Теоретичні знання виробничих характеристик й економічних результатів на підприємстві та шляхи їх удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи управління збалансованістю виробничих характеристик і економічних результатів

1.1 Аналіз виробничих результатів роботи підприємства

1.2 Аналіз економічних результатів роботи підприємства

1.3 Основні принципи ефективної діяльності підприємства

Розділ 2. Дослідження фінансового стану підприємства

2.1 Структурний аналіз балансу та звіту підприємства

2.2 Аналіз ділової активності підприємства

2.3 Оцінка рентабельності підприємства

Розділ 3. Шляхи підвищення управління збалансованістю виробничих характеристик і економічних результатів

3.1 Шляхи вдосконалення економічних результатів

3.2 Шляхи вдосконалення виробничих характеристик

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

На сучасному етапі, в умовах розвитку ринкової економіки в Україні, розвитку великого, малого та середнього підприємництва, загострення конкурентної боротьби, науково-технічного прогресу виникає потреба аналізу. Аналізу виробничих характеристик та аналізу економічних результатів роботи підприємства Це потрібно насамперед заради більш для досягнення поставлених цілей, а саме: подальшого розвитку підприємства, відтіснення конкурентів і завоювання більшої частки ринку.Усі показники фінансово-економічних результатів діяльності підприємства розділяють на 4 групи:

1) прибутковість;

2) ділова активність;

3) фінансова стійкість;

4) платоспроможність.

У даній курсовій роботі буде розглянуто групу показників прибутковості підприємства, яку забезпечує управління збалансованістю виробничих характеристик та економічних результатів роботи фірми.

Функціонування підприємства в умовах ринкових перетворень вимагають удосконалення внутрішніх резервів управління. Сучасна економічна діяльність підприємства є системою форм і методів, які використовуються для економічного забезпечення функціонування підприємств та досягнення поставлених цілей.

Метою роботи є обґрунтування шляхів удосконалення виробничих характеристик та економічних результатів діяльності підприємства в ринкових умовах.

Задачами роботи є вивчення структури коштів підприємства і джерел їх утворення, визначення суми оборотних коштів, її приросту або зменшення і співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями, оцінка фінансової стійкості підприємства, оцінка платоспроможності підприємства, також аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості й оцінка прибутковості підприємства.

Об'єктом дослідження є виробничі характеристики та економічні результати підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні знання виробничих характеристик та економічних результатів на підприємстві та шляхи їх удосконалення.

Методи, які будуть використанні при виконанні даної роботи, це проведення аналізу компанії завдяки визначенню показників ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності.

фінансова стійкість платоспроможність прибутковість

Розділ 1. Теоретичні основи управління збалансованістю виробничих характеристик і економічних результатів

1.1 Аналіз виробничих результатів роботи підприємства

Виробничими характеристики роботи підприємства є виконання виробничої програми, асортиментного плану, випуск продукції(робіт, послуг), вироблення на одиницю вкладених матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Виробничі результати залежать від стану і використання трудових ресурсів і основних фондів, об'єму переробленої сировини, матеріалів, палива, електроенергії і інших матеріальних витрат, рівня соціального розвитку підприємства. Виробничі результати відбивають три основні області: 1) ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів; 2) задоволення громадських потреб; 3) пропорціональність або диспропорційна фінансово-господарської діяльності підприємства

Випуск продукції(робіт, послуг) залежить від обгрунтованості виробничої програми, асортиментного плану виробництва. Мета виробничої програми полягає в забезпеченні найвищих виробничих результатів на основі найбільш ефективного поєднання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів і раціональної організації виробництва. Формування виробничої програми може здійснюватися на основі двох підходів. Перший підхід виходить з наявних ресурсів, а другий - з потреби в продукції. Якщо виробнича програма будується виходячи з першого підходу, то необхідно визначити, випуск якого об'єму продукції(робіт, послуг) може бути забезпечений на основі наявних виробничих потужностей, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. При другому підході розрахунок розпочинають з визначення, скільки продукції треба зробити, і далі уточнюють, скільки для цього знадобиться різних ресурсів [8].

Обгрунтування виробничої програми з боку трудових ресурсів вимагає проведення розрахунку необхідної чисельності зайнятих, з боку фінансових ресурсів - припускає розробку кошторису витрат, з боку матеріальних ресурсів - означає визначення необхідних матеріалів. Виробнича програма повинна базуватися на визначенні максимальної місткості ринку з урахуванням середніх норм споживання, оцінці кон'юнктури ринку, і конкуренції на ринках збуту.

Фінансово-господарська діяльність підприємства включає різноманітні виробничі програми і цикли. Виробничий цикл охоплює увесь процес виготовлення продукції - від ухвалення рішення про її випуск до виходу готової продукції. Технологічний цикл характеризується часом виконання технологічних операцій, операційний цикл - часом на виконання кожної окремої операції. Виробничий цикл підрозділяється на технологічні цикли, а технологічний цикл - на операційні. Тривалість виробничого циклу залежить від виду (типу) організації виробництва.

Оперативне планування і регулювання виконання виробничої програми підприємства припускає звідне календарне планування і розробку календарних планів-графіків окремих виробничих, операційних і технологічних циклів. Організаційне проектування здійснюється на базі описаних вище за систему нормативів і аналізу, має на меті розробку моделі структури або виробничого процесу і включає наступні способи(прийоми) :

- проектування виробничої структури економічної системи; проектування виробничих процесів, включаючи проектування раціональної системи розділення і кооперації праці працівників по виконанню виробничих процесів і веденню господарської діяльності;

- проектування структури системи, що управляє; проектування процесів управління (розробка положень про відділи і служби, функціонально-посадових інструкцій, схем документообігу, робочих інструкцій, схем розподілу відповідальності, організаційних операцій і процедур, технології процесів управління цією ланкою виробництва в цілому і схем окремих технологічних циклів управління і т. п.) [1].

Організаційне проектування вимагає відповідной підготовки, обробки початкових даних. Початковими матеріалами для розробки комплексного організаційного проекту є: цілі, завдання, критерії ефективності раціоналізації, сформульовані керівництвом; плани і програми раціоналізації системи управління; ці обстеження системи управління(первинні, початкові матеріали); дані аналізу резервів підвищення ефективності системи управління; результати досліджень, експериментів, моделювання, техніко-економічних розрахунків; ці науки управління виробництвом(науково-інформаційний пошук, вивчення спеціальної літератури); узагальнення передового досвіду управління виробництвом, нормативи, типові розробки, міжгалузеві і галузеві методичні рекомендації, стандарти, зразки документації.

Чинники, що впливають на результати роботи підприємства

На виробничи результати роботи підприємства робить вплив велика кількість різноманітних чинників, у тому числі науково-технічні дослідження і технічний розвиток; виробнича діяльність; трудові ресурси і їх використання, зайнятість і продуктивність праці; внутри- і міжвиробничі зв'язки; зовнішньоекономічна діяльність.

Визначальний вплив на виробничі результати фінансово-господарської діяльності має організація виробництва. Раціональна організація виробництва грунтована на наступних принципах: безперервність, пропорціональність, паралельність, прямоточность, автоматичність, ритмічність.

Розрізняють наступні види (типи) організації виробництва:

- серійне виробництво(організація потокових і автоматичних ліній, закріплення за робочим місцем певних операцій, високий рівень спеціалізації і розподілу праці, висока продуктивність праці і низька собівартість);

- масове виробництво (високий рівень механізації потокових ліній);

- одиничне виробництво (висока собівартість, трудомісткість, використання праці висококваліфікованих робітників-універсалів).

В процесі виробництва розрізняють паралельний і послідовний рух предметів праці. Тривалість виробничого циклу залежить від оборотності обігових коштів. Потокове виробництво має найкоротшу тривалість виробничого циклу, характеризується безперервністю і ритмічністю. Це прогресивна форма організації виробництва, грунтована на ритмічній повторюваності погоджених в часі основних і допоміжних операцій. Вона припускає наявність спеціально обладнаних робочих місць, розташованих в порядку черговості виконання операцій технологічного процесу. Потокове виробництво при нерухомому виробі, базується на використанні методу стаціонарного потоку (послідовній зміні фахівців).[4]

Масово-потокове виробництво припускає наявність одинпредметних ліній виготовлення продукції одного найменування. Робоче місце спеціалізується на виготовленні однієї деталі або виконанні однієї операції. Безперервно-потокове(конвеєрне) виробництво грунтоване на синхронізації операційних циклів. Робоче місце за конвеєром називається зоною роботи. Робота організована на робочих місцях, розташованих уздовж конвеєра. Одну операцію, як правило, виконують декілька робітників. Переривчасто-потокове(прямоточне) виробництво грунтоване на різній тривалості операцій, не рівної і не кратної такту потокової лінії. В цьому випадку ритмічність означає, що через певні проміжки часу на кожній операції робиться однакове число виробів. Передбачаються заділи між операціями. Серійно-потокове виробництво грунтоване на наявності декількох потокових предметних ліній, які можуть швидко переналагоджуватися. Постійнопоточне виробництво призначене для організації багатономенклатурних виробничих процесів.

Розрізняють три види виконання операцій у виробництві:

- послідовне(подальша операція починається після закінчення попередньою);

- паралельно-послідовне(наступна операція настає раніше, ніж повністю закінчується попередня, т. е. йде часткове поєднання часу виконання суміжних операційних циклів);

- паралельне (одночасне виконання різних операцій в цілях скор Виробнича структура підприємства відбиває склад цехів і служб, їх потужність, форми побудови(по видах структури - технологічна, предметна, змішана; за типом виробництва - масове, серійне, одиничне і т. д.). Виробнича структура складає основу побудови організаційної структури виробництва, вибору її оптимальних форм. Можна виділити форми організації виробництва по східцях: на рівні підприємства - цехова, бесцехова, корпусна, філіальна(окремі виробництва); на рівні галузі(підгалузі) - об'єднання, в яких одно підприємство є головним, а усі інші - його філіями(виробництвами); об'єднання відносно самостійних підприємств і т. п.; на рівні промисловості в цілому - галузеві і територіальні організаційні формування.

До числа основних чинників, що визначають виробничі результати діяльності підприємства, відноситься і гуртова ціна продукції(робіт, послуг). Гуртова ціна, або ціна виробництва, відбиває витрати на виробництво, а також прибуток, що відповідає нормальному рівню рентабельності. Основним елементом гуртової ціни є собівартість, яка відбиває витрати і включає постійні і змінні витрати. Гуртова ціна промисловості визначається підсумовуванням гуртової ціни підприємства(ціни виробництва), оптово-збутових знижок(накидок) і податку на додану вартість. Оптово-відпускна ціна на продукцію з продовольчих товарів складається з вартості закупівельної ціни початкової сировини, вартості переробки, фасовки і перевезення, витрат на розвиток матеріально-технічної бази підприємства, основних і додаткових націнок, відрахувань до фондів підприємства, природному спаду в межах норми.

1.2 Аналіз економічних результатів роботи підприємства

Економічна спроможність підприємства - це найважливіша характеристика його ділової активності і надійності. Вона є важливою складовою в оцінці потенціалу підприємства, у визначенні його конкурентоспроможності. Економічна спроможність характеризує стійке положення підприємства, його здатність працювати прибутково.

Економічна спроможність є однією з умов ефективного господарювання. Складеними видами економічної спроможності є виробнича, інвестиційна, фінансова, комерційна, соціальна і екологічна спроможність. Визначальною є виробнича спроможність, яка виступає основою для інших видів спроможності господарюючого суб'єкта. У свою чергу, виробнича спроможність залежить від технічної, технологічної і організаційної спроможності підприємства.

Економічні умови господарювання покликані забезпечити виробничу спроможність підприємства. Як відзначалося, виробнича спроможність залежить від досягнення технічної, технологічної спроможності та ін. Тісний взаємозв'язок і взаємозалежність між окремими видами спроможності пояснюється множинністю і нерозривністю функцій економічної спроможності. До цих функцій належить відтворювальна, соціальна, екологічна, стимулююча, фінансова, ринкова. Не менш важливий і розгляд часу управління, т. е. проміжку часу від початку збору інформації до видачі розпоряджень в керованій системі. Чим менше часу управління, тим економічно стійкіше підприємство.

Умовами економічної спроможності підприємства є:

- ресурсне забезпечення;

- рівень технічного стану;

- організація праці і виробництва.

Економічна спроможність багато в чому залежить від інвестиційного забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства. При визначенні об'єму інвестицій слід враховувати потребу підприємства в сировині, матеріалах, засобах на реалізацію продукції(оборотному капіталі). Використовувана схема інвестиційного забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства повинна: забезпечити об'єм інвестицій, необхідний для планомірного виконання проекту; діяти у напрямі оптимізації структури інвестицій і податкових платежів; забезпечувати зниження капітальних витрат і ризику проекту; забезпечувати баланс між об'ємом притягнених фінансових ресурсів і величиною отримуваного прибутку [3].

Коефіцієнт економічного зростання складається з трьох коефіцієнтів:

- рентабельності власного капіталу(об'єм чистого прибутку на власний капітал);

- реінвестування(доля чистого прибутку, спрямованого на розширення виробництва);

- зростання власного капіталу(на кінець звітного періоду).

Коефіцієнт реінвестування відбиває політику підприємства по розподілу прибутку. Чим вище цей коефіцієнт, тим вище економічне зростання компанії. Коефіцієнт зростання власного капіталу показує зростання власного капіталу відносно його значення на початок звітного періоду. На величину власного капіталу можуть робити вплив зміни розміру статутного і додаткового капіталу, реінвестованого прибутку, цільове фінансування і інші надходження. Разом з розрахунком коефіцієнта економічного зростання для аналізу і діагностики економічних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства потрібний розрахунок усіх показників. Це дозволить оцінити усі сторони господарської діяльності підприємства, що стосуються структури його капіталу, кредитоспроможності і ін.

Проте результати коефіцієнтного аналізу не можуть служити єдиною підставою для укладення про стан підприємства, а лише дозволяють зробити окремі висновки про сильні і слабкі сторони його економічної діяльності. Коефіцієнтний аналіз є одним з етапів проведення аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства. Економічна спроможність підприємства також залежить від того, в якій стадії ділового економічного циклу, в якому воно знаходиться. Діловий цикл, що описує періоди підйому або занепаду економіки в цілому, робить істотний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства. Він характеризується динамікою наступних чинників :

- тенденції споживчих очікувань і споживчих витрат;

- дії, що робляться урядом по скороченню або збільшенню грошової маси;

- тенденції руху процентних ставок;

- урядовий прогноз індексу інфляції і індексу цін;

- підвищення або зниження податкових ставок;

- накопичення або ліквідація товарно-матеріальних запасів фірми;

- програма капіталовкладень підприємницького сектора в нові виробничі потужності і устаткування;

- державні витрати на оборону і соціальні потреби;

- оцінка фінансового стану економіки в цілому.

Діловий цикл фінансово-господарської діяльності підприємства залежить від загальної економічної динаміки країни, регіону. Він формується під впливом міжнародної торгівлі, міждержавних валютних курсів, а також конкуренції з боку зарубіжних товарів і послуг [6].

Внутрішні чинники спроможності - це виробничо-господарські чинники(стан і забезпеченість фінансовими, трудовими і матеріальними ресурсами), що визначають результати діяльності підприємства. Результатами впливу цих чинників є стан активів і їх оборотність.

Є ряд чинників, що мають комплексний характер. Наприклад, в сучасних умовах господарювання зросла роль чинника невизначеності і ризику. Звідси і підвищений інтерес до застосування таких методів обгрунтування рішень, які дають можливість їх обліку. Методи обгрунтування рішенні в умовах невизначеності повинні допомогти знайти такий варіант рішення, який давав би добрі результати в передбачуваних умовах при досить високій вірогідності того, що при виникненні непередбачених обставин він принесе також позитивні результати. Керівник повинен знати, який вплив на рішення, що приймаються, може зробити чинник невизначеності, коли, де і з якою вірогідністю він може виникнути і які заходи слід вжити, щоб пом'якшити його наслідки.

Розрізняють процеси, які прямо і побічно впливають на діловий цикл. Наприклад, рівень інфляції прямо впливає на діловий цикл. Слід зауважити, що рівень інфляції, у свою чергу, залежить від стадії ділового циклу. Таким чином, інфляція і діловий цикл знаходяться в тісному зв'язку. Причиною інфляції, або здешевлення грошей через підвищення цін, являються, на думку багатьох економістів, надмірні державні витрати. Інфляція, у свою чергу, безпосередньо впливає на інвестиційний потенціал підприємства.

Аналіз, діагностика і контроль за станом ділового циклу фінансово-господарської діяльності підприємства є однією з основних функцій комерційного моніторингу, головний зміст якого полягає в детальному аналізі кон'юнктури ринку, цін, собівартості, збутової політики підприємства. В цілому економічна спроможність підприємства характеризується конкретними результатами фінансово-господарської діяльності.

Аналіз економічних результатів діяльності підприємства

Основними економічними результатами фінансової діяльності підприємства є об'єм випущеної і реалізованої продукції, валовий дохід, прибуток, вартість майнового комплексу підприємства. Економічні результати роботи підприємства залежать від конкурентоспроможності, затребуваності його продукції(робіт, послуг), рівня рейтингу, ділової активності і ділової репутації. На результати економічної діяльності підприємства впливають рівень беззбитковості, ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості. Економічні результати фінансовї діяльності підприємства відбивають в цілому ефективність використання його економічного потенціалу, який включає кадровий, технічний, виробничий і фінансовий потенціал і характеризує загальні можливості, а також конкретні види економічної діяльності підприємства.

Економічні результати діяльності підприємства пов'язані з ефективністю використання економічних методів управління, дія яких ґрунтована на широкому застосуванні економічних регуляторів(важелів). Оцінити вплив економічних важелів на результати фінансову діяльність підприємства дуже складно, оскільки вони суперечливі у своїй основі. Особливо це відноситься до таких економічних важелів, як матеріальні стимули, пільги, компенсації, санкції, дотації, обов'язкові платежі до позабюджетних фондів, податків. Ці економічні важелі повинні створити зацікавленість в розвитку виробництва. Неправильне використання податкових пільг, наприклад, може порушити пропорції між виробництвом і споживанням. Непродумана система матеріального стимулювання і оподаткування має негативні соціально-економічні наслідки. При прогресивних податкових ставках, коли при відносно низькій величині доходу значна його частина йде на сплату податку, найбільш здібна, творча частина населення вимушена обмежувати свою діяльність, оскільки виявляється, що чим більше людей працюють, тим велику частину часу вони працюють безкоштовно [12].

Об'єм реалізованої продукції безперечно є основним економічним результатом фінансової діяльності підприємства. Це показник звідного характеру, що характеризує загальні результати економічної діяльності підприємства. Виручка від реалізації продукції(робіт, послуг) є основним джерелом вступу фінансових ресурсів і грошових коштів. Процес матеріального виробництва завершується доведенням готового продукту до споживача шляхом реалізації виготовленої продукції (робіт, послуг). Реалізація продукції є одним з основних показників успішності завершення процесу виробництва і в той же час є закінченою стадією кругообігу засобів підприємства, що має величезне значення для його нормальної господарської діяльності.

Реалізованою продукцією вважається готова продукція, відпущена споживачам або вивезена ними із складів підприємства-виготівника, в оплату якої в повному об'ємі поступили засоби на рахунок постачальника. Виручка від реалізації є сумою грошових коштів, що поступили на рахунок підприємства за реалізовану продукцію і зроблені послуги. Вона служить основним джерелом грошових доходів підприємства. Виручка від реалізації є найважливішою фінансовою категорією, що виражає грошові стосунки між постачальником і споживачем товару. Будучи фінансовою категорією, виручка виступає як одне з головних джерел вступу фінансових - ресурсів підприємства і грошових коштів. Під фінансовими ресурсами розуміється валовий дохід, що розподіляється на формування фонду оплати праці і грошових накопичень, а грошові кошти, - оборотні кошти і амортизація.

Дохід від реалізації продукції(робіт, послуг) залежить від організації маркетингу і ціноутворення. Цілі маркетингу полягають в наступному:

- вивчення ринку ресурсів для переробки і ринків збуту готової продукції;

- сприяння просуванню на ринок і реалізації продукції(робіт, послуг);

-залучення постійних споживачів шляхом їх обслуговування з використанням системи знижок;

- реклама в місцевому друці, на радіо і телебаченні;

- обгрунтування рівня цін;

- прогнозування збалансованості попиту і споживання.

Маркетингові дослідження нині придбавають більше значення у зв'язку з тим, що в результаті економічних перетворень останніх років порушилися чіткі, роками відлагоджені виробничо-економічні зв'язки, З одного боку, господарюючі суб'єкти отримали абсолютну фінансову свободу, а з іншої - повністю залежні від кінцевих результатів фінансово-господарської діяльності. В умовах диспаритету цін на промислову продукцію, паливно-мастильні матеріали, паливо і електроенергію підвищується роль правильної стратегії і тактики техніко-економічної діяльності підприємства [6].

Ціноутворення є важливим процесом визначення реальної вартості випущеної продукції(робіт, послуг). Ціни є конкретним вираженням виробничих результатів техніко-економічній діяльності підприємства. Ціна, згідно з класичним визначенням економічної теорії, є грошовим вираженням вартості товару(послуги). Поняття ціни тісно пов'язане з поняттям ринкової вартості. При цьому ринкова вартість розуміється як загальновизнана вартість зробленого товару, визначувана витратами суспільно необхідної праці. Дуже часто ціни штучно завищуються із-за знецінення грошей, затримок платежів через відсутність грошей на рахунках.

Основними чинниками ціноутворення є: попит, пропозиція, конкуренція. До основних принципів ціноутворення загальноприйнято відносити наступні:

- відображення витрат виробництва, розподілу, обміну і споживання;

-відповідність мінімального рівня ціни загальному рівню витрат виробництва;

-відображення в ціні якісних характеристик товару.

Ринкова ціна відбиває кінцевий результат громадського виробництва - безпосередню реалізацію товарів і послуг споживачеві, реальне співвідношення попиту і пропозиції. При формуванні ринкової ціни велике значення мають споживчі властивості і рівень якості, рівень цін на аналогічні товари і послуги, взаємозамінність і взаємодоповнюваність товарів і послуг, реальне співвідношення попиту і пропозиції, купівельна спроможність населення в даний момент часу [4].

Вільні(ринкові) ціни на вітчизняні товари народного споживання формуються виходячи з відпускної ціни з податком на додану вартість і торгової надбавки. Вільні(ринкові) ціни на імпортні товари народного споживання формуються виходячи з відпускної ціни(включаючи митні збори і збори, акцизи) і торгової надбавки. Торгова надбавка визначається продавцем виходячи з кон'юнктури ринку(попиту, що склався, і пропозиції). У торгову надбавку включаються витрати звернення, у тому числі транспортні і інші витрати продавця, націнки оптових і роздрібних торгових підприємств, а також податок на додану вартість. В цілому рівень ціни реалізації відбиває затребуваність, конкурентоспроможність продукції(робіт, послуг).

В умовах ринкових стосунків основною метою фінансової діяльності є отримання прибутку. Прибуток забезпечує підприємству можливості самофінансування, задоволення матеріальних і соціальних потреб власника капіталу і працівників підприємства; на основі податку на прибуток забезпечується формування бюджетних доходів. Прибуток є кінцевим результатом діяльності підприємства. Можна зробити великий об'єм продукції, проте, якщо вона не буде реалізована або реалізована за ціною, що не забезпечила отримання прибутку, те підприємство опиниться у важкому фінансовому стані.

Важливим економічним результатом фінансово-господарської діяльності підприємства є ринкова вартість його майнового комплексу. Вартість підприємства(майнового комплексу) є базовою характеристикою його економічної спроможності. Майновий комплекс підприємства включає усе майно, що знаходиться на балансі підприємства в цьому періоді.

Ринкова вартість майна може розглядатися як об'єктивна ціна, що відбиває співвідношення попиту і пропозиції на певну дату. Ринкова вартість майнового комплексу підприємства залежить від ряду чинників. Основними чинниками є: галузева приналежність, територіальне розташування, ділова репутація, торгова марка, вартість основних фондів, вартість ноу-хау, вартість товарно-матеріальних запасів і нематеріальних активів. Досить великий вплив на вартість майнового комплексу підприємства робить його ринкова доходність, вартість аналогічних комплексів, ліквідність. Під ліквідністю в даному випадку розуміється здатність майнового комплексу(в цілому або його частини) бути реалізованим. Важливе значення для визначення дійсної ринкової вартості майнового комплексу підприємства має достовірність бухгалтерського балансу, т. е. відповідність значень його показників об'єктивної реальності.

1.3 Основні принципи ефективної діяльності підприємства

Успішна реалізація стратегії розвитку підприємства передбачає здійснення не лише результативної, а й ефективної господарської діяльності. Аби бути успішною впродовж тривалого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, діяльність підприємства має бути як результативною, так і ефективною. За словами П. Друкера, результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі; а ефективність - наслідок того, що правильно створюються ці самі речі. Перше і друге є однаково важливим.

Передумовами виникнення потреби в ефективному, раціональному веденні господарської діяльності підприємства є проблема обмеженості ресурсів, з одного боку, і постійне прагнення до зростання результатів його діяльності - з іншого. Саме ефективне використання наявних ресурсів дає змогу задовольнити максимум потреб підприємства й отримати бажаний результат.

Ефективність на макроекономічному рівні - інтегрована економічна категорія, яка відображає виробничі відносини щодо економії сукупних витрат уречевленої та живої праці на отримання кінцевого позитивного результату. Економічний зміст ефективності полягає у збільшенні результату (ефекту) з одиниці витрат сукупної праці.

Категорія "ефективність" на рівні підприємства характеризує зв'язок між величиною отриманого результату його діяльності й кількістю інвестованих або витрачених у виробництві ресурсів. Підвищення ефективності можна досягнути шляхом використання меншої кількості ресурсів для створення такого результату або за використанням такої самої кількості ресурсів чи більшого випуску з відносно меншою кількістю ресурсів для створення більшого результату [2].

Розкриттю сутності ефективності діяльності підприємства допоможе розмежування і чітке визначення таких категорій:

- результат діяльності підприємства;

- ефект;

- ефективність діяльності підприємства;

- критерій ефективності.

Результат діяльності підприємства визначається особливостями цієї діяльності, загалом характеризує наслідки його діяльності в операційній, інвестиційній, фінансовій, соціальній, екологічній, науково-технічній та інших сферах.

Операційні результати можуть бути визначені з урахуванням кількості виготовленої (реалізованої) продукції. Проте не завжди результат діяльності визначається кількістю якісної продукції. Можлива ситуація, коли результатом діяльності підприємства є неякісна продукція (брак). Брак - це негативний, але все-таки результат. Тому в обліку до показника "товарна продукція" неякісні (браковані) товари не включаються.

Результатом фінансової діяльності може бути отримана плата за надані в оренду основні засоби, отримані дивіденди і проценти, доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств тощо. Науково-технічними результатами можуть бути доходи від продажу прав на створені на підприємстві об'єкти інтелектуальної власності.

Інтегровану вартісну оцінку сукупних результатів діяльності підприємства можна визначити за допомогою сукупного доходу підприємства, доданої вартості та кінцевого фінансового результату - прибутку до оподаткування.

Соціальні, екологічні та інші неекономічні результати діяльності підприємства враховуються у розрахунках ефективності діяльності, якщо вони мають вартісне вираження. Зазначимо, що соціальні й екологічні результати діяльності підприємства можуть бути негативними. Такими, наприклад, будуть наслідки роботи підприємства, якщо воно забруднює навколишнє середовище, або соціальні наслідки автоматизації виробництва на підприємстві, розташованому в регіоні, який має надлишок трудових ресурсів, за умов, що така механізація буде супроводжуватися скороченням кількості працівників.

Ефект - категорія, яка відображає перевищення результатів діяльності над витратами, пов'язаними з її здійсненням, у певному періоді часу характеризується показниками, що відрізняються складом витрат і результатів та способами визначення витрат і результатів, здійснених у різні періоди. Проте абсолютна величина ефекту часто не вказує на ступінь результативності роботи підприємства. Ефект діяльності може бути однаковим, але ступінь використання залучених ресурсів - різним [5].

Ефективність діяльності підприємства - це категорія, яка виражає відповідність результатів і витрат підприємства цілям діяльності та інтересам власників. Поняття "ефективність" передбачає порівняння отриманих результатів діяльності з величиною витрачених ресурсів.

Оскільки підприємство є відкритою системою і діє в межах певної національної економіки, проблему ефективності його діяльності можна розглядати з позицій різних зацікавлених сторін. Як економічна категорія ефективність має багато різновидів:

- економічна ефективність відображає відповідність витрат і результатів діяльності підприємства цілям та інтересам його учасників у грошовій формі;

- соціальна - відображає відповідність витрат і соціальних результатів діяльності підприємства цілям і соціальним інтересам суспільства;

- екологічна - відображає відповідність витрат й екологічних результатів інтересам держави і суспільства;

- інші види ефективності.

Розгляд проблеми ефективності під різними кутами зору й оцінка її для різних цілей і користувачів інформації зумовлюють багатоваріантність підходів до визначення ефективності діяльності підприємства.

Завжди є спокуса оцінки лише економічної ефективності на рівні підприємства як певної системи. Проте не слід забувати, що підприємство є відкритою системою, існує не ізольовано, його діяльність має бути гармонізованою із суб'єктами макро- і мікросередовища. На шляху до підвищення ефективності діяльності необхідно мінімізувати негативний вплив (за умов, що такий має місце) на навколишнє середовище й економіку держави.

Оцінка ефективності здійснюється за певний період. Оцінюючи ефективність роботи підприємства, наприклад, за минулий рік, підсумовуємо діяльність підприємства в минулому, оцінюємо те, що вже відбулося. І якою б ефективною не виявилася діяльність підприємства в минулому періоді, це зовсім не означає, що така тенденція буде пролонгована на майбутнє. Тобто при оцінці ефективності слід чітко усвідомити, що вона як здійснюється за минулі періоди і має на меті підбиття підсумків, так і має прогнозуватися на майбутнє а розробкою шляхів і способів її досягнення, минулі оцінки можуть бути використані при проектуванні показників на майбутнє з урахуванням як тенденцій, що склалися, так і прогнозів щодо зміни внутрішніх і зовнішніх чинників, під впливом яких здійснює діяльність підприємство.

Підвищення ефективності є життєво важливим, особливо в умовах ресурсодефіцитної економічної ситуації. Для оцінки рівня ефективності потрібні як фінансові, так і нефінансові визначники ефективності. Визначення ефективності - це кількісна оцінка її рівня, його мета - встановити, чи зросла ефективність. Сутність проблеми підвищення ефективності полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти максимального результату. Оцінки ефективності діяльності підприємства здійснюється за допомогою певних кількісних характеристик, які відображають відповідність результатів і витрат підприємства цілям діяльності, а також деяких якісних характеристик. Кожне підприємство відповідно до інтересів і цілей діяльності за критерієм ефективності формує систему конкретних прямих показників оцінки рівня ефективності, за якими оцінюється відповідність своїм цілям та інтересам [11].

Прямі показники оцінки рівня ефективності визначаються як співвідношення результатів діяльності та витрат.

Категорія "витрати" охоплює ресурси різного виду, які використовує у своїй діяльності підприємство. На різних етапах оцінки ефективності можуть використовуватися показники витрат, що належать до всієї сукупності ресурсів або до певних їх видів. Взагалі витрати можуть мати як вартісне, так і натуральне вираження. Проте визначення витрат у натуральному вираженні є лише проміжним етапом, оскільки основні показники ефективності визначаються на основі вартісних оцінок.

Потребує осмислення та вирішення і проблема часового інтервалу при оцінці ефективності. Інколи витрати і результати важко пов'язати в межах одного періоду. При оцінці ефективності необхідно враховувати, що витрати підприємства, пов'язані з його діяльністю, можуть бути здійснені у різні періоди часу, а моменти досягнення результатів можуть не збігатися з моментами здійснення витрат. Тому при оцінці ефективності має значення не тільки загальна величина витрат і результатів, а й розподіл їх у часі. Крім того, не всі витрати можна вартісно визначити. Наприклад, зусилля менеджменту з налагодження зв'язків, підвищення репутації підприємства тощо не можна визначити кількісно, проте саме вони можуть призвести до зростання результату в майбутніх періодах.

Чіткої, регламентованої системи показників із заданими кількісними значеннями їх параметрів, придатних для оцінки ефективності діяльності підприємств різних за видами економічної діяльності, формою власності, розмірами і цілями діяльності, не існує.

Застосовують два підходи до оцінки ефективності діяльності підприємства - грошовий і ресурсний. За грошового підходу результати і витрати визначаються в надходженнях (приплив) і витратах (відплив) грошових коштів. За ресурсного підходу результати характеризуються обсягом виготовленої продукції, а витрати - обсягом витрачених ресурсів різного виду. Однак незважаючи на те, що витрати і результати вимірюються у грошовому вираженні, вони вважаються отриманими, коли продукція виготовлена, а витрати - здійсненими в момент споживання відповідного ресурсу. Відірваність у часі між виробництвом і оплатою продукції, споживанням і оплатою, наприклад, сировини, при цьому часто не беруть до уваги. Основна відмінність між грошовим і ресурсним підходом полягає в різних підходах до витрат і результатів та моменту часу, до якого їх зараховують. За умов ресурсного підходу витрати будь-якого ресурсу враховуються в момент їх здійснення, результати, наприклад виготовлена продукція, - в момент виробництва. За грошового підходу витрати будь-якого ресурсу враховуються в момент оплати. Факт випуску готової продукції дає підприємцю лише моральне задоволення. На фінансовий стан підприємства це вплине тоді, коли на його рахунок надійдуть гроші за відвантажену продукцію. Тому грошовий підхід потребує посиленої уваги до питань збуту продукції. Водночас за цього підходу важливо врахувати різницю в часі між отриманням ресурсу та його оплатою [9].

З іншого боку, деякі види результатів і витрат важко або неможливо оцінити в системі цін, що діє. Наприклад, шкідливі викиди за грошового підходу не враховуються, якщо тільки за них не потрібно сплачувати штраф. За ресурсного підходу вони враховуються, причому для їх вартісного визначення використовуються спеціальні ціни, що відображають втрати для суспільства від подібних викидів.

Власника підприємства цікавить не тільки проблема підвищення ефективності діяльності підприємства, а й зростання вартості й капіталізації бізнесу, за якою ціною, у разі потреби, його можна продати. Відповідь на це питання можна отримати, здійснюючи оцінку підприємства паралельно з розрахунками ефективності його діяльності. Динаміка зростання вартості підприємства опосередковано відображає зростання ефективності його функціонування, оскільки зростання вартості підприємства може відбуватися за рахунок, у тому числі й реінвестованого прибутку, дії чинників нематеріального характеру, які не піддаються вартісній оцінці у складі витрат періоду. У разі, коли власник підприємства не спрямовує прибуток на виплату дивідендів, а реінвестує його, для опосередкованого визначення ефективності діяльності підприємства в довгостроковому періоді можна використати темпи зростання вартості й капіталізації підприємства.

Розділ 2. Дослідження фінансового стану підприємства

2.1 Структурний аналіз балансу та звіту підприємства

Вертикальний аналіз - структурний аналіз балансу та звіту про прибутки, він дає змогу вивчити структуру активів підприємства, тобто частину оборотних коштів, основних засобів, нематеріальних активів в загальній сумі активів балансу.

Метою цього аналізу є вивчення структури та динаміки ресурсів підприємства та джерел їх формування для ознайомлення з загальною картиною фінансового стану.

Структурний аналіз несе орієнтовний характер, оскільки в результаті його проведення ще не має можливості дати кінцеву оцінку якості фінансового стану, для отримання якого є необхідним розрахунок спеціальних коефіцієнтів.

Структурному аналізу передує загальна оцінка динаміки активів організації, що отримується шляхом співставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться на основі даних Звіту про фінансові результати підприємства (форма 2) та передбачає проведення оцінки динаміки та складу фінансових результатів діяльності підприємства.

Таблиця 2.1 - Оцінка динаміки і складу фінансових результатів діяльності підприємства

№ п/п	Стаття	Період	Зміна за звітний період
		звітний	поперед ній	Абсолютне відхилення	Від носне відхилення
А	Б	1	2	3	4
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)	17893822	14392955	3500867	24,323
2	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	14163074	11128736	3034338	27,266
3	Валовий прибуток (збиток) від реалізації (р.1 - р.2)	3730748	3264219	466529	14,292
4	Інші операційні доходи	12270609	10308683	1961926	19,032
5	Адміністративні витрати	477545	439213	38322	8,727
6	Витрати на збут	569913	475210	94703	19,929
7	Інші операційні витрати	12989178	10971048	2018130	18,395
8	Фінансові результати від операційної діяльності (р.3 + р.4 - р.5 - р.6 - р.7)	1964721	1687431	277290	16,433
9	Дохід від участі в капіталі	0	0	0	0
10	Інші фінансові доходи	34868	32315	2553	7,9
11	Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток (збиток) (гр.8 + гр.9 + гр.10)	1999589	1719746	279843	16,272
12	Податок на прибуток від звичайної діяльності	563898	562165	1733	0,308
13	Чистий прибуток (гр.11 - гр.12)	1435691	1157581	278110	0,24
14	Грошовий потік (чистий прибуток + амортизація)	1949867	1540989	408878	26,533

Показники за звітний період зросли в порівнянні з попереднім роком, що пов'язано за поліпшенням фінансового стану компанії. Це визвано тим, що, по-перше, собівартість зросла на 3034338 грн. По-друге, зріс і чистий дохід на 3500867 грн, що призвело до позитивного значення валового прибутку, яке склало 3730748 грн. А абсолютне відхилення грошового потоку у звітному році порівняно з попереднім склало 408878 грн, це значить що потік також набув позитивний характер.

2.2 Оцінка рентабельності підприємства

Для оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства проводять комплексний аналіз рентабельності, яка відбиває відносну прибутковість. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і утворюють прибуток, достатній для нормальної її діяльності. Узагальнити оцінку рентабельності підприємства в динаміці можна за допомогою таблиці 2.2

Таблиця 2.2 - Аналіз показників рентабельності діяльності підприємства

№ п/п	Стаття	Період	Зміна за звітний період
		звіт ний	попередній	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
А	Б	1	2	3	4
1	Рентабельність продукції, %	26,341	29,331	-2,99	-10,194
2	Рентабельність діяльності, %	0,079	0,063	0,016	25,397
3	Рентабельність активів, %	11,652	7,487	4,165	55,63
4	Рентабельність сукупного капіталу, %	2,913	1,872	1,041	55,609
5	Рентабельність власного капіталу, %	15,079	9,688	5,391	55,646
6	Період окупності власного капіталу	7	11	-4	-36,364

У звітному періоді рентабельність продукції знизилась на 2,99%, а рентабельність діяльності зросла на 0,016%. Також рентабельність власного капіталу зросла з 9,688 до 15,079, а його період окупності зменшився на 4%.

Рентабельність сукупного капіталу і активів також змінилися порівняно з попереднім роком на 1,041%.

У процесі аналізу доцільно дослідити динаміку вищенаведених показників рентабельності та порівняти їх з аналогічними коефіцієнтами рентабельності діяльності конкурентів.

Аналіз структури і джерел утворення майна підприємства треба аналізувати за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Для його отримання необхідно вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період. При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують прийоми горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) і вертикального (визначають питому вагу окремих статей та їх змін) аналізу. На основі структури змін в активі та пасиві можна зробити висновок про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в які активи вони були інвестовані. Забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів показують внутрішню заборгованість підприємства.

Таблиця 2.3 - Порівняльний аналітичний баланс підприємства

№ п/п		На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміни за звітний період
	Статті балансу	тис. грн	доля, %	тис. грн.	доля, %	абс. (±), тис.грн	темп росту,%	відн. (±), %
А	Б	1	2	3	4	5	6	7
Актив
1.	Майно всього	12752458	100	12884222	100	131764	101,033	-
1.1	Необоротні Активи	7338942	57,55	7986857	61,99	647915	108,828	4,44
1.2	Оборотні активи	5413516	42,45	4897365	38,01	-516151	96465	-4,44
1.2.1	Запаси	1326957	10,4	1416109	10,99	89152	106,718	0,59
1.2.2	Дебіторсь ка заборго ваність	3280361	25,72	3055785	23,72	-224576	93,154	-2
1.2.3	Поточні фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0	0
1.2.4	Кошти та їх Еквіваленти	806198	6,33	425471	3,3	-380727	52775	-3,03
Пасив
2.	Джерела майна Всього	12169117	100	12137302	100	-31815	99,738	-
2.1	Власний капітал	8646582	71,05	10150596	83,63	1504014	117,394	12,58
2.1.1	Статутний капітал	837928	6,89	837928	6,9	0	100	0,01
2.1.2	Інший додатковий капітал	2878418	23,65	2895200	23,85	16782	100,583	0,2
2.1.3	Резервний Капітал	4015829	33	4930229	40,63	914400	122,77	7,63
2.1.4	Нерозподіле ний прибуток	914407	7,51	14872398	12,25	572832	162,645	4,74
2.2	Позиковий Капітал	3522535	28,9	1986706	16,37	-1535829	56,4	-12,53
2.2.1	Довгострокові зобов'язання	859	0,007	745	0,006	-114	86,729	-0,001
2.2.2	Короткострокові кредити та позики	195882	161	291236	2,4	95354	148,68	0,79
2.2.3	Кредиторсь ка заборго ваність і поточні зобов'язання	3325794	27,33	1694725	13,96	-1631069	50,957	-13,369

Фінансовий стан підприємства суттєво залежить від його виробничої діяльності.

За даними показниками, наведеними в таблиці, можна зробити висновок, що в компанії фінансовий стан суттєво зріс, тому що власний капітал на кінець року збільшився на 12.58%, а статутний капітал не змінилися за рік, а резервний капітал збільшився на 7,63%.

Що стосується оборотних і необоротних засобів, то необоротні активи збільшилися на 647915 грн, а оборотні зменшились аж на 516151 грн. Також якщо розглядати заборгованість компанії та її зобов'язання, то в порівнянні з початком року позиковий капітал зменшился на 12,53%. Це пов'язано з тим, що доля заборгованості в компанії зменшилась порівняно з початком року, але в незначній мірі збільшився розмір короткострокових кредитів і позик. Такий стан може привести к тому, що компанія буде процвітати, тому що прибуток збільшується с кожним роком.

2.3 Аналіз ділової активності підприємства

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Фінансовий стан підприємства суттєво залежить від його виробничої діяльності, тому доцільно проводити аналіз стану основних засобів та ділової активності.

Таблиця 2.4 - Оцінка стану основних засобів та ділової активності підприємства

№ п/п	Стаття	Період	Зміна за звітний період
		звіт ний	Попередній	Абсолют не відхилен ня	Відносне відхилення
А	Б	1	2	3	4
1	Частка основних засобів в активах підприємства, %	34,796	29,393	5,403	18,382
2	Коефіцієнт зносу основних засобів, %	51,813	52,936	-1,123	-2,121
3	Коефіцієнт забезпечення власними засобами	0,526	0,277	0,249	89,892
4	Фондовіддача, грн / грн.	4,831	3,873	0,958	24,735
5	Оборотність запасів, об.	10,326	8,114	2,212	27,261
6	Час обороту запасів, днів	35	45	-10	22,222
7	Оборотність сукупного капіталу, об.	1,549	1,242	0,307	24,718
8	Коефіцієнт Бівера	0,972	0,367	0,605	164,85

Аналізуючи таблицю, спостерігаємо наступне: основні засоби в активах компанії становлять всього 34,796% в звітному періоді. Хоча також бачимо збільшення, тому що на початку року (в попередньому періоді) цей відсоток був ще нижче і відносне відхилення 18,382%.

Коефіцієнт зносу компанії показує, що сума нарахованої амортизації зменьшилась с 52,936 до 51,813. З цього виходить, що амортизація зменьшилась за рік по відношенню до первинної вартості основних засобів.

Спостерігаючи за коефіцієнтом забезпечення власними коштам, бачимо що і в звітному і в попередньому періоді він являється позитивним (0,526 і 0,277), що свідчить про те, що у компанії є гроші здійснювати виплати за своїми заборгованостями і вона рухається в гору. Відносне відхилення цього показника - 89,892%.

Фондовіддача також змінилась за рік з 3,873 до 4,831, тобто це показує, що відношення виручки до середньої вартості основних засобів збільшилося, а фінансовий стан компанії поліпшився у звітному періоді.

Завдяки коефіцієнту Бівера розрахували різницю між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань. Фінансовий стан компанії, у якої коефіцієнт Бівера у звітному періоді рівняє 0,972 (у попередньому був тільки 0,367). Це відображає зростання частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва, і свідчить про формування здорової структури балансу.

Оборотність запасів показує, скільки разів за аналізований період організація використовувала середній наявний залишок запасів. Даний показник характеризує якість запасів і ефективність управлінн...