Напрями ефективності фінансово-економічної системи ТА "Малібу".

1) участь працівників в уп-арплато працею та якістю продукції на рівні виробничого цеху чи іншого такого ж підрозділу;

2) створення робітничих рад або спільних комітетів робітників і менеджерів;

3) запровадження сис-теми участі персоналу в одержаному прибутку;

4) участь представ-ників найманої праці в роботі рад директорів корпорацій.

Зокрема, майже 25% американських фірм з кількістю працівників понад 500 осіб мають в організаційній структурі управління ради робітників чи спільні комітети робітників та адміністрації. Своєрідною є система участі трудящих в управлінні виробницт-вом, що склалася в Німеччині. Вона включає: спільну участь у на-глядових радах фірм представників капіталу й найманої праці; існування «робітника-директора»; виробничі ради на підприємствах, які складаються з робітників. Останні створюються на підприємствах, що мають не менше 5 постійних найманих працівників з правом го-лосу (вік--понад 18 років, стаж роботи--не менше 6 місяців). При цьому роботодавці зобов'язані надавати найманим працівникам і раді підприємства відповідну інформацію, приймати від них запити та пропозиції, вивчати й ураховувати думку ради підприємства з питань соціально-економічного розвитку останнього.

Характерною особливістю сучасного виробництва за кордоном треба вважати перехід до різноманітних колективних (групових) форм організації праці, включаючи спільне виконання окремих зав-дань (контроль якості, обслуговування виробництва, навчання). Зпоміж різних форм групової роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва та вдосконалення трудових відносин. За оцінкою за-хідних спеціалістів, на кожний долар витрат на розвиток гуртків якості підприємства одержують 4-8 доларів прибутку. Тому неви-падково 90% найбільших фірм США використовують гуртки якості з метою підвищення ефективності виробництва, а в Японії функ-ціонує понад один мільйон гуртків якості, які об'єднують майже 11 мільйонів працівників.

3.2 Шляхи вдосконалення фінансово-економічної системи ТА «Малібу»

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класи-фікація чинників її зростання за певними ознаками.

Класифікацію чинників зростання ефективності виробничо-еко-номічних та інших систем діяльності місткості за трьома ознаками:

1) видами витрат і ресурсів;

2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва;

3) місцем реалізації в системі управління виробництвом.

Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності. Для ТА «Малібу» ними є: зростання продуктивності праці і зниження місткості продукції, зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва, а також раціональ-не використання природних ресурсів. Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдоско-налення виробничо-комерційної діяльності ТА «Малібу».

Визначальними напрямами є:

1) прискорення науковотехнічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);

2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);

3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності.

Практично найбільш важливою для ТА «Малібу» треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю. Особливо важливим є виокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м'які. Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. ТА «Малібу» може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв'язку з цим спробуємо конкретизувати напрямки дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності ТА «Малібу»

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції. За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підви-щення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належ-ної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані ТА «Малібу» для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим товариство має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організацій-них та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники -- керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлю-ються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в орга-нізації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціо-нальне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію уп-равлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності). При цьому ТА «Малібу» для підтримування високої ефективності господарювання має бути динамічним та гнучким, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів дос-коналіші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності ТА «Малібу». Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва.

Основними її елемен-тами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

в) фінансові інстру-менти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств (організацій);

ж) комер-ціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання, в тому числі ТА «Малібу», держа-ва має створити відповідні організаційні передумови, що забезпе-чуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів -- організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури.

Отже подальше вдосконалення управління фінансово-економічною системою туристичного підприємства має спиратися на накопиче-ний зарубіжний досвід. Ідеться передовсім про узагальнення й за-позичення керівниками підприємств та організацій зарубіжного прогресивного досвіду стосовно державного фінансування і стиму-лювання, підготовки кадрів, використання су-часних систем оцінювання персоналу, формування й застосування системи матеріального заохочення різних категорій працівників до високоефективної трудової діяльності, а також залучення значної частини персоналу до управління виробництвом

Таким чином лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити підвищення фінансово-економічної системи. При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою,як чинників внутрішніх.

ВИСНОВКИ

Рік за роком туристичний ринок України росте та стає все більш цивілізованим й інформаційно інтегрованим. Створюються нові принципи взаємостосунків між учасниками ринку: туроператорами (виробниками туристичного продукту), агентами (продавцями) і клієнтами (покупцями). Разом з більш високими вимогами споживача, ростуть і стають більш якісними: асортимент пропонованих турів, стандарти обслуговування, прозорість інформаційного наповнення. Таким чином фінансово-економічна структура компанії будується та формується за принципом відповідальності кожної фінансової одиниці тільки за результати діяльності, на які вона може впливати, тобто це витрати і доходи (якщо вони є) центру фінансової відповідальності. Як вже зазначалося фінансова структура - це впорядкована сукупність центрів фінансової відповідальності (ЦФВ), які можуть виступати в якості готельного структурного підрозділу або відділу, області або конкретної функції. Центральним ознакою центру фінансової відповідальності є наявність безпосереднього керівника, відповідального на результати діяльності центру фінансової відповідальності. Фінансово-економічна структура залежить від специфіки і сфери діяльності підприємства, її розмірів, організаційно-правової форми та форми власності та інших факторів.

Характерною особливістю сучасного виробництва за кордоном треба вважати перехід до різноманітних колективних (групових) форм організації праці, включаючи спільне виконання окремих зав-дань (контроль якості, обслуговування виробництва, навчання). Зпоміж різних форм гру пової роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва та вдосконалення трудових відносин.

Туристичне агенство «Малібу» має великий потенціал послуг, які надаються клієнтам. На протязі останніх років фірма підвищує обсяг продажів, а саме у 2011 році надано туристичних послуг на 16,52% більше, ніж у 2009 році. При цьому чисельність персоналу збільшилася за цей же період. Все це позитивно впливає на такий якісний показник, як продуктивність праці, значення якого збільшилось.На підприємстві спостерігається дефіцит власного оборотного капіталу для формування запасів і товарів на кінець 2011 року. Відносно 2009 року дефіцит власного оборотного капіталу для формування запасів у туристичному агенстві «Малібу» зменшився на 45,14%.Всі коефіцієнти, що характеризують фінансову незалежність підприємства мають значення набагато нижчі нормативних показників, а це свідчить про те, що туристичне агенство «Малібу» фінансує свою діяльність за рахунок позичених коштів.Рентабельність чистого доходу туристичне агенство «Малібу» у 2011 році вища ніж у 2009 році на 0,68%. За цей же період має місце зменшення розміру фінансового лівериджу на 18,19%. На підприємстві за аналізований період також покращилось використання власного капіталу.

Туристичне агенство «Малібу» - підприємство із сильною і конкурентною позицією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами, 1996. - 534 с.

2. Міщенко А. П. Стратегічне управління, 2004. - 336 с.

3. Г.В Щокіна, М.Ф. Головатого, О.В.Антонюка, В.П. Сладкевича.

Менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. , 2007. - 816 с.

4. Сладкевич В. П. Стратегічний менеджмент організацій, 2008. - 496 с.

5. Юря С.І.,Федосова Ф.М. Фінанси, 2008. 611 с.

6. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма, 2000. - 176 с.

7. Басюк Д.І. Основи туризмології, 2006. - 204 с.

8. Биржаков М.Б. Введение в туризм, 2002. - 320 с.

9. Горішевський П.А., Красій Р.П. Організація роботи туристичної фірми: туроператорська та турагентська діяльність, 2002. - 392 с.

10. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і

практикум, 2003. - 335 с.

11. Гуляев В. Г. Туризм: экономика и социальное развитие, 2003. - 303 с.

12. Дурович А.П. Маркетинг в туризме, 2001. - 495 с.

13. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма, 2000. - 271 с.

14. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: Организация деятельности, 2000. - 256 с.

15. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма, 2001. - 318 с.

16. Квартальнов В.А. Туризм: Финансы и статистика, 2000. - 320 с.

17. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні, 2003. - 300 с.

18. Костюк И.С. Основы менеджмента, 2003. - 308 с.

19. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг, 2003. - 436 с.

20.Максименко С.В. Туристская деятельность: международно-правовые

аспекти, 2001. - 173 с.

21. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу, 2005. -

272 с.

22. Мельниченко С.В., Ведмідь Н.І. Менеджмент підприємства туристичної індустрії, 2006. - 217 с.

23. Михайліченко Г.І. Практика організації туристичних подорожей, 2003.

155с.

24. Пузакова Е.П. Международный туристический бизнес, 2001. - 190 с.

25.Саак А.Э., Пшеничных Ю.А. Маркетинг в социально-культурном сервисе и туризме, 2008. - 479 с.

Размещено на Allbest.ru