Сучасні тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств різних галузей

ОВФ_КР = ОВФ_ПР - А_РІЧН - ОВФ_ВИВ, г.о. (2.28)

ОВФ_КР = 68000 - 44199,4 - 7800 = 16000,6 тис. грош. од.

, г.о./г.о. (2.29)

де Ф_є - фондоємність, г.о./г.о.;

ОВФ_ср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.;

ТП - товарна продукція, г.о.

Фондоозброєність праці дорівнює:

, г.о./чол. (2.30)

де Ф_ОЗ - фондоозброєність, г.о./чол.;

ОВФ_ср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.;

Ч_ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

г.о./ чол.

У системі показників ефективності використання оборотних фондів основними є показники оборотності оборотних засобів: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту, коефіцієнт закріплення. Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Коефіцієнт оборотності визначається за формулою:

, (2.31)

де К_об - коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

РП - реалізована продукція за рік, г.о.;

ОЗ - сума нормованих оборотних засобів, г.о.

Тривалість обороту визначається за формулою:

дні (2.32)

де Т_об - тривалість одного обороту, днів;

К_об - коефіцієнт оборотності оборотних засобів.

дні

Коефіцієнт закріплення визначається за формулою:

, (2.33)

Узагальненим показником ефективності діяльності підприємства є його рентабельність (або норма прибутку), що обчислюється за формулою:

, (2.34)

де Р - рентабельність підприємства, %

ОВФ_ср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.;

ОЗ - вартість нормованих оборотних засобів, г.о.

П_БАЛ = ТП - С_ЗАГ + ОВФ_ВИВ, (2.35)

де С_ЗАГ - загальна собівартість виробленої продукції, тис. г.о.

С_ЗАГ = (СА NA) + (СB NB) +(СC NC) = 499350,0084

П_БАЛ = 606334,07 499350,08 + 7800 = 114783,99 тис. г.о.

2.4 Складання собівартості товарної продукції і визначення її структури

У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання - обчислення собівартості виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-економічних заходів тощо.

Для здійснення заходів щодо зниження собівартості необхідно визначити її структуру, тобто розрахувати внесок кожного елементу у загальну повну собівартість.

Матеріальні витрати можуть бути розраховані, виходячи з їх долі у собівартості одиниці продукції кожного виду; тоді загальні матеріальні витрати - це сума добутків матеріальних витрат на одиницю продукції на її кількість у натуральному виді.

Другий елемент собівартості - оплата праці - містить основну і додаткову заробітну плату робітників-відрядників.

Третій елемент - відрахування у соціальні фонди - визначається, виходячи з величини оплати праці і встановлених відсотків відрахувань.

Четвертий елемент - витрати на утримання та експлуатацію обладнання. Розраховуються за допомогою табл. 13.

Таблиця 13. Кошторис витрат за статтею «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання»

Стаття витрат	Сума, тис. г.о
Річний фонд заробітної плати робітників по утриманню та обслуговуванню обладнання	5728,8
Відрахування від ЗП робітників по утриманню та обслуговуванню обладнання (38%)	2176,9
Річний фонд заробітної плати ремонтного персоналу та допоміжних працівників	9289,5
Відрахування від ЗП ремонтного персоналу та допоміжних працівників (38%)	3530,01
Амортизаційні відрахування групи 4	4535
Амортизаційні відрахування групи 5	13600
Амортизаційні відрахування групи 6	17000
Витрати на поточний ремонт виробничого обладнання (4 -6 груп ОВФ, 5% від їх середньорічної вартості)	1756,75
Усього:	57616,96

П'ятий елемент - цехові витрати (табл. 14).

Таблиця 14. Кошторис витрат за статтею «Цехові витрати»

Стаття витрат	Сума, тис. г.о.
ЗП керівників, спеціалістів, службовців	8600
Відрахування від заробітної плати (38%)	3268
Амортизаційні відрахування від вартості будівель та споруд	3400
Витрати на ремонт будівель та споруд (2% від вартості)	68
Витрати на охорону праці (20% від ФЗППВП)	4186,2
Усього:	19522,2

Пятий елемент - інші витрати - розраховується як різниця між загальною собівартістю усього випуску товарної продукції і сумою попередніх елементів.

Для визначення внеску кожного елементу уся собівартість приймається як 100%, потім розрахувати долю кожного елементу у відсотках; дані наводимо у табл. 15.

Таблиця 15. Структура собівартості товарної продукції

Назва елементу	Сума, тис. г.о.
Матеріальні витрати	17825,7
Заробітна плата робітників-відрядників	848,51
Відрахування від заробітної плати	322,4338
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	57616,96
Цехові витрати	19522,2
Інші витрати	179424,6438
Загальна собівартість	256563,8038

Необхідно також розрахувати, на скільки відсотків збільшиться прибуток, що залишається на підприємстві, якщо елемент “інші витрати” буде зменшений на визначений відсоток (маючи на увазі, що оптова ціна зберігається, прибуток у вихідному стані приймається за 100%).

2.5 Визначення цін на продукцію, формування і розподіл прибутку підприємства

За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток виробництва є ціна.

Розраховуємо відпускні ціни на продукцію підприємства. Відпускна ціна містить акцизний збір і податок на додану вартість (20% до оптової ціни разом з акцизним збором).

Рис. 4. Структура ціни одиниці виробу

Повна собівартість	Прибуток	Акцизний збір	ПДВ	Націнка збутової організації	Націнка торговельної організації
Ціна оптова
Ціна відпускна	Витрати	Прибуток	ПДВ	Витрати	Прибуток	ПДВ
Ціна збутова
Ціна роздрібна

Цвідп.А = 1686,04 0,12 0,2 = 2225,568 г.о.

Цвідп.В = 1651,72 0,12 0,2 = 2180,264 г.о.

Цвідп.С = 1718,64 0,12 0,2 = 2268,608 г.о.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Величина прибутку характеризує фінансові результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан.

Прибуток можна визначити за формулою:

П_заг = ВП_i Ч П_і + ОВФ_ВИВ, г.о. (2.36)

ⁱ⁼¹

де П_заг - загальна сума прибутку, що надійде до підприємства після продажу товарної продукції, г.о.

ВП_i - випуск продукції і-ого найменування, ум.о.;

П_і - прибуток, що заплановано в оптову ціну одиниці продукції і-ого найменування, г.о.; визначається за показниками рентабельності продукції;

ОВФ_ВИВ - надходження від реалізації непотрібного майна, г.о.

ПА = 184392 304,04 = 56070343,68 г.о.

ПВ = 160752 263,72 = 42401317,44 г.о.

ПС = 89832 332,64 = 29889516,48 г.о.

ПЗАГ = 128361177,6 г.о.

Чистий прибуток, що залишається на підприємстві, дорівнює 77% від П_ЗАГ;

цей прибуток орієнтовано розподіляється за схемою (у відсотках):

резервний фонд - 5

фонд розвитку виробництва, науки і техніки - 50

фонд соціального розвитку - 15

фонд матеріального заохочування - 30

Фонди соціального розвитку і матеріального заохочування формуються лише за рахунок прибутку, що залишається на підприємстві; фонд розвитку виробництва науки і техніки (ФРВНТ) має і інші джерела (наприклад, амортизаційні відрахування); тому його величину необхідно розраховувати.

Якщо припустити, що ФРВНТ буде спрямований на придбання нових основних виробничих фондів, то можна розрахувати коефіцієнт оновлення за формулою

(2.37)

де К_онов - коефіцієнт оновлення;

ОВФ_вв - вартість введених основних виробничих фондів за певний період, г.о.;

ОВФ_кР - вартість основних виробничих фондів на кінець року, г.о.

Величина одержаного коефіцієнта оновлення дозволяє оцінити достатність чи брак коштів на реконструкцію підприємства.

2.6 Виконання підприємством обов'язків перед бюджетом і соціальними фондами

Найважливішим елементом ринкового господарства є його фінансово-бюджетне регулювання та грошово-кредитна політика держави. Одним з головних важелів державного регулювання є податкова політика. Згідно з Податковим кодексом України запроваджено низку податків, зборів та обов'язкових платежів. При цьому відповідні податки й платежі зараховуються частково або повністю до бюджетів різних рівнів. З-поміж податкових надходжень та обов'язкових платежів у бюджет основними є податок на додану вартість (у середньому 50 % цих надходжень), податок на прибуток (приблизно третина) та акцизний збір (решта).

Підприємство обов'язково сплачує до бюджетів:

податок на прибуток - є прямим податком, оскільки має безпосередній вплив на підприємство і виплачується з його прибутку (доходу); базова ставка встановлення на рівні 23 % від П.

2) акцизний збір - це непрямий податок, встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і включається до їхньої ціни;

податок на додану вартість також належить до непрямих податків; який виступає у формі частини новоствореної вартості, яка сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Сума акцизного збору, що сплачує підприємство як виробник підакцизного товару можна визначити за формулою

(2.38)

де АЗ_заг - загальна сума акцизних зборів, що сплачується підприємством, г.о.;

ВП_i - випуск продукції і-ого найменування, ум.о.;

Ц_і - оптова ціна одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

C_АЗі - ставка акцизного збору на продукцію і-ого найменування;

n - номенклатура випуску.

г.о.

г.о.

г.о.

г.о.

Податок на додану вартість, що складає 20%, дорівнює

(2.39)

де ПДВ - податок на додану вартість, г.о.;

С_ПДВ - ставка податку на додану вартість, %

ВП_i - випуск продукції і-ого найменування, ум.о.;

Ц_і - оптова ціна одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

АЗ_і - акцизний збір з одиниці продукції і-ого найменування, г.о.

г.о.

г.о.

г.о.

тис. г.о.

 (2.40)

де АЗ_і - акцизний збір з одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

С_АЗі - ставка акцизного збору на продукцію і-ого найменування, %.

г.о.

г.о.

г.о.

Підприємство здійснює єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України в розмірі 38% з усіх виплат персоналу - як у вигляді заробітної плати, так і у вигляді премії.

Соціальна діяльність підприємства

Вирішення питань соціального розвитку колективу підприємства належать до найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва, високої результативності виробничо-господарської діяльності.

Обов'язковою і невідємною стороною діяльності підприємства є створення умов, які сприяли поліпшенню матеріального стану працівників. Цьому сприяє одержання прибутку і його часткове використання на виплату премії.

2.7 Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві

Фонд матеріального заохочування, спрямований виключно на виплату премій за результати роботи за рік, розподіляється пропорційно заробітній платі. Тому нарахована середньомісячна заробітна плата для працівника підприємства розраховується таким чином:

, г.о./чол (2.41)

де ЗП_СЕР - середньомісячна заробітна плата працівника підприємства, г.о./чол;

ФЗП_ПВП - фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, г.о.

(розраховано у підрозділі 5.2.4 як елемент собівартості);

ФМЗ - фонд матеріального заохочування, г.о.;

Ч_ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

г.о. /чол.

ФМЗ =128361177,6 30 / 100 = 38508353,28. г.о.

Для визначення нарахованої середньомісячної заробітної плати робітника-відрядника підприємства необхідно розрахувати, скільки грошових одиниць премії припадає на одну грошову одиницю заробітної плати ("ціну розподілу премії“):

, г.о. (2.42)

де ЦРП - ціна розподілу премії, г.о.;

ФМЗ - фонд матеріального заохочування, г.о.;

ФЗП_ПВП - фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, г.о.

г.о.

Тоді нарахована середньомісячна заробітна плата робітника-відрядника дорівнюватиме:

, г.о./чол. (2.43)

де - середньомісячна заробітна плата робітника-відрядника, г.о.;

ФЗП_відр - фонд заробітної плати робітників - відрядників, що містить основну і додаткову заробітну плату, г.о.;

ЦРП - ціна розподілу премії, г.о./г.о.;

Ч_відр - чисельність робітників-відрядників, чол.

г.о. /чол..

Виплачена робітнику середньомісячна заробітна плата визначається наступним чином:

ЗП = ЗП_СЕР - С_ЄСВ - П_ДФО (2.44)

де С_ЄСВ - сума єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати;

П_ДФО - податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги

ЗП = 848,51 - 30,54636 - 122,694546 = 695,269094 г.о.

СЄСВ = 848,51 3,6/100 = 30,54636;

ПДФО = (848,51 - 30,54636) 15/100 = 817,96364 15/100 = 122,694546 г.о.

Таблиця 16. Техніко-економічні показники

Показник	Один. виміру	Значення
Товарна продукція	тис. г.о.	606334,07
Реалізована продукція	тис. г.о.	606334,07
Валова продукція	тис. г.о.	606934,07
Нормативно-чиста продукція	тис. г.о.	3944,3824
Чисельність ПВП	чол.	3784
Чисельність основних робітників	чол.	10097
Продуктивність праці
- через товарну продукцію	тис. г.о. / чол.	160,23
- через реалізовану продукцію	тис. г.о. / чол.	160,23
- через валову продукцію	тис. г.о. / чол.	160,39
- через нормативно-чисту продукцію	тис. г.о. / чол.	91,141
Середньорічна вартість ОВФ	тис. г.о.	42000,3
Фондовіддача	грн./гр.	14,4
Фондоємність	грн./грн.	0,07
Фондоозброєнність праці	тис. г.о. / чол.	11,1
Сума ОЗ	тис. г.о.	65000
Коефіцієнт оборотності ОЗ		9,32
Тривалість одного обороту	днів	38,6
Коефіцієнт закріплення ОЗ		0,11
Рентабельність підприємства	%	1,07
Собівартість продукції	тис. г.о.	499350,08
Прибуток загальний	тис. г.о.	128361,1776
Прибуток чистий	тис. г.о.	98838,106752
Середньомісячна заробітна плата робітників ПВП	г.о.	848,51
Середньомісячна заробітна плата робітників - відрядників	г.о.	1532

Висновки

Дослідження суті і структурних елементів техніко-технологічної бази виробництва і врахування поставлених завдань дослідження, дають підстави зробити наступні висновки:

1) Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери - системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

2) Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

3) Машини, технологічні комплекси, агрегати й матеріально-технічні ресурси (сировину, паливо, матеріали, енергію тощо) підприємство закуповує на ринку, де продавцями й постачальниками виступають підприємства-виробники чи посередники. Організація постачання за прямими зв'язками має переваги, що в такому процесі можуть бути ураховані, а в разі змін і оперативно здійснені, спеціальні вимоги покупця. За прямими зв'язками, перш за все, постачаються складне устаткування, вироби, що виготовляються за індивідуальним замовленням, ресурси, які потрібні у великій кількості.

4) Розвиток техніко-технологічної бази виробництва (діяльності), який за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб'єктів позначено різким спадом або цілковитим припиненням інвестування виробництва (діяльності) за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).

5) На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

2. Податковий кодекс України: за станом на 2.12.2010 р. № 2755-VІ / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парлам. Вид-во, 2010. - 207 с.

3. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

4. Афанасьєв М.В. Економіка підприємства: навч. посіб. / М.В. Афанасьєв, О.Б. Плоха. - Х.: ВД «Інжек», 2010. - 320 с.

5. Гетьман О.О. Економіка підприємства: навч. посіб. [для вищ. навч. закл.] / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.

6. Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: учебник / В.Я. Горфинкель, В.А. Швандар. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. - 670 с.

7. Економіка підприємства: підруч. / за ред. С.Ф Покропивного. - 2-ге вид., переробл. та допов. - К.: КНЕУ, 2005. -528 с.

8. Економіка підприємства: навч. посіб. / за ред. А.В. Шегди. - К.: Знання-Прес, 2006. - 614 с.

9. Макаровська Т.П. Економіка підприємства: навч. посіб. [для вищ. учб. Зал.] / Т.П. Макаровська, Н.М. Бондар - К.: МАУП, 2008. - 304 с.

10. Осипов В.І. Економіка підприємства: підруч [для вищ. учб. Зал.] / В.І. Осипов. - О.: Маяк, 2010 - 724 с.

11. Протопопова В.О. Економіка підприємства: навч. посіб. [для вищ. навч. закл.] / В.О. Протопопова, О.М. Полонський. - К.: ЦУЛ, 2002. - 220 с.

12. Шаповал В.М. Економіка підприємства: уведення в спеціальність : навч. посіб. / В.М. Шаповал, Р.Н. Аврамчук, О.В. Ткаченко. - Дніпропетровськ: Видавництво ДУЕП, 2009. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru

...