Управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІНФРАСТРУКТУРИ ВЕЛИКОГО ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ

Спеціальність 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

Янукович Віктор Федорович

Донецьк - 2000

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі економіко-правових проблем розвитку територіальних систем Інституту економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк).

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Пирожков Сергій Іванович,

Національний інститут українсько-російських

відносин Ради національної безпеки і оборони України, директор

доктор економічних наук, професор

Амітан Веніамін Наумович,

АТ “Данко”, перший віце-президент (м. Донецьк)

доктор економічних наук, професор,

академік УААН

Борщевський Петро Прокопович,

Рада вивчення продуктивних сил України

НАН України, заступник голови (м. Київ)

Провідна установа - Інститут проблем ринку і економіко-

екологічних досліджень НАН України,

відділ ринкових структур та механізмів (м. Одеса).

Захист відбудеться “ 14“ березня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “4 лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення і розвитку ринкових відносин особливої значущості набувають дослідження проблем ефективності функціонування регіональних систем. Такі дослідження необхідні не тільки з метою одержання теоретичних висновків, але і для формування практичних рекомендацій, необхідних для діяльності державних і регіональних органів влади. І така потреба усе більш посилюється, оскільки в подібних дослідженнях і розробках мають потребу і вчені, і практичні працівники. Природно, що на першому плані повинні бути теоретичні розробки. Гостра необхідність у таких дослідженнях виникла у зв'язку з тим, що регіональним і місцевим органам влади сьогодні надані широкі повноваження у вирішенні господарських, соціальних і навіть ідеологічних проблем у межах їхніх територій.

Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена також рівнем вивченості даної проблеми в науковій літературі і сучасним станом соціально-економічного розвитку регіональних систем і всієї держави в цілому. Наука про регіональну економіку, саме в сучасній її інтерпретації, виникла і в основі своїй склалася в нашій країні в 50-і роки. Її засновниками були видатні вчені колишнього СРСР і України. Саме їхні розробки стали теоретичною основою для створення системи державного управління економікою через регіонально-галузеві господарські структури Ради народного господарства економічних районів. Ця система для свого часу працювала ефективно, але була зруйнована вольовим порядком. Потім були варіанти інших систем управління, але вони виявилися недостатньо ефективними. В умовах становлення змішаної соціально орієнтованої економіки формується якісно нова система управління економікою. Кожна країна з урахуванням її історичних, економічних і національних особливостей розвивається своїм власним шляхом, грунтуючись на загальних економічних законах. Для нас стає очевидною необхідність пошуку власних шляхів, які б синтезували позитивний досвід соціалістичних і капіталістичних напрямків суспільного розвитку.

Ситуація, що склалася, об'єктивно свідчить про необхідність поповнення знань і узагальнення наявного досвіду у сфері регіональної економіки і регіонального управління. Найменш вивченою проблемою є відносини регіональної інфраструктури. Це одна з найбільш актуальних сфер дослідження. До числа фундаментальних робіт вітчизняних учених, що вплинули на формування позицій дисертанта, належать роботи О.М.Алимова, В.Н.Амітана, П.П.Борщевського, С.І.Вовканича, В.М.Геєця, О.Г.Гранберга, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, Г.Д.Заставного, Ю.М.Канигіна, М.М.Колосовського, І.І.Лукінова, В.К.Мамутова, М.М.Некрасова, В.І.Пили, С.І.Пирожкова, А.Є.Пробста, М.Д.Прокопенка, В.К.Симоненка, Л.Г.Чернюк, М.Г.Чумаченка.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в процесі участі автора в розробці і реалізації Програми соціально-економічного розвитку Донецької області до 2000 року (затверджена Кабінетом Міністрів України 15.12.1997 р.); Закону України “Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” (від 24.12.1998 р.), ряду інших нормативно-правових актів у руслі тематики науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України, а також за темами: 3.1.10.7 “Розробка систем внутрішньофірмових відносин у нових умовах” (1996 - 1998 рр.) та 3.1.10.9 “Економіко-правове забезпечення управління розвитком великого регіону” (1997 - 2000 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і науково-прикладних основ формування механізму управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону, який відповідає вимогам економічної науки і практики управління й забезпечує соціальну орієнтацію економіки.

Для досягнення мети здобувачем поставлено і вирішено такі наукові і практичні задачі дослідження:

обгрунтовано поняття “інфраструктури регіону” і принципів регіонального управління економікою;

проаналізовано, дано оцінку і визначено тенденції розвитку інфраструктури регіону;

виявлено закономірності розвитку підприємництва в системі економіки регіону;

подано обгрунтування аналітичних оцінок реструктуризації базових галузей, а також господарських комплексів міст і адміністративних районів обласного підпорядкування;

обгрунтовано і розроблено механізм реструктуризації господарських комплексів регіону;

визначено шляхи подолання негативних соціальних наслідків реструктуризації;

виявлено і дано оцінку ролі зовнішньоекономічних зв'язків регіону в розвитку його інфраструктури;

розроблено методологічне і техніко-економічне обгрунтування становлення і розвитку спеціальних економічних зон регіону;

розроблено економіко-правові основи статусу територій пріоритетного розвитку;

обгрунтовано і розроблено основи правового забезпечення управління інфраструктурою регіону.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні проблеми становлення і розвитку відносин інфраструктури великого промислового регіону в нових економічних умовах в аспекті ринкових перетворень.

Об'єктом дослідження визначено систему регіонального господарського комплексу Донецької області, як найбільш розвинутого промислового регіону України, що видається достатньо репрезентативною для вивчення проблем розвитку інфраструктури областей країни, розглянуто матеріали і по деяких інших регіонах.

Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання дійсності, роботи класиків світової економічної літератури, а також наукові праці сучасних зарубіжних і вітчизняних учених, фундаментальні розробки науково-дослідних інститутів Національної академії наук України і провідних галузевих інститутів.

У процесі дослідження використано принципи системного підходу, експертні та економіко-математичні методи програмування, прогнозування, статистичного, багатофакторного, порівняльного аналізу, економічних розрахунків та інші.

Інформаційна база дослідження. Статистичною та інформаційно-фактологічною основою дисертації є офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства вугільної промисловості України, Донецької обласної держадміністрації, Донецького обласного управління статистики, матеріали міст і районів Донецької області.

Наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері проблем регіональної економіки також послужили автору дисертаційного дослідження джерелом інформації й аналізу і були використані при підготовці роботи.

Наукова новизна одержаних результатів. Одним із вихідних положень і результатів дисертаційного дослідження є уточнення й поповнення понятійного апарату регіональної інфраструктури. Така необхідність виникла у зв'язку з відсутністю як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі чіткого визначення поняття “інфраструктура регіону”, хоча близькі до цього поняття терміни застосовуються широко.

Дано характеристику ролі зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку регіональної інфраструктури. Це особливо важливо для розвинутого в промисловому відношенні регіону, в якому склалися і продовжують удосконалюватися у великих масштабах зовнішньоекономічні відносини.

Елементом наукової новизни є дослідження проблем обгрунтування реструктуризації господарських комплексів регіону і виявлення її соціально-економічних наслідків. Автором визначені оцінні варіанти реструктуризації базових галузей промисловості (вугільна промисловість, металургія, машинобудування і металообробка, енергетика) у єдності з реструктуризацією господарських комплексів міст і адміністративних районів області. Це може сприяти здійсненню процесу реструктуризації регіональних інфраструктур в Україні.

Донецький регіон уперше став на шлях широкомасштабного процесу становлення спеціальних економічних зон. У роботі обгрунтовуються не тільки методологічні, але й техніко-економічні основи їх формування і подальшого розвитку. Наукову новизну в даному напрямку досліджень становлять рекомендації, що схвалені Урядом і прийняті Верховною Радою України.

Обгрунтовано і введено в науковий обіг поняття “територій пріоритетного розвитку”. Це поняття використане в законі для вирішення питання і введення спеціального режиму інвестиційної діяльності в шахтарських, а потім і в ряді інших міст і районів, яким наданий статус територій пріоритетного розвитку. Ідея формування таких територій реалізована в масштабі регіону вперше. Сьогодні багато наукових колективів за участю міських рад, зокрема, шахтарських міст, працюють над практичним вирішенням нових питань, пов'язаних із реалізацією статусу територій пріоритетного розвитку. Такий статус сприяє соціально-економічному прогресу.

У дисертаційній роботі визначені перспективи розвитку шахтарських міст, що мають названий статус. Раніше ні теоретикам, ні практикам не доводилося зустрічатися з таким характером розробок по кожному місту окремо. Це нова дослідницька робота, що потребує ретельного науково-методичного відпрацьовування по кожному з міст з урахуванням їхніх соціально-економічних особливостей.

Елементом наукової новизни є також розробка здобувачем основ правового забезпечення управління інфраструктурою регіону, обгрунтування необхідності законодавчого визначення правового статусу області, розподілу компетенції між центральними та регіональними органами.

З ініціативи і за особистою участю здобувача розроблено і впроваджено Програму соціально-економічного розвитку області на період до 2000 р., ряд програм з соціальних питань розвитку базових галузей регіону (вугільна, металургійна, машинобудівна, будівна індустрія, енергетика, сільське господарство), що відзначаються певною новизною.

Науково-практичне значення результатів, отриманих у процесі дисертаційного дослідження, знайшло відбиток:

в обгрунтуванні необхідності і проведенні дослідження у сфері розвитку соціально-економічної інфраструктури регіону;

у науково-методичному і практичному вирішенні ряду питань становлення і розвитку інфраструктури регіону;

у підготовці проекту Закону України і ряду інших нормативно-правових актів щодо створення і функціонування спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності на ряді територій, а також в забезпеченні практичної реалізації цих актів;

у розробці й представленні до урядових органів програм соціально-економічного розвитку регіону на 1998 - 2000 рр. і до 2010 року;

у здійсненні ряду конкретних заходів щодо реформування господарського механізму в галузевому і регіональному аспектах.

У дисертації дано комплексну оцінку соціально-економічних процесів, що відбуваються на рівні промислово розвинутого регіону України. На основі проведеного дослідження здійснено формування економічної політики регіону відповідно до законодавчих актів України і вимог об'єктивно діючих економічних законів.

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є обгрунтовані і сформульовані ідеї, наукові положення, висновки і рекомендації по вирішенню проблем розвитку інфраструктури великого промислового регіону, ринкових перетворень в економіці Донецького регіону.

Апробація результатів дисертації. Найважливіші результати дисертаційного дослідження були представлені на багатьох міжнародних і регіональних наукових і науково-практичних конференціях. Зокрема: міжнародній конференції “Проблеми формування ринкових відносин, подолання бар'єрів у торгівлі” - Донецьк, 1997 р.; міжнародній конференції “Роль науки у формуванні особистості сучасної людини” - Донецьк, 1997 р.; міжнародній конференції “Актуальні проблеми регіонального науково-технічного розвитку” - Харків, 1997 р.; регіональній науково-практичній конференції “Спеціальні економічні зони: проблеми і шляхи становлення” - Донецьк, 1998 р.; міжнародному науково-практичному семінарі “Спеціальні економічні зони та їхній вплив на соціально-економічний розвиток регіону” - Донецьк, 1998 р.; регіональній науково-практичній конференції “Управління продуктивністю як метод досягнення ефективності в економіці” - Краматорськ, 1999 р.; міжнародній науково-практичній конференції “Україна - Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва” - Маріуполь, 1999 р.; регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону до 2010 року (Донецька область - 2010)” - Донецьк, 1999 р. та інші.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження викладені у 40 опублікованих роботах (з них 4 монографії, у тому числі - особиста, обсягом 10,77 друк.арк., більш 20 статей в провідних наукових фахових журналах і збірниках). Загальний обсяг публікацій складає більше 65 друк.арк., з яких автору належить 32,1 друк.арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів з висновками, загального висновку, списку використаних джерел із 262 найменувань, має 372 сторінки комп'ютерного тексту, 28 таблиць, 5 рисунків і схем, додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

підприємництво реструктуризація господарський

Розділ 1. Теоретичні основи управління інфраструктурою регіону. Дослідження теоретичних основ управління інфраструктурою регіону в дисертації починається зі з'ясовування понятійного апарату вихідних категорій, що є предметом пізнання.

C урахуванням існуючих в економічній літературі визначень поняття “інфраструктури”, наявних класифікаторів галузей і видів економічної діяльності, автор обгрунтовує поняття “інфраcтруктури регіону”, як сукупність галузей невиробничої і соціальної сфер, які органічно пов'язані між собою, значною мірою пересікаються або збігаються і обслуговують галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво), де результат праці виступає в матеріально-відчутному продукті. Галузі інфраструктури забезпечують матеріально-побутові і культурні потреби населення, а також потреби населення в послугах. У відповідності до такого підходу поняттям “інфраструктури регіону” охоплюються: житлово-комунальне господарство, торгівля та громадське харчування, побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, освіта, культура, наука, кредитування, страхування, апарат органів державного і господарського управління, рекреаційно-туристичний комплекс, організація охорони природи та навколишнього середовища, транспорт та зв'язок, а також телебачення, радіо, преса, видавництво, тобто ті види діяльності, що виступають в якості ідеологічного забезпечення життєдіяльності. У літературі й на практиці, як близькі або навіть тотожні до поняття "невиробничої сфери", застосовуються поняття "сфера послуг", “соціальна сфера”, "сфера соціального обслуговування", "соціальна інфраструктура". З метою удосконалювання регіонального управління віддається перевага більш точному, запозиченому у свій час з військової науки, поняттю "інфраструктури", що дозволяє виділити цей предмет дослідження у загальній системі економіки регіону.

У дисертаційному дослідженні головним в обгрунтуванні позиції, відповідно до якої досить широке розуміння інфраструктури регіону є визнаний об'єкт управління з боку регіональних і місцевих органів, за стан і розвиток якого, передусім, саме вони несуть відповідальність перед суспільством. Щодо галузей виробничої сфери ці органи мають в основному лише функції координації, сприяння, спостереження, контролю. Повноваження, форми, методи, ступінь керуючого впливу з боку регіональних органів на різноманітні підрозділи інфраструктури не однакові. Але відповідальність вони несуть за стан всієї інфраструктури.

Інфраструктура регіону органічно пов'язана з виробничою сферою, створюючи разом із нею систему регіональної економіки. У період функціонування раднаргоспів регіональні органи здійснювали управління не тільки інфраструктурою регіонів, але також промисловістю і будівництвом і мали відповідні права, обов'язки, відповідальність. При галузевій системі управління ці функції перейшли до центральних органів управління. У процесі радикальних реформ зазначені функції значною мірою центральними органами управління були втрачені, але до регіональних і місцевих органів не перейшли, за винятком управління окремими підприємствами комунальної власності, які можуть бути віднесені до категорії промислових або будівельних.

Управління інфраструктурою регіону виділяється як пріоритетна сфера діяльності (або предмет дослідження) регіональних органів - обласної ради, облдержадміністрації (самостійно або разом з центральними органами, або органами місцевого самоврядування). Саме на цю сферу, насамперед, поширюється компетенція регіональних органів із часу ліквідації раднаргоспів і до теперішнього часу. Обсяг компетенції змінився, але відповідальність залишилася за регіональними і місцевими органами, оскільки саме вони, у першу чергу, відповідають перед населенням за забезпечення життєдіяльності регіонів, зростання добробуту населення.

У полі зору обласної ради і облдержадміністрації повинна бути і та частина економіки регіону, яка виходить за межі інфраструктури. Але, як зазначалось вище, стосовно цієї частини економіки регіону функції, повноваження і відповідальність обласної ради і облдержадміністрації більш вузькі. Це свідчить про те, що поняття і межі інфраструктури потребують більш чіткого визначення.

В останні роки зі сфери управління випало ідеологічне виховання. У результаті цього “вакуум”, що утворився, заповнили численні релігійні конфесії, культові і різноманітні зарубіжні ідеологічні течії. Проте структури ідеологічного впливу діють - це телебачення, радіо, преса, книговидання, усна пропаганда і т.д. Така велика сфера людської діяльності, що також належить до соціальної інфраструктури, не повинна бути поза увагою органів, відповідальних за забезпечення прогресивного соціально-економічного розвитку регіонів.

У сучасній практиці управління упущені сфера відпочинку трудящих і розвиток рекреаційно-туристичних комплексів. У різноманітних регіонах ця сфера представлена в залежності від природно-кліматичних умов. У межах України кожний регіон має у своєму розпорядженні такий потенціал. Тому дисертант вважає за необхідне розглядати цю сферу діяльності в складі регіональної інфраструктури.

Управління економікою регіону являє собою один з найбільш складних і відповідальних видів діяльності державних, регіональних, місцевих органів влади. Тому в даній діяльності необхідно спиратися на певні принципи регіонального управління. Основними з них можна вважати: поєднання самостійності господарських суб'єктів і централізованого державного регулювання економіки; поєднання регіонального і місцевого самоврядування; забезпечення комплексності, системності управління; забезпечення планового управління в умовах відносної господарської самостійності територіальних громад (общин, територіальних колективів). До числа основних можна віднести також принцип основної ланки, визначення пріоритетного розвитку, принцип адекватного правового забезпечення; принцип орієнтації на ефективне використання власних ресурсів з урахуванням можливостей розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Перехід до ринкових відносин супроводжується труднощами: стрибок цін, гіперінфляція, падіння обсягу виробництва і споживання, скорочення зовнішньоторговельного обігу, зниження життєвого рівня населення. Численні проблеми виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Найбільший обсяг експорту, імпорту, зовнішньоекономічних зв'язків припадає на промислові регіони країни. У цілому стан зовнішньоекономічних зв'язків України відбиває загальний кризовий стан економіки. Зовнішньоекономічна діяльність є одним із важливих чинників, що впливають на стан і розвиток інфраструктури регіону. Ця діяльність потребує постійної уваги з боку регіональних органів, як у плані сприяння загальному розвитку, створення умов для залучення інвестицій, так і в плані захисту інтересів власних виробників. При цьому можуть застосовуватися такі методи, як сприяння розвитку змагальності між підприємствами регіону за підвищення якості продукції, що виробляється, підвищення рівня її конкурентоспроможності і т.п. (у Донецькій області, наприклад, де завжди заохочували до передового досвіду роботи, в останні роки стало традицією вручення призу “Золотий скіф” за кращі досягнення в названих та інших напрямках діяльності). Розвиток зовнішніх зв'язків сприяє вивченню зарубіжного досвіду і стимулює підвищення рівня благоустрою й надання послуг у містах і районах.

Розділ 2. Аналіз і оцінка стану інфраструктури регіону. Ефективність управління інфраструктурою регіону потребує постійного аналізу й оцінки її стану, визначення на цій основі проблем, що потребують вирішення, напрямків впливу з боку регіональних органів, форм і методів стимулювання позитивної діяльності регіону.

Автором проаналізовано стан сфери обслуговування у Донецькій області, що дає підставу для подальшого розгляду проблем розвитку транспорту і зв'язку, житлово-комунального господарства, підприємництва і бізнесу, охорони навколишнього середовища. Соціальний розвиток області багато в чому визначається роботою таких галузей, як торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування населення, освіта, охорона здоров'я, пасажирський транспорт, культура, фізкультура і спорт. Посідаючи одне з перших місць в Україні по розвитку економічного потенціалу, Донецька область значно відстає від інших областей за рівнем соціального обслуговування, що підтверджується в дисертації на прикладах усіх галузей цієї сфери. Характеристика ситуації, що склалася у сфері обслуговування, свідчить про вкрай неблагополучне становище і необхідність прийняття радикальних рішень по її удосконалюванню.

Особливої уваги заслуговує вирішення проблем малого і середнього бізнесу, з розвитком якого в даний час пов'язаний розвиток всієї інфраструктури регіону. Проведений аналіз становлення і розвитку малого підприємництва в Донецькій області свідчить про те, що загальне зростання кількості малих підприємств відбувається за рахунок їх розвитку у торгівлі, громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні. У промисловості і будівництві кількість таких підприємств зменшується (табл.1).

Таблиця 1. Показники розвитку малого бізнесу в Донецькій області

Суб'єкти малого бізнесу	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.
1	2	3	4	5
Кількість малих підприємств на кінець року - усього у тому числі:	14118	14651	15448	15450
промисловості	2217	1971	1988	2095
будівництві	1820	1585	1485	1433
торгівлі (оптова і роздрібна)	6805	7577	8140	8703
громадському харчуванні	144	253	256
побутовому обслуговуванні	531	925	782	688
Виручка від реалізації продукції - усього, тис.грн.	786967	1019623	1528924	6822903

Одним із найважливіших елементів розвитку інфраструктури області є біржі. Їхня основна функція - опосредкувати торговий і грошовий обіг. І зараз, коли бартеризація відносин між підприємствами відкидає нашу економіку на десятиліття в розвитку грошових відносин, роль бірж усе більше зростає. Це потребує уваги до діяльності бірж з боку регіональних органів управління.

У дисертації розглянуті питання удосконалювання організації охорони навколишнього середовища регіону, актуальність яких особливо наочно виявляється в промислових регіонах. Тільки в Донецькій області, наприклад, накопичено близько 4 млрд.т виробничих відходів, що становить четверту частину їхнього обсягу по Україні, а також 360 млн.т твердих побутових відходів. При цьому у загальному обсязі накопичених відходів майже 2 млрд.т становлять токсичні.

В останні роки стали очевидними несприятливі екологічні наслідки недостатньо продуманого закриття вугільних підприємств. Через недотримання природоохоронного законодавства при закритті вугільних шахт відбулися значні зміни геологічного і гідрологічного характеру. Припинення роботи водовідливного устаткування призвело до підтоплення значних територій, забруднення підземних і поверхневих вод, просідання грунту. Дотримання термінів виконання природоохоронних заходів, передбачених проектами ліквідації шахт, галузевими органами не забезпечується.

Поліпшення стану навколишнього середовища потребує забезпечення комплексного вирішення проблем координації зусиль галузей регіональними органами управління. У Донбасі, наприклад, необхідно: відтворити систему профілактики самозаймання і гасіння породних відвалів шахт і вуглезбагачувальних фабрик, розробити і впровадити комбіновані методи приглушення оксидів азоту на котлоагрегатах електростанцій, забезпечити повне очищення коксового газу від сірководню і т.п. Така координація в регіонах здійснюється, але необхідно удосконалювати її форми, підвищити ефективність.

Розділ 3. Забезпечення реструктуризації господарського комплексу регіону. Становлення і розвиток ринкових відносин об'єктивно обумовило численні зміни в усіх сферах соціально-економічного розвитку як держави в цілому, так і її регіональних підрозділів.

Забезпечення нормального процесу відтворення в нових умовах господарювання потребує проведення складних змін у структурі виробництва, а також у механізмі забезпечення пропорційності і збалансованості економіки регіону. Виникла необхідність у реструктуризації господарських комплексів регіонів і, як наслідок, всієї інфраструктури регіону.

Найбільш гостро необхідність реструктуризації проявилася в промислових регіонах, особливо в регіонах концентрації підприємств вугільної галузі. Оскільки вугілля в Україні є головним енергоносієм і на його видобутку і переробці зайнята значна частина населення, виникла потреба у прийнятті як загальнодержавними, так і регіональними органами великомасштабних і термінових заходів щодо стабілізації цієї галузі промисловості. Галузь стала флагманом реструктуризації. Її досвід необхідно враховувати в процесі перетворень в інших галузях, у тому числі в частині, пов'язаній з впливом реструктуризації виробництва на соціальну інфраструктуру, на долю об'єктів соціального призначення, що належать підприємствам. Стратегія великих структурних перетворень у вугільній промисловості була розроблена з урахуванням світових тенденцій розвитку вуглевидобутку (відмова від розробки запасів із гіршими гірничогеологічними умовами і високим рівнем виробничих витрат, концентрація видобутку на найбільш рентабельних шахтах). Проте при реалізації даної стратегії був допущений серйозний прорахунок - акцент був зроблений на закритті шахт, але неурегульованими залишилися фінансові відносини в галузі. Відбулося різке скорочення інвестицій на технічне переоснащення підприємств, які продовжують роботу, не одержали своєчасного належного вирішення багато питань соціального характеру.

Аналіз ходу і наслідків реструктуризації дозволяє зробити висновок, що головну увагу при здійсненні реструктуризації економіки доцільно концентрувати не на згортанні збиткових виробництв, а на стимулюванні розвитку рентабельних. Великого значення набуває створення фінансового механізму забезпечення розвитку перспективних виробництв і організаційних умов його ефективного застосування. Необхідно враховувати вплив (“ланцюгову реакцію”) реструктуризації в одній галузі на інші галузі, на економіку регіону, усю його інфраструктуру і приймати адекватні попереджувальні управлінські рішення.

Криза у вугільній промисловості вплинула на всі базові галузі й інфраструктуру і в такому регіоні, як Донецька область. У період 1990 1996 рр. зменшення виробництва електроенергії відбувалося в області такими ж темпами, як і зниження видобутку енергетичного вугілля - в 1,8 рази. Але в 1998 р. темпи падіння виробництва електроенергії різко зросли: 1990-1998 рр. падіння в 2,6 рази. На цей час майже 80 відсотків генеруючого устаткування уже відпрацювало свій розрахунковий ресурс і частково зробилося непридатним. У результаті Донецька область, яка раніше третину виробленої електроенергії перерозподіляла іншим регіонам, почала зводити баланс з дефіцитом.

Згортання вуглевидобутку вплинуло також на обсяги сталеплавильного виробництва. Проте в результаті зусиль підприємств, регіональних органів управління падіння виробництва металопродукції в Донецькій області у 1995 р. було припинено і почався підйом, який тривав й у послідуючих роках. Металургійний комплекс досить швидко адаптувався до зміни ринків збуту завдяки високій якості своєї продукції. У процесі адаптації галузі до умов світового ринку металопродукції скорочувалося виробництво мартенівської і збільшувалося виробництво киснево-конверторної сталі, у 2,1 рази зросла частка заготівлі, одержуваної на машинах безперервного лиття. На думку дисертанта, одне із завдань регіональних органів - сприяти тому, щоб зміни обсягів і структури випуску металопродукції на окремих підприємствах регіону погоджувалися за часом з динамікою розвитку інших підприємств металургійного комплексу, а також господарських об'єктів вугільної, енергетичної і машинобудівної галузей. Необхідний регіональний моніторинг проведення реструктуризації в напрямку відмови від виробництва видів продукції, що не користуються попитом, і концентрації ресурсів на виробництві товарів, що мають гарні ринкові перспективи. Регіональні органи повинні використовувати свої повноваження для участі в розробці планів реструктуризації, вирішення виникаючих у зв'язку з цим соціальних проблем, надавати інформаційне й інше сприяння.

Реструктуризація економіки регіону являє собою якісну зміну галузевої, фінансової, технологічної, продуктової й експортно-імпортної структури виробництва. Такі великомасштабні перетворення у виробничій сфері не можуть не вплинути на відносини розподілу, обміну і споживання. У зв'язку з цим виникають додаткові вимоги до інфраструктури, що забезпечує рух суспільного продукту.

Дисертант вважає, що однією з найважливіших складових регіональної інфраструктури є банківська і фінансова системи. Удосконалювання банківської діяльності в умовах ринкових перетворень являє собою найважливішу передумову поступового розвитку регіону. Раціональна організація фінансових коштів господарського комплексу області вимагає, щоб їх рух забезпечував безперебійний процес виробництва і досягнення максимальних результатів при мінімумі витрат.

У даний час активно проходить процес концентрації банківського капіталу. Це добре видно на прикладі Донецької області: сума зареєстрованих статутних фондів діючих в області комерційних банків - юридичних осіб у гривньовому еквіваленті становила у 1995 р. - 4,2 млн.грн.; 1996 - 19,7; 1997 - 66,6; 1998 - 81,5; за 10 місяців 1999 р. - 107,4 млн.грн. (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка розвитку банківської системи Донецької області

Показники	1993 р.	1994 р.	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998р.	10 міс. 1999 р.
1	2	3	4	5	6	7	8
Загальна кількість діючих в області банківських установ, на кінець періоду, з них: відділень -	159	182	185	184	181	177	169
Промінвестбанку	39	40	41	43	43	43	41
Укрсоцбанку	17	18	19	19	19	19	19
Агропромбанку	19	21	21	22	22	22	22
Ощадбанку	48	48	48	48	48	47	47
Укрексімбанку	1	1	1	1	1	1	1
філій комерційних банків	17	37	40	38	35	34	30
Динаміка утворення і ліквідації комерційних банків - юридичних осіб і банківських установ, протягом року: відкрито банків і банківських установ	-	24	11	16	7	2	-
ліквідовано банків і банківських установ	-	2	8	17	10	6	8
кількість на кінець року банків-юридичних осіб	18	17	15	13	13	11	9
Сума зареєстрованих статутних фондів діючих комерційних банків - юридичних осіб, млн.грн.	4,5	1,7	4,2	19,7	66,6	81,5	107,4
Результати фінансової діяльності банків області (прибуток), млн.грн.	-	70,3	150,7	146,0	104,6	72,1	59,7

Проведений аналіз виявив тенденцію нарощування ресурсного потенціалу банків. Сума мобілізованих ними коштів зросла від 584,5 млн.грн. на початок 1999 р. до 775,8 млн.грн. до листопада поточного року. Темп зростання складає 132,7 відсотки.

Неодмінною умовою регульованої реструктуризації господарського комплексу регіону є залучення інвестицій у сферу, що забезпечує виробничий кругообіг, із сфери короткострокових (переважно спекулятивних) операцій невиробничого характеру. Тому важливо створення:

відповідних організацій, що дозволяють зв'язати держателів капіталу з тими, хто має в ньому потребу;

системи визначення перспективних напрямків інвестицій.

Провідні фінансові організації області виявляють неприхований інтерес до структурної перебудови, визначення перспективних напрямків капітальних вкладень. Але для налагодження доцільного руху капіталу в умовах структурного реформування економіки регіону в числі суб'єктів інфраструктури повинна бути ланка зі специфічними функціями по організації комплексних маркетингових досліджень, координації ресурсної бази, узгодженню інтересів підприємств-партнерів і обгрунтуванню інвестиційної принадності інновацій для фінансових організацій. На думку автора, це може бути регіональна державна структура.

У дисертації обгрунтовані напрямки реструктуризації територіальних комплексів регіону, куди включені міста і райони обласного підпорядкування. Основні положення територіального аспекту реструктуризації викладені в підготовленій під керівництвом і за особистою участю дисертанта Програмі соціально-економічного розвитку Донецької області на період до 2000 р., яка затверджена Кабінетом Міністрів України і є основою для вирішення багатьох питань управління інфраструктурою регіону. Завершено роботу над Програмою на період до 2010 р. Досвід розробки програм соціально-економічного розвитку знайшов застосування і в інших областях України, що свідчить про доцільність використання такої форми управління в регіонах.

Розділ 4. Забезпечення формування і розвитку спеціальних економічних зон. Радикальна зміна економічної системи, реструктуризація економіки, негативні тенденції в соціально-економічному розвитку у 80-90-х роках, необхідність вирішення власними силами регіонів численних завдань, вимагали пошуку нових форм забезпечення розвитку виробництва, залучення великих інвестицій, створення робочих місць і т.д. Однією з таких форм, на доцільність використання якої була звернута увага регіональних органів і регіональної науки, було створення спеціальних (вільних) економічних зон, територій із спеціальним, більш сприятливим для суб'єктів, що господарюють, режимом економічної діяльності. Початкові загальні обгрунтування доцільності створення таких зон у Донецькій області, Закарпатті, Криму, Одесі були зроблені ще в 1991-1992 рр. У 1992 р. був прийнятий закон, що визначає порядок створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) і режим господарської діяльності на їхніх територіях. Але практично СЕЗ не створювалися. “Процес пішов” лише у 1998 році.

Практичному створенню СЕЗ в Україні сприяло вивчення зарубіжного досвіду створення і розвитку СЕЗ, у тому числі особисто дисертантом безпосередньо в Китайській Народній Республіці. Цей досвід показав, що створення спеціальних економічних зон різноманітного спрямування може сприяти соціально-економічному розвитку як регіонів, на території яких вони створюються, так і країни в цілому. Найбільший інтерес привернув досвід СЕЗ виробничого, зовнішньоторговельного і науково-технічного спрямування:

виробничі зони передвизначені для розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції на експорт або на внутрішній ринок для заміщення (витиснення) імпортних товарів. Спеціальні митні і податкові режими в таких зонах надаються для притягнення іноземних і вітчизняних інвестицій;

зовнішньоторговельні зони орієнтовані на принцип “портофранко”. В основі їх діяльності покладено вільний митний режим по відношенню до складування, зберігання, передпродажної обробки, комплектування, обробки вантажів;

основне спрямування науково-технічних зон - розробка і виробництво наукоємної, високотехнологічної продукції.

Є і комплексні зони, які поєднують в собі різноманітне спрямування. Створення СЕЗ будь-якого спрямування стимулює розвиток інфраструктури регіону.

Спираючись на висновки наукової літератури, зарубіжний досвід функціонування СЕЗ, а також на досвід обгрунтування доцільності СЕЗ і формування перших в Україні СЕЗ у Донецькій області, дисертантом доведено, що спеціальні економічні зони є потужним чинником розвитку продуктивних сил. Виходячи з цих методологічних позицій, автором визнано за необхідне і приділено в роботі особливу

увагу даній проблематиці. Формування і діяльність спеціальних економічних зон можуть позитивно впливати на всю інфраструктуру регіону.

Створення спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Донецькій області потребувало великої організаційної, науково-дослідної і проектної роботи. Розробка техніко-економічного обгрунтування, підготування проектів Указу Президента України і Закону про створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР) стали тільки початком цієї роботи. Знадобилася розробка великої кількості нормативних документів, що регламентують різноманітні аспекти організації і управління, створення і функціонування спеціальних економічних режимів, які вводились на території області.

Обласною Радою створено спеціальний організаційно-координаційний і методичний орган управління - Рада з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності на чолі з головою облдержадміністрації (Рада СЕЗ). До повноважень Ради СЕЗ віднесені:

розробка перспективних і поточних програм розвитку СЕЗ:

розгляд і схвалення інвестиційних проектів для СЕЗ і ТПР;

видавання дозвілу на проведення підприємницької діяльності на території СЕЗ;

розробка комплексу організаційних мір по притягненню фінансових ресурсів і ряд інших, пов'язаних з функціонуванням СЕЗ і ТПР.

Після схвалення інвестиційного проекту Радою СЕЗ органи місцевого самоврядування і місцевої державної адміністрації укладають контракти з інвестором про умови реалізації проекту і з органом господарського розвитку СЕЗ про передачу в його користування земельних дільниць, об'єктів інфраструктури і природних ресурсів місцевого значення.

Обласною держадміністрацією були розроблені і затверджені заходи щодо організації процесу створення СЕЗ і ТПР і розробці нормативних актів. Вони включали понад двадцять заходів - від інформаційного підготування суспільної думки, органів місцевого самоврядування, об'єктів господарської діяльності, до підготування нормативно-правових актів (положень, методичних рекомендацій і т.п.). До цієї роботи були залучені відділи і управління обласної держадміністрації, виконавчих комітетів міст, а також інститути НАН України.

Дисертантом розглянуто методологічні основи формування спеціальних (вільних) економічних зон, виходячи з зарубіжного і вітчизняного досвіду. Багато чого з цього досвіду пропонується використовувати в діяльності регіональних органів для створення спеціальних економічних зон. Зокрема, подано техніко-економічне обгрунтування основних нормативних показників діяльності спеціальних економічних зон, що дає можливість їхнього застосування до конкретних регіональних умов.

Пільгове оподатковування поширюється на знову створені виробництва, а вихідна база оподатковування не зменшується. Пільгове оподатковування прибутку виробництв, створених на основі інвестиційних проектів, вводиться на період не більше, як шість років. Проте й у перші шість років база оподатковування збільшується за рахунок ПДВ, прибуткового податку, відрахувань у Пенсійний фонд і інші фонди, орендної плати. Головне - забезпечення стабільної заробітної плати працівників, зайнятих реалізацією інвестиційних проектів, збільшення бази оподатковування при обігу цих грошей у процесі споживання (рис. 1).

За особистою участю автора обгрунтована необхідність функціонування двох значних спеціальних економічних зон - “Донецьк” і “Азов”. Крім цього на основі аналізу соціально-економічного стану і можливості розвитку спеціальних економічних режимів обгрунтована доцільність надання ряду міст і районів статусу територій пріоритетного розвитку.

У дисертації доведено, що формування територій зі спеціальним правовим режимом економічної діяльності, - це не приватне питання, а питання стратегії соціально-економічного розвитку регіонів.

Розділ 5. Встановлення для окремих територій спеціального режиму інвестиційної діяльності. В останні роки проблеми соціально-економічного розвитку міст усе більше переходять із розділу регіональних у загальнодержавні. Особливо загострилися в останні роки проблеми шахтарських міст. До їх вирішення залучені також міжнародні організації. Обставини, що склалися, стимулювали пошук нетрадиційних шляхів забезпечення життєдіяльності міст, одним із яких стало обгрунтування доцільності надання шахтарським містам, що опинились у найбільш складних умовах, статусу територій пріоритетного розвитку. На основі аналізу наукових праць і наявних статистичних угрупувань за даними офіційної статистики обгрунтовані критерії віднесення міст до числа шахтарських:

Доходи бюджету Витрати бюджету

Рис.1 . Діаграма очікуваного прибутку бюджету та його втрат через надання пільг по СЕЗ "Донецьк" і "Азов"

наявність у місті вугледобувних підприємств;

висока питома вага виробництва вугільної галузі в загальному обсязі промислового виробництва міста;

питома вага промислово-виробничого персоналу паливної промисловості в загальній кількості трудящих;

питома вага промислово-виробничих фондів вугільних підприємств у промисловості міста.

У процесі проведеного у 1996-1997 рр. дослідження, були виявлені й обгрунтовані основні критерії оцінки соціально-економічного стану шахтарських міст. До їх числа автор відносить, зокрема, показники, подані в табл. 3.

Результати дослідження дозволили обгрунтувати у 1997 - 1998 рр. доцільність надання шахтарським містам статусу територій пріоритетного розвитку (ТПР) зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності . Метою надання містам статусу територій пріоритетного розвитку є забезпечення більш сприятливих умов для: створення нових робочих місць і вирішення таким шляхом проблем зайнятості; стимулювання притоку інвестицій, у тому числі іноземного капіталу; ефективного використання місцевих ресурсів; стимулювання ринкових перетворень; збереження і розвитку соціальної інфраструктури. Мережа територій пріоритетного розвитку формується в Донбасі, починаючи з 1998 р. Статус ТПР надано у 1999 р. також декільком містам, що не належать до категорії шахтарських. Цей досвід поширюється і в інших регіонах.

Надання території статусу пріоритетного розвитку - один із найважливіших елементів економічної політики, що реалізується у поєднанні з програмами реструктуризації промисловості, запобігання негативним наслідкам реструктуризації. У зв'язку з чим здобувач вважає, що слід створювати наукові основи для вирішення практичних питань організації діяльності на цих територіях, із яких виділено основні:

створення методичної бази для обгрунтування структури і функцій територій пріоритетного розвитку;

формування органів господарського розвитку і управління територіями пріоритетного розвитку, включаючи питання їх організаційної структури, розмежування повноважень і реорганізації;

обгрунтування фінансової і податкової політики держави щодо територій пріоритетного розвитку;

організацію взаємодії території пріоритетного розвитку з місцевими органами влади і управління;

Таблиця 3. Порівняльні показники соціально-економічного розвитку Донецької області і шахтарських міст

№№ п/п	П о к а з н и к и	1990 р.	1997 р.	1997 р. у % до 1990 р.
1	2	3	4	5
1.	Кількість населення області, тис.чол.	5346,7	5064,4	94,7
	у т.ч. в шахтарських містах	3085,5	2904,0	94,1
	питома вага шахтарських міст, %	57,7	57,3	-
2.	Смертність населення, чол.	64438	83087	128,9
	у т.ч. в шахтарських містах	35764	47230	132,1
3.	Дитяча смертність , чол.	715	576	80,6
	у т.ч. в шахтарських містах	376	388	90,9
4.	Міграція населення , чол.	+25366	- 12296	-
	у т.ч. в шахтарських містах	+ 9466	- 10530	-
5.	Кількість зареєстрованих шлюбів	48369	32446	67,1
	у т.ч. в шахтарських містах	28058	18194	64,8
6.	Кількість сімей, що одержали квартири	21802	4057	18,6
	у т.ч. в шахтарських містах	13281	2464	18,5
7.	Кількість дітей у дитячих дошкільних закладах, тис.чол.	267,2	125,2	46,9
	у т.ч. в шахтарських містах	156,7	67,6	43,1
8.	Кількість учнів у денних загальноосвітніх школах, тис. чол.	650,1	636,3	97,9
	у т.ч. в шахтарських містах	363,0	357,2	98,4
9.	Викиди шкідливих речовин в атмосферу, тис.т	2539,2	1710,9	67,4
	у т.ч. в шахтарських містах	942,0	913,2	96,9
10.	Кількість загиблих на виробництві, чол.	386	282	73,1
	у т.ч. в шахтарських містах	295	212	71,9
11.	Кількість постраждалих на виробництві, чол.	40082	22268	55,6
	у т.ч. в шахтарських містах	34555	20350	58,9
	питома вага шахтарських міст, %	86,2	91,4	-

організацію й ефективне використання методів соціально-економічного планування розвитку даних територій.

За результатами дисертаційного дослідження, найбільш важливими напрямками регулювання інвестиційної діяльності на території, якій надано статус території пріоритетного розвитку, є такі: розробка річної інвестиційної програми, на основі якої доцільно установлювати держзамовлення на виробництво і постачання найважливіших матеріальних ресурсів, що забезпечують її повне виконання;

надання відстрочки виплати податків на прибуток, одержуваний за рахунок діяльності за ресурсозберігаючими технологіями;

надання пільг по податках на прибуток у перші роки функціонування підприємств, створених (перепрофільованих) на території пріоритетного розвитку ліквідованої шахти і виробляючих продукцію як для задоволення загальнодержавних, так і особливо регіональних потреб;

пільгове оподатковування прибутку, отриманого в результаті завершення спорудження і вводу на повну потужність об'єктів незавершеного будівництва, розташованих у пріоритетних регіонах; звільнення від усіх податків у місцеві бюджети підприємств, що створюють у результаті інвестування нові робочі місця, на термін до двох років з моменту заповнення вакансій;

поширення дії інвестиційного податкового кредиту на підприємства в пріоритетних регіонах, які впроваджують прогресивні технології, що сприяють збільшенню випуску продукції, підвищенню її якості. Податкові пільги, що стимулюють інвестиційну активність, повинні поєднуватись із системою контролю і дійових санкцій.

При недостачі коштів для фінансування інвестиційних програм різноманітного рівня або здійснення великих проектів можуть випускатися державні цінні папери і розміщатися на даній території. Основною умовою випуску подібних паперів є цільовий характер емісії, тобто під конкретні програми, а не для покриття бюджетного дефіциту. Поряд із галузевими пріоритетами і характером діяльності підприємств з іноземною участю важливо враховувати регіональний зв'язок подібних інвестицій. Необхідно використовувати не стільки галузеві, скільки регіонально-галузеві пільги для іноземного капіталу.

Розділ 6. Економіко-правове забезпечення управління інфраструктурою регіону. Серед розглянутих дисертантом проблем, з рішенням яких пов'язано удосконалювання управління інфраструктурою регіону, важливе місце приділено економіко-правовим питанням. Єдине правове поле управління регіональною економікою поки що відсутнє. Дисертантом досліджено і подано своє бачення питань, що стосуються основ статусу області і господарської компетенції облдержадміністрації, формування правотворчої діяльності регіональних органів влади в частині регулювання господарських відносин, обгрунтування правових основ передачі об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність.

З отриманням Україною незалежності виникла необхідність формування нового законодавства, у тому числі регулюючого питання компетенції обласної ланки управління. В економічній ситуації, що склалася, дані проблеми повинні бути вирішені по-новому. Якщо відповідно до законодавчих актів, що діяли до 1991 року, управління на території області здійснювали обласна Рада і її виконком, то чинні на даний момент нормативно-правові акти функції по управлінню областю закріпили за принципово новою структурою - обласною державною адміністрацією. У дисертаційному дослідженні зроблена спроба визначити правовий статус регіону (області) і господарську компетенцію облдержадміністрації з урахуванням нових економічних умов.

Управління регіоном, особливо великим промисловим регіоном, потребує адекватного правового регулювання. Інтерес до питань правового забезпечення управління регіонами виявляється в останні роки як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Про це свідчить ряд указів Президента України, а також розглянуті в дисертації пропозиції, що були висунуті в останні роки багатьма обласними радами й облдержадміністраціями.

Аналіз, проведений здобувачем, показав, що назріла необхідність у підготовці і прийнятті закону про статус області. Необхідно, щоб у даному законі область розглядалася не просто як рівень управління, а як жива соціально-економічна система. При підготовці такого закону необхідно використовувати як наш власний досвід, так і досвід зарубіжних країн, у тому числі той, що знайшов відбиток у Європейській хартії про місцеве самоврядування, прийнятій у 1985 році, і у Французькому кодексі права територіальних колективів: комун, департаментів, регіонів.

...