товарів).

Селективний (вибірковий) збут - передбачає обмеження числа торгових посередників залежно від характеру клієнтури, можливостей обслуговування, рівня підготовки персоналу і тому подібне (застосовується для товарів, що вимагають спеціального обслуговування, а також для дорогих престижних товарів).

Націлений збут - направлений на певну групу покупців (ринковий сегмент).

Ненацілений збут - маркетингові заходи адресуються всім групам покупців.

Для досягнення комерційного успіху при використанні того або іншого типу торгово-збутової діяльності потрібно ретельно проаналізувати всі фі-нансові питання, провести порівняльну характеристику витрат і результатів.

При формуванні збутової системи певного товару виробничо - посеред-ницькій фірмі доводиться враховувати безліч чинників, основними з яких є:

Особливості кінцевих споживачів - їх кількість, концентрація, величина середньої разової покупки. Рівень доходів, закономірність поведінки при покупці товарів, необхідний режим роботи продавця, послуги торгового персоналу і так далі.

Можливості самого підприємства - його фінансове положення, конкурентоспроможність, основні напрями ринковій стратегії, масштаби виробництва.

Характеристика товару - вигляд, середня ціна, сезонність виробництва і попиту, вимоги до зберігання і транспортування.

Рівень конкуренції і збутова політика конкурентів - число і концентрація конкурентів, їх збутова стратегія і тактика, взаємовідношення в системі збуту.

Характеристики і особливості ринку збуту - фактична і потенційна ємкість, звичаї і торгова практика, щільність розподілу покупців, середній дохід покупців.

Порівняльна вартість різних збутових систем.

Розробці збутової політики передує аналіз ефективності існуючої збу-тової системи в цілому, так і по окремих її елементах, відповідність фірмою, що проводиться, збутової політики конкретним ринковим умовам. Аналізу піддаються не стільки кількісні об'ємів продажів по продукту, але і по регіонах, скільки весь комплекс чинників, що роблять вплив на розміри збуту: організація збутової мережі, ефективність реклами і інших засобів стимулювання збуту, правильність вибору ринку, часу і способів виходу на ринок.

Аналіз системи збуту припускає виявлення ефективності кожного елементу цієї системи, оцінку діяльності збутового апарату. Аналіз витрат звернення передбачає зіставлення фактичних збутових витрат по кожному каналу збуту і виду витрат з показниками плану з метою виявлення необгрунтованих витрат, усунення втрат, що виникають в процесі руху товару, підвищення рентабельності функціонуючого збуту.

Велике значення при формуванні збутової політики підприємства має рішення питання про вдосконалення методів роботи з кінцевими споживачами. Першорядну роль в цьому питанні грає оцінка витрат на впровадження технічних засобів обслуговування покупців (отримання замовлень), комп'ю-терної техніки для обліку товарів, що поступили на склади і проданих споживачам через роздрібну мережу або безпосередньо з складу.

У сучасних умовах без використання комп'ютерної техніки і автоматизованих систем обробки інформації практично не може обійтися жодна фірма, як велика за об'ємом торгових операцій, так і невелика. Тому при розроб-ці програми маркетингу необхідно врахувати всі необхідні для реалізації продукції витрати і їх окупність.

Обгрунтуванням ефективності збутової політики є багатоваріантний розрахунок витрат звернення і вибір на його основі оптимального варіанту по основних напрямах збутовій діяльності на цільовому ринку або його сегменті.

Алгоритм процесу планування збутової політики:

аналіз ринкової кон'юнктури;

визначення видів продукції для збуту;

складання кошторису витрат на збут;

селекція каналів збуту;

організація торгових комунікацій;

планування і аналіз ходу і динаміки продажів;

планування і оцінка діяльності персоналу служби збуту;

координація діяльності системи збуту.

Початковим пунктом планування збутової політики є аналіз ринкової кон'юнктури. Кон'юнктура - це економічна ситуація, що склалася на ринку, характеризується певним співвідношенням попиту і пропозиції, рівнем цін і товарних запасів. Аналіз кон'юнктури припускає дослідження чинників, які мають особливе значення у минулому, сьогоденні і майбутньому. Формою аналізу кон'юнктури є кон'юнктурний огляд або довідка, в яких дається уявлення про особливості розвитку ринку, його тенденції, виявляються основні причинні зв'язки між різноманітними явищами.

При визначенні товарних груп для збуту торгово-посередницька фірма повинна вирішити наступні завдання:

задоволення запитів споживачів;

оптимальне використання потенціалу підприємства;

оптимізація фінансових результатів підприємства;

завоювання нових покупців.

Крім того, при виборі товару мають бути враховані наступні чинники: співвідношення ціни і якості товару, стадія життєвого циклу товару, рівень конкуренції, наявність товарів-замінників. Всі ці питання вирішуються в рам-ках асортиментної політики.

Кошторис витрат на збут є документом, в якому фіксуються об'єми продажів, торгових витрат і прибутку від реалізації. На основі індивідуаль-них кошторисів для кожного виду товару складається звідний кошторис збуту продукції. Зразкова структура такого кошторису витрат:

оборот по реалізації;

витрати виробництва;

витрати звернення;

валовий прибуток;

витрати на рекламу;

формування і стимулювання попиту;

загальні витрати;

чистий прибуток.

Селекція каналів збуту є стратегічним вирішенням підприємства. Канал збуту - це сукупність організацій або окремих осіб, які переймають на себе або допомагають передати іншому суб'єктові право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до кінцевого споживача. Використання каналів збуту грунтується на наступних передумовах:

необхідність і можливість економії фінансових ресурсів при розподілі продукції;

організації продажу товару ефективнішим способом;

збільшення об'ємів реалізації і доступніший продаж товару на цільових ринках. При цьому необхідно точно знати, який вид збуту доцільний для конкретного товару.

Організація торгових комунікацій включає організацію стосунків з існуючими і перспективними замовниками, розробку і проведення заходів щодо стимулювання торгових посередників, public relations і так далі.

При виборі місцерозташування торгової крапки основним критерієм є рівень купівельної спроможності району. При оцінці переважного варіанту також оцінюються: витрати на транспорт при доставці товару, розвиненість конкуренції, частота покупок, наявність маршрутів суспільного транспорту, наявність автостоянки.

Планування збуту завершується складанням прогнозу об'ємів продажів з урахуванням планованих обмежень. Прогноз збуту необхідний для планування торгових операцій підприємства в короткостроковому і середньостроковому періоді, складання кошторису витрат, управління запасами, планування прибули. Даному питанню слід приділити особливу увагу з причини його важливості при оцінці ефективності збутової діяльності.

1.3 Завдання розподілу товарів підприємства

Сучасна економіка характеризується тим, що місце виробництва і місце споживання продукту не збігаються. За часом ці процеси також не слідують один за одним. Усунення проблем, що виникають з цієї причини, вимагає витрати великих засобів. В окремих випадках ці витрати складають до 70 % роздрібної ціни споживчого товару.

Завдання розподілу продукції, що виготовляється, виробник повинні вирішити раціональним способом. Це дає йому певний шанс виділитися по відношенню до конкурентів. Розподіл включає тому як неминучу організаційну компоненту, так і компоненту, пов'язану із залученням споживачів.

Поняття розподілу об'єднує регулювання всіх виробничих заходів, направлених на переміщення продукту у просторі та часі від місця виробництва до місця споживання. Цей процес немислимий без комунікаційної підтримки.

Перше рішення, яке повинен прийняти відділ маркетингу, - вибір між прямим збутом і збутом з включенням проміжних ланок. У другому випадку частина завдань по розподілу передається іншим підприємствам, які нерідко є сильнішими діловими партнерами. Вони розробляють власні концепції маркетингу, які не завжди збігаються з концепціями підприємства-виготівника. До цього приєднуються роздуми про просторову близькість до споживачів і про вибір місця діяльності.

Прямий збут не завжди означає, що товари доставляються споживачам без зупинок і найкоротшим шляхом. Часто набагато вигідно поставляти товар через склади, що знаходяться поблизу від клієнтів. При цьому виникає питання, скільки має бути цих складів, де вони повинні знаходитися, які необхідні розміри складів і які функції вони повинні виконувати. Аналогічні проблеми виникають і при непрямому збуті.

Вирішення про вибір підприємств торгівлі тісно пов'язані з організацією продажу, включаючи і організацію зовнішньої служби. Під цим розуміється сукупність тих, що всіх займаються отриманням і веденням замовлень учасників незалежно від їх положення по відношенню до підприємства в їх залежності від підприємства. У їх завдання входить також збір інформації про ринок. Зазвичай сюди відносять керівництво підприємства, відділ збуту, комівояжерів і збутові філії, а також торгових представників, комісіонерів, маклерів і торгові синдикати, які в строгому сенсі слова не є частиною підприємства.

Одним з методів розподілу товарів є канали розповсюдження товарів. Важливою ланкою механізму продажів є посередницька діяльність. Посередники, якщо з ними налагоджені стійкі ділові зв'язки і чітко визначена правова база взаємин, ефективно просувають товар на ринок і організовують підприємства-продуценти з ринковою торговою мережею. До торгових посередників відносяться закупівельні центри, біржі, брокерські і дистриб'юторські агентства. З їх допомогою товари потрібного якість і в певній кількості виявляються у відповідний час в потрібному місці і продаються по прийнятних цінах.

У круг завдань посередників включається пошук нових ринків збуту, допомога покупцям у виборі постачальників і товарів, визначення оптимальних умов постачання, дотримання етики ринкової діяльності, транспортування і зберігання продукції, вирішення митних тонкощів і формальностей.

Збутові посередники займаються продажем товарів (від свого імені і за свій рахунок) на основі угоди з товаровиробником (що включає: перелік збутових товарів; умови роботи на ринку; зобов'язання за річним обсягом збуту; вивчення кон'юнктури; дія реклами; принципи визначення цін і ін.). Від правильного вибору торгового посередника залежить не тільки успіх в реалізації продукції, але і закріплення фірми-продуцента на ринку.

У сфері звернення товарів не створюється додаткова вартість, тому всі витрати посередників можуть покриватися тільки за рахунок отримання винагороди за послуги, яка повинна включати і прибуток посередників.

Існує декілька способів нарахування і виплати винагороди за посередницьку діяльність. Посередники можуть залишити собі різницю між ціною реалізації товару на ринку і ціною, встановленою продуцентом (продавцем). На користь посередника можуть нараховуватися відсотки з фактурних цін. Часто застосовується змішана форма винагороди: відсоток з фактурних цін і різниця цін. Винагородою можуть бути і тверда, заздалегідь обумовлена сума.

Якщо майбутні витрати посередника важко визначити, то розміри винагороди визначаються за системою «кост-плас» - продуцент на підставі наданих йому посередником документів про витрати відшкодовує йому витрати, заздалегідь збільшивши суму на узгоджений відсоток, створюючий прибуток.

Такі умови роботи посередників, як невиняткове право продажу, виняткове (монопольне) право і переважне право, визначається угодою між продуцентом і посередником.

При невинятковому праві посередник, збуваючи черговий перелік товарів на обумовленій території, протягом встановленого терміну, зберігає право реалізовувати на тій же території інший товар без виплати якої-небудь компенсації продавцеві.

При винятковому праві продажу посередник позбавлений права продажу товарів, не включених в угоду, на обумовленій території і не може на цій території представляти інтереси інших продавців (виробників) продукції без виплати спеціальної компенсації.

При переважному праві продажу («праві першої руки») продуцент-продавець зобов'язаний свій товар насамперед пропонувати реалізовувати даному посередникові, і лише у разі відмови привертати до збуту інших.

Зазвичай, якщо посередник займається збутом товарів різних видів, в угоді можуть бути передбачені умови реалізації для кожного виду товару. Таким чином, використання послуг кваліфікованих посередників - агентів з продажу продукції - один з найважливіших і ефективніших каналів розподілу і реалізації продукції підприємств-продуцентів. І цей канал має бути неодмінно задіяний, якщо власна (фірмова) збутова мережа не забезпечує швидку і ефективну реалізацію продукції.

Вирішення про вибір каналу розподілу - одне з найскладніших рішень, яке необхідно прийняти керівництву. Вибрані фірмою канали найбезпосереднішим чином впливають на решту всіх рішень у сфері маркетингу. Політика цін залежить від того, яких ділерів вибрала фірма - великих і першокласних або середніх і рядових. Рішення про власний торговий персонал залежать від масштабів комерційної і учбової роботи, яку необхідно буде проводити з ділерами. Крім того, вирішення фірми щодо каналів розподілу припускають видачу довготривалих зобов'язань іншим фірмам. Керівництво повинне вибирати канали розподілу з прицілом і на передбачуване комерційне середовище дня завтрашнього.

Більшість виробників пропонують свої товари ринку через посередників. Кожен з них прагне формувати власний канал розподілу.

Канал розподілу - сукупність фірм або окремих осіб, які переймають на себе або допомагають передати комусь іншому право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача [31].

Виробник готовий перекласти частину роботи по збуту на посеред-ників, оскільки у багатьох з них не вистачає фінансових ресурсів для здійс-нення прямого маркетингу. Тому набагато легко працювати через обширну мережу приватних дистриб'юторів.

Але навіть якщо виробник і може дозволити собі створити власні канали розподілу, у багатьох випадках він запрацює більше, якщо збільшити капіталовкладення в свій основний бізнес.

Використання посередників пояснюється в основному їх неперевершеною ефективністю в забезпеченні широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності посередники пропонують фірмі більше того, що вона зазвичай може зробити поодинці.

Канал розподілу - це шлях, по якому товари рухаються від виробників до споживачів. Завдяки ньому усуваються тривалі розриви в часі, місці і праві власності, що відокремлюють товари і послуги від тих, хто хотів би ними скористатися. Члени каналу розподілу виконують ряд дуже важливих функцій, у тому числі і стимулювання збуту - створення і розповсюдження увещевательных комунікацій про товар.

Канали розподілу можна охарактеризувати по числу складових їх рівнів [28]. Рівень каналу розподілу - це будь-який посередник, який виконує ту або іншу роботу по наближенню товару і права власності на нього кінцевому покупцеві. Оскільки певну роботу виконують і сам виробник, і кінцевий покупець, вони теж входять до складу будь-якого каналу. Канал нульового рівня складається з виробників, що продає товар безпосередньо споживачам. Три основні способи прямого продажу - торгівля розносячи, посилочна торгівля і торгівля через тих, що належать виробникові магазини. Одноуровневий канал включає одного посередника. На споживчих ринках цим посередником зазвичай буває роздрібний торговець, а на ринках товарів промислового призначення ними нерідко виявляється агент по збуту або брокер. Дворівневий канал включає двох посередників. На споживчих ринках такими посередниками зазвичай стають оптові і роздрібні торговці, на ринках товарів промислового призначення це можуть бути дистриб'ютор і ділери. Трирівневий канал включає трьох посередників. Дрібних оптовиків купують товари у крупних торговців і перепродують їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, які крупні оптовики, як правило, зазвичай не обслуговують.

За наслідками вивчення основних варіантів каналу фірма ухвалює рішення про його найбільш ефективну структуру. Тепер встає завдання управління вибраним каналом. Управління каналом вимагає відбору і моти-вації індивідуальних посередників, а також подальшої оцінки їх діяльності.

Вибираючи канали збуту, підприємець вирішує, які шари споживачів, через які проміжні ступені він забезпечуватиме. Для більшості продуктів існує багато альтернативних шляхів збуту. На рішення на користь певного шляху впливає разом з витратами і виручкою імідж продукту і підприємства. Вибір шляхів збуту належить до стратегічних вирішень підприємства. Їх зміна, як правило, неможлива в короткі терміни. Зміни небезпечні і тому, що переваги споживачів часто пов'язані з конкретними посередниками.

Більшість збутових шляхів мають, як наслідок, певну рекламну і цінову стратегію і впливають на сервіс. При аналізі видно, що підприємець має при виборі шляхів збуту свої альтернативи.

Споживачам (ПР) при включенні різних збутових органів, еконо-мічні і правові відносини яких до підприємства можуть бути різними. Насамперед мова йде про: членах керівництва підприємством (Р), комівояжерам (К), торгових представниках (Т), регіональних збутових філіях (Ф), договірних підприємствах (Д), комісіонерах (КС), збутових синдикатах (С), маклерах (М).

У оптову торгівлю (ОТ) або роздрібну торгівлю (РТ), торгівлю безпосередньо або через включення названих вище ступенів.

Прямий збут. Можливість відмови від послуг торгівлі залежить від того, наскільки виконуються викладені нижче за умову. Часто прямий збут і непрямою поєднуються при продажі одного і того ж продукту.

Якщо мова йде про крупних об'єктах і технічно складних товарах, які потребують консультацій, гарантій і обслуговування, там, де круг клієнтів невеликий, тобто в області інвестиційних товарів і деяких видів сировини, переважає прямий збут через регіональні збутові філії.

У розподілі беруть участь наступні особи:

1. Відділ збуту. Отримання і ведення замовлень відвіку є завданням відділу збуту, причому зв'язки з клієнтами здійснюються найчастішим через комівояжерів і торгових представників. Вищеназвані завдання охоплюють продаж у вузькому сенсі цього слова, тоді як керівництво підприємства приймає фундаментальне рішення про ринки, групи клієнтів і продукти. Це швидше історична форма чистого відділу збуту втрачає в даний час своє значення на користь відділу маркетингу.

2. Керівництво підприємства. Участь членів керівництва підприємства в збутовій діяльності особливо часто зустрічається в галузях інвестиційного сектора, де є лише декілька крупних покупців. Часто керівництво підтримує інші органи збуту, наприклад, комівояжерів, особливо у випадках, якщо клієнт має велике значення або величина замовлення незвично висока.

3. Комівояжер. Займається пошуком клієнтів і працює з ними. Найчастіше їх завдання полягає в налагодженні контактів і отриманні замовлень. Зазвичай вони отримують певний район, в якому повинен працювати зі всіма або з окремими клієнтами.

4. Торговий представник. Це юридично самостійні особи, що укладають договори і ведучі справи для декількох підприємств. Вони не отримують право власності на товари і не несуть зв'язаного в цим риски (псування, зміна моди, цін). Функції торгових представників відповідають багато в чому функціям комівояжера. Відмінність торгового представника від комівояжера виражається в тому, що він сам визначає порядок своєї роботи.

Збутовою філія. Багато крупних підприємств мають власні відділення по збуту. Це дозволяє їм працювати в безпосередній близькості від споживача як в своїй країні, так і за кордоном, проводити інтенсивне консультування своєї клієнтури і забезпечувати швидке постачання продукції.

Прагнення до тісних зв'язків між виробником і споживачем має ще одну підставу. Багато виробників бояться, що торгівля не прикладає достатніх зусиль для збуту їх товарів, що вона може змінити своїх постачальників вигідніших. Можливо, що інформація про ринок, яку може надати торгівля, також є недостатньою.

Таким чином, в ході здійснення своєї діяльності фірма може виступати в різних ролях:

Оптовик (оптовий торговець) - особа або фірма, що набувають значної кількості товару у різних виробників і організуючі їх рух в роздрібній торгівлі або безпосередній збут споживачеві.

Роздрібний торговець - особа або фірма, що безпосередньо збувають відносно велике кількість товару кінцевому споживачеві і що набувають товару або у оптовика, або у виробника.

Брокер - торговий посередник, організуючий продаж товару не набуваючи його у власність (виступає від імені продавця). Він зводить продавця і покупця, здійснюючи операцію на комісійних початках.

Ділер - представник фірми, організуючий збутову діяльність за свій рахунок, набуваючи товару у виробника у власність. Даний вид торгово-посередницької діяльності характерний при продажі товарів тривалого користування, що вимагають значного об'єму сервісних послуг.

Комісіонер - особа, що має склад з товарами, які він продає від свого імені, але за рахунок виробника.

Оптовий агент - працює за договором з фірмою-виробником і веде операції за її рахунок. При цьому йому може бути надане виняткове право збуту товарів фірми у визначений районах.

Торговий (збутовою) агент - самостійно продає товари покупцям, при цьому може мати самий різний статус: працювати з обмеженнями, обслуговувати тільки конкретного покупця (групу клієнтів).

Організація системи збуту у фірмі припускає об'єднання всіх співро-бітників, що виконують взаємозв'язаний комплекс робіт в процесі перемі-щення товару від виробника до кінцевого споживача. Вона вимагає також визначення функцій і встановлення службових взаємин між працівниками усе-редині збутової мережі і за її межами, координації і контролю діяльності в системі збуту.

При формуванні збутової системи певного товару торгово-посеред-ницькій фірмі доводиться враховувати безліч чинників, основними з яких є:

Особливості кінцевих споживачів - їх кількість, концентрація, величина середньої разової покупки. Рівень доходів, закономірність поведінки при покупці товарів, необхідний режим роботи продавця, послуги торгового персоналу і т.д.

Можливості самої фірми - її фінансове положення, конкуренто-спроможність, основні напрями ринковій стратегії, масштаби виробництва.

Характеристика товару - вигляд, середня ціна, сезонність вироб-ництва і попиту, вимоги до зберігання і транспортування.

Рівень конкуренції і збутова політика конкурентів - число і концентрація конкурентів, їх збутова стратегія і тактика, взаємовідношення в системі збуту.

Характеристики і особливості ринку збуту - фактична і потенційна ємкість, звичаї і торгова практика, щільність розподілу покупців, середній дохід покупців.

Порівняльна вартість різних збутових систем.

Проведення цілеспрямованої товарної політики припускає орієнтацію всіх дій фірми на встановлений цільовий сегмент, завдяки чому забезпе-чується ефективне з комерційної точки зору формування номенклатури і асортименту товарів і заплановані об'єми продажів.

Важливою підфункцією збутової функції є організація сервісу. Правила організації ефективного сервісу:

визначення стратегії - для кожного цільового сегменту продавець повинен з'ясувати, який рівень сервісу покупець вважає за відмінний. Цей рівень має бути описаний в рекламному тексті, тобто обіцяний покупцеві з гарантією, що фірма виконати всі заявлені нею зобов'язання;

зв'язок з покупцями (зазвичай через рекламу);

ясність вимог, що пред'являються керівництвом до сервісного персоналу. Мають бути розроблені стандарти обслуговування, обов'язкові для виконання всіма співробітниками сервісної служби;

чітка система постачання;

навчання персоналу сервісної служби;

творчий підхід до організації сервісу.

Враховуючи вище викладене, рекомендується визначити достатній об'єм інформації для фірми і її підрозділів з тим, щоб вони могли ухвалювати виправдані рішення в області управління збутом.

2. Аналітичний розділ. Аналіз управління збутовою діяльністю на підприємстві

2.1 Загальна характеристика підприємства

ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Э. Дзержинсь-кого" (ВАТ ДМКД) - одне з найбільших підприємств гірничо-металургійного комплексу України, входить у число шести ведучих металургійних комбінатів країни по випуску найважливіших видів металопродукції. Засновано підприємство в 1889 році, з 1997 року - відкрите акціонерне товариство.

Комбінат - підприємство з повним металургійним циклом, має у своєму складі агломераційне, доменне, сталеплавильне і прокатне виробництва з комплексом ремонтно-механічних, енергетичних, транспортних і допоміжних підрозділів.

Має у своєму розпорядженні виробничі потужності по випуску: 5,6 млн. т агломерату, 3,5 млн. т чавуна, 2,8 млн. т конвертерної сталі, 1,4 млн. т безперервнолитої сортової заготовки, 3,27 млн. т прокату.

Комбінат спеціалізується на виробництві великосортного і середньосортного фасонного і сортового прокату загального і спеціального призначення (кутові профілі, швелери, двотаврові балки, кругла й арматурна сталь, фасонні профілі для автомобілебудування, рейки й ін.), виробництві трубної заготівлі діаметром 120...300 мм для виготовлення труб нафтогазового і казанового сортаменту.

Оснащений потужностями і спеціалізованим устаткуванням для виробництва залізничних рейок широкої колії, рейок для шахтних провідників і промислового транспорту (є одним з чотирьох рельсовиробничих заводів у межах СНД, другим - в Україні).

Робить сталеві катані кулі, у тому числі високої твердості, діаметром 40-60 мм для рудорозмольних млинів.

ВАТ ДМКД є єдиним в Україні по виробництву шпунтових паль типу Ларсен, застосовуваних у будівництві і гідротехнічних спорудженнях, універсальної смуги товщиною 7-50 мм із катаними крайками, контактних рейок для метрополітену, смуги для електролізерів, застосовуваних на алюмінієвих заводах.

Є єдиним у світі виробником катаної осьової профільної заготівлі для залізничного транспорту, реалізованої після відповідної обробки в основному на Північно - Американському ринку.

По запитах споживачів комбінат робить продукцію відповідно до вимог міжнародних стандартів, включаючи як загальноєвропейські, так і національні стандарти країн Європи й Америки (Німеччини, Великобританії, США й ін.). Продукція комбінату поставляється практично на всі континенти.

На всіх етапах сталеплавильного і прокатного виробництва діє система якості відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9002. Ця система сертифікована з одержанням відповідних сертифікатів органів сертифікації - національного Укрсепро і німецького TUV-CERT.

Сертифіковано технологічний процес виробництва катаної профільної заготівлі вагонних і локомотивних осей для залізничного транспорту, реалізованих на Північно - Американському ринку. Американською Асоціацією залізниць виданий сертифікат відповідності зазначеної продукції вимогам Програми по забезпеченню якості М-1003.

Комбінатом отримані сертифікати відповідності на продукцію, видані органами сертифікації «СЕПРОчермет», DET NORSKE VERITAS (Норвегія) і ін.

Короткий сортамент продукції, що виробляється комбінатом:

чушковий передільний чавун;

безперервнолита заготівля перетином 335х400 мм;

трубна заготівля і сортовий прокат діаметром 120...300 мм;

сортовий прокат діаметром 30...65 мм;

прокат арматурний для залізобетонних конструкцій від № 30 до № 40;

кутові профілі рівнополочні і нерівнополочні від № 45 до № 100;

зетовый профіль № 10;

швелери № 6,5; № 8; № 10;

двотаврові балки № 10; № 27Са;

шпунтові палі типу Ларсен Л4; Л5; Л7;

рейки залізничні широкої колії Р-38; Р-43; Р-50;

рейки рудничні вузької колії Р-8; Р-11;

рейки контактні для метрополітену;

смуга для підкладок рейкового скріплення Д-65;

смуга для електролизерів;

товстолистова універсальна смуга з обтиснутими крайками товщиною 7-50 мм;

полособульбові й інші фасонні профілі багатогалузевого призначення;

катана профільна осьова заготівля для залізничного транспорту (вагонна і локомотивна);

сталеві кулі, що мелють, діаметром…60 мм.

У складі комбінату наступні основні цехи: агломераційний, доменний, сталеплавильний (конвертерний) і п'ять прокатних цехів - новопрокатний, рейкобалковий, сортопрокатний, залізопрокатний і осепрокатный.

Агломераційний цех №2 у складі 6 агломашин здійснює спікання офлюсованного агломерату з наступним постачанням його доменному цехові.

Доменний цех у складі 4 доменних печей, 5 розливочних машин і ряду допоміжних відділень і депо. Здійснює виплавку передільного і ливарного чавуна з наступним напрямком рідкого передільного чавуна в конвертерний цех і частково на розливочні машини.

Конвертерний цех оснащений 2500-тонним міксером, двома 250-тон-ними конвертерами з верхньою продувкою киснем, установками комплексного доведення стали і позаагрегатної обробки стали інертними газами, двома сортовими шестируччевими МНЛЗ і поруч допоміжних відділень і ділянок.

У цеху здійснюють виплавку сталі великого марочного сортаменту з розливанням у злитки і безперервнолитую заготівлю для подальшого переділу в прокатному виробництві.

Новопрокатний цех у складі блюмінга "1150" і трубозаготовочного стану (клеті "900" і 3/"750") здійснює прокатку злитків і безперервнолитої заготівлі на підкати, сляби, сортовий прокат, трубну, круглу і квадратну заготівлю для подальшої прокатки на сортових станах, а також для відвантаження зовнішнім споживачам.

Крім того, до складу цеху входить універсальна ділянка в складі товстолистового стану "1200", на якому здійснюють прокатку зі слябів універсальної смуги товщиною 7-50 мм і шириною 300-1000 м.

Рейкобалковий цех у складі блюмінга "1050", рейкобалкового стану "925" і заготовочної клеті "925" здійснює прокатку злитків на рейки, шпунт, балку, передільну і товарну квадратну заготівлю.

Сортопрокатний цех у складі напівбезперервного стану "350" здійснює прокатку фасонного і сортового прокату широкого сортаменту.

Залізопрокатний цех у складі сортового стану "500" здійснює прокатку фасонного і сортового прокату розширеного сортаменту багатогалузевого призначення.

Осепрокатний цех у складі стану поперечно-гвинтової прокатки 250" здійснює прокатку профільних осьових заготівель (чорнових вагонних і локомотивних осей) і 2-х кулепрокатних станів з гартівними установками по випуску сталевих куль, що мелють, (40-60 мм).

Для забезпечення рівня виробництва основними цехами функціонують комплекс допоміжних цехів, лабораторії, технічні служби:

а) вогнетривкий цех;

б) копровий цех;

в) вальцетокарний цех;

г) ремонтно-механічні цехи:

1) фасонноливарний цех;

2) ремонтно-механічний цех;

3) ремонтно-будівельний;

4) ковальський цех;

5) цех металоконструкцій;

6) цех ремонту металургійного устаткування;

7) цех ремонту прокатного устаткування;

8) аглоремонтний цех.

д) енергетичне господарство:

1) теплоелектроцентраль;

2) газовий цех;

3) киснево-компресорний цех;

4) цех водопостачання;

5) цех мереж і підстанцій.

6) електроремонтний цех;

7) енергоремонтний цех;

8) електроремонтний цех.

е) внутрішньозаводський транспорт:

1) залізничний цех;

2) автотранспортний цех;

3) ділянка навантаження-вивантаження.

ж) інші цехи.

На комбінаті є цех товарів народного споживання, що спеціалізується на виробництві сортового посуду, плодоовочевої продукції і безалкогольних напоїв, і аграрно-промисловий комплекс (тваринництво, переробка м'яса, вирощування овочів, квітів).

Виробничо-господарську діяльність підприємства в динаміці за 2007-2009 роки ілюструють дані в додатку Б. У 2008 році в порівнянні з 2003 усі показники діяльності істотно покращились, однак у 2009 році знову відбулось зниження результатів діяльності підприємства. При зростанні обсягів товарної та реалізованої продукції зменшився валовий прибуток з 323.1 тис. грн у 2008 році до 221,7 тис. грн. у 2005році, збільшились витрати на 1 грн. товарної продукції з 85,44 коп. у 2004 році до 93,2 коп. у 2009 році, зрослі кредиторська та дебіторська заборгованість. Позитивні тенденції відбувались тільки по відношенню до середньомісячної заробітної плати (постійний ріст, однак він може бути за рахунок скорочення чисельність персоналу) та величини нестачі власних оборотних коштів.

Основними показниками по праці є продуктивність праці і плинність кадрів. На підприємстві в 2008 році в середньому за місяць одним працівником зроблено продукції в порівнянних цінах на суму 9,5 тис. грн. У порівнянні з 2009 роком продуктивність праці збільшилася на 22,6 %. У 2009 році в середньому за місяць одним працівником зроблено продукції в порівнянних цінах на суму 12,7 тис. грн. У порівнянні з 2008 роком продуктивність праці збільшилася на 21,0 %.

Коефіцієнт плинності кадрів характеризує оборот і визначається процентним співвідношенням числа робітників, що звільнилися за власним бажанням, а також за прогули, порушення трудової дисципліни та інше до середньоспискової чисельності працюючих. Динаміка плинності кадрів представлена в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльна таблиця плинності кадрів, %

Категорії працюючих	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Керівників	1,6	2,8	3,8
Фахівців	3,1	2,6	3,8
Службовців	1,5	1,9	8,7
Робітників	5,5	5,1	5,2
Плинність кадрів по комбінату	4,6	4,6	5,1

Дана динаміка свідчить про те, що з 2007 по 2009 рр. рівень плинності кадрів на ВАТ "ДМК" практично не перевищував припустимий рівень (5%). Максимального значення рівень плинності досяг у 2009 р. (5,1 %).

Сутність керування плинністю на рівні підприємства - насамперед у зведенні до мінімуму протиріч між потребами й інтересами працівників і конкретних можливостей їхнього задоволення. Залежно від характеру причин плинності заходи можуть бути такими:

техніко-економічними (поліпшення умов праці, удосконалювання системи матеріального стимулювання й нормування праці, керування й організації виробництва, підвищення ступеня механізації й автоматизації робіт і т. д.)

організаційними (удосконалювання процедур прийому й звільнення працівників, системи професійного просування, робота з молоддю й т. д.)

соціально-психологічними (удосконалювання стилю й методів керівництва, взаємин у колективі, системи морального заохочення й т. д.)

виховними (формування в працівників відповідного відношення до праці, культури поводження й т. д.)

культурно-побутовими (поліпшення побутового обслуговування й громадського харчування трудящих, збільшення забезпеченості житлом, дитячими установами й т. д.)

Використання основних фондів на підприємстві за 2008-2009 року характеризується такими даними.

Вартість основних фондів за станом на 01.01.2009 року склала: первісна вартість - 2 320 347,0 тис. грн; знос - 411 095,8 тис. грн; залишкова вартість - 909 251,2 тис. грн.

Здано в оренду основних засобів на суму 1,3 млн. грн.

Середньорічна вартість основних засобів по основному виробництву 2165,2 млн. грн.

Рівень ефективності використання діючих основних виробничих фондів (при обсязі товарної продукції за 2008 рік 2227,3 млн. грн.), (фондовіддача) склала:

2 227,3 / (2 165,2 - 1,3) = 1,03 (грн. / грн.)

фондомісткість склала:

(2165,2 - 1,3) / 2227,3 = 0,97 (грн. / грн.)

Вартість основних фондів за станом на 01.01.2008 року склала: первісна вартість - 2 325 951,6 тис. грн; знос - 1 462 016,4 тис. грн; залишкова вартість - 863 935,2 тис. грн.

Середньорічна вартість основних засобів по основному виробництву 2168,5 млн. грн. Здано в оренду основних засобів на суму 2,9 млн. грн.

Рівень ефективності використання діючих основних виробничих фондів (ТП за 2005 рік 2968,5 млн. грн.) , тобто фондовіддача склала:

2968,5 / ( 2168,5 - 2,9) = 1,37 (грн./грн.)

фондомісткість склала:

(2168,5 - 2,9) / 2968,5 = 0,73 (грн./грн.)

Зведемо розрахунки у таблицю 2.

Таблиця 2. Ефективність використання основних фондів ВАТ ДМКД за 2004-2005 рр.

Показник	Од.вим.	2008 р.	2009 р.
Середньорічна вартість основних засобів	млн. грн.	2165,2	2168,5
Товарна продукція	млн. грн.	2227,3	2968,5
Фондовіддача	грн./грн.	1,03	1,37
Фондоємкість	грн./грн.	0,97	0,73

На підставі цих показників можна зробити висновки про збільшення ефективності використання основних фондів на підприємстві.

Від виробничої діяльності отримано валового прибутку 323,1 млн. грн. у 2004 році і 218,9 млн.грн. у 2009 році, що на 104,2 млн.грн. менше. Аналіз валового прибутку у розрізі структури реалізації представлено у таблиці 2.4. Аналіз показав, що основна сума прибутку отримана від реалізації квадратної заготівки, питома вага якої в загальному обсягу реалізації складає 55,2% і 49,48% відповідно у 2008 та 2009 роках. Структурний аналіз реалізації продукції показав наступне. У 2009 році значно збільшилась питома вага реалізації трубної заготівки з 14,9% до 25,14% і значно зменшилась питома вага реалізації шпунта (з 1,6% у 2008 році до 0,7% у 2009 році). По іншим позиціям спостерігається незначне зниження питомої ваги у загальній реалізації. Аналогічні тенденції відобразились і у структурі реалізації прокату.

Погіршення результатів діяльності підприємства пов'язане з об'єктив-ними передумовами світового перевиробництва сталі та загального зниження цін на металопродукцію.

Таблиця 3. Валовий прибуток та структура реалізації продукції ВАТ ДМКД в 2008-2009 рр.

Найменування	Чистий дохід (виручка від реалізації товарної продукції) в оптових цінах	Валовий прибуток(+), збиток (-), млн. грн.	Структура реалізації прокату, %
	млн. грн.	пит. вага, %	млн. грн.	пит. вага, %	2008	2009	2008	2009
I. Реалізація металопрокату	2 146,2	97,5%	2907,1	98,35%	319,9	226,2	100,0%	100,0%
- трубна заготівка	328,9	14,9%	743,2	25,14%	59,0	69,6	15,3%	25,56%
-квадратна заготівка	1 214,4	55,2%	1462,7	49,48%	200,6	113,9	56,6%	50,31%
- шпунт	35,9	1,6%	20,5	0,7%	19,0	8,0	1,7%	0,7%
- кулі	35,9	1,6%	28,4	0,96%	4,1	- 1,6	1,7%	0,97%
- сортовий прокат	326,3	14,8%	400,4	13,55%	18,3	16,0	15,2%	13,77%
- швелер	125,8	5,7%	161,5	5,46%	6,5	10,7	5,9%	5,56%
- осі	51,9	2,4%	90,4	3,06%	7,2	9,6	2,4%	3,1%
II. Інша реалізація	59,0	3,3%	48,6 ...

Подобные документы

• Аналіз та оцінка сучасного стану управління збутовою діяльністю промислового підприємства ПАТ "ДМКД"

  Загальна характеристика структури Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського". Рівень якості та конкурентоздатності товару. Методи удосконалення організації збуту продукції на маркетингових засадах.
  
  дипломная работа [969,2 K], добавлен 01.06.2014
  

• Теорія економічного аналізу

  Основні етапи аналітичного дослідження якості продукції. Визначення рівня прийнятності рівня конкурентоздатності товару. Класифікація витрат на забезпечення якості. Аналіз виконання плану зі зниження собівартості нерентабельних і малорентабельних виробів.
  
  контрольная работа [151,6 K], добавлен 09.10.2014
  

• Аналіз обсягу, структури та якості виробництва продукції

  Значення, завдання і джерела аналізу виробництва продукції. Економічна сутність якості продукції. Аналіз обсягу та структури продукції на ЗАТ "Юрія". Оцінка якості продукції на підприємстві. Резерви підвищення ефективності виробництва продукції.
  
  курсовая работа [75,5 K], добавлен 22.03.2012
  

• Удосконалене управління якістю продукції на підприємстві

  Поняття якості продукції, оцінка її рівнів. Універсальна схема та категорії управління якістю продукції. Органи управління якістю продукції на підприємстві. Стандартизація та сертифікація продукції. Шляхи підвищення якості продукції на підприємстві.
  
  курсовая работа [104,8 K], добавлен 06.05.2010
  

• Шляхи удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства (на прикладі ТОВ "Бердичівський пивоварний завод")

  Мета, завдання, функції інвестиційного менеджменту. Організаційне і інформаційне забезпечення управління цією діяльністю. Аналітичне дослідження діяльності ТОВ "Бердичівський пивоварний завод". Шляхи удосконалення управління інвестиціями на підприємстві.
  
  дипломная работа [457,2 K], добавлен 22.03.2013
  

• Дослідження рівня конкурентоспроможності ТОВ "Хмельницьклегпром"

  Поняття та види конкурентоспроможності. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємства, динаміки обсягу продаж. Оцінка ринків збуту основної продукції. Визначення конкурентоспроможної стратегії розвитку організації.
  
  курсовая работа [202,4 K], добавлен 04.04.2016
  

• Напрямки підвищення рівня конкурентоздатності підприємства

  Теоретично-організаційні засади, поняття, сучасні моделі, методи оцінки конкурентоздатності. Фактори, що впливають на конкурентоздатність, складання стратегічного балансу та сутність SWOT-аналізу. Аналіз формування попиту і стимулювання збуту продукції.
  
  дипломная работа [267,9 K], добавлен 21.08.2010
  

• Управління інвестиційною діяльністю підприємств України

  Дослідження теоретичних засад управління інвестиційною діяльністю підприємств України. Методичне забезпечення прийняття інвестиційних рішень. Управлінські складові здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві. Модель оцінювання вартості капіталу.
  
  автореферат [59,2 K], добавлен 11.04.2009
  

• Наукова організація праці. Завдання з удосконалення з організації праці на підприємстві

  Суспільна організація праці, напрями організації праці. Визначення й основи наукової організації праці. Суть наукової організації праці. Оцінка рівня наукової організації праці. Трудовий процес–основа наукової організації праці на підприємстві.
  
  реферат [20,5 K], добавлен 07.11.2007
  

• Статистика продукції промисловості

  Поняття промислової продукції і завдання її вивчення. Розробка системи вартісних показників обсягу продукції. Аналіз статистики якості промислової продукції. Підготовка напівфабрикатів. Розрахунок індексів фізичного обсягу та цін на вироблену продукцію.
  
  контрольная работа [41,6 K], добавлен 16.08.2010
  

• Загальна характеристика системи менеджменту підприємства

  Сутність та значення системи менеджменту на підприємстві. Особливості управління маркетинговою діяльністю, виробництвом, персоналом, фінансами та логістичними процесами. Аналіз асортименту продукції та структури ринку. Організація управлінської праці.
  
  дипломная работа [113,0 K], добавлен 28.05.2013
  

• Управління прибутком підприємства

  Теоретичні основи організації управління прибутком на підприємстві. Управління прибутком та рентабельністю на ЗАТ "Тканини". Аналіз розподілу прибутку на підприємстві. Рекомендації щодо створення комплексної методики управління прибутком на підприємств.
  
  курсовая работа [84,5 K], добавлен 04.04.2007
  

• Аналіз відвантаження і збуту продукції на прикладі ВАТ "Роси Буковини"

  Теоретичні аспекти організації збутової діяльності на підприємстві. Аналіз збутової діяльності на ВАТ "Роси Буковини" за 2005-2006 рр. Аналіз організації збуту на підприємстві. Аналіз резервів збільшення обсягів виробництва. Проблеми та пропозиції.
  
  курсовая работа [63,5 K], добавлен 09.05.2007
  

• Аналіз стану управління грошовими потоками на прикладі ВАТ "Сумиобленерго"

  Поняття та класифікація грошових потоків підприємства, проблеми управління. Напрями, функції та принципи моніторингу в управлінні грошовими потоками підприємства. Визначення рівня збалансованості та ефективності потоків. Охорона праці на підприємстві.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 02.06.2011
  

• Економічне обгрунтування підвищення якості продукції

  Управління якістю продукції у господарській діяльності підприємства по виробництву шпалер ЗАТ "Едем". Аналіз теоретико-методичних і практичних аспектів підвищення якості продукції при виробництві та реалізації шпалер на внутрішньому та зовнішньому ринках.
  
  дипломная работа [3,2 M], добавлен 19.09.2010
  

• Напрями вдосконалення системи управління якістю продукції і організації технічного контролю. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

  Вивчення поняття та основних показників якості продукції на підприємстві, її стандартизації та сертифікації. Розробка алгоритму планування матеріально-технічного забезпечення виробництва. Розгляд видів запасів та методів регулювання їхніх розмірів.
  
  курсовая работа [52,7 K], добавлен 01.03.2010
  

• Теорія економічного аналізу

  Аналіз динаміки товарної продукції підприємства. Структура персоналу та фонду оплати праці на підприємстві. Розрахунок середньорічної заробітної плати одного працівника. Аналіз продуктивності праці на підприємстві та оцінка впливу на неї різних факторів.
  
  контрольная работа [274,4 K], добавлен 20.01.2012
  

• Інструменти та методи запобігання банкрутства підприємства

  Традиційні підходи до оцінки причин фінансової кризи на підприємстві. Аналіз динаміки показників фінансового стану та ймовірності банкрутства ТОВ ВК "Індастрі". Рекомендації з організації інформаційного забезпечення управління витратами на підприємстві.
  
  дипломная работа [204,1 K], добавлен 06.03.2011
  

• Статистичний аналіз споживчих цін на товари

  Вивчення споживчого ринку та ціни, показників та диференціації споживання, методів вимірювання динаміки споживчих цін та індексу цін на товари та послуги. Огляд рівня, структури і динаміки товарообороту за допомогою натуральних та вартісних показників.
  
  курсовая работа [112,0 K], добавлен 21.09.2011
  

• Напрями удосконалення управління збутовими запасами продукції підприємства переробної галузі

  Юридично-правові аспекти регулювання господарської діяльності підприємства переробної галузі. Вибір системи та оптимізація процесу управління збутовими запасами продукції. Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні відділу збуту організації.
  
  дипломная работа [2,1 M], добавлен 16.10.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам