Теорії макроекономічної рівноваги

Висновки

Під проблемою макроекономічної рівноваги розуміється пошук такого вибору (що влаштовує всіх), при якому спосіб використання обмежених виробничих ресурсів (капіталу, землі, праці) для створення різних товарів та їх розподіл між різними членами суспільства збалансовані. Ця збалансованість означає, що досягається сукупна пропорційність: виробництва і споживання; ресурсів та їх використання; пропозиції і попиту; факторів виробництва та його результатів; матеріально - речових і фінансових потоків.

Таким чином, макроекономічна рівновага - це ключова проблема економічної теорії та економічної політики будь-якої держави.

Слід зазначити, що до Кейнса в економічній теорії загальна економічна рівновага як самостійна макроекономічна проблема не розглядалося. Тому класична модель загальної економічної рівноваги (ЗЕР) являє собою деякий синтезоване виклад поглядів економістів класичної школи з використанням сучасного термінологічного апарату.

Формування умов загальної економічної рівноваги в класичній моделі відбувається за принципом саморегулювання, без втручання держави, що забезпечується трьома вбудованими стабілізаторами: гнучкими цінами, гнучкою номінальною ставкою зарплати і гнучкою ставкою відсотка. При цьому грошовий і реальний сектор незалежні один від одного.

Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги побудована на принципах, відмінних від постулатів класичної школи.

У кейнсіанської моделі відсутня гнучкість цін, так як, по-перше, в короткому періоді економічні суб'єкти схильні грошовим ілюзіям, крім того в економіці в силу інституційних факторів (довгострокові контракти, монополізація і т. д.) реальне гнучкість цін відсутня.

Особливе значення має відносна жорсткість номінальної зарплати. Однак основна особливість кейнсіанської моделі полягає в тому, що реальний і грошовий сектор економіки виявляються взаємопов'язаними.

Кейнсіанська модель ЗЕР описує економіку як цілісну систему, в якій всі ринки є взаємопов'язаними, і зміна умов рівноваги на одному з ринків викликає зміна рівноважних параметрів на інших ринках та умов ЗЕР в цілому.

При цьому долається класична дихотомія (поділ економіки на два сектори: реальний і грошовий ринки), зникає суворий поділ змінних на реальні та номінальні, а рівень цін стає одним з параметрів загальної рівноваги.

Протягом двох останніх століть і до сьогоднішнього дня боротьба з масовим безробіттям та інфляцією була і залишається найактуальнішою проблемою соціально - економічного розвитку держав з ринковою організацією. Саме це, як стверджує автор всесвітньо відомого підручника "Економікс" П. Самуельсон, спонукає сучасні демократичні країни, що володіють як фіскальними і кредитно - грошовими інструментами , так і політичної можливістю, використовувати їх, щоб подолати хронічні різкі спади і "галопуючі" інфляції. Це призводить до неокласичного синтезу.

"Неокласичний синтез" - це по суті, поєднання сучасних неокейнсіанських і неоліберальних положень та істин з передували їм ранніми неокласичними, а так само з деякими постулатами класичної політичної економії насамперед у зв'язку з сучасними теоріями формування доходів". П. Самуельсон спробував поєднати неокласичну теорію і кейнсіанство, фактори, що забезпечують оптимальний рівень виробництва і фактори, що активізують попит. Цим П. Самуельсон долає розрив між мікро-і макроекономікою. Основна ідея П. Самуельсона полягає в тому, що коли досягнута повна зайнятість, починає діяти система ринкового саморегулювання. Вчений з'єднує грошово - кредитну та бюджетну політику держави, вважає, що жорстка грошова політика боротьби з інфляцією може зруйнувати виробництво. Не потрібно протиставляти, навпаки, об'єднувати, синтезувати підходи: поєднувати досягнення короткострокових цілей з рішенням довгострокових завдань, досягнення ефективності виробництва пов'язувати з вирішенням соціальних проблем, використовувати в залежності від обстановки і грошово-кредитні та бюджетні методи.

Порівнюючи дві теорії Кейнсіанство і Неокласичний синтез, можна з упевненістю сказати , що сильніше виражена роль держави в кейнсіанстві. Аргументувати дана думка можна висловлюваннями самих учених. П. Самуельсон визнає у своїх працях, що коли в країні досягнута повна зайнятість, починає діяти система ринкового саморегулювання, тобто відпадає необхідність активного втручання держави в економіку. Основною ж думкою в роботах Кейнса проходить твердження, що капіталістична система втратила здатність до саморегулювання і обов'язковим є державне втручання.

Для України є доцільним сформулювати ефективну макроекономічну політику, бо під час кризи країна перебуває у важкому стані. Тривала економічна криза в Україні в значній мірі обумовлена недосконалістю державного управління економікою, неефективною макроекономічною політикою. Високий рівень державних витрат призвів до стрімкого нагромадження внутрішніх та зовнішніх боргів, розраховуватись за якими Україна за умов спаду в реальному секторі економіки не має можливості. За умов низької інфляції це призводить до боргової усталеності, зосереджує значну частину кредитних ресурсів на обслуговуванні державного боргу, пригнічує інвестиційний процес.

Неузгодженість засобів макроекономічної політики, непослідовність в її проведенні і вплив політичного процесу знижують ефективність державного регулювання і роблять ситуацію в економіці малокерованою. Зволікання з проведенням економічних реформ лише ускладнює й без того тяжке становище вітчизняної економіки.

Література

1. Курс экономики. / Под ред. Райзберга Б.А. - М.: Инфра-М, 2006.

2. Курс экономической теории: учебник / Под.ред. Чепурина М.Н., Киселевой Е.А.- 6-е изд. - Киров: «АСА». - 2007. - 848с.

3. Камаев В.Д. Учебник по основам экономической теории. - М.: ВЛАДОС, 2007.

4. Борисов Е.Ф. Основы экономической теории. - М.: Новая волна, 2006.

5. Гуськова Н.Д., Макаркин И.П., Шичкин П.В. Микроэкономика. - СПб.: Питер, 2006.

6. Рузавик Г.И., Мартынов В.Т. Курс рыночной экономики. - М.: Инфра-М, 2006.

7. Станковская И.К., Стрелец И.А. Экономическая теория: учебник. - М.: Эксмо. - 2008. - 448с.

8. Булатов А.С. Экономика. - М.: Юристъ, 2006. с. 185.

9. Сажина М.А. Основы экономической теории. - М.: Экономика, 2005.

10. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. Антология экономической классики. Т.2. - М. - 1993.

11. Добрынин А.И., Тарасевич Л.С. Экономическая теория. - СПб.: Питер, 2006.

12. Мамедов О. Современная экономика. - М.: Норма, 2006.

13. Бартенев С.А. История экономических учений в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. - М.: Юристъ, 2000.

14. История экономических учений: Учебник для вузов / Под ред. В.С. Адвадзе, А.С. Квасова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.

Размещено на Allbest.ru