Організаційно-економічні механізми розвитку і функціонування АПК України

Регулювання механізмів

Затвердження нормативів, інструктивних матеріалів, обов'язків

Встановлення взаємодії, взаємозв'язків підрозділів виробничих структур в системі агропромислового виробництва, маневрування ресурсами у відповідності із змінами завдань, забезпечення єдності й узгодження дій усіх управлінських підсистем, підрозділів, керівників, спеціалістів

Координування

Затвердження графіків, розпорядків роботи тощо

Підтримання постійної зацікавленості працівників у результатах праці. Створення мотиваційних механізмів для функціонування регіональної системи АПК

Стимулювання

Затвердження стимулюючих важелів і системи зарплати, премій, нагород і т.п.

Облік, кількісна і якісна оцінка стану справ. Перевірка рішень з розвитку агропромислового виробництва

Контроль

Рішення за результатами перевірок, ревізій

У четвертому розділі “Методологічні та методичні основи планування АПК в умовах ринкових відносин” обгрунтовується необхідність державного планування в нових соціально-економічних умовах, розкриваються основні його теоретичні положення і методологічні підходи до організації планової роботи, особливості, методи та прийоми планування з урахуванням розвитку товарно-грошових відносин і становлення ринкової економіки.

Планування слід розглядати як один з основних елементів організаційно-господарської функції держави, важливий засіб регулювання розвитку економіки. Планування з урахуванням економічних законів і закономірностей розвитку господарського комплексу, максимального врахування досягнень науково-технічного прогресу, наявності природних, матеріально-технічних, фінансових і трудових ресурсів дозволяє регулювати розвиток економіки, забезпечувати високу економічну ефективність її функціонування. В основі планової роботи мають бути грунтовні передпланові дослідження, аналіз стану економіки, міжгалузевих і внутрігалузевих пропорцій, визначення стратегічних цілей розвитку економіки на найближчу і віддалену перспективу.

Удосконалення системи планування в процесі функціонування АПК має забезпечувати теоретико-методологічне обгрунтування основних параметрів цільового розвитку агропромислового сектора і вирішувати його проблеми, зв'язані з можливими порушеннями у функціонуванні ринкового механізму. Для цього в дисертації запропоновано відповідний планово-економічний інструментарій, який дає можливість проводити аналіз основних економічних параметрів, визначати їх динаміку, прогнозувати тенденції економічного зростання, розробляти пропозиції і рекомендації щодо досягнення передбачених планом цілей. Крім того, його застосування передбачає аналітичне узагальнення та оцінку темпів і пропорцій розвитку АПК в ретроспективі, виявлення існуючих дисбалансів і неузгодженостей, причин зниження ефективності виробництва та пошук можливих шляхів її підвищення.

Перехід до ринкових умов господарювання повинен супроводжуватися глибокими змінами у самій філософії планування, виборі цілей, методів та інструментів планового забезпечення розвитку аграрного сектора. Нині одним з основних завдань аграрної реформи в Україні є створення такої моделі державного планово-економічного регулювання АПК, яка б, спираючись на поєднання управлінських і ринкових важелів, використання директивного, регулятивного та індикативного планування, націлювала виробників сільськогосподарської продукції на досягнення високого рівня ефективності господарювання та максимального задоволення споживчого попиту населення за умов раціонального використання виробничих ресурсів і оптимального вирішення екологічних проблем.

Важливою складовою планування агропромислового виробництва має бути система регіональних планів розвитку АПК. Такі плани повинні розроблятись з огляду на наявний природний та економічний потенціали окремих територіально-виробничих комплексів і узгоджуватись з національними планами та програмами розвитку АПК.

Система показників планування агропромислового виробництва в узагальненому вигляді повинна включати: темпи зростання обсягів виробництва продукції АПК в цілому та його окремих галузевих і територіальних підрозділів; продуктивність праці в АПК; обсяги виробництва кінцевої продукції, державні обсяги закупівель сільськогосподарської продукції та сировини для загальнодержавних і регіональних потреб; ліміти державних інвестицій в розвиток АПК та його підрозділів; довготермінові економічні нормативи тощо. Для підвищення значення кінцевих результатів виробництва агропродовольчих товарів основні параметри в планах розвитку АПК слід орієнтувати, насамперед, на показники кінцевої продукції.

На жаль, сьогодні в Україні значення планових інструментів реформування АПК недооцінюється, а нерідко й ігнорується. Фактично відсутня затверджена цільова комплексна програма розвитку АПК на довготривалу перспективу. Програми Кабінету Міністрів України, які брали на себе частину планових функцій, носили у цьому відношенні фрагментарний характер і не зовсім послідовно окреслювали логіку аграрної реформи.

У сучасних умовах органами державного управління недостатньо використовуються деякі методи планування агропромислового виробництва. В першу чергу це стосується балансового методу. Наведена в роботі класифікація балансів і балансових розрахунків свідчить, що балансовий інструментарій планування відображає різноманітні аспекти процесів агропромислового виробництва в часі, просторі, структурі ресурсного потенціалу і служить основою ефективного використання виробничого потенціалу АПК. Тому ігнорування в практиці науково-економічної та прогностичної діяльності, балансового аспекту аналізу і досліджень агропромислового виробництва може призвести до виникнення негативних незворотних явищ в АПК.

Відтак, на нашу думку, основним напрямом удосконалення планово-економічного регулювання АПК має бути посилення ролі та широке використання балансового методу як основного інструмента вимірювання рівнів пропорційності й збалансованості агропромислового виробництва. Повна ж реалізація цього методу можлива лише за умови розроблення та використання системи взаємозв'язаних економічних балансів сільського господарства, інших галузей АПК і зведених балансових розрахунків.

Якщо у процесі розроблення балансів перших двох груп немає істотних методичних і методологічних труднощів, то складання балансів третьої групи вимагає додаткових досліджень форм, показників та інформаційного забезпечення балансових розрахунків. Це пояснюється тим, що до третьої групи належать ті баланси, які відображають складні міжгалузеві зв'язки і ресурсні пропорції в межах всього АПК.

Особливо це стосується так званих “скрізних" балансових розрахунків, орієнтованих на вирівнювання відповідних диспропорцій в АПК з погляду узгодження економічних інтересів різних галузей комплексу в вертикально інтегрованих виробництвах (сільськогосподарське виробництво - переробка сільськогосподарської сировини - транспортування - збут - споживання) шляхом визначення оптимального співвідношення обсягів виробництва сільськогосподарської сировини і потужностей переробної промисловості, місткості сховищ, спеціалізованого транспорту і т. п.

Для здійснення “скрізних” балансових розрахунків по продуктових підкомплексах у дисертації запропоновано балансову таблицю, яка складається з таких розділів: виробництво сільськогосподарської продукції, промислова переробка сільськогосподарської сировини, зберігання продукції, забезпечення тарою, спеціалізованим транспортом, обладнанням, машинами і механізмами, розрахункова потреба в інвестиціях.

Збалансованість АПК у розрізі продуктових підкомплексів має ряд переваг. По-перше, застосовуючи цей метод, можна визначити не лише фактичний обсяг виробництва сільськогосподарської сировини, спрямованої на промислову переробку, а й можливості збільшення її кількості з урахуванням ряду чинників. По-друге, є можливість намітити основні напрями оптимального залучення інвестицій у розвиток галузі. По-третє, за допомогою таких балансових розрахунків можна передбачати потребу в машинах, обладнанні, матеріалах тощо у розрізі кожного продуктового підкомплексу.

Загалом, адаптація методологічних принципів і методів планування в АПК до вимог ринку нині є одним з першочергових завдань аграрної реформи. Адекватне застосування відповідного методичного інструментарію планування на етапі ринкової трансформації агропромислового сектора здатне вже в найближчій перспективі сприяти збалансуванню товарно-матеріальних і фінансових потоків в АПК України, вирівнюванню пропорцій його господарського розвитку в територіальному та галузевому розрізах, а також створенню цілісної стратегії насичення вітчизняного продовольчого ринку товарами високої якості.

В п'ятому розділі “АПК України в умовах глобалізації світового продовольчого ринку" розглядаються проблеми зовнішньоекономічної діяльності вітчизняного АПК, міжнародної торгівлі і місце у ній нашої держави, збільшення виходу на світовий ринок продовольчих товарів, переорієнтації АПК на зовнішні ринки, обмеження експортної експансії в Україну, насичення його місткості власними продовольчими товарами, організаційно-економічні засади побудови маркетингу та обгрунтування маркетингової концепції розвитку АПК.

Підвищення ефективності агропромислового виробництва на сучасному етапі залежить не лише від рівня ринкової трансформації системи суспільно-економічних відносин у сільському господарстві, а й від зовнішньоекономічної діяльності АПК. Нині в Україні має місце ситуація, коли експортна експансія продукції АПК відбувається паралельно зі звуженням внутрішнього ринку в зв'язку з падінням купівельної спроможності населення та перетворенням експорту в головне джерело надходження валютних і матеріально-технічних ресурсів, необхідних для збереження і розширення обсягів агропромислового виробництва. Крім того, багато підприємств АПК використовують експорт як важливе джерело реальних доходів.

Такий стан справ вимагає пошуку адекватних механізмів вирішення існуючих проблем з метою виправлення ситуації. У цьому плані надзвичайно цінним є досвід становлення та розвитку систем зовнішньоекономічної діяльності агропромислового сектора країн з розвинутою економікою. Характерною рисою сільського господарства таких держав є наявність різних форм господарювання, заснованих на приватній власності. Тут усі форми господарювання користуються абсолютною рівністю перед законом і однаковими юридичними правами. Розвиток агропромислового сектора відбувається під безпосереднім технологічним, фінансовим, організаційним і маркетинговим впливом національних та міжнародних агропродовольчих компаній.

Довгостроковою тенденцією розвитку зовнішньоекономічної діяльності на світовому продовольчому ринку залишається випереджаюче зростання торгівлі готовою продукцією порівняно з сільськогосподарською сировиною. Відбувається також посилення географічного розшарування в розподілі експорту продовольства. Лідируюче становище на світовому агропродовольчому ринку посідають фірми розвинутих країн, серед яких можна виділити компанії агро бізнесу, насамперед, США. Конкурентні позиції останніх забезпечуються не лише значними фінансовими ресурсами, сучасними формами поєднання капіталу, виробництва і продажу, а й випереджаючим технологічним рівнем. В основі технологічного розриву між корпораціями США та сільгоспвиробниками інших країн лежить система ефективного стимулювання науково-технічного прогресу в АПК за рахунок відповідної податкової політики, кредитного і бюджетного фінансування тощо. При цьому податкові пільги забезпечують як конкурентоспроможність продовольчого комплексу США на світовому ринку, так і активізацію інвестиційної діяльності в інших сферах.

Важливе місце в експортній політиці аграрного сектора зарубіжних країн відводиться системі маркетингових досліджень і ринкової комунікації. Для створення і підтримки ефективної системи маркетингу існують відповідні державні установи, які забезпечують не тільки суто маркетингові функції, а й підтримку, регулювання та охорону системи маркетингу, сприяння організації швидкої, ефективної і чесної по відношенню до всіх суб'єктів господарювання системи доставки продукції від виробника до споживача.

Зазначені принципи сьогодні активно використовуються як у розвинутих державах світу, так і в багатьох країнах з перехідною економікою. В основі ефективного реформування їх агропромислового сектора часто лежить саме експортна експансія, зорієнтована, з одного боку, на ринки країн Європейської спільноти, а з другого - на ринки східних сусідів. Так, модель зовнішньоекономічної інтеграції Польщі носить селективний характер щодо засобів стимулювання чи дестимулювання експорту (імпорту) в розрізі товарних груп і географічної орієнтації товаропотоків відповідно до кон'юнктури світових товарних ринків і гео-економічних чинників.

На жаль, в Україні нині існує чимало об'єктивних труднощів, які надто ускладнюють адаптацію зарубіжного досвіду до вітчизняних умов функціонування АПК. Зокрема, виникають бар'єри на шляху еволюційного формування потреби у маркетингу сільського господарства, як це відбувається у розвинутих країнах. Тому є необхідність державного втручання у процес формування агропромислового маркетингу з метою посилення його впливу на трансформацію суспільно-економічних відносин в АПК. Для цього в Україні слід створити систему інформаційного забезпечення функціонування ринку сільськогосподарської продукції. До її складу, крім державних організацій, доцільно залучати агентства та організації недержавних форм власності.

Держава має відігравати головну роль у формуванні такої системи, як і системи агромаркетингу взагалі, оскільки фінансове становище сільськогосподарських виробників, рівень їх організації в асоційовані об'єднання та спілки не дає підстав сподіватися на самостійне вирішення ними цієї важливої проблеми. Зрештою і в розвинутих ринкових економіках основну роль у формуванні системи агромаркетингу та його інформаційної складової бере на себе держава, що цілком логічно з огляду на необхідність створення рівних умов для всіх суб'єктів ринкових відносин.

Отже, для прийняття науково обгрунтованої системи рішень щодо розвитку АПК і стабілізації ринку агропродовольчої продукції доцільно створити державну маркетингову службу АПК. Остання повинна стати основним підрозділом організації, що займається плануванням АПК країни. Обов'язки між окремими підрозділами такої служби мають розподілятися за територіальною ознакою. Обласні (регіональні) підрозділи вивчають місцеві ринки, подають необхідну інформацію до Українського центру і забезпечують інформацією місцеві суб'єкти ринку. Український центр здійснює оброблення та узагальнення інформації, здійснює аналіз зовнішніх ринків; постачає аналітичну інформацію обласним (регіональним) центрам.

Загалом досвід розвинутих країн і країн з перехідною економікою свідчить про важливу роль формування експортного потенціалу АПК. Однак нині багато переваг, які може забезпечувати зовнішньоекономічна діяльність підприємств агропромислової сфери України, не використовується достатньо ефективно. У зв'язку з цим існує потреба підвищення ролі держави у формуванні та становленні ринкових інституцій в АПК та запровадженні маркетингової концепції його розвитку. Це дасть змогу прискорити процес переходу агропромислового виробництва до нових умов господарювання, підвищити його конкурентоспроможність на світових агропродовольчих ринках і забезпечити зростання ефективності зовнішньоекономічної діяльності вітчизняного АПК.

Висновки

1. Реформування національного АПК супроводжується складними і суперечливими процесами та явищами, більшість з яких зумовлюється відсутністю цілісної стратегії розвитку агропромислового виробництва, недосконалістю системи управління і планування та реструктуризації, недостатнім впливом держави на процес трансформації соціально-економічних відносин у цьому стратегічно важливому секторі економіки. Децентралізація управління, приватизація державної та колективної власності ще не забезпечують реалізації потужного потенціалу українського сільського господарства, що призводить до істотного послаблення конкурентних позицій не лише на зовнішніх, а й на внутрішньому ринках. Саме тому на сучасному етапі пріоритетного значення набирає глибоке переосмислення теорії і практики розвитку агропромислового виробництва, докорінна зміна методологічних підходів до управління та організації АПК в принципово нових умовах господарювання. На перше місце нині виходять питання системності та комплексності в діяльності агропромислового сектора, взаємоузгодженості розвитку всіх його підрозділів.

2. Методологічною базою ринкового підходу до економічної трансформації АПК є еволюційна парадигма, широко використовувана в економічній теорії і господарській практиці розвинутих країн світу. Наріжні її принципи: ефективне використання принципів приватного інтересу та індивідуальної ініціативи з адекватним доповненням ринкових механізмів засобами державного регулювання економіки. Ринкові механізми при цьому мають забезпечити збалансований розвиток різних систем і ланок комплексу, а державне управління - усувати можливі бар'єри на шляху ефективного його функціонування. За цими принципами успішно здійснено ринкову трансформацію економічних систем і окремих їх структурних підрозділів у більшості країн Центральної та Східної Європи. В Україні цю методологію також слід розглядати як найбільш прийнятну.

3. Визначальним напрямом комплексного розвитку АПК є вдосконалення інтеграційних процесів у ньому. Їх дослідження посідає особливе місце в сучасній агроекономічній науці. Зростання рівнів економічного розвитку та господарської ефективності АПК зумовлюється поглибленням міжгалузевої інтеграції та розвитком форм взаємодії сільського господарства і переробної промисловості у процесі виробництва кінцевої продукції. Прискорення інтеграційних процесів в агропромисловому секторі дозволить забезпечити системність і комплексність у його розвитку.

Аналіз та оцінка сучасного рівня агропромислової інтеграції свідчить, що АПК України перебуває лише на початковому етапі свого розвитку. Вивчення особливостей еволюції інтеграційних процесів і тенденції їх динаміки дали можливість здійснити періодизацію цих процесів і виявити негативний вплив надмірного адміністрування та відвертого волюнтаризму щодо розвитку АПК і підвищення його ефективності. Тому при переході до ринку аналіз особливостей агропромислової інтеграції обов'язково має доповнюватися вивченням та оцінкою диференціації в агропромисловому секторі, оскільки це дає змогу повніше дослідити окремі структурні компоненти АПК через призму перспектив його комплексного, збалансованого та екологозрівноваженого розвитку.

4. Відсутність в Україні цілісного методологічного підходу до проблем розвитку АПК, який спирався б на власну теоретичну доктрину економічного розвитку країни, поки що не дозволяє досягти належного використання всіх переваг агропромислової інтеграції стосовно забезпечення чіткої орієнтації АПК на кінцеву мету агропромислового виробництва - забезпечення населення високоякісною агропродовольчою продукцією за доступними цінами та формування значного експортного потенціалу продукції АПК. Численні недоліки функціонуючого нині економічного механізму в національному АПК, зумовлені концептуальними прорахунками, спричинили до поглиблення диспропорцій в агропромисловому секторі, розбалансованості цінової політики, погіршення фінансового стану підприємств, скорочення обсягів випуску продуктів харчування тощо.

5. Важливою ланкою в організаційно-економічному удосконаленні АПК є його регіональний розріз. На сучасному етапі більшість країн світу розвивають агропромислове виробництво саме на засадах регіоналізму, дедалі активніше розширюючи повноваження, права та відповідальність регіонів у координації та регулюванні процесів агропромислового виробництва. Такий підхід безпосередньо зв'язаний з втіленням у систему господарських відносин в АПК регіонального менеджменту. Останній має охоплювати стратегічне планування, організацію, мотивацію та контроль у сфері агропромислового виробництва і повинен бути спрямований на раціоналізацію управління регіональним агробізнесом. У перспективі регіональний агроменеджмент має стати головним напрямом реалізації регіональної аграрної політики як в інтеррегіональному, так і в інтрарегіональному аспектах. Основною функцією держави у рамках програмно-цільового забезпечення регіонального агроменеджменту повинно бути управління соціальним розвитком сільських територій на самоврядних принципах організації влади. Фінансове забезпечення регіонального агропромислового розвитку слід здійснювати на основі переважного використання коштів спеціалізованих позабюджетних фондів регіонального аграрного розвитку, залучення приватних вітчизняних та іноземних інвестицій в АПК, застосування регіонально диференційованих норм амортизації, компенсаційних доплат тощо.

6. Розвиток ринкових відносин в АПК України на сучасному етапі можливий лише на основі використання відповідних важелів і методів державного регулювання агропромислового виробництва. Роль держави повинна включати нормативний і регулюючий компоненти. Перший з них має забезпечувати створення нормативно-правової бази для формування системи ринкових відносин в агропромисловому секторі за сучасною методологією з використанням адекватних інструментів господарської трансформації. Регулююча функція держави передбачає створення такого механізму діяльності АПК, який би дозволяв прогнозувати, параметри його та своєчасно уникати негативних проявів і кризових явищ у процесі агропромислового виробництва, сприяв би вирівнюванню економічних умов господарювання та прискоренню темпів соціально-економічного розвитку АПК, насамперед, села.

7. Одним з основних економічних регуляторів процесів відтворення і здійснення соціально-орієнтованої державної політики в сільському господарстві є ціни. Регулювання доходності підприємств АПК має бути системним та грунтуватися на принципі однакової вигідності різних сфер цього комплексу. Для досягнення цінового паритету доцільно створити Державний фонд підтримки та стабілізації доходів сільськогосподарських товаровиробників. Кабінет Міністрів України повинен щороку визначати види продукції, на яку встановлюються відповідні доплати, а також терміни дії як цін підтримки, так і еквівалентних цін.

8. Важливою складовою системи державного регулювання АПК в умовах ринкових відносин є фінансово-кредитна та податкова політика. Останньою визначається не лише рівень фінансового забезпечення АПК і перспективні напрями його розвитку, а й окреслюються пріоритетні сфери агропромислового виробництва. Нині до них належать будівництво, переробна промисловість, транспорт і зв'язок. При цьому держава, крім економічних важелів господарської підтримки, може ефективно використовувати адміністративні інструменти, якими слід вважати директивні рішення щодо фінансових обмежень, адміністративні стягнення та інші санкції. Чинними елементами фінансового механізму регулювання АПК мають стати іпотечне кредитування та фінансовий лізинг.

9. Серед заходів державної підтримки агропромислового виробництва велике значення відіграє розроблення цільових програм розвитку АПК, які носять загальнодержавний або регіональний характер. При цьому слід домогтися обмеження монополізму в агропромисловому секторі, недопущення дефіциту чи перевиробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, розширення експорту продовольчих товарів, нівелювання негативного впливу економічних криз, підтримку рівня доходів населення тощо. Такі програми широко реалізуються за кордоном, насамперед, у розвинутих державах світу. Так, у США за повоєнний період діяло понад сто державних програм. Активно застосовується програмний підхід і в країнах ЄС, де він став одним з визначальних чинників спільної аграрної політики. Особливого значення набувають урядові аграрні програми, які передбачають проведення послідовних і цілеспрямованих заходів, зорієнтованих на вирішення конкретних проблем у контексті реалізації першочергових завдань функціонування та розвитку аграрного сектора.

10. Формування сучасної моделі управління АПК потребує ґрунтовного аналізу еволюційного розвитку систем управління агропромисловим виробництвом в Україні. Адміністративні методи державного впливу, як свідчить практика, не виправдали себе і малопридатні для реалізації завдань, що стоять тепер перед вітчизняним АПК. Подолати колишні недоліки можна лише на основі використання відповідного економічного механізму регулювання агропромислового виробництва в умовах ринку. Для раціоналізації структури управління АПК на основі визначення об'єктивних завдань, зниження трудомісткості окремих управлінських функцій та з метою оптимізації чисельності апарату управління доцільно використовувати матрицю управлінських функцій. Саме таким чином можна збалансувати види окремих завдань управління з відповідними функціями та рішеннями.

11. Вдосконалення системи управління АПК в Україні повинно відбуватися на основі належного теоретичного забезпечення. На державному рівні ці функції може виконувати Міністерство аграрної політики, яке має зосередити повноваження з планування, фінансово-кредитного регулювання, контролю, обліку та аналізу господарської діяльності в АПК. На регіональному рівні аналогічні функції слід покласти на обласні агропромислові управління, які, крім того, мають здійснювати координацію інвестиційних процесів. Функції управління матеріально-технічним забезпеченням у регіонах доцільно передати кооперативним об'єднанням, які б мали матеріально-виробничі та функціональні підрозділи. Система управління АПК зрештою повинна орієнтуватись на досягнення факторної збалансованості агропромислового виробництва й оптимізацію пропорцій між окремими чинниками, що досягається на основі узгодження приросту виробництва продукції та динаміки певних чинників.

12. Реорганізація управлінських структур в АПК на мікрорівні повинна відбуватися шляхом виділення головних організаційно-управлінських функцій, які мають характеризуватися повною технологічною та організаційною єдністю. До їх числа віднесено агропромислові підприємства, агрофірми, агроконсорціуми, асоціації виробників, концерни, об'єднання і комбінати. Протягом тривалого періоду розвитку агропромислової інтеграції вони проходили послідовні стадії становлення своєї організаційно-економічної структури та функціональної ролі в системі управління АПК. У період ринкових трансформацій через відсутність належної теоретичної обгрунтованості процесів аграрної реформи такі агроформування втратили своє значення. Це призвело до ряду негативних наслідків у забезпеченні комплексності розвитку агропромислового виробництва, інтегрованості стадій агропромислового комбінування та кооперації, зумовило розрив численних виробничо-господарських зв'язків, а також істотне падіння обсягів виробництва та деформацію управлінських структур в АПК.

13. Важливе місце у організаційно-економічних механізмах функціонування АПК нині має посідати плановий інструментарій. Протягом тривалого існування адміністративної економіки сформувалася відповідна система принципів і методів директивного планування, яка забезпечувала планомірний розвиток АПК. З переходом до ринку виникла потреба у докорінній зміні методології планового забезпечення агропромислового виробництва з широким застосуванням програмно-цільового та балансового методів. Плани мають виконувати функцію доповнення ринкових важелів регулювання шляхом втілення економічних механізмів прогнозування на основі визначення стратегічних цілей і пріоритетів розвитку АПК, які б формували базові пропорції для забезпечення його збалансованого розвитку. Основними рисами планування в АПК в умовах ринкової економіки слід вважати: цільовий характер, комплексність, встановлення системи пріоритетів, стабільність і соціальну спрямованість. Особливе значення має поєднання індикативності та індирективності планового регулювання.

14. У процесі ринкової трансформації системи агропромислового планування необхідно посилити увагу до передпланових досліджень соціально-економічного розвитку АПК. Вони, як правило, повинні охоплювати стадії аналізу тенденцій розвитку і характеру внутрікомплексних зв'язків і пропорцій, розрахунки ресурсного потенціалу та розробку концепції розвитку АПК на прогнозний періоді. При цьому система показників планування АПК має орієнтуватися на кінцеві параметри агропромислового виробництва. Великого поширення в практиці передпланових досліджень і на стадії розроблення планів повинні набути програмно-цільовий, нормативний та балансовий методи планування в АПК. Перший з них доцільно застосовувати при розробленні цільових комплексних програм, які охоплюють регіональний розріз розвитку агропромисловою виробництва; другий при розрахунках параметрів соціально-економічного розвитку у плановому відрізку часу; третій при забезпеченні пропорцій агропромислового виробництва, які дозволяють досягти необхідної збалансованості розвитку АПК.

15. Сучасні тенденції розвитку АПК полягають у поглибленні внутрішньогосподарських зв'язків на основі спеціалізації, кооперації та комбінування виробництва, що призводить зрештою до формування високоефективних спеціалізованих продуктових підкомплексів. Для оптимізації внутрішньоблокових взаємозв'язків слід користуватися балансовим методом, який дає можливість встановити відповідні пропорції в продуктових блоках за всіма ланками єдиного технологічного ланцюга і враховувати резерви збільшення обсягів переробки сировини. Завдяки цьому відбувається балансування виробництва продукції в АПК у всіх аспектах: факторному, часовому та структурному.

16. Ефективність здійснення трансформаційних процесів в АПК України залежить не лише від внутрішніх чинників, а й від зовнішньоекономічної діяльності цього комплексу. Як свідчить досвід зарубіжних країн, у т. ч. й постсоціалістичних держав Центральної і Східної Європи, експортний сектор АПК та експортоспрямована політика є вагомими чинниками успішного проведення ринкової реорганізації агропромислового виробництва. Активна зовнішньоекономічна діяльність підприємств АПК сприяє застосуванню в практиці вітчизняних реформ ринкових методів та інструментів господарювання. Тепер вони широко використовуються у багатьох країнах і, в процесі налагодження спільної господарської діяльності, дедалі частіше застосовуються на внутрішньому ринку. Це стосується насамперед агромаркетингу.

Маркетинговий інструментарій ринкового господарювання є одним з пріоритетних в умовах становлення сучасних систем агробізнесу. Однак в Україні він ще не набрав належного поширення, тому державі необхідно активніше втручатися в механізм запровадження маркетингових важелів у структуру агропромислової діяльності. З ініціативи державних органів необхідно створити сервісні маркетингові та інформаційні центри, які б виконували функцію маркетингового забезпечення підприємств АПК інформацією про ринкову кон'юнктуру, налагоджували систему збуту продукції, вели пошук партнерів за кордоном, надавали консалтингові послуги тощо.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, розділи в книгах, брошурах

Янків М.Д. Організаційно-економічні механізми розвитку і функціонування АПК України. Львів: Коопосвіта, 2000. 450 с. (одноосібна моногр., 36,5 др. арк.).

(Рецензії: Юрчишин В. Організаційно-економічні механізми розвитку АПК України в ринкових умовах // Економіка України. - 2000. - № 6. - С. 89-91; Шпичак О.М. Організаційно-економічні механізми розвитку АПК України // Вісник аграрної науки. - 2000. - № 3. - С. 78).

Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні / Крупка М.І., Береський Я.О., Янків М.Д., Стефанишин О.В. / Під ред. С.К. Реверчука. Львів: Діалог, 1999. 256 с. (кол. моногр. 13,44 д. а., в т. ч. автора 0,5 д. а. - С. 247-259).

Стратегія екологічної безпеки (регіональний аспект) / Під ред. М.І. Долішнього, В.С. Кравціва / ІРД НАН України. Львів, 1999. 243 с. (кол. моногр. 10 д.а., в т. ч. автора 0,3 д.а. С.119-127 аналіз процесу регламентації екологічних реформ в АПК та обгрунтування необхідності удосконалення нормативно-правової бази їх здійснення на сучасному етапі).

Регіональна економіка / Михасюк І.Р., Янків М.Д., Залога З.М., Сажинець С.Й. Львів: “Українські технології”, 1998. 240 с. (навч. посібн. 15,7 д. а., в т. ч . автора 3 д. а. С. 58-161 розкрито організаційно економічну сутність розробки і впровадження державних регіональних програм та основ планово-економічного регулювання АПК регіону).

Янків М.Д., Майовець Є.П., Реверчук С.К. Попит, пропозиція і ціна на ринку сільськогосподарської продукції. Львів: Діалог, 1998. 128 с. (навч. посібн. 6,72 д. а., в т. ч. автора 1,6 д. а. розкрито форми та механізми державної аграрної політики в різних типах економічних систем).

Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості / Бандур С.І., Писаренко С.М., Янків М.Д. та ін. / Під ред. М.І. Долішнього, С.М. Злупка. Ужгород: Карпати, 1997. 422 с. (кол. монограф. 30,85 д. а., в т.ч. автора 0,6 д. а. С.239-247 обгрунтування комплексу заходів щодо подальшого розвитку трудового потенціалу села у зв'язку із трансформацією форм власності).

Янкив М.Д. Совершенствование планирования агропромишленного комплекса региона: Учебное пособие. К.: Вища школа, 1989. 56 с. (2,94 д. а.).

Янкив М.Д., Чаус А.М. Экономические основы функционирования АПК: Учебное пособие. Львов: Изд-во при Львов. ун-те, 1989. с.240. (навч. посібн. 15 д. а., в т. ч. автора 14,0 д. а. С. 3-212 досліджено закономірності процесів розвитку та функціонування АПК).

Костирко І.Г., Янків М.Д. Агропромисловий комбінат “Дністер”. Львів: Каменяр, 1989. 78 с. (кол. моногр. 3,25 д. а., в т. ч. автора 1,62д. а. С. 11-47 розкрито особливості планування та управління агропромисловим комбінатом в умовах поглиблення міжгосподарської інтеграції).

Совершенствование планирования развития агропромышленного комплекса / А.М.Онищенко, Ю.И.Сопильняк, Янкив М.Д. и др./ Под ред. В.П.Попова. К.: Наукова думка, 1985. 232 с. (кол. моногр. 12,18 д. а., в т.ч. автора 3,3 д. а. С. 123-175 обгрунтування обласних АПК як об'єкту планування та організаційно-методичних основ їх регулювання).

Социально-экономический потенциал региона / Долишний М.И., Бойко Е.И., Петрович И.М., Янкив М.Д. и др. К.: Наукова думка, 1985. - 218 c. (кол. моногр. - 11,55 д.а., в т. ч. автора 1 д. а. С. 147-152 - обгрунтовується оцінка аграрного ресурсного потенціалу та його використання у планово-економічному регулюванні АПК).

Дисциплина труда как объект социального управления / Михасюк И.Р., Янкив М.Д., Залога З.М. и др. Львов: Вища школа, 1985. 172 с. (кол. моногр. 9,03 д.а., в т.ч. автора 0,4 д. а. С. 92-97 визначення суті ресурсного потенціалу АПК та методика його розрахунку).

Статті в наукових виданнях

Янків М.Д. Аграрна реформа як чинник продовольчої безпеки України // Регіональна економіка. 2000. № 1. С. 22-26 (0,7 д. а.).

Янків М.Д. Агромаркетинг як фактор трансформації України // Економіка України. 2000. № 4. С. 55-59 (0,6 д. а.).

Янків М.Д. Регіональні аспекти фінансової підтримки АПК // Фінанси України. - 2000. № 3. - С. 92-101 (0,9 д. а.).

Янків М.Д. Інструментарій планового здійснення аграрної реформи при переході до ринку // Економіка АПК. - 2000. № 4. - С. 26-39 (0,4 д.а.).

Янків М.Д. Зовнішньоекономічна діяльність в системі ринкового реформування АПК // Вісник Львів. комерц. академії. Сер. екон. Вип. 7. Львів: Коопосвіта, 2000. С. 17-23 (1,0 д. а.).

Янків М.Д. Особливості системи агробізнесу та агромаркетингу США в умовах глобалізації світогосподарських зв'язків // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інвестиції і реструктуризація економіки регіону. Щорічн. наук. праць. Випуск . Львів: ІРД НАН України, 2000. С. 289-300 (0,6 д. а.).

Янків М.Д. Особливості регулювання аграрних ринків за кордоном // Вісник Львів. нац. ун.-ту. Серія міжнар. відн. Вип.1. - Львів: ЛНУ, 1999. С. 294-302 (0,4 д. а.).

Янків М.Д., Демченко В.В., Борщевський В.В. Сільське господарство Австрії: аспекти інтеграції в ЄС. - Львів: ІРД НАН України, 1999. 64 с. (кол. брошура 2,2 д. а., в т. ч. автора 1.5 д. а. розкрито організаційно-економічні принципи функціонування аграрної економіки Австрії та її значення в господарській системі ЄС).

Матковський С.І., Янків М.Д. Іноземні інвестиції Львівщини у 1998 році // Інвестиційно-статистичний вісник. Дод. до наук.-практ. журн. “Регіональна економіка”. 1999. - № 3. С. 32-34 (кол. стаття 1,0 д. а., в т. ч. автора 0,6 д. а. проведено секторальний аналіз інвестицій та їх вплив на розвиток АПК регіону).

Янків М.Д. Позитивні тенденції росту обсягів виробництва в приватному секторі Львівщини // Інвестиційно-статистичний вісник. Дод. до наук.-практ. журн. “Регіональна економіка”. 1999. - № 4. С. 3-5 (0,5 д. а.).

Янків М.Д., Гримак О.Я. Маркетинг молокопродукції як чинник підвищення ефективності молочного підкомплексу АПК // Вісник Львів. комерц. акад. Сер. екон. Вип. 6. Львів: Коопосвіта, 1999. С.26-39 (кол. стаття 0,5 д. а., в т. ч. автора 0,3 д.а. розкривається методичний інструментарій маркетингового дослідження регіонального ринку молокопродуктів).

Янків М.Д. Особливості розвитку АПК та агропромислової інтеграції при переході до ринку // Вісник Львів. комерц. акад. Сер. екон. Вип. 4. Львів: Коопосвіта, 1998. С. 17-27 (1,0 д. а.).

Янків М.Д. АПК: стратегія регіонального розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період / Щорічн. наук. праць. Вип. . Львів: ІРД НАН України, 1998. С. 26-42 (0,7 д. а.).

Янків М.Д. Матеріально-технічне постачання агропромислового комплексу // Вісник Львів. комерц. акад. Сер. екон. Вип.2. Львів: Коопосвіта, 1998. С. 18-31 (1,0 д. а.).

Янків М.Д., Скибінський О.С. Соціологічне дослідження ринку хутряних виробів основа розробок комплексу маркетингу // Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми створення, становлення та розвитку. Вісник ДУ “Львівська політехніка”. - 1998. № 328. - С. 166-171 (кол. стаття 0,3 д. а., в т. ч. автора 0,15 д. а. розкривається методика соціологічних досліджень ринку).

Янків М.Д., Борщевський В.В. Ринкова реформа в Україні: теорія та реальність // Регіональна економіка. 1998. № 3. С.10-21 (кол. стаття - 1,0 д. а., в т. ч. автора 0,7 д. а. розкриваються еволюційні основи формування ринкової економіки в Україні).

Янків М.Д. Матеріально-технічне постачання агропромислового комплексу // Вісник Львів. комерц. акад. Сер. екон. Т. . - Львів: Коопосвіта, 1998. С.18-31 (1,0 д. а.).

Янків М.Д. Особливості розвитку АПК та агропромислової інтеграції при переході до ринку // Вісник Львів. комерц. акад. Сер. екон. Вип. 4. Львів: Коопосвіта, 1998. С. 17-27 (1,0 д. а.).

Янків М.Д. Залучення зарубіжних інвестицій в економіку регіону // Інвестиційний вісник. Дод. до наук.-практ. журн. “Регіональна економіка”. 1998. - № 1. С. 19-26 (0,4 д. а.).

Янків М.Д., Борщевський В.В. Регіональна політика Польщі в умовах переходу до ринку // Регіональна економіка. 1997. № 4. С.107-111 (кол. стаття - 0,5 д. а., в т. ч. автора 0,3 д. а. розкриваються механізми регіонального державного управління в РП в умовах проведення адміністративної реформи).

Янків М.Д., Борщевський В.В. Регіональні аспекти реформування АПК адміністративних районів // Регіональна економіка. 1997. № 2. С.107-111 (кол. стаття 0,5 д. а., в т. ч. автора 0,35 д. а. розкриваються основні аспекти удосконалення оргструктур управління на регіональному рівні).

Оксанич О., Кульчицький М., Янків М.Д. Концептуальні основи і механізми стимулювання ресурсозбереження // Соціально-економічні дослідження в перехідний період / Щорічн. наук. праць. Вип. . Львів: ІРД НАН України, 1997. С. 370-376 (кол. стаття 0,5 д. а., в т. ч. автора 0,2 д. а. розкриваються концептуальні засади ресурсозбереження).

Янків М.Д. Реформування економічних відносин і розвиток регіональної статистики // Проблеми розвитку регіональної статистики в Україні. Зб. наук. праць НДІ статистики Держкомстату України. К., 1997. С.18-19 (0,1 д. а.).

Янків М.Д., Борщевський В.В. Теоретичні аспекти роздержавлення і приватизації власності в агропромисловому комплексі // Вільний аграрник. 1996. № 1. С. 20-24 (кол. стаття 0,5 д. а., в т. ч. автора 0,3 д. а. запропоновано методологію роздержавлення власності в умовах ринкової трансформації АПК).

Янків М.Д. Основні напрямки становлення ринкового середовища в АПК // Соціально-економічні проблеми управління розвитком регіону в умовах трансформації економіки. Зб. наук. праць. Част. 2. Львів: ІРД НАН України, 1994. С. 127-141 (0,2 д. а.).

Янків М.Д. Про інституціональні основи державного регулювання агропромислового виробництва області // Економічний механізм господарювання в АПК. Наук. праці Львів. с.-г. ін-ту. - Львів: ЛСГУ, 1991. С. 143-147 (0,3 д. а.).

Михасюк І.Р., Янків М.Д. Нормативно-ресурсне планування обласних АПК // Проблеми перебудови держави. Вісник Львів. ун-ту. Сер. екон. Вип.21. - Львів: Вища школа, 1989. С.20-25 (кол. стаття 0,4 д. а., в т. ч. автора 0,2 д. а. обгрунтовуються методичні засади нормативно-ресурсного планування).

Янків М.Д. Механізм економічного стимулювання розвитку регіональних АПК // Удосконалення господарського механізму. Вісник Львів. ун-ту. Сер. екон. Вип.20. - Львів: Вища школа, 1988. С.26-32 (0,4 д. а.).

Янків М.Д. Планування в системі господарського механізму АПК // Удосконалення господарського механізму. Вісник Львів. ун-ту. Сер. екон. Вип.19. - Львів: Вища школа, 1987. С.34-38 (0,4 д. а.).

Янкив М.Д. Областные агропромышленные комплексы как объект системного анализа // Особенности современного этапа экономического развития СССР. Сб. научн. тр. МГУ. - М.: Изд-во МГУ, 1986. С. 167-173 (0,5 д. а.).

Янків М.Д., Бернацький І.М. Передпланові дослідження розвитку регіональних АПК // Проблеми інтенсифікації виробництва в галузях народного господарства. Вісник Львів. ун-ту. Сер екон. Вип.16. - Львів: Вища школа, 1984. С. 16-19 (кол. стаття 0,3 д. а., в т. ч. автора 0,25 д. а. розкривається сутність категорії “передпланові дослідження” та необхідність їх проведення в АПК на регіональному рівні).

Янків М.Д., Диянчук С.І. Планування розвитку сільських адміністративних районів // Проблеми удосконалення господарського механізму. Вісник Львів. ун-ту. Сер. екон. Вип.15. - Львів: Вища школа, 1983. С. 38-40 (кол. стаття 0,3 д. а., в т. ч. автора 0,25 д. а. розкриваються особливості взаємодії планування з різними видами суспільної практики: районним плануванням, районуванням тощо).

Додаткові публікації по темі дисертації

Янків М.Д. Розширення Європейського Союзу та інтеграція України в європейський простір // Матер. міжн. конф. “Україна і центральна Європа: проблеми та перспективи інтеграціі”. Львів: ЦПД, 1999. С. 61-64 (0,3 д. а.).

Янків М.Д. Прикордонне співробітництво в системі зовнішньоекономічних зв'язків України // Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року. Матер. наук. конф. К., 1999. С. 154-159 (0,4 д. а.).

Янків М.Д. Пріоритети Львівщини // Прикордонне співробітництво як чинник європейської інтеграції. Матер. міжн. форуму з пит. прикорд. співр. Львів: ЛТПП, 1999. С.4-15 (0,8 д. а.).

Янків М.Д. АПК: першочергові напрями інвестування на сучасному етапі // Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні. Матер. міжн. наук.-практ. конф. Чернівці, 1998. С. 16 (0,2 д. а.).

Янків М.Д. Особливості аналізу структури АПК при переході до ринку // Зб. стат. міжн. наук.-практ. конф. Львів: Львів. акад. вет. медицини, 1997. С. 675-679 (0,2 д. а.).

Янків М. Д. Про концепцію державного і господарського управління АПК області // Матер. 50-ї наук.-виробн. конф. Львів: Львів. акад. вет. медицини, 1995. С. 217-218 (0,15 д. а.).

Янкив М.Д. Ассоциации в системе управления областными АПК // Проблемы перехода сельского хозяйства на новые формы хозяйствования. Тез. докл. всесоюзн. научн.-произв. конф. - Львов, 1990. С. 124-127 (0,2 д. а.).

Янкив М.Д. Кооперативные формы управления агропромышленным комплексом области // Интеграция и сотрудничество в агропродовольственной сфере. Семинар Европейской ассоциации экономистов-аграрников (ЕАЭА). К., 1989. С. 347-355 (0,4 д. а.).

Анотація

Янків М.Д. Організаційно-економічні механізми розвитку і функціо-нування АПК України. Монографія. Львів: Коопосвіта. 2000. 450с.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Інститут економіки НАН України, Київ, 2000.

Відображено результати дослідження актуальних проблем організаційно-економічних механізмів розвитку та функціонування національного АПК в умовах ринкових відносин. Зокрема, розкрито сутність і значення АПК в системі соціально-економічних відносин у суспільстві, обґрунтовано напрями, методи та способи структурної перебудови вітчизняного агропромислового виробництва. Розроблено пропозиції щодо удосконалення фінансово-кредитної, податкової і зовнішньоекономічної політики стосовно агропромислової сфери, методів державного регулювання розвитку АПК і державної підтримки агропромислових товаровиробників. Значне місце в роботі відведено питанням формування ефективних систем управління та планування розвитку АПК в ринковій економіці, застосування регіонального менеджменту в державному регулюванні агропромислової сфери.

Ключові слова: економічні та організаційні механізми, методи управління, державне регулювання, планування, зовнішньоекономічна діяльність.

Аннотация

Янкив М.Д. Организационно-экономические механизмы развития и функционирования АПК Украины. Монография. Львов: Коопосвіта. 2000. 450 с.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.07.02 экономика сельского хозяйства и АПК. Институт экономики НАН Украины, Киев, 2000.

Исследование посвящено разработке теоретико-методологических и методических вопросов формирования эффективных организационно-экономических механизмов развития и функционирования АПК Украины в условиях осуществления рыночных трансформаций.

В работе обоснованы теоретические положения экономики и организации агропромышленного производства в условиях рыночных отношений, осуществлена периодизация процесса агропромышленной интеграции и дана качественная оценка ее исторического развития. Раскрыты роль и значение агропромышленного комплекса в системе социально-экономических отношений в обществе, проанализированы условия и факторы его формирования и развития, совершенствования территориальной организации, обоснована необходимость и предложены основные методические подходы к структурной перестройке отечественного АПК, обусловленной требованиями рыночной экономики. Разработаны критерии и показатели оценки общегосударственного и региональных уровней развития агропромышленного производства, предложена методика интегральной оценки эффективности функционирования АПК на разных уровнях.

Сформулирована стратегия построения механизма государственного регулирования развития АПК в рыночных условиях, рассмотрены вопросы о роли государства и принципах государственной поддержки аграрного сектора в странах с развитыми рыночными отношениями, а также вопросы государственной регуляторной политики относительно национального АПК в условиях адаптации его к рыночным отношениям. Проанализированы особенности и обоснованы предложения по совершенствованию финансово-кредитного, налогового и внешнеэкономического механизмов регулирования агропромышленной сферы, внедрения регионального менеджмента в системе государственного управления как одного из важнейших рычагов обеспечения конкурентоспособного ведения агропромышленного производства. В этой связи уточнены понятия рыночная среда, агробизнес, предпринимательская деятельность и паритет цен применительно у рыночным условиям хозяйствования в АПК.

На основе ретроспективного анализа и оценки эффективности государственного управления АПК предложены основные направления совершенствования системы управления агропромышленным производством, раскрыты задачи и функции организационно-управленческих структур, которые определяются современными трансформационными процессами в аграрной экономике, а также разработана действенная структура государственного органа управления АПК на областном уровне. Большое внимание уделено обоснованию задач, функций и управленческих решений в системе региональных АПК, которые ставят новые условия хозяйствования и формирование многоукладной экономики на селе.

Всесторонне исследованы вопросы использования планово-экономического инструментария в развитии и структурной оптимизации АПК. Теоретически обоснована необходимость и целесообразность стратегического, регионального и отраслевого планирования, которое должно выступать в форме директивных, индирективных, регулирующих и индикативных планов. В работе предложены методические подходы и практические рекомендации к выбору системы показателей, а также программно-целевых и балансовых методов планирования агропромышленного производства на разных уровнях его функционирования. Доказано, что основной целью плановой деятельности должно быть достижение высокого уровня эффективности хозяйствования в АПК при условии рационального использования всех производственных ресурсов и оптимального решения экологических проблем.

На основании теоретических обобщений отечественной и зарубежной практики планирования развития АПК сделан однозначный вывод о необходимости разработки как отраслевых, так и региональных планов развития агропромышленного производства. Только таким путем можно обеспечить наиболее эффективное использование природных и экономических потенциалов территориально-производственных АПК, сбалансированное функционирование всех их сфер. Автором предложена система основных показателей планирования агропромышленного производства в новых условиях хозяйствования.

Значительное место отведено исследованию проблем внешнеэкономической деятельности АПК Украины, обоснованию направлений ее интенсификации и, в частности, большей ориентации на западные внешние рынки. Предложены способы и механизмы ограничения экспортной экспансии с целью максимального насыщения украинского рынка собственными продовольственными товарами. Разработаны организационно-методические основы построения маркетинговых сельскохозяйственных структур, обоснована маркетинговая концепция развития внешнеэкономической деятельности отечественного АПК. Исследован также опыт зарубежных стран по стимулированию и регулированию внешнеэкономической деятельности их национальных АПК и показаны возможности использования этого опыта в Украине.

...