Сучасні тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств різних галузей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни «Економіка і фінанси підприємства»

Сучасні тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств різних галузей

Зміст

технологічний база собівартість

Вступ

Розділ 1. Сучасні тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств різних галузей

1.1 Загальна характеристика техніко-технологічної бази виробництва

1.2 Управління технічним розвитком підприємства

1.3 Лізинг як форма оновлення техніко-технологічної бази виробництва

1.4 Розвиток техніко-технологічної бази виробництва шляхом впровадження інноваційних процесів на підприємстві

Розділ 2. Розрахункова частина

2.1 Визначення виробничої потужності та виробничої програми підприємства

2.2 Визначення трудових ресурсів і ефективності їх використання

2.3 Визначення виробничих фондів і ефективності їх використання

2.4 Складання собівартості товарної продукції і визначення її структури

2.5 Визначення цін на продукцію, формування і розподіл прибутку підприємства

2.6 Виконання підприємством обов'язків перед бюджетом і соціальними фондами

2.7 Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Основу виробничої діяльності будь-якого підприємства становить процес виробництва продукції з метою її реалізації. Виробництво продукції за обсягом та якістю вирішальною мірою залежить від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

Техніко-технологічна база кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства. До складу техніко-технологічної бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявити взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів відповідної виробничої техніки.

Потенційна виробнича спроможність підприємства (тобто здатність забезпечувати випуск певного обсягу продукції належної якості за одиницю часу), мірилом якої є його виробнича потужність, вирішальним чином залежить від наявної у нього техніко-технологічної бази.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем у розвитку виробництва і зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Теоретичну основу дослідження становлять сучасні теорії економічного розвитку підприємства. Соціально-економічні, організаційно-управлінські проблеми організації техніко-технологічної бази виробничого підприємства.

Це зумовлює можливість глибокого та всебічного аналізу функціонування та розвитку техніко-технологічної бази виробництва.

Актуальність проблеми функціонування та розвитку техніко-технологічної бази виробництва, а також належний рівень опрацювання цих проблем вітчизняними науковцями обумовили вибір теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є проаналізувати ефективність функціонування техніко-технологічної бази виробництва та обґрунтувати напрями її розвитку у відповідності до сучасних умов господарювання та з врахуванням проведеного аналізу.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

дати загальну характеристика техніко-технологічної бази виробництва;

дослідити проблеми управління технічним розвитком підприємства;

дослідити лізинг як форму оновлення техніко-технологічної бази виробництва;

окреслити розвиток техніко-технологічної бази виробництва шляхом впровадження інноваційних процесів на підприємстві;

зробити висновки.

Предмет дослідження - суть і структурні елементи техніко-технологічної бази виробництва. Основна увага у курсовій роботі зосереджена на підвищенні ефективності функціонування та розвитку техніко-технологічної бази виробництва.

Методологічну основу дослідження складають сукупність методів, прийомів і принципів наукового дослідження. В процесі роботи використовувались такі методи: системний, абстрагування, узагальнення. Такі прийоми, як економічне порівняння, статистичне групування, аналогії, а також принципи системності та розвитку.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, підручники, навчальні посібники вітчизняних та зарубіжних фахівців, що стосуються теоретичних та практичних аспектів техніко-технологічної бази виробництва.

Розділ 1. Сучасні тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств різних галузей

1.1 Загальна характеристика техніко-технологічної бази виробництва

Можливості випуску продукції (надання послуг) за обсягом та якістю вирішальною мірою залежать від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери - системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства.

До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, - виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної таким виробничої техніки.

Загальна характеристика ТТБ підприємства, окрім формулювання її дефініції, передбачає виокремлення складників її елементної структури, що показано на рис. 1.

На більшості підприємств процес виробництва окремого продукту складається із так званих різних часткових процесів, тобто сукупності найбільш активних елементів виробництва, які визначають технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюються за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Рис. 1. Структурна характеристика техніко-технологічної бази підприємства [2, с. 227]

Частковий виробничий процес охоплює частку складного технологічно-виробничого процесу - стадію, фазу, ступінь тощо. Наприклад, у машинобудуванні виробничий процес часто розділяють на три фази: заготівельну (виробництво литва, кованих, штампованих, зварних та інших заготовок); фазу обробки (механічна, термічна й інші види обробки); збиральну (збирання деталей, агрегатів у готову продукцію).

Досягнення високої ефективності промислового виробництва можливе тільки на основі систематичного технічного прогресу, який сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, підвищенню рентабельності виробництва. В умовах ринкових відносин перебудова промислового виробництва і оновлення його техніко-технологічної бази має важливе значення: вона сприяє оновленню виробництва продукції, підвищенню її якості та конкурентоздатності.

Особливості формування виробничої бази в різних галузях народного господарства полягають у тому, що напрямки їх ідентичні, а форми впровадження - індивідуальні, окремі для кожної галузі.

Загальним принципом для всіх напрямків формування виробничої бази є єдиний розрахунок економічної ефективності незалежно від галузі виробництва. При розрахунку економічної ефективності визначають умовно-річну економію до кінця року від впровадження заходів.

Умовно-річною називається економія, яка може бути отримана від впровадження заходів протягом 12 місяців після впровадження.

Ці тенденції якісної зміни техніко-технологічної бази виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати при формуванні технічного базису підприємств та обґрунтуванні стратегії його оновлення, зокрема, переваги в виграші часу (тривалість виробничого циклу, термін перебудови виробництва, строки виконання замовлень, постачання матеріалів тощо), якісні показники, інформаційне забезпечення, переважаючий тип автоматизації, система управління, пріоритетні галузі тощо.

1.2 Управління технічним розвитком підприємства

Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого - її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва (рис. 2).

Рис. 2. Форми технічного розвитку підприємства [2, с. 229]

Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба провадити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.

Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Основні показники технічного рівня підприємства [2, с. 230]

Ознаки групування показників	Показники
Ступінь технічної оснащеності праці	Фондоозброєність праці
	Енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології	Структура технологічних процесів за трудомісткістю
	Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції
	Середній вік застосовуваних технологічних процесів
	Коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень устаткування	Продуктивність (потужність)
	Надійність, довговічність
	Питома металомісткість
	Середній строк експлуатації
	Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості
	Частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку
Рівень механізації та автоматизації виробництва	Ступінь охоплення робітників механізованою працею
	Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці

Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні);

коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);

рівень утилізації відходів виробництва;

рівень забруднення природного середовища;

частка екологічно чистої продукції [2, с. 231].

Основні етапи і планування технічного розвитку підприємства. У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв'язку з його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування.

У процесі економічного управління технічним розвитком підприємства стрижневими є завдання якісної розробки й коригування, забезпечення необхідними ресурсами, постійного відстежування здійснення програм (планів).

Головним недоліком чинного нині в Україні порядку розробки програми (планів) технічного розвитку підприємства є механічне "підсумовування" різних пропозицій, брак їхньої реальної інтеграції в єдиний цілеспрямований комплекс заходів. Подолати цей недолік дає змогу попереднє опрацювання програми (плану) технічного розвитку в так званому режимі групової роботи. Мета такої роботи полягає в ретельному перегляді та узгодженні пропозицій, що рекомендуються для включення до проекту програми (плану). Саму роботу бажано проводити у вигляді проблемної наради, учасниками якої мають бути керівники підприємства і група експертів, включаючи незалежних.

1.3 Лізинг як форма оновлення техніко-технологічної бази виробництва

Суть і види лізингу. Розвиток техніко-технологічної бази виробництва (діяльності), який за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб'єктів позначено різким спадом або цілковитим припиненням інвестування виробництва (діяльності) за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).

Згідно із Законом України "Про лізинг", який набрав чинності 10 січня 1998 року, лізинг - це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу (особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тім числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг (оренду). Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти (мисливські угіддя, ліси, водоймища тощо) [2, с. 234].

Можливі види лізингу за певними класифікаційними ознаками наведено в табл. 2.

Оперативним заведено називати лізинг із неповною окупністю орендованих основних фондів. Він здійснюється за договором лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач одержує у платне користування від лізингодавця відповідне майно на строк, менший за період амортизації 90 відсотків вартості об'єкта лізингу (оренди). Відтак лізингодавець може надавати майно в тимчасове користування кілька разів. Зрозуміло, що в такому разі зростає ризик щодо відшкодування залишкової вартості майна, оскільки воно зазнає фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Важливо наголосити, що за оперативного лізингу обов'язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.

Таблиця 2. Загальновживана класифікація видів лізингу [2, с. 234]

Класифікаційна ознака	Вид лізингу
* Строк використання об'єкта лізингу	* Оперативний (із неповною окупністю) * Фінансовий (із повною окупністю)
* Масштаб поширення лізингових відносин	* Внутрішній (загальнодержавний) * Міжнародний
* Характер лізингових операцій	* Сервісний * Зворотний

Найбільшого поширення набув так званий фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів. Офіційно під фінансовим лізингом розуміють договір лізингу, згідно з яким лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом котрого нараховується 60 відсотків амортизаційних відрахувань від повної вартості об'єкта лізингу (на день укладення договору). Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. За умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також здійснення його технічного обслуговування та ремонту бере на себе лізингоодержувач.

Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває внутрішньо- або загальнодержавним. Його суб'єктами є українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські суб'єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми - зворотний та пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб'єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. Останній реалізується суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні кордони. Інакше кажучи, суб'єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження.

Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного старіння (наприклад, комп'ютерно-обчислювальна та розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо).

Суть зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного законодавства (Закон України "Про лізинг") його було названо формою внутрішнього лізингу. Проте з наукового погляду (за характером лізингових операцій) його коректніше буде вважати одним із видів лізингу.

Організаційно-правові основи. Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві (Законі України "Про лізинг" та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих активів договорах про лізинг (крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб'єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю продавця об'єкта лізингу, лізингодавця та лізингоодержувача або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін.

Чинне законодавство України чітко визначає права та обов'язки лізингодавців і лізингоодержувачів.

Об'єкт лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання, експлуатацію якого пов'язано із підвищеною небезпекою тощо), реєструється за домовленістю сторін на ім'я лізингодавця або лізингоодержувача в установленому порядку.

Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця, з позначкою, що його передано в лізинг.

Об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. За переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу залишається обов'язковим і для нового власника. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача та підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.

У лізингових операціях беруть участь, як правило, п'ять суб'єктів:

1) виробник (постачальник, продавець);

2) лізингодавець;

3) лізингоодержувач;

4) банк;

5) страхова установа.

Організацію лізингових операцій схематично зображено на рис. 3.

Рис. 3. Типова схема організації лізингових операцій [2, с. 237]

1 - Укладення лізингової угоди.

2 - Подання замовлення на устаткування або інший об'єкт лізингу.

3 - Одержання банківської позики.

4 - Оформлення договору купівлі-продажу об'єкта лізингу.

5 - Поставка виробником (продавцем) об'єкта лізингу лізингоодержувачу.

6 - Складання акта приймання об'єкта лізингу.

7 - Оплата поставки об'єкта лізингу лізингодавцем.

8 - Укладення договору страхування об'єкта лізингу.

9 - Сплата лізингових платежів.

10 - Повернення банківської позики і сплата відсотків за користування нею

Витрати на надання та ефективність лізингових послуг. Передусім варто наголосити, що всі витрати на утримання лізингового майна несуть лізингодавець (за оперативного лізингу) або лізингоодержувач (за фінансового лізингу). Основні витрати лізингоодержувача складаються із лізингових платежів за користування об'єктом лізингу.

Дуже важливим є усвідомлення сутності та дії економічного механізму лізингових операцій. За сучасних умов господарювання головною вимогою до розробки й реалізації проектів лізингу необхідних засобів праці є швидка окупність інвестиційних ресурсів. Як підтверджує зарубіжна практика господарювання, окупність таких фінансових коштів не повинна перевищувати три роки.

Загальновідомо, що віднесення лізингових платежів на собівартість продукції, з одного боку, скорочує оподатковувану базу, а з іншого - збільшує валові витрати виробництва і може призвести до зростання ціни продукованих виробів. Ось чому, оцінюючи ефективність лізингових операцій, передусім (з допомогою економічного аналізу) необхідно встановити межі збільшення собівартості та можливої ціни продукції, що виготовляється.

Оскільки кожне підприємство (організація) за умов ринкових взаємовідносин має можливість придбати виробничо-господарське майно за рахунок банківської позики або взяти його в лізинг, необхідно порівняти загальні витрати за можливими варіантами й визначити ефективність лізингових операцій. Тому в процесі економічного аналізу насамперед треба порівняти обсяг витрат на продукування товарів (послуг) за умови використання лізингу (з урахуванням плати за банківський кредит) з витратами на придбання майна на підставі звичайної операції купівлі-продажу.

1.4 Розвиток техніко-технологічної бази виробництва шляхом впровадження інноваційних процесів на підприємстві

На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

1) підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;

2) зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;

3) перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

4) трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;

5) поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

6) підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності [2, с. 228].

Ці тенденції якісної зміни ТТБ виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати за формування технічного базису підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення. Детальнішу характеристику переваг, зв'язаних із переходом до інноваційного типу виробництва, подано у табл. 3.

Таблиця 3. Порівняльна характеристика традиційного та інноваційного типів виробництва [2, с. 227]

Показник і характеристика	Тип виробництва
	Традиційний (екстенсивний)	Інноваційний (інтенсивний)
Тривалість виробничого циклу	Місяці (з тенденцією до збільшення)	Дні (з тенденцією до зменшення)
Час перебудови (переналадки) виробництва	Дні	Хвилини
Строки виконання замовлень	З точністю до тижня	З точністю до 1 дня і за потреби до однієї години
Рівень якості продукції	80 - 90 %	100 %
Поставки матеріалів і напівфабрикатів	В обсязі місячної потреби	В обсязі потреби на годину
Величина оновлення асортименту	10 - 20 %	30 - 40 %
Розподіл праці	Домінує вертикальна спеціалізація	Поглиблюються диверсифікаційні процеси
Інформація	Розглядається як допоміжний засіб	Усе більше стає чинником виробництва
Обробка інформації	Ручна, механізована, базується на поділі праці	Із застосуванням мікрокомп'ютерів та інформаційних мереж
Виробниче устаткування	Зростання стандартних розмірів та одиничних потужностей	Зростання економічності за зменшення розмірів та енергоємності
Реакція виробничих систем на зміну попиту ринку	Повільна	Швидка
Домінуючий тип виробництва	Масове, потокове та великосерійне	Індивідуальне та дрібносерійне
Переважаючий тип автоматизації	Комплексна коопераційна автоматизація виробництва	Гнучка автоматизація виробництва
Система управління	Зростання кількості рівнів управління і функціональних органів, переважання ієрархічної побудови	Зростання інтеграції рівнів управління і функціональних органів, поглиблення горизонтальних зв'язків
Пріоритетні галузі, нові сектори економіки, що зароджуються і формуються	Автомобільна галузь, літакобудування, тракторобудування, виробництво споживчих товарів тривалого користування, виробництво синтетичних і нафтохімічних продуктів	Електронна промисловість обчислювальна техніка, програмні продукти, телекомунікаційні засоби, робототехніка, нові керамічні матеріали, оптичні волоконні системи, інформаційні послуги

У кожній галузі виробництва є власний підхід до підвищення і вдосконалення техніко-технологічної бази виробництва, але є певні групи її складників, які можуть бути узагальненими для всіх галузей народного господарства. До них можна зараховувати:

1) науково-дослідну роботу за розробки нових виробів;

2) підвищення рівня механізації і автоматизації основних виробничих процесів;

3) впровадження прогресивних технологічних процесів;

4) механізацію важких і трудомістких робіт;

5) механізацію управлінської та інженерної праці;

6) модернізацію обладнання;

7) розвиток спеціалізації і кооперування;

8) удосконалення виробничої системи управління, організації праці і виробництва;

9) поліпшення якості, надійності й довговічності продукції;

10) впровадження високопродуктивних інструментів, пристосувань та інших засобів, що сприяють удосконаленню виробництва;

11) впровадження енергозберігаючих технологій;

12) поліпшення умов праці та техніки безпеки;

13) ефективне використання виробничих фондів підприємства і підвищення рентабельності виробництва;

14) удосконалення планування, обліку й аналізу виробництва.

Технічне переозброєння та реконструкція - прогресивні форми відтворення основних виробничих фондів діючих підприємств.

До технічного переозброєння відноситься комплекс заходів по підвищенню техніко-організаційного рівня виробництва, його механізації й автоматизації по модернізації, й заміні застарілого та фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним.

Реконструкція діючого підприємства - це здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання, перевлаштування виробництва без побудови нових і розширення діючих основних цехів, однак з побудовою при необхідності нових і розширенням діючих допоміжних та обслуговуючих підрозділів.

Найбільш повно сутність реконструкції розкривається при розгляді її як особливої форми розширеного відтворення основних фондів підприємства, здійснюваного на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Говорячи про характеристику реконструкції, слід пам'ятати, що не завжди її метою є нарощування потужностей підприємства. В залежності від цілей реконструкції вона поділяється на такі найважливіші види:

перший - реконструкція, спрямована на підвищення технічного рівня виробництва, однак без зміни асортименту й обсягу випуску продукції;

другий - реконструкція, що передбачає як підвищення технічного рівня виробництва, так і збільшення обсягу випуску продукції (нарощування виробничих потужностей підприємства);

третій - реконструкція, що призводить до зміни виробничого профілю (спеціалізації) підприємства або до підвищення якості й розширення асортименту продукції;

четвертий - реконструкція, метою якої є поліпшення соціальних умов трудової діяльності.

В залежності від обсягу виконуваних робіт реконструкція класифікується таким чином:

мала - коефіцієнт оновлення основних фондів менший 0,2;

середня - коефіцієнт оновлення основних фондів від 0,2 до 0,4;

повна - коефіцієнт оновлення основних фондів понад 0,4.

При цьому коефіцієнт оновлення активної частини основних фондів може дорівнювати навіть одиниці, а пасивної частини - не повинен перевищувати 0,4-0,5.

У процесі технічного переозброєння можливе часткове перевлаштування побутових, складських і виробничих приміщень. Наприклад, при впровадженні автоматичної потокової лінії часто потрібно провести перепланування цеху. Тому незначні роботи по оновленню пасивної частини ОВФ при технічному переозброєнні можливі.

Залежно від масштабів оновлення активної частини ОВФ можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва, кожному з яких відповідають певні величини коефіцієнта вибуття й коефіцієнта оновлення.

При малому технічному переозброєнні проводяться модернізація діючої техніки, заміна невеликої частини застарілого обладнання, у виробництво впроваджується невелика кількість нового обладнання. Мале технічне переозброєння характеризується коефіцієнтом вибуття до 0,2 і коефіцієнтом оновлення від 0,1 до 0,3. Коефіцієнт оновлення, як правило, повинен перевищувати коефіцієнт вибуття. Це пояснюється тим, що вартість ОВФ, які вводяться, перевищує вартість замінюваних ними морально і фізично застарілих ОВФ, що виводяться з експлуатації.

При середньому технічному переозброєнні проводиться механізація й автоматизація процесу виробництва, впроваджується прогресивне обладнання, замінюються групи фізично і морально застарілого обладнання. Коефіцієнт вибуття при цьому знаходиться в межах від 0,2 до 0,4, а коефіцієнт оновлення - від 0,3 до 0,5.

При повному технічному переозброєнні проводиться комплексне оновлення переважної частини парку обладнання, що, звичайно, зумовлюється високою фізичною і моральною зношеністю обладнання або переходом на принципово нову технологію виготовлення продукції. При цьому коефіцієнт вибуття складає від 0,4 до 0,6, а коефіцієнт оновлення - від 0,5 до 0,7.

Приріст виробничих потужностей підприємств в результаті технічного переозброєння досягається шляхом зниження машиномісткості виготовлюваної продукції. Збільшення частки нового, досконалішого обладнання забезпечує скорочення виробничого циклу і на цій основі - зниження машиномісткості виготовлення виробів, а в кінцевому результаті - зростання виробничої потужності підприємства при наявних у нього виробничих площах (без розширення останніх).

Поряд з оновленням верстатного парку при здійсненні технічного переозброєння необхідно проводити модернізацію обладнання, причому її не слід розглядати як вимушений захід, зумовлений дефіцитом нового обладнання, необхідного для заміни фізично та морально застарілого.

Розділ 2. Розрахункова частина

2.1 Визначення виробничої потужності та виробничої програми підприємства

Розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. На його основі плануються обсяги випуску продукції, складаються баланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень. Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність (в умовних одиницях, оскільки виробництво багатономенклатурне) обчислюється:

ВП = , ум. одиниць (2.1)

де ВП_і - виробнича потужність обладнання з випуску і-го виду продукції;

ВП = 184392 + 160752 + 89832 = 434976 ум. Од.

Виробнича потужність і-го виду продукції визначається за формулою:

ВП_і = К_ОБ Ч П_ПАСП Ч Т_ЕФ, одиниць (2.2)

де К_ОБ - кількість одиниць обладнання, одиниці;

П_ПАСП - паспортна продуктивність одиниці обладнання, один./годину.

Т_ЕФ - ефективний фонд часу обладнання за рік, годин.

ВП_А = 9 Ч 2,6 Ч 7880 =184392 г.о.

ВП_в = 6 Ч 3,4 Ч 7880 = 160752 г.о.

ВП_с = 6 Ч 1,9 Ч 7880 = 89832 г.о.

Для визначення виробничої програми підприємства використовують натуральні, трудові і вартісні показники.

Натуральні показники - це обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою; обсяг виробництва кожного виробу у тисячах умовних одиниць визначається за допомогою формули:

Ni = К_ВП Ч ВПi, ум. одиниць (2.3)

де К_ВП - коефіцієнт використання виробничої потужності

N_А = 0,80 Ч 184392 = 147513,6 ум. од.

N_в = 0,85 Ч 160752 = 136639,2 ум. од.

N_с = 0,85 Ч 89832 = 76357,2 ум. од.

Маючи трудомісткість одиниці продукції кожного найменування і означену завданням кількість, розраховується виробнича програма у трудових показниках, тобто розраховується трудомісткість всієї виробничої програми. Розрахунки оформлюються в вигляді табл. 4.

Таблиця 4. Трудомісткість всієї виробничої програми

Продукція	Кількість одиниць продукції, тис. у.о.	Трудомісткість технологічна один. продукції, нормо-годин	Трудомісткість технологічна всьго обсягу, тис. нормо-годин
А	147,5136	16	2360,2176
В	136,6392	21,5	2937,7428
С	76,3572	16,5	1259,8938
Всього	360,51	54	19467,54

Для розрахунку виробничої програми у вартісних показниках необхідно насамперед визначити структуру ціни одиниці виробу. При розрахунку оптової ціни прибуток визначається у відсотках до собівартості. Цей відсоток характеризує прибутковість підприємства і має назву рентабельності.

Рентабельність продукції обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів):

, (2.4)

де P_i - рентабельність продукції і-ого найменування (у відсотках);

П_і - прибуток підприємства від реалізації одиниці означеної продукції, грошові одиниці (г.о.);

C_i - повна собівартість одиниці означеної продукції, г.о.;

= 22

= 19

= 24

= ,

За означеною у завданні рентабельністю продукції розраховується оптова ціна одиниці продукції і-ого найменування:

Ц_опт.і = С_і + П_і, г.о., (2.5)

Ц_опт.А = 1382 + 304,04 = 1686,04 г.о.

Ц_опт.В = 1388 + 263,72 = 1651,72 г.о.

Ц_опт.С = 1386 + 332,64 = 1718,64 г.о.

Тоді товарна продукція, що підготовлена для постачання споживачам, визначається як:

ТП = + ВРП, г.о., (2.6)

де ТП - обсяг товарної продукції;

N_i - випуск продукції і-ого найменування (в натуральних одиницях);

Ц_.і - оптова ціна підприємства одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

ВРП - вартість робіт промислового призначення для інших підприємств, г.о.;

n - номенклатура продукції.

ТП = (() + () + ()) + ВРП

ТП = ((147,5136 Ч 1686,04) + (136,6392 Ч 1651,72) + (76,3572 Ч 1718,64) + 700 = 1833,5536 + 1788,3592 + 1794,9972 + 700 = 606334,07 тис. г.о.

Реалізована продукція підприємства - це вартість відвантаженої продукції, за яку на рахунок підприємства-постачальника надійшли кошти у зазначений термін; реалізована продукція визначається за формулою

РП = ТП + ГП_п - ГП_к, г.о. (2.7)

де РП - реалізована продукція, г.о.;

ТП - товарна продукція, г.о.;

ГП_п, ГП_к - готова продукція, яка знаходиться на складі або відвантажена відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, г.о.

РП = 606334,07 + 350 - 350 = 606334,07 тис. г.о.

Таким чином, реалізована продукція в даному разі буде відрізнятися від товарної на величину зміни залишків готової продукції на складі.

У валову продукцію включають (у вартісному виразі) всю продукцію незалежно від ступеня її готовності; валова продукція визначається за формулою:

ВП = ТП + ВЗН_КР - ВЗН_ПР, г.о. (2.8)

де ВП - валова продукція, г.о.;

ТП - товарна продукція, г.о.;

ВЗН_КР, ВЗН_ПР - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, г.о.

ВП = 606334,07 + 1350 - 750 = 606934,07 тис. г.о.

Нормативно-чиста продукція, як відомо, відображає знову утворену вартість і обчислюється за такою формулою

(2.9)

де ЧП_Н - обсяг нормативно-чистої продукції, г.о;

N_i - випуск продукції і-ого найменування в натуральних одиницях, шт;

НЧП_і - норматив одиниці чистої продукції і-ого найменування, г.о.;

n - номенклатура;

ВРП - вартість робіт промислового призначення, яка враховує лише заробітну плату працівників з відрахуванням у соціальні фонди і нормований прибуток,

ЧП_Н = (() + () + ()) + ВРП

ЧП_Н =(147,51Ч 279,37) + (136,64 Ч 238,46) + (76,36 Ч 226,24) + 73 = =91141,73тис. г.о.

Норматив одиниці чистої продукції і-ого найменування розраховується за формулою

НЧП_і = ЗП_рі + К_ЗПЧ ЗП_рі + П_ні, г.о. (2.10)

де Н_ЧПі - норматив одиниці чистої продукції, г.о.;

ЗП_рі - заробітна плата (основна і додаткова) з відрахуваннями підприємства у соціальні фонди (які складають 38 % від суми основної і додаткової заробітної плати) тих робітників, що виготовляють одиницю продукції і-ого найменування;

К_зп - коефіцієнт заробітної плати, який дозволяє враховувати витрати на заробітну плату з відрахуваннями інших категорій виробничого персоналу крім робітників - відрядників;

П_ні - нормативний прибуток на одиницю продукції і-ого найменування, г.о.;

НЧП_А = 28,92 + (0,46 Ч 28,92) + 237,15 = 279,37 г.о.

НЧП_В = 37,84 + (0,46 Ч 37,84) + 183,21 = 238,46 г.о.

НЧП_С =28,32 + (0,46 Ч 28,32) + 184,89 = 226,24 г.о.

НЧП = 279,37 + 238,46 + 226,24 = 744,07 г.о.

ЗП_і = Тст_i t_i К_ДЗП К_ВФ, г.о. (2.11)

де ЗП_і - заробітна плата (основна і додаткова) з відрахуванням підприємства у соціальні фонди за виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

Тст_i - година тарифна ставка розряду, за яким тарифікована робота по виготовленню одиниці продукції і-ого найменування, г.о./година;

t_i - норма часу (трудомісткість технологічна) на виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, нормо-години;

К_ДЗП - коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату;

К_ВФ - коефіцієнт, що враховує відрахування у соціальні фонди.

ЗП_А = 10,34 16 0,46 0,38 = 28,92 г.о.

ЗП_В = 10,07 21,5 0,46 0,38 = 37,84 г.о.

ЗП_С = 9,82 16,5 0,46 0,38 = 28,32 г.о.

, г.о. (2.12)

де, П_Ні - нормативний прибуток на одиницю продукції і-ого найменування г.о.;

С_і - повна собівартість одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

С_Мі - витрати на матеріали для виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

Р_Ні - нормативна рентабельність, розрахована по відношенню до собівартості без матеріальних витрат, %

= 1382 0,34 = 469,88 тис. г.о.

= 1388 0,34 = 471,92 тис. г.о.

= 1386 0,34 = 582,12 тис. г.о.

Доцільно усі розраховані показники навести у табл. 5.

Таблиця 5. Показники виробничої програми підприємства

Назва показника	Одиниці вимірювання	Показники
Трудовий	тис. нормо-годин	19467,54
Товарна продукція	тис. г.о.	606334,07
Прибуток	тис. г.о.	900,4
Реалізована продукція	тис. г.о.	606334,07
Валова продукція	тис. г.о.	606934,07
Нормативно-чиста продукція	тис. г.о.	3744,3824

2.2 Визначення трудових ресурсів і ефективності їх використання

трудовий заробітний плата собівартість

Окреслюючи цілі та напрямки розвитку діяльності підприємства, його керівництво має визначити необхідні для їхньої реалізації ресурси, у тому числі трудові.

Розрахунки чисельності спираються не лише на кількісну та якісну оцінку самих трудових ресурсів, а й на можливий рівень їхнього використання та на аналіз факторів, які впливають на цей рівень.

В цьому розділі розраховані такі групи промислово-виробничого персоналу: робітники, керівники, фахівці, службовці.

На підприємстві встановлено режим роботи у три зміни по 8 годин.

Для виконання розрахунку чисельності використовуються дані балансу робочого часу одного середньооблікового робітника (табл. 6).

Таблиця 6. Баланс робочого часу

Показник	Безперервне виробництво, 4 бригади, зміна 8 годин
	дні	години
1. Календарний фонд часу	365	2920
- вихідні	91	728
2. Номінальний фонд часу	274	2192
Невиходи, разом	33	264
- неявки за хворобою	5	40
- чергові та додаткові відпустки	27	216
- виконання державних обов'язків	1	8
3. Ефективний фонд часу	241	1928

Ефективний фонд часу визначено як різницю номінального часу і невиходів на роботу за всіма причинами.

На підставі даних балансу робочого часу визначено коефіцієнт облікового складу, тобто переходу від штатної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.

, (2.13)

Чисельність персоналу підприємства визначається виходячи з особливостей обслуговування техніки, організації праці і виробництва.

Облікова чисельність робітників-відрядників розраховується як частка від розподілу загальної трудомісткості виробничої програми на дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника.

де ТР_і - трудомісткість виготовлення річної виробничої програми, нормо годин.

Т_ЕФ - ефективний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника.

, чол. (2.14)

(чол.)

Наявна чисельність робітників у добу (люд.) визначається виходячи з наявної чисельності у зміну і числа робочих змін протягом доби:

, (2.15)

де n - чисельність змін протягом доби.

= 10097 (чол.)

= 10097 / 4 = 2524 (чол.)

Штатна чисельність складається з наявної чисельності робітників на добу та чисельності робітників підмінної бригади:

(2.16)

= 10097 + 2524 = 12621 (чол.)

Облікова чисельність (люд.) розраховується за формулою:

(2.17)

де К_О - коефіцієнт облікового складу.

= 12621 1,14 = 14387 (чол..)

Результати розрахунків заносимо до табл. 7.

Таблиця 7. Розрахунок чисельності робочих підприємства

Назва груп і професій робітників	Наявна кількість людей	Чисельність робітників підмінної бригади, чол.	Штатна чисельність робітників, чол.	Коефіцієнт облікового складу	Облікова чисельність, чол.
	у зміну	на добу
Основні робітники виробництва	2524	10097	2524	12621	1,14	14387
Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання	378	1514	378	1893	1,14	2158
Робітники з ремонту обладнання	252	1010	252	1262	1,14	1438
Допоміжні робітники (загальноцехові)	378	1514	378	1893	1,14	2158
Разом робітників:	3532	14135	3532	17669	1,14	20141

Чисельність керівників, фахівців і службовців підприємства визначаються враховуючи частку кожної категорії з урахуванням режиму роботи: керівники, фахівці та службовці - одна зміна на добу.

Результати розрахунків заносимо до табл. 8.

Таблиця 8. Штатний розклад керівників, фахівців і службовців

Категорія персоналу і найменування професій (посад)	Чисельність в зміну, чол.	Кількість змін роботи	Штатна чисельність, чол.
Керівники	76	1	76
Фахівці	126	1	126
Службовці	50	1	50
Всього:	252	1	252

Штатна чисельність робітників ПВП визначається за формулою:

Ч_ПВП = Ч_ОСН + Ч_ОБСЛ + Ч_РЕМ + Ч_ДОП + Ч_КЕР + Ч_ФАХ + Ч_СЛ (2.18)

Ч_ПВП = 2524 + 378 + 252 + 378 + 76 + 126 + 50 = 3784

Річний фонд заробітної плати для робітників-відрядників визначається наступним чином:

1) Визначається основна заробітна плата, яка необхідна для виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, виходячи з годинної тарифної ставки розряду, за яким тарифікована робота, і її трудомісткості.

2) Визначається заробітна плата на одиницю продукції з урахуванням додаткової.

3) Визначається заробітна плата робітників-відрядників, що безпосередньо виготовляють усю продукцію за номенклатурою.

4) Визначається величина премії.

Річний фонд основної заробітної плати робітників по утриманню та обслуговуванню обладнання, робітників з ремонту обладнання, допоміжних робітників визначається за формулою:

, (2.19)

де Тст_i - година тарифна ставка розряду, за яким тарифікована робота, г.о./година;

Ч_і - облікова чисельність робітників і-тої категорії, чол.

Т_ЕФ - ефективний фонд роботи робітників, годин.

= 9,82 2158 1928 = 4085,7 тис. грош. од.

= 10,07 1438 1928 = 2791,9 тис. грод. од.

= 9,67 2158 1928 = 4023,3 тис. грош. од.

Всі розрахунки заносимо до табл. 9.

Таблиця 9. Розрахунок річного фонду заробітної плати робочих підприємства

Назва груп і професій робітників	Чисельність, чол.	Тст	ТЕФ	Тарифна заробітна плата, тис. грн.	Премія, тис. грн.	Основна заробітна плата, тис. грн.	Додаткова заробітна плата, тис. грн.	Річний фонд заробітної плати, тис. грн.
Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання	2158	9,82	1928	4085,7	(14%) 571,9	4657,6	(23%) 1071,2	5728,8
Робітники з ремонту обладнання	1438	10,07	1928	2791,9	(12%) 33,5	3126,9	(23%) 719,2	3846,1
Допоміжні робітники	2158	9,67	1928	4023,3	(10%) 402,3	4425,6	(23%) 1017,8	5443,4
Разом:	5754	29,56	1928	1009,9	1309,2	12210,1	2808,2	15018,3

Річний фонд заробітної плати для керівників, фахівців та службовців визначають за формулою:

, (2.20)

де ЗП_СРМІС - середньомісячна заробітна плата конкретної професійно-кваліфікаційної групи працівників, грн./місяць;

Ч_ШТ - штатна чисельність працівників даної професійно-кваліфікаційної групи, чол.;

Т_МІС - тривалість періоду, за який працівникам даної професійно-кваліфікаційної групи нараховується заробітна плата, місяці.

= 4800 76 12 = 4377,6 тис. г.о.

= 3500 126 12 = 5292 тис. г.о.

= 3000 50 12 = 1800 тис. г.о.

= 4377,6 + 5292 + 1800 = 11469,6 тис. г.о.

Всі розрахунки заносимо до таблиці 10.

Таблиця 10. Розрахунок річного фонду заробітної платні керівників, фахівців та службовців

Категорії персоналу	Середньомісячна зарплата, грн./міс	Премія, грн	Штатна чисельність, чол.	Місяців за рік	Річний фонд зарплати, тис. грн.
Керівники	4800	1632	76	12	4377,6
Фахівці	3500	805	126	12	5292
Службовці	3000	450	50	12	1800
Разом:	8600	2887	252	12	11469,6

Фонд оплати праці на підприємстві складається з фонду заробітної плати основних робітників-відрядників, робітників по утриманню та обслуговуванню обладнання, робітників з ремонту обладнання, допоміжних робітників керівників, фахівців і службовців:

 (2.21)

= 2646,21 + 2791,9 + 4023,3 + 4377,6 + 5292 + 1800 = 20931

= 9,54 14387 1928 = 2646,2 тис. грош. од.

Продуктивність праці є одним з найважливіших економічних показників і свідчить про ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві; він показує здатність одного середньооблікового працівника підприємства випускати певну кількість продукції за одиницю часу (в даному разі за рік).

В Україні для підприємства і галузі продуктивність праці розраховують таким чином

, г.о/чол (2.22)

де ПП - продуктивність праці, г.о.;

ТП - товарна продукція, г.о.;

Ч_ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

. г.о./чол

Необхідно розрахувати продуктивність праці, виходячи з обсягу виробництва продукції підприємством за різними вимірами; усі показники наводимо у табл. 11.

Таблиця 11. Продуктивність праці на підприємстві

Подобные документы

• Показники ефективності (продуктивності) виробництва

  Основні напрямки підвищення ефективності виробництва. Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві. Визначення трудових ресурсів і ефективності їх використання. Складання собівартості товарної продукції і визначення ії структури.
  
  курсовая работа [356,8 K], добавлен 15.11.2010
  

• Оновлення техніко-технологічної бази виробництва

  Техніко-технологічний стан підприємства та показники його оцінки. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва. Розрахунок собівартості і ціни нового виробу. Визначення економічного ефекту. Паушальний та змішаний платіж (комбінований спосіб).
  
  курсовая работа [458,8 K], добавлен 21.04.2013
  

• Розрахунок виробничої потужності технологічної лінії по випуску продукції

  Схема роботи та розрахунок потужності технологічної лінії. Розрахунок трудових витрат на виготовлення одиниці продукції, виробничої, повної собівартості, відпускної ціни. Вибір стратегії підприємства, розрахунок чистого прибутку, прогноз обсягів продажу.
  
  курсовая работа [166,9 K], добавлен 29.05.2010
  

• Розрахунок основних техніко-економічних показників виробництва циклогексанолу

  Загальна характеристика і організаційна структура підприємства. Розрахунок виробничої потужності і обсягу виробництва, чисельності працівників і фонду оплати праці, собівартості продукції. Зведені техніко-економічні показники підприємства, що вивчається.
  
  курсовая работа [79,1 K], добавлен 24.10.2014
  

• Розрахунок техніко-економічних показників виробничо-експлуатаційної діяльності підприємства газового господарства

  Визначення експлуатаційних витрат газового господарства. Складання локального кошторису на підземні газопроводи. Розрахунок річного фонду заробітної плати. Визначення собівартості і середнього тарифу відпуску газу. Розрахунок амортизаційних відрахувань.
  
  курсовая работа [77,8 K], добавлен 12.03.2014
  

• Розрахунок техніко-економічних показників цеху з виробництва шихти

  Характеристика готової продукції, вибір сировини та допоміжних матеріалів на ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій". Розрахунки визначення ресурсів, випуску продукції, собівартості, прибутку та рентабельності. Обґрунтування проекту з виробництва шихти.
  
  курсовая работа [117,6 K], добавлен 19.10.2011
  

• Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів підприємства

  Розрахунок показників ефективності використання виробничих і трудових ресурсів. Оцінка техніко-економічної інформації, виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничого потенціалу, методика впровадження заходів і управління ними.
  
  курсовая работа [638,9 K], добавлен 18.11.2014
  

• Вивчення виробничих можливостей і виробничої потужності підприємства

  Річне планування, виробничі можливості підприємства. Розрахунок кількості устаткування і показники його використання ВАТ "Механічний завод". Розрахунок фонду заробітної плати, складання кошторису витрат. Пропозиції по поліпшенню використання ресурсів.
  
  курсовая работа [68,3 K], добавлен 30.04.2012
  

• Теоретичне та техніко-економічне обґрунтування розробки виробничої програми на основі заходів, сприяючих підвищенню обсягів виробництва

  Розробка виробничої програми підприємства ЗАТ "Балмолоко плюс", дослідження ринку збуту. Фінансово-економічні показники: динаміка виробництва та реалізації продукції, операційні витрати; ефективність використання трудових ресурсів, основних засобів.
  
  дипломная работа [221,1 K], добавлен 10.09.2011
  

• Розрахунок техніко-економічних показників роботи сумішоприготувального відділення

  Виробнича програма відділення для приготування формувальної суміші для виготовлення разових ливарних форм і стержнів. Розрахунок потреби в устаткуванні, вартості матеріалів, фондів оплати праці та середньомісячної заробітної плати, собівартості виробу.
  
  курсовая работа [39,9 K], добавлен 30.11.2012
  

• Економічний аналіз діяльності ЗАТ "Одесавинпром"

  Основні завдання економічного розвитку. Техніко-економічна характеристика ЗАТ "Одесавинпром". Аналіз виробництва продукції, ефективності використання трудових ресурсів та основних засобів. Собівартість продукції, фінансові результати діяльності.
  
  курсовая работа [124,6 K], добавлен 27.02.2013
  

• Організація виробництва деталі "Штуцер ежектора" в умовах серійного виробництва

  Розрахунок техніко-економічних показників дільниці механічного цеху. Визначення необхідних витрат на проведення робіт, калькуляція собівартості продукції з врахуванням всіх витрат. Аналіз річного випуску продукції, реалізації виробничої програми запуску.
  
  курсовая работа [326,9 K], добавлен 25.04.2014
  

• Аналіз трудових ресурсів

  Визначення трудових ресурсів економіки. Чинники зростання трудового потенціалу підприємства. Формальна оцінка досконалої трудової діяльності і методи її проведення. Шляхи підвищення ефективності використання ресурсів. Аналіз фонду заробітної плати.
  
  курсовая работа [89,5 K], добавлен 28.04.2011
  

• Техніко-економічний аналіз ефективності виробництва

  Проведення порівняльного техніко-економічного аналізу ефективності виробництва трьох деталей за допомогою двох методів. Розрахунок критичного випуску по технологічній собівартості виготовлення деталей і вибір деталі по максимальній прибутковості.
  
  курсовая работа [60,4 K], добавлен 20.12.2010
  

• Ефективне використання трудових ресурсів

  Визначення продуктивності праці як це показника результативності та ефективності виробництва. Показники ефективності функціонування підприємства. Розрахунок фонду роботи на основі складання балансу робочого часу. Персонал підприємства, склад і структура.
  
  курсовая работа [126,1 K], добавлен 12.02.2011
  

• Планування використання ресурсів підприємства для виконання виробничої програми

  Планування виробничої програми та потужності підприємства. Розрахунок балансу часу та завантаженості виробничого обладнання. Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах. Визначення планової чисельності робітників та фонду заробітної плати.
  
  курсовая работа [81,7 K], добавлен 03.03.2012
  

• Критерії ефективності використання трудових ресурсів в торгівлі

  Економічна необхідність ефективного використання трудових ресурсів торговельних підприємств. Класифікація трудових ресурсів, оцінка ефективності їх використання. Організаційно-економічна характеристика діяльності ПП "Гал–Ф", аналіз продуктивності праці.
  
  дипломная работа [262,2 K], добавлен 22.04.2010
  

• Техніко-економічне обґрунтування проекту з комплексного використання ресурсів надр

  Обґрунтування доцільності впровадження технології використання шахтної породи для виробництва продукції з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Розрахунок показників впровадження технології для виробництва шлакоблоків і тротуарної плитки.
  
  курсовая работа [519,9 K], добавлен 17.06.2013
  

• Економіка виробничо-господарської діяльності підприємства

  Розрахунок показників виробничої програми підприємства та підсумків її виконання. Чисельність промислово-виробничого персоналу, фонд заробітної плати працівників. Складання кошторису витрат на виробництво продукції. Калькулювання собівартості продукції.
  
  курсовая работа [191,4 K], добавлен 23.08.2014
  

• Організація та планування роботи контактно-компресорного відділення

  Теоретико-методичні засади організації виробництва. Розрахунок вартості капітальних вкладень. Розрахунок фонду заробітної плати працюючих. Визначення матеріальних та паливно-енергетичних витрат і собівартості продукції. Оцінка ефективності роботи цеху.
  
  курсовая работа [61,2 K], добавлен 11.09.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам

Назва показника продуктивності праці	Од. вим.	Показники
Трудовий	тис. нормо годин/чол.	5,4
Вартісні:
- через товарну продукцію	тис. г.о. /чол.	160,23